Рішення

від 28.02.2024 по справі 915/931/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року Справа № 915/931/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Савки К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «МИКОЛАЇВГАЗ» (54003, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 159; ідентифікаційний код 05410263)

до відповідача: Дочірнього підприємства «САНТА-ПЕТРІВКА» (57135, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с. Петрівка, вул. Леніна, буд. 38; ідентифікаційний код 32614806)

про: стягнення грошових коштів,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Іноземцев Є.С., адвокат за довіреністю,

від відповідача: Бессчастна А.В., адвокат за ордером, Арсенюк І.Р., начальник служби газу, за посвідченням

Суть спору:

13.06.2023 Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «МИКОЛАЇВГАЗ» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 54001-СК-10481-0623 від 09.06.2023 (з додатками), в якій, з урахуванням заяви б/н від 28.06.2023 (вх. № 8533/23) про збільшення позовних вимог, просить суд:

- стягнути з ДП «САНТА-ПЕТРІВКА» (код ЄДРПОУ 32614806) на користь Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «МИКОЛАЇВГАЗ» (код ЄДРПОУ 05410263) заборгованість в сумі 1 141 053,40 грн, пеню в сумі 276 723,86 грн, три відсотка річних в сумі 21 023,72 грн, інфляційні збитки в сумі 74 729,25 грн, всього 1 513 604,46 грн;

- стягнути з ДП «САНТА-ПЕТРІВКА» (код ЄДРПОУ 32614806) на користь Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «МИКОЛАЇВГАЗ» (код ЄДРПОУ 05410263) судові витрати в сумі 22704,07 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: умов пунктів 2.1, 6.1 Договору розподілу природного газу від 01.01.2016, укладеного між сторонами шляхом підписання відповідачем Заяви-приєднання № 09420WH2MEAP016 від 01.01.2016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), з додатками; актів наданих послуг за період з липня 2022 року по квітень 2023 року; листа-претензії № 54003.1-СЛ-9850-0623 від 01.06.2023; платіжних інструкцій (7 шт.); застосування норм статей 11, 509, 525, 530, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 193 Господарського кодексу України, приписів Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30.09.2015; та мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині оплати наданих Оператором ГРМ послуг з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим.

Ухвалою суду від 19.06.2023 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/931/23 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 18 липня 2023 року о 10:20; запропоновано позивачу у строк до 30.06.2023 надати суду та направити відповідачу докази здійснення споживачем часткової оплати, на яку оператор ГРМ посилається за текстом позовної заяви; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

29.06.2023 до суду від позивача надійшла заява б/н від 28.06.2023 (вх. № 8533/23) про збільшення розміру позовних вимог.

04.07.2023 до суду від відповідача надійшла заява б/н від 04.07.2023 (вх. № 8764/23) про вступ у справу представника, з наданням доступу до електронної справи № 915/931/23 в підсистемі «Електронний суд».

07.07.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 06.07.2023 (вх. № 8916/23), в якому заявник просить суд:

1. Задовольнити позовні вимоги частково та стягнути з Відповідача заборгованість за послуги з розподілу природного газу:

- за липень 2022 року частково, в сумі 172 668,63 грн. (з урахуванням зарахування в оплату вартості послуг грошових коштів в сумі 18 382,25 грн., сплачених в 2023 році);

- за серпень 2022 року в сумі 191 050,93 грн.;

- за вересень 2022 року в сумі 191 050,93 грн.;

- за жовтень 2022 року в сумі 191 050,91 грн.

2. В іншій частині позову відмовити.

3. Розстрочити виконання рішення суду на один рік рівними частинами з моменту прийняття судом рішення.

4. У випадку прийняття рішення про стягнення пені зменшити розмір пені на 90 %.

У відзиві ДП «Санта-Петрівка» визнає позовні вимоги частково, в сумі 745 821,40 грн., у т.ч.: заборгованість за послуги за липень 2022 року в сумі 172 668,63 грн. (191 050,88 грн. 18 382,25 грн.); заборгованість за послуги за серпень 2022 року в сумі 191 050,93 грн.; заборгованість за послуги за вересень 2022 року в сумі 191 050,93 грн.; заборгованість за послуги за жовтень 2022 року в сумі 191 050,91 грн.

В іншій частині (оплата вартості послуг в листопаді-грудні 2022 року та в січні-квітні 2023 року, а також сплата пені, інфляційних витрат та 3% річних), на переконання відповідача, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві, мотивовані, зокрема, таким:

1) щодо оплати вартості послуг в січні-квітні 2023 року відповідач зазначає, що, по-перше, вартість послуг за період з січня по квітень 2023 року в сумі 10 504,15 грн. оплачена відповідачем в повному обсязі; по-друге, у відповідача не виникло зобов`язань по оплаті послуг з розподілу природнього газу в 2023 році і грошові кошти в сумі 10 504,15 грн. мають бути зараховані в погашення заборгованості за послуги з розподілу природнього газу, надані в 2022 році;

