Постанова

від 27.02.2024 по справі 300/4995/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 300/4995/23 пров. № А/857/23958/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.,

суддів:Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судових засідань Хомича О.Р.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року (головуючий суддя: Шумей М.В., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, Фінансове управління Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення,

встановив:

ОСОБА_1 , 31.07.2023 звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправним (незаконним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним рішення Івано-Франківської міської ради від 18.10.2013 № 1231-38 «Про Положення «Про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста».

Обґрунтовує позов тим, що рішення Івано-Франківської міської ради від 18.10.2013 № 1231-38 «Про Положення «Про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста» порушує права та законні інтереси позивача, як особи, щодо якої застосовується цей акт та прийняте з порушенням вимог ст. ст. 1, 6, 9, 13, 36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року у задоволені позову відмовлено.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати та прийняти судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на аналогічні підстави викладені в позовній заяві.

Івано-Франківська міська рада 01.02.2024 та Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради 05.02.2024 подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких просили апеляційну скаргу відхилити.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.

У відповідності до ч. 4 ст. 229 і ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлених про дату, час, місце розгляду справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Івано-Франківської міської ради від 18.10.2013 № 1231-38 «Про Положення «Про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста», вирішено:

1. Положення «Про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста» від 28.02.2012, затвердити в новій редакції, згідно з додатком.

2. Рішення 21 сесії Івано-Франківської міської ради від 28.02.2012 «Про Положення «Про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста» вважати таким, що втратило чинність.

3. Рішення підлягає оприлюдненню шляхом його публікації у засобах масової інформації і вступає в дію з моменту опублікування.

4. Контроль за виконанням рішення покласти на першого заступника міського голови З. Фітеля.

Це рішення Івано-Франківської міської ради від 18.10.2013 № 1231-38 «Про Положення «Про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста» є нормативно-правовим актом, який визначає порядок і умови залучення коштів для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська з урахуванням функціонального провадження об`єктів будівництва; регулює організаційно-правові відносини, пов`язані з оформленням договорів про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб, прийнятий регуляторним органом - Івано-Франківською міською радою.

Фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради здійснено повідомлення 29.08.2013 в газеті «Західний кур`єр» про оприлюднення проектів регуляторних актів, а саме про Положення «Про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста».

У газеті «Західний кур`єр» 24.10.2013 Івано-Франківським міським головою ОСОБА_2 опубліковано проєкт рішення Івано-Франківської міської ради

Рішення Івано-Франківської міської ради від 18.10.2013 № 1231-38 та Положення «Про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста», опубліковані 18.10.2013.

Позивач вважаючи, що Івано-Франківською міською радою при прийнятті оскаржуваного рішення порушено вимоги Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а саме порушено порядок опублікування проєкту рішення, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Івано-Франківської міської ради від 18.10.2013 № 1231-38 «Про Положення «Про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста», є законним та таким, що відповідає правовому акту вищої юридичної сили.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Частиною другою статті 264 КАС України передбачено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Відповідно до частини третьої статті 264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом усього строку їх чинності.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду, викладеної у постанові від 13.03.2019 у справі № 712/8985/17 «… дія нормативно-правового акту є постійною тривалий час і не обмежується його разовим застосуванням. Відповідно, чинним нормативно-правовим актом суб`єктивні права, свободи чи інтереси можуть порушуватися неодноразово, тобто постійно, упродовж усього часу чинності такого акту.

Тому, факт порушення прав, свобод чи інтересів, у разі дії чинного нормативно-правового акту, може мати триваючий характер. Оскільки чинний нормативно-правовий акт може обумовлювати триваюче порушення суб`єктивних прав, свобод чи інтересів, то, відповідно, строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи слід розраховувати від усього часу чинності (тривалості дії) нормативно-правового акту».

Враховуючи наведені вище висновки, а також той факт, що станом на момент звернення позивача з позовом до суду, спірний нормативно-правовий акт, який визначає порядок і умови залучення коштів для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська з урахуванням функціонального провадження об`єктів будівництва; регулює організаційно-правові відносини, пов`язані з оформленням договорів про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, діяв, суд апеляційної інстанції вважає, що у позивача наявне право звернення до суду з цим позовом, в силу приписів ч. 3 ст. 264 КАС України.

Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (тут і надалі Закон № 280/97-ВР, в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення) відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування (п. 22 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 28 Закону № 280/97-ВР, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об`єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.

Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 59 Закону № 280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Частиною 12 ст. 59 Закону № 280/97-ВР визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Закону України «Про засади державно регуляторної політики у сфері господарської діяльності» 11.09.2003 № 1160-IV (тут і надалі Закон № 1160-IV, в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення) визначає правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

Порядок оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій визначений у статті 9 Закону № 1160-IV.

Так, згідно ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закон № 1160-IV, кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.

Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону № 1160-IV, повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

Системний аналіз наведених правових норм надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку про те, що оприлюднення регуляторного акта здійснюється з метою одержання зауважень і пропозицій. При цьому, оприлюдненню підлягають як проект регуляторного акту, так і відповідний аналіз регуляторного впливу - документ, який містить обґрунтування необхідності державного регулювання шляхом прийняття регуляторного акта, аналіз впливу, який справлятиме регуляторний акт на ринкове середовище, забезпечення прав та інтересів суб`єктів господарювання, громадян та держави, а також обґрунтування відповідності проекту регуляторного акта принципам державної регуляторної політики.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання наведених вище правих норм, в газеті «Західний кур`єр» 29.08.2013 було розміщено повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акту - Рішення Івано-Франківської міської ради від 18.10.2013 № 1231-38 «Про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста».

Крім цього, 06.09.2013 на офіційному сайті Івано-Франківської міської ради «https://www.mvk.if.ua» в розділі «Регуляторна політика» оприлюднено проект регуляторного акту «Про Положення «Про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста» та аналіз регуляторного впливу - документ, який містить обґрунтування необхідності державного регулювання шляхом прийняття регуляторного акту, аналіз впливу, який справлятиме регуляторний акт на ринкове середовище, забезпечення прав та інтересів суб`єктів господарювання, громадян та держави, а також обґрунтування відповідності проекту регуляторного акту принципам державної регуляторної політики, та доступний за посиланням «https://www.mvk.if.ua/rppra/22318», що підтверджується скриншотом веб-сторінки офіційного сайту міста Івано-Франківська.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем дотримано порядок оприлюднення проекту регуляторного акту, який передбачений Законом № 1160-IV.

Щодо покликання позивача про те, що Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту повинен укладатися виключно з органом місцевого самоврядування, зокрема - Івано-Франківською міською радою, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Як встановлено вище судом апеляційної інстанції, оскаржуване рішенням Івано-Франківської міської ради від 18.10.2013 № 1231-38 «Про Положення «Про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста» є нормативно-правовим актом, який визначає порядок і умови залучення коштів для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська з урахуванням функціонального призначення об`єктів будівництва; регулює організаційно-правові відносини, пов`язані з оформленням договорів про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, Цим же Положенням визначено, що договір пайової участі замовники будівництва залучаються до пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста виключно на підставі укладених з виконавчим комітетом та фінансовим управлінням договорів про пайову участь. Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради виступав стороною договорів про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста

Стаття 40 № 1160-IV, яку виключено з цього закону з 01.01.2020 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», регулювала питання пов`язані з участю замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Так, ч. 1 ст. 40 Закону № 1160-IV (в редакції чинній на момент прийняття рішення) було визначено, що порядок залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Підпунктом 5 пункту «а» ст. 28 Закону № 280/97-ВР визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт та утримання на пайових засадах об`єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природнього середовища.

Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів (ч. 6 ст. 16 Закону № 280/97-ВР).

Забезпечення виконання місцевого бюджету, належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (п.п. 1 п. «а» ст. 28 Закону № 280/97-ВР).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 5 Закону № 280/97-ВР до системи місцевого самоврядування входять сільська, селищна, міська рада, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 11 Закону № 280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки Івано-Франківська міська рада, виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, в розумінні Закону № 280/97-ВР, є органами місцевого самоврядування із окремими функціями і повноваженнями та на момент прийняття оскаржуваного рішення було визначено, що порядок залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування, а тому рішення Івано-Франківської міської ради від 18.10.2013 № 1231-38 «Про Положення «Про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста» відповідає чинним правовим нормам, які діяли на момент його прийняття.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки є безпідставними.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року у справі № 300/4995/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді О. Б. Заверуха В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 08.03.2024.