Постанова

від 09.01.2025 по справі 709/480/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 року

м. Київ

справа № 709/480/23

провадження № 61-5164св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - керівник Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації, Національного природного парку «Нижньосульський»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Чорнобаївська селищна рада,

треті особи: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації, Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 06 березня 2024 року у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Сіренка Ю. В., Гончар Н. І. у справі за позовом керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації, Національного природного парку «Нижньосульський» до ОСОБА_1 , Чорнобаївської селищної ради, треті особи: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації, Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації, припинення права приватної власності, повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2023 року керівник Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави з позовом у якому просив:

- усунути перешкоди Черкаській обласній державній адміністрації (далі - Черкаська ОДА) та Національному природному парку «Нижньосульський» (далі НПП «Нижньосульський», НПП, Парк) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 7125181200:01:000:2106, площею 0,4063 га, шляхом визнання незаконним та скасування рішення Великобурімської сільської ради

від 10 липня 2012 року № 19-8/VІ про затвердження технічної документації на земельну ділянку природно-заповідного фонду;

- усунути перешкоди Черкаській ОДА та НПП «Нижньосульський» у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 7125181200:01:000:2106 шляхом скасування державної реєстрації (запис про право власності від 15 грудня 2015 року № 12740452) за ОСОБА_1 ;

- усунути перешкоди Черкаській ОДА та НПП «Нижньосульський» у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою кадастровий номер 7125181200:01:000:2106, площею 0,4063 га шляхом припинення на неї речового права приватної власності ОСОБА_1 ;

- усунути перешкоди Черкаській ОДА та НПП «Нижньосульський» у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою земельною ділянкою кадастровий номер 7125181200:01:000:2106, площею 0,4063 га шляхом зобов`язання

ОСОБА_1 її повернення на користь держави в особі Черкаської ОДА та НПП «Нижньосульський».

В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначив, що Указом Президента України

від 10 лютого 2010 року № 155/2010 на території Глобинського, Оржицького та Семенівського районів Полтавської області, Чорнобаївського району Черкаської області створено НПП «Нижньосульський», до складу територій якого включені без вилучення 9,27 га земель Черкаського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства, 7 080,64 га - земель запасу Чорнобаївської районної державної адміністрації.

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України наказом від 31 серпня 2020 року № 95 затвердило Положення про НПП «Нижньосульський». Цей природний парк загальнодержавного значення як об`єкт природно-заповідного фонду є юридично створеним з 10 лютого 2010 року, його територіям наданий статус земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення (пункт «в» статті 19 ЗК України).

За даними Публічної кадастрової карти України частина території НПП «Нижньосульський» в межах Черкаської області, зокрема, земельна ділянка з кадастровим № 7125181200:01:000:2106, загальною площею 0,4063 га, належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Хоч межі території НПП «Нижньосульський» не виведені в натурі, відповідно до частини четвертої статті 7 Закону України «Про природньо-заповідний фонд України», його межі визначаються відповідно до проекту створення Парку.

За матеріалами реєстраційної справи, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, право приватної власності ОСОБА_1 зареєстроване на підставі свідоцтва про право власності від 24 грудня 2015 року № НОМЕР_1 , кадастровий № 7125181200:01:000:2106, площею 0,4063 га для ведення особистого селянського господарства.

Накладання спірної земельної ділянки на межі території Парку підтверджується листами Парку, листами Управління екології та природних ресурсів Черкаської ОДА, Міністрества захисту довкілля та природних ресурсів України, листами ГУ Держгеокадастру у Черкаській області та іншими матеріалами справи.

Прокурор стверджує, що території та об`єкти природно-заповідного фонду наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто згідно зі статтею 178 ЦК України належать до об`єктів, обмежених в обороті. З огляду на особливий статус спірної земельної ділянки її передача в приватну власність є протиправною.

Зазначає, що розташування земельної ділянки, яка передана у власність

ОСОБА_1 , у межах НПП «Нижньосульський» за чинним законодавством, свідчить про її віднесення до земель природно-заповідного фонду та унеможливлює перебування цієї ділянки у приватній власності та використанні з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Станом на день виникнення права власності та передачу земельної ділянки розпорядником земель державної власності природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення був Кабінет Міністрів України (далі - КМУ) та лише за його погодженням можлива була зміна цільового призначення таких земельних ділянок. Натомість КМУ рішення про вилучення або передачу, погодження зміни цільового призначення спірної земельної ділянки не приймалось.

Незаконна зміна цільового призначення земельної ділянки не має правового значення, оскільки статус спірної земельної ділянки першочергово визначається розташуванням на ній об`єкта природно-заповідного фонду і спеціальним режимом цієї території.

Вищезазначена земельна ділянка в силу вимог закону не може перебувати у приватній власності із виникненням приватного володільця, тому права держави на реалізацію усіх правомочностей щодо спірної земельної ділянки, а саме користування і розпорядження нею, підлягають захисту шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути зазначену земельну ділянку у державну власність.

Керівник окружної прокуратури в позові обґрунтовував також дотримання позовної давності при поданні позову, підстави для представництва прокурором порушених інтересів держави, правомірність втручання у право особи мирно володіти майном, питання суб`єкта, який уповноважений здійснювати функції захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Чорнобаївський районний суд Черкаської області рішенням від 02 листопада

2023 року під головуванням судді Кваші І. М. позов залишив без задоволення.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурор не довів, що спірна земельна ділянка, на яку за відповідачем ОСОБА_1 зареєстровано право власності знаходиться на території НПП «Нижньосульський».

Черкаський апеляційний суд постановою від 06 березня 2024 року апеляційну скаргу керівника Золотоніської окружної прокуратури на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 02 листопада 2023 року задовольнив частково.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 02 листопада

2023 року скасував.

Позовні вимоги задовольнив частково.

Усунув перешкоди Черкаській ОДА та НПП «Нижньосульський» у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий № 7125181200:01:000:2106, площею 0,4063 га, яка розташована в адміністративних межах Великобурімської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути її на користь держави в особі Черкаської ОДА та НПП «Нижньосульський».

Скасував у Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень рішення про державну реєстрацію

від 15 грудня 2015 року № 12740452 речового права приватної власності на неї за ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий № 7125181200:01:000:2106, площею 0,4063 га, яка розташована в адміністративних межах Великобурімської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Приймаючи оскаржену постанову суд апеляційної інстанції вважав, що посилання у цій справі суду першої інстанції на те, що з матеріалів позовної заяви та долучених до неї документів фактично неможливо встановити місце розташування спірної земельної ділянки відносно території НПП «Нижньосульський» є передчасним.

Апеляційний суд вказав, що з Публічної кадастрової карти України (а. с. 110, том 1), на якій зображене розташування спірної земельної ділянки ОСОБА_1 , карти-схеми розподілу земель НПП «Нижньосульський» за користувачами (а. с. 115, том 1), картосхеми функціонального зонування території (а. с. 116, том 1) НПП «Нижньосульський», а також зображень Google Maps, які є в загальному доступі, що відображають межі території села Велика Бурімка, НПП «Нижньосульський», а також спірну земельну ділянку, вбачається таке:

- за межами населеного пункту с. Велика Бурімка на схід починається територія НПП «Нижньосульський», яка включає у себе заплаву р. Дніпро та р. Сула, що в неї впадає. На сході територія парку закінчується з початком інших населених пунктів - сіл Мирони та Погребняки.

- спірна земельна ділянка відповідача ОСОБА_1 якраз і знаходиться відразу за межами населеного пункту с. Велика Бурімка на схід, тобто в межах природно-заповідних земель парку «Нижньосульський», що відповідатиме території, включеній до його картосхеми.

Прокурор надав суду апеляційної інстанції відомості з Державного земельного кадастру, загальний доступ до яких обмежено, але у прокурора наявний, з яких чітко видно межі земель НПП «Нижньосульський» за проектом його створення, межі

с. Велика Бурімка та місце розташування спірної земельної ділянки (а. с. 62-68,

том 3).

Апеляційний суд встановив, що спірна земельна ділянка відповідача ОСОБА_1 входить до земель природно-заповідного фонду НПП «Нижньосульський».

Додатково суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за обставин цієї справи втручання судом у право ОСОБА_1 мирно володіти спірною земельною ділянкою відповідає закону.

ОСОБА_1 , який набув у власність спірну земельну ділянку, проявивши розумну обачність, міг і мав знати про те, що ця ділянка перебуває у межах об`єкта природно-заповідного фонду - НПП «Нижньосульський». Оформлення документів про перехід земельної ділянки у його приватну власність є таким порушенням закону про яке зазначена особа могла та повинна була знати на час набуття земельної ділянки.

Нерозроблення уповноваженим органом проєкту землеустрою щодо земельної ділянки, на якій знаходиться НПП «Нижньосульський» та невнесення до Державного земельного кадастру меж такої земельної ділянки із зазначенням обмежень щодо режиму її використання, не свідчить про відсутність таких обмежень і можливість перебування спірної земельної ділянки у приватній власності. Відведення у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки не було погоджено з органом виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги

У квітні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 06 березня 2024 року в якій просив оскаржену постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Заявник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, коли відсутній опис меж територій на час створення парку (2010 рік) та додані додатки до Указу Президента України включають територію без вилучення, а вперше зафіксований опис меж території парку (2016 рік) не містить території земельної ділянки відповідача.

Касаційна скарга містить аргумент про те, що суд апеляційної інстанції надав неправильну оцінку дійсним обставинам справи і помилково послався не на проект створення території парку та зміни до проекту організації територій, які були додані позивачем в обґрунтування позову, а на публічну кадастрову карту України, карту-схему розподілу земель, картосхему функціонального зонування територій, які не містять офіційних відомостей Державного земельного кадастру та носять інформаційний характер.

Апеляційний суд не звернув увагу на те, що до території НПП включені землі запасу Чорнобаївської районної державної адміністрації без їх вилучення; відсутні докази розробки, виготовлення проекту землеустрою та отримання на право постійного користування землею, а тому посилання на відомості з Державного земельного кадастру (а. с. 62-68, том 3) є некоректними.

Вперше опис меж парку був зафіксований 05 лютого 2016 року, в цей опис спірна земельна ділянка не входить. Відповідно до цього опису лише одна земельна ділянка № НОМЕР_2 АДРЕСА_1 в межах Карпового Рову протяжністю 2 км відноситься до зони рекреації.

Заявник також зауважує, що на час фіксації меж - 05 лютого 2016 року він вже мав зареєстроване право приватної власності на спірну земельну ділянку - 15 грудня 2015 року. Таким чином сільська рада правомірно затвердила технічну документацію на належну ОСОБА_1 земельну ділянку, адже на публічній кадастровій карті відомості про земельну ділянку НПП «Нижньосульський» були відсутні.

Відповідач у поданій касаційній скарзі також зауважує, що користуватись спірною земельною ділянкою він розпочав іще у 1994 році, коли вона була у користування племзаводу «Велика Бурімка», а у 1997 році ця земельна ділянка була передана на баланс Великобурімської сільської ради.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому у липні 2024 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу прокурор Спеціалізованої екологічної прокуратури Черкаської обласної прокуратури Д. Чустрак у задоволенні касаційної скарги просив відмовити, вказував на необґрунтованість її аргументів.

Прокурор вказує, що аргументи касаційної скарги не заслуговують на увагу, адже обставини справи суд апеляційної інстанції встановив у повному обсязі, а тому його висновки правильні.

Публічна кадастрова карта України містить шар «Природно-заповідний фонд», куди входить інформація про понад 7 000 територій об`єктів природно-заповідного фонду. Цей шар створений з метою охорони об`єктів природно-заповідного фонду. При цьому хоча і межі парку не виведені в натурі, його межі визначаються відповідно до проекту створення парку.

Накладення меж спірної земельної ділянки на землі природно-заповідного фонду підтверджуються матеріалами справи, а тому аргументи касаційної скарги в цій частині є необґрунтованими, адже вона розташована на території Парку та відноситься до зони регульованої рекреації території Парку.

Посилання заявника на відсутність правового висновку Верховного Суду прокурор вважає помилковим, адже Велика Палата Верховного Суду неодноразово викладала правовий висновок, відповідно до якого земельна ділянка, яка перебуває в обмеженому обороті, не може передаватись у приватну власність.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 12 червня 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Чорнобаївського районного суду Черкаської області.

12 липня 2024 року цивільна справа № 709/480/23 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04 листопада

2011 року № 435 затверджене Положення про національний природний парк «Нижньосульський».

Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 31 серпня 2020 року № 95 визнано таким, що втратив чинність Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 04 листопада 2011 року № 435 та затверджене Положення про національний природний парк «Нижньосульський» (далі - Положення) в іншій редакції (а. с. 78-91, 92-106, 139, том 1).

Розділом 2 Положення передбачено, що Парк створений з метою збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об`єктів Середнього Придніпров`я.

Пунктами 1.1, 1.2, 1.7 Положення передбачено, що Парк є об`єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Парк є бюджетною, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються Парку в постійне користування у порядку, встановленому законодавством.

Великобурімська сільська рада рішенням від 10 липня 2012 року № 19-8/УІ (оскаржуваним у цій справі) затвердила технічну документацію та надала земельну ділянку, площею 0,4063 га, яка знаходиться в с. Велика Бурімка, у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 (а. с. 144, том 1).

15 грудня 2015 року державний реєстратор Чорнобаївського районного управління юстиції здійснив державну реєстрацію речового права приватної власності ОСОБА_1 на вищезазначену земельну ділянку (витяг з реєстру (а. с. 142, 143, том 1), витяг з ДЗК про земельну ділянку (а. с. 147, том 1), рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (а. с. 148, том 1), інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а. с. 149, 150, том 1).

24 грудня 2015 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 7125181200:01:000:2106 (а. с. 141, том 1).

З інформації, що міститься в листі Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації від 27 липня 2022 року № 02/10-04-17/11607 (а. с. 118-120, том 1) суд встановив, що за період діяльності Департаменту з 01 червня 2013 року по 27 травня 2021 року проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність, зокрема, з кадастровим номером 7125181200:01:000:2106 не надходили, висновки про погодження не видавалися.

З 27 травня 2021 року по 06 липня 2023 року звернення щодо надання інформації про обмеження у використанні земель, додержання режиму охорони, використання відповідної території та вимог природоохоронного законодавства на спірній земельній ділянці в порядку, визначеному розділом ІХ «Прикінцеві положення» Закону України «Про землеустрій», на розгляд не надходили. Зобов`язання щодо забезпечення режиму, охорони та збереження території НПП покладено на адміністрацію НПП з оформленням охоронного зобов`язання від 03 вересня 2012 року № 111. Для надання достовірної інформації щодо віднесення вказаних земельних ділянок (зокрема, спірної) до територій та об`єктів природно-заповідного фонду надаються картографічні матеріали відповідної якості з прив`язкою до місцевості та показом масштабу. Такі картографічні матеріали до листа-запиту прокуратури не представлені, що не дає можливості визначити наявність об`єктів природно-заповідного фонду в межах земельних ділянок (а. с. 118-120, том 1).

Відповідно до листів адміністрації НПП «Нижньосульський» від 12 травня 2022 року, від 09 лютого 2022 року (а. с. 76, 77, том 1) та листів Міндовкілля від 12 травня

2022 року, від 25 липня 2022 року (а. с. 74, 75, 117, том 1) спірна земельна ділянка розташована на території НПП «Нижньосульський», вона включена до Парку без вилучення у власників та первинних користувачів. Указана земельна ділянка відноситься до зони регульованої рекреації НПП «Нижньосульський». Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок НПП «Нижньосульський» та оформлення прав користування земельними ділянками площею 2 187,3 га розробляється, але ще не затверджений. Про факт вибуття земель у приватну власність адміністрації НПП «Нижньосульський» стало відомо з запиту прокуратури. Адміністрацією парку жодних погоджень, дозволів тощо на передачу згаданих земельних ділянок не надавалось. За статтею 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій об`єктів природно-заповідного фонду.

18 липня 2022 року до прокуратури надійшов лист НПП «Нижньосульський» до якого була додана картосхема розташування НПП із проектом створення, карта функціонального зонування НПП та проект організації території НПП (а. с. 113-116, том 1) .

Відповідно до листів ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 21 лютого

2022 року, 20 липня 2022 року, 16 вересня 2022 року, 26 грудня 2022 року підтвердити чи спростувати накладення земельної ділянки з кадастровим номером 7125181200:01:000:2106 на межі території НПП «Нижньосульський» неможливо, через те, що в Державний земельний кадастр відомості про НПП «Нижньосульський» на підставі документації із землеустрою не вносились. За даними Державного земельного кадастру кадастровий номер земельній ділянці Національного парку «Нижньосульський» не присвоювався. До місцевого фонду документація з землеустрою на спірну земельну ділянку на зберігання не надходила. Публічна кадастрова карта, крім інформації з Державного земельного кадастру, наповнюється іншими шарами, які носять інформаційних характер (а. с. 71-73, 130, 131, 132-134, 140, 192-194, том 1).

За інформацією ДП «Центр державного земельного кадастру» від 27 липня 2022 року (а. с. 127-129, 135, 136, том 1) в рамках виконання доручень з адміністрування Державного земельного кадастру та відповідно до доручення Держгеокадастру

від 16 червня 2021 року ДП «Центр державного земельного кадастру» на підставі наданої Держгеокадастром інформації Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України про об`єкти природно-заповідного фонду України вжив заходи публікації, як окремого інформаційного шару на Публічній кадастровій карті відомостей про об`єкти природно-заповідного фонду України, в тому числі НПП «Нижньосульський». Інформаційний шар «Природно-заповідний фонд» не містить офіційних відомостей Державного земельного кадастру та носить інформаційний характер.

Суд також дослідив запити прокуратури до органів державної влади, місцевого самоврядування тощо, складені в процесі підготовки позовної заяви, та інші документи, які не стосуються суті спору (а. с. 42-70, 111, 112, 137, 138, 151, 152, 190, 191, том 1).

На дату ухвалення органом місцевого самоврядування спірного рішення щодо надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки (10 липня 2012 року) на Публічній кадастровій карті України відомості про об`єкти природно-заповідного фонду України, у тому числі НПП «Нижньосульський» були відсутні.

Указане підтверджується інформацією Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 27 липня 2023 року. В рамках заходів з адміністрування Державного земельного кадастру з 16 червня 2021 року (а. с. 127, том 1) і до 08 липня 2021 року (а. с. 136, том 1) були вжиті заходи з публікації як окремого шару на Публічній кадастровій карті відомостей про об`єкти природно-заповідного фонду України, у тому числі НПП «Нижньосульський».

Крім того суд встановив, що інформаційний шар «Природно-заповідний фонд» не містить офіційних відомостей Державного земельного кадастру та носить інформаційний характер.

За доводами відповідача ОСОБА_1 він користувався спірною земельною ділянкою, як землею особистого селянського господарства, з 1994 року, тобто до створення НПП «Нижньосульський» (10 лютого 2010 року). З 1997 року сплачував земельний податок (довідка виконавчого комітету Чорнобаївської селищної ради

від 10 липня 2023 року № 200 (а. с. 40, том 2).

Апеляційний суд встановив, що з Публічної кадастрової карти України (а. с. 110,

том 1), на якій зображене розташування спірної земельної ділянки ОСОБА_1 , карти-схеми розподілу земель НПП «Нижньосульський» за користувачами (а. с. 115, том 1), картосхеми функціонального зонування території (а. с. 116, том 1) НПП «Нижньосульський», а також зображень Google Maps, які є в загальному доступі, що відображають межі території села Велика Бурімка, НПП «Нижньосульський», а також спірну земельну ділянку, вбачається таке:

- за межами населеного пункту с. Велика Бурімка на схід починається територія НПП «Нижньосульський», яка включає у себе заплаву р. Дніпро та р. Сула, що в неї впадає. На сході територія Парку закінчується з початком інших населених пунктів - сіл Мирони та Погребняки:

- спірна земельна ділянка відповідача ОСОБА_1 якраз і знаходиться відразу за межами населеного пункту с. Велика Бурімка на схід, тобто в межах природно-заповідних земель парку «Нижньосульський», що відповідає території, включеній до його картосхеми.

Апеляційний суд також зауважив, що прокурор надав до суду апеляційної інстанції відомості з Державного земельного кадастру, загальний доступ до яких обмежений, але у прокурора наявний, з яких чітко вбачаються межі земель НПП «Нижньосульський» за проектом його створення, межі с. Велика Бурімка та місце розташування спірної земельної ділянки (а. с. 62-68, том 1).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частинах першій та другій статті 116 ЗК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною п`ятою статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

У частині першій та четвертій статті 186-1 ЗК України встановлено, що проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Розробник подає на погодження до вказаного органу за місцем розташування земельної ділянки оригінал проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Частиною третьою статті 186-1 ЗК України проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки: природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

В частинах першій-четвертій статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно зі статтею 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на підставі відповідного експертного висновку.

У частині першій та третій статті 152 ЗК України визначено, що власник або землекористувач земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі: шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 червня 2023 року у справі

№ 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22) дійшла висновку, що зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону № 2456-XII потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку. За таких умов, ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Оцінивши зібрані у справі суд апеляційної інстанції встановив, що з Публічної кадастрової карти України (а. с. 110, том 1), на якій зображене розташування спірної земельної ділянки ОСОБА_1 , карти-схеми розподілу земель НПП «Нижньосульський» за користувачами (а. с. 115, том 1), картосхеми функціонального зонування території (а. с. 116, том 1) НПП «Нижньосульський», а також зображень Google Maps, які є в загальному доступі, що відображають межі території с. Велика Бурімка, НПП «Нижньосульський», а також спірну земельну ділянку, вбачається, що за межами населеного пункту с. Велика Бурімка на схід починається територія НПП «Нижньосульський», яка включає у себе заплаву р. Дніпро та р. Сула, що в неї впадає. На сході територія парку закінчується з початком інших населених пунктів - сіл Мирони та Погребняки.

Земельна ділянка відповідача ОСОБА_1 якраз і знаходиться відразу за межами населеного пункту с. Велика Бурімка на схід, тобто в межах природно-заповідних земель НПП «Нижньосульський», що відповідатиме території, включеній до його картосхеми.

Додатково апеляційний суд зауважив, що прокурор надав суду апеляційної інстанції відомості з Державного земельного кадастру, загальний доступ до яких обмежений, але у прокурора наявний, з яких чітко видно межі земель НПП «Нижньосульський» за проектом його створення, межі с. Велика Бурімка та місце розташування спірної земельної ділянки (а. с. 62-68, том 3).

Таким чином, оцінивши всі вказані докази у сукупності, та врахувавши положення частини четвертої статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» відповідно до якої до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду апеляційний суд встановивши, що спірна земельна ділянка відповідача ОСОБА_1 входить до земель природно-заповідного фонду НПП «Нижньосульський» дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Наведеним також спростовуються аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що належна йому на праві приватної власності земельна ділянка не знаходиться в межах НПП «Нижньосульський», а також довід касаційної скарги про те, що на час фіксації меж - 05 лютого 2016 року відповідач вже мав зареєстроване право приватної власності на спірну земельну ділянку (15 грудня 2015 року).

Довід касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 користуватись спірною земельною ділянкою він розпочав у 1994 році, коли вона була у користуванні племзаводу «Велика Бурімка», а у 1997 році ця земельна ділянка була передана на баланс Великобурімської сільської ради колегія суддів відхиляє також, оскільки перебування цієї земельної ділянки у користуванні відповідача не має правового значення для вирішення цієї справи, адже рішення про передачу її у власність було прийняте органом місцевого самоврядування 10 липня 2012 року, а НПП «Нижньосульський» на той час вже був створений згідно Указу Президента України від 10 лютого

2010 року і землі спірної земельної ділянки належали до земель природно-заповідного фонду.

Аргументуючи підстави касаційного оскарження, передбачені у пункті 3 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, коли відсутній опис меж територій на час створення парку (2010 рік) та додані додатки до Указу Президента України включають територію без вилучення, а вперше зафіксований опис меж території парку (2016 рік) не містить території земельної ділянки відповідача.

Зазначені доводи заявника відхиляються касаційним судом з огляду на те, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята за результатами оцінки у сукупності всіх доказів та обставин справи. Водночас, як свідчить характер доводів заявника, вони фактично зводяться до незгоди із наданою судом оцінкою обставин справи та вказують на переоцінку доказів у справі, що суперечить положенням статті 400 ЦПК України.

Колегія суддів також зауважує, що у постановах від 13 серпня 2019 року у справі

№ 910/11164/16, від 26 лютого 2020 року у справі № 911/3315/17, від 16 вересня

2022 року у справі № 752/3090/19 Верховний Суд звертав увагу, що до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проєктів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, що узгоджується із положеннями частини четвертої статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», а неналежне оформлення земельної ділянки не змінює її цільового призначення як віднесеної до земель природно-заповідного фонду і не звільняє органи державної влади від обов`язку діяти відповідно до встановленого чинним законодавством України порядку зміни цільового призначення та вилучення земельної ділянки.

Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судами фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм матеріального та процесуального закону.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Вирішення питання про поновлення виконання оскарженого судового рішення

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що Верховний Суд ухвалою від 12 червня 2024 року зупинив виконання постанови Черкаського апеляційного суду від 06 березня 2024 року до закінчення касаційного розгляду справи, то виконання судового рішення на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 401, 406, 409, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 06 березня 2024 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Черкаського апеляційного суду від 06 березня

2024 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров