Ухвала

від 05.03.2024 по справі 748/29/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 березня 2024 року

м. Київ

справа № 748/29/23

провадження № 61-2247ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,

розглянув касаційні скарги Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури Андрія Никифорука, ОСОБА_1 , подану адвокатом Лутай Наталією Миколаївною, ОСОБА_2 , подану адвокатом Матвійчук Анастасією Сергіївною, на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19 вересня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 січня 2024 року у справі за позовом керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», Обслуговуючий кооператив садівниче товариство «Троянда-Ж», про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності та повернення земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2022 року керівник Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації звернувся до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності та повернення земельних ділянок.

Рішенням Чернігівського районного суду від 19 вересня 2023 року позов задоволено частково.

Усунено перешкоди у здійсненні Чернігівською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками, шляхом їх повернення на користь держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації з володіння ОСОБА_2 земельну ділянку, площа 0,1250 га, кадастровий номер 7425583400:04:000:9076; ОСОБА_1 земельну ділянку, площа 0,1250 га, кадастровий номер 7425583400:04:000:9077.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнено з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Чернігівської обласної прокуратури понесені витрати зі сплати судового збору по 1 240,50 грн.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 10 січня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19 вересня 2023 року в частині вирішення позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні Чернігівською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками шляхом їх повернення на користь держави змінено, викладено мотивувальну частину у редакції цієї постанови, а абзац другий резолютивної частини викладено в такій редакції:

«Усунути перешкоди у здійсненні Чернігівською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками шляхом витребування з володіння ОСОБА_2 на користь держави земельної ділянки площею 0,1250 га з кадастровим номером 7425583400:04:000:9076 та з володіння ОСОБА_1 на користь держави земельної ділянки площею 0,1250 га з кадастровим номером 7425583400:04:000:9077».

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У лютому 2024 року заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури Андрій Никифорук, ОСОБА_1 через адвоката Лутай Н. М., ОСОБА_2 через адвоката Матвійчук А. С., звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19 вересня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 січня 2024 року.

У касаційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначили, що перебувають у скрутному майновому стані, є пенсіонерками, хворіють. Надали медичні виписки про стан їхнього здоров`я, довідки про доходи.

Вирішуючи питання про відстрочення сплати судового збору, суд виходить з того, що у своїй практиці Європейський суд з прав людини зазначав, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Проте суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.

Перевіривши доводи заяв про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, розмір доходу за попередній календарний рік, суд вважає за можливе зазначені заяви задовольнити та відстрочити сплату судового збору у розмірі 14 886,00 грн на строк не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі, з метою забезпечення права заявниць на доступ до суду.

Касаційні скарги за формою та змістом відповідають вимогам статті 392 ЦПК України.

Згідно з частиною другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури Никифорук А. С. зазначає таке: суди попередніх інстанцій не застосували правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, від 19 жовтня 2022 року у справі № 910/14224/20, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 13 червня 2018 року у справі № 361/4307/16; у постановах Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 734/1560/20, від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 915/572/17, від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, від 05 квітня 2023 року у справі № 357/10226/19, від 05 квітня 2023 року у справі № 139/997/21, від 23 червня 2020 року у справах №№ 906/516/19, 905/633/19, 922/2589/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19, від 27 квітня 2023 року у справі № 760/6713/21, від 05 квітня 2023 року у справі № 604/797/21.

Підставами касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначають, що суди попередніх інстанцій не застосували правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 22 червня 2021 року у справах №№ 334/3161/17, 200/606/18, від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19, від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19, від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20, від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, від 22 травня 2018 року у справах №№ 369/6892/15-ц, 469/1203/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, у постановах Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16.

Наведені в касаційній скарзі доводи містять підставу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття провадження у справі.

Касаційну скаргу подано з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України.

Разом з касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 направили клопотання про зупинення дії рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19 вересня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 січня 2024 року.

Заявниці зазначили, що рішення суду апеляційної інстанції про витребування нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно. Отже, прокурор має можливість звернутись до державного реєстратора з заявою про скасування запису про право власності заявниць на земельні ділянки, що в подальшому утруднить повернення їхнього права в первісний стан.

Клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають задоволенню з огляду на таке.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводять їх на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 60 закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.

У разі задоволення позову про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власнику.

Зазначення в судовому рішенні про задоволення вимог про витребування з володіння майна передбачає вчинення державним чи приватним виконавцем дій щодо вилучення такого майна в боржника та передання його стягувачу, а не обмежується лише діями виконавця щодо перевірки виконання рішення суду самим боржником.

Отже, рішення про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження», через вилучення майна в боржника та передання стягувачу предметів, зазначених у рішенні.

Відповідно до абзацу 2 частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.

З урахуванням завдань та основних засад цивільного судочинства, визначених частинами першою, третьою статті 2 ЦПК України, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення, суд касаційної інстанції враховує необхідність у цьому, зокрема у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки. Клопотання про зупинення виконання судового рішення має бути мотивованим та містити обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно з частиною першою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Отже, з метою недопущення порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів осіб, які подали касаційні скарги, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зупинити дію постанови Чернігівського апеляційного суду від 10 січня 2024 року до закінчення касаційного розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження.

Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

У Х В А Л И В:

Відстрочити ОСОБА_2 та ОСОБА_1 сплату судового збору за подання касаційної скарги на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19 вересня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 січня 2024 року у розмірі 14 886,00 грн до ухвалення судового рішення у цій справі.

Відкрити касаційне провадження у справі за касаційними скаргами Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури Андрія Никифорука, ОСОБА_1 , подану адвокатом Лутай Наталією Миколаївною, ОСОБА_2 , подану адвокатом Матвійчук Анастасією Сергіївною, на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19 вересня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 січня 2024 року.

Витребувати із Чернігівського районного суду Чернігівської області матеріали цивільної справи № 748/29/23 за позовом керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», Обслуговуючий кооператив садівниче товариство «Троянда-Ж», про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності та повернення земельних ділянок.

Зупинити дію постанови Чернігівського апеляційного суду від 10 січня 2024 року до закінчення касаційного розгляду справи.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В. М. Ігнатенко

І. М. Фаловська