Постанова

від 07.03.2024 по справі 643/9517/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 березня 2024 року

м. Харків

справа № 643/9517/23

провадження № 22-ц/818/690/24

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2023 року, постановлене під головуванням судді Поліщук Т.В., -

в с т а н о в и в :

У вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в якому просила стягнути щомісячно аліменти в розмірі частки від усіх видів щомісячного заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з ОСОБА_2 на неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь матері ОСОБА_1 до досягнення повноліття дітьми.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду, тобто з 15.09.2023 і до досягнення старшою дитиною віку повноліття.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Московського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2023 року та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення аліментів на її користь на двох неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на кожного у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що діти постійно проживають разом з обома батьками за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою з місця проживання про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб. Факт того, що відповідач є військовим та останнім часом рідко буває вдома, не свідчить про те, що батько не утримує дітей та не є підставою для стягнення з нього аліментів. Крім того, зазначає, що відповідачем було надано копії платіжних інструкцій, з яких вбачається, що ОСОБА_2 надавав матеріальну допомогу сину ОСОБА_4 та пересилав грошові кошти на ім`я позивача на утримання дітей. Вказує, що ОСОБА_4 з 24.07.2023 року навчається у Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, утримується за рахунок коштів Державного бюджету України та не перебуває на утриманні позивача, ОСОБА_1 . Крім того, позивачем не надано будь-яких доказів її витрат на утримання дітей.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 ОСОБА_7 просить рішення Московського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2023 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спільні діти сторін проживають разом з позивачкою, перебувають на її утриманні, що потребує значних коштів. Старший син хоча і навчається у вищому навчальному закладі із всіма видами забезпечення у навчальному закладі, проте є неповнолітнім та потребує додаткових матеріальних витрат, які пов`язані із забезпеченням вирішення побутових питань. Крім того, відомостей про розмір свого доходу та про присуджені до стягнення аліментні зобов`язання на утримання інших осіб відповідач суду не надав, а матеріали справи таких відомостей не містять.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 20 вересня 1997 року (а.с. 12).

Від шлюбу сторони мають трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 8-10).

Діти проживають разом з матір`ю.

Як вбачається з довідки № 12/1321 від 18.09.2023 року ОСОБА_4 зарахований на навчання 24.07.2023 року наказом ректора № 729-ос від 24.07.2023 року та навчається в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. Особи, зараховані на навчання до вищого військового навчального закладу Держприкордонслужби включаються до списку особового складу та ставляться на всі види забезпечення у навчальному закладі з дня їх призначення на посади курсантів (а.с. 28).

З довідки № 08/444-24 від 25 лютого 2024 року вбачається, що ОСОБА_2 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації до Державної прикордонної служби України 03 березня 2022 року. З 26 серпня 2022 року по теперішній час військову службу проходить в НОМЕР_1 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_2 АДРЕСА_2 ).

З характеристики, виданої начальником відділу зв`язку та інформаційних систем штабу начальником зв`язку ОСОБА_8 вбачається, що старший майстер-сержант ОСОБА_2 займає посаду начальника 2 апаратної СКІТА-04 групи рухомих засобів відділення зв`язку та інформаційних систем НОМЕР_1 прикордонного загону, за період проходження служби на займаній посаді зарекомендував себе з позитивної сторони (а.с. 29).

Як на підставу позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дітей ОСОБА_1 посилається на те, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Від вказаного шлюбу сторони мають дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Вказує, що останнім часом стосунки з відповідачем зіпсувалися, він перестав надавати матеріальну допомогу на утримання дітей. Зазначає, що працює в центрі позашкільної освіти «Мрія» на посаді прибиральниці, має дохід у розмірі приблизно 5000,00 грн. на місяць, яких не вистачає на повноцінне забезпечення усім необхідним дітей. Вказує, що відповідач аліменти нікому не сплачує, на утриманні у нього нікого не має, має постійний дохід, оскільки проходить службу у Прикордонних військах України.

Відповідно дост.8ЗаконуУкраїни«Про охоронудитинства»кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За змістом ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно звимогамич.2ст.182СКУкраїнирозмір аліментівмаєбутинеобхідним тадостатнімдлязабезпечення гармонійногорозвиткудитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ч.1ст.182СК Українипри визначеннірозміру аліментівсуд враховує: станздоров`ята матеріальнестановище дитини; станздоров`ята матеріальнестановище платникааліментів; наявністьу платникааліментів іншихдітей,непрацездатних чоловіка,дружини,батьків,дочки,сина; наявністьна правівласності,володіння та/абокористування уплатника аліментівмайна тамайнових прав,у томучислі рухомогота нерухомогомайна,грошових коштів,виключних правна результатиінтелектуальної діяльності,корпоративних прав; доведеністягувачем аліментіввитрати платникааліментів,у томучислі напридбання нерухомогоабо рухомогомайна,сума якихперевищує десятикратнийрозмір прожитковогомінімуму дляпрацездатної особи,якщо платникомаліментів недоведено джерелопоходження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач та відповідач є батьками неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Відповідач проходить військову службу.

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі частки від усіх видів щомісячного заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Належних та допустимих доказів того, що відповідач не має можливості сплачувати аліменти на утримання дітей у визначеному судом розмірі, відповідачем суду не надано.

Доводи відповідача щодо надання ним допомоги в добровільному порядку судовою колегією не приймаються, оскільки стягнення аліментів у судовому порядку є правом того з батьків, з ким проживають неповнолітні діти, незалежно від надання допомоги на утримання дитини в добровільному порядку.

Натомість відповідач може надати докази добровільної сплати аліментів державному або приватному виконавцю при виконанні даного рішення для врахування при визначенні розміру заборгованості.

Доводи апелянта про те, що аліменти на сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який навчається у Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького взагалі не підлягають стягненню, не відповідають вимогам закону.

Виходячи із вимог Сімейного кодексу України право на отримання аліментів має той із батьків, разом з яким проживає дитина.

Доказів про те, що син ОСОБА_9 знаходиться на утриманні батька, матеріали справи не містять. Сам факт навчання дитини у навчальному закладі на державному бюджеті з усіма видами забезпечення не свідчить про відсутність потреби в одержанні утримання від батьків.

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367,368,375,381,382,383,384ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова