Ухвала

від 08.03.2024 по справі 905/1615/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про відкриття апеляційного провадження

08 березня 2024 року м. Харків Справа №905/1615/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління Держпродспоживслужби в Донецькій області (вх.№600Д від 06.03.2024) на рішення Господарського суду Донецької області від 09.02.2024 у справі №905/1615/23 (м. Харків, суддя Левшина Я.О., повний текст рішення складено 09.02.2024),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,

до Головного управління Держпродспоживслужби в Донецькій області, м.Маріуполь, Донецька область,

про стягнення 56 075,89 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Донецькій області, м. Маріуполь, Донецька область про стягнення 56075,89 грн, з яких 37815,84 грн основний борг, 5295,20 грн пеня, 1914,37 грн 3% річних, 11050,48 грн інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він як постачальник «останньої надії» здійснював постачання природного газу відповідачу, якого було зареєстровано в реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 37815,84 грн, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 09.02.2024 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м.Київ до Головного управління Держпродспоживслужби в Донецькій області, м.Маріуполь, Донецька область про стягнення 56075,89 грн, з яких 37815,84 грн основний борг, 5295,20 грн пеня, 1914,37 грн 3% річних, 11050,48 грн інфляційні втрати задоволено повністю. Стягнуто з Головного управління Держпродспоживслужби в Донецькій області, м.Маріуполь, Донецька область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м.Київ 37815,84 грн основний борг, 5295,20 грн пеню, 1914,37 грн 3% річних, 11050,48 грн інфляційні втрати, а також витрати з оплати судового збору у розмірі 2147,20 грн. Ухвалено видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Головне управління Держпродспоживслужби в Донецькій області з вказаним рішенням не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 09.02.2024 у справі №905/1615/23 у повному обсязі; ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» у задоволенні позовних вимог до Головного управління Держпродспоживслужби в Донецькій області про стягнення 56075,89 грн, з яких 37815,84 грн основний борг, 5295,20 грн пеня, 1914,37 грн 3% річних, 11050,48 грн інфляційні втрати.

Разом з апеляційною скаргою Головним управлінням Держпродспоживслужби в Донецькій області подано клопотання (вх.№3336 від 06.03.2024), в якому просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Донецької області від 09.02.2024 справі №905/1615/23.

Системою автоматизованого розподілу справ відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 06.03.2024 для розгляду справи №905/1615/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., судді Россолов В.В., Склярук О.І.

Щодо клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, скаржник посилається на те, що місто Покровськ, яке є тимчасовим місцезнаходженням відповідача, постійно піддається масованим ракетним обстрілам з боку рф, Апелянт зазначає, що вказані обставини є причиною нестабільної роботи електрокомунікацій (електроживлення та інтернет зв`язок), що позбавило повноцінної можливості доступу підприємства до електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі. Відповідач вказує, що про існування рішення у даній справі, та сам факт розгляду справи дізнався 26.02.2024, відновивши доступ до електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Судом встановлено, що повний текст оскаржуваного рішення суду складено 09.02.2024. Як вбачається із системи Діловодство спеціалізованого суду, оскаржуване рішення доставлено до електронного кабінету системи «Електронний суд» Головного управління Держпродспоживслужби в Донецькій області 09.02.2024 о 19:48 год.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Таким чином, оскаржуване рішення вручено апелянту 12.02.2024. Апеляційну скаргу подано до Східного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» 05.03.2024.

Загальний порядок відновлення пропущених процесуальних строків врегульований статтею 119 Господарського процесуального кодексу України відповідно до якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. У частині 3 цієї ж статті вказано, строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: зокрема, подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06.12.2007).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» зазначено: «право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.».

Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі Волчлі проти Франції (Walchli v. France), заява № 35787/03, п. 29, від 26.07.2007).

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).

При цьому, надмірний формалізм під час відмови у розгляді заяви скаржника, суттєво обмежує його право на звернення до суду, що є порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.12.2016 у справі «ТОВ «ФРІДА» проти України»).

Тобто, суд має дотримуватися розумного ступеня пропорційності, уникати надмірного формалізму та непропорційності між застосованими засобами та поставленою метою.

У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває дотепер.

Запровадження воєнного стану може бути підставою, яка повинна враховуватися судом при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку.

Відповідно до п. 6 Рекомендацій Ради судді України від 02.03.2022 рекомендовано виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що пропуск строку на апеляційне оскарження у даному випадку є незначним, а тому, за вказаних обставин справи та поточних умов здійснення правосуддя, поновлення зазначеного строку не порушує принципу правової визначеності та остаточності судового рішення. Таким чином, з метою дотримання прав особи на доступ до правосуддя, визначених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 129 Конституції України, статтею 256 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що причини пропуску строку подання скарги є поважними, а тому клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги підлягає задоволенню.

Перевіркою матеріалів скарги встановлено, що заявником дотримано вимог ст.258 Господарського процесуального кодексу України у чинній редакції. Підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження або повернення апеляційної скарги судом не встановлено.

На час постановлення даної ухвали заперечень проти відкриття апеляційного провадження від інших учасників справи не надійшло.

Отже колегія суддів дійшла висновку про відкриття апеляційного провадження.

Крім того, колегія суддів вказує, що відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Виходячи із зазначених вище правових норм, враховуючи що ціна позову є меншою, ніж 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також те, що справа не відноситься до справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 247 ГПК України), вказана справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Отже, колегія суддів дійшла висновку здійснювати розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Також з огляду на те, що апеляційна скарга надійшла безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду без матеріалів справи №905/1615/23, апеляційний господарський суд, відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, вважає за необхідне витребувати матеріали даної справи з суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.234, 235, 256, 258, 262, 263, 270, п.17.10 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1.Поновити Головному управлінню Держпродспоживслужби в Донецькій області пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у справі №905/1615/23.

2.Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Донецькій області (вх.№600Д від 06.03.2024) на рішення Господарського суду Донецької області від 09.02.2024 у справі №905/1615/23.

3.Розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

4.Витребувати з Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/1615/23.

5.Встановити позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. Відзив має бути оформлено у відповідності до вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України, якою, зокрема, передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

6.Східним апеляційним господарським судом в умовах воєнного стану, зважаючи на утруднення реалізації учасниками справи прав, наданих їм Господарським процесуальним кодексом України рекомендовано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати документи (відзиви, заяви, клопотання тощо) з використанням програми «Електронний суд». Реєстрація в електронному кабінеті можлива за посиланням https://id.court.gov.ua/rt.gov.ua/sud4875/

7.Учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв`язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень.

8.Звернути увагу учасників судового провадження, що з введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 №3200-IX передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України.

Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати за веб-адресою https://court.gov.ua/sud4875/

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук