Ухвала

від 11.03.2024 по справі 916/3728/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

11 березня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3728/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Колоколова С.І.,

Ярош А.І.,

перевіривши апеляційну скаргу Державного підприємства Одеський морський торговельний порт

на рішення Господарського суду Одеської області

від 07 лютого 2024 року (повний текст складено 12.02.2024)

у справі № 916/3728/23

за позовом: Державного підприємства Одеський морський торговельний порт

до відповідача: Приватного підприємства Солекс

про стягнення 155 553,15 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.02.2024 у справі №916/3728/23 (суддя Щавинська Ю.М.) у задоволені позову Державного підприємства Одеський морський торговельний порт відмовлено. Судові витрати покладено на позивача.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство Одеський морський торговельний порт звернулось безпосередньо до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2024 у справі №916/3728/23 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 01.03.2024, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Колоколова С.І., Ярош А.І.

У зв`язку з тим, що апеляційна скарга подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Одеський морський торговельний порт було відкладене до надходження витребуваних цією ж ухвалою з Господарського суду Одеської області матеріалів справи №916/3728/23 до суду апеляційної інстанції.

07.03.2024 матеріали справи №916/3728/23 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ознайомившись з одержаними матеріалами справи та матеріалами апеляційної скарги, судова колегія зазначає, що наведена апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України за наступними підставами.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Згідно положень ст. 259 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

У господарському судочинстві учасниками справи є сторони та треті особи (ст. 41 Господарського процесуального кодексу України).

За загальними положеннями господарського процесуального законодавства сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 Господарського процесуального кодексу України (ч. 1 ст. 45 цього Кодексу).

Такими особами є: юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас приписами ст.ст. 56-58 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на особливість складу учасників господарського судового провадження, передбачені варіанти здійснення їх представництва в судах.

Тобто, з урахуванням наведених положень законодавства, апелянт повинен надіслати апеляційну скаргу з доданими до неї документами саме учаснику справи, а не його представнику, коло яких не обмежено.

Перевіривши додані до апеляційної скарги документи, колегія суддів зазначає, що апелянтом надано до суду докази направлення апеляційної скарги адвокату Счастлівцевій Ларисі Валеріївні, яка зазначена апелянтом як представник Приватного підприємства Солекс.

Водночас, доказів направлення апеляційної скарги з додатками саме відповідачу юридичній особі апелянтом не надано, що свідчить про недотримання вимог ст. 259 та п. 3 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують повноваження представника.

Частиною ч. 2 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

За змістом частин 1 і 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Колегія суддів зазначає, що підписання та/або подання апеляційної скарги є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва.

В силу приписів ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Поняття законного представника визначено статтею 57 Господарського процесуального кодексу України.

Тобто, враховуючи вищезазначене, суд, звертає увагу позивача на те, що в даному випадку законом визначено 2 варіанта можливості участі у судовому процесі: особисто (самопредставництво) або через адвоката.

При цьому, 30.09.2016 року набрав чинності Закон України від 02.06.2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».

Підпунктом 11 п. 16-1 «Перехідні положення» Конституції України передбачено, що з 1 січня 2018 року представництво у судах апеляційної інстанції відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 та ст. 131-2 цієї Конституції здійснюється виключно прокурорами або адвокатами.

Водночас, судова колегія звертає увагу на те, що самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, Законом України від 18.12.2019 №390-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення", який набрав чинності 29.12.2019, внесено зміни, до Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких розширено випадки самопредставництва юридичної особи, суб`єкта владних повноважень і визначено, що «юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені» та визначено перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: закон, статут, положення, трудовий договір (контракт).

Аналізуючи наведений Закон, судова колегія зазначає, що оскільки мова йде про працівників (тобто осіб, які перебувають у трудових відносинах), документи, що мають бути подані в суд на підтвердження повноважень щодо самопредставництва, насамперед повинні підтверджувати трудові відносини.

Із Закону України від 18.12.2019 №390-IX впливає, що посадові особи органів місцевого самоврядування, які будуть представляти за посадою в порядку самопредставництва такі органи, мають надавати до суду:

- копію розпорядчого документа, який підтверджує трудові відносини (наказ, трудовий договір);

- посадову інструкцію, якою визначені обов`язки по здійсненню захисту в суді прав відповідного органу (як доказ, що дозволяє встановити обсяг повноважень вказаної посадової особи);

- положення про управління, департамент, відділ до функцій якого віднесено представництво інтересів в суді відповідного органу місцевого самоврядування.

З аналізу цієї норми закону вбачається, що визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

Судова колегія звертає увагу на те, що апеляційна скарга від імені Державного підприємства Одеський морський торговельний порт подана та підписана Костянтином ПАХОМОВИМ, адвокатом.

На підтвердження своїх повноважень представляти інтереси апелянта в суді Пахомовим Костянтином Юрійовичем до апеляційної скарги долучено довіреність від 28.12.2023 №23-9/9, в якій зазначено, що директор Державного підприємства Одеський морський торговельний порт доручає юрисконсульту відділу з судової роботи служби юридичної і договірної роботи Пахомову Костянтину Юрійовичу представляти інтереси підприємства в судах України.

Проте, як зазначалось вище, виходячи з вимог Закону України від 18.12.2019 №390-IX вбачається, що самоповноваження представництва та повноваження за довіреністю є взаємовиключними.

Отже, судова колегія зазначає, що до поданої скаржником апеляційної скарги не додано жодного документу щодо підтвердження повноважень Пахомова Костянтина Юрійовича представляти інтереси Державного підприємства Одеський морський торговельний порт у порядку самопредставництва.

Разом з цим, згідно з п. 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4)доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За положеннями ч. 3 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

У цьому контексті судова колегія наголошує, що довіреність визначає лише повноваження адвоката, межі наданих представникові прав та перелік дій, які він може вчиняти. А тому, у випадку здійснення представництва за довіреністю визначальним є те, що особа, яка здійснює таке представництво, має статус адвоката та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Така позиція суду апеляційної інстанції узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 12.10.2018 у справі №908/1101/17.

Разом з цим, апеляційний суд зазначає, що до апеляційної скарги представником апелянта не надано доказів того, що Пахомов Костянтин Юрійович має статус адвоката.

Таким чином, оскільки до матеріалів апеляційної скарги Державного підприємства Одеський морський торговельний порт не додано доказів на підтвердження того, що представник позивача Пахомов К.Ю. у даній справі має право відповідно до закону підписувати апеляційну скаргу від імені останнього у якості представника за довіреністю, як адвоката, або в порядку самопредставництва, колегія суддів зазначає про відсутність підстав вважати, що апеляційну скаргу підписано особою, яка має право її підписувати.

Аналогічна правова позиці викладена у постанові Верховного Суду від 23.11.2020 року №908/592/19 та ухвалі від 12.11.2020 у справі №915/145/20.

Окремо судова колегія звертає увагу на те, що пунктом 2 ч. 2 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, у тому числі, відомості про наявність або відсутність у учасників справи електронного кабінету.

Проте, у поданій апеляційній скарзі відсутні відомості щодо наявності чи відсутності у учасників справи (у тому числі у апелянта) Електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС.

Суд вважає за необхідне звернути увагу скаржника на приписи п. 7 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, де встановлено, що учасники справи зобов`язані виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Зокрема, це стосується й вимог ст. 258 Господарського процесуального кодексу України щодо процесуальних обов`язків скаржника.

Процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Положеннями ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог встановлених ст. 258 Господарського процесуального кодексу, а також подана особою, яка відповідно до ч. 6 ст. 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення ст. 174 Господарського процесуального кодексу.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 174 Господарського процесуального України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідно до положень ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, наявні підстави для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку апелянту для усунення вказаних недоліків.

При цьому суд вважає необхідним роз`яснити заявникові, що відповідно до приписів ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Також суд звертає увагу скаржника на те, що у відповідності до приписів ч.6 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,-

У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Одеський морський торговельний порт на рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2024 у справі №916/3728/23 залишити без руху.

2. Встановити Державному підприємству Одеський морський торговельний порт строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, шляхом надання до суду доказів, які підтверджують повноваження Пахомова Костянтина Юрійовича представляти інтереси Державного підприємства Одеський морський торговельний порт в суді апеляційної інстанції у порядку самопредставництва або докази, що Пахомов Костянтин Юрійович є адвокатом та докази надсилання апеляційної скарги з доданими до неї документами на адресу саме Приватного підприємства Солекс, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

3. Роз`яснити Державному підприємству Одеський морський торговельний порт, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

4. Звернути увагу учасників справи на те, що введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 №3200-IX передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог ст. 6 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддяЯ.Ф. Савицький

Суддя С.І. Колоколов

СуддяА.І. Ярош