КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ
Справа № 947/6882/22
Провадження № 2/947/170/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.02.2024 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді Калініченко Л.В.
при секретарі Матвієвої А.В.,
за участі:
- представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Нікітіної Ганни Едуардівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРЕЛА БІЛД»
до ОСОБА_1 ,
Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІС-ТРЕЙД»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
державний реєстратор Департаменту державної реєстрації
Міністерства юстиції України Аврамченко Сніжана Сергіївна,
Холоднобалківська сільська рада Біляївського району Одеської області,
Точилівська сільська рада Ананьївського району Одеської області,
Одеська міська рада,
про визнання незаконним і скасування рішень державних реєстраторів,
визнання частково недійсним рішення єдиного учасника товариства,
усунення перешкод у користуванні власністю
шляхом знесення об`єкту нерухомого майна,
ВСТАНОВИВ:
23.02.2022 року до Київського районного суду м. Одеси надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРЕЛА БІЛД» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІС-ТРЕЙД», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Аврамченко Сніжана Сергіївна, Холоднобалківська сільська рада Біляївського району Одеської області, Точилівська сільська рада Ананьївського району Одеської області, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення об`єкту нерухомого майна та визнання незаконним і скасування рішень державних реєстраторів з одночасним припиненням права власності, в якому позивач, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 19.10.2022 року, просить суд:
- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора, Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Сурай Дар`ї Юріївни від 25.10.2019 року (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 49346954) про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю магазину, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - визнати незаконним та скасувати;
- пункт 4 рішення №1 єдиного учасника (засновника) Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІС-ТРЕЙД» від 30.10.2019 року, а саме щодо затвердження Статутного капіталу Товариства у розмірі 999000,00 грн., що формується за рахунок внесення Учасником (Засновником) ОСОБА_1 , наступного нерухомого майна: нежитлова будівля магазину загальною площею 50 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1945436151101 визнати недійсним;
- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Точилівської сільської ради Ананьївського району Одеської області Копил Віктора Юрійовича від 31.10.2019 року (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 49463928) про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю магазину, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТІС-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 43319811) визнати незаконним та скасувати;
- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Аврамченко Сніжани Сергіївни від 20.12.2021 року (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №62422821) про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю магазину, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТІС-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 43319811) визнати незаконним та скасувати;
- усунути перешкоди у користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю «КАРЕЛА БІЛД» (Код ЄДРПОУ 43027130) його власністю житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) знести (демонтувати) самочинно побудовану нежитлову будівлю магазину, розташованої на земельній ділянці 0,0051 га за адресою: АДРЕСА_1 , межі якої зазначені у висновку експерта за №059/2021 будівельно-технічної експертизи від 23.09.2021 року та Технічного звіту по кадастровому зніманню земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого ФОП ОСОБА_2 , долученого до позовної заяви.
- стягнути солідарно з відповідачів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРЕЛА БІЛД» (код ЄДРПОУ 43027130) судові витрати, понесені по справі.
В обґрунтування позову, позивач посилається на те, що відповідно до протоколу №01-2019/080 загальних зборів учасників ТОВ «КАРЕЛА БІЛД» від 08.08.2019 року ТОВ «ХАНБЕР ТРЕЙД» здійснено внесок у негрошовій формі шляхом передачі до статутного капіталу позивача нерухомого майна, яке належить ТОВ «ХАНБЕР ТРЕЙД» на підставі договору купівлі-продажу від 02.07.2008 року, а саме житлового будинку, загальною площею 49,0 км.м., житловою площею 15,6 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Також, у відповідності до акту-передачі майна від 14.08.2019 року ТОВ «ХАНБЕР ТРЕЙД» передало, а ТОВ «КАРЕЛА БІЛД» прийняло в якості внеску до статутного капіталу майно житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , інформація про що внесена до державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна за №1554685051101.
Після набуття права власності на вищезазначене нерухоме майно, поруч з належним позивачу майном створено самочинно побудований об`єкт будівля магазину. Наявність поруч вказаного самочинно побудованого об`єкта не дає позивачу належним чином користуватися своїм об`єктом нерухомості в повному обсязі, чим порушуються право власності позивача.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з вищевказаним позовом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу на підставі вказаного позову розподілено судді Калініченко Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 27.05.2022 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання з повідомленням сторін по справі.
Разом з позовом представником позивача було додано клопотання про витребування доказів за вх. №11050/22.
У підготовчому судовому засіданні 20.07.2022 року за наслідком розгляду вказаного клопотання, судом було постановлено ухвалу суду, якою клопотання представника позивача ТОВ «КАРЕЛА БІЛД» - Згода О.О. про витребування доказів задоволено та витребувано з Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради належним чином завірені копії усіх документів, які містяться в матеріалах:
- реєстраційної справи щодо державної реєстрації юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІС-ТРЕЙД», код ЄДРПОУ 43319811;
- реєстраційної справи, які зберігаються в паперовій і електронних формах, щодо об`єкту нерухомого майна за реєстраційним №1945436151101 - нежитлової будівлі магазину, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , які містять у тому числі без виключення: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №49346954 від 25.10.2019 року; № 49463928 від 31.10.2019 року; № 62422821 від 20.12.2021 року, документів на підставі яких вони прийняті.
Також судом витребувано з КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради належним чином завірені копії технічної документації щодо об`єкту - торгівельного павільйону, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та копію звернення гр. ОСОБА_1 подану до 2013 року щодо реєстрації права власності на вищезазначений торгівельний павільйон.
10.08.2022 року до суду на виконання вказаної ухвали суду надійшли документи з Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради, а саме належним чином завірені копії реєстраційних справ №155607211133 та №1945436151101. Одночасно повідомлено суд, що запитувані документи: рішення №49346954 від 25.10.2019 року; № 49463928 від 31.10.2019 року; № 62422821 від 20.12.2021 року та документи на підставі яких вони прийняті у реєстраційній справі №1945436151101 відсутні та на зберігання не надходили. Додатково повідомлено, що згідно з даними журналу обліку надходження реєстраційних справ Управління документи реєстраційних дій від 01.11.2019 року щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу ТОВ «АРТІС-ТРЕЙД» на зберігання до Управління не надходили.
Тієї ж дати, до суду надійшла відповідь з КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 08.08.2022 року, відповідно до якої суд повідомлено, що запитувані документу відсутні, однак в КП «БТІ» ОМР наявна технічна документація та правовстановлюючі документи на житловий будинок АДРЕСА_1 .
22.07.2022 року до суду надійшла відповідь з Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) відповідно до якої повідомлено, що направлення на адресу Міністерства юстиції України копії позову є помилком, оскільки ОСОБА_3 на даний час не працює державним реєстратором та взагалі не перебуває у трудових правовідносинах з Міністерством юстиції України.
22.08.2022 року від Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.
14.09.2022 року від представника позивача надійшло до суду клопотання про витребування доказів, які не були надані Управлінням державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради на виконання ухвали суду від 20.07.2022 року.
За наслідком розгляду вказаного клопотання, судом у підготовчому судовому засіданні 14.09.2022 року постановлено ухвалу, якою задоволено клопотання та витребувано:
- з Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області належним чином завірені копії документів, а саме: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №49346954 від 25.10.2019 року винесеного державним реєстратором Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Сурай Дар`єю Юріївною, на підставі якого за ОСОБА_1 проведено державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю магазину, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та документів які стали підставою для його винесення;
- з Ананьївської міської ради Одеської області належним чином завірені копії документів, а саме: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №49463928 від 31.10.2019 року винесеного державним реєстратором Точилівської сільської ради Ананьївської району Одеської області Копил Віктором Юрійовичем, на підставі якого за Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТІС-ТРЕЙД» проведено державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю магазину, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та документів які стали підставою для його винесення;
- з Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України належним чином завірені копії документів: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 62422821 від 20.12.2021 року винесене державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Аврамченко Сніжаною Сергіївною, на підставі якого за Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТІС-ТРЕЙД» проведено державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю магазину, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та документів які стали підставою для його винесення.
На виконання вказаної ухвали суду, 14.09.2022 року до суду надійшла відповідь з Міністерства юстиції України в якій повідомлено, що для отримання індетифікаторів доступу до Державного реєстру прав необхідно звернутись до регіональної філії ДП «НАІС».
26.07.2022 року представником позивача надано до суду клопотання про приєднання додаткових доказів по справі.
14.09.2022 представником відповідача ТОВ «АРТІС-ТРЕЙД» - адвокатом Подорожнім А.С., подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позову та вважає наявними підстави для залишення позову без задоволення.
В обґрунтування відзиву на позовну заяву, представник відповідача посилався на те, що спірний об`єкт не є самочинним будівництвом, оскільки був прийнятий в експлуатацію на підставі відповідного акта, без будь-яких застережень, а також відсутність за весь час приписів чи санкцій з боку органів влади. Вимога про знесення є передчасною, оскільки відсутні докази неможливості перебудови або ж невиконання відповідачем рішення суду про здійснення такої перебудови. Обов`язковою умовою для знесення (або перебудови) є порушення спірним об`єктом прав та інтересів ТОВ «Карела Білд», однак, доводи позивача в цій частині щодо порушення прав та інтересів є безпідставними та необґрунтованими. Представник відповідача також заперечував щодо наявності порушень будівельних норм та вказав, що при проведенні експертного дослідження, експертом не було враховано особливості щільної міської забудови, а також те, що будівля за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , що належать ТОВ «Карела Білд» та ТОВ «Артіс-Трейд», раніше відносились до одного домоволодіння.
Тієї ж дати, 14.09.2022 року до суду від представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Нікітіної Г.Е. надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просить суд відмовити у задоволенні позову, з підстав необґрунтованості та їх недоведеності.
В обґрунтування відзиву на позовну заяву, представник посилалась на те, що об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 побудований саме у 2000 році як капітальна споруда, з цього часу не зазнавав суттєвих змін. При цьому надала роздруківки з сайтів мережи Інтернет, на яких вбачається, що спірна споруда у 2011, 2015, 2017 роках має вигляд саме такий як і на теперішній час. Також зазначає, що для віднесення об`єкту до категорії тимчасових споруд такий об`єкт має буди зведений тимчасово та без улаштування фундаменту. Для стаціонарної ТС обов`язковою умовою також є площа, яка не перевищує 30 кв.м. В той же час, об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 не відповідає вказаним ознакам. Даний об`єкт не був зведений тимчасово, є підключеним до інженерних мереж міста (електропостачання, водопостачання, каналізація. Проведені будівельні роботи зробили його невіддільним від поверхні, на якій він розташований. Крім того, були проведені роботи з облаштування прилягаючої території. Крім того, наявність залізобетонних, кам`яних конструкцій, металевих форм і каркасів свідчать про постійний характер будівлі. Очевидно, що дані факти свідчать про те, що дана споруда є стаціонарною, не може бути пересунута, переміщена або монтована без її знищення, пошкодження, втрати своїх властивостей, а так само і без знецінення. До такого висновку дійшов Господарський суд м. Києва у своєму рішенні від 26.03.2021 по справі №910/15946/20 та цей факт був підтверджений постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 року та постановою Верховного суду від 15.12.2021 року по цій же справі. Крім іншого, у відзиві зазначено про пропуск позовної давності звернення до суду.
26.09.2022 року до суду від представника позивача адвоката Згоди О.О. надійшла відповідь на відзив відповідача - ТОВ «АРТІС-ТРЕЙД», згідно якого вказував, що спірний об`єкт споруджувався як тимчасова, некапітальна споруда. Позивач фактично позбавлений можливості здійснення реконструкції належного йому нерухомого майна. Зазначав, що вказана споруда була побудована за відсутності необхідних дозвільних документів, із порушенням будівельних норм.
12.10.2022 року представником відповідача ТОВ «АРТІС-ТРЕЙД» - адвокатом Подорожнім А.С., було подано заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив, що будівництво спірної нежитлової будівлі здійснювалось на підставі розробленої та затвердженої проектної документації, з наявністю висновків та дозволів відповідних органів, а в подальшому, будівля була введена в експлуатацію, таким чином, доводи позивача про самочинне будівництво та відсутність дозвільних документів при здійсненні будівництва будівлі не відповідають дійсності. З наявної документації, як стверджує представник, вбачається, що передбачалось будівництво саме капітальної споруди, з фундаментом.
Також представник у запереченнях вказував, що 07.02.2007 року між членами сімейства Лукаш ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 ) як продавцями та ТОВ «Ханбер Трейд» (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу, згідно якого продавці передають у власність, а покупець приймає у власність 17/50 частин домоволодіння за АДРЕСА_1 . Як вбачається з тексту договору, належність продавцям нерухомого майна підтверджується договором дарування, посвідченим 17.08.1995 приватним нотаріусом. Тобто, зазначені об`єкти були частиною одного домоволодіння щонайменше починаючи з 1995 року і до 2007 року, коли частина була придбана ТОВ «Ханбер Трейд» та виділена в подальшому в окремий об`єкт з присвоєнням адреси АДРЕСА_1 .
12.10.2022 року представником відповідача ТОВ «АРТІС-ТРЕЙД» - адвокатом Подорожнім А.С., було також подано до суду заперечення на висновок експерта №016/2021 будівельно-технічної експертизи від 09.11.2021 року, в яких представник стверджує, що висновок експерта, наданий позивачем, зроблений без урахування всіх обставин справи, оскільки експертом не було взято до уваги умови, у яких склалось будівництво житлового будинку позивача та магазину відповідача (як об`єкти в межах одного домоволодіння). При дослідженні відповідності вимогам ДБН експертом не враховано, що окремі будівельні норми були прийняті вже після будівництва та введення в експлуатацію будівлі магазину. Також експерт посилається на порушення «НиП, стандартів, технічних умов тощо», однак не конкретизує, які саме будівельні норми порушено. У дослідженні експерта не обґрунтовано у зв`язку з чим експерт дійшов висновку про неможливість обстеження житлового будинку, його руйнації та пошкодження. У своїй сукупності, вищенаведене на думку представника відповідача ставить під сумнів обґрунтованість та достовірність наданих експертом висновків.
19.10.2022 року представником позивача адвокатом Згода О.О. було надано пояснення, згідно яких зазначив, що спірний об`єкт є тимчасовою, некапітальною спорудою, який було самовільно побудовано, за відсутності дозвільних документів, вказував на порушення будівельних норм, що підтверджується наданими до суду доказами.
19.10.2022 року представником позивача адвокатом Згода О.О. було надано до суду заяву про залучення як третьої особи Одеської міської ради.
Тієї ж дати, представником позивача адвокатом Згода О.О. було надано до суду заяву про зміну предмету позову, за вищевикладеною судом редакцією.
У підготовчому судовому засіданні 24.04.2023 року судом без видалення до нарадчої кімнати, з урахуванням думки представників учасників справи, було ухвалено: задовольнити клопотання представника позивача про приєднання доказів до матеріалів справи; приєднати надані представниками відповідачів ТОВ «АРТІС-ТРЕЙД» та ОСОБА_1 відзиви на позовну заяву та враховувати їх під час розгляду справи; задовольнити клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про приєднання доказів до матеріалів справи; приєднати надану представником позивача відповідь на відзив на позовну заяву та враховувати його під час розгляду справи; задовольнити клопотання представника позивача та залучити до участі по справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Одеську міську раду.
Також судом у вказаному судовому засіданні було ухвалено повторно скерувати копію ухвали суду від 14.09.2022 року до Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області та Ананьївської міської ради Одеської області, для її подальшого виконання.
23.05.2023 року до суду від Ананьївської міської ради Одеської області на виконання ухвали суду від 14.09.2022 року надійшли витребувані судом докази.
30.05.2023 року судом у підготовчому судовому засіданні було ухвалено прийняти до розгляду заяву сторони позивача про зміну предмету позову, та ухвалено повторно скерувати копію ухвали суду від 14.09.2022 року до Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області, для її подальшого виконання.
15.08.2023 року до суду від представника відповідача ТОВ «АРТІС-ТРЕЙД» - адвокатом Подорожнім А.С. надійшли письмові пояснення по справі, в яких останній стверджує, що спірний об`єкт не може бути віднесений до категорії «тимчасових споруд», в тому числі і до «стаціонарних тимчасових споруд», оскільки має фундамент, що унеможливлює віднесення даної будівлі до категорії тимчасових споруд. Вказував, що цей об`єкт був прийнятий в експлуатацію без будь-яких застережень. Представник вказує, що позивачем не надано належного обґрунтування яким саме чином рішення учасника (засновника) Товариства порушує права та інтереси ТОВ «КАРЕЛА БІЛД», оскільки приводом для звернення до суду стало порушення з боку ТОВ «АРТІС-ТРЕЙД» будівельних норм, які, на думку позивача, зачіпають його права та інтереси як власника і користувача сусіднього об`єкта нерухомого майна. Натомість, сам факт передачі вказаного майна безпосередньо не впливає на інтереси позивача. При цьому представник відповідача вказує, що позивачем уже заявлено вимоги щодо скасування рішень державних реєстраторів та вимогу про усунення перешкод шляхом знесення (демонтажу) спірного об`єкту, за наслідком чого вимога про визнання недійсним рішення учасника засновника товариства є безпідставною.
16.08.2023 року до суду надійшло надійшли пояснення від представника Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області, в яких представник останньої стверджує про неможливість виконання ухвали суду від 14.09.2022 року з огляду на відсутність у розпорядженні сільської ради реєстраційної справи №1945436151101 у паперовій формі, а також відсутність законодавчо передбачених повноважень для надання іншим особам доступу до матеріалів цієї справи у електронній формі, яка зберігається у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Також у вказаних поясненнях представник просить суд здійснювати розгляд справи за його відсутності.
27.11.2023 року судом у підготовчому судовому засіданні судом без видалення до нарадчої кімнати, було ухвалено: долучити до матеріалів справи письмові пояснення Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області; долучити до матеріалів справи письмові пояснення представника відповідача ТОВ «АРТІС-ТРЕЙД»; долучити до матеріалів справи письмові пояснення представника позивача; долучити до матеріалів справи письмові заперечення представника відповідача ТОВ «АРТІС-ТРЕЙД»; долучити до матеріалів справи письмові заперечення на відповідь на відзив від представника відповідача ТОВ «АРТІС-ТРЕЙД»; а також закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
У судове засідання призначене на 29.02.2024 року з`явилась представника відповідача ОСОБА_1 адвокат Нікітіна Ганна Едуардівна, яка заперечувала проти задоволення позовних вимог.
Інші учасники справи до судового засідання не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Разом з тим, судом приймається, що в матеріалах справи наявна заява від представника відповідача ТОВ «АРТІС-ТРЕЙД» про відмову у задоволенні позову та розгляд справи за його відсутності в судовому засіданні 22.02.2024 року.
Крім того у судовому засіданні призначеному на 22.02.2024 року був присутній представник позивача, який надав пояснення, а також був присутнім на стадії дослідження доказів.
За наслідком, в судовому засіданні 29.02.2024 року судом за клопотанням представника позивача було оголошено перерву в судовому засіданні для підготовки до судових дебатів.
У відповідності до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Отже, приймаючи наявну неявку вказаних учасників справи до судового засідання без поважних причин, судом не встановлено підстав для відкладення судового засідання у відповідності до положень статті 223 ЦПК України.
Судом враховується, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод»(даліКонвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (даліЄСПЛ) від 08 листопада 2005р. у справі «Смірнова проти України»).
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п. 1 ст. 6 Конвенції.
Також слід зазначити, що відповідно дост. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»,у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
Згідно зіст. 12-2 вказаного Закону,в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначеніКонституцією Українита законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбаченіКонституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
У відповідності до положень ст. 26 вказаного Закону,правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно доКонституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
Враховуючи вищевикладене, відсутність підстав для відкладення розгляду справи у відповідності до положень статті 223 ЦПК України, приймаючи стадію розгляду справи, вчинення судом усіх процесуальних питань на стадії підготовчого провадження по справі, розгляд судом усіх клопотань поданих сторонами по справі, приймаючи процесуальні строки для розгляду справи, судом було ухвалено здійснити розгляду справи в судовому засіданні 29 лютого 2024 року за наявною явкою сторін по справі, за наявними документи в матеріалах справи.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «КАРЕЛА БІЛД».
Судом встановлено, що у 2000 році ОСОБА_7 було збудовано об`єкт нерухомого майна квітковий торговельний павільйон за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 50 кв.м.
В подальшому, 13.04.2000 року державною технічною комісією було підписано Акт приймання в експлуатацію даного об`єкту нерухомості (а.с.96, ІІІ том).
Згідно даного акту, державній технічній комісії були пред`явлені закінчений будівництвом (реконструйований) торгівельний квітковий павільйон, загальною площею 50,0 кв.м.
У акті засвідчено, що оглядом об`єкта встановлено, що будівельно-монтажні роботи виконані у відповідності з державними будівельними нормами. Порушень вимог органів Державного будівельного контролю, Державного санітарно-епідеміологічного, пожежного нагляду і органів Держнаглядохоронпраці при будівництві не встановлено.
За наслідком чого, комісією вирішено пред`явлену будову зведену (реконструйовану) ОСОБА_7 по АДРЕСА_1 , прийняти до експлуатації.
Актом встановлено, що він є підставою для реєстрації приватної власності.
10.05.2000 року Київською районною адміністрацією Виконавчого комітету Одеської міської ради було прийнято розпорядження №729 «При прийняття в експлуатацію торговельного квіткового павільйону по АДРЕСА_1 ». Даним розпорядженням було затверджено акт приймання в експлуатацію від 13.04.2000 року.
У вказаному розпорядженні також вказано, що на підставі договору дарування від 17.08.1995 року ОСОБА_7 належала частина домоволодіння за вказаною адресою. Згідно листа міської ради №24/ОГ від 25.01.2000 року, ОСОБА_7 була надано дозвіл замовити проектну документацію на будівництво квіткового павільйону. ОСОБА_7 не до оформив документи самовільно збудувала квітковий павільйон, загальною площею 50 кв.м. Управління архітектури і містобудівництва, міськепідемстанції, ОГПЧ, управління інженерного захисту території не заперечують проти експлуатації павільйону.
Сторонам під час розгляду справи не спростовувалось та не оспорювалось, що ОСОБА_7 , внаслідок розірвання шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_8 », та ОСОБА_7 та ОСОБА_1 є однією особою.
25.10.2019 року державним реєстратором Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Сурай Д.Ю. було винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям реєстру) №49346954 від 25.10.2019 року, за наслідком якого проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно нежитлову будівлю магазину, загальною площею 50 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1945436151101, номер запису про право власності 33840497 від 24.10.2019 року.
30.10.2019 року було створено ТОВ «АРТІС-ТРЕЙД», номер запису 1556102 0000 0721111, співзасновником якого стала ОСОБА_1 , код ЄДРПОУ 43319811.
Також судом встановлено, що 30.10.2019 року ОСОБА_1 було прийнято рішення №1 Єдиного учасника (засновника) ТОВ «АРТІС-ТРЕЙД», яким вирішено створити ТОВ «АРТІС-ТРЕЙД», а пунктом 4 цього рішення затверджено статутний капітал Товариства у розмірі 999000,00 грн., що формується за рахунок внесення учасником (Засновником) ОСОБА_1 , наступного нерухомого майна нежитлової будівлі магазину, загальною площею 50 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1945436151101.
31.10.2019 року ОСОБА_1 , як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІС-ТРЕЙД», передала, а ТОВ «АРТІС-ТРЕЙД» прийняло майновий вклад до Статутного капіталу Товариства у вигляді нерухомого майна, а саме: нежитлову будівлю магазину, загальною площею 50 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1945436151101. На підставі чого, був підписаний акт приймання-передачі нерухомого майна №1 від 31.11.2019 року.
31.10.2019 року державним реєстратором Точилівської сільської ради Ананьївського району Одеської області Копил В.Ю. було винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №49463928, на підставі якого зареєстрованого право власності на нежитлову будівлю магазину, загальною площею 50 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «АРТІС-ТРЕЙД, код ЄДРПОУ 43319811, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1945436151101, номер запису про право власності 33947450 від 31.10.2019 року.
Таким чином, власником спірного нерухомого майна нежитлової будівлі магазину, загальною площею 50 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , є ТОВ «АРТІС-ТРЕЙД, код ЄДРПОУ 43319811.
01.11.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 було укладено договір купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВ «АРТІС-ТРЕЙД», за умовами якого ОСОБА_1 відчужила, а ОСОБА_10 придбав 50 % статутного капіталу ТОВ «АРТІС-ТРЕЙД», розміром 499500,00 грн.
Тієї ж дати, між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 було складено відповідний Акт приймання-передачі частини частки у статутному капіталі ТОВ «АРТІС-ТРЕЙД», на підтвердження передання частки у статутному капіталі на виконання укладеного між ними договору купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВ «АРТІС-ТРЕЙД» від 01.11.2019 року.
Також, 01.11.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 було укладено договір купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВ «АРТІС-ТРЕЙД», за умовами якого ОСОБА_1 відчужила, а ОСОБА_11 придбав 50 % статутного капіталу ТОВ «АРТІС-ТРЕЙД», розміром 499500,00 грн.
Тієї ж дати, між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 було складено відповідний Акт приймання-передачі частини частки у статутному капіталі ТОВ «АРТІС-ТРЕЙД», на підтвердження передання частки у статутному капіталі на виконання укладеного між ними договору купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВ «АРТІС-ТРЕЙД» від 01.11.2019 року.
08.04.2020 Міністерством юстиції України на підставі висновку Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 05.03.2020 за результатами розгляду скарги ТОВ "Карела Білд" від 20.11.2019 прийнято наказ про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відповідно до якого: скаргу ТОВ "Карела Білд" від 20.11.2019 задоволено повністю; скасовано рішення від 31.10.2019 № 49463928, прийняте державним реєстратором Точилівської сільської ради Ананьївського району Одеської області Копилом Віктором Юрійовичем; скасовано рішення від 25.10.2019 № 49346954, прийняте державним реєстратором Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Сурай Дар`єю Юріївною; анульовано доступ державному реєстратору Точилівської сільської ради Ананьївського району Одеської області ОСОБА_12 та державному реєстратору Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області ОСОБА_13 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; виконання пунктів 2-3 наказу покладено на Департамент нотаріату та державної реєстрації; виконання пункту 4 наказу покладено на державне підприємство "Національні інформаційні системи".
Надалі, Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТІС-ТРЕЙД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про: визнання протиправним та скасування наказу від 08.04.2020 № 1349/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень"; поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису №33840497 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 , внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 49346954 від 25.10.2019; поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису №33947450 про державну реєстрацію права власності за ТОВ "АРТІС-ТРЕЙД", внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №49463928 від 31.10.2019 року. (справа №910/15946/20).
За наслідком розгляду справи №910/15946/20, за вказаним позовом, 26.03.2021 року Господарським судом м. Києва ухвалено рішення, яким позов задоволено. Визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України від 08.04.2020 № 1349/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень".Поновлено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 33840497 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 , внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 49346954 від 25.10.2019. Поновлено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 33947450 про державну реєстрацію права власності за ТОВ "АРТІС-ТРЕЙД", внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 49463928 від 31.10.2019.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 року апеляційні скарги Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2021 у справі № 910/15946/20 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 у справі № 910/15946/20 - залишені без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2021 у справі № 910/15946/20 змінено, викладено мотивувальну частину в редакції даної постанови. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2021 у справі № 910/15946/20 - залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 15.12.2021 року Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021, додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2021, додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2021, рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2021 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 у справі № 910/15946/20, було залишено без змін.
За наслідком вказаних судових рішень, 20.12.2021 року державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Аврамченко С.С., на підставі заяви міністерства юстиції України від 20.12.2021 року, було винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №62422821, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю магазину, загальною площею 50 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «АРТІС-ТРЕЙД, код ЄДРПОУ 43319811, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1945436151101, номер запису про право власності 45782456 від 20.12.2021 року.
Також судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 07.02.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Писаренко Є.С., реєстровий номер 1965, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в рівних частках кожна, на умовах, передбачених цим договором, передають у власність, а ТОВ «ХАНБЕР ТРЕЙД» приймає у власність 17/50 частин Домоволодіння за АДРЕСА_1 , і сплачує його вартість за ціною і на умовах, встановлених цим договором.
Згідно п. 2 цього договору, належність Продавцям нерухомого майна, що відчужується за цим договором, підтверджується за договором дарування, посвідченим ОСОБА_14 , приватним нотаріусом ОМНО 17.08.1995 року за реєстровим номером 1272, право власності за яким зареєстроване Одеським міжміським бюро технічної інвентаризації Одеського обласного відділу Держжиткомунгоспу України 21.08.1997 року, запис №2784 в книзі 9доп-173, що підтверджується відповідною відміткою про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.08.1995 року, реєстраційний номер об`єкта 21601342.
Пунктом 3 цього договору визначено, що відповідно до відомостей Витягу з реєстру права власності на нерухоме майно від 26.12.2007 року за №17223690 домоволодіння, частина якого відчужується, за цим договором в цілому складається з: житловий будинок за планом земельної ділянки відмічений літерою «А», житловий будинок відмічений літерою «Б» загальною житловою площею 74,3 кв.м.; гараж відмічений літерю «Л», літня кухня відмічена літерою «Г», сараїв відмічених літерою «Е», «Д», «З», «Н», «П», «С», вбиральня відмічена літерою «К», «Ж», «У», душ відмічений літерою «М», 17/50 частин домоволодіння за АДРЕСА_1 , які є предметом цього договору, складаються з: житлового будинку «Б» - 5-1 коридор; 5-5 санвузол; 5-2 кухня; 5-3 житлова; 5-4 прихожа; гараж «Л»; вбиральня «У», житловою площею 15,8 кв.м.
Домоволодіння за АДРЕСА_1 розташоване на земельній ділянці площею 1437 кв.м., яка знаходиться у фактичному користуванні.
Згідно з висновком від 14.05.2018 року за вих. №251874, складеного ТОВ «Профпроект» та видана власнику ТОВ «ХАНБЕР ТРЕЙД» згідно договору купівлі-продажу №1965 від 07.02.2008 року, якою підтверджено, що у фактичному користуванні ТОВ «ХАНБЕР ТРЕЙД» знаходиться житловий будинок, загальною площею 49,0 кв.м., а склад новоутвореного об`єкту є житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 49,0 кв.м., що становить одиницю, за технічними показниками є об`єктом відокремленим, має окремий вихід і може бути виділений в одиницю.
Відповідно до протоколу №01-2019/080 загальних зборів учасників ТОВ «КАРЕЛА БІЛД» від 08.08.2019 року ТОВ «ХАНБЕР ТРЕЙД» здійснено внесок у негрошовій формі шляхом передачі до статутного капіталу позивача нерухомого майна, яке належить ТОВ «ХАНБЕР ТРЕЙД» на підставі договору купівлі-продажу від 02.07.2008 року, а саме житлового будинку, загальною площею 49,0 км.м., житловою площею 15,6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Також у відповідності до акту-передачі майна від 14.08.2019 року ТОВ «ХАНБЕР ТРЕЙД» передало, а ТОВ «КАРЕЛА БІЛД» прийняло в якості внеску до статутного капіталу майно житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , інформація про що внесена до державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна за №1554685051101.
Позивач ТОВ «КАРЕЛА БІЛД», як власник вказаного об`єкту нерухомості, звернувся до суду з даним позовом, з посиланням на наявність порушених прав з підстав безпідставного набуття відповідачами прав на об`єкт нерухомості, за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки останній об`єкт нерухомості побудовано самовільно, без наявності відповідної дозвільної документації, об`єкт нерухомості не відповідає нормативним будівельним нормам, а ОСОБА_1 в свою чергу набувалось право на розміщення торгівельного павільйону, що відноситься до об`єкту некапітальної забудови, та є тимчасовою спорудою.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1ст. 15 ЦК України,кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1ст. 16 ЦК України,кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Обраний позивачем спосіб захисту відповідає до способів захисту цивільних прав та інтересів, які передбачені статтею 16 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Частиною 4 статті 334 ЦК України передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Відносини, що виникають з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав врегульоване Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі Закон).
Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що загальними засадами державної реєстрації прав є:
1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження;
2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав;
2-1) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва та державної реєстрації прав;
3) публічність державної реєстрації прав;
4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом;
5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
У відповідності до ч.1ст.5 Закону, у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.
Частиною 3 статті 10 вказаного Закону у редакції, діючій станом на момент прийняття спірної реєстрації прав за ОСОБА_1 25.10.2019 року, а в подальшому за ТОВ «АРТІС-ТРЕЙД» 30.10.2019 року, державний реєстратор:
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:
відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;
відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;
відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;
наявність обтяжень прав на нерухоме майно;
наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;
2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;
3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.
Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;
4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;
5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав;
6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;
7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);
8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;
9) формує реєстраційні справи у паперовій формі;
9-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбаченихЗаконом України"Про виконавче провадження", інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю;
10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Проведення державної реєстрації прав передбачено статтею 18 вказаного Закону, у відповідності до якої у зазначеній редакції, державна реєстрація прав проводиться в такому порядку, зокрема:
1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;
2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;
3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;
4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;
5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);
6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;
7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;
8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Зокрема, п. 41 вказаного Порядку в редакції на момент здійснення спірної реєстрації права власності за ОСОБА_1 , для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються:
1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;
2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;
3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси;
4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);
5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).
Пунктом 48 цього ж Порядку у вказаній редакції, для державної реєстрації права власності у зв`язку з передачею майна у власність юридичної особи як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо) подаються:
1) документ, що посвідчує право власності особи на майно, що передається у власність юридичної особи (крім випадку, коли право власності на таке майно вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);
2) акт приймання-передачі майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна.
Справжність підписів на акті приймання-передачі майна або іншому документі, що підтверджує факт передачі такого майна, засвідчується відповідно доЗакону УкраїниПро нотаріат;
3) рішення органу або особи, уповноважених установчими документами юридичної особи або законом (у разі, коли передача майна здійснюється іншою юридичною особою);
4) письмова згода всіх співвласників (у разі, коли передача здійснюється щодо майна, що перебуває у спільній власності).
Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.
У випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, речові права на який підлягають державній реєстрації.
Статтею 24 вказаного Закону, у зазначеній редакції, передбачено підстави для відмови в державній реєстрації прав, якими є:
1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;
2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;
3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;
4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;
5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;
6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;
7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;
8) після завершення строку, встановленогочастиною третьоюстатті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;
9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;
10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;
11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;
12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.
За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.
Приймаючи вищевказані положення законодавства, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що підставами для державної реєстрації майна за ОСОБА_1 стало: Акт приймання в експлуатацію зведених споруд, серія та номер: б/н, виданий 13.04.2000 року Державною технічною комісією; Розпорядження про прийняття в експлуатацію торгівельного квіткового павільйону по АДРЕСА_1 , серія та номер: 729, виданий 10.05.2000, видавник: Київська районна адміністрація ОМР; технічний паспорт, серія та номер: 1040-19, виданий 16.10.2019 року, видавник: ФОП ОСОБА_15 .
Також судом встановлено, що підставами для державної реєстрації переходу права власності від ОСОБА_1 до ТОВ «АРТІС-ТРЕЙД» стало: Акт приймання в експлуатацію зведених споруд, серія та номер: б/н, виданий 13.04.2000 року Державною технічною комісією; акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 1, виданий 31.10.2019 року, видавник: ОСОБА_1 , ТОВ «АРТІС-ТРЕЙД»; Розпорядження про прийняття в експлуатацію торгівельного квіткового павільйону по АДРЕСА_1 , серія та номер: 729, виданий 10.05.2000, видавник: Київська районна адміністрація ОМР; технічний паспорт, серія та номер: 1040-19, виданий 16.10.2019 року, видавник: ФОП ОСОБА_15 .
Приймаючи вищевказані положення законодавства, судом встановлено що вищезазначені документи, які містяться у матеріалах справи та зазначені у Державному реєстрі прав в графі переліку документів, які слугували підставою для спірної реєстрації прав та їх обтяжень стосовно спірного об`єкту нерухомості, відповідають переліку документів визначених вищевказаним Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Доказів на підтвердження того, що позивачем оспорювались вищевказані документи на підставі яких спірний об`єкт нерухомості у 2000 році було введено до експлуатації та слугували підставою для реєстрації права власності на нього в подальшому, позивачем до суду не надано.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що у державного реєстратора були відсутні підстави для відмови у державній реєстрації права власності на спірний об`єкт за ОСОБА_1 , а у подальшому переходу права власності до ТОВ «АРТІС-ТРЕЙД».
Щодо доводів позивача про те, що спірний об`єкт нерухомості є об`єктом самовільного будівництва, а проведена ОСОБА_1 державна реєстрація права власності на нього здійснювалась на підставі розпорядження про прийняття в експлуатацію торгівельного квіткового павільйону по АДРЕСА_1 , виданого Київською районної адміністрацією Одеської міської ради 10.05.2000 року за №729, яке не стосувалось введення до експлуатації об`єкту нерухомого майна, а стосувалось павільйону, тобто тимчасової споруди з конструкції поліпшеного металу, що належить до рухомого майна, та наразі порушує права та інтереси позивача, суд зазначає наступне.
Як вже судом встановлено, спірний об`єкт нерухомого майна було збудовано ОСОБА_1 у 2000 році та введено до експлуатації. Набуте позивачем майно, за адресою: АДРЕСА_1 , також належало на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , яке в подальшому було відчужено ТОВ «ХАНБЕР ТРЕЙД», яке в свою чергу здійснило вступ до складу учасників ТОВ «КАРЕЛА БІЛД» та передала придбане у ОСОБА_1 нерухоме майно в якості частки статутного капіталу.
Отже, станом на момент 07.02.2007 року набуття ТОВ «ХАНБЕР ТРЕЙД» у тому числі у ОСОБА_1 нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , товариство було обізнано про наявність розташованого біля нього нежитлової будівлі, за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачем ТОВ «КАРЕЛА БІЛД», учасником якого у тому числі є ТОВ «ХАНБЕР ТРЕЙД», не надано доказів на підтвердження того, що з моменту набуття ТОВ «ХАНБЕР ТРЕЙД» у тому числі у ОСОБА_1 нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 та в подальшому ТОВ «АРТІС-ТРЕЙД» здійснювались будь-які дії з перепланування, реконструкції, будівництва нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі у термін до його державної реєстрації на підставі спірних рішень державного реєстратора.
Як вже судом встановлено, державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно нежитлову будівлю магазину, загальною площею 50 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , провадилась на підставі: Акту приймання в експлуатацію зведених споруд, серія та номер: б/н, виданого 13.04.2000 року Державною технічною комісією, та Розпорядження про прийняття в експлуатацію торгівельного квіткового павільйону по АДРЕСА_1 , серія та номер: 729, виданого 10.05.2000 року Київською районною адміністрацією виконавчого комітету Одеської міської ради.
Судом встановлено, що вказане розпорядження Київської районної адміністрації було видано саме стосовно торгівельного павільйону, загальною площею 50 кв.м., зведеного на земельній ділянці: АДРЕСА_1 , та не містить жодної інформації щодо віднесення даного павільйону до тимчасової споруди, або споруди малої архітектурної форми, або споруди без зведеного фундаменту, та пересувної споруди.
На час видання зазначеного розпорядження, Управлінням інженерного захисту території міста було видано лист від 03.03.2000 року, за вих. №229, яким підтверджено, що Управлінням погоджено проект квіткового павільйону за адресою АДРЕСА_3 , виконаного ТОВ «Агрилл», зазначено, що проектований павільйон є одноповерховою будівлею на монолітній залізобетонній плиті і стінами з каменю ракушняка. У рівні перекриття виконується монолітний залізобетонний пояс. Перекриття-металеві ферми. Павільйон обладнується інженерними мережами водопостачання та каналізації, підключеними до міських колекторів. За конструктивними рішеннями, а також за умовами водопостачання та водовідведення, будівництво та експлуатація квіткового павільйону по АДРЕСА_4 не стане фактором розвитку небезпечних геологічних процесів.
Відповідно до наданої до суду копії проект квіткового павільйону за адресою: АДРЕСА_3 , (на території індивідуального домоволодіння) виконаного ТОВ «Агрилл», вбачається, що останній виконано відносно об`єкту по АДРЕСА_4 , на земельній ділянці під будівництво індивідуального житлового будинку та його обслуговування, що належить ОСОБА_7 , на підставі свідоцтва про право власності на домоволодіння, за яким об`єкту нерухомості присвоєно адресу: АДРЕСА_1 .
Приймаючи викладене, судом встановлено, що вказана документація відносно квіткового павільйону за адресою: АДРЕСА_3 , виготовлялась та видана відносно об`єкту квіткового павільйону, який за правовстановлюючими документами, має адресу: АДРЕСА_1 .
У розділі 6 вказаного проекту зазначено, що проектований павільйон являє собою одноповерховий об`єм, прямокутник у плані, з розмірами 10*5 м. Приміщення павільйону поділяються на функціональні групи. Усі приміщення забезпечені природним освітленням. Повільйон запроектований з каміння-ракушняка с товщиною стін 200 мм. Зовнішні стіни утеплюються мінераловатними плитами. У рівні перекриття виконується монолітний залізобетонний пояс перетином 200*300мм. Перекриття металевих ферм.
У розділі 7 плану вказано, що технологічна частина павільйону з реалізації квітів і супутніх товарів по АДРЕСА_3 , виконано відповідно до завдання та СНіП 2.08.02-89 "Громадські будівлі та споруди".
У відповідності до наданої копії постійного паспорту забарвлення фасаду будівлі від 2000 року, затвердженого Головним управлінням архітетурно-планувальним відділом Виконкому Одеської міської ради народних депутатів щодо квіткового павільйону по АДРЕСА_4 , вбачається, що останній містить інформацію про те, що металевою черепицею здійснюється лише кровля вказаного приміщення.
Отже, як вбачається, вказана проектувальна документація щодо спірного об`єкту нерухомості, станом на момент його ведення до експлуатації та видання розпорядження від 10.05.200 року, не містила будь-якої інформації про її зведення як пересувної споруди, а відтак суд вважає безпідставними доводи сторони позивача про віднесення спірного належного ТОВ «АРТІС-ТРЕЙД» нерухомого майна, до рухомого майна.
Стосовно доводів позивача про наявність підстав для знесення спірного об`єкту нерухомості, як самочинного, суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами статті 376 ЦК України, суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема про знесення самочинного будівництва нерухомого майна.
Право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.
У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376, стаття 391 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.
Згідно з частиною другою цієї статті право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Відповідно до частини четвертої цієї статті, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Водночас згідно з частиною сьомою статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Отже, системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови (аналогічний висновок викладений у постанові ВС від 27.06.2022 у справі №723/2158/19).
Збудований об`єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України:
а) якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці;
б) якщо така забудова порушує права інших осіб;
в) якщо проведення перебудови об`єкта є неможливим;
г) особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.
Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 17 липня 2019 року у справі № 462/469/14-ц (провадження № 61-23742св18); від 21 травня 2020 року у справі № 726/824/15-ц (провадження № 61-45216св18) та від 30 червня 2020 року у справі № 201/2886/15-ц (провадження № 61-4332св20).
У постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-1721цс16 зроблено висновок, що «самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.
Відповідно до вимог статті 376 ЦК України, статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають органи державної влади, органи місцевого самоврядування і інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 цього Кодексу).
Розглядаючи зазначені позови відповідно до вимог вказаної норми та положень частини сьомої статті 376 ЦК України, суди, встановивши, що самочинна забудова здійснена на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети цій особі, повинні з`ясувати: чи заперечує власник земельної ділянки проти визнання права власності на таку забудову за особою, що її здійснила; чи не порушує така забудова права на земельну ділянку інших осіб а в раді зведення забудови на наданій земельній ділянці - чи не здійснено таку забудову з відхиленням від проекту або будівельних норм і правил, чиї права порушено такою забудовою, чи можливо здійснити перебудову з метою поновлення порушених прав з дотриманням будівельних норм і правил або положень проекту; чи не відмовляється особа від такої перебудови.
Знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови».
З матеріалів справи вбачається, що у 2000 році ОСОБА_7 було надано дозвіл за підписом заступника міського голови на замовлення та розробку проекту будівництва павільйону.
Згідно висновку санітарно-епідеміологічної станції м. Одеси від 01.03.2000 №3/437 було надано дозвіл на розміщення павільйону.
Також згідно висновку Управління інженерного захисту території міста від 03.03.2000 року №229, по конструктивним рішенням, а також по умовам водопостачання і водовідведення, будівництво і експлуатація квіткового павільйону не слугуватиме фактором розвитку небезпечних геологічних процесів.
Згідно висновку пожежної експертизи від 14.03.2000 №238, згідно якого порушень вимог пожежної безпеки не виявлено.
Також було затверджено постійний паспорт окраски фасаду будівлі від 04.04.2000 року.
Крім того наявний затверджений проект квіткового павільйону від 2000 року, розроблений у відповідності до діючих на період розробки норм і правил, та передбачає безпечну експлуатацію павільйон з дотриманням заходів безпеки, охорони праці і пожежної безпеки.
Право власності ОСОБА_16 було зареєстровано на підставі Акту приймання в експлуатацію зведених споруд, серія та номер: б/н, виданого 13.04.2000 року Державною технічною комісією, та Розпорядження про прийняття в експлуатацію торгівельного квіткового павільйону по АДРЕСА_1 , серія та номер: 729, виданого 10.05.2000 року Київською районною адміністрацією виконавчого комітету Одеської міської ради, які стосувались цього об`єкту нерухомості.
Доказів на підтвердження того, що позивачем оспорювались вищевказані документи на підставі яких спірний об`єкт нерухомості у 2000 році було введено до експлуатації та слугували підставою для реєстрації права власності на нього в подальшому, до суду не надано.
Також позивачем не надано до суду доказів на підтвердження того, що збудований позивачкою у 2000 році в подальшому зазнав реконструкції та фактично був перебудований.
Разом з тим, позивачем до позову надано висновок експерта №016/2021 будівельно-технічної експертизи для подання до суду в рамках цивільної справи №947/27482/20, складений 09.11.2021 року експертом Мазуровою І.С,, якою встановлено, що нежитлова будівля магазину, за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ТОВ «Карела Білд» не відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва діючих на території України, а саме по протипожежній відстані, оскільки від нежитлової будівлі магазину до житлового будинку складає менше ніж 8,0 м., що не відповідає п.15.2.2 Вимоги до протипожежних відстаней, таб.15.2 ДБН Б2.2-12:2019 «Планування та забудова територій».
Надаючи оцінку вказаному висновку, суд погоджується з доводами відповідача, що посилання експерта на порушення норм ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», який був затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.04.2019 №104, є помилковим, оскільки приміщення магазину було збудовано та прийнято в експлуатацію у 2000 році, а вказані норми чинні з 01.10.2019 року.
Крім того, як вбачається з тексту висновку експерта, «Експертиза наданої Замовником документації на предмет її достовірності не проводилась; відповідальність за достовірність усіх необхідних вихідних даних несуть Замовники».
Таким чином, дослідження експертом проводилось виключно на підставі наданої Замовником документації, а відповідач не мав можливості надати відповідні документи.
На підставі викладеного, судом вказаний висновок експерта не приймається в якості належного та беззаперечного доказу.
Також позивачем надано до суду висновок експерта судової будівельно-технічної експертизи за вих. №23/22 від 23.09.2022 року, що виконана за заявою адвоката Згоди О.О. для подання до суду по справі №947/6882/22, складений судовим експертом Рапач К.В.
У відповідності до вказаного висновку, експертом встановлено, що нежитлова будівля магазину по АДРЕСА_1 , відносно розташованого житлового будинку по АДРЕСА_1 , не відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва діючих на території України, а саме: по протипожежній відстані, що не відповідає положенням п.15.2.2 вимоги до протипожежних відстаней, таб.15.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій»; відсутнє природне освітлення приміщення кухня за №5-4, у тому числі пункту 10.4ДБН В2.2-15-19 «Будинки і споруди. Житлові будинки»; приміщення не відповідає технічним характеристикам зазначеним в акті щодо прийняття в експлуатацію торгівельного павільйону від 13.04.2000 року; наявні порушення при будівництві нежитлової будівлі магазину нормативно-правовим актам у галузі будівництва, можуть призвести до обмеження доступу до житлового будинку по АДРЕСА_1 , та призвести до його пошкодження і руйнації. Також експертом вказано, що аналізуючи об`ємно-планувальні, конструктивні рішення та розташування на місцевості, зроблено висновок що перебудувати об`єкт нерухомості по АДРЕСА_1 , для того щоб дана будівля магазину відносно розташованого поряд житлового будинку по АДРЕСА_1 , відповідала вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва технічно неможливо.
Разом з тим, досліджуючи вказаний висновок, судом також встановлено, що судовим експертом встановлювалось наявність порушень під час будівництва спірного об`єкту - нежитлової будівлі магазину по АДРЕСА_1 , вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, на підставі нормативно-правових документів, які були прийняті та набрали чинності пізніше ніж здійснювалось будівництво спірного об`єкту нерухомості та видавалось розпорядження на ведення його до експлуатації, а саме приймаючи, що будівництво та вказане розпорядження видано у 2000 році, експертом використано: норми ДБН В2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення», які набрали чинності 01.12.2019 року; ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій", які набрали чинності 01.10.2019 року; стандарт Міністерства з питань житлово-комунального господарства України СОУ ЖКГ 75.11-35077234.НННН:2009 "Житлові будинки. Правила визначення фізичного зносу житлових будинків", який затверджено наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 03.02.2009 року за №21; ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", які набрали чинності 01.10.2014 року; Методикою «Причини пошкоджень старої забудови внаслідок нового будівництва поблизу»,2004, рішення про державну реєстрацію яких прийнято 05.06.2009 року, реєстраційний код 10.6.10;Законом України про регулювання містобудівною діяльності» від 17.02.2011 року; Порядком надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженим Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 року; нормами ДБН 360-92*** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджені наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 р. N 44, із змінами, без зазначення в якій саме редакції.
Також судом встановлено, що експертом здійснено висновок про невідповідність спірного приміщення нормативно-правовим актам у галузі будівництва, як і висновок про неможливість його реконструкції, за відсутності внутрішнього огляду спірного приміщення, яке було об`єктом дослідження, з зазначенням, що доступ до приміщення не забезпечувався. Також у висновку відсутні відомості про те, що експертом здійснювалось повідомлення представника ТОВ «Артіс-Трейд» з вимогою надання відповідного доступу до об`єкту приміщення.
Згідно ст. 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» (рішення (Dulskiy v. Ukraine) від 01.06.2006 р., заява № 61679/00, пункт 71) зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури. Судова експертиза призначається лише в разі дійсної потреби в спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто в разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Стаття 3 цього Закону визначає, що судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження.
Відповідно до ст. 102 ЦПК, висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Статтею 103 ЦПК визначено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
За ст. 110 ЦПК, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Якщо наявні в справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку, в разі необхідності, може бути здійснено судом із призначенням відповідної судової експертизи, а кожен експертний висновок повинен оцінюватися судами на предмет його належності, допустимості, достовірності та достатності. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 р. у справі № 902/834/20.
За наслідком чого, приймаючи встановлені судом невідповідності на предмет застосованих норм законодавства та нормативно правовим актам будівництва, судом вищевказані висновок експерта судової будівельно-технічної експертизи за вих. №23/22 від 23.09.2022 року та висновок експерта №016/2021 будівельно-технічної експертизи від 09.11.2021 року, не приймаються в якості належних доказів на підтвердження невідповідності спірного об`єкту нерухомості нормативно-правовим актам у галузі будівництва.
Разом з тим, як вже судом зазначалось, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.
Отже, позивач заявляючи вимоги про проведення робіт зі знесення (демонтування) нежитлової будівлі магазину, розташованого а адресою: АДРЕСА_1 , в порушення ч.1 ст. 81 ЦПК України не обґрунтував належними доказами, що спірний об`єкт нежитлової нерухомості збудовано з порушенням вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва, а у разі наявності відповідних порушень, не доведено, що порушене право позивача може бути відновлено лише шляхом знесення спірного об`єкту нерухомості, не доведено чи є технічна можливість перебудови спірного об`єкту нерухомості, в чому полягає демонтаж, чи є він можливим з технічної точки зору, та не доведено чи не вплине знесення або демонтаж спірного об`єкту нерухомості на належний позивачеві житловий будинок, та чи не призведуть відповідні дії до руйнування належного позивачеві об`єкту нерухомості.
Разом з тим, судом враховується, що дотримання процедури щодо знесення об`єкту самочинного будівництва висвітлено у постанові Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі № 5023/8376/11. Так, згідно ч. 1 ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила таке будівництво, припис про усунення порушень. У разі його невиконання добровільно в установлений строк, подається позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних із таким знесенням.
У постанові Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 420/4209/19 зазначено, що правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва.
Судом приймається, що з моменту видання органами місцевого самоврядування на ім`я ОСОБА_1 розпорядження про ведення спірного об`єкту до експлуатації, за 24 роки володіння останнім, жодною посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю не встановлювалось факт самочинного будівництва з боку ОСОБА_1 цього об`єкту нерухомого майна, яке в подальшому перейшло у власність ТОВ «Артіс-Трейд».
Щодо вимоги позивача про визнання недійсним пункту 4 рішення №1 єдиного учасника (засновника) ТОВ «АРТІС-ТРЕЙД» від 30.10.2019, суд зазначає наступне.
Обґрунтовуючи вказані вимоги, вказував, що згідно п. 4 зазначеного рішення затверджено Статутний капітал Товариства у розмірі 999000,00 грн., що формується за рахунок внесення учасником ОСОБА_1 наступного нерухомого майна: нежитлова будівля магазину загальною площею 50 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1945436151101.
Посилаючись на незаконність реєстрації права власності за ОСОБА_1 , зазначав, що у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами), які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, у зв`язку з чим вказаний пункт рішення підлягає визнанню недійсним.
Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом.
Учасники товариства можуть збільшити статутний капітал товариства за рахунок додаткових вкладів учасників та/або третіх осіб за рішенням загальних зборів учасників (ч. 1 ст. 18 цього Закону).
Отже, згідно вказаних положень законодавства, власник майна в праві внести його як вклад до статутного капіталу Товариства.
Як уже було встановлено судом, реєстрація права власності на спірний об`єкт за ОСОБА_1 , а у подальшому перехід права власності до ТОВ «АРТІС-ТРЕЙД», було здійснено у відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та відповідного Порядку, а відтак вимога позивача в цій частині також не є обґрунтованою.
Крім того, згідно з усталеною практикою Верховного Суду, рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 Цивільного кодексу України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 Цивільного кодексу України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.
У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах (постанови Верховного Суду від 20.03.2018 р. у справі №916/375/17, від 27.03.2018 р. у справі №904/9431/15, від 02.05.2018 р. у справі №910/807/17, від 06.03.2019 р. у справі №916/474/18, від 20.03.2019 р. у справі №906/37/18 та ін.).
Положеннямистатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 1 Першого протоколуЄвропейської конвенції з прав людинипередбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу має автономне тлумачення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві. Певні права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а відтак і «майном».
Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції»від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.
Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно іззакономі з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).
Ухвалюючи рішення суду в даній справі, судом також враховується, що у відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Відповідно достатті 89ЦПК України,суд оцінюєдокази засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивному табезпосередньому дослідженнінаявних усправі доказів. Жоднідокази немають длясуду заздалегідьвстановленої сили.Суд оцінюєналежність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі вищевикладеного, беручи до уваги належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає, що позов ТОВ «КАРЕЛА-БІЛД» про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення об`єкту нерухомого майна та визнання незаконним і скасування рішень державних реєстраторів з одночасним припиненням права власності є необґрунтованим, за наслідком чого задоволенню не підлягає.
У відповідності до вимог статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи відмову у задоволенні позову, судові витрати понесені позивачем у відповідності до положень статті 141 ЦПК України, до відшкодування не підлягають та покладаються на позивача.
Крім того, 27.02.2024 року та 29.02.2024 року до суду надійшли заяви від представників відповідачів ТОВ «АРТІС-ТРЕЙД» та ОСОБА_1 на підтвердження понесених судових витрат що складаються з витрат на професійну правничу допомогу.
Частиною 8статті 141ЦПК Українипередбачено,що розмірвитрат,які сторонасплатила абомає сплатитиу зв`язкуз розглядомсправи,встановлюється судомна підставіподаних сторонамидоказів (договорів,рахунків тощо). Такідокази подаютьсядо закінченнясудових дебатіву справіабо протягомп`яти днівпісля ухваленнярішення судуза умови,що дозакінчення судовихдебатів усправі стороназробила проце відповіднузаяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У відповідностідо положеньстатті 246ЦПК України,якщо стороназ поважнихпричин неможе податидокази,що підтверджуютьрозмір понесенихнею судовихвитрат дозакінчення судовихдебатів усправі,суд зазаявою такоїсторони,поданою дозакінчення судовихдебатів усправі,може вирішитипитання просудові витратипісля ухваленнярішення посуті позовнихвимог. Длявирішення питанняпро судовівитрати судпризначає судовезасідання,яке проводитьсяне пізнішедвадцяти днівз дняухвалення рішенняпо сутіпозовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченомустаттею 270цього Кодексу.
Приймаючи, що від сторони відповідачів до суду надійшли докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу за день та у день судового засідання, до якого сторона позивача не з`явилась, з метою надання стороні позивача доступу до суду, належного часу для ознайомлення з відповідними доказами та скористатись процесуальним правом на надання відповідних пояснень, заперечень чи клопотань, суд вважає за необхідне призначити розгляд питання про компенсацію судових витрат в частині витрат понесених відповідачами на правничу допомогу у відповідності до положень ч.2 ст. 246 ЦПК України у відкритому судовому засіданні, з повідомленням учасників справи.
При вищевикладених обставинах та керуючись ст.ст.1-18,76-82,89,141,223, 246, 263-266, 267,268,273,352,354 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРЕЛА БІЛД» (місцезнаходження: 65038, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 84а) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_5 ), Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІС-ТРЕЙД» (місцезнаходження: 65031, м. Одеса, вул. Агрономічна, 205), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Аврамченко Сніжана Сергіївна (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13), Холоднобалківська сільська рада Біляївського району Одеської області (місцезнаходження: 67660, с. Холодна Балка, вул. Санаторна, 2а), Точилівська сільська рада Ананьївського району Одеської області (місцезнаходження: 66413, Одеська область, Ананьївський район, с. Точилове), Одеська міська рада (місцезнаходження: 65004, м. Одеса, площа Думська, 1), про визнання незаконним і скасування рішень державних реєстраторів, визнання частково недійсним рішення єдиного учасника товариства, усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення об`єкту нерухомого майна відмовити.
Призначити судове засідання на 12 березня 2024 року о 12 годині 30 хвилин з повідомленням учасників процесу в приміщенні Київського районного суду міста Одеси для вирішення питання про компенсацію судових витрат в частині витрат понесених відповідачами на правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи,якому повнерішення абоухвала судуне буливручені удень його(її)проголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 11.03.2024 року.
Головуючий Калініченко Л. В.
Суд | Київський районний суд м. Одеси |
Дата ухвалення рішення | 29.02.2024 |
Оприлюднено | 12.03.2024 |
Номер документу | 117547672 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: про приватну власність, з них: спори про самочинне будівництво |
Цивільне
Київський районний суд м. Одеси
Калініченко Л. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні