Ухвала

від 24.02.2025 по справі 947/6882/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

24 лютого 2025 року

м. Київ

Справа № 947/6882/22

Провадження № 61-1022ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Карела Білд» (далі - позивач), інтереси якого представляє адвокат Згода Олексій Олександрович (далі - адвокат),

на рішення Київського районного суду міста Одеси від 29 лютого 2024 року, додаткове рішення цього суду від 12 березня 2024 року та постанови Одеського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року

у справі за позовом позивача до ОСОБА_1 (далі - власниця), Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіс-Трейд» (далі - ТОВ «Артіс-Трейд») за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Аврамченко Сніжани Сергіївни, Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області (далі - Холоднобалківська сільрада), Точилівської сільської ради Ананьївського району Одеської області (далі - Точилівська сільрада), Одеської міської ради - про визнання незаконними і скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання частково недійсним рішення єдиного учасника товариства, усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення об`єкта нерухомого майна і

в с т а н о в и в :

1. У лютому 2022 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій із урахуванням заяви про зміну предмета позову просив:

- визнати незаконним і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Холоднобалківської сільради Сурай Д. Ю. від 25 жовтня 2019 року (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 49346954) про державну реєстрацію за власницею права власності на нежитлову будівлю магазину (далі - рішення № 49346954) за адресою: АДРЕСА_1 (далі - магазин);

- визнати недійсним пункт 4 рішення № 1 єдиного учасника (засновника) ТОВ «Артіс-Трейд» від 30 жовтня 2019 року щодо затвердження статутного капіталу цього товариства у розмірі 999 000,00 грн, що формується за рахунок внесення учасницею (засновницею) - власницею магазину (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1945436151101);

- визнати незаконним і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Точилівської сільради Копил В. Ю. від 31 жовтня 2019 року (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 49463928) про державну реєстрацію за ТОВ «Артіс-Трейд» права власності на магазин (далі - рішення № 49463928);

- визнати незаконним і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Аврамченко С. С. від 20 грудня 2021 року (індексний номер рішення № 62422821) про державну реєстрацію за ТОВ «Артіс-Трейд» права власності на магазин;

- усунути перешкоди у користуванні позивачем його власністю - житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання власниці знести (демонтувати) самочинно побудовану нежитлову будівлю магазину, розташовану на земельній ділянці 0,0051 га, межі якої зазначені у висновку експерта № 059/2021 будівельно-технічної експертизи від 23 вересня 2021 року та технічному звіті з кадастрового знімання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленому ФОП ОСОБА_2 .

2. 29 лютого 2024 року Київський районний суд міста Одеси ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову.

3. 12 березня 2024 року цей суд ухвалив додаткове рішення, згідно з яким стягнув з позивача на користь власниці 29 500,00 грн, а на користь ТОВ «Артіс-Трейд» - 35 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

4. 12 грудня 2024 року Одеський апеляційний суд прийняв дві постанови (повні тексти складені 23 грудня 2024 року), згідно з якими апеляційні скарги позивача залишив без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

5. 22 січня 2025 року адвокат в інтересах позивача сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 2394/0/220-25 від 23 січня 2025 року), у якій просить: 1) скасувати рішення та додаткове рішення суду першої інстанції і постанови апеляційного суду; 2) ухвалити нове рішення про задоволення позову; 3) вирішити питання про розподіл судових витрат. Обґрунтував так:

- суди неправильно застосували приписи статей 328, 329, 376, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 18 Закону України «Про основи містобудування», статті 29 Закону України «Про планування та забудову територій», статей 2, 18, 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;

- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах частин першої та третьої статті 105 ЦК УРСР, статей 5 і 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статей 5, 17, 22 Закону України «Про основи містобудування», пунктів 1.1, 1.2, 1.6, 2.1, 3.1, 4.1 Порядку надання дозволу на виконання будівельних робіт ДБН А 3.1 2-93, затвердженого наказом Мінбудархітектури України від 10 серпня 1993 року № 136, пункту 3 Правил роботи дрібнороздрібної торговельної мережі, затверджених наказом Міністерства зовнішніх економічних зв`язків і торгівлі України від 8 липня 1996 року № 369, пункту 2.4 Інструкції щодо форм державної статистичної звітності № 12-торг, затвердженої наказом Держкомстату України № 51 від 5 лютого 1999 року, пунктів 1.4, 1.6, 1.8, 1.9 Інструкції про порядок державної реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 121 від 9 червня 1998 року, пунктів 6, 13, 41 Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, а саме щодо скасування рішень державних реєстраторів і усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення об`єкта нерухомого майна;

- суди не врахували висновки Верховного Суду, сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 січня 2019 року у справі № 332/609/17, від 14 грудня 2023 року у справі № 591/1849/20, від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2020 року у справі № 486/1770/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 грудня 2020 року у справі № 923/236/19, від 19 вересня 2023 року у справі № 911/1406/20, від 18 квітня 2024 року у справі № 915/1567/21, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 2 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 11 грудня 2024 року у справі № 554/9234/20, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18;

- суди помилково виснували, що магазин є нерухомим майном, а не пересувним, і власниця побудувала його, ввела в експлуатацію та зареєструвала на нього право власності згідно з приписами чинного законодавства. Насправді у 2000 році державна технічна комісія підписала акт приймання в експлуатацію тимчасового квіткового торговельного павільйону. Павільйон мав поліпшену металеву конструкцію, встановлений тимчасово без улаштування фундаменту. Ця обставина підтверджена доказами, які є у матеріалах справи;

- станом на 10 травня 2020 року будівництво магазину могло відбуватися за умови отримання належних дозволу, затвердженого проєкту, документів на користування ділянкою для будівництва торговельного павільйону й інших документів, які позивачка не отримувала. Тому магазин не є капітальною спорудою, і його не могли ввести в експлуатацію та зареєструвати на нього право власності як на нерухомість. У матеріалах інвентаризаційної справи відсутні документи щодо магазину - торговельного квіткового павільйону. Про це Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради вказало у листі від 8 серпня 2022 року № 1514/03.01-08;

- рішення органу місцевого самоврядування, акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта чи акт прийняття в експлуатацію малих архітектурних форм, виданий органом місцевого самоврядування, не є документами, які можуть підміняти дозвільні та проєктні документи органів державного архітектурно-будівельного контролю для будівництва капітальної споруди (нерухомого майна);

- тимчасова споруда є рухомою річчю, оскільки виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без закладення фундаменту. Тому її вільне переміщення у просторі можливе без зміни призначення;

- Суди помилково не врахували експертні висновки:

згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 23 вересня 2022 року № 23/22 нежитлова будівля магазину не відповідає технічним характеристикам, зазначеним в акті про прийняття в експлуатацію торговельного квіткового павільйону від 13 квітня 2000 року, складеного державною технічною комісією, висновку управління архітектури та містобудування від 4 квітня 2000 року № 218/00, проєкту квіткового павільйону, розпорядженню Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 10 травня 2000 року № 729 про прийняття в експлуатацію торговельного квіткового павільйону;

згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 9 листопада 2021 року № 016/2021, яку провели у справі № 947/27482/20, належний позивачу магазин, який розташований поряд із житловим будинком АДРЕСА_1 , не відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва. Зокрема протипожежна відстань від магазину до житлового будинку менша 8 м, що не відповідає пункту 15.2.2 вимог до протипожежних відстаней, таб. 15.2 ДБН Б. 2.2-12.2019 «Планування та забудова територій» (аналогічний висновок є у судовій будівельно-технічній експертизі від 23 вересня 2022 року № 23/22);

- суди необґрунтовано виснували, що під час проведення реєстраційних дій державні реєстратори діяли відповідно до вимог чинного законодавства. Реєстратори не врахували істотні суперечності між технічними характеристиками відповідного об`єкта, які зазначені у документах, на підставі яких проведена державна реєстрація права власності (акті приймання в експлуатацію зведених споруд від 13 квітня 2000 року, розпорядженні про прийняття в експлуатацію торговельного квіткового павільйону від 10 травня 2000 року), згідно з якими зазначений об`єкт - торговельний павільйон, і у технічному паспорті від 16 жовтня 2019 року, який склали на нежитлову будівлю магазину площею 56 кв. м. Державний реєстратор Сурай Д. Ю. не звернула увагу на відсутність дозволу на будівництво магазину, реєстрації земельної ділянки під магазином і технічного паспорта на нього;

- реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Державна реєстрація права власності не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи такого права, але створює спростовну його презумпцію;

- 25 лютого 2021 року позивач уклав із Одеською міською радою договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 51101360:10:001:002. На цій ділянці розташований магазин. Міська у власність чи користування вказану ділянку рада власниці не передавала;

- згідно з наказом Міністерства юстиції України від 8 квітня 2020 року № 1349/5 скасовані рішення № 49346954 і № 49463928 на підставі скарги позивача та висновку колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 5 березня 2020 року. Проте 26 березня 2021 року Господарський суд міста Києва від 26 березня 2021 року ухвалив рішення у справі № 910/15946/20, згідно з яким скасував цей наказ;

- позивач дізнався, що власниця самочинно добудувала до об`єкта нерухомості, який належить позивачу, магазин, на який незаконно оформила право власності, а потім продала його ТОВ «Артіс-Трейд»;

- позивач неодноразово звертався до контролюючих органів у сфері будівництва з приводу перевірки самочинно побудованого магазину. Однак щоразу ці органи не могли належно перевірити законність дій власниці зі зведення магазину. Будівля останнього опирається на несучу конструкцію нерухомого майна позивача. Внаслідок цього позивач позбавлений можливості реконструювати його майно, бо це може зумовити руйнування обох будівель;

- державна реєстрація визначає момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Формулювання приписів статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно ніж, ті що встановлені цієї статтею. Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного з метою застосування припису частини четвертої статті 376 ЦК України;

- не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або іншого речового права на відповідну земельну ділянку. З огляду на принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку;

- оскільки внаслідок реконструкції, перебудови існуючого об`єкта він втрачає тотожність із тим, на який власник отримав право власності, самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник внаслідок такої реконструкції чи перебудови без дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проєктної документації, дозволу органу архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт;

- за змістом статті 391 ЦК України у разі порушення прав інших осіб право звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права. Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може заявити власник чи користувач земельної ділянки або інша особа, права якої порушує, зокрема, власник (користувач) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України;

- обов`язковому (безальтернативному) знесенню об`єкт будівництва підлягає у випадках, якщо він побудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та/або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи;

- суди зазначили, що до спірних правовідносин не можна застосувати приписи статей 202, 203, 215, 216 ЦК України щодо оскарження пункту 4 рішення загальних зборів учасників ТОВ «Артіс-Трейд», бо таке рішення не є правочином. Проте, якщо суди вважали, що позивач зазначив незастосовні норми права, то мали самостійно кваліфікувати відносини та застосувати ті норми, які ті відносини регулюють;

- 29 500,00 грн і 30 000,00 грн судових витрат, які стягнув суд першої інстанції з позивача на користь власниці та ТОВ «Артіс-Трейд», є завищеними і не відповідають обсягу правничої допомоги, яку надали адвокати. Докази таких витрат не є безумовною підставою для їхнього відшкодування позивачем. Суд має оцінити рівень витрат із урахуванням того, чи були вони фактично понесені, та чи була їхня сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалив рішення, всі витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару є завищеним із огляду, зокрема, на складність справи і витрачений адвокатом час. Суд має врахувати критерії реальності адвокатських витрат (дійсність і необхідність) та розумності їхнього розміру з огляду на обставини справи. В окремих випадках суд може самостійно зменшити відшкодування витрат на правничу допомогу.

6. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (частина перша статті 394 ЦПК України).

7. Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга подана у передбачений законом строк (повні судові рішення складені 23 грудня 2024 року) і з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. У цій скарзі є доводи, які потребують перевірки, щодо передбачених пунктами 1 і 3 частини другої статті 389 ЦПК України підстав для касаційного оскарження.

Керуючись статтями 260, 261, 389, 394, 395 ЦПК України Верховний Суд,

у х в а л и в :

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Карела Білд» на рішення Київського районного суду міста Одеси від 29 лютого 2024 року, додаткове рішення цього суду від 12 березня 2024 року, постанови Одеського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карела Білд» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіс-Трейд» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Аврамченко Сніжани Сергіївни, Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області, Точилівської сільської ради Ананьївського району Одеської області, Одеської міської ради - про визнання незаконними і скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання частково недійсним рішення єдиного учасника товариства, усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення об`єкта нерухомого майна.

2. Витребувати з Київського районного суду міста Одеси цивільну справу № 947/6882/22.

3. Роз`яснити учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, впродовж десяти днів із дня отримання цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко