Ухвала

від 11.03.2024 по справі 905/678/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 905/678/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О.О. Мамалуя - головуючого, О.М. Баранця, О.А. Кролевець,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Централ Буд"

на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024

у складі колегії суддів: П. В. Тихий - головуючий, Н. В. Гребенюк, О. І. Терещенко

у справі № 905/678/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Централ Буд "

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Нова Інтернешнл"</a>,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю "Промбуд 100",

про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 1 160 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Централ Буд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 у справі № 905/678/23.

При перевірці матеріалів касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Предметом позову у цій справі є стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 1 160 000,00 грн, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховний Суд зазначає, що зі змісту статті 244 ГПК України вбачається, що додаткове судове рішення - похідне від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Отже, положення пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України поширюються на випадки оскарження додаткового судового рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Звертаючись до суду касаційної інстанції, скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах, оскільки вплив правової позиції на загальноприйняті норми права у цивільних та господарських правовідносинах щодо зазначення в договорі про надання професійної правничої допомоги - порядку оплати надання послуг, що прямо визначено у частині першій статті 903 Цивільного кодексу України, важко переоцінити. Ця норма права є фундаментальною при укладенні та виконанні договорів про надання послуг (про надання професійної правничої допомоги), які передбачають оплату. Не зазначення в Договорі порядку оплати послуг, безумовно, не може свідчити про нереальність розрахунків між сторонами, проте ставить під сумнів можливість їх проведення в майбутньому та вказує на дефектність договору, а отже, не може належним чином підтвердити факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу. Також, за твердженням скаржника, ця справа має значний суспільний інтерес, зокрема серед адвокатів, які представляють інтереси сторін у судових справах щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Водночас з огляду на зміст касаційної скарги доводи, наведені у ній скаржником, в контексті прийнятого у цій справі судового рішення не дають підстав для висновку, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Наведені скаржником доводи зводяться до заперечення встановлених судом апеляційної інстанції обставин щодо розгляду заяви про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в місцевому та апеляційному господарському судах з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин, до переоцінки доказів, які були здійсненні судом під час розгляду заяви. Зазначені вище доводи не підтверджені жодними доказами та зводяться в цілому до заперечення результату розгляду справи, що не може свідчити про значний суспільний інтерес.

Верховний Суд зазначає, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятками із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.

Подана касаційна скарга не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Централ Буд" на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 у справі № 905/678/23, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки у відкритті касаційного провадження відмовлено, клопотання скаржника про зупинення виконання додаткової постанови Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024, яке викладене в касаційній скарзі, залишається Верховним Судом без розгляду.

Керуючись статтями 233, 234, 235, пунктом 2 частини третьої статті 287, пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Централ Буд" у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 у справі №905/678/23.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді О. М. Баранець

О. А. Кролевець