2) щодо оплати вартості послуг, починаючи з листопада 2022 року відповідач зазначає, що 2 листопада 2022 року позивач припинив газопостачання природного газу відповідачу в зв`язку з витоком газу на вузлі обліку газу, який належить позивачу і до якого відповідач не має фізичного доступу. Припинення газопостачання підтверджується Актом №319 від 02.11.2022р. Знаходження вузла обліку газу, на якому було зафіксовано виток, який і став причиною припинення газопостачання, за межею балансової належності відповідача та відповідальність позивача за збереження цілісності пломб на вказаному вузлі підтверджується Актом розмежування та актом відповідальності за прилади обліку. Таким чином, відповідач зазначає, що починаючи з 2 листопада 2022 року позивач не надає відповідачу послуги з розподілу природного газу, оскільки ним не здійснюється та не може здійснюватись переміщення природного газу з метою його фізичної доставки до межі балансової належності відповідача, як це передбачено пунктом 35 статті 1 Закону та пунктом 1.1. Типового договору, а отже стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу за листопад та грудень 2022 року в сумі 382 101,84 грн., а також нарахування вартості послуг за січень-квітень 2023 року в сумі 10 504,15 грн. є безпідставним. У відповідності з вищевикладеним, грошові кошти, сплачені відповідачем позивачу протягом 2023 року в сумі 18 382,25 грн. (загальна сума, сплачена в 2023 році 197 847,15 грн., з яких 179 464,90 грн. сплачені на виконання рішення суду по справі №915/438/22; 197 847,15 грн. 179 464,90 грн. = 18 382,25 грн.) мають бути зараховані в рахунок погашення заборгованості за послуги з розподілу природнього газу за 2022 рік. З урахуванням викладеного, відповідач визнає заборгованість за послуги за липень 2022 року в сумі 172 668,63 грн. (191 050,88 грн. 18 382,25 грн.).

Посилаючись на приписи ст.ст. 526, 549, 625 Цивільного кодексу України, відповідач вказує, що позивачем не надано суду доказів направлення відповідачу ані рахунків, ані актів наданих послуг в порядку та строки, передбачені Кодексом та Типовим договором, отже, не довів порушення строків виконання зобов`язань по оплаті вартості послуг, тому є безпідставними нарахування 3 % річних, пені та інфляційних втрат.

Крім наведеного, відповідач просить суд відповідно до частини 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України вирішити питання про розстрочення виконання судового рішення на один рік зважаючи на відсутність вини підприємства у виникненні спору, а також на наявність надзвичайних невідворотних подій, які стали причиною виникнення заборгованості, на перебіг яких відповідач не має впливу.

Також, посилаючись на норми чинного законодавства, відповідач з наведенням відповідних обґрунтувань просить суд (у випадку прийняття рішення про стягнення пені) зменшити розмір пені на 90 %.

Ухвалою суду від 18.07.2023 було продовжено строк проведення підготовчого провадження у даній справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 19 вересня 2023 року о 10:00.

Ухвалою суду від 19.09.2023 було відкладено підготовче засідання на 11 жовтня 2023 року об 11:00.

06.10.2023 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення б/н від 06.10.2023 (вх. № 13205/2023) щодо обставин припинення газопостачання Дочірнього підприємства «САНТА-ПЕТРІВКА» у листопаді та грудні 2022 року, зокрема, стосовно переміщення природного газу з метою його фізичної доставки відповідачу відносно межі балансової належності останнього.

Ухвалою суду від 11.10.2023 було закрито підготовче провадження у справі № 915/931/23 та призначено її до судового розгляду по суті на 08 листопада 2023 року об 11:00.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у даній справі судді Смородінової О.Г. у період з 07.11.2023 по 14.11.2023, судове засідання у даній справі, призначене на 08.11.2023 не відбулося.

Ухвалою суду від 15.11.2023 розгляд справи № 915/931/23 по суті було призначено на 29 листопада 2023 року об 11:00.

29.11.2023 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 28.11.2023 (вх. № 15747/23) про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю забезпечити явку повноважного представника, у зв`язку з його участю в іншому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 29.11.2023, за клопотанням позивача розгляд справи по суті було відкладено на 19 грудня 2023 року о 10:10.

19.12.2023 до суду від учасників справи надійшла така кореспонденція:

- клопотання позивача б/н від 18.12.2023 (вх. № 16584/23) про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю забезпечити явку повноважного представника, у зв`язку з його участю в іншому судовому засіданні;

- клопотання відповідача б/н від 19.12.2023 (вх. № 16600/23), за змістом якого підприємство зазначає, що не заперечує проти задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 19.12.2023 розгляд справи № 915/931/23 по суті було відкладено на 23 січня 2024 року о 12:00.

23.01.2024 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 23.01.2024 (вх. № 918/24) про долучення доказів, а саме акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності № 46 від 01.06.2016.

В судовому засіданні, проведеному 23.01.2024 за участю представників позивача та відповідача, було оголошено перерву до 20 лютого 2024 року об 11:45.

20.02.2024 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 19.02.2024 (вх. 1977/24) щодо наданих відповідачем додаткових доказів.

В судовому засіданні 20.02.2024 розгляд справи по суті було відкладено на 28 лютого 2024 року об 11:45.

Станом на момент проведення судового засідання будь-яких заяв як по суті справи, так і з процесуальних питань від учасників справи до суду не надходило.

28.02.2024 в судове засідання з`явилися повноважні представники обох учасників справи, яких суд заслухав.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 28.02.2024 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши в судових засіданнях представників позивача та відповідача, суд

В С Т А Н О В И В:

30 вересня 2015 року постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 було затверджено Кодекс газорозподільних систем, який набрав чинності 27 листопада 2015 року.

Пунктом 1 глави 1 розділу VІ Кодексу ГРС передбачено, що суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключенні до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.

Договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи.

Оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу (п. 4 гл. 1 Р. І Кодексу ГРС).

Відповідно до п. п. 1, 3, 4, 7 гл. 3 Р. VІ Кодексу ГРС, договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключенні до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками, зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема, повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

З наданих суду доказів вбачається, що 01.01.2016 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» (новим найменуванням якого є Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз»), як Оператором ГРМ, та Дочірнім підприємством «САНТА-ПЕТРІВКА», як Споживачем, було укладено Договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання № 09420WH2MEAP016 від 01.01.2016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) по об`єкту Споживача, який знаходиться за адресою: Миколаївська обл., Миколаївський район, с. Петрівка, вул. Леніна, 1.

Пунктом 2.1 Договору передбачено його предмет згідно якого Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Відповідно до п. 5.1 Договору облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається Оператором ГРМ та споживається Споживачем на межі балансової належності об`єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

За змістом п.п. 6.1-6.4 Договору передбачено, що оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.

Величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Пунктом 6.6 Договору передбачено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Згідно із п. 6.8 Договору надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Відповідно до абз. 1, 3 п. 82 Договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим Договором.

За змістом п. 8.3 Договору у разі безпідставного припинення (обмеження) розподілу природного газу Споживачу або підтвердження факту невідповідності якості та/або величини тиску природного газу на межі балансової належності об`єкта Споживача Оператор ГРМ відшкодовує Споживачу вартість недоотриманого природного газу та/або здійснює перерахунок наданих послуг за цим Договором відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Оператор ГРМ не несе відповідальність за припинення (обмеження) розподілу природного газу Споживачу, якщо такі заходи здійснені за вимогою його постачальника, що має підтверджуватися відповідними документами. У разі якщо між Оператором ГРМ і Споживачем не досягнуто згоди про компенсацію завданих збитків чи перерахунок наданих послуг, спірні питання вирішуються в судовому порядку.

Згідно з п.п. 12.1-12.2 Договору цей Договір укладається на невизначений строк.

Якщо в установленому порядку Регулятором будуть внесені зміни до редакції Типового договору розподілу природного газу, Оператор ГРМ зобов`язується розмістити повідомлення про такі зміни на сайті та в офіційних друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, не менше ніж за десять днів до набрання змінами чинності, крім випадків, для яких цим Договором встановлений інший термін та/або порядок повідомлення про внесення змін. У разі незгоди Споживача зі змінами він має право розірвати цей Договір шляхом надсилання письмового повідомлення Оператору ГРМ протягом десяти календарних днів з дня, коли він дізнався чи міг дізнатися про внесені до цього Договору зміни. Нерозірвання цього Договору у вказаний строк та продовження споживання природного газу свідчить про згоду Споживача з внесеними до цього Договору змінами.

Відповідно до п. 12.7 Договору складений Сторонами акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін є невід`ємною частиною цього Договору.

Суд також зауважує, що постановою НКРЕКП від 22.12.2021 року № 2762 для позивача на період з 01.01.2022 року встановлено тариф на послуги розподілу природного газу - в розмірі 1,99 грн. за 1 м3 (без урахування ПДВ).

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як Оператора ГРМ, до відповідача, як Споживача, щодо стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, а також пені, процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Типовий договір розподілу природного газу, з заявою-приєднання № 09420WH2MEAP016 від 01.01.2016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), з додатками;

- акти наданих послуг (10 шт.);

- претензія № 54003.1-СЛ-9850-0623 від 01.06.2023;

- платіжні доручення (6 шт.);

- акт № 46 від 01.06.2016 розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін між Оператором ГРМ та споживачем.

Відповідач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- виписка по рахунку № НОМЕР_1 з 01.01.2023 до 06.07.2023;

- лист Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 1400-0504-8/26647 від 24.04.2023;

- акт № 319 від 02.11.2022 про припинення (обмеження) газопостачання та пломбування вхідної засувної арматури газопроводу або газорозподільного пункту (за його наявності);

- акти звіряння взаєморозрахунків між сторонами;

- листи Дочірнього підприємства «САНТА-ПЕТРІВКА» № 18/05-1-23 від 18.05.2023, № 01-05 від 19.05.2023, № 26-05 від 26.05.2023, № 25-08 від 25.08.2023, № 05/09 від 05.09.2023;

- відповідь Дочірнього підприємства «САНТА-ПЕТРІВКА» на претензію № 54003.1-СЛ-9850-0623 від 01.06.2023;

- лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022;

- наказ Дочірнього підприємства «САНТА-ПЕТРІВКА» № 01/04-ОС від 01.04.2022 «Про призупинення дії трудового договору з працівниками»;

- акт розмежування зон обслуговування від 10.11.2014;

- акт технічної перевірки вузла обліку від 04.04.2018;

- схема газопроводу;

- фотознімки.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Як зазначено вище, між позивачем, як Оператором ГРМ, та відповідачем, як Споживачем, 01.01.2016 укладено договір, шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).

Суд зауважує, що газорозподільна система функціонує за принципом постійної та безперебійної наявності в системі газопостачання природного газу, який переміщується під тиском.

Фактичний розподіл природного газу для потреб споживача здійснюється Оператором ГРМ у загальному потоці природного газу від точок його надходження в ГРМ до пунктів призначення споживача (пункт 2 глави 5 розділу VI Кодексу ГРМ).

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов вищенаведеного договору позивачем в період з липня 2022 року по квітень 2023 року було оформлено десять актів з надання послуг з розподілу природного газу відповідачу на загальну суму 1 156 809,64 грн, зокрема:

- Акт наданих послуг № МКП82016329 від 31.07.2022 на суму 191 050,88 грн (підписаний Оператором ГРМ);

- Акт наданих послуг № МКП82019096 від 31.08.2022 на суму 191 050,93 грн (підписаний Оператором ГРМ);

- Акт наданих послуг № МКП82019912 від 30.09.2022 на суму 191 050,93 грн (підписаний Оператором ГРМ);

- Акт наданих послуг № МКП82024155 від 31.10.2022 на суму 191 050,91 грн (підписаний Оператором ГРМ);

- Акт наданих послуг № МКП82024156 від 30.11.2022 на суму 191 050,93 грн (підписаний Оператором ГРМ);

- Акт наданих послуг № МКП82030528 від 31.12.2022 на суму 191 050,91 грн (підписаний Оператором ГРМ);

- Акт наданих послуг № МКП83000267 від 31.01.2023 на суму 2 626,03 грн (підписаний Оператором ГРМ);

- Акт наданих послуг № МКП83003037 від 28.02.2023 на суму 2 626,06 грн (підписаний Оператором ГРМ);

- Акт наданих послуг № МКП83006527 від 31.03.2023 на суму 2 626,03 грн (підписаний Оператором ГРМ);

- Акт наданих послуг № МКП83009073 від 30.04.2023 на суму 2 626,03 грн (підписаний Оператором ГРМ).

За даними позивача, відповідач у спірний період за надані послуги з розподілу природного газу розрахувався лише частково, на суму 15 756,24 грн, на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи надано паперові копії електронних платіжних інструкцій:

- № 17256 від 18.01.2023 на суму 2 626,03 грн;

- № 17257 від 18.01.2023 на суму 2 626,06 грн;

- № 17306 від 27.02.2023 на суму 2 626,03 грн;

- № 17340 від 27.03.2023 на суму 2 626,03 грн;

- № 60aadfe226 від 13.04.2023 на суму 2 626,06 грн;

- № e9f0c39200 від 10.05.2023 на суму 2 626,03 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 02.06.2023 позивач скерував на адресу відповідача претензію № 54003.1-СЛ-9850-0623 від 01.06.2023, в якій, зокрема:

- по-перше, повідомив, що станом на 01.06.2023 за підприємством існує заборгованість за послуги з розподілу природного газу в сумі 1 074 206,40 грн, з вимогою їх перерахувати на рахунок АТ «Миколаївгаз»;

- по-друге, направив відповідачу для підписання в 2-денний термін два примірники актів наданих послуг за період з липня 2022 року по червень 2023 року, рахунок на оплату з сальдо за розподіл природного газу та акт звіряння взаємних розрахунків в 2-х примірниках.

За даними позивача Акти наданих послуг за спірний період з підписом Споживача на адресу Оператора ГРМ не повертались.

Матеріали справи містять надану відповідачем відповідь на претензію № 54003.1-СЛ-9850-0623 від 01.06.2023, зі змісту якої вбачається, що ДП «Санта-Петрівка» визнає заборгованість в сумі 1 074 206,40 грн., яка виникла через початок бойових дій, в повному обсязі і має намір здійснити її погашення. Крім того, відповідач просив позивача розглянути можливість проявити солідарність з підприємством, яке намагається відновити діяльність, зупинену війною, і надати ДП «Санта-Петрівка» можливість розрахуватись самостійно без звернення до суду, оскільки покладення на ДП «СантаПетрівка» додаткових зобов`язань, пов`язаних з розглядом справи в суді, збільшить фінансовий тягар, але не приведе до негайного погашення заборгованості.

Разом із тим, суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів направлення вказаної відповіді на претензію на адресу позивача.

При цьому, у зв`язку з невиконанням відповідачем вимог претензії та несплати коштів в розмірі за надані позивачем послуги з розподілу природного газу останній звернувся до суду з даним позовом про стягнення цієї заборгованості.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасності здійснення оплати за послуги з розподілу природного газу закон покладає на споживача (в даному випадку на відповідача у справі).

Суд заважує, що у даній справі позивач зазначає про здійснення відповідачем у спірних правовідносинах часткової оплати заборгованості за послуги з розподілу природного газу на суму 15 756,24 грн.

Водночас, відповідач зазначає про здійснення у спірних правовідносинах часткової оплати на суму 18 382,25 грн.

Дослідивши відповідні обставини судом встановлено з наданих відповідачем доказів (виписка по рахунку № НОМЕР_1 з 01.01.2023 до 06.07.2023), що після звернення позивача до суду з відповідним позовом, Дочірнє підприємство «САНТА-ПЕТРІВКА» здійснило часткову оплату заборгованості по спірному договору на суму 2 626,01 грн (платіж від 14.06.2023).

Таким чином, враховуючи, що відповідачем частково погашено заявлену позивачем за даним позовом до стягнення суму в розмірі 2 626,01 грн основного боргу за Договором, отже між сторонами не залишилось спірних питань по суті спору у вказаній частині вимог.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на викладене, суд вважає, що у даній справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 2 626,01 грн заборгованості відсутній предмет спору у зв`язку з тим, що відповідачем вказана заборгованість погашена.

Отже, беручи до уваги наведені норми та обставини, провадження у даній справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача боргу надані послуги з розподілу природного газу в сумі 2 626,01 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, судом враховано, що відповідач у відзиві визнає позовні вимоги частково в сумі 745 821,40 грн, у тому числі:

- за липень 2022 року в сумі 172 668,63 грн (з урахуванням зарахування в оплату вартості послуг грошових коштів в сумі 18 382,25 грн., сплачених в 2023 році);

- за серпень 2022 року в сумі 191 050,93 грн;

- за вересень 2022 року в сумі 191 050,93 грн;

- за жовтень 2022 року в сумі 191 050,91 грн.

Вказані суми заборгованості, які визнаються відповідачем, узгоджуються із наданим позивачем розрахунком основної заборгованості, з урахуванням часткового закриття судом провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Судом прийнято визнання відповідачем цієї частини позовних вимог, з урахуванням правильності здійснення позивачем розрахунку позовних вимог у відповідній частині.

Таким чином, спірним між сторонами у даній справі залишається питання правомірності нарахування позивачем, як Оператором ГРМ, до стягнення з відповідача, як споживача, грошових коштів за надані послуги з розподілу природного газу у період з листопада 2022 року по квітень 2023 року, а також правомірність здійснення позивачем нарахування процентів річних, інфляційних втрат та пені за увесь спірний у даній справі період.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі регулюються положеннями Закону України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30.09.2015 та Типовим договором розподілу природного газу, затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2498 від 30.09.2015.

Так, приписами п. 39 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що суб`єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, газовидобувне підприємство, споживач.

Згідно з п. 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи.

Згідно з п. 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб`єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов`язковою умовою є наявність фізичного підключення об`єкта споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) до ГРМ. Власники об`єктів будівництва або існуючих об`єктів (земельних ділянок), які фізично не підключені до ГРМ, для набуття права на цілодобовий доступ до ГРМ та розподіл (переміщення) природного газу ГРМ повинні здійснити заходи щодо підключення (приєднання) власних об`єктів до ГРМ у порядку, визначеному в розділі V цього Кодексу. Споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб`єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VІ цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VI цього Кодексу.

За приписами п. 6 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ на підставі укладеного договору розподілу природного газу Оператор ГРМ: присвоює споживачу (точці комерційного обліку), у тому числі побутовому споживачу, персональний EIC-код суб`єкта ринку природного газу та передає його Оператору ГТС для ідентифікації споживача в інформаційній платформі Оператора ГТС, у тому числі для цілей закріплення споживача в Реєстрі споживачів відповідного постачальника та здійснення оперативних заходів при запровадженні процедури зміни його постачальника; надає послугу споживачу із забезпечення цілодобового доступу до ГРМ в межах приєднаної потужності його об`єкта для можливості споживання ним відповідних об`ємів природного газу, виділених постачальником природного газу; забезпечує формування та передачу даних прогнозів відборів/споживання природного газу та обсягів фактичного споживання природного газу споживачем Оператору ГТС у порядку, визначеному Кодексом ГТС та цим Кодексом (пункт 6 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ).

Згідно з п. 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.

Приписами п. 9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ встановлено, що припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору або внесення змін до заяви приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об`єкта споживача.

З урахуванням наведеного, суд встановив, що в матеріалах судової справи № 915/931/23 відсутні докази про те, чи був розірваний між сторонами договір розподілу природного газу, чи вносились зміни до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, а також докази щодо вилучення об`єкта споживача, які могли б слугувати підставою для звільнення відповідача від зобов`язання по оплаті вартості послуг за цим договором.

Суд зауважує, що стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Вказаний правовий висновок висловив у своїй Постанові від 11 вересня 2020 року Верховний суд по справі № 910/16505/19.

Посилання відповідача на те, що знаходження вузла обліку газу, на якому було зафіксовано виток, який і став причиною припинення газопостачання, за межею балансової належності відповідача та відповідальність позивача за збереження цілісності пломб на вказаному вузлі підтверджується Актом розмежування та актом відповідальності за прилади обліку, не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за відповідні послуги.

Водночас, суд враховує, що 01.06.2016 року між сторонами було укладено новий акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності № 46, згідно п. 2 якого межа експлуатаційної відповідальності сторін встановлюється на місці врізки газопроводу вводу у розподільній газопровід. Оператор ГРМ (позивач) забезпечує експлуатацію газових мереж до межі експлуатаційної відповідальності, зокрема до місця врізки газопроводу вводу у розподільний газопровід (п. 2.1. Акту). Споживач (відповідач) забезпечує експлуатацію газових мереж від межі експлуатаційної відповідальності разом з газовикористовуючим обладнання. Цей акт було складено на виконання вимог п. 1 гл. 5 р. ІІІ Кодексу ГРМ, підписано обома сторонами, підписи засвідчені відбитками печаток підприємств.

Доказів внесення подальших змін до Договору щодо розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності матеріали справи не містять, а посилання представника відповідача на вказані обставини не підтвердженні жодними доказами.

Посилання відповідача на такі докази як акт № 319 від 02.11.2022 про припинення (обмеження) газопостачання та пломбування вхідної засувної арматури газопроводу або газорозподільного пункту (за його наявності), акт розмежування зон обслуговування від 10.11.2014; акт технічної перевірки вузла обліку від 04.04.2018; схема газопроводу; фотознімки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Інші надані відповідачем докази стосуються аргументів останнього щодо належного виконання підприємством зобов`язань за договором у період до початку бойових дій, та наявність у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України у підприємства заборгованості перед іншими контрагентами та державними установами (акти звіряння, лист Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 1400-0504-8/26647 від 24.04.2023), а також щодо заходів вжитих відповідачем в порядку досудового врегулювання спору (листи № 18/05-1-23 від 18.05.2023, № 01-05 від 19.05.2023, № 26-05 від 26.05.2023, № 25-08 від 25.08.2023, № 05/09 від 05.09.2023, відповідь на претензію № 54003.1-СЛ-9850-0623 від 01.06.2023).

З урахуванням вищенаведеного, суд наголошує, що послуга з розподілу природного газу це не тільки фізичне переміщення природного газу з метою доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів. Споживачі сплачують саме за замовлену потужність, тому що Оператор ГРМ має забезпечити і підтримувати замовлену потужність у системі, незалежно від того, скільки газу споживається, чи споживається він взагалі. Адже навіть коли газ не споживається, Оператор ГРМ тримає його в системі під певним тиском, щоб він був доступним споживачам будь-якої миті. Саме на ці роботи і йде плата за розподіл (доставку) газу, рівень якої визначається тарифом на розподіл для кожного Оператора ГРМ.

У Кодексі газорозподільних систем визначено, що місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ з розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (Абзац третій пункту 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ).

Як уже було наведено вище, приписами п. 9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ встановлено, що припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору або внесення змін до заяви приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об`єкта споживача.

З урахуванням наведеного, слід констатувати, що фактичне припинення споживання природного газу відповідачем жодним чином не відмінило обов`язку позивача передбаченого підпунктом 2 пункту 7.1 розділу VІI Договору - забезпечити можливість цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи та передачу належних Споживачу об`ємів (обсягів) природного газу з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини його тиску за умови дотримання Споживачем вимог цього Договору. А тому, тільки після повідомлення відповідача про намір фізичного від`єднання від газорозподільної системи та розірвання договору, надання послуги розподілу природного газу було припинено, а обсяг вивільненої технічної потужності відповідача передано до резерву потужності.

Судом також враховано, що доказів того, що позивач неправомірно з 02.11.2022 не надає відповідачу послуги з розподілу природного газу з метою його фізичної доставки до межі балансової належності відповідача, як це передбачено пунктом 35 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» та пунктом 1.1. Типового договору, відповідач суду не надав.

Таким чином, виходячи із суб`єктного складу сторін та предмету даного позову, твердження відповідача про безпідставність стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу за період з листопада 2022 року по квітень 2023 року є необґрунтованими та не прийняті судом до уваги.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за надані послуги з розподілу природного газу за спірний період не представив, відповідно доводи позивача не спростував, як і не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов`язаннями.

Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині своєчасності оплати за послуги з розподілу природного газу в сумі 1 138 427,39 грн, в зв`язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що сума заборгованості в розмірі 1 138 427,39 грн відповідає вищенаведеним приписам чинного законодавства та відповідає умовам договору.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.

Окрім основного боргу, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача (згідно наведених у позовній заяві розрахунків):

- 3 % річних на загальну суму 21 023,72 грн за сукупний період з 11.08.2022 по 07.06.2023 (з урахуванням динаміки формування боргу);

- інфляційні збитки на загальну суму 74 729,25 грн за сукупний період з липня 2022 року по квітень 2023 року (з урахуванням динаміки формування боргу);

- пеню на загальну суму 276 723,86 грн з 11.08.2022 по 07.06.2023 (з урахуванням динаміки формування боргу).

Суд зауважує, що за приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

Крім того, судом враховано, що за приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

На підставі вищенаведених норм та відповідних положень договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача проценти річні, інфляційні втрати та пеню.

Водночас судом взято до уваги, що акти наданих послуг за спірний у даній справі період (з липня 2022 року по квітень 2023 року) не підписано зі сторони споживача. Суду не подано доказів направлення позивачем відповідачу ані рахунків, ані актів наданих послуг в порядку та строки, передбачені п. 10 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, тобто до п`ятого числа місяця, наступного за звітним. Натомість, акти наданих послуг позивачем направлено на адресу відповідача 02.06.2023 (разом з претензією № 54003.1-СЛ-9850-0623 від 01.06.2023).

Факт отримання актів наданих послуг відповідачем не підтверджено.

За наведених умов суд не може вважати претензію № 54003.1-СЛ-9850-0623 від 01.06.2023 належним доказом отримання відповідачем цих документів, оскільки сам лише список згрупованих відправлень, за відсутності даних про вручення адресату, а також за відсутності обґрунтованих пояснень позивача щодо перебігу вказаної кореспонденції, не може свідчити про правомірне виконання позивачем наведених вище умов договору.

Отже, в силу умов п. 6.6 Типового договору та ч. 1 ст. 530 ЦК України у суду відсутні правові підстави для тверджень, що граничним строком виконання зобов`язань за вищевказаними актами було 10 число відповідного місяця. А відтак наданий позивачем розрахунок заборгованості в цій частині не може бути визнано обґрунтованим.

З урахуванням наведеного, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача процентів річних, інфляційних втрат та пені.

З огляду на викладене, суд не розглядає заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру нарахованої пені на 90 %.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Суд зазначає, що за приписами частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд може спиратись на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Суд зауважує, що при зверненні до суду із відповідним позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), позивачем було заявлено до стягнення з відповідача грошові кошти на загальну суму 1 513 530,23 грн, та сплачено судовий збір на загальну суму 22 704,07 грн. При цьому, відповідно до приписів Закону України «Про судовий збір», за звернення до суду з позовною заявою майнового характеру про стягнення 1 513 530,23 грн судовий збір мав бути сплачений позивачем у сумі 22 702,95 грн (1 513 530,23 грн * 1,5%), а, отже саме у вказаній сумі суд здійснюватиме розподіл судового збору за результатами вирішення даної справи. Решта сума у розмірі 1,12 грн є переплаченою.

При цьому, суд відмічає, що приписами ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, суд відмічає, що згідно з п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:

- зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

- закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, враховуючи закриття судом провадження у справі в частині позовних вимог, позивач має право звернутися до суд з клопотанням про повернення з Державного бюджету України судового збору, переплаченого судового збору (1,12 грн) та судового збору, сплаченого за відповідну частину вимог, провадження у справі щодо яких закрито (2626,01 грн * 1,5% = 39,39 грн).

Щодо розподілу судового збору в іншій частині (1 510 904,22 * 1,5 % = 22 663,56), то у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням закриття провадження у справі в частині вимог) 17 076,41 грн ((1 138 427,39 грн / 1 510 904,22 грн) * 22 663,56 грн = 17 076,41 грн) судового збору.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Судом враховано, що відповідач у відзиві заявляв клопотання про розстрочення виконання рішення суду на один рік рівними частинами з моменту прийняття судом рішення.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається, зокрема на таке:

1) ДП «Санта-Петрівка» знаходиться на території Веснянської сільської територіальної громади, яка відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами) внесена до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії. Починаючи з 24 лютого 2022 року в зв`язку з початком бойових дій підприємство було змушено зупинити виробничу діяльність через наявність небезпеки для робітників та через від`їзд робітників з постійних місць проживання. Зупинення роботи підприємства підтверджується Наказом №01/04-ОС від 01.04.2022р. «Про призупинення дії трудового договору з працівниками». Фактична відсутність виробничої діяльності протягом майже року унеможливила своєчасне здійснення розрахунків за спожиті товари і послуги, а також обов`язкових платежів. У випадку стягнення заборгованості за рішенням Господарського суду Миколаївської області в примусовому порядку (для чого буде накладено арешт на кошти, які знаходяться на рахунках ДП «Санта-Петрівка»), відновлення діяльність підприємства буде значно утруднено або навіть унеможливлено, що, в свою чергу, призведе до фінансової неспроможності підприємства, яка позбавить робочих місць робітників підприємства та призведе до зменшення надходжень до бюджету. При цьому припинення виробництва через фінансову неспроможність не дозволить ДП «СантаПетрівка» виконати і рішення Господарського суду Миколаївської області.

2) Крім заборгованості перед Позивачем ДП «Санта-Петрівка» має також заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску по найманим працівникам в сумі 709 853,26 грн., що підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 24.04.2023р. №1400-0504-8/26647. Таким чином, станом на цей час ДП «Санта-Петрівка» змушено вишукувати можливість не тільки виконання рішення суду, але й погашення заборгованості з обов`язкових платежів.

3) Відповідач просить суд взяти до уваги, що причиною скрутного фінансового стану ДП «Санта-Петрівка» є виключно обставини непереборної дії, пов`язані з військовою агресією Російської Федерації проти України, які унеможливили нормальну діяльність підприємства та призвели до виникнення заборгованості. До початку бойових дій підприємство належним чином виконувало наявні зобов`язання, що підтверджується, зокрема, актами звіряння взаємних розрахунків між Позивачем та Відповідачем за 2022 рік. Також, ДП «Санта-Петрівка» намагається поступово на умовах розстрочення погашати заборгованість перед іншими кредиторами, що підтверджується, зокрема, актами звіряння взаємних розрахунків з ТОВ «ОТП Лізинг». Наявність надзвичайних подій, які призвели до виникнення заборгованості та істотно ускладнюють виконання рішення підтверджується, зокрема, листом Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1.

4) Протягом 2023 року ДП «Санта-Петрівка» неодноразово намагалось вирішити питання про врегулювання спору в досудовому порядку шляхом реструктуризації заборгованості, що підтверджується, зокрема листами від 19.05.2023р., від 26.06.2023р. та відповіддю на претензію Позивача. Проте, Позивач не зважив на скрутний стан Відповідача, який виник через дію обставин непереборної сили та звернувся до суду з позовом.

З урахуванням наведеного, відповідач просить суд відповідно до частини 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України вирішити питання про розстрочення виконання судового рішення на один рік зважаючи на відсутність вини відповідача у виникненні спору, а також на наявність надзвичайних невідворотних подій, які стали причиною виникнення заборгованості, на перебіг яких відповідач не має впливу.

Представник позивача в судовому засіданні 28.02.2024 зазначив що у разі відхилення судом клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої до стягнення пені, не заперечує проти задоволення судом клопотання про розстрочення виконання рішення суду.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про розстрочення виконання рішення судом враховано таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до частин 1, 3, 4 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, за положеннями ч. 5 наведеної статті ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру, а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003).

Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення такої заяви є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочення.

Таким чином, враховуючи подане клопотання відповідача, беручи до уваги обставини справи, що ускладнюють виконання відповідачем даного рішення у справі, його матеріальний та фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, вимоги позивача, збалансованість інтересів сторін, а також зважаючи на те, що розстрочка виконання рішення сприятиме, як можливості продовження господарської діяльності відповідача та зробить реальною можливість оплати стягнених коштів, суд виходячи із інтересів обох сторін, дійшов висновку про часткове задоволення заявленого відповідачем клопотання про розстрочення виконання судового рішення в частині стягнення заборгованості в сумі 1 138 427,39 грн та судового збору в сумі 17 076,41 грн протягом шести місяців рівними частинами, а саме зі сплатою протягом п`яти місяців суми у розмірі 192 583,97 грн щомісячно, та зі сплатою у шостому місяці суми у розмірі 192 583,95 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 231, 233, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі № 915/931/23 в частині позовних вимог щодо стягнення з Дочірнього підприємства «САНТА-ПЕТРІВКА» на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «МИКОЛАЇВГАЗ» заборгованості в сумі 2 626,01 грн у зв`язку із відсутністю предмета спору.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства «САНТА-ПЕТРІВКА» (57135, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с. Петрівка, вул. Леніна, буд. 38; ідентифікаційний код 32614806) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «МИКОЛАЇВГАЗ» (54003, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 159; ідентифікаційний код 05410263) заборгованість в сумі 1 138 427,39 грн, а також 17 076,41 грн судового збору.

Розстрочити виконання цього рішення в частині стягнення заборгованості в сумі 1 138 427,39 грн та судового збору в сумі 17 076,41 грн протягом шести місяців рівними частинами, а саме зі сплатою протягом п`яти місяців суми у розмірі 192 583,97 грн щомісячно, та зі сплатою у шостому місяці суми у розмірі 192 583,95 грн.

4. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 276 723,86 грн, трьох відсотків річних в сумі 21 023,72 грн, інфляційних збитків в сумі 74 729,25 грн відмовити позивачу.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «МИКОЛАЇВГАЗ» (54003, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 159; ідентифікаційний код 05410263);

Відповідач: Дочірнє підприємство «САНТА-ПЕТРІВКА» (57135, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с. Петрівка, вул. Леніна, буд. 38; ідентифікаційний код 32614806).

Рішення складено та підписано судом 11.03.2024.

Суддя О.Г. Смородінова