Ухвала від 04.03.2024 по справі 910/14224/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

"04" березня 2024 р. Справа№ 910/14224/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

за участю представників:

від апелянта: Полець Д.М. - в порядку самопредставництва;

від позивача: Сімонова Є.О. - адвокат, (посвідчення №6709/10);

від відповідача: Кулинич В.П. - адвокат, (посвідчення №1892); Монастирський Д.О. - адвокат, (посвідчення №004280); Самсонович О.А. - адвокат, (посвідчення №000970);

у відкритому судовому засіданні за участю вільних слухачів згідно з протоколом судового засідання від 04.03.2024;

за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 (повний текст складено 22.01.2021)

у справі № 910/14224/20 (суддя - Баранов Д.О.)

за позовом Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"

до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

про визнання зобов`язань припиненими,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 позов АТ "Нікопольський завод феросплавів" задоволено. Визнано припиненими усі зобов`язання АТ "Нікопольський завод феросплавів" перед АТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором № 4Н09129Д від 02.02.2009, укладеним між АТ КБ "Приватбанк" та АТ "Нікопольський завод феросплавів", у зв`язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином. Вирішено питання відшкодування судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 апеляційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 - без змін. Вирішено питання судових витрат.

19.10.2022 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову по справі №910/14224/20, якою касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 22 січня 2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 квітня 2021 року у справі № 910/14224/20 - залишено без змін.

Не погодившись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Кабінет Міністрів України (як особа, що не брала участь у справі) 18.10.2021 (згідно з відтиском штемпеля суд) звернувся безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив поновити строк Кабінету Міністрів України на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 в повному обсязі і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Скаржник також просив здійснити слухання справи за участі уповноваженої особи скаржника. Крім того, скаржником було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2023 поновлено Кабінету Міністрів України пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 у справі № 910/14224/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 у справі № 910/14224/20, попереджено учасників справи, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду у відповідності до ч. 2 ст. 207 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 було відмовлено в задоволенні клопотання Кабінету Міністрів України про поновлення строку на подання доповнень до апеляційної скарги у даній справі.

Вказана ухвала була оскаржена до суду касаційної інстанції. Ухвалою Верховного Суду від 21.06.2023 було касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 у справі №910/14224/20 повернуто з усіма доданими до неї матеріалами скаржнику.

13.05.2023 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в закритому судовому засіданні. В задоволенні якого ухвалою від 15.06.2023 було відмовлено.

16.05.2023 від позивача надійшли пояснення щодо відсутності порушення прав та інтересів КМУ рішенням суду першої інстанції.

Також 16.05.2023 від позивача надійшли заперечення на заяву Кабінету Міністрів України.

12.06.2024 від апелянта надійшла заява з процесуальних питань.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 було зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 у справі № 910/14224/20 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 917/1212/21, провадження № 12-24гс23 (до закінчення перегляду в касаційному порядку).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.11.2023 касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задоволено. Скасовано ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 у справі № 910/14224/20. Справу № 910/14224/20 передано до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 призначено до розгляду справу № 910/14224/20. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга Кабінету Міністрів України на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 у справі № 910/14224/20 розглядатиметься у судовому засіданні 14.12.2023.

14.12.2023 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою призначив до розгляду апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 у справі № 910/14224/20 на 15.01.2024, у зв`язку з тим, що 14.12.2023 у місті Києві було оголошено повітряну тривогу та судове засідання не відбулось.

22.01.2024 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою призначив до розгляду апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 у справі № 910/14224/20 на 01.02.2024, у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному та судове засідання не відбулось.

05.02.2024 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою призначив до розгляду апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 у справі № 910/14224/20 на 12.02.2024, у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному та судове засідання не відбулось.

08.02.2024 (через Електронний суд) від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" надійшла заява про відвід судді Коротун О.М. (яка була зареєстрована та передана 09.02.2024). 09.02.2024 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про відвід головуючого судді Коротун О.М. від розгляду справи №910/14224/20.

