Ухвала

від 04.03.2024 по справі 991/1178/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/1178/24

Провадження 1-кс/991/1190/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , захисника ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянувши скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 на повідомлення про підозру ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 52018000000001172 від 29.11.2018 у вчиненні кримінальних правопрушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 на повідомлення ОСОБА_4 про підозру від 08.11.2023 (далі - Повідомлення про підозру) у кримінальному провадженні № 52018000000001172 від 29.11.2018 (далі - Скарга) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України (далі - Кримінальне провадження), в якій захисник просить:

- скасувати Повідомлення про підозру;

- зобов`язати прокурора виключити з ЄРДР інформацію щодо повідомлення про підозру ОСОБА_4 у Кримінальному провадженні.

Скарга мотивована наступним:

1) ОСОБА_4 не набув статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні, оскільки порушено процедуру вручення повідомлення йому про підозру:

- таке повідомлення вручене ОСОБА_4 не в день його складання у 08.10.2023, а через місяць 08.11.2023, про що свідчить витяг із ЄРДР у Кримінальному провадженні, відповідно до якого у фабулах кримінальних правопорушень міститься прізвище ОСОБА_4 як особи, що вчинила кримінальні правопорушення;

- детектив не мав права вносити виправлення до дати у повідомленні про підозру, оскільки такий детектив не складав таке повідомлення про підозру, також протиправним є внесення детективом змін до дати затвердження повідомлення про підозру прокурором;

- повідомлення про підозру вручалося неуповноваженою особою - не детективом, який склав та підписав таке повідомлення про підозру або затримав ОСОБА_4 ;

- враховуючи, час проведення процесуальних дій, очевидно, що детектив не міг у неробочий час скласти повідомлення про підозру та погодити його у прокурора, після чого передати його іншому детективу, який поїхав у Волинську область.

2) Повідомлена ОСОБА_4 підозра є необґрунтованою, виходячи з наступного. Зі змісту Повідомлення про підозру вбачається, що при митному оформленні експорту з митної території ЄС уповноважених органів Республіки Польща подавались документи із відображенням дійсних продавців та покупців товарів. При цьому, при переміщенні зазначених товарів на митну територію України, частина вантажів взагалі приховувалась від митного контролю, а частина вантажів оформлювались як «товари прикриття» із суттєво меншою митною вартістю та відповідно меншими митними платежами. Сторона обвинувачення при обрахуванні розміру митних платежів, що підлягали сплаті до Державного бюджету України при ввезенні на митну територію України товарів у всіх інкримінованих ОСОБА_4 епізодах переміщення товарів брала за основу документи, отримані від уповноважених органів в рамках міжнародно-правової допомоги, зокрема вантажно-митні декларації, ЦМР та інше. Отже, у зазначених документах відображено дійсних отримувачів таких товарів в Україні, саме у зазначених суб?єктів господарювання наявний обов?язок по сплаті необхідних митних платежів (за умови, коли версія сторони обвинувачення не ставиться під сумнів). При цьому, ОСОБА_4 не може бути спеціальним суб`єктом у розумінні ст. 212 КК України, а отже не може бути організатором ухилення від сплати податків без притягнення до відповідальності як виконавця спеціального суб`єкта - службової особи платника податку. За такого, письмове повідомлення про підозру ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2, ч. 3 ст. 212 КК України є незаконним та підлягає скасуванню. Крім того, відносини, які є об`єктом злочину, передбаченого ст. 212 КК України, регулює виключно Податковий кодекс України. Податковий контроль здійснюють виключно податкові та митні органи. Обов?язок сплати податку виникає лише в разі самостійного обчислення платником свого зобов?язання або в разі узгодженого Податкового повідомлення-рішення (далі - ППР) - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення), що в разі його узгодження свідчить про обов?язок платника податків сплатити суму грошового зобов?язання. Тобто, якщо платник сам не визначив своє зобов?язання щодо сплати податку та наразі узгоджене ППР відсутнє, то у платника не виникає обов?язку сплати податку. Тож дії платника не утворюють суб?єкта злочину, передбаченого ст. 212 ККУ. Жодні аналітичні довідки чи висновки експертів узгоджене ППР замістити не взмозі. Відтак, основним джерелом встановлення обставин, що можуть свідчити про несплату податків може бути лише акт перевірки складений за результатами проведеної податкової перевірки або в порядку митного контролю. Таким чином, представлені стороною обвинувачення висновки судово-економічних експертиз не визначають розміру таких зобов?язань, а лише могли би підтвердити, що висновки актів перевірки уповноважених органів підтверджуються розрахунково. Отже матеріальна шкода, яка інкримінована ОСОБА_4 в розмірі 475 093 200, 87 грн є необґрунтованою та належними і допустимими доказами не підтверджується.

В судовому засіданні захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_3 доводи Скарги підтримав у повному обсязі, у випадку, якщо слідчий суддя дійде висновку про порушення процедури вручення Повідомлення про підозру ОСОБА_4 , просив скасувати Повідомлення про підозру у повному обсязі, а у випадку, якщо слідчий суддя не дійде зазначеного висновку - скасувати Повідомлення про підозру в частині повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 212 КК України.

Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію своїх захисників, викладену у Скарзі та судовому засіданні, зазначив, що детектив ОСОБА_7 , який вручав Повідомлення про підозру, не входив до групи детективів у Кримінальному провадженні, при цьому, детективи Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_8 , який склав Повідомлення про підозру, та ОСОБА_7 , який здійснив його вручення, мали оформити відрядження для проведення відповідних процесуальних дій.

В судовому засіданні прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - САП) ОСОБА_5 заперечував проти доводів Скарги, зазначив, що Повідомлення про підозру вручено згідно норм Кримінального процесуального кодексу України, повідомлена ОСОБА_4 підозра, у тому числі щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 212 КК України, є обґрунтованою, що встановлювалось як Вищим антикорупційним судом, так і Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду при вирішенні питання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу.

Дослідивши зміст Скарги та додані до неї матеріали, заслухавши позицію сторін Кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК України).

Згідно ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржено повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Повідомлення про підозру вручено ОСОБА_4 08.11.2023, а за такого строк, визначений п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, сплив.

Так, підстави для повідомлення особі про підозру, процедура вручення повідомлення про підозру та вимоги щодо оформлення повідомлення про підозру врегульовані Главою 22 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 277 КПК України, повідомлення про підозру має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Кримінальний процесуальний кодекс України не містить положень, якими були б визначені підстави для скасування повідомлення про підозру та не встановлює будь-яких правил та обмежень щодо предмету перевірки слідчим суддею повідомлення про підозру.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи принцип диспозитивної, слідчим суддею при розгляді Скарги встановлюються обставини, на які посилається сторона захисту.

Так, оскаржуючи Повідомлення про підозру, захисник у Скарзі зазначає про те, що: (1) ОСОБА_4 не набув статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні та (2) повідомлена ОСОБА_4 підозра у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2, ч. 3 ст. 212 КК України, є необґрунтованою.

(1) Щодо набуття ОСОБА_4 статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні.

Детективами НАБУ під процесуальним керівництвом прокурорів САП здійснюється досудове розслідування у Кримінальному провадженні.

У рамках Кримінального провадження письмове Повідомлення про підозру від 08.11.2023 вручено ОСОБА_4 08.11.2023 о 18 годині 30 хвилин, про що свідчить його підпис (Том № 1 а. 171).

У зазначеному повідомленні про підозру у даті складання, погодження та вручення документа значиться 08 жовтня 2023 року із виправленням на 08 листопада 2023 року.

В судовому засіданні стороною захисту не заперечувалось, що вказане повідомлення про підозру вручено ОСОБА_4 саме 08.11.2023.

Разом з тим, згідно постанови прокурора САП ОСОБА_5 від 09.11.2023 про виправлення описки у кримінальному провадженні, слід вважати опискою зазначені в повідомленні про підозру ОСОБА_4 дані щодо місяця складання, погодження та вручення процесуального документа, а саме місяця жовтня замість листопада. Вважати вірною дату складання, погодження та вручення повідомлення про підозру ОСОБА_4 у Кримінальному провадженні - 08 листопада 2023 року. Виправлено описку в повідомленні про підозру ОСОБА_4 , зазначивши вірні дані щодо місяця складання, погодження та вручення процесуального документа, а саме місяця листопада замість жовтня.

