Постанова

від 25.07.2024 по справі 641/10381/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 641/10381/20 Номер провадження 22-ц/814/2217/24Головуючий у 1-й інстанції Черняєва Т.М. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2024 року м. Полтава

цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дряниця Ю.В., Обідіна О.І.,

секретар Стеценко В.С.,

з участю представника відповідача ТОВ «Компанія «Дніпрофінансгруп» - адвоката Чміль Ю.В., представника позивача адвоката Максимовського С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Земледар» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»

на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 29 лютого 2024 року, постановлене суддею Черняєвою Т.М. (повний текст складено 11 березня 2024 року),

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Земледар» про визнання договору недійсним,

в с т а н о в и в:

28.12.2020 ОСОБА_1 звернувся у Комінтернівський районний суд м.Харкова із указаним позовом, у якому просить визнати недійсним договір №03/02 від 18.02.2020, укладений між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Компанія «Земледар» про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за кредитним договором №7222/02/07-N від 11.04.2007.

В обґрунтування вимог позову зазначає, що ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги за указаним кредитним договором на підставі договору №2127/Л, укладеного 14.01.2020 із ПАТ «Дельта Банк» про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги. Після чого, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», замість того, щоб звернутися в суд із заявою в порядку статті 442 ЦПК України про заміну сторони у виконавчому провадженні ВП №32186503 з примусового виконання виконавчого листа №2-3347/11 від 20.03.2012, уклало оскаржуваний правочин із ТОВ «Компанія «Земледар», який позивач вважає удаваним та вчиненим для приховання іншого правочину - договору факторингу. При цьому, ТОВ «Компанія «Земледар» не є фінансовою установою та не має відповідної ліцензії на здійснення факторингових операцій. Із огляду на викладене, посилаючись на порушення вимог ч.3 ст.512, ст.1054, ч.3 ст.1079, ч.2 ст.1083 ЦК України, ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» при укладенні договору №03/02від 18.02.2020просить суд визнати його недійсним.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м.Харкова указану цивільну справу №641/10381/20 передано на розгляд до Московського районного суду м.Харкова.

Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 23.02.2021 відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

На підставі розпорядження Верховного Суду від 08.03.2022 №2/0/9/-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність Московського районного суду м.Харкова на Октябрський районний суд м.Полтави.

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 07.04.2023 прийнято справу до провадження та призначено до розгляду.

Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 29.02.2024 позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», ТОВ «Компанія «Земледар» про визнання договору недійсним - задоволено.

Визнано недійсним договір 03/02 від 18.02.2020, укладений між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Компанія «Земледар» про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за кредитним договором №7222/02/07-N від 11.04.2007.

Стягнуто з ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Компанія «Земледар» на користь ОСОБА_1 судові витрати щодо сплати судового збору в сумі 840,80 грн., по 420,40 грн. із кожного.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що оскаржуваний правочин за своєї суттю є договором факторингу, укладеним із ТОВ «Компанія «Земледар», яке не є фінансовою установою, а тому його слід визнати недійсним.

Із таким рішенням суду не погодилися відповідачі та оскаржили його в апеляційному порядку.

ТОВ «Компанія Земледар» у вимогах апеляційної скарги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного скасувати та закрити провадження у справі, оскільки ОСОБА_1 не є стороною договору №03/02 від 18.02.2020 та не довів наявності у нього, як заінтересованої особи, порушеного права, а тому не має права на його оскарження.

Наголошує, що оскаржуваний договір №03/02 від 18.02.2020 «Про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги» за кредитним договором №7222/02/07-N від 11.04.2007, укладений між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Компанія «Земледар» за змістом є ідентичним із договором від 14.01.2020, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та за своєю правовою природою є правочином з передання первісним кредитором шляхом продажу прав вимоги, визначених у даному договорі новому кредитору (відступлення права вимоги).

Такий договір не містить умов, які б передбачали передання грошових коштів новим кредитором в розпорядження первісному кредитору за плату, отже, не передбачає отримання прибутку, а тому спірні правовідносини не є відносинами у сфері факторингу.

Зазначає, що сам договір відступлення права вимоги не може бути визнаний недійсним з підстави неможливості набуття ТОВ «Компанія «Земледар» права вимоги за основним зобов`язанням, - договір іпотеки. Кредитором за договором іпотеки може бути лише особа, яка є кредитором за основним договором, - це ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».

Просить врахувати позицію Верховного Суду, сформовану у справі №369/12596/19 від 07.02.2024 за змістом якої первісний банк-кредитор, який позбавлений ліцензії у зобов`язанні може бути замінений договором не лише на користь фінансових установ, а й будь-яким суб`єктом правовідносин і на наступних кредиторах наявність статусу фінансової установи не є обов`язковою.

Також зазначає, що рішення у цій справі не скасовує посвідчення зареєстроване в реєстрі за №102, приватним нотаріусом Заверухою Н.І. за договором №03/02 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 18.02.2020. Наведене, в сукупності із тим, що приватний нотаріус не залучався до участі у справі в якості відповідача, вважає обставинами, що призвели до відсутності сенсового навантаження у рішенні.

ТОВ «ФК «Дніпрофінасгруп» у вимогах апеляційної скарги просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Звертає увагу суду, що позивачем на наведено жодних підстав для визнання оскаржуваного договору недійсним, а також не зазначено, яким саме чином такий правочин порушує його права.

Просить застосувати до спірних правовідносин позицію Верховного Суду, сформовану у справах №405/986/18 від 25.08.2020, №405/20/15-ц від 12.04.2018, №638/2304/17 від 05.09.2019, за змістом якої недійсність договору як приватноправова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати; тоді як ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Усупереч викладеному, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що заміна кредитора та іпотекодержателя в зобов`язанні порушує його права, а також не зазначено, яким чином таке право відновлено у разі задоволення позову.

Зазначає, що ТОВ «ФК «Дніпрофінасгруп» набуло право вимоги від ПАТ «Дельта Банк», яке на момент його відступлення перебувало в процедурі ліквідації, що допускає укладення такого договору з будь-якою особою, що відповідає позиції ВП ВС у справі №906/1174/18 від 16.03.2021, яка також вказала, що відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації.

Наполягає на тому, що між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» було укладено саме договір відступлення (цесія), за яким до нього перейшло право вимоги в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Відтак, за умовами оскаржуваного договору, укладеного із ТОВ «Компанія «Земледар» відбулася саме заміна первісного кредитора у конкретному зобов`язанні, що існувало на момент відступлення права вимоги, без подальшого нарахування новим кредитором відсотків, комісій, штрафних санкцій. Такий договір не передбачає повернення фінансування та оплати наданої фінансової послуги зобов`язання та не є договором факторингу, про що помилково вказав суд першої інстанції.

Ухвалами Полтавського апеляційного суду від 06.05.2024 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 20.05.2024.

Відзив на апеляційні скарги не надходили.

У суді апеляційної інстанції представник відповідача ТОВ «Компанія «Дніпрофінансгруп» - адвокат Чміль Ю.В. доводи апеляційних скарг підтримала, наполягаючи на їх задоволенні. Представник позивача адвокат Максимовський С.О. проти задоволення апеляційних скарг заперечив, просив залишити без змін оскаржуване судове рішення, як законне та обґрунтоване.

Інші учасники судового процесу в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, що з огляду на положення ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Вивчивши матеріалисправи,заслухавши поясненняосіб,які приймалиучасть урозгляді справи, та перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд встановив наступне.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 11.04.2007 між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №7222/02/07-N, за умов якого банк відкриває позичальнику невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію в межах загальної суми 86325,50 дол. США, а позичальник зобов`язується повернути не пізніше 10.04.2018 надані кредити на умовах та у порядку, що передбачені цим Договором./а.с.200-201 т.1/

Зобов`язання за кредитним договором забезпечені іпотекою згідно договору від 11.04.2017 за №7222/02-31/07-N, посвідченого 11.04.2007 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Зінченко Р.П. за реєстром №1311; предметом іпотечного договору є двокімнатна квартира житловою площею 37,2 кв.м., загальною площею 58,7 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ./а.с.202-204 т.1/

ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», код ЄДРПОУ 40696815, є фінансовою установою, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_1 від 30.08.2016./а.с.12 т.1/

Ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м.Харкова від 17.12.2018 (справа №641/4936/17) у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12017220540001683 від 11.07.2017 за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.1 ст.384, ч.3 ст.190 КК України, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 , шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди, стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію та здійснювати його відчуження./а.с.97-99 т.1/

14.01.2020 між АТ «Дельта Банк», в інтересах якого діє представник за довіреністю Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В., та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених Протоколом №UA-EA-2019-11-21-000021-a від 16.12.2019, укладено договір №2127/К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, зокрема, відносно боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №7222//02/07-N та іпотечним договором №7222/02-31/07-N./а.с.58-64 т.1/

15.01.2020 ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» надіслано ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором №7222/02/07-N./а.с.199 т.1/

18.02.2020 між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» (первісний кредитор) та ТОВ «Компанія «Земледар» (новий кредитор) укладено договір №03/02 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за умов якого сторони погодили, що за своєю правовою природою даний Договір є правочином з передання первісним кредитором шляхом продажу прав вимоги, визначених у даному Договорі, новому кредитору (відступлення прав вимоги); сторони цим безвідклично відмовляються від будь-яких своїх претензій, які можуть виникнути у майбутньому, стосовно правової природи цього Договору) (п.п.1.1., п.1.2. договору).

За цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги первісного кредитора до позичальників, заставодавців (іпотекодавців), поручителів, гарантів, визначених у Додатку №1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту), договорами поруки, договорами іпотеки (іпотечними договорами), договорами застави, договорами про надання гарантії (гарантіями), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором (п.2.1. договору).

За цим Договором новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не пізніше моменту отримання первісним кредитором у повному обсязі коштів, відповідно до п.4.1. цього Договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи, проте не обмежуючись: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій, неустойок у розмірах, вказаних у Додатку №1 до цього Договору, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань, право вимагати та отримувати платежів за гарантією (якщо така видавалась), відшкодування за договором страхування тощо. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у Додатку №1 до цього Договору. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/ів боржників, що надане первісному кредитору відповідно до умов основних договорів (п.2.2. договору)./а.с.9-11 т.1/

Згідно із Додатком №1 до Договору №03/02 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 18.02.2020, у зв`язку із надходженням 18.02.2020 на рахунок продавця грошових коштів у сумі 150 000,00 грн. згідно Договору №03/02 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 18.02.2020, на виконання умов цього Договору продавець передав, а покупець прийняв право вимоги до боржника ОСОБА_1 за:

1) кредитним договором №7222//02/07-N з додатками, договорами про внесення змін та доповнень до вказаного договору тощо, що є невід`ємними його частинами; загальна сума заборгованості 4 362 564,93 грн. (1 914 200,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 2448 364,93 грн. - заборгованість по відсоткам);

2) іпотечним договором №7222/02-31/07-N, посвідченим 11.04.2007 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Зінченко Р.П. за реєстром №1311 з додатками, договорами про внесення змін та доповнень до вказаного договору тощо, що є невід`ємними його частинами; предметом іпотечного договору є двокімнатна квартира житловою площею 37,2 кв.м., загальною площею 58,7 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ./а.с.35 т.1/

Задовольняючи вимоги позову, районний суд виходив із того, що оскаржуваний правочин є договором факторингу, оскільки 18.02.2020 на рахунок продавця надійшли грошові кошти 150000,00 грн., які судом розцінюються як компенсація вартості боргу, перерахована фактором клієнту, у зв`язку з відступленням права вимоги до кредитора. Із огляду на викладене, установивши, що ТОВ «Компанія «Земледар» не є фінансовою установою, а укладення такого виду угод, як оскаржуваний правочин, передбачає обов`язкову реєстрацію особи у Державному реєстру фінансових установи, суд визнав такий договір недійсним.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції в повній мірі погодитися не може з таких підстав

Відповідно до статті 1077ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом частини першої статті 4Закону України«Про фінансовіпослуги тадержавне регулюванняринків фінансовихпослуг» (далі - Закон №2664-III) факторинг вважається фінансовою послугою, тобто операцією з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (п.5 ч.1 ст.1 Закон №2664-III).

Згідно із частиною першою статті 6Закону №2664-III такий договір, якщо інше не передбачено, законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Крім того, відповідно до пункту 1 Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06.02.2014 №352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів-суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.09.2018 у справі №909/968/16 зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляд різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону №2664-III.

Крім того, у постанові від 16.03.2021 у справі №906/1174/18 Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

Звідси за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону №2664-III), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послуги з фінансування (надання позики або кредиту).

При цьому така плата за надану фактором послугу може бути, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.09.2018 у справі №909/968/16, встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу. Натомість грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.

Виходячи з цього, правочин який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги (ВП ВС від 11.09.2018 справа №909/968/16); якщо ж предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші умови договору притаманні як договору відступлення права вимоги, так і договору факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні і підстави вважати такий правочин договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги (ВП ВС від 08.08.2023 у справі №910/8115/19).

Із огляду на викладене, суд першої інстанції наголосивши на сталій позиції Верховного Суду, що відступлення права вимоги за кредитним договором може відбуватися лише на користь установ, наділених правом надавати фінансові послуги, залишив поза увагою актуальну позицію ВП ВС, сформовану у справах №346/1305/19 від 08.06.2021 та №906/1174/18 від 16.03.2021, за змістом якої продаж і відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання у процедуріліквідації банкуможе відбутисяна конкурснихзасадах накористь будь-якоїособи. Відтак, можливим є відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами не тільки на користь фінансових установ, а й фізичних осіб за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебуває у процедурі ліквідації.

Відтак, відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами на користь не фінансових установ є можливим за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебуває у процедурі ліквідації.

У справі, що переглядається установлено, що 02.10.2015 виконавчою дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку»./а.с.58 т.1/

14.01.2020 АТ «Дельта Банк», в інтересах якого діє представник за довіреністю Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В., та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених Протоколом №UA-EA-2019-11-21-000021-a від 16.12.2019, укладено договір №2127/К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, зокрема, відносно боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №7222//02/07-N та іпотечним договором №7222/02-31/07-N.

У подальшому, ТОВ «Компанія «Земледар», не будучи фінансовою установою, придбав у ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» право вимоги, яке було придбано товариством у АТ «Дельта Банк» в процедурі його ліквідації та від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Отже, зважаючи на те, що предметом укладеного між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Компанія «Земледар» договору відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами є вимога, яка належала неплатоспроможному банку, підстав вважати, що ТОВ «Компанія «Земледар», яке не є фінансовою установою, не могло укладати договір купівлі-продажу права вимоги, апеляційний суд не вбачає.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №295/13441/19 та у справі №369/12596/19 від 07.02.2024.

При постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції викладене не врахував та помилково не застосував до спірних правовідносин позицію ВП ВС від 16.03.2021 у справі №906/1174/18, у якій сформовано висновок про можливість відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами не тільки на користь фінансових установ за умови, що первісний кредитор-банк був позбавленийбанківської ліцензіїтаперебував у процедурі ліквідації, яка вимагає вчинення дій із метою максимального задоволення інтересів кредиторів банку, зокрема його вкладників.

Враховуючи, що у справі, яка переглядається, вимоги про визнання недійсним договору відступлення права вимоги не знайшли свого підтвердження, а судом не встановлено факту порушеного права позивача, апеляційний суд погоджується із доводами апеляційних скарг відповідачів щодо безпідставності позовних вимог.

Разом із цим, доводи апеляційних скарг щодо відсутності сенсовогонавантаження урішенніза відсутності позовних вимог про скасування реєстраційної дії та без залучення до участі у справі в якості відповідача приватного нотаріуса, колегія суддів відхиляє, оскільки наведене є процесуальним правом позивача. Диспозитивно розпорядившись належними йому правами позивач позовні вимоги не уточнював, тоді як у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не приватний/державний нотаріус, яким вчинено реєстрацію речового права за таким договором. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26.09.2023 у справі №910/2392/22, від 12.09.2023 у справі №914/198/23, від 29.08.2023 у справі №912/1550/22.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги відповідачів підлягають частковому задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню із постановленням нового про відмову в задоволенні позову.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України з позивача на користь відповідачів підлягає стягненню судовий збір по розмірі 1261,20 грн. на користь кожного. Тоді як питання повернення надмірно сплаченого ТОВ «Компанія «Земледар» судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 1766,80 грн. вирішується згідно Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787.

Керуючись ст.ст.367,368,374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Земледар» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»- задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 29 лютого 2024 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Земледар» про визнання договору недійсним - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (ЄДРПОУ 40696815) судовий збір у розмірі 1261,20 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Земледар» (ЄДРПОУ 43415494) судовий збір у розмірі 1261,20 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25.07.2024.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

О.І. Обідіна