09.02.2024 (через Електронний суд) від Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" надійшла заява про відвід судді Коротун О.М. (яка була зареєстрована та передана 12.02.2024). 12.02.2024 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про відвід головуючого судді Коротун О.М. від розгляду справи №910/14224/20.

В судовому засіданні 12.02.2024 КМУ подав заяву з процесуальних питань із долученням нових документів. У зв`язку з тим, що інші учасники апеляційного провадження не були обізнані із вказаним поясненням, суд апеляційної інстанції оголосив перерву до 04.03.2024.

Щодо суті поданих пояснень від 12.02.2024, скаржник зазначив, що наявність права КМУ на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може випливати також із специфіки правовідносин, що склалися в процесі націоналізації неплатоспроможного АТ «КБ «Приватбанк» та особливостей правового статусу інвестора, яким виступила Держава в 2016 році з посиланням на ст. 41-1 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Також у судовому засіданні 12.02.2024 відповідач подав клопотання про приєднання документів.

16.02.2024 (через Електронний суд) від позивача надійшли заперечення проти заяви Кабінету Міністрів України з процесуальних питань (в порядку ст. 169, 270 ГПК України).

Також 19.02.2024 (що були зареєстровані в суді апеляційної інстанції 20.02.2024) від відповідача надійшли додаткові пояснення у даній справі.

Суд апеляційної інстанції в порядку ст. 42 ГПК України долучив до матеріалів справи усі подані пояснення, заяви, доповнення та досліджує і розглядає їх в межах вирішення оскаржуваним рішенням прав скаржника.

22.02.2024 (через Електронний суд) від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" надійшла заява про відвід судді Коротун О.М. (яка була зареєстрована 23.02.2024). Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 було визнано необґрунтованим заявлений Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" відвід судді Коротун О.М. від розгляду справи №910/14224/20; справу № 910/14224/20 передано для вирішення питання про відвід судді Коротун О.М. у порядку, встановленому ст. 32 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.02.2024 (у складі: головуючий суддя - Вовк І.В., суддів: Палія В.В., Сибіги О.М.) було у задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про відвід судді Коротун О.М. від розгляду апеляційної скарги Кабінету Міністрів України на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 у справі № 910/14224/20 - відмовлено; матеріали справи № 910/14224/20 повернуто колегії суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді - Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

04.03.2024 від позивача надійшли пояснення щодо додаткових пояснень АТ КБ "Приватбанк" щодо заяви КМУ від 12.02.2024 з процесуальних питань та заперечень АТ «НЗФ» від 16.02.2024, в який заявник просив поновити строк на подання відповідних пояснень. В обґрунтування пропуску строку на подання своїх пояснень позивач зазначив, що останній отримав такі пояснення відповідача лише 20.02.2024. А тому просив поновити строк.

У судове засідання 04.03.2024 з`явились представники позивача, відповідача та апелянта. Також з урахуванням того, що судове засідання було відкритим, на ньому були присутні вільні слухачі та представники преси згідно протоколу судового засідання. Також відбувалась трансляція судового засідання в онлайн режимі, на сайті судової влади.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 було відмовлено в задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про поновлення строку на подачу пояснень; прийнято до спільного розгляду з апеляційною скаргою заяву Кабінету Міністрів України з процесуальних питань від 12.02.2024 в частині пояснень щодо питання його порушених прав. Заяву Кабінету Міністрів України в частині нових підстав та нових документів - залишено без розгляду.

Також в судовому засіданні 04.03.2024 судом апеляційної інстанції в порядку ст. 254, 270, 272 ГПК України було роз`яснено порядок розгляду апеляційної скарги, проведення судового засідання щодо першочергового вирішення питання щодо того, чи вирішувались права, інтереси та (або) обов`язки апелянта (КМУ) оскаржуваним судовим рішенням (вирішення процесуального питання).

