Вирок

від 07.03.2024 по справі 368/1255/23

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1255/23

номер провадження 1-кп/368/86/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.03.2024 рокум.Кагарлик Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого-судді ОСОБА_1

за участі секретаря ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області кримінальне провадження № 12020110190000262 від 15.06.2020 щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полонне Хмельницької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, освіта вища, розлученого, військовослужбовця, раніше судимого:

?16.05.2018 р. Соснівським районним судом м. Черкаси, який в частині призначення покарання змінено ухвалою Черкаського апеляційного суду від 07.12.2022 р. та призначено покарання за ч. 2 ст. 190 КК України до двох років обмеження волі, із застосуванням ст. 75 КК України, звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, з покладанням обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 289 ч. 2 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- сторони обвинувачення - прокурора Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_4

- сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_3

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 , -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 з грудня місяця 2019 року працював на посаді охоронника ТОВ «СБ Юпітер», яке на підставі договору з ПрАТ "Агрофорт" (Київська область Обухівський район місто Кагарлик, вул. 1-го Травня, буд. 6-П) здійснювало охорону території вказаного підприємства.

Так, 14.06.2020 о 08 годині ранку, охоронець ОСОБА_3 , заступив на добове чергування по охороні території ПрАТ '"Агрофорт", напротязі чергування неодноразово телефонував керівництву ТОВ "СБ Юпітер" з приводу зміни щільності графіка чергувань, на той період конфлікт виник та продовжувався два тижні, так як ОСОБА_3 при щільному графіку чергування не зміг протягом декількох місяців навідатися до хворої матері, яка проживає в АДРЕСА_1 , в цей час у нього виник умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, з метою здійснення поїздки та відвідин за місцем своєї реєстрації та фактичного проживання хворої матері.

Так, 15.06.2020 року о 01 годині ОСОБА_3 , перебуваючи на добовому чергуванні по охороні території ПрАТ «Агрофорт», розташованого за адресою: Київська область, м. Кагарлик, вул. 1-го Травня, 6-П, знаходячись у будівлі охоронника, умисно, повторно, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, взяв із стенду одного з офісних приміщень, яке є загальнодоступним для працівників охорони, ключі від автомобіля марки «ЗАЗ FORZA», д.н.з. НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ПрАТ «Агрофорт» та розташовується у дворі даного підприємства.

Після чого, реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом для здійснення поїздки до хворої матері в м. Полонне, Хмельницької області, попрямував до автомобіля марки «ЗАЗ FORZA», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зберігався на території вказаного підприємства, де ключем, відкрив дверцята, та сів на водійське сидіння, і вставивши в замок запалення ключі привів в дію двигун і поїхав з території підприємства, у напрямку м. Полонне Хмельницької області.

15.06.2020 року близько 09 години знаходячись у автомобілі марки «ЗАЗ FORZA», д.н.з. НОМЕР_1 , поруч з місцем своєї реєстрації та фактичного проживання хворої матері, за адресою: АДРЕСА_3 , вирішив переїхати в інше місце на автомобілі, яким незаконно заволодів до АДРЕСА_4 , де залишив автомобіль у зачиненому стані. Ключ від замка запалення забрав з собою та поїхав на електропотязі до м. Голованевськ, Кіровоградської області.

Згідно висновку судово-автотоварознавчої експертизи №СЕ-19/111-23/39198-АВ від 01.08.2023 року, середня ринкова ціна автомобіля «ЗАЗ FORZA», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 15.06.2020 року, становила 145 678 гривень 50 коп.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 289 ч. 2 КК України визнав повністю та пояснив, що він працював охоронником у ТОВ «СБ Юпітер». Він охороняв територію ПрАТ «Агрофорт». Графік його роботи був щільний. У нього є матір, якій 74 роки, за яку він сильно турбується, оскільки вона часто хворіє. 14 червня 2020 р. він перебував на добовому чергуванні і не міг додзвонитися до матері. Тому він взяв машину ПрАТ «Агрофорт» і вирішив провідати матір і збирався повернутися назад, але трохи не розрахував з часом, тому вирішив не повертатися назад на роботу. Машину закрив і залишив, а ключі викинув в іншому місці. Ніякої шкоди машині він не зробив. Зараз він є військовослужбовцем та хоче бути потрібним для захисту батьківщини. Просить його сильно не наказувати і більше такого робити не буде.

Представник потерпілого ПрАТ «Агрофорт» ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, подавши до суду заяву, в якій просить суд проводити судовий розгляд у відсутність представника потерпілого. Будь - яких претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого не має. Міру покарання просить визначити на погляд суду.

Проте винність обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами по справі, зокрема:

?витягом з кримінального провадження № 12020110190000262, відомості про яке внесено 15.06.2020 р. (т. 1 а.с. 63-65), згідно якого 15.06.2020 близько 01.00 год. невідома особа, з території ТОВ "Агрофорт", розташованої за адресою: Київська обл., м. Кагарлик, вул.. 1-ого Травня, 6-п, незаконно заволоділа транспортним засобом «ЗАЗ Форза», д.н.з НОМЕР_1 , чорного кольору;

?карткою первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону (т. 1 а.с. 77), згідно якої начальник безпеки ПрАТ «Агрофорт» повідомив, що ОСОБА_3 заволодів автомобілем марки «ЗАЗ FORZA», д.н.з. НОМЕР_1 , 2015 року випуску. Наразі по GPS, який встановлений на машині, було виявлено, що машина знаходиться у Хмельницькій області м. Полонне в напрямку с. Великого Березин;

?протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 15.06.2020 р. (т. 1 а.с. 78), згідно якої 15.06.2020 р. близько 08 год. 10 хв. до нього зателефонував директор ПрАТ «Агрофорт», який повідомив, що на території підприємства відсутній автомобіль марки «ЗАЗ Форза», д.н.з НОМЕР_1 , чорного кольору;

?заявою представника потерпілого ПрАТ «Агрофорт» від 15.06.2020 р. (т. 1 а.с. 79), який надав згоду працівникам поліції на проведення огляду території ПрАТ «Агрофорт», що розташованого за адресою: м. Кагарлик, вул. Першого Травня, 6-П;

?протоколом огляду місця події від 15.06.2020 р. (т. 1 а.с. 80-82) та ілюстративною таблицею до протоколу ОМП від 15.06.2020 р. (т. 1 а.с. 83-84) та схемою до протоколу ОМП від 15.06.2020 р. (т. 1 а.с. 85), який було проведено в присутності двох понятих, об`єктом якого є територія МХП «Агрофорт», що розташована за адресою: м. Кагарлик, вул. Першого Травня, 6-П. Територія повністю огороджена з передньої частини сіткою, а з інших трьох сторін бетонним забором. Вхід на територію здійснюється через одностворчасту металеву хвіртку. По ліву сторону поблизу поста охорони № 1 розташована клумба та позаду якої знаходиться двохповерхова будівля - офісне приміщення, а напроти склади. Всі приміщення розташовані на території МХТ на момент огляду зачинені та явних слідів пошкоджень не виявлено;

?витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (т. 1 а.с. 89-93), згідно якого Приватне акціонерне товариство «Агрофорт» розташоване за адресою: Київська область, Кагарлицький район, м. Кагарлик, вул.. Першого Травня, 6п, керівником якого є ОСОБА_7 , вид діяльності підприємства - вирощування зернових та технічних культур;

?листом директора ПрАТ «Агрофорт» від 22.06.2020 р. (т. 1 а.с. 101, 102-106), яким надають роздруківку звіту руху з GPS-трекера, який був встановлений на викраденому автомобілі марки ЗАЗ Форза, д.н.з. НОМЕР_1 , за період з 00.00 год. по 09.00 год. 15.06.2020 р.;

?звітом про пробіг (т. 1 а.с. 107), згідно якого вбачається, що загальний пробіг автомобіля марки ЗАЗ Форза, д.н.з. НОМЕР_1 , 15.06.2020 р. становить 297,11 км, починаючи з офісу ПрАТ «Агрофорт» до вул.. Залізнична м. Старе Полонне;

?копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 109) вбачається, що автомобіль марки «ЗАЗ» моделі «FORZA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ПрАТ «Агрофорт»;

?висновком зі звіту про оцінку майна від 23.04.2020 р. (т. 1 а.с. 110-111), згідно якої об`єктом оцінки є рухоме майно: колісні транспортні засоби - згідно зі Специфікацією № 1-1 до договору № V200423-001 від 23.04.2020 р., де ринкова вартість автомобіля марки «ЗАЗ» моделі «FORZA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 89 500,00 грн.;

? протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.06.2020 р. (т. 1 а.с. 112-114), який проведений у присутності двох понятих ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , де свідкові ОСОБА_10 було пред`явлено чотири фотознімки, який на знімку № 3 свідок впізнав особу, яка 15.06.2020 р. близько 03 год. 50 хв. рухався на автомобілі марки «ЗАЗ» моделі «FORZA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у напрямку вул.. Першотравнева, що в м. Кагарлику Київської області;

?довідкою додаток до протоколу впізнання за фотознімками у кримінальному провадження № 12020110190000262 від 15.06.2020 (т. 1 а.с. 115), згідно якої на фотознімках зображених під фото № 1,2,4, особи свідкові, які не представляють оперативний інтерес. Під зображення фотознімку № 3 являється громадянин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Полонне Хмельницької області;

?заявою представника потерпілого ПрАТ «Агрофорт» від 15.06.2020 р. (т. 1 а.с. 120), згідно якої надано дозвіл працівникам поліції на проведення огляду автомобіля марки «ЗАЗ» моделі «FORZA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , чорного кольору, для вилучення речей необхідних для вирішення питання по суті;

?протоколом огляду місця події від 15.06.2020 р. (т. 1 а.с. 121-123), який проведено у присутності двох понятих ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , спеціаліста криміналіста ОСОБА_13 та за участю представника власника майна ОСОБА_14 , в м. Полонне на прилеглій території біля будинку № 1, що огороджена бетонним парканом, де від його лівої частини знаходиться автомобіль чорного кольору, марки «ЗАЗ» моделі «FORZA», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Вказаний автомобіль зачинений та має четверо дверей і двері багажного відділення. Вікна автомобіля зачинені. Пошкоджень не виявлено. Під час огляду грунтової поверхні слідів взуття біля авто виявлено не було;

?постановою про визнання та приєднання до провадження речових доказів від 15.06.2020 (т. 1 а.с. 124), згідно якої визнано в якості речового доказу автомобіль марки «ЗАЗ» моделі «FORZA», д.н.з. НОМЕР_1 , та речовий доказ передано на відповідальне зберігання представникові ПрАТ "Агрофорт";

?розпискою представника потерпілого ПрАТ "Агрофорт" від 15.06.2020 р. (т. 1 а.с. 125), згідно якої представник ПрАТ "Агрофорт" отримав від працівників поліції автомобіль марки «ЗАЗ» моделі «FORZA», д.н.з. НОМЕР_1 , та зобов`язуються зберігати до вирішення питання в суді;

?протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.06.2020 р. (т. 1 а.с. 126-127), який проведений у присутності двох понятих ОСОБА_12 та ОСОБА_15 , де свідкові ОСОБА_16 було пред`явлено чотири фотознімки, який на знімку під № 1 свідок впізнав особу ОСОБА_3 , який їхав у автомобілі чорного кольору на водійському місці у автомобілі марки «ЗАЗ» моделі «FORZA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у напрямку вул.. Першотравнева у м. Полонне, за овальною формою обличчя, короткою зачіскою та русявим волоссям;

?протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.06.2020 р. (т. 1 а.с. 130-131), який проведений у присутності двох понятих ОСОБА_17 і ОСОБА_18 , де свідкові ОСОБА_19 було пред`явлено чотири фотознімки, де на знімку № 2 свідок впізнала особу ОСОБА_3 , який виходив з автомобіля марки «ЗАЗ» моделі «FORZA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 15.06.2020 о 9 год. 00 хв. в м. Бердичів, за тіло будовою, носом та коротким волоссям;

?протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.06.2020 р. (т. 1 а.с. 132), який проведений у присутності двох понятих ОСОБА_12 і ОСОБА_20 , де свідкові ОСОБА_21 було пред`явлено чотири фотознімки, де на знімку № 3 свідок впізнав особу, яку зустрів 15.06.2020 р. в м. Полонне по вул.. Л. Українки;

?довідкою до протоколу проведення пред`явлення особи для впізнання (т. 1 а.с. 133), де на фото №1 зображений гр. ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель АДРЕСА_5 ; на фото № 2 зображений гр. ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , житель АДРЕСА_6 ; на фото № 3 зображений гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 ; на фото №4 зображений гр. ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , житель АДРЕСА_7 ;

?протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.06.2020 р. (т. 1 а.с. 134), який проведений у присутності двох понятих ОСОБА_12 і ОСОБА_20 , де свідкові ОСОБА_25 було пред`явлено чотири фотознімки, де на знімку № 4 свідок впізнав особу, зустрів 15.06.2020 р. в м. Полонне по вул.. Л. Українки;

?довідкою до протоколу проведення пред`явлення особи для впізнання (т. 1 а.с. 135), де на фото № 1 зображений гр. ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель АДРЕСА_5 ; на фото № 2 зображений гр. ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; житель АДРЕСА_6 ; на фото № 3 зображений гр. ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , житель АДРЕСА_7 ; на фото №4 зображений гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 ;

?протоколом проведення слідчого експерименту від 24.07.2023 р. (т. 1 а.с. 179-180) та додатком до протоколу - DVD-R диск (т. 1 а.с. 181), який було проведено у присутності понятих - ОСОБА_26 і ОСОБА_27 , та за участю оперуповноваженого ОСОБА_28 та підозрюваного ОСОБА_3 , під час якого ОСОБА_3 послідовно та детально розповів про вчинення кримінального правопорушення, а саме: угону 15.06.2020 р. автомобіля марки «ЗАЗ» моделі «FORZA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ПрАТ «Агрофорт»;

?постановою про визнання речовими доказами та приєднання до матеріалів провадження від 24.07.2023 р. (т. 1 а.с. 182-183), згідно якої визнано в якості речового доказу та зберігати при матеріалах кримінального провадження: один оптичний диск DVD-R диск, на якому зберігається один файл, який відображає проведення слідчого експерименту;

?висновком експерта № СЕ-19/111-23/39198-АВ від 01.08.2023 р. (т. 1 а.с. 187-195), згідно якого середня ринкова ціна автомобіля «ЗАЗ FORZA», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 15.06.2020, становила: 145 678,50 грн.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ст.7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом;сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню; процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Доказ визнається допустимим, відповідно до ст. 86 КПК України якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом; недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Що ж стосується доказів, які були здобуті під час судового слухання даного кримінального провадження, то суд оцінював їх на підставі Глави 4 Докази і доказування діючого КПК України.

Згідно ст. 95 КПК України:

Показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право давати показання під час досудового розслідування та судового розгляду.

Свідок, експерт зобов`язані давати показання слідчому, прокурору, слідчому судді та суду в установленому цим Кодексом порядку.

Суд може обгрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Особа дає показання лише щодо фактів, які вона сприймала особисто, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, згідно ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому прокурору, або посилатися на них.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КПК України (оцінка доказів), суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 94 КПК України).

Судом всебічно, повно та неупереджено досліджено всі обставини кримінального провадження, надано оцінку кожному доказу з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Так, відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, а відповідно до ч.2 ст.91 та ч.1 ст.92 КПК України, обов`язок доказування вини покладено на прокурора, як сторону обвинувачення.

Всі вище перелічені письмові докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження. Всі ці докази в своїй сукупності та взаємозв`язку не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду прийти до однозначного висновку

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі відомості про факти, які підлягають доказуванню у справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

Письмові докази по справі, а саме: висновок експерта, протоколи огляду та інші докази зібрані відповідно до вимог кримінально процесуального закону, є допустимими та належними, узгодженими та послідовними, відповідають всім обставинам справи, а тому суд сприймає їх як правдиві та такими, що в сукупності свідчать про неможливість формування штучних доказів, однобічність проведення досудового розслідування та безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення.

Даючи оцінку наданим стороною обвинувачення доказам, суд враховує, що вони отримані у передбачений КПК України спосіб, істотного порушення прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, під час отримання таких доказів допущено не було, тому суд визнає, що вони є належними та допустимими.

Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка згідно змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ судами, як і Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, застосовується як джерело права, а саме у рішенні «Коробов проти України», вказано, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суд застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі Кобець проти України доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюрей проти Сполученого Королівства).

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається, здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Крім того, відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження

При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Суд при оцінці доказів має керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою - п. 161,150,100 рішення Європейського суду з прав людини у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України, «Салман проти Туреччини».

Суд, відповідно до ст. 94 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний наданий прокурором допустимий доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття процесуального рішення, встановив поза розумним сумнівом співіснування достатньо вагомих, переконливих, чітких і узгоджених між собою ознак та неспростовних презумпцій факту доведеності вчинення ОСОБА_3 злочину, передбаченого ст. 289 ч. 2 КК України.

Суд дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфікує за ч. 2 ст. 289 КК України - як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчиненого повторно.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що мало місце діяння, у вчиненні яких обвинувачується обвинувачений, винний та підлягає покаранню.

Обставини, які характеризують особу обвинуваченого.

Згідно паспорту НОМЕР_3 , виданого 13 травня 2008 року обвинувачений ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Полонне Хмельницької області, відповідно, на момент вчинення злочину був повнолітнім та є громадянином України.

Згідно вимоги про судимість № 3629/109/1603/02-23 від 24.07.2023 р. станом на 25.07.2023 року ОСОБА_3 є особою раніше судимою:

?16.05.2018 р. Соснівським районним судом м. Черкаси, який в частині призначення покарання змінено ухвалою Черкаського апеляційного суду від 07.12.2022 р. та призначено покарання за ч. 2 ст. 190 КК України до двох років обмеження волі, із застосуванням ст. 75 КК України, звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, з покладанням обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.

Згідно довідки Комунального некомерційного підприємства Полонської міської ради «Полонська міська багатопрофільна лікарня імені Наталії Савеліївни Говорун» обвинувачений ОСОБА_3 за наркологічною допомогою не звертався та на обліку в лікаря - нарколога не перебуває.

Згідно довідки Комунального некомерційного підприємства Полонської міської ради «Полонська міська багатопрофільна лікарня імені Наталії Савеліївни Говорун» обвинувачений ОСОБА_3 за психіатричною допомогою не звертався та на обліку в лікаря - психіатра не перебуває.

Згідно інформації, виданої виконавчим комітетом Полонської міської об`єднаної територіальної громади Полонської міської ради на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомили, що скарг від мешканців громади на нього не надходило, матеріали на адмінкомісії не розглядались, інша інформація щодо даного громадянина відсутня.

Згідно довідки - характеристики Голованівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області виданої Грузьким старостинським округом № 3 Голованівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області на гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя села Клинове Голованівського району, Кіровоградської області, який зареєстрований в АДРЕСА_1 , проживає без реєстрації місця проживання за адресою в будинку по АДРЕСА_2 . Українець. Проживає з співмешканкою ОСОБА_29 ІНФОРМАЦІЯ_7 , разом виховують двох дітей: ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . Утримують власне господарство. Є присадибна ділянка. Підтримує хороші стосунки з друзями та односельчанами. В громадських місцях веде себе задовільно. На поведінку ОСОБА_3 скарг від сусідів та жителів села не надходило. Депутатом селищної ради не являється.

Довідкою, виданою Грузьким старостинським округом № 3 Голованівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що він з 04.11.2021 дійсно проживав без реєстрації в будинку АДРЕСА_2 . За даною адресою з 4.11.2021 року по даний час зареєстровані та проживають: співмешканка ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , донька співмешканки ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та син співмешканки ОСОБА_33 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Обгрунтування судом призначення обвинуваченому ОСОБА_3 міри та виду покарання.

Так, санкція ч. 2 ст. 289 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

Згідно ч. 5 ст. 12 КК України - тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України вчинене обвинуваченим ОСОБА_3 , є тяжким злочином.

При призначенні обвинуваченому покарання суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" із змінами та доповненнями та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, врахуванні ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 за пред`явленим обвинуваченням зазначено його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

За оцінкою перевірки під час судового розгляду обставин пред`явленого ОСОБА_3 обвинувачення доказами, суд вважає за необхідне зазначити.

Щире каяття є оціночне поняття, зміст якого визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування.

Щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання. Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в поведінці винної особи.

Згідно Постанови Верховного Суду від 18.09.2019 року по справі №166/1065/18, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.

Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Суд вважає відсутність у обвинуваченого дієвого каяття, яке повинно бути відвертим, а не уявним визнанням своє провини у вчиненому злочині.

Проте, злочин вчинений ОСОБА_3 15.06.2020 р., а з 30.06.2020 р. досудове розслідування було зупинено про що свідчить постанова слідчого СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області від 30.06.2020 р. по 23.07.2023 р. та врученням 29.06.2020 р. повідомлення про підозру матері обвинуваченого ОСОБА_3 ОСОБА_34 .

Що стосується такої пом`якшуючої обставини як активне сприяння розкриттю злочину, то слід зазначити, що злочин було розкрито за допомогою GPS-трекера, який був встановлений на викраденому автомобілі марки ЗАЗ Форза, д.н.з. НОМЕР_1 , та інформацію якого надано представником потерпілого, а не обвинуваченим ОСОБА_3 .

За відсутності ознак таких обставин по справі, визнання на досудовому розслідуванні пом`якшуючим покарання ОСОБА_3 обставиною - щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину, слід вважати безпідставним.

Судом, в процесі судового розгляду ознак обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно ст. 67 КК України, суд не вбачає.

У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 Рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Однак, призначаючи покарання, суд також враховує і принцип гуманізації відповідальності при призначенні покарання, який повинен бути застосований виходячи із засад визначених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Крім того, відповідно до роз`яснень, що містяться у п.3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який згідно ст. 12 КК України відноситься тяжкого злочину, та будучи особою раніше судимою, належних висновків для себе не зробив і знову вчинив протиправне діяння, тобто вчинено злочин під час іспитового строку, який було застосовано вироком Соснівського районного суду м. Черкаси та ухвали Черкаського апеляційного суду від 07.12.2022 р.; особу винного, який на дай час перебуває у ЗСУ; за відсутності обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання; є особою розлученою; питання щодо перебування на утриманні неповнолітніх дітей, то такими даними суд не володіє, а стосовно дітей: ОСОБА_35 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_36 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , згідно їх свідоцтв про народження батьком зазначено як ОСОБА_37 , думку представника потерпілого, який щодо міри покарання обвинуваченому покладається на погляд суду, думку прокурора щодо призначення покарання, а саме: у виді позбавлення волі без конфіскації майна.

Згідно листа Голованівського районного сектору № 2 філії державної установи «Центр пробації» в Кіровоградській області відомо, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ухвали Черкаського апеляційного суду від 07.12.2022 року на даний час перебуває на обліку в Голованівському РС № 2 філії Державної установі «Центр пробації» в Кіровоградській області з 16.01.2023 року за ст. 190 ч. 2 КК України, засуджений до міри покарання у вигляді 2 роки обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням та встановлено відносно нього іспитовий термін строком 2 роки.

Згідно інформації, яка знаходиться у вільному доступі за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/ станом на 07.03.2024 р. судові рішення щодо звільнення від відбування покарання відносно ОСОБА_3 призначеного вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.05.2018 р. та ухвали Черкаського апеляційного суду від 07.12.2022 року відсутні.

Згідно листа Голованівського районного суду Кіровоградської області стало відомо, що на розгляд Голованівського районного суду Кіровоградської області клопотання Голованівського РС ФДУ «Центр пробації» в Кіровоградській області про звільнення від призначеного покарання або про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбуття покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 засудженого 16.05.2018 Соснівський районним судом м. Черкаси станом на 13.11.2023 не надходило.

Згідно ухвал Апеляційного суду Черкаської області та Черкаського апеляційного суду відомо, що у зв`язку з неявкою обвинуваченого ОСОБА_3 в судові засідання апеляційного суду, були постановлені ухвали колегії суддів від 10.07.2018, 26.07.2018 про привід ОСОБА_3 в судові засідання, а 24 вересня 2018 року ухвалою апеляційного суду Черкаської області задоволено клопотання прокурора прокуратури Черкаської області ОСОБА_38 про дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_3 з метою приводу та оголошено розшук обвинуваченого ОСОБА_3 . Крім того, ухвалами Черкаського апеляційного суду від 24.05.2019, 03.02.2021, 11.08.2021, 11.02.2022, 11.08.2022 задоволено клопотання прокурорів відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_38 та ОСОБА_39 про дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_3 з метою приводу до апеляційного суду і лише 07 листопада 2022 року працівниками поліції був затриманий обвинувачений ОСОБА_3 та доставлений до приміщення Черкаського апеляційного суду на виконання ухвали від 11.08.2022.

При вирішенні питання щодо не призначення обвинуваченому ОСОБА_3 додаткового виду покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст.289 КК України у виді конфіскації майна, суд врахував те, що закон України про кримінальну відповідальність встановлює в санкції ч. 2 ст. 289 КК альтернативу в призначенні або не призначенні такого додаткового покарання, а тому у даному конкретному випадку, беручи до уваги майновий стан обвинуваченого, повне визнання обвинуваченим своєї вини у скоєному, відсутність обтяжуючих обставин, думку державного обвинувача, висловлену під час судових дебатів, який просив призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, без конфіскації майна, суд не вбачає достатніх підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_3 додатково виду покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст.289 КК України, у виді конфіскації майна.

Враховуючи ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, а також особу обвинуваченого, який не зробив висновки, вчинивши кримінальне правопорушення під час іспитового строку, суд вважає, що покарання обвинуваченому повинно бути обране у вигляді позбавлення волі на строк достатній для його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.

Підстав для застосування ОСОБА_3 при призначенні покарання ст. 69, ст. 69-1, ст. 75 КК України, суд не вбачає, з огляду на відсутність сукупності обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відповідно до ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.05.2018 року і ухвали Черкаського апеляційного суду від 07.12.2022 р., і остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць без конфіскацією майна, що при зазначеному вище є в повній мірі справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Таке покарання відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України є достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а також соціальної реабілітації. Саме таке покарання, яке слід відбувати реально, на переконання суду, буде необхідним та достатнім для його виправлення та перевиховання, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Підстав для призначення більш м`якого покарання, суд не знаходить, та вважає, що перевиховання й виправлення неможливо без ізоляції від суспільства.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судової політики.

Згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, ОСОБА_3 було затримано 24.07.2023 року.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України (в редакції від 18.05.2017 р., який набув чинності 21.06.2017 р.), попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Таким чином, строк попереднього ув`язнення за період з 24.07.2023 (дата затримання обвинуваченого) по дату звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави включно, а саме: 22.09.2023 р. підлягає зарахуванню ОСОБА_3 у строк відбування покарання у вигляді позбавлення волі з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Цивільного позову по справі не заявлено.