Доводи захисника щодо складання повідомлення про підозру у жовтні, про що зокрема свідчать фабули кримінальних правопорушень, зазначені у витязі з ЄРДР у Кримінальному провадженні станом на жовтень 2023 року, де вказується про вчинення таких кримінальних правопорушень ОСОБА_4 , слідчим суддею відхиляються, оскільки зазначені доводи захисника є припущеннями та не підтверджуються жодними доказами. При цьому, Кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає такого поняття як «робочий час», а тому Повідомлення про підозру об`єктивно могло бути оформлене та підписане в неробочий час до початку робочого дня.

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання (ч.ч. 1, 2 ст. 278 КПК України).

Таким чином, допущена при оформленні та підписанні Повідомлення про підозру технічна описка не може бути підставою для відкладення такої процесуальної дії як вручення Повідомлення про підозру. При цьому, зазначена описка виправлена не лише у тексті Повідомлення про підозру, а й відповідною постановою прокурора від 09.11.2023.

Враховуючи вищевикладене, у слідчого судді відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру ОСОБА_4 вручалося останньому не у день його складання.

Разом з тим, вручення процесуального документа (повідомлення про підозру), а також повідомлення і роз`яснення (за необхідності) прав підозрюваному є кінцевим етапом, яким завершується процедура здійснення повідомлення про підозру. Вручення тексту повідомлення про підозру іншим слідчим (детективом), аніж тим, який його підписав, за умови, якщо усі вони уповноважені на здійснення відповідного досудового розслідування, ніяким чином не впливає на набуття особою статусу підозрюваного. Зазначену правову позицію викладено в ухвалі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 26.02.2020 по справі № 991/1243/20.

Повідомлення про підозру складено детективом НАБУ ОСОБА_8 та вручено ОСОБА_4 детективом НАБУ ОСОБА_7 .

Як вбачається із витягу із ЄРДР по Кримінальному провадженню станом на 09.10.2023 (Том № 1 а. 175-186) та станом на 04.03.2024 детективи НАБУ ОСОБА_8 та ОСОБА_7 входять до групи слідчих (детективів), які здійснюють досудове розслідування Кримінального провадження.

Крім того, враховуючи, що юрисдикція детективів НАБУ поширюється на всю територію України, детективи НАБУ ОСОБА_8 , який склав Повідомлення про підозру, та ОСОБА_7 , який здійснив його вручення ОСОБА_4 , вчиняли зазначені процесуальні дії у межах Кримінального провадження, в якому вони наділені повноваженнями щодо здійснення досудового розслідування, відсутні підстави для оформлення відрядження для проведення відповідних процесуальних дій.

За такого, слідчим суддею відхиляються доводи сторони захисту щодо вручення Повідомлення про підозру неуповноваженою особою.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_4 набув статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні.

(2) Щодо доведеності при розгляді Скарги обґрунтованості повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2, ч. 3 ст. 212 КК України.

Питання повідомлення особі про підозру врегульоване нормами глави 22 КПК України.

Так, чинні положення КПК України містять вимоги щодо змісту письмового повідомлення про підозру (ст. 277 КПК України), випадки, за яких повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 КПК України, (ч. 1 ст. 276 КПК України), порядок вручення письмового повідомлення про підозру (ст. 278 КПК України), перевірку щодо дотримання яких слідчий суддя має здійснити під час вирішення питання щодо наявності підстав для скасування повідомлення про підозру.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Положення чинного кримінального процесуального законодавства не розкривають суті поняття «достатні докази для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення», яке застосовується у п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України.

Разом з тим, системний аналіз норм КПК України та практики ЄСПЛ (зокрема, рішення у справах «Фокс, Кембел і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України») свідчить про наявність в кримінальному процесуальному законодавстві України понять, які відповідають різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)». Стандарт «достатніх підстав (доказів)» використовується в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, мети постановлення тих чи інших процесуальних рішень, вчинення процесуальних дій та їх правових наслідків.

Як вбачається із конструкції пункту 3 частини 1 статті 276 КПК України, повідомлення про підозру передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав (доказів)». У цьому контексті слідчому судді необхідно з`ясувати, яким є зміст цього стандарту саме з метою повідомлення особі про підозру. Рівень обґрунтованості, доведеності підозри має корелювати зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають та/або можуть бути пов`язані із прийняттям відповідного процесуального рішення чи вчинення процесуальної дії. При цьому чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. Отже, застосування такого стандарту доказування і відповідно його перевірки слідчим суддею залежить від рівня обмеження прав, свобод та інтересів людини внаслідок повідомленням її про підозру.

У відповідності до положень статті 42 КПК України, з моменту повідомлення особі про підозру, вона набуває статусу підозрюваного, обсяг процесуальних прав якого значно більший, ніж у особи, якій таке повідомлення ще не вручене (хоча фактичні обставини можуть свідчити про подібну перспективу), та з моментом повідомлення особі про підозру фактично пов`язується початок реалізації принципу змагальності в кримінальному процесі. Саме у зв`язку із цим пункт 3 частини 1 статті 276 КПК закріплює обов`язок, а не право здійснити повідомлення про підозру, оскільки неповідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення при наявності достатніх доказів для цього тягне порушення таких загальних засад кримінального провадження, як забезпечення права на захист та змагальність сторін.

У разі, коли повідомлення про підозру спричиняє лише виникнення обов`язків підозрюваного, які передбачені пунктами 1 та 3 частини 7 статті 42 КПК України, та не тягне для нього інших обмежень, наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення може досягати мінімального рівня відповідного стандарту доказування (переконання), необхідного для виправдання відповідного втручання в права, свободи і законні інтереси людини.

Виходячи із зазначеного, стандарт «достатніх підстав (доказів)» для мети повідомлення особі про підозру є нижчим ніж стандарт «обґрунтованої підозри», адже останній, згідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КПК України, використовується для обґрунтування необхідності значно серйознішого обмеження прав, свобод і законних інтересів людини через, зокрема, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, та не зумовлює наділення підозрюваного додатковими правами.

Враховуючи, що стандарт «достатніх підстав (доказів)» є нижчим ніж стандарт «обґрунтованої підозри», для цілей повідомлення особі про підозру, він передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування до висунення обвинувачення або спростування такої підозри.

Факти, що підтверджують наявність достатніх доказів для підозри, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт «достатніх підстав (доказів)» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для здійснення повідомлення про підозру.

При цьому, слідчий суддя в ході розгляду скарг на повідомлення про підозру не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності в особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною, а зібрані у кримінальному провадженні на день складення повідомлення про підозру докази були достатніми для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2, 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, а саме:

- у створенні злочинної організації з метою вчинення тяжких злочинів, керівництві такою організацією й участі у злочинах, вчинюваних такою організацією;

- в організації умисного ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять у систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчиненого особою, яка зобов`язана їх сплачувати, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у значних, великих та особливо великих розмірах, вчинених за попередньою змовою групою осіб, в складі злочинної організації;

- в організації зловживання владою та службовим становищем, тобто умисному з метою одержання неправомірної вигоди для себе та іншої особи, використання службовою особою влади або службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки;

- в організації складання службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, організації внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 212 КК України, а саме: в період часу з 23.02.2018 по 01.04.2019 члени злочинної організації, очолюваної ОСОБА_4 , забезпечили незаконне ввезення за допомогою вантажних фургонів та вантажних автомобілів з причепами через міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Ягодин» комерційних партій товарів без належної сплати митних платежів, які підлягали сплаті до Державного бюджету України, у значних та великих розмірах. Загалом своїми умисними діями вчинили 47 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 212 КК України, ухилившись від сплати до Державного бюджету митних платежів в значних та великих розмірах, зокрема: (1) 23.02.2018 у сумі 2 965 132,76 гривень; (2) 03.03.2018 у сумі 5 887 765,95 гривень; (3) 07.03.2018 у сумі 3 498 918,86 гривень; (4) 15.03.2018 у сумі 3 166 706,67 гривень; (5) 16.03.2018 у сумі 3 801 976,94 гривень; (6) 20.03.2018 у сумі 2 986 388,80 гривень; (7) 22.05.2018 у сумі 3 664 332,78 гривень; (8) 08.06.2018 у сумі 3 047 995,66 гривень; (9) 08.10.2018 у сумі 4 496 661,09 гривень; (10) 10.10.2018 у сумі 3 355 558,74 гривень; (11) 12.10.2018 у сумі 3 567 616,36 гривень; (12) 24.10.2018 у сумі 4 089 326,98 гривень; (13) 24.10.2018 у сумі 3 211 703,00 гривень; (14) 25.10.2018 у сумі 4 186 359,71 гривень; (15) 28.10.2018 у сумі 2 922 280,72 гривень; (16) 30.10.2018 у сумі 4 590 556,07 гривень; (17) 03.11.2018 у сумі 5 561 560,47 гривень; (18) 12.11.2018 у сумі 2 877 238,12 гривень; (19) 14.11.2018 у сумі 3 734 291,93 гривень; (20) 16.11.2018 у сумі 3 267 171,03 гривень; (21) 16.11.2018 у сумі 3 672 245,06 гривень; (22) 21.11.2018 у сумі 3 385 676,69 гривень; (23) 29.11.2018 у сумі 2 783 503,45 гривень; (24) 04.12.2018 у сумі 4 519 481,56 гривень; (25) 06.12.2018 у сумі 3 230 825,67 гривень; (26) 08.12.2018 у сумі 3 007 858,50 гривень; (27) 11.12.2018 у сумі 3 021 655,95 гривень; (28) 15.12.2018 у сумі 5 062 720,81 гривень; (29) 19.12.2018 у сумі 5 443 837,31 гривень; (30) 22.12.2018 у сумі 3 818 397,22 гривень; (31) 12.01.2019 у сумі 6 097 123,33 гривень; (32) 17.01.2019 у сумі 3 814 374,28 гривень; (33) 19.01.2019 у сумі 3 632 947,83 гривень; (34) 19.01.2019 у сумі 5 449 419,73 гривень; (35) 22.02.2019 у сумі 3 151 549,71 гривень; (36) 25.01.2019 у сумі 3 023 369,63 гривень; (37) 28.01.2019 у сумі 3 089 807,58 гривень; (38) 31.01.2019 у сумі 3 603 847,84 гривень; (39) 03.02.2019 у сумі 3 187 813,32 гривень; (40) 05.02.2019 у сумі 3 679 162,07 гривень; (41) 13.02.2019 у сумі 4 759 298,07 гривень; (42) 20.02.2019 у сумі 3 151 497,36 гривень; (43) 21.02.2019 у сумі 5 378 432,80 гривень; (44) 03.03.2019 у сумі 5 289 461,79 гривень; (45) 06.03.2019 у сумі 6 614 146,45 гривень; (46) 25.03.2019 у сумі 6 576 711,44 гривень; (47) 01.04.2019 у сумі 4 846 276,76 гривень.

Крім того, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 212 КК України, а саме: в період часу з 01.11.2018 по 24.05.2019 члени злочинної організації, очолюваної ОСОБА_4 , забезпечили незаконне ввезення за допомогою вантажних фургонів та вантажних автомобілів з причепами через міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Ягодин» комерційних партій товарів без належної сплати митних платежів, які підлягали сплаті до Державного бюджету України, в особливо великих розмірах. Загалом своїми умисними діями вчинили 21 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 212 КК України, зокрема: (1) 01.11.2018 незаконно переміщено на митну територію України товари без сплати митних платежів у сумі 6 762 192,59 гривень; (2) 12.11.2018 незаконно переміщено на митну територію України товари без сплати митних платежів у сумі 7 727 376,36 гривень; (3) 14.11.2018 незаконно переміщено на митну територію України товари без сплати митних платежів у сумі 8 226 827,48 гривень; (4) 21.11.2018 незаконно переміщено на митну територію України товари без сплати митних платежів у сумі 8 996 621,61 гривень; (5) 28.11.2018 незаконно переміщено на митну територію України товари без сплати митних платежів у сумі 6 902 888,80 гривень; (6) 29.11.2018 незаконно переміщено на митну територію України товари без сплати митних платежів у сумі 7 918 458,20 гривень; (7) 04.12.2018 незаконно переміщено на митну територію України товари без сплати митних платежів у сумі 10 871 905,76 гривень; (8) 15.01.2019 незаконно переміщено на митну територію України товари без сплати митних платежів у сумі 7 300 756,31 гривень; (9) 24.02.2019 незаконно переміщено на митну територію України товари з ухиленням від сплати митних платежів у сумі 11 001 899,47 гривень; (10) 28.02.2019 незаконно переміщено на митну територію України товари з ухиленням від сплати митних платежів у сумі 7 154 435,83 гривень; (11) 28.02.2019 незаконно переміщено на митну територію України товари з ухиленням від сплати митних платежів у сумі 12 914 853,00 гривень; (12) 18.03.2019 незаконно переміщено на митну територію України товари з ухиленням від сплати митних платежів у сумі 8 232 789,49 гривень; (13) 18.03.2019 незаконно переміщено на митну територію України товари з ухиленням від сплати митних платежів у сумі 20 065 741,64 гривень; (14) 28.03.2019 незаконно переміщено на митну територію України товари з ухиленням від сплати митних платежів у сумі 16 737 571,00 гривень; (15) 02.04.2019 незаконно переміщено на митну територію України товари з ухиленням від сплати митних платежів у сумі 15 964 693,99 гривень; (16) 14.02.2019 незаконно переміщено на митну територію України товари з ухиленням від сплати митних платежів у сумі 16 015 037,90 гривень; (17) 16.04.2019 незаконно переміщено на митну територію України товари з ухиленням від сплати митних платежів у сумі 8 390 328,86 гривень; (18) 22.04.2019 незаконно переміщено на митну територію України товари з ухиленням від сплати митних платежів у сумі 23 915 086,87 гривень; (19) 03.05.2019 незаконно переміщено на митну територію України товари з ухиленням від сплати митних платежів у сумі 25 493 120,17 гривень; (20) 10.05.2019 незаконно переміщено на митну територію України товари з ухиленням від сплати митних платежів у сумі 12 181 120,87 гривень; (21) 24.05.2019 незаконно переміщено на митну територію України товари з ухиленням від сплати митних платежів у сумі 29 895 139,96 гривень. Ухилившись від сплати митних платежів на загальну суму 272 668 846, 16 гривень.

У Скарзі сторона захисту посилається на необґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2, ч. 3 ст. 212 КК України, з наступних підстав: зі змісту Повідомлення про підозру вбачається, що при митному оформленні експорту з митної території ЄС уповноважених органів Республіки Польща подавались документи із відображенням дійсних продавців та покупців товарів. При цьому, при переміщенні зазначених товарів на митну територію України, частина вантажів взагалі приховувалась від митного контролю, а частина вантажів оформлювались як «товари прикриття» із суттєво меншою митною вартістю та відповідно меншими митними платежами. Сторона обвинувачення при обрахуванні розміру митних платежів, що підлягали сплаті до Державного бюджету України при ввезенні на митну територію України товарів у всіх інкримінованих ОСОБА_4 епізодах переміщення товарів брала за основу документи, отримані від уповноважених органів в рамках міжнародно-правової допомоги, зокрема вантажно-митні декларації, ЦМР та інше. Отже, у зазначених документах відображено дійсних отримувачів таких товарів в Україні, саме у зазначених суб?єктів господарювання наявний обов?язок по сплаті необхідних митних платежів (за умови, коли версія сторони обвинувачення не ставиться під сумнів). При цьому, ОСОБА_4 не може бути спеціальним суб`єктом у розумінні ст. 212 КК України, а отже не може бути організатором ухилення від сплати податків без притягнення до відповідальності як виконавця спеціального суб`єкта - службової особи платника податку. За такого, письмове повідомлення про підозру ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2, ч. 3 ст. 212 КК України є незаконним та підлягає скасуванню. Крім того, відносини, які є об`єктом злочину, передбаченого ст. 212 КК України, регулює виключно Податковий кодекс України. Податковий контроль здійснюють виключно податкові та митні органи. Обов?язок сплати податку виникає лише в разі самостійного обчислення платником свого зобов?язання або в разі узгодженого Податкового повідомлення-рішення (далі - ППР) - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення), що в разі його узгодження свідчить про обов?язок платника податків сплатити суму грошового зобов?язання. Тобто, якщо платник сам не визначив своє зобов?язання щодо сплати податку та наразі узгоджене ППР відсутнє, то у платника не виникає обов?язку сплати податку. Тож дії платника не утворюють суб?єкта злочину, передбаченого ст. 212 ККУ. Жодні аналітичні довідки чи висновки експертів узгоджене ППР замістити не взмозі. Відтак, основним джерелом встановлення обставин, що можуть свідчити про несплату податків може бути лише акт перевірки складений за результатами проведеної податкової перевірки або в порядку митного контролю. Таким чином, представлені стороною обвинувачення висновки судово-економічних експертиз не визначають розміру таких зобов?язань, а лише могли би підтвердити, що висновки актів перевірки уповноважених органів підтверджуються розрахунково. Отже матеріальна шкода, яка інкримінована ОСОБА_4 в розмірі 475 093 200, 87 грн є необґрунтованою та належними і допустимими доказами не підтверджується.

На спростування доводів Скарги в судовому засіданні прокурор зазначив, що ОСОБА_4 були розроблені певні схеми ухилення від сплати митних платежів, залучені до вказаних схем інші особи та фактично здійснено дії щодо ввезення товару поза митним контролем, хоча був наявний обов`язок здійснювати декларування таких товарів та сплати відповідних митних платежів. Прокурор вказав, що відсутність відповідного акту перевірки та ППР стороною обвинувачення не оспорюється. Однак у Повідомленні про підозру зазначено, що сума завданих збитків внаслідок несплати митних платежів обрахована з урахуванням отриманих документів про перевезення товарів із залученням відповідного спеціаліста митної служби. Окремо у сторони обвинувачення є відповідний лист із митної служби, у якому також відображені ці відомості. Прокурор також зазначив, що акт перевірки та ППР не є необхідним для можливості інкримінувати ухилення від сплати обов`язкових митних платежів. Маючи відомості про товари, які повинні були бути переміщені та не задекларовані, за участі спеціаліста визначено суми необхідних до сплати митних платежів, експертиза це підтвердила.

Разом з тим, на підтвердження зазначених обставин прокурор надав слідчому судді роздруковані з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвали Вищого антикорупційного суду від 10.11.2023 та Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22.11.2023 (справа № 991/9837/23), якими до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прокурор зазначив, що обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри вже перевірялась слідчим суддею та судом апеляційної інстанції.

Однак наведені в зазначених ухвалах висновки не мають обов`язкового характеру для застосування, оскільки за своєю суттю не є доказами, які відповідно до положень ст. 318-380 КПК України з урахуванням положень глави 26 КПК України (ч. 1 ст. 306 КПК України), надаються прокурором та досліджуються слідчим суддею при розгляді скарги. Ці висновки мають похідне значення від доказів, наданих суду при розгляді відповідного клопотання, а тому кожен раз можуть бути різними взалежності від наданих та зібраних стороною обвинувачення під час досудового розслідування доказів.

У відповідності до положень ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 368 КПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» слідчий суддя, суд, під час застосування кримінального процесуального законодавства України має керуватися саме висновками щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду, а також практикою Європейського суду з прав людини.

При цьому, з огляду на специфіку розгляду скарг на повідомлення про підозру, де предметом розгляду є саме таке повідомлення про підозру, формальне посилання на доведеність обґрунтованості повідомленої підозри при розгляді іншої судової справи без встановлення безпосередньо слідчим суддею наявності/відсутності доказів, які лише об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) та їх достатності, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри, нівелює положення КПК України щодо обов`язку слідчого судді надати детальну оцінку доводам під час перевірки повідомлення про підозру.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 04.01.2024 у справі № 991/4893/22 (провадження № 11- сс/991/10/23).

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

За ч. 1-2, ч. 6 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності, зважаючи, що при розгляді Скарги прокурором не надано жодних доказів на спростування доводів сторони захисту та на підтвердження висловленої прокурором позиції у судовому засіданні (зокрема матеріалів, які б підтверджували можливу причетність ОСОБА_4 до розробки схем ухилення від сплати митних платежів, залучення ним до цих схем інших осіб, здійснення дій щодо ввезення товару на митну територію України поза митним контролем, документів щодо товарів, які дійсно перевозилися поза митним контролем, документів щодо встановлення за участі спеціаліста митної служби розміру збитків, висновку експерта), слідчий суддя на підставі наданих йому сторонами доказів дійшов висновку про відсутність наявності достатніх доказів для підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2, 3 ст. 212 КК України.

Разом з тим, згідно Глави ІІ Розділу 1 Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, до Реєстру вносяться відомості про час та дату повідомлення про підозру, зміну, скасування повідомлення про підозру.

За такого, відсутні підстави додатково зобов`язувати прокурора виключити з ЄРДР інформацію про повідомлення про підозру ОСОБА_4 у Кримінальному провадженні.

За такого, Скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 2, 9, 22, 303, 306-307, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу задовольнити частково.

Скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_4 в частині повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених частиною 3 статті 27 частиною 4 статті 28 частинами 2, 3 статті 212 Кримінального кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_1