Рішення

від 29.02.2024 по справі 641/10381/20

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 29.02.2024Справа № 641/10381/20 Провадження № 2/554/705/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2024 року м. Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави у складі:

головуючого - судді Черняєвої Т.М.,

за участі секретаря Діменко А.І.,

представника позивача адвоката Максимовського С.О.,

представника відповідача адвоката Доманського В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпрофінансгруп, Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Земледар про визнання договору недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ Дніпрофінансгруп та ТОВ Компанія Земледар із позовом про визнання договору недійсним.

Позовні вимоги обгрунтував тим, що у зв?язку з розглядом Комінтернівським районним судом цивільної справи за заявою ТОВ «Компанія Земледар» про заміну сторони провадження по цивільній справі № 2-327/2008 за позовом ПАТ Кредитпромбанк в особі Харківської філії ПАТ Кредитпромбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, йому стало відомо про те, що підставою звернення до суду є укладений між ТОВ «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Компанія Земледар 18.02.2020 року договору №03/02 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги.

Ознайомившись зі змістом вказаного договору, позивач вважає за необхідне поставити питання щодо визнання договору №03/02 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги що був укладений між ТОВ «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Компанія Земледар» 18.02.2020 року - недійсним з наступних підстав.

Відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова установа - юридична особа, яка надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру в порядку, встановленому законом. Власний капітал фінансової установи повинен становити не менше трьох мільйонів гривень, за умови, що така фінансова установа надає один вид фінансової послуги.

Відповідно до відомостей що містяться у Державному реєстрі фінансових установ, ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» є фінансовою установою, про що видано відповідне свідоцтво. Натомість ТОВ «Компанія Земледар» не має реєстрації в якості фінансової установи.

Відповідно до умов договору №03/02 від 18.02.2020 року про відступлення (купівлі- продажу) прав вимоги» ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», код ЄДРПОУ 40696815 відступила Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Земледар» право вимоги за кредитним договором № 7222/02/07-N від 11.04.2007 року. Зазначене право вимоги ТОВ Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», код ЄДРПОУ 40696815 було отримано внаслідок укладення між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», код ЄДРПОУ 40696815 договору №2127/Л від 14.01.2020 року про відступлення (купівлі-продажу) вимоги.

За умовами цього договору відбулася заміна кредитодавця ПАТ «Дельта Банк», який відповідно до чинного законодавства є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фінансову установу ТОВ «Фінансова компанія Дніпрофінансгруп».

Після укладення договору №2127/Л від 14.01.2020 року ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» повинно було звернутися з відповідною заявою згідно ст. 442 ЦПК України, про заміну сторони у виконавчому провадженні №32186503 виконавчого листа №2-3347/11 від 20.03.2012р., відповідно до рішення судді Задорожного М.І. Дзержинського районного суду м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ Кредитпромбанк» за кредитним договором №7222/02-31/07-N від 11 квітня 2007 року, витрат по сплаті судового збору у розмірі 1700грн. в якому стягувачем є ВАТ «Кредитпромбанк» ЄДРПОУ 3404702.

Але цього зроблено не було, та навпаки, замість звернення до суду, ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», код ЄДРПОУ 40696815 було укладено договір з ТОВ «Компанія Земледар» (код ЄДРПОУ 43415494) №03/02 про відсуплення (купівлі-продажу) прав вимоги від 18.02.2020 року.

Натомість, укладаючи оспорюваний договір, відповідачі у п.п. 3.1.1. договору зробили заяву, що «Кожен з них належним чином зареєстрований та діє у повній відповідності до законодавства України».

Як було зазначене вище Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Земледар» (код ЄДРПОУ 43415494) - не є фінансовою установою та відповідно до чинного законодавства України не мало права укладати договір №03/02 про відступлення (купівлі- продажу) прав вимоги який за своєю природою є договором факторингу.

Просив визнати недійсним договір №03/02 від 18.02.2020 року укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Компанія Земледар» про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за кредитним договором № 7222/02/07-N від 11.04.2007 р.

Ухвалою судді Московського районного суду м.Харкова від 23.02.2021 року справу прийнято до провадження та відкрито провадження за позовною заявою, постановлено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження.

05.04.2021 року до суду надійшов відзив ТОВ ФК Дніпрофінансгруп на позовну заяву, відповідно до якого, з огляду на його необгрунтованість та безпідставність просять відмовити у позові повністю, враховуючи наступні факти та обставини.

Так 14.01.2020 року між ПАТ «Дельта Банк» і ТОВ "ФК «Дніпрофінансгруп» був укладений договір «Про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги» №2127/К, відповідно до якого вказана банківська установа відступила шляхом продажу ТОВ "ФК «Дніпрофінансгруп» права вимоги, що належали ПАТ «КБ «Надра» за відповідними договорами, до яких, зокрема, входять права вимоги і до ОСОБА_1 за Кредитним договором №7222/02/07-N від 11.04.2007р. та Іпотечним Договором, якій забезпечував його виконання.

Вказаний договір є договором відступлення права вимоги, укладений відповідно до вимог ст.ст.6, 512-519, 627, 632, 656 ЦК України та ЗУ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону.

Відповідно до чинної правової позиції Верховного суду України, що викладена у Постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 640/14873/19 (провадження № 61-6649св20), встановлено, що положення нормативно-правових актів, ми врегульовано процедуру ліквідації банку, допускають продаж майна банку, який перебуває в стадії виведення з ринку (ліквідації), шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання на конкурсних засадах будь-яким суб`єктам правовідносин, у тому числі без статусу банку або фінансової установи.

ПАТ «Дельта Банк» на момент укладання 14.01.2020 року із ТОВ "ФК «Дніпрофінансгруп» договору «Про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги» №2127/К вже знаходився у процедурі ліквідації (рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних від 02 жовтня 2015 року №181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк»), і Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, саме в цей час безпосередньо і виконує функції ліквідатора ПАТ Дельта Банк», вказані відомості є загальновідомими та містяться на офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Доводи позивача на висновки Великої Палати ВС по справі №638/22396/14-ц, також не можуть прийматися судом до уваги, так як вже зазначено у вищенаведеній Постанові Верховного Суду від 16 я 2020 року у справі №640/14873/19, вони не стосуються договорів відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги за Кредитними договорами, укладеними з банками, які при відступленні цих вже знаходились в процедурі їх примусової ліквідації ФГВФО.

З огляду на все вищезазначене, ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» вважає, що ні всі підстави для відмови у позові ОСОБА_1 до ТОВ "ФК Дніпрофінансгруп" та ТОВ «Компанія «Земледар» про визнання недійсним Договору №03/02 від 18.02.2020 року «Про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги за кредитним договором №7222/02/07-N від 11.04.2007р.

05.03.2023 року на адресу суду надійшов відзив ТОВ Компанія Земледар на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнали із наступних підстав.

Вважають, що позивач перемішав розуміння відступлення права вимоги, зобов?язальне право, книгa п?ята, глава 47 поняття зобов?язання сторони у ЦК України. Так відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) та главу 71 ЦК України: Позика, кредит, банківський вклад, факторинг.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Заміна особи в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Що було виконано відповідачами в законному порядку.

У даному випадку відбулося переуступлення права вимоги.

ТОВ Компанія Зелендар є юридичною особою, тому посилання позивача на постанову ВП ВС від 10 листопада 2020 року у справі №638/22396/14-ц, яка на думку представника позивача, підтверджує факт, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи є неприпустимим, є недоречним.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора в зобов`язанні шляхом уступки права вимоги із зазначенням в договорі обсягу зобов`язання, переданого на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії.

Обов`язковою умовою відступлення права вимоги є договір передачі вимог первинного кредитора новому кредитору і відбувається на підставі укладеної між ними угоди, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом всього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору і не заборонено законом.

ОСОБА_1 придбав в іпотеку квартиру і не виконує боргові зобов`язання 14 років, рішення суду 9 років. Звернувшись до суду, на думку відповідача, позивач хоче уникнути відповідальності за надуманими підставами.

Зважаючи на вищевикладене, просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 10.12.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 08.03.2022 року №2/0/9/-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», змінено територіальну підсудність Московського районного суду м.Харкова на Октябрський районний суд м.Полтави.

Ухвалою судді Октябрського районного суду м.Полтави від 07.04.2023 року справу прийнято до провадження та постановлено проводити розгляд у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 22.08.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, з підстав, викладених у позовній заяві.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з?явився, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час судового розгляду.

Представник відповідача ТОВ Дніпрофінансгруп у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ Компанія Земледар у судове засідання не з?явився, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час судового розгляду, не повідомив про причину неявки.

Суд, заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 18.02.2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», та ТОВ «Компанія Земледар» укладено договір №03/02 відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, у тому числі за кредитним договором № 7222/02/07-N від 11.04.2007 року (а.с.9-11,35).

У свою чергу ТОВ Дніпрофінансгруп уклало із ПАТ Дельта Банк договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 14.01.2020 року, згідно якого ТОВ Дніпрофінансгруп отримало право вимоги до ОСОБА_1 за договором №7222/02-31/07-N від 11.04.2007 року (а.с.58-64).

Згідно з п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом частини першої статті 4 Закону України 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 2664-III) факторинг вважається фінансовою послугою.

Відповідно до умов договору №03/02 від 18.02.2020 року про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, його предметом є право грошової вимоги, строк за якою настав, за кредитним договором №7222/02/07-N та іпотечним договором №№7222/02/07-N від 11.04.2007 року; зобов?язання є грошовим; відступлення права вимоги відбулося за плату 150000,00 грн. (п.1 додатку №1 до договору №03/02 від 18.02.2020 року); договір оформлено у письмовій формі та нотаріально посвідчено; наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов?язанні.

Згідно п.2 додатку №1 до договору №03/02 від 18.02.2020 року вказано, що станом на укладення сторонами договору , загальний розмір прав вимоги, що відчужується первісним кредитором новому кредитору складає 4362564,93 грн.

За п.1 вказаного додатку до договору, 18.02.2020 року на рахунок продавця надійшли грошові кошти 150000,00 грн., які судом розцінюються як компенсація вартості боргу (додаткова плата), яка перерахована фактором клієнту у зв?язку з відступленням права вимоги до кредитора. А отже, у даному випадку мало місце укладення договору факторингу, а не цесії.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляд різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону № 2664-III.

Крім того, у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

Як вже зазначалося раніше, відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).

Звідси за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону № 2664-III), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послуги з фінансування (надання позики або кредиту).

При цьому така плата за надану фактором послугу може бути, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.

Натомість грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (частина перша статті 1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.

Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Виходячи з цього, правочин який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106).

При цьому, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші умови договору притаманні як договору відступлення права вимоги, так і договору факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні і підстави вважати такий правочин договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги.

Саме до таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) (провадження № 12-42гс22).

Велика Палата Верховного Суду вкотре наголосила на сформульованій правовій позиції, що фізична особа у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, зокрема за кредитним договором, оскільки такі надаються лише спеціалізованими установами, якими є банки, або інші установи, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 Цивільного кодексу України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа.

Це ж саме стосується переуступки права іпотеки, у тому випадку, коли вона забезпечує виконання кредитних зобов`язань.

У постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) Велика Палата Верховного Суду також висловилась, щодо можливості відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами не тільки на користь фінансових установ, але й фізичних осіб лише за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебуває у процедурі ліквідації.

Проте, вказана постанова Великої Палати Верховного Суду не може бути взята судом до уваги, а відповідно і доводи представника відповідача ТОВ ФК Дніпрофінансгруп у цій частині, оскільки позивачем оскаржується лише договір про відступлення права вимоги між ТОВ ФК Дніпрофінансгруп та ТОВ Земледар, а не договір про відступлення права вимоги між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ Земледар.

У статті 350 ГК України зазначено, що фактором може бути лише банк, разом з тим, у пункті 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», норми якого є спеціальними, вказано, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг.

У частинах першій, другій статті 7 цього ж Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ. Так, відповідно до відомостей що містяться у Державному реєстрі фінансових установ (https://www.nfp.gov.ua/ua/Derzhavnyi-reiestr-finansovykh-ustanov.html) ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» є фінансовою установою, про що має відповідне свідоцтво, натомість ТОВ «Компанія Земледар» не має реєстрації в якості фінансової установи.

Зважаючи на викладені обставини, оскільки договір №03/02 від 18.02.2020 року про відступлення права вимоги за своєю суттю є договором факторингу та він укладений між ТОВ ФК Дніпрофінансгруп, яке є фінансовою установою, та ТОВ Компанія Земледар, яке не є фінансовою установою, а укладення такого виду угод передбачає реєстрацію юридичної особи у Державному реєстрі фінансових установ, тому вказаний договір підлягає визнанню недійсним.

На підставі викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договору недійсним підлягають задоволенню.

На підставі ст.141 ЦПК України, із відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого при подачі позову до суду у сумі 840,80 грн., порівну із кожного із відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,259,263-265,268,273,354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпрофінансгруп, Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Земледар про визнання договору недійсним задовольнити.

Визнати недійсним договір №03/02 від 18.02.2020 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Дніпрофінансгруп (код ЄДРПОУ 40696815) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Земледар (код ЄДРПОУ 43415494) Про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за кредитним договором №7222/02/07-N від 11.04.2007 року.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпрофінансгруп та Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Земледар на користь ОСОБА_1 судові витрати щодо сплати судового збору у сумі 840,80 грн., по 420,40 грн. з кожного.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 11.03.2024 року.

Суддя Т.М.Черняєва