Відповідно до ст.124 КПК України всі судові витрати покладаються на обвинуваченого та підлягають стягненню з нього.

Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

За змістом п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку, зокрема, зазначаються рішення суду щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 14.09.2023 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 107 360 (сто сім тисяч триста шістдесят) грн.. 00 коп..

Водночас судом встановлено, що 20.09.2023 року ОСОБА_29 було внесено заставу на депозитний рахунок Кагарлицького районного суду Київської області за обвинуваченого ОСОБА_3 в розмірі 107 360,00 гривень, тому 22.09.2023 р. ОСОБА_3 , 1984 року народження, було звільнено з-під варти.

Згідно з ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Порядком внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави, як запобіжного заходу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2012 р. N 15 (у редакції постанови КМУ від18.01.2012 р. N 27) передбачений і порядок їх повернення, зокрема: кошти, внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України. Застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а у разі відсутності такого рахунка-готівкою через банки або підприємства поштового зв`язку. Для повернення коштів, внесених як застава, особа чи заставодавець подає до органу Казначейства, в якому відкрито депозитний рахунок суду, на який було внесено заставу, такі документи: заява особи чи заставодавця, в якій обов`язково зазначаються реквізити банківського рахунка, на який зараховуватимуться кошти, що підлягають поверненню, а у разі відсутності банківського рахунка - відомості про банк чи підприємство поштового зв`язку; засвідчена судом копія постанови (ухвали) судді чи суду, вироку суду, в якому міститься рішення про повернення застави; копія платіжного або іншого документа, що підтверджує факт внесення коштів як застави. Повернення коштів, внесених як застава, здійснюється протягом п`яти робочих днів з дня надходження зазначених документів до органу Казначейства.

З урахуванням вказаного, суд вважає за необхідне повернути суму застави заставодавцю ОСОБА_29 .

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 289 ч. 2 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років без конфіскації майна.

На підставі ст.ст. 71, 72 КК України, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.05.2018 року та ухвали Черкаського апеляційного суду від 07.12.2022 р. та визначити ОСОБА_3 остаточне покарання, за сукупністю вироків, у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років і 1 (один) місяць без конфіскації майна.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу обвинуваченому ОСОБА_3 у виді застави залишити без змін.

Після вступу вироку в законну силу грошову заставу в сумі 107 360 (сто сім тисяч триста шістдесят) грн. 00 коп. повернути заставодавцю ОСОБА_29 , після набрання вироку законної сили.

На підставі ч.5 ст.72 КК України в строк призначеного судом покарання ОСОБА_3 зарахувати строк попереднього ув`язнення з 24.07.2023 по дату його звільнення з під варти у зв`язку із внесенням за нього суми застави, визначеної ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 14.09.2023, тобто по 22.09.2023 року з розрахунку, що один день тримання під вартою дорівнює одному дню позбавлення волі.

Початок строку відбуття покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_3 обчислювати з моменту його затримання на виконання вироку.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 , процесуальні витрати на користь держави вартість проведеної судової експертизи № СЕ-19/111-23/39198-АВ від 01.08.2023 р. в сумі 956 (дев`ятсот п`ятдесят шість) грн. 00 коп.

Речові докази по кримінальному провадженню: (т. 1 а.с. 124-125) - автомобіль марки «ЗАЗ» моделі «FORZA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який передано на відповідальне зберігання представнику потерпілому ПрАТ «Агрофорт», після набрання вироком законної сили, - залишити потерпілому ПрАТ «Агрофорт»; (т. 1 а.с. 181) - DVD-R диск слідчого експерименту від 24.07.2023 р., який долучено до матеріалів кримінального провадження - після набрання вироком законної сили залишити при матеріалах кримінального провадження.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. Судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1