Постанова

від 06.03.2024 по справі 709/480/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/189/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №709/480/23 Категорія: 302010000 Кваша І. М. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіСіренко Ю.В., Гончар Н.І.секретарМатюха В.І.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу керівника Золотоніської окружної прокуратури на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 02.11.2023 (повний текст складено 06.11.2023, суддя в суді першої інстанції Кваша І.М.) у цивільній справі за позовом керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської ОДА, Національного природного парку «Нижньосульський» до ОСОБА_1 , Чорнобаївської селищної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Управління екології та природних ресурсів Черкаської ОДА, ГУ Держгеокадастру в Черкаській області, про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації, припинення права приватної власності, повернення земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

у квітні 2023 року керівник Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської ОДА та Національного природного парку «Нижньосульський» звернувся досуду зпозовом уданій справі просив:

- усунути перешкоди Черкаській ОДА та Національному природному парку «Нижньосульський» (позивачам) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 7125181200:01:000:2106, площею 0,4063 га, шляхом визнання незаконним та скасування рішення Великобурімської сільської ради від 10.07.2012 № 19-8/VІ про затвердження технічної документації на земельну ділянку природно-заповідного фонду;

- усунути перешкоди позивачам у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 7125181200:01:000:2106 шляхом скасування державної реєстрації (запис про право власності від 15.12.2015 №12740452) за ОСОБА_1 ;

- усунути перешкоди позивачам у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою шляхом припинення на неї речового права приватної власності ОСОБА_1 ;

- усунути перешкоди позивачам у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_1 її повернення на користь держави в особі позивачів.

В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначив, що Указом Президента України від 10.02.2010 № 155/2010 на території Глобинського, Оржицького та Семенівського районів Полтавської області, Чорнобаївського району Черкаської області створено Національний природний парк «Нижньосульський», до складу територій якого включено без вилучення 9,27 га земель Черкаського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства, 7080,64 га - земель запасу Чорнобаївської районної державної адміністрації.

Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 31.08.2020 № 95 затверджено Положення про НПП «Нижньосульський». Указаний природний парк загальнодержавного значення як об`єкт природно-заповідного фонду є юридично створеним з 10.02.2010, його територіям надано статус земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення (п. «в» ст. 19 ЗК України).

За даними Публічної кадастрової карти України частина території НПП «Нижньосульський» в межах Черкаської області, зокрема, земельна ділянка з кадастровим №7125181200:01:000:2106, загальною площею 0,4063 га, належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Хоч межі території НПП «Нижньосульський» не виведені в натурі, відповідно до ч. 4

ст. 7 ЗУ «Про природньо-заповідний фонд України», його межі визначаються відповідно до проекту створення парку.

За матеріалами реєстраційної справи, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, право приватної власності ОСОБА_1 зареєстроване на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 24.12.2015, кадастровий №7125181200:01:000:2106, площею 0,4063 га для ведення особистого селянського господарства.

Накладання спірної земельної ділянки на межі території парку підтверджується листами Парку, управління екології та природних ресурсів Черкаської ОДА, Міністрества захисту довкілля та природних ресурсів України, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області та іншими матеріалами справи.

Указане свідчить про порушення ст.ст. 19, 20, п «г» ч. 4 ст. 84, ст. ст. 122, 149, 150, 186-1 ЗК України, ч. 3 ст. 7, ч. 1 ст. 9, ч. 3 ст. 53, ст. 54 ЗУ «Про природно - заповідний фонд України», тобто про незаконне надання у приватну власність спірної земельної ділянки природно-заповідного фонду для сільськогосподарських цілей.

Прокурор стверджує, що території та об`єкти природно-заповідного фонду наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто згідно зі ст. 178 ЦК України належать до об`єктів, обмежених в обороті. З огляду на особливий статус спірної земельної ділянки її передача в приватну власність є протиправною.

Зазначає, що розташування земельної ділянки, яку передано у власність ОСОБА_1 , у межах НПП «Нижньосульський» за чинним законодавством, свідчить про її віднесення до земель природно-заповідного фонду та унеможливлює перебування цієї ділянки у приватній власності та використання з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Станом на день виникнення права власності та передачу земельної ділянки розпорядником земель державної власності природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення був КМУ та лише за його погодженням можлива була зміна цільового призначення таких земельних ділянок. Натомість КМУ рішення про вилучення або передачу, погодження зміни цільового призначення спірної земельної ділянки не приймалось.

Незаконна зміна цільового призначення земельної ділянки не має правового значення, оскільки статус спірної земельної ділянки першочергово визначається розташуванням на ній об`єкта природно-заповідного фонду і спеціальним режимом цієї території.

Вищезазначена земельна ділянка в силу вимог закону не може перебувати у приватній власності із виникненням приватного володільця, тому права держави на реалізацію усіх правомочностей щодо спірної земельної ділянки, а саме користування і розпорядження нею, підлягають захисту шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути зазначену земельну ділянку у державну власність.

Керівник окружної прокуратури в позові обґрунтовує також дотримання позовної давності при поданні позову, підстави для представництва прокурором порушених інтересів держави, правомірність втручання в право особи мирно володіти майном, питання суб`єкта, який уповноважений здійснювати функції захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Рішенням Чорнобаївськогорайонного судуЧеркаської областівід 02.11.2023позов залишенобез задоволенняз посиланнямна те,що прокурором не доведено, що спірна земельна ділянка відповідача ОСОБА_1 знаходиться на території НПП «Нижньосульський».

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, керівник окружної прокуратури подав 01.12.2023 засобами поштового зв`язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про задоволення позовних вимог. Вказує, що суд не врахував, що зміна цільового призначення спірної земельної ділянки та її перебування у приватній власності перешкоджають забезпеченню режиму охорони та збереження території НПП «Нижньосульський», межі якого визначено проектом створення парку, що відповідає висновку ВС у п.23 постанови від 20.05.2020 у справі №820/5402/16. Суд не врахував, що незаконна зміна цільового призначення спірної земельної ділянки обумовила відсутність у карті-схемі розподілу земель НПП «Нижньосульський» земель з цільовим призначенням «рілля», наданих у власність відповідача. Суд також не надав належної оцінки картосхемі розташування НПП із проекту створення, карту функціонального зонування НПП та проект організації території НПП з яких слідує приналежність спірної земельної ділянки до території парку.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу прокурора відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що Указом Президента України від 10.02.2010 № 155/2010 на території Глобинського, Оржицького та Семенівського районів Полтавської області, Чорнобаївського району Черкаської області створено НПП «Нижньосульський» (т. 1 а.с. 145-146).

У силу приписів ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» вказаний парк входить до природно-заповідного фонду України. Відповідно до статті 21 указаного Закону на території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням.

На території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 435 від 04.11.2011 затверджено Положення про національний природний парк «Нижньосульський». Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України № 95 від 31.08.2020 визнано таким, що втратив чинність Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України № 435 від 04.11.2011, та затверджено Положення про національний природний парк «Нижньосульський» в іншій редакції (т. 1 а.с. 78-91, 92-106, 139).

Ураховуючи, що оспорюване прокурором у даній справі рішення сільської ради прийнято 10.07.2012до вказаних правовідносин слід застосовувати норми Положення «Про національний природний парк «Нижньосульський», затверджене Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 № 435 (далі - Положення).

Розділом 2 Положення передбачено, що Парк створений з метою збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об`єктів Середнього Придніпров`я.

Пунктами 1.1., 1.2., 1.7. Положення передбачено, що Парк є об`єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Парк є бюджетною, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються Парку в постійне користування у порядку, встановленому законодавством.

Далі, рішенням Великобурімської сільської ради №19-8/УІ від 10.07.2012 (оскаржуваним у цій справі) затверджено технічну документацію та надано земельну ділянку, площею 0,4063 га, яка знаходиться в с. Велика Бурімка, у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 144).

15.12.2015 державним реєстратором Чорнобаївського районного управління юстиції здійснено державну реєстрацію речового права приватної власності ОСОБА_1 на вищезазначену земельну ділянку (витяг з реєстру, т. 1 а.с. 142-143, витяг з ДЗК про земельну ділянку, т. 1 а.с. 147, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, т. 1 а.с. 148, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, т. 1 а.с. 149-150).

Відповідачу ОСОБА_1 24.12.2015 видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 7125181200:01:000:2106 (т. 1 а.с. 141).

За інформацією, що міститься в листі Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації від 27.07.2022 № 02/10-04-17/11607 (т. 1 а.с. 118-120), заперіод діяльності Департаменту з 01.06.2013 по 27.05.2021 проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність, зокрема, з кадастровим номером 7125181200:01:000:2106 не надходили, висновки про погодження не видавалися.