Заслухавши пояснення скаржника, учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, розглянувши питання щодо того, чи вирішувались права, інтереси та (або) обов`язки апелянта (КМУ), держави оскаржуваним судовим рішенням, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, пунктом 41 постанови Верховного Суду від 20 листопада 2023 року у cправі № 910/14224/20 було визначено, що першочерговим є вирішення питання щодо того, чи порушувались чи вирішувались права, інтереси та (або) обов`язки апелянта (КМУ) оскаржуваним судовим рішенням.

Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулося в даній справі з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", в якому позивач просив суд визнати припиненими усі зобов`язання Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" перед Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" за кредитним договором № 4Н09129Д від 02.02.2009, укладеним між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів", у зв`язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 позов АТ "Нікопольський завод феросплавів" задоволено. Визнано припиненими усі зобов`язання АТ "Нікопольський завод феросплавів" перед АТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором № 4Н09129Д від 02.02.2009, укладеним між АТ КБ "Приватбанк" та АТ "Нікопольський завод феросплавів", у зв`язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином. Тобто до предмету дослідження у даній справі входили обставини виконання позивачем зобов`язань перед АТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором № 4Н09129Д від 02.02.2009.

Звертаючись із апеляційною скаргою у даній справі, апелянт в частині порушення своїх прав зазначав, що рішення щодо покриття збитків банку належить до виключної компетенції Кабінету Міністрів України як вищого органу банку. При цьому, КМУ посилається на те, що він є органом, який здійснює функцію управління корпоративними правами держави у статутному капіталі АТ «КБ «Приватбанк». А тому в апеляційній скарзі КМУ зазначив, що вказані обставини зумовлюють необхідність захисту порушеного права акціонера. Таким чином, скаржник зазначає, що обставини, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 у справі № 910/14224/20, прямо впливають на права, інтереси та обов?язки Кабінету Міністрів України (як вищого органу Банку), пов?язані з реалізацією належної йому виключної компетенції в частині вирішення питань щодо покриття збитків Банку, оскільки, відповідно до позиції відповідачів за позовом Банку в Суді Штату Делавер, ставлять під загрозу покриття завданих Банку збитків за рахунок колишніх кінцевих бенефіціарних власників Банку, що, в свою чергу, може призвести до необхідності прийняття Кабінетом Міністрів України (як вищим органом Банку) рішення про покриття таких збитків Банку за рахунок державних коштів та, відповідно, до додаткових витрат державного бюджету України.

В подальшому апелянт неодноразово подавав заяви з процесуальних питань, в яких фактично доповнював підстави та мотиви порушення його прав оскаржуваним рішенням, за захистом яких він звернувся в порядку ст. 272 ГПК України.

Так, у поданій заяві від 07.04.2023 скаржник зазначив про необхідність захисту його прав, вказуючи на штучність позову у даній справі, який спрямовано на те, щоб надати відповідачам за Американським позовом та іншими численними судовими провадженнями, які перебувають на вирішенні іноземних судів, пов?язаних з нанесенням Приватбанку шкоди у розмірі, що становить близько 6 млрд дол. США, можливість стверджувати, що на вирішенні українських судів перебувають справи, у яких досліджуються питання, пов?язані з кредитними договорами Приватбанку, і використати цей аргумент у справах за кордоном, і зокрема у США.

В подальшому, у поданій заяві від 12.02.2024 апелянт зазначив про необхідність захисту його прав як інвестора неплатоспроможного банку. А тому в даному випадку, за доводами апелянта, держава як інвестор має самостійний інтерес у спірний правовідносинах та у впливі оскаржуваного рішення на можливість виконання зобов`язань, прийнятих Державою України, в тому числі перед МВФ. У цій частині апелянт також зазначив, що Держава, відповідно до ст. 41-1 Закону № 4452-VI, постанови КМУ від 18.12.2016 № 961 «Деякі питання стабільності фінансової системи» та на підставі вказаного договору купівлі-продажу акцій банку набула статусу інвестора неплатоспроможного банку. А тому, як зазначає скаржник, очевидним є те, що інвестор, яким було покрито збитки, має власний безпосередній інтерес у відшкодуванні таких збитків винним особам. Вказане свідчить про наявність безпосереднього правового зв`язку між такими судовими рішеннями українських судів та правами і інтересами неплатоспроможного банку. Окрім цього, скаржник зазначив, що в контексті правовідносин, які виникли в межах даної справи наявний безпосередній зв`язок та вплив оскаржуваного рішення на можливість виконання зобов`язань, які прийняла на себе Держава України, в тому числі перед МВФ, що полягають у поверненні активів Приватбанку. А також зазначив про інтереси Уряду в сфері корпоративних відносин із банком. Тобто, в даному випадку, Держава як інвестор має самостійний інтерес у спірних правовідносинах, а дане судове рішення, за доводами скаржника, безпосередньо впливає на її права.

Таким чином, заявник неодноразово змінював та доповнював свою позицію щодо порушених прав та мотивів необхідності їх захисту.

Водночас, право особи, яка не брала участі у справі, на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції закріплене у статті 254 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції (ч. 1).

При розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 Господарського процесуального кодексу України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України. (Аналоігчна правова позиція зазначена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112 та від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16).

Отже, у разі подання апеляційної скарги не учасником справи, який не був присутній під час апеляційного розгляду справи, а особою, яка взагалі не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції перш за все має з`ясувати, чи вирішував суд першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановлення факту вирішення судом першої інстанції зазначених питань є необхідною передумовою для здійснення апеляційного перегляду судового рішення та оцінки доводів особи, яка подала скаргу, оскільки в інакшому випадку (якщо буде встановлено, що питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника у справі судом першої інстанції не вирішувалися) апеляційний господарський суд закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від того, чи розглядалися відповідні доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши подану апеляційну скаргу, заяви і доповнення (прийняті судом в частині зазначеного процесуального питання) та дослідивши рішення суду першої інстанції, не встановив обставин того, що суд першої інстанції вирішив питання про права, інтереси та (або) обов`язки Кабінету Міністрів України у даній справі. Так, ані в мотивувальній частині рішення, ані в резолютивній не вирішувалось питань про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника (Уряду) та держави.

Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що можливість оскарження рішення в порядку ст. 272 ГПК України має певну специфіку, як і оскарження рішення особою, яка не брала участі у розгляді справи з урахуванням положень ч. 1 ст. 254 ГПК України.

Як видно з апеляційної скарги, пояснень, доповнень, виступу представника відповідача в судовому засіданні, скаржник вважає порушення (вирішення) його прав, зокрема, факт подання позову у даній справі.

Положення ГПК України не містять критеріїв визначення безпідставного або штучного позову, а тому однозначно встановити, що позов є штучним або завідомо безпідставним, без дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, не вбачається за можливе. З урахуванням встановлення ухвалою від 04.03.2024 порядку проведення судового засідання щодо першочергового вирішення питання щодо того, чи порушувались чи вирішувались права, інтереси та (або) обов`язки апелянта (КМУ) оскаржуваним судовим рішенням (вирішення процесуального питання (з урахуванням п.41 постанови Верховного Суду від 20 листопада 2023 року у cправі № 910/14224/20).

Висновок про штучний характер позову або про те, що він є завідомо (для позивача) безпідставним, не повинен ґрунтуватися на припущеннях. В іншому разі висновок про те, що подання такого позову є зловживанням процесуальними правами, не буде переконливим і, відповідно, залишення позовної заяви без розгляду може бути розцінене як порушення права позивача на судовий захист.

У ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З наведеного слідує, що підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення прав чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звертається з таким позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб?єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.

Водночас, суд, за загальним правилом, перевіряє доводи позивача і, в залежності від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об?єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12.07.2019 у справі № 910/16436/18, від 22.07.2019 у справі № 910/16407/18, від 05.09.2019 у справі № 910/16404/18 від 24.10.2019 у справі № 910/16413/18.

Кабінет Міністрів України стверджує, що дії Господарського суду міста Києва у даній справі направлені на створення умов для штучного впливу на вирішення спору по захисту прав Банку, який розглядається за правилами іншого судочинства іноземним судом.

