Постанова

від 21.02.2024 по справі 395/916/22

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2024 року м. Кропивницький

справа № 395/916/22

провадження № 22-ц/4809/111/24

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді Головань А.М., Дуковський О.Л.,

за участю секретаря судового засідання Зубіцької Н. В.,

учасники справи:

позивач заступник керівника Новоукраїнської окружної прокуратури в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Новомиргородська міська рада;

відповідач 1 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області;

відповідач 2 - ОСОБА_1 ;

відповідач 3 - ОСОБА_2 ;

відповідач 4 - Приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма «Пурпурівська»,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Новомиргородська міська рада до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Пурпурівська» про визнання незаконним та скасування наказу, скасування державної реєстрації речового права та витребування земельної ділянки за апеляційною скаргою заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 09 серпня 2023 року (суддя Забуранний Р.А.).

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов

Заступник керівника Новоукраїнської окружної прокуратури (далі -звернувся досуду з позовом в інтересах держави в особі Новомиргородської міської ради, заявивши наступні позовні вимоги:

-визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області) від 21 травня 2020 року № 11-8726/14-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 2,0000 га (кадастровий номер 3523886500:02:000:5265);

-витребувати у ОСОБА_2 та Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Пурпурівська» (далі - ПСП «Агрофірма «Пурпурівська») на користь Новомиргородської об`єднаної територіальної громади в особі Новомиргородської міської ради Кіровоградської області земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 3523886500:02:000:5265) в координатах, межах та конфігурації, що була передана наказом ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області від 21 травня 2020 року №11-8726/14-20-СГ у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована на території Новомиргородської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (колишньої Пурпурівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області);

-скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Держаному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 та права оренди ПСП «Агрофірма «Пурпурівська» на земельну ділянку з кадастровим номером: 3523886500:02:000:5288, площею 5,8366 га, яка розташована за межами населених пунктів Новомиргородської міської ради (раніше - Пурпурівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області) Новоукраїнського району Кіровоградської області, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2140978835238, номер запису про право власності: 37661154, номери запису про інше речове право: 40666030, з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_2 та права оренди ПСП «Агрофірма «Пурпурівська» на вказану земельну ділянку;

-скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3523886500:02:000:5288, площею 5,8366 га, із одночасним припиненням у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна усіх зареєстрованих щодо даної земельної ділянки речових прав та їх обтяжень.

На виконання вимог ч. 4 ст. 56 ЦПК України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурором обґрунтовано наявність порушення інтересів держави в особі позивача, а також підстави представництва.

Наводячи обґрунтування по суті вимог позову, прокурор вказує на те, що Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області допущено порушення вимог земельного законодавства при передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , унаслідок чого земельна ділянка незаконно вибула із власності держави.

Стверджує, що земельна ділянка загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 3523886500:02:000:5265, що знаходиться в адміністративних межах Новомиргородської міської ради Кіровоградської області, набута у власність ОСОБА_1 у зв`язку з незаконним повторним використанням останнім свого права на безоплатну приватизацію земельної ділянки.

Вважає, що ОСОБА_2 придбала спірну земельну ділянку в особи, яка не мала права її отримувати та відчужувати.

На переконання прокурора, характер спірних правовідносин свідчить про те, що порушене право позивача підлягає захисту саме у спосіб, визначений у позові.

Зазначає, що у даному випадку втручання держави у право особи на мирне володіння майном є правомірним та не порушує принципу пропорційності.

Наявний у матеріалах справи відзив на позов, поданий до суду першої інстанції від імені ОСОБА_2 , не містить підпису представника відповідачки (а.с. 159-161 том 1).

Відповідно довідзиву напозов,що надійшовдо судувід ПСП «Агрофірма «Пурпурівська», відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в тій частині, що його стосуються. Вказує, що підприємство є орендарем земельної ділянки на підставі укладеного з ОСОБА_2 договору оренди. Акцентує увагу на тому, що за вимогами законодавства договір оренди земельної ділянки зберігає свою чинність по відношенню до нового власника об`єкта оренди. Позовну вимогу про скасування права оренди вважає необґрунтованою, до того ж неналежною (а.с. 163-164 том 1).

У відповіді на відзив, поданий ПСП «Агрофірма «Пурпурівська», прокурор, заперечуючи проти доводів відповідача, наполягає на тому, що ним обраний належний та ефективний спосіб захисту, який забезпечує повне відновлення порушеного права держави в особі Новомиргородської міської ради (а.с. 199-203 том 1).

ПСП «Агрофірма «Пурпурівська» на електронну адресу суду першої інстанції надіслано письмові заперечення, відповідно до яких не погоджується з доводами прокурора щодо можливості витребування земельної ділянки від добросовісного власника. Вказує, що за прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (а.с. 234-235 том 1).

Письмові пояснення до суду першої інстанції подавались ПСП «Агрофірма «Пурпурівська» та прокурором і після закриття судом першої інстанції підготовчого провадження у справі та призначення її до судового розгляду (156-157, 186-191 том 2).

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 09 серпня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Вирішуючи по суті спір у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 12 травня 2020 року № 11-7694/14-20- СГ. Водночас, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11лютого 2020 року у справі № 922/614/19, місцевий суд виснував, що позовна вимога про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 21 травня 2020 року № 11-8726/14-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 3523886500:02:000:5265, не є ефективним способом захисту порушеного права, а тому задоволенню не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні вимоги про витребування спірної земельної ділянки на підставі положеньст. 388 ЦК України, суд першої інстанції акцентував на тому, що можливість витребування майна з володіння іншої особи залежить насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

На переконання суду, фактичні обставини справи свідчать про те, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності на підставі наказу відповідальної особи, тобто за волі держави. Оскільки, за висновком суду, ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, задоволення вимоги про витребування з володіння відповідачки земельної ділянки становитиме непропорційне втручання у право на мирне володіння майном, що є порушенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З урахуванням обставин справи суд, вважаючи неприйнятною вимогу про витребування спірної земельної ділянки, відмовив у її задоволенні.

Висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права приватної власності та права оренди на спірну земельну ділянку суд першої інстанції дійшов, вказавши на те, що зазначені вимоги є похідними від вимоги про витребування земельної ділянки, яка задоволенню не підлягає.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 09 серпня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву прокурора задовольнити. Вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки, викладені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам.

За доводами апеляційної скарги, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області з підстав обрання прокурором неналежного способу захисту, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19 червня 2018 року по справи № 916/1979/13. Водночас, справа № 922/614/19, на висновки Великої Палати Верховного суду у якій послався суд в оскаржуваному рішенні, не є подібною до даної справи.

Щодо вимоги про витребування земельної ділянки з власності ОСОБА_2 прокурор зазначає, що з різницею у дев`ять днів ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області прийняло два накази про безоплатну передачу земельних ділянок одній і тій же особі. Зазначене є свідченням того, що спірна земельна ділянка вибула з власності держави у спосіб, що суперечить чинному законодавству, тобто не з волі власника. Тому, на переконання прокурора, у даному випадку витребування земельної ділянки становить пропорційне втручання у право приватної власності відповідачки та є виправданим. Натомість, чинне законодавство надає відповідачці додаткові ефективні засоби юридичного захисту, зокрема, шляхом пред`явлення позову до ОСОБА_1 про відшкодування завданих збитків.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Відповідно до ухвали Кропивницького апеляційного суду від 28 вересня 2023 року з підстав, що в ній зазначені, апеляційну скаргу прокурора залишено без руху.

Оскільки недоліки апеляційної скарги були усунуті у встановлений строк, ухвалою апеляційного суду від 20 жовтня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

06 листопада 2023 року апеляційним судом закінчено підготовчі дії; справу за апеляційною скаргою призначено до розгляду у суді апеляційної інстанції на 21 грудня 2023 року, про що постановлено відповідну ухвалу.

У зв`язку з відпусткою члена колегії з розгляду даної справи судді Дуковського О.Л., 21 грудня 2023 року слухання справи не відбулося; наступний судовий розгляд призначено на 24 січня 2024 року.

18 січня 2024 року на електронну адресу апеляційного суду надійшло клопотання ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, у якому зазначено про відсутність заперечень щодо розгляду справи без участі представника управління. Також відповідач, вказуючи на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у даній справі, заперечив проти задоволення апеляційної скарги прокурора (а.с. 48-49 том 3).

Протокольною ухвалою від 24 січня 2024 року у засіданні апеляційного суду оголошено перерву до 21 лютого 2024 року.

У встановленому процесуальним законом порядку учасників справи повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду справи (а.с. 51-52, 64-69 том 3).

Процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за наступного.

Встановлені судами фактичні обставини справи

06 листопада 2018 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Бовтиської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області (а.с. 34 -35 том 1).

Наказом начальника ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 04 грудня 2018 року №11-8156/14-18-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Бовтиської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, в тому числі 2,0000 га рілля, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (а.с. 33 том 1).

12 грудня 2019 року ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області зареєстровано надходження заяви про надання ОСОБА_1 , як учаснику АТО (бойових дій), дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки загальною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Пурпурівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області (а.с. 29-30 том 1).

Відповідно до наказу в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 20 грудня 2019 року №11-9770/14-19-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Пурпурівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, в тому числі 2,0000 га рілля, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (а.с. 28 том 1).

Згідно з наказом в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 12 травня 2020 року № 11-7694/14-20-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (КВЦПЗ А.01.03) для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у резервному фонді за адресою: Кіровоградська область, Олександрівський район, Бовтиська сільська рада, за межами населеного пункту; надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 1,9353 га (кадастровий номер 3520580500:02:000:5092) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Бовтиської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області (а.с. 36 том 1).

Відповідно до наказу в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 21травня 2020 року №11-8726/14-20-СГ затверджено «Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність громадянам України для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ А.01.03) загальною площею 27,8366 га за адресою: Кіровоградська область, Новомиргородський район, Пурпурівська сільська рада, за межами населеного пункту»; надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі: рілля площею 2,0000 га (кадастровий номер 3523886500:02:000:5265) із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Пурпурівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області (а.с. 31 том 1).

28 травня 2020 року проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 3520580500:02:000:5092 (а.с. 55-56 том 1).

03 червня 2020 року на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 21травня 2020 року №11-8726/14-20-СГ здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 3523886500:02:000:5265 (а.с. 39- 42 том 1).

19 червня 2020 року представником від імені ОСОБА_1 (Продавець) та представником від імені ОСОБА_2 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого Продавцем передано, а Покупцем прийнято у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, розташовану: Кіровоградська область, Новомиргородський район, Пурпурівська сільська рада, цільове призначення (використання) земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 3523886500:02:000:5265 (п.п. 1, 2 Договору).

Договір купівлі-продажу земельної ділянки посвідчено приватним нотаріусом Новомиргородського районного нотаріального округу Кіровоградської області, зареєстровано в реєстрі за № 528 (а.с. 43- 44 том 1).

17 липня 2020 року відділом у Новомиргородському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області здійснено державну реєстрацію земельної діляки площею 5,8366, кадастровий номер 3523886500:02:000:5288, для ведення особистого селянського господарства, що розташована: Кіровоградська область, Новомиргородський район, Пурпурівська сільська рада, яка утворилась у результаті об`єднання земельних ділянок, кадастрові номери 3523886500:02:000:5264, 3523886500:02:000:5266, а також спірної земельної ділянки, кадастровий номер 3523886500:02:000:5265. Право власності ОСОБА_2 на новоутворену земельну ділянку, кадастровий номер 3523886500:02:000:5288, зареєстровано 05 серпня 2020 року (а.с. 39, 42 51-54 том 1).

25 січня 2021 року між ОСОБА_2 як Орендодавцем та ПСП «Агрофірма «Пурпурівська» як Орендарем укладено договір оренди № 49 земельної ділянки площею 5,8366 га, кадастровий номер 3523886500:02:000:5288, на строк до 31 грудня 2027 року (а.с. 47-50 том 1).

10 лютого 2021 року проведено державну реєстрацію іншого речового права права оренди ПСП «Агрофірма «Пурпурівська» на земельну ділянку площею 5,8366 га, кадастровий номер 3523886500:02:000:5288 (а.с. 51-54 том 1).

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії ухвали Печерського районного суду міста Києвавід 05 липня 2022 року у справі № 757/16001/22-к накладено арешт із забороною відчуження, користування та розпорядження, зокрема, на земельну ділянку із кадастровим номером 3523886500:02:000:5265 площею 2,0000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2094376735238, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 ; заборонено власникам, іншими юридичними та фізичними особам, їхнім представникам (у тому числі за довіреністю), іншим особам, у володінні, користуванні яких перебувають земельні ділянки, зокрема, із кадастровим номером 3523886500:02:000:5265, відчужувати та розпоряджатися ними будь-яким чином; заборонено будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, визначенихЗаконом України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» вчиняти будь-які реєстраційні дії, перелік яких міститься вЗаконі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спрямовані на зміну, виникнення, перехід, припинення прав власності, реєстрацію обтяжень та арештів, реєструвати заяви в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо земельних ділянок, зокрема, із кадастровим номером 3523886500:02:000:5265 (а.с. 64-75 том 2).

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

У відповідності до ст.ст. 2, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється, зокрема, на засадах диспозитивності. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За вимогами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У даній справі прокурор просив, зокрема, визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 21 травня 2020 року № 11-8726/14-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 3523886500:02:000:5265. Суд першої інстанції виснував, що зазначена позовна вимога не є ефективним способом захисту та не призведе до відновлення порушеного права.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Так, за змістом ст.ст.15і16 ЦК Україникожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у ч. 2ст.16 ЦК Українине є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором абозакономчи судом у визначенихзакономвипадках (абз. 12 ч. 2 вказаної статті). За змістом ч. 1ст. 2 ЦПК Україниметою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 6 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340, від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б, від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17).

Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц,від 2 липня 2019 року у справі № 48/340, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б, від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19,від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17,від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19,від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 і № 200/606/18, від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19, від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17, від 16 вересня 2021 року у справі № 910/2861/18, від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19, від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20, від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17,від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19, від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17).

Велика Палата Верховного Суду вже виснувала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 лютого 2020 року у справі № П/811/1640/17,від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13,від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18,від 16 вересня 2021 року у справі № 910/2861/18,від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц, від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16, від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18,від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17).

Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб, зокрема і шляхом витребування цих ділянок (постановивід 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19).

Отже, якщо спірною земельною ділянкою, на думку прокурора, неправомірно заволоділа інша, ніж їхній власник, особа, то вимога про витребування цієї ділянки відповідає належному способу захисту права власника. Належними відповідачами за таким позовом є особи, за якими зареєстроване право власності на відповідні ділянки, тобто первинний набувач (на земельну ділянку, кадастровий номер 3523886500:02:000:5265), кінцева набувачка та особа, за якою зареєстроване інше речове право (на земельну ділянку кадастровий номер 3523886500:02:000:5288), які можуть бути позбавлені відповідних прав на нерухоме майно внаслідок задоволення зазначеної вимоги (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 1 березня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц).

Позивач із дотриманням правил ст.ст.387і388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, і тим більше документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, із тих мотивів, що рішення органу влади, певний документ, рішення, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними, або що позивач їх не оскаржив (постанови від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 5 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17, від 16 вересня 2021 року у справі № 910/2861/18, від 5 жовтня 2021 року у справі № 910/18647/19, від 9 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16, від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19, від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20, від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19).

З огляду на зазначене, за наявності вимоги про витребування спірної земельної ділянки вимога про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру не є належною.

Близьку за змістом правову позицію висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2023 року у справі № 373/626/17.

Обрання позивачем неналежного, зокрема неефективного, способу захисту прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц, від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19, від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20, від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16, від 20 липня 2022 року у справі № 806/5244/15, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19,від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19, від 1 березня 2023 року у справі№ 522/22473/15-ц).

Заперечуючи проти висновків суду першої інстанції щодо неефективності обраного способу захисту, у апеляційній скарзі прокурор послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17.

Однак, висновок Великої Палати Верховного Суду, сформульований у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17, не може бути застосований у даній справі у зв`язку з відмінністю спірних правовідносин.

Актуальна судова практика свідчить про те, що вимога про визнання недійсним, чи про визнання незаконним та скасування рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування може бути ефективним способом захисту зокрема тоді, коли саме відповідне рішення є перешкодою для власника у реалізації його права власності, проте не є належною у спорі про витребування земельних ділянок.

Отже, висновок суду першої інстанцій про відмову у задоволенні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру є правильним.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у частині вирішення вимоги про витребування земельної ділянки, апеляційний суд виходить із наступного.

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно. Разом з тим, ст. 330 ЦК України передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас, передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів ст. 346 ЦК України). Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього.

Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Відповідно до ч. 1 вказаної норми, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобтоможливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно)(постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19).

Отже, оцінці у справі, яка переглядається, підлягають обставини вибуття майна з власності держави, а й обставини набуття цього майна ОСОБА_2 у контексті добросовісності останнього набувача.

Обгрунтовуючи доводи позовної заяви та апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у даній справі, прокурор вказував, зокрема, на відсутність волі власника спірної земельної ділянки на її вибуття з тих підстав, що ОСОБА_1 , отримавши у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3520580500:02:000:5092, реалізував своє право на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а тому не мав правових підстав для повторного отримання безплатно у власність земельної ділянки з таким же цільовим призначенням.

Колегія суддів не може погодитись у повному обсязі з такими доводами прокурора.

Так, законодавчо визначений порядок набуття права власності громадянами на земельну ділянку із земель державної та комунальної власності потребує наявності, з одного боку, волевиявлення осіб до отримання земельної ділянки у формі подання заяви, з іншого - прийняття рішення про її передачу органом державної влади або місцевого самоврядування.

Апеляційним судом з`ясовано, що слідчими Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62020100000001594 від 11 серпня 2020 року за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст. 367 КК України, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 367 КК України, та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст.364, ч. 3 ст.362, ч. 1 ст.367 КК України.

Зазначені посадові особи у період спірних правовідносин займали посади відповідно в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області та начальника ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Відповідно до останньої наявної у Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації, яка є загальнодоступною, 29 серпня 2023 року у кримінальному провадженні № 62020100000001594 ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України; 06 вересня 2023 року рішенням прокурора з кримінального провадження № 62020100000001594 виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 367 КПК України, якому присвоєно № 62023000000000753 від 06 вересня 2023 року.

Наразі у кримінальному провадженні № 62023000000000753 досудове розслідування завершене, а у кримінальному провадженні № 62020100000001594 ще триває. Інформація про судовий розгляд кримінальних проваджень по суті в Реєстрі відсутня.

Викладене свідчить, що на момент розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанцій відсутні належні докази (відповідні судові рішення, що набрали законної сили), які б підтверджували стверджувані прокурором обставини вибуття спірної земельної ділянки із власності держави поза волею власника.

Що ж до обставин набуття спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , колегією суддів враховано, що за змістом ч. 5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується,тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, щонабувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна(постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16).

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17).

У даній справі встановлено, що ОСОБА_2 набула права власності на спірну земельну ділянку, придбавши її у ОСОБА_1 за відплатним договором.

Колегією суддів взято до уваги, що на момент укладення нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу земельної ділянки в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні відомості щодо обтяжень земельної ділянки, яку відповідачка набула у власність.

Також апеляційним судом враховано, що прокурором не стверджується про наявність ознак того, що набуваючи у власність спірну земельну ділянку за відплатним договором, об`єднуючи належні їй земельні ділянки разом зі спірною та у подальшому передаючи сформовану земельну ділянку в оренду ПСП «Агрофірма «Пурпурівська», ОСОБА_2 діяла недобросовісно.

Велика ПалатаВерховного Судуу постановівід 4липня 2023року усправі №373/626/17зауважила,що длятого,щоб західвтручання управо мирноговолодіння земельноюділянкою узгоджувавсяз гарантіямист.1Першого протоколудо Конвенції,мало встановитилише те,що виділеннятакої ділянкиу приватнувласність невідповідало певнимвимогам закону. У кожному такому випадку слід також встановити, чи є легітимна мета відповідного втручання, а також, чи є втручання у право мирного володіння земельною ділянкою за обставин конкретної справи пропорційним відповідній меті.

У п. 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц зроблено висновок, що розглядаючи справи щодо застосування положеньст. 388 ЦК Україниу поєднанні з положеннями ст.1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном, а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач - внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України»від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява №29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07).

У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року в справі № 725/1824/20 зроблено висновок, що конструкція, за якою добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар.

Отже, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, можливі позитивні наслідки витребування у ОСОБА_2 спірної земельної ділянки для захисту інтересів територіальної громади не переважають дотримання прав власника, яка законним шляхом за плату набула у власність нерухоме майно, покладаючись на добросовісність дій продавця, та у випадку задоволення позову буде вимушена самостійно шукати способи компенсації понесених нею у зв`язку із придбанням такого майна витрат.

За викладеного, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про неможливість витребування спірної земельної ділянки у добросовісного набувача.

Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, оскільки фактично дублюють доводи позову, на які судом першої інстанції було надано вичерпні відповіді.

Таким чином, у задоволенні апеляційної скарги прокурора необхідно відмовити.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що визначені законом підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення відсутні, подану у даній справі апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375,381,382,383,384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Новомиргородського районногосуду Кіровоградськоїобласті від09серпня 2023року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді А. М. Головань

О. Л. Дуковський