Ухвала від 16.05.2024 по справі 910/14224/20

УХВАЛА

16 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14224/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т. М. (головуючий), Бенедисюка І. М., Колос І. Б.,

розглянувши клопотання Кабінет Міністрів України

про розгляд касаційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін

за касаційною скаргою Кабінет Міністрів України (далі - КМУ, скаржник)

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024

за позовом Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів»

до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

про визнання зобов`язань припиненими,

за участі особи, яка подала апеляційну скаргу - Кабінет Міністрів України,

ВСТАНОВИВ:

КМУ 03.04.2024 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 про закриття апеляційного провадження у справі № 910/14224/20, а справу направити для продовження розгляду до Північного апеляційного господарського суду. Крім того, скаржник в прохальній частини касаційної скарги, зокрема, просив розгляд справи здійснювати за обов`язкової участі особи, яка забезпечує самопредставництво інтересів держави в особі КМУ в судах.

Ухвалою Верховного Суду від 23.04.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 910/14224/20 за касаційною скаргою КМУ на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 у справі №910/14224/20 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та відмовлено КМУ у задоволенні клопотання про розгляд касаційної скарги в судовому засіданні за участі особи, яка забезпечує самопредставництво інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України в судах.

Ухвалою Верховного Суду від 23.04.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 910/14224/20 за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 у справі №910/14224/20 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; вирішено розглядати спільно касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 у справі №910/14224/20 з касаційною скаргою КМУ на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 у справі № 910/14224/20.

КМУ 09.05.2024 (згідно з поштовими відмітками на конверті) подав до Верховного Суду клопотання про виклик учасників справи у судове засідання для надання пояснень та просило здійснювати розгляд касаційної скарги КМУ у справі № 910/14224/20 в порядку частини шостої статті 301 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, яке судом зареєстроване 13.05.2024.

Вказане клопотання мотивовано тим, що:

справа має виняткове значення для скаржника, оскільки за наслідками розгляду Верховним Судом зазначеної справи буде встановлюватись ряд обставин після дослідження та з`ясування яких буде сформований правовий висновок щодо застосування норм матеріального та процесуального права щодо: наявності права у держави як акціонера, на захист своїх корпоративних прав, шляхом оскарження рішення суду стороною у якому є акціонерне товариство; наявності права у держави як інвестора, на захист своїх прав стосовно забезпечення за рахунок коштів державного бюджету додаткової капіталізації неплатоспроможного банку та вжиття заходів на відшкодування витрачених коштів, шляхом оскарження рішення суду стороною у якому є такий банк. Натомість, залишення касаційної скарги Уряду без задоволення, а ухвали суду апеляційної інстанції без змін, матиме вкрай негативний вплив на економіку держави в цілому.

На переконання Кабінету Міністрів України неупереджений розгляд даної скарги, встановлення об`єктивної істини у спірних правовідносинах щодо правильного застосування норм ГПК України, та норм матеріального права можливий виключно шляхом повідомлення усіх учасників даної справи та проведення відкритого судового засідання з метою надання уповноваженим представникам процесуальної можливості виступити з промовою безпосередньо в суді задля правильного, всебічного та обґрунтованого вирішення всіх спірних питань, порушених позивачем у своїй касаційній скарзі.

Водночас, не будучи залученим до участі у судових засіданнях Верховного Суду, скаржник, як і інші учасники справи, фактично позбавлений можливості надати свої пояснення стосовно обставин даної справи та доводів касаційної скарги;

сама справа № 910/14224/20, як і власне порушення прав Держави в межах спірних правовідносин становить значний суспільний резонанс та є тривалий час об`єктом уваги засобів масової інформації.

Розглянувши зазначені клопотання, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, враховуючи наступне.

Згідно із частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.

Водночас Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 26 травня 1988 року у справі «Екбатані проти Швеціїї» зазначив, що якщо розгляд справи у суді першої інстанції був публічним, відсутність «публічності» при розгляді справи у другій та третій інстанціях може бути виправданою особливостями процедури по цій справі. Якщо апеляційна скарга стосується виключно питання права, залишаючи осторонь фактичні обставини справи, то вимоги статті 6 Конвенції можуть бути дотримані і тоді, коли заявнику не було надано можливості бути заслуханим у апеляційному чи касаційному суді особисто.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З матеріалів справи вбачається, що суди першої, апеляційної інстанції, Верховний Суд та Велика Палата Верховного Суду у 2021 - 2022 роках вирішуючи спір по суті здійснювали її розгляд у відкритому судовому засіданні з повідомленням усіх учасників справи та за їх участю (щодо учасників справи), тобто відбувся публічний розгляд справи.

Також Верховний Суд виходить з того, що розгляд справи у суді апеляційної інстанції за скаргою КМУ також відбувався у відкритому судовому засіданні, тобто публічно.

Наразі перед Верховним Судом з огляду на предмет оскарження (ухвала Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 у справі № 910/14224/20, якою апеляційне провадження за апеляційною скаргою КМУ на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 у справі № 910/14224/20 закрито) поставлене процесуальне питання щодо правильності застосування норм процесуального та матеріального права зазначених у касаційній скарзі КМУ:

статті 7 Закону України «Про банки і банківську діяльність», пунктів 68, 79, 80, 81 статуту Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ «Приватбанк», затвердженого постановою КМУ від 05.06.2019 № 594 (в редакції постанови КМУ від 14.08.2019 № 712), а також частини першої статті 254 ГПК України;

статей 43, 76, 238, 264, 272 ГПК України та дослідження питання «штучності» характеру позову у справі № 910/14224/20, про яке завляв скаржник та відповідач, обґрунтовуючи необхідність захисту порушеного права КМУ;

статей 2, 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», постанову КМУ від 18.12.2016 № 961 «Деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи» та врахування / неврахування висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19, та наявності / відсутності підстав для необхідності захисту прав КМУ як інвестора.

У пункті 96 висновку № 6 від 24 листопада 2004 року Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) «Про справедливий суд у розумні строки та роль судді в судових процесах з урахуванням альтернативних засобів вирішення спорів» передбачається, що суд повинен, крім випадків, чітко визначених законом, мати можливість вирішувати, яке саме, усне чи письмове, провадження застосовувати. При цьому у пунктах 104-105 цього висновку зазначено, що кожна окрема справа потребує «пропорційного» розгляду, тобто в такий спосіб, що дозволяє сторонам досягти справедливості ціною, спільномірною з проблемами, що розглядаються, й ціною позову, а також у такий спосіб, що дозволяє суду розглянути інші справи в розумні строки.

КРЄС зазначає, що обмеження повноважень судді щодо вирішення питання чи слід застосовувати усну або письмову форму провадження є несумісними з ефективним правосуддям (пункт 106 цього ж висновку).

Порядок розгляду касаційної скарги врегульовано статтею 301 ГПК України, згідно з частиною першої якої у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Частиною п`ятою цієї ж статті встановлено, що перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною шостою статті 301 ГПК України передбачено, що з урахуванням конкретних обставин справи суд касаційної інстанції може розглянути касаційні скарги, зазначені у частинах четвертій і п`ятій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Частиною тринадцятою статті 8 ГПК України унормовано, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

При цьому Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що межі розгляду справи судом касаційної інстанції передбачені у статті 300 ГПК України, згідно з якою, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Суд виходить з того, що право надати пояснення може реалізовуватись з огляду на статті 42, 46,169 ГПК України і в письмовому вигляді, при цьому Суд звертає увагу і на імперативні приписи частин 10, 11 статті 301 ГПК України, які визначають, що учасники справи дають свої пояснення щодо касаційної скарги та відзиву на неї, та у своїх поясненнях сторони та учасники справи можуть наводити тільки ті доводи, які стосуються підстав касаційного перегляду судового рішення.

Зазначені посилання на публікації, як і публікації, участь громадськості у контексті доводів даного клопотання не є обставинами, які у цій справі є тими обставинами справи, про які вказані у частині 6 статті 301 ГПК України, і які обумовлюють призначення справи у судове засідання з повідомленням (викликом) учасників справи.

Верховний Суд також ураховує, що розгляд справи по суті спору як і розгляд справи в апеляційній інстанції за скаргою КМУ відбувався публічно, а також, що проявом публічністі є наявність судових рішень у відкритому доступі в реєстрі судових рішень.

Враховуючи предмет оскарження (ухвала Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 про закриття апеляційного провадження), що не є тією ухвалою, якою закінчено розгляд справи; скарга стосується виключно питання права, залишаючи осторонь фактичні обставини справи; публічний розгляд справи в попередніх інстанціях; практику Європейського суду з прав людини як джерело права та те, що у статтях 8, 300, 301 ГПК України передбачено, що перегляд ухвал суду апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами; суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій; Верховний Суд виконує функцію «суду права» та не є «судом фактів»; учасники справи дають свої пояснення щодо касаційної скарги та відзиву на неї, та у своїх поясненнях сторони та учасники справи можуть наводити тільки ті доводи, які стосуються підстав касаційного перегляду судового рішення, з огляду на межі перегляду, Суд вважає, що перегляд оскаржуваної ухвали апеляційного суду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідатиме принципам ефективного правосуддя та статті 2 ГПК України.

Отже, ураховуючи практику Європейського суду з прав людини як джерело права, приписи статей 8, 300, 301 ГПК України та зважаючи на те, що КМУ не навів переконливих мотивів, обґрунтувань, які б свідчили про наявність конкретних обставин справи, які обумовлюють необхідність у проведенні судового засідання з повідомленням (викликом) учасників справи сторін, Суд доходить висновку про відмову у задоволенні клопотання про розгляд касаційної скарги Кабінету Міністрів України на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 у справі №910/14224/20 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Положенням частини другої статті 314 ГПК України передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Керуючись частиною тринадцятою статті 8, статтями 234, 235, 300, 301, 314 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Кабінету Міністрів України у задоволенні клопотання про розгляд касаційної скарги Кабінету Міністрів України на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 у справі № 910/14224/20 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос