Рішення

від 07.03.2024 по справі 309/4751/23

ХУСТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 309/4751/23

Провадження № 2/309/930/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2024 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого - судді Піцура Я.Я.,

за участю секретаря Росоха Д.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хуст цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до КНП «Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги» (далі по тексту КНП «ХЦПМСД») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вона перебувала у трудових відносинах з КНП «Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги», працюючи на посаді сестри медичної загальної практики сімейної медицини амбулаторії м.Хуст КНП «ХЦПМСД». 29.05.2023 відповідачем повідомлено її про вивільнення працівників за КНП «ХЦПМСД». 04.08.2023 року наказом 89-к її звільнено з посади на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату. Вказаний наказ вона отримала лише 29.08.2023. Таке звільнення позивача є незаконним, оскільки відповідачем не враховано її переважне право на залишення на роботі, чим порушено процедуру звільнення. У КНП «ХЦПМСД» дійсно було введено новий штатний розпис, згідно якого скорочено чисельність працівників на посаді сестри медичної загальної практики сімейної медицини амбулаторії м.Хуст КНП «ХЦПМСД» до 30. 05.07.202. вона подавала заяву відповідачу про надання інформації щодо підстав її звільнення та ставила питання про наявність у неї переважного права на залишення на посаді, яка була відповідачем проігнорована. Тобто відповідачем взагалі не було розглянуто питання щодо наявності у неї переважного права на залишення на роботі, не здійснено порівняльного аналізу кваліфікації і продуктивності її праці. Також вказує. що були взагалі відсутні підстави для зміни штатного розпису, оскільки посилання на зміни в організації виробництва і праці є надуманими. Зокрема за її запитом ВК Хустської міської ради надано відповідь в якій зазначено, що рішенням виконкому зміни в організації виробництва і праці не проводилося. Окрім того наявна упередженість та дискримінація з боку КНП «ХЦПМСД» відносно неї. Її вже було незаконно звільнено 04.12.2020, однак рішенням суду від 03.11.2021 її було поновлено на роботі. Вдруге її було звільнено 08.12.2021, однак постановою Закарпатського апеляційного суду від 24.05.2023 її знову було поновлено на роботі. Отже звільнення її 04.08.2023 є продовженням зловживання повноваженнями з боку керівництва КНП «ХЦПМСД». У зв`язку з незаконним звільнення позивача на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу. Також їй завдано моральної шкоди яку вона оцінює в 110 000 грн.

За таких обставин просить суд: визнати незаконним та скасувати наказ КНП «Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги» за №89-к від 04.08.2023 року про звільнення ОСОБА_1 за п.1 ст. 40 КЗпП України; поновити ОСОБА_1 на посаді сестри медичної загальної практики сімейної медицини амбулаторії м.Хуст КНП «Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги»; стягнути з КНП «Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, 110 000 грн. моральної шкоди та судові витрати.

У відзиві на позов КНП «Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги» просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Вказує, що ВК Хустської міської ради від 21.12.2022 було затверджено штатний розпис відповідача відповідно до якого з 01.01.2023 кількість посад «сестра медична загальної практики сімейної медицини амбулаторії м.Хуст» становить 30 штатних одиниць. При цьому на дату введення в дію цього рішення позивач не перебувала у трудових відносинах з відповідачем так як рішенням Хустського районного суду від 14.12.2022 було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування наказу про їх звільнення з 08.12.2021. за прогул. В подальшому постановою Закарпатського апеляційного суду від 24.05.2023 рішення Хустського районного суду від 14.12.2022 було скасовано, скасовано наказ відповідача від 08.12.2021 про звільнення ОСОБА_1 з роботи та поновлено її на посаді сестри медичної загальної практики сімейної медицини амбулаторії м.Хуст. На виконання даної постанови наказом КНП від 26.05.2023 ОСОБА_1 було поновлено на посаді. Однак, у зв`язку із змінами штатного розпису, позивача було попереджено про скорочення її посади у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці. Відповідно до наказу від 26.05.2023 ОСОБА_1 було попереджено про майбутнє вивільнення та одночасно запропоновано всі наявні на дату вручення даного повідомлення вакантні посади в КНП, серед яких, в тому числі й посади сестра медичної загальної практики сімейної медицини. При цьому, з метою вжиття вичерпних заходів щодо працевлаштування ОСОБА_1 КНП листом від 29.05.2023 звернулося до засновника із проханням розглянути можливість збільшення штатної чисельності посад «сестра медичної загальної практики сімейної медицини амбулаторії м.Хуст» з 30 до 31, однак жодних рішень з приводу даного листа не було прийнято. Також листом КНП від 28.07.2023, наданого на заяву ОСОБА_1 щодо переважного права залишення на посаді. Її повідомлено про вжиті заходи щодо працевлаштування, однак відповідний лист повернувся до КНП з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Зазначає, що з наявних у періоді з 01.01.2023 по включно 04.08.2023 30 штатних одиниць посад «сестра медичної загальної практики сімейної медицини амбулаторії м.Хуст» - всі були зайняті. З огляду на те, що станом на 04.08.2023 жодних заяв щодо переведення на запропоновану посаду від позивача не надходило, на виконання вимог ст. 49-2 КЗпП України позивачу повторно було запропоновано всі наявні посади в КНП, серед яких, в тому числі й посади сестра медичної загальної практики сімейної медицини., яка ознайомившись зі переліком вакантних посад, відмовилася поставити свій підпис, як і відмовилася від переведення. У зв`язку з чим 04.08.2023 ОСОБА_1 у було звільнено за п.1 ст. 40 КЗпП України. Позивач відмовилася від отримання і підписання наказу від 04.08.2023 про що складено акт, вказаний наказ з усіма документами було направлено на її адресу, однак лист повернувся з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». також звертає увагу на те, що постанова Закарпатського апеляційного суду від 24.05.2023 року, на підставі якої ОСОБА_1 було поновлено на посаді, скасована постановою Верховного Суду та залишено в силі рішення Хустського районного суду від 14.12.2022. Тобто постанова Закарпатського апеляційного суду втратила силу, а отже у позивача відсутні підстави для зайняття посади сестри медичної загальної практики сімейної медицини амбулаторії м.Хуст. Також посилається на пропуск позивачем строку для звернення до суду передбаченого ст. 233 КЗпП України. Щодо стягнення моральної шкоди, то позивачем не доведено протиправність поведінки відповідача та заподіяння їй моральних страждань.

У відповіді на відзив представник позивача ОСОБА_3 просить відзиві повернути відповідачу та задовольнити позовну заяву. Вказує, що відзив не відповідає положенням ст. 178 ЦПК України оскільки: по-перше не містить повного найменування відповідача; по-друге не зазначено відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету; по-третє не зазначено щодо наявності у відповідача оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до відзиву; по-четверте до відзиву не додано довіреність чи інший документ, який підтверджує повноваження представника відповідача ОСОБА_2 . Щодо суті спору, то вказує, що звільнення позивача є незаконним. ОСОБА_1 була поновлена на посаді рішення Закарпатського апеляційного суду від 24.05.2023, і з огляду на особливість виконання судового рішення про поновлення на роботі, вона повинна була бути поновленою на роботі днем попереднього звільнення яким є 08.12.2021, тобто до внесення змін до штатного розпису. Отже твердження відповідача про відсутність місця для роботи позивачки не має свого підтвердження. Щодо прийняття ВС, постанови від 20.09.2023, то така не має жодного значення у справі, оскільки ОСОБА_1 була поновлена на роботі до вказаного рішення, а ця постанова зворотньої дії не має. Не погоджується з твердження щодо пропуску строку для звернення до суду. ОСОБА_1 не відмовлялася від отримання наказу про її звільнення, а сам по собі факт її обізнаності про таке звільнення не свідчить про факт отримання нею наказу. Також не погоджується з твердженням щодо недоведеності факт спричинення моральної шкоди.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позов та просила його задовольнити. Зокрема посилається, що до звільнення вона 40 років працювала у закладі, трудову книжку їй не видали. Поки тривали судові спору, то скоротили її посаду. Вона вклала гроші в ремонт кабінету. Її не попереджали про можливе звільнення, вона ні в чому не розписувалася. Наказ про звільнення отримала пізніше.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позову. Вказує, що позивача було поновлено на роботі на підставі рішення Закарпатського апеляційного суду за результатом розгляду спору про її звільнення за прогул. 24.05.2023 було видано наказ про поновлення позивачки на роботі. Однак після листопада 2022 року були внесені зміни до штатного розпису установи, і коли ОСОБА_1 поновляли на роботі, то відповідної вакантної посади в амбулаторії м.Хуст не було, але були посади сестри медичної по селах. ОСОБА_1 були запропоновані усі можливі посади та попередили про можливе звільнення. Також заклад звертався до засновника ВК Хустської міської ради щодо внесення ще однією посади до штатного розпису, однак відповідне рішення не було прийнято. Оскільки після спливу 2-ох місячного терміну позивачка не надала згоди на її переведення на запропоновані посади, то її було звільнено. Просить також врахувати, що ВС скасовано рішення Закарпатського апеляційного суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі, а тому вона вважається правомірно звільненою за прогул. Окрім того позивачкою пропущено строки для звернення до суду так як вона відмовилася від отримання наказу про звільнення. Щодо клопотання позивачки про зобов`язання відповідача надати докази вчинення дії, яке подане в порядку ч.4 ст. 81 ЦПК України, то: 1) визнав, що відповідачем не вчинялися дії щодо розгляду питання переважного права залишення ОСОБА_1 на роботі та не повідомлялися інші 30 сестер медичних загальної практики сімейної медицини амбулаторії м.Хуст, оскільки на момент поновлення ОСОБА_1 уже було змінено штатний розпис і була скорочена саме її посада; 2) зміни в організацію виробництва і праці відповідача відбулися на підставі рішення ВК Хустської міської ради від 21.12.2022 №692, і таке рішення долучено до відзиву.

Заслухавши учасників справ, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Так, відповідно до приписів ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що ОСОБА_1 перебувала трудових відносинах з КНП «Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги», працюючи на посаді сестри медичної загальної практики сімейної медицини амбулаторії м.Хуст КНП «ХЦПМСД».

Наказом в.о. директора КНП «Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 04 грудня 2020 року за № 125-о, звільнено ОСОБА_1 з посади сестри медичної загальної практики сімейної медицини амбулаторії м.Хуст у зв`язку з прогулами та систематичним невиконанням без поважних причини покладених на неї обов`язків, згідно п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 03 листопада 2021 року Позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Комунального некомерційного підприємства «Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги» за №125-о від 04.12.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади сестри медичної загальної практики сімейної медицини амбулаторії м.Хуст за п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді сестри медичної загальної практики сімейної медицини амбулаторії м.Хуст Комунального некомерційного підприємства «Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги». Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.12.2020 по 03.11.2021 року у сумі 103 065 гривень 12 копійок, яка зазначена без відрахування податку та обов`язкових платежів і зборів, та з якої податок і збори підлягають відрахуванню при сплаті. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1816 грн. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги» на користь держави судовий збір у розмірі 908 грн.

На виконання даного рішення відповідачем видано наказ №183-О від 09.11.2021, яким скасовано наказ Комунального некомерційного підприємства «Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги» за №125-о від 04.12.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади сестри медичної загальної практики сімейної медицини амбулаторії м.Хуст за п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді сестри медичної загальної практики сімейної медицини амбулаторії м.Хуст Комунального некомерційного підприємства «Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги» днем 10.11.2021.

У подальшому наказом в.о. директора КНП «Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 08 грудня 2021 року за № 207-о, звільнено ОСОБА_1 з посади сестри медичної загальної практики сімейної медицини амбулаторії м.Хуст у зв`язку з прогулами та систематичним невиконанням без поважних причини покладених на неї обов`язків за п.4 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 14.12.2022 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовлено.

Рішенням ВК Хустської міської ради №692 від 21.12.2022 погоджено та введено в дію з 01.01.2023 штатний розпис КНП «ХЦПМСД», згідно додатку до даного рішення кількість штатних посад сестри медичної загальної практики сімейної медицини амбулаторії м.Хуст становить 30.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 24 травня 2023 року скасовано рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 14.12.2022. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Комунального некомерційного підприємства «Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги» за №207-о від 08.12.2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади сестри медичної загальної практики сімейної медицини амбулаторії м.Хуст за п.4 ст. 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді сестри медичної загальної практики сімейної медицини амбулаторії м.Хуст Комунального некомерційного підприємства «Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги». Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 165 623 гривень та 10 000 грн. моральної шкоди.

На виконання даного рішення відповідачем видано наказ №22-К від 26.05.2023, яким скасовано наказ Комунального некомерційного підприємства «Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги» за №207-о. Поновлено ОСОБА_1 на посаді сестри медичної загальної практики сімейної медицини амбулаторії м.Хуст Комунального некомерційного підприємства «Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги».

Наказом КНП «ХЦПМСД» від 29.05.2023 внесено зміни до пункту 1 наказу №22-К від 26.05.2023, виклавши його у наступній редакції: «1. Скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства «Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги» Хустської міської ради Закарпатської області від 08.02.2021р. №207-о «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на сестру медичну загальної практики сімейної медицини амбулаторії м.Хуст ОСОБА_1 ».

Також, згідно наказу КНП «ХЦПМСД» від 26.05.2023 №23-К попереджено про скорочення посади у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці сестру медичну загальної практики сімейної медицини амбулаторії м.Хуст КНП «Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги» ОСОБА_1 .

Листом КНП «ХЦПМСД» від 29.05.2023 повідомлено ОСОБА_1 про вивільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці. Одночасно ОСОБА_1 запропоновано всі наявні на дату вручення даного повідомлення вакантні посади в КНП, серед яких, в тому числі й посади сестра медичної загальної практики сімейної медицини (за межами м.Хуст). З даним листом ОСОБА_1 ознайомлена 29.05.2023.

Листом від 29.05.2023 відповідач звернувся до засновника Хустської міської ради, із проханням розглянути можливість збільшення штатної чисельності посад «сестра медичної загальної практики сімейної медицини амбулаторії м.Хуст» з 30 до 31. Відомостей про прийняття якогось рішення за результатом розгляду даного листа матеріали справи не містять.

Листом КНП «ХЦПМСД» від 04.08.2023 повідомлено ОСОБА_1 про вивільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці. Одночасно ОСОБА_1 повторно запропоновано всі наявні на дату вручення даного повідомлення вакантні посади в КНП, серед яких, в тому числі й посади сестра медичної загальної практики сімейної медицини (за межами м.Хуст). Згідно Акту від 04.08.2023 ОСОБА_1 відмовилася від підписання, ознайомлення та отримання даного повідомлення, та повідомила про відмову від переведення на запропоновані вакантні посади.

Наказом директора КНП «Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 04 серпня 2023 року за № 89-к, звільнено ОСОБА_1 04.08.2023 з посади сестри медичної загальної практики сімейної медицини амбулаторії м.Хуст КНП «Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги» на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з скороченням штату працівників.

Згідно акту від 04.08.2023 ОСОБА_1 відмовилася від підписання про ознайомлення з наказом від 04.08.2023 за №89-к, як і відмовилася від отримання примірника такого наказу.

Листом від 04.08.2023 відповідач надіслав на адресу позивача: повідомлення про перелік вакантних посад від 04.08.2023, та наказ від 04 серпня 2023 року за № 89-к, однак відповідна поштова кореспонденція повернулася з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Постановою Верховного Суду від 20.09.2023 постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 травня 2023 року скасовано, рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 14.12.2022 залишено в силі. У резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції зазначено, що з прийняттям постанови суду постанова Закарпатського апеляційного суду від 24 травня 2023 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Листом від 27.09.2023 ОСОБА_1 зверталася до відповідача щодо надання їй наказу про її звільнення, і листом від 29.08.2023 відповідач направив на її адресу копію наказу №89-к від 04.08.2023.

Також 27.09.2023 ОСОБА_1 зверталася до відповідача з трьома листами: щодо надання інформації про наявність підстав для її звільнення, щодо наявності змін в організації та виробництва праці у відповідача, та з повідомленням про наявність у переважного права на залишення на роботі.

Також на запит ОСОБА_1 ВК Хустської міської ради надав копії рішення ВК Хустської міської ради про погодження внесення змін до статуту відповідача, копію такого статуту, копію рішення ВК Хустської міської ради про погодження штатного розпису відповідача, а також повідомлено, що рішенням ВК Хустської міської ради №692 від 22.12.2022 зміни в організацію виробництва і праці не проводилися.

Згідно з приписами ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 5 ЦПК України перебачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Отже особа, яка звернулася до суду з відповідними позовними вимогами повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси особи безпосередньо порушені відповідачем (відповідачами), і які майнові права особи буде захищено та відновлено у разі задоволення позову.

Так, відповідно до приписів ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З приписів ст. 76, ст. 77, ч.ч. 1, 2, ст.ст. 78, 79, 80, ст. 81 ч.ч. 1, 4 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У даному випадку встановлено, що до видання оскаржуваного наказу від 04.08.2023 року про звільнення, ОСОБА_1 працювала на посаді сестри медичної загальної практики сімейної медицини амбулаторії м.Хуст на підставі наказу відповідача №22-К від 26.05.2023 про поновлення її на роботі. Указаний наказ виданий на виконання судового рішення - постанови Закарпатського апеляційного суду від 24 травня 2023 року. Водночас постановою Верховного Суду від 20.09.2023 постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 травня 2023 року скасовано, рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 14.12.2022 залишено в силі. Тобто судовим рішення суду касаційної інстанції залишено в силі рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 14.12.2022 про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про поновлення її на роботі. Цим самим констатовано про правомірність звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі наказу КНП «Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 08 грудня 2021 року за № 207-о, у зв`язку з прогулами за п.4 ст. 40 КЗпП України.

Чинним КЗпП України не врегульована ситуація пов`язана із скасуванням судом касаційної інстанції рішення апеляційного суду про поновлення на роботі, яке на той час уже виконане, та залишенням у силі рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні прозову.

У такому випадку слід виходити із загальних засад судочинства, серед яких розумність та справедливість.

На думку суду якщо судове рішення немайнового характеру (до яких відноситься поновлення працівника на роботі) після його виконання скасоване і в позові відмовлено, то зобов`язання, вчинені під час виконання рішення суду, мають бути повернуті до первісного стану, що передував виконанню рішення суду.

Тобто чинність наказу про поновлення на роботі працівника припиняється з дати його видання, і трудові відносини, що були укладені відповідно до цього наказу, вважаються такими, що не відбулися.

Таким чином, з моменту ухвалення рішення Верховним Судом від 20.09.2023 слід виходити з того, що звільнення ОСОБА_1 на підставі наказу КНП «Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 08 грудня 2021 року за № 207-о, у зв`язку з прогулами за п.4 ст. 40 КЗпП України є правомірним, а трудові відносини між позивачем і відповідачем, які виникли на підставі наказу відповідача №22-К від 26.05.2023 про поновлення ОСОБА_1 на роботі, вважаються такими, що не відбулися.

Відтак на думку суду оскаржуваний наразі наказ від 04 серпня 2023 року за № 89-к про звільнення ОСОБА_1 , не порушує наразі (та й на момент пред`явлення нею позову 28.09.2023) жодних трудових прав позивача, а отже відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про його скасування. З цих же підстав відсутні підстави й для поновлення ОСОБА_1 на роботі, позаяк така вважається правомірно звільненою на підставі наказу КНП «Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 08 грудня 2021 року за № 207-о, а отже така позовна вимога також задоволенню не підлягає.

Твердження представника позивача у відповіді на відзив про те, що постанова Верховного Суду від 20.09.2023 не має жодного значення у справі є недоречним та відхиляються судом, з вищенаведених підстав. Всі інші доводи відзиву на позову, які стосуються обставин щодо правомірності звільнення позивачки з роботи наказом від 04.08.2023 не мають самостійного правового значення з огляду на констатацію судом факту відсутності порушення прав позивачки.

Інші ж позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди є похідними від вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, а тому також задоволенню не підлягають.

Щодо всіх доводів відповіді на відзив, з посиланням на не відповідність відзиву положенням ст. 178 ЦПК України, з проханням з цих підстав повернути відзив, то з цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії" від 1 березня 2002).

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним" (рішення у справі "Белле проти Франції" від 4 грудня 1995 року).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Відтак недоліки такого процесуального документу як відзив можуть бути підставою для його повернення (чи невзяття його до уваги) лише в тому випадку, якщо такі недоліки є істотними та створюють певні перешкоди для прийняття такого відзиву чи викладеної у ньому позиції відповідача щодо суті спору. Якщо ж певні недоліки відзиву не створюють жодних перешкод для розгляду справи, то повернення його з підстав не зазначення у ньому певних відомостей свідчитиме по надмірний формалізм, що не припустимо.

Так щодо повного найменування відповідача, то у відзиві зазначено назву відповідача Комунальне некомерційне підприємство «Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги» Хустської міської ради без зазначення «Закарпатської області», що жодним чином не може ставити під сумнів, що такий відзив подає саме відповідач у справі, а отже такий недолік не є суттєвим та не може бути підставою для повернення відзиву, позаяк свідчитиме про надмірний формалізм. Щодо не зазначення відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, то суд констатує, що даний відзив представником відповідача подавався через систему «Електронний суд», а отже зазначення у ньому відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету не є необхідним. Щодо посилання на не зазначення наявності у відповідача оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до відзиву, то ст. 178 ЦПК України не ставить вимог щодо необхідності зазначення таких обставин, а отже посилання представника позивача на такі обставини, як на недолік відзиву є недоречним. Відносно не долучення до відзиву довіреності чи іншого документу, який підтверджує повноваження представника відповідача Жупана А.Ю., то відповідний ордер долучено до окремої заяви про подання відзиву адресованої суду. Тобто повноваження представника відповідача щодо подання відзиву належним чином підтвердженні, а тому саме по собі не долучення відповідного ордеру у якості додатку до відзиву, не може бути підставою для повернення такого відзиву, позаяк свідчитиме про надмірний формалізм.

Узагальнюючи наведене, суд відхиляє усі доводив відповіді на відзив які стосуються не відповідності відзиву положенням ст. 178 ЦПК України, оскільки неприйняття відзиву відповідача на позов з таких підстав свідчитиме про надмірний формалізм, що є неприпустимим.

З урахуванням всього вищенаведеного, позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 258-259, 264-265 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовити.

Судові витрат покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 11.03.2024 року.

Суддя Хустського

районного суду: Піцур Я.Я.