З 27.05.2021 по 06.07.2023 звернення щодо надання інформації про обмеження у використанні земель, додержання режиму охорони, використання відповідної території та вимог природоохоронного законодавства на спірній земельній ділянці в порядку, визначеному розділом ІХ «Прикінцевих положень» ЗУ «Про землеустрій», на розгляд не надходили. Зобов`язання щодо забезпечення режиму, охорони та збереження території НПП покладено на адміністрацію НПП з оформленням охоронного зобов`язання від 03.09.2012 №111. Для надання достовірної інформації щодо відношення вказаних земельних ділянок (зокрема, спірної) до територій та об`єктів природно-заповідного фонду надаються картографічні матеріали відповідної якості з прив`язкою до місцевості та показом масштабу. Такі картографічні матеріали до листа-запиту прокуратури не представлені, що не дає можливості визначити наявність об`єктів природно-заповідного фонду в межахземельних ділянок (т. 1 а.с. 118-120).

Відповідно до листів адміністрації НПП «Нижньосульський» від 12.05.2022, від 09.02.2022 (т. 1 а.с. 76, 77) та листів Міндовкілля від 12.05.2022, від 25.07.2022 (т. 1 а.с. 74-75, 117) спірна земельна ділянка розташована на території НПП «Нижньосульський», її включено до Парку без вилучення у власників та первинних користувачів. Указана земельна ділянка відноситься до зони регульованої рекреації НПП «Нижньосульський». Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок НПП «Нижньосульський» та оформлення прав користування земельними ділянками площею 2187,3 га розробляється, але ще не затверджений. Про факт вибуття земель у приватну власність адміністрації НПП «Нижньосульський» стало відомо з запиту прокуратури. Адміністрацією парку жодних погоджень, дозволів тощо на передачу згаданих земельних ділянок не надавалось. За ст. 7 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій об`єктів природно-заповідного фонду.

18.07.2022 до прокуратури надійшов лист НПП «Нижньосульський». До нього додано картосхему розташування НПП із проекту створення, карту функціонального зонування НПП та проект організації території НПП (т. 1 а.с. 113-116) .

Відповідно до листів ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 21.02.2022, 20.07.2022, 16.09.2022,26.12.2022 підтвердити чи спростувати накладення земельної ділянки з кадастровим номером 7125181200:01:000:2106 на межі території національного природного парку «Нижньосульський» неможливо, через те, що в Державний земельний кадастр відомості про Національний природний парк «Нижньосульський» на підставі документації із землеустрою не вносились. За даними Державного земельного кадастру кадастровий номер земельній ділянці Національного парку «Нижньосульський» не присвоювався. До місцевого фонду документація з землеустрою на спірну земельну ділянку на зберігання не надходила. Публічна кадастрова карта, крім інформації з Державного земельного кадастру, наповнюється іншими шарами, які носять інформаційних характер (т. 1 а.с. 71-73, 130, 131, 132-134, 140, 192-194).

За інформацією ДП «Центр державного земельного кадастру» від 27.07.2022 (т. 1 а.с. 127-129, 135, 136) в рамках виконання доручень з адміністрування Державного земельного кадастру та відповідно до доручення Держгеокадастру від 16.06.2021 Центром ДЗК на підставі наданої Держгеокадастром інформації Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України про об`єкти природно-заповідного фонду України були вжиті заходи публікації як окремого інформаційного шару на Публічній кадастровій карті відомостей про об`єкти природно-заповідного фонду України, в тому числі НПП «Нижньосульський». Інформаційний шар «Природно-заповідний фонд» не містить офіційних відомостей Державного земельного кадастру та носить інформаційний характер.

Судом також досліджено запити прокуратури до органів державної влади, місцевого самоврядування тощо, складені в процесі підготовки позовної заяви, та інші документи, які не стосуються суті спору (т. 1 а.с. 42-70, 111-112, 137, 138, 151, 152, 190, 191).

Таким чином на дату ухвалення органом місцевого самоврядування спірного рішення щодо надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки (10.07.2012) на Публічній кадастровій карті України відомості про об`єкти природно-заповідного фонду України, у тому числі національного природного парку «Нижньосульський» були відсутні.

Указане підтверджується інформацією Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 27.07.2023. Так, в рамках заходів з адміністрування Державного земельного кадастру з16.06.2021 (т. 1 а.с.127) ідо 08.07.2021 (т. 1 а.с. 136) були вжиті заходи з публікації як окремого шару на Публічній кадастровій карті відомостей про об`єкти природно-заповідного фонду України, у тому числі НПП «Нижньосульський».

Крім того, судом встановлено, що інформаційний шар «Природно-заповідний фонд» не містить офіційних відомостей Державного земельного кадастру та носить інформаційний характер.

За доводами відповідача ОСОБА_1 він користувався спірною земельною ділянкою, як землею особистого селянського господарства, з 1994 року, тобто до створення НПП «Нижньосульський» (10.02.2010). З 1997 року сплачував земельний податок (довідка виконавчого комітету Чорнобаївської селищної ради від 10.07.2023 № 200, т. 2 а.с. 40).

Так згідно ч.ч. 1-4 ст. 7 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. За ст. 54 цього ж Закону зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.

На сьогодні межі Парку в натурі не встановлені, тому за частиною 4 статті 7 Закону межі Парку визначаються відповідно до проекту створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

На підставі викладеного вище, дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції прийшов до висновку про недоведеність тверджень прокурора про розташування земельної ділянки відповідача ОСОБА_1 на території НПП «Нижньосульський» та її віднесення до земель природно-заповідного фонду.

Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі викладених вище фактичних обставин, мають таке правове регулювання.

До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим (стаття 18 ЗК України).

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:а) землі сільськогосподарського призначення;б) землі житлової та громадської забудови;в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;г) землі оздоровчого призначення;ґ) землі рекреаційного призначення;д) землі історико-культурного призначення;е) землі лісогосподарського призначення;є) землі водного фонду;ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (частина перша статті 19 ЗК України).

Статтею 43 ЗК України встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно зі статтею 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (стаття 45 ЗК України).

Статтею 7 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Відповідно до статті 9 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Положення ст. 45 ЗК України щодо можливості перебування земель природно-заповідного фонду у приватній власності передбачає, що громадяни у встановленому законодавством порядку можуть створити на належних їм землях об`єкт природно-заповідного фонду і тоді земельні ділянки, на яких вони розміщені, перебуватимуть у приватній власності зі зміною цільового призначення. У цьому випадку землевласник зобов`язаний забезпечити режим охорони об`єкту природно-заповідного фонду з оформленням охоронного зобов`язання.

Отже землі природно-заповідного фонду є обмеженими в обороті, а тому не можуть перебувати у власності фізичних осіб, надаватись їм для інших цілей ніж ті, що визначені ст. 9 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України».

Вказані висновки відображено в постанові ВП ВС від 11.06.2020 у справі №359/281/18.

Так відповідно до частини п`ятої статті 53 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання

Як визначено статтею 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:а)придбання задоговором купівлі-продажу,ренти,дарування,міни,іншими цивільно-правовимиугодами; б)безоплатної передачііз земельдержавної ікомунальної власності; в)приватизації земельнихділянок,що булираніше наданіїм укористування; г) прийняття спадщини;ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з пунктами а), в) частини третьої статті 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом г) частини першої статті 150 ЗК України визначено, що до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Відповідно до частини другої статті 150 ЗК України припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пунктах «в» і «г» частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

Погодження матеріалів вилучення (викупу) земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, провадиться Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських рад.

Системний аналіз вищенаведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що землі природно-заповідного фонду, що перебувають у державній, комунальній власності, не підлягають приватизації. Такі землі можуть перебувати у приватній власності лише у зв`язку з формуванням на цих земельних ділянках об`єктів природно-заповідного фонду чи включення земельних ділянок, що належать фізичним чи юридичним особам, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення). Вилучення (викуп) земель природно-заповідного фонду із комунальної власності, зокрема, для будівництва житла був можливим тількиза рішенням відповідної місцевої ради, якщо вилучення (викуп) земельної ділянки погодила Верховна Рада України.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 ЦК України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. (частина друга статті 328 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Отже, за загальним правилом, цивільні права, зокрема, право власності, виникають із правомірних, а не протиправних дій.

У аспекті викладеного вище, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції у даній справі про недоведеність перебування спірної земельної ділянки на території НПП «Нижньосульський» та не віднесення її до земель природно-заповідного фонду, апеляційний суд приймає до уваги таке.

Як вказано у постановах ВС від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16, від 26.02.2020 у справі №911/3315/17, від 16.09.2022 у справі № 752/3090/19 до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, що узгоджується із положеннями частини четвертої статті 7 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України», а неналежне оформлення земельної ділянки не змінює її цільового призначення як віднесеної до земель природно-заповідного фонду і не звільняє органи державної влади від обов`язку діяти відповідно до встановленогочинним законодавством України порядку зміни цільового призначення та вилучення земельної ділянки.

Відтак, посилання в цій справі суду першої інстанції на те, що з матеріалів позовної заяви та долучених до неї документів фактично не можливо встановити місце розташування спірної земельної ділянки відносно території НПП «Нижньосульський» є передчасним.

Так з публічної кадастрової карти України (т. 1 а.с. 110), на якій помічено розташування спірної земельної ділянки ОСОБА_1 , карти-схеми розподілу земель НПП «Нижньосульський» за користувачами (т. 1 а.с. 115), картосхеми функціонального зонування території (т. 1 а.с. 116) НПП «Нижньосульський», а також зображень Google Maps, які є в загальному доступі, що відображають межі території села Велика Бурімка, НПП «Нижньосульський», а також спірну земельну ділянку, вбачається таке.

За межами населеного пункту с. Велика Бурімка на схід починається територія НПП «Нижньосульський», яка включає у себе заплаву річки Дніпро та р. Сула, що в неї впадає. На сході територія парку закінчується з початком іншого населених пунктів сіл Мирони та Погребняки.

При цьому спірна земельна ділянка відповідача ОСОБА_1 якраз і знаходиться відразу за межами населеного пункту с. Велика Бурімка на схід, тобто в межах природно-заповідних земель парку «Нижньосульський», що відповідатиме території, включеній до його картосхеми.

Крім того, прокурором суду апеляційної інстанції було надано відомості з Державного земельного кадастру, загальний доступ до яких обмежено, але у прокурора наявний, з яких чітко видно межі земель парку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за проектом його створення, межі села Велика Бурімка та місце розташування спірної земельної ділянки (т.3, а.с. 62-68)

З урахуванням викладеного, слід прийти до висновку про те, що спірна земельна ділянка відповідача ОСОБА_1 входить до земель природно-заповідного фонду НПП «Нижньосульський».

При цьому відсутність опису меж парку, а також включення спірної земельної ділянки до території парку без вилучення у власниківта первинних користувачів, про що вказав суд першої інстанції, саме по собі не може свідчити про правомірність володіння фізичною особою земельною ділянкою природно-заповідного фонду поза межами порядку, регламентованого ст. 45 ЗК України.

Апеляційний суд приймає до уваги, що втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим із відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала безперешкодне володіння загальнонародними благами та ресурсами, вільний доступ до водних та інших природних ресурсів і об`єктів природно-заповідного фонду, зокрема, і до НПП «Нижньосульський».

У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами територіальної громади, у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи у публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином, або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів.

Як вже було зазначено, фізичні особи можуть володіти земельними ділянками природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, але виключно у разі, якщо вони ними володіли на час створення об`єкта природно-заповідного фонду.

При цьому набуття права приватної власності на землі, які вже віднесені до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, положеннями ЗК України, ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» та інших нормативно-правових актів України заборонено.

Надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території НПП «Нижньосульський» суперечить як статусу відповідного об`єкта природно-заповідного фонду, так і законодавчим обмеженням на ведення особистого селянського господарства на відповідних землях.

Тому за змістом наведених вище положень закону, які характеризуються належною якістю як властивістю, що є умовою забезпечення юридичної визначеності у правовідносинах, і орган місцевого самоврядування, і ОСОБА_1 знали чи повинні були знати про неможливість всупереч закону передачі й отримання у приватну власність земельної ділянки на території НПП «Нижньосульський» для вищевказаної мети.

Отже втручання судом у право ОСОБА_1 мирно володіти спірною земельною ділянкою відповідає закону.

Зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку.

За таких умов, ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є саме негаторний позов.

Апеляційним судом встановлено, що спірна земельна ділянка розташована в межахНПП «Нижньосульський» та відноситься до земель природно-заповідного фонду.

ОСОБА_1 , який набув у власність спірну земельну ділянку, проявивши розумну обачність, міг і мав знати про те, що ця ділянка перебуває у межах об`єкта природно-заповідного фонду НПП «Нижньосульський». Тому оформлення документів про перехід земельної ділянки у його приватну власність є таким порушенням закону, про яке зазначена особа міг та повинен був знати на час набуття земельної ділянки.

Так нерозроблення уповноваженим органом проєкту землеустрою щодо земельної ділянки, на якій знаходитьсяНПП «Нижньосульський», та невнесення до Державного земельного кадастру меж такої земельної ділянки із зазначенням обмежень щодо режиму її використання, не свідчить про відсутність таких обмежень і можливість перебування спірної земельної ділянки у приватній власності. Відведення у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки не було погоджено з органом виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Таким чином, слід прийти до висновку про обґрунтованість позовних вимог в межах негаторного позову прокурора про зобов`язання ОСОБА_1 повернути спірну земельну ділянку у відання держави в особіНПП «Нижньосульський», оскільки формування такої земельної ділянки на території парку проведено з порушенням положень статей 51-54 ЗУ «Про природно-заповідний фонд».

Такі висновки відповідатимуть висновкам ВС, викладеним у постанові від 11.10.2023 у справі №734/1560/20.

ВП ВС у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц вказала, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; у пункті 89 зазначено, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника. З огляду на усталену практику, з метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції ВП ВС уточнила свої висновки: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

У цій категорії справ задоволення порушеного права має бути захищено у спосіб не шляхом витребування спірної земельної ділянки у власність держави на підставі статей 387, 388 ЦК України, а на підставі статті 391 цього Кодексу та частини другої статті 152 ЗК України шляхом пред`явлення позову про повернення земельної ділянки.

Аналогічні висновки містяться у постановах ВС від 08.06.2022 у справі №307/3155/19 та від 22.06.2022 у справі № 367/4140/16-ц.

При цьому задоволення вимоги прокурора про повернення земельної ділянки

у державну власність не є правовою підставою для внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 .

Отже при задоволенні негаторного позову прокурора вимога проскасуваннярішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну земельну ділянку відповідає ефективному способу захисту порушених прав держави. Вказане відповідає правовій позиції, висловленій ВС у постанові від 11.10.2023 у справі №734/1560/20.

Решта позовних вимог щодо усунення перешкод у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування рішення сільської ради та шляхом припинення на неї речового права приватної власності ОСОБА_1 , враховуючи належний захист прав законного власника земельної ділянки у спосіб її витребування на його користь, а також скасування державної реєстрації прав ОСОБА_1 щодо майна, які не відповідають вимогам законності, не призведуть до поновлення прав позивача, отже не відповідатимуть принципу ефективності.

Відтак, у їх задоволенні має бути відмовлено з цих підстав.

Згідно ст.376 ЦПКУкраїни підставоюдля зміничи скасуваннярішення судупершої інстанціїє неповнез`ясування обставин,що маютьзначення длясправи;недоведеність обставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими;невідповідність висновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи;порушення нормпроцесуального праваабо неправильнезастосування нормматеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Таким чином рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 02.11.2023 у даній справі слід скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та прийняти постанову про часткове задоволення позовних вимог.

Отже апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення.

На підставі положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог у справі на 50 %, з кожного з відповідачів на користь Черкаської обласної прокуратури слід стягнути по 6710,00 грн. судового збору за розгляд цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, а решта витрат по сплаті судового збору - має бути віднесена на рахунок скаржника.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 02.11.2023 у даній цивільній справі скасувати.

Позовні вимоги керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської ОДА та Національного природного парку «Нижньосульський» до ОСОБА_1 та до Чорнобаївської селищної ради про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном задовольнити частково.

Усунути перешкоди Черкаській ОДА та Національному природному парку «Нижньосульський» у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий №7125181200:01:000:2106, площею 0,4063 га, яка розташована в адміністративних межах Великобурімської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 її повернути на користь держави в особі Черкаській ОДА та Національного природного парку «Нижньосульський».

Скасувати у Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень рішення про державну реєстрацію від 15.12.2015 №12740452 речового права приватної власності на неї за ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий №7125181200:01:000:2106, площею 0,4063 га, яка розташована в адміністративних межах Великобурімської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

У задоволенні решти позовних вимог у даній справі відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 та Чорнобаївської селищної ради з кожного окремо на користь Черкаської обласної прокуратури по 6710,00 грн. судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 07.03.2024.

Суддя-доповідач

Судді