З приводу цього Велика Палата Верховного Суду зробила свій висновок у даній справі (на який, зокрема, посилається і Кабінет Міністрів України), виклавши його у постанові від 19.10.2022:

« 51. Перевіривши доводи касаційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» щодо порушення судами попередніх інстанцій інших вимог процесуального закону (зокрема, щодо встановлення обставин, які не входять до предмета доказування, неправильного визначення підстав позову, формування в оскаржуваних рішеннях висновків, які не мають значення для справи, тощо) Велика Палата Верховного Суду не встановила допущення судами першої та апеляційної інстанції порушень, які призвели до ухвалення незаконних рішень…

70. У цій справі позивач звернувся до суду не за захистом свого права на припинення зобов`язання (як помилково вважає відповідач), а за захистом свого законного інтересу у правовій визначеності щодо прав і обов`язків у відносинах з відповідачем за Кредитним договором.

71. Ураховуючи цей висновок, Велика Палата Верховного Суду відхиляє аргумент відповідача про те, що подання позивачем позову в цій справі не спрямовано на захист його прав, а є спробою встановлення обставин для використання в подальшому в судових спорах в іноземних державах».

Крім того, щодо можливості застосування норм статті 272 ГПК України, суд апеляційної інстанції виходить з того, що метою цієї статті є недопущення перегляду судом апеляційної інстанції судового рішення суду першої інстанції з мотивів, які були вже предметом розгляду за первісно поданою апеляційною скаргою.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 272 Господарського процесуального кодексу України якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не досліджує такі доводи заявника (як факт порушення, вирішення його прав), оскільки такі доводи (як обґрунтування по суті, викладене відповідачем) вже були розглянуті і їм надана оцінка судом касаційної інстанції.

Водночас, суд апеляційної інстанції у даній справі також не досліджував як мотиви скаржника (заяви з процесуальних питань), так і доводи відповідача, заперечення позивача про штучність позову (по суті) через викладене вище.

Посилання скаржника (з яким погодився відповідач у справі) на необхідність захисту судом його прав (як акціонера, управителя корпоративними правами, інвестора) не приймаються судом апеляційної інстанції, виходячи з імперативних приписів ст. 254, 272 ГПК України.

Так, право на звернення особи до господарського суду (як право на судовий захист) у розумінні ч. 2 ст. 4 ГПК України є більш широким поняттям, ніж право особи (яка не брала участь у справі) на звернення з апеляційною скаргою, виходячи зі ст. 254 ГПК України.

Таким чином, законодавець приписами ч. 1 ст. 254 ГПК України визначив єдиною підставою для захисту такої особи (яка не брала участі у розгляді справи) шляхом подачі апеляційної скарги - вирішення питання про її права, інтереси та (або) обов`язки саме такої особи судом.

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення, оскаржуване такою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов?язків цієї особи, тобто в рішенні суду безпосередньо розглядається й вирішується спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права та обов?язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення слід вважати таким, що прийнято про права та обов?язки осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо: 1) в описовій чи мотивувальній частині рішення містяться висновки або судження суду про права та обов?язки цих осіб; 2) в резолютивній частині рішення містяться висновки про вирішення прав та (або) обов`язків.

Таким чином, рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов?язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов?язки таких осіб. У такому разі рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов?язків. Будь-який інший правовий зв?язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Натомість, судом апеляційної інстанції вказаного встановлено не було.

Так, як встановлено судами усіх інстанцій при вирішенні спору у даній справі, він виник щодо кредитних правовідносин між позивачем та відповідачем щодо укладеного між ними кредитного договору. Тоді як скаржник (КМУ) не є стороною вказаного кредитного договору.

За таких обставин, посилання скаржника та відповідача на штучність даного позову, наявність іншої справи (як обґрунтування правового зв`язку), відхиляються судом апеляційної інстанції в розумінні ст. 254 ГПК України.

При цьому суд апеляційної інстанції, аналізуючи та співставляючи зміст відповідних аргументів, має виходити також зі змісту міжнародних зобов`язань України, зокрема, змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, серед іншого, передбачає повагу до судового рішення, що набрало законної сили.

В цій частині суд апеляційної інстанції у даному аспекті відхиляє також доводи скаржника з посиланням на окремі думки як у даній справі, так і в інших справах (зокрема, у справі № 910/18214/19) з урахуванням наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 34 ГПК України суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

Водночас, суд апеляційної інстанції з урахуванням положень ст. 129-1 Конституції України позбавлений права переглядати (в тому числі в порядку ст. 254, 272 ГПК України) рішення суду, яке набрало законно сили на підставі окремих думок суддів. Так і відхиляє суд апеляційної інстанції доводи з посилання на постанови у наступних справах: № 911/169/16 від 13.06.2018, №916/993/17 від 19.06.2018, №913/317/18 від 03.04.2019 (на які апелянт посилався в апеляційній скарзі, поясненнях); № 757/7499/17-ц, № 201/473/17 (на які апелянт посилався, зокрема, в заяві від 12.06.2023), оскільки питання релевантності обставин справи (судової практики, на яку посилались апелянт та відповідач) при вирішення питання про порушення прав скаржника не вирішувалось судом апеляційної інстанції.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 13.07.2023 у справі № 910/3428/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ардена" про визнання правочину недійсним, Верховний Суд постановою від 13.07.2023 касаційні скарги Кабінету Міністрів України та акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" залишив без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 у справі № 910/3428/19 - без змін. (Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 у справі № 910/3428/19 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 у справі № 910/3428/19 було закрито).

Так, суд апеляційної інстанції частково на підставі ст. 236 ГПК України враховує, зокрема, п. 17 вказаної постанови, в якій Верховний Суд зазначив, що рішенням господарського суду міста Києва від 03.06.2019 у вказаній справі не вирішувалося питання про права, інтереси та (або) обов`язки акціонерів банку (держави), від імені якої дії Кабінет Міністрів України, а розглядався спір, який виник між двома суб`єктами господарювання (ТОВ "Артіс" та ТОВ "Ардена"), суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження зі справи (п. 17 постанови).

Суд апеляційної інстанції також відхиляє в розумінні ч. 4 ст. 236 ГПК України (як підставу для розгляду по суті апеляційної скарги КМУ) доводи відповідача з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19 в частині того, що 100% акцій ПАТ «КБ «Приватбанк» було продано інвестору - державі в особі Мінфіну в порядку ст. 41-1 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», так і доводи скаржника в цій частині, викладені в заяві з процесуальних питань від 12.02.2024. Оскільки такі доводи як скаржника у заяві від 12.02.2024, так і відповідача у клопотанні про приєднання документів від 12.02.2024 з посиланням на те, що держава як інвестор має самостійний інтерес у спірних правовідносинах - не є вирішенням її прав, інтересів та (або) обов`язків чи прав заявника відповідно до приписів ч. 1 ст. 254 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції при вирішенні даного процесуального питання безпосередньо керуються положеннями п. 1 ч. 1 ст. 129 Конституції України про рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Ст. 7 ГПК України передбачає, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

А тому доводи скаржника та відповідача в цій частині відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані.

У зв`язку із закриттям провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 254, п.3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, суд апеляційної інстанції не розглядає подані сторонами інші заяви з процесуальних питань, а також пояснення та заперечення на них, оскільки при з`ясуванні першочергового питання про вирішення прав, інтересів та (або) обов`язків скаржника, було встановлено про те, що питання про права останнього оскаржуваним рішенням не вирішувались.

На підстав ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. На підставі вказаного суд апеляційної інстанції зазначає, що апелянт та сторони не позбавлені права звернутись із клопотанням про повернення, розподілу судового збору.

Керуючись ст. 234, ч. 2 ст. 254, п. 3 ч. 1 ст. 264, 272 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 у справі № 910/14224/20 - закрити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 11.03.2024.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк