Постанова

від 28.02.2024 по справі 908/485/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 908/485/16 (908/2279/22)

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М.- головуючого, Жукова С. В., Картере В. І.

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г. Є.

за участю представників: Запорізької обласної кредитної спілки "Довіра" - Алєксєєнко Р. Ю.; Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсайт Фінанс" - Захарова П. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Запорізької обласної кредитної спілки "Довіра" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Толстих Андрія Володимировича

на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.04.2023

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.10.2023

у справі № 908/485/16 (908/2279/22)

за позовом Запорізької обласної кредитної спілки "Довіра" в особі ліквідатора - Толстих А.В.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсайт Фінанс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Садовніченко Вікторія Миколаївна

про припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності об`єктів нерухомого майна

в межах справи №908/485/16

про банкрутство Запорізької обласної кредитної спілки "Довіра"

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У провадженні Господарського суду Запорізької області знаходиться справа № 908/485/16 про банкрутство Запорізької обласної кредитної спілки "Довіра" (далі - ЗОКС "Довіра", Боржник) на стадії ліквідаційної процедури Боржника, його ліквідатором призначено арбітражного керуючого Толстих А. В.

У листопаді 2022 року Боржник в особі ліквідатора (позивач) звернувся до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсайт Фінанс" (далі - ТОВ "Інсайт Фінанс", відповідач) про припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності об`єктів нерухомого майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державна реєстрація права власності на реалізоване на другому повторному аукціоні майно Боржника відбулась з порушенням порядку її здійснення, тому підлягає скасуванню з одночасним припиненням речових прав відповідача на спірні об`єкти нерухомого майна.

Цей спір, позивачем у якому є Боржник, розглядався господарським судом в межах справи про банкрутство ЗОКС "Довіра" у порядку вимог статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) із присвоєнням єдиного унікального номера справі 908/485/16 (908/2279/22).

Установлені судами першої та апеляційної інстанції обставини справи

Господарський суд Запорізької області ухвалою від 14.03.2016 порушив провадження у справі № 908/485/16 про банкрутство ЗОКС "Довіра".

Господарський суд Запорізької області постановою від 10.05.2018 у справі №908/485/16 визнав ЗОКС "Довіра" банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру.

Ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Кандауровою А.П. було укладено з Товарною біржею "Міжрегіональна Українська Біржа" (далі - Біржа) договір про надання послуг від 27.05.2019 №27/05/19, за яким: Біржа взяла на себе зобов`язання протягом двох місяців з дня укладення цього договору (якщо більший строк не буде визначено сторонами додатково), за свій рахунок організувати та провести торги у формі аукціону з реалізації майна, зазначеного у додатках до цього договору, якщо інше не встановлено законом або договором; Біржа здійснює на першому аукціоні продаж майна у вигляді цілісного майнового комплексу (далі - ЦМК); у разі якщо продати майно Боржника у вигляді ЦМК на першому аукціоні не вдалося, Біржа оголошує про проведення першого повторного аукціону з розподілом ЦМК на окремі лоти, а надалі другого повторного аукціону на умовах, згідно з діючим законодавством України.

Організатором аукціону на вебсайтах Вищого господарського суду України (далі - ВГСУ) та Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст) розміщене оголошення від 25.06.2019 №60604 про проведення 26.07.2019 аукціону з продажу майна банкрута у вигляді ЦМК за початковою вартістю 19 167 872, 75 грн.

У зв`язку з відсутністю учасників, аукціон, призначений на 26.07.2019, був визнаний таким, що не відбувся, про що на вебсайтах ВГСУ та Мін`юсту було розміщене інформаційне повідомлення від 08.07.2019 №60881.

Надалі організатором торгів на вебсайтах ВГСУ та Мін`юсту було розміщено повідомлення від 15.07.2019 № 61045 про призначення повторного аукціону з продажу майна банкрута на 19.08.2019, однак у зв`язку не надходженням заяв на участь у ньому, повторний аукціон визначений таким, що не відбувся, про що на вебсайті ВГСУ та Мін`юсту розміщено інформаційне повідомлення від 30.07.2019 №61434.

16.08.2019 на вебсайті ВГСУ та 19.08.2019 на вебсайті Мін`юсту Біржею було розміщене оголошення № 61849 про проведення другого повторного аукціону з продажу майна банкрута, призначеного на 19.09.2019, вид майна: цілісний майновий комплекс, загальна вартість майна: 12 267 438,56 грн.

У другому повторному аукціоні взяли участь ТОВ "Інсайт Фінанс" та фізична особа Фоменко О. О.

За результатами проведеного 19.09.2019 другого повторного аукціону з продажу майна ЗОКС "Довіра" у вигляді ЦМК (лот № 1) переможцем визначено ТОВ "Інсайт Фінанс", яке запропонувало найвищу ціну за лот №1 у сумі 490 697,12 грн, про що складено протокол та розміщена відповідна інформація про результати аукціону на вебсайтах ВГСУ та Мін`юсту, номер публікації 62577 від 19.09.2019.

Переможцем аукціону сплачено 100 % вартості придбаного майна, враховуючи сплату гарантійного внеску за платіжним дорученням № 2 від 09.09.2019 на суму 1 226 743,86 грн.

Між ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Кандауровою А. П. та ТОВ "Інсайт Фінанс" був підписаний акт від 30.09.2019 про передачу майна, проданого шляхом проведення торгів у формі аукціону.

Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Садовніченко В. М. (далі - Приватний нотаріус) видала ТОВ "Інсайт Фінанс" такі документи:

- 06.12.2019 свідоцтво № 6555 на право власності нерухомого майна, що складається з: 23/25 (двадцяти трьох двадцять п`ятих) часток приміщення першого поверху літ. А-3, що знаходиться за адресою: місто Запоріжжя, проспект Металургів, будинок 12, приміщення 8 (вісім), загальна площа приміщення 123,9 кв.м. (далі - Приміщення). На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 50079650 від 06.12.2019 Приватний нотаріус провела державну реєстрацію права власності за номером запису: 34515149;

- 10.12.2019 свідоцтво № 6627 на право власності квартири, що знаходиться за адресою: місто Запоріжжя, проспект Металургів, будинок 12 (дванадцять), квартира 11 (одинадцять), загальною площею 40,03 кв.м., житловою площею 18.9 кв.м. (далі - Квартира). На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 50134179 від 06.12.2019 Приватний нотаріус провела державну реєстрацію права власності за номером запису: 34565637.

Суди встановили, що відповідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №314506922, №314507222 від 08.11.2022. відповідач є власником Квартири та Приміщення на підставі виданих Приватним нотаріусом Свідоцтва №6627 від 10.12.2019 та Свідоцтва №6555 від 06.12.2019 відповідно.

Позивач зазначав, що:

- Приватним нотаріусом під час видачі зазначених свідоцтв було грубо порушено норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок № 296/5), та прикінцеві положення КУзПБ;

- реалізація майна Боржника за другим повторним аукціоном з продажу майна переможцю аукціону - ТОВ "Інсайт Фінанс" повинна була здійснюватися відповідно до Закону про банкрутство, а не в порядку статті 87 КУзПБ;

- за результатами продажу майна на аукціоні 19.09.2019 між ліквідатором Боржника та ТОВ "Інсайт Фінанс" жодного договору купівлі-продажу не оформлювалося та нотаріально не посвідчувалося, як передбачено вимогами статті 50 Закону про банкрутство.

Господарський суд Запорізької області ухвалою від 17.10.2019 у справі №908/485/16 заборонив ліквідатору ЗОКС "Довіра" арбітражному керуючому Кандауровій А. П. укладати договір купівлі-продажу майна Боржника за наслідками аукціону, що відбувся 19.09.2019 за Лотом № 1.

У зв`язку з цим, на переконання позивача, продаж майна Боржника на аукціоні, що відбувся 19.09.2019 за Лотом № 1 фактично не міг бути оформлений.

Таким чином, позивач доводив, що вчинені нотаріальні та реєстраційні дії Приватним нотаріусом є неправомірними, у зв`язку із недотриманням законодавства щодо вчинення нотаріальних дій під час видачі нотаріусом свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні при продажі майна в провадженні у справі про банкрутство, що, в свою чергу, призвело до порушення Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", тому підлягають скасуванню з одночасним припиненням речових прав відповідача на спірний об`єкти нерухомого майна.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Господарський суд Запорізької області рішенням від 27.04.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.10.2023 у справі № 908/485/16 (908/2279/22), відмовив повністю у задоволенні позову та скасував заходи забезпечення позову, які були вжиті ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.12.2022 у цій справі.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, мотивував своє рішення тим, що ні позовна вимога про припинення права власності, ані позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності не відповідають належному способу захисту у цій справі. При цьому обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Суди врахували чинність результатів другого повторного аукціону (відкритих торгів) з продажу майна Боржника, що оформлені протоколом №1 від 19.09.2019 та на підставі яких, за висновками судів, відповідач набув право власності на спірне майно. Натомість, попередні судові інстанції відхилили доводи позивача про те, що продаж майна на вказаному аукціоні є не оформленим, як такі, що спростовуються встановленими обставинами справи та наявними у справі доказами.

Апеляційний суд також визнав безпідставними аргументи позивача про те, що реалізація майна Боржника повинна була здійснюватися відповідно до Закону про банкрутство, а не в порядку статті 87 КУзПБ, оскільки ці доводи стосуються законності та дотримання порядку проведення аукціону, що не є предметом розгляду цієї справи.

Крім того, надавши правову оцінку посилання позивача на заборону судовим рішенням ліквідатору Боржника укладати договір купівлі-продажу майна за наслідками аукціону, що відбувся 19.09.2019 за Лотом № 1, суд апеляційної інстанції констатував, що вказані обставини не спростовують факту набуття відповідачем права власності на спірні об`єкти нерухомого майна та проведення державної реєстрації цих прав.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Боржник в особі ліквідатора (далі також скаржник) подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 27.04.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.10.2023 у цій справі скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву.

Підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), стверджуючи про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, згідно з якими:

- з урахуванням конкретних обставин справи та положень абзаців другого та третього частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності може призвести до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності (за умови, якщо суд, задовольнивши таку позовну вимогу, вирішить тим самим спір про право, наявний між сторонами) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №914/2350/18 (914/608/20));

- надміру формалізований підхід до заявлених позовних вимог (за яким позивач у позовній заяві повинен вказати спосіб захисту, визначений Цивільним кодексом України) суперечить завданням цивільного судочинства щодо справедливого та неупередженого вирішення судом цивільних спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (постанова Верховного Суду від 26.09.2023 у справі №916/2237/22);

- свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі. Чинність документа, в даному випадку свідоцтва, є показником, який характеризує його юридичну силу, тобто якщо правова підстава (правочин), у зв`язку з якою був виданий документ, визнана недійсною, то такий правочин не породжує у його сторін прав, а відтак свідоцтво, як посвідчувальний документ, втрачає свою юридичну силу, і не може підтверджувати право, яке вже відсутнє (постанова Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/1986/18).

У контексті порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права скаржник, серед іншого, стверджує про таке:

(1) нез`ясування та недослідження питання щодо процедури продажу майна Боржника, згідно якої мав проводитись відповідний аукціон;

(2) неврахування підстави звернення до суду позивачем та правової природи процедури реалізації майна на відкритих торгах, презумпції правомірності правочину (оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на відкритих торгах);

(3) залишення поза увагою посилання скаржника на те, що реалізація майна Боржника за другим повторним аукціоном повинна була здійснюватися відповідно до Закону про банкрутство, а не в порядку статті 87 КУзПБ;

(4) нез`ясування та недослідження питання відсутності договору купівлі-продажу майна Боржника за наслідками аукціону, що відбувся 19.09.2019 за Лотом № 1, який мав бути заключений сторонами відповідно до Закону про банкрутство;

(5) недослідження та ненадання оцінки правових обставин, які в сукупності вплинули на порушення норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", адже державна реєстрація права власності відбулася за відсутності правових підстав.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.

Касаційне провадження

13.11.2023 до касаційного суду надійшла касаційна скарга ліквідатора Боржника.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №908/485/16(908/2279/22) визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Жуков С.В., Картере В.І., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2023.

Верховний Суд постановив ухвалу від 28.11.2023, якою залишив касаційну скаргу без руху, надав скаржнику строк для усунення недоліків.

На виконання вимог зазначеної ухвали до касаційного суду 14.12.2023 надійшла заява скаржника про усунення недоліків касаційної скарги.

Верховний Суд ухвалою від 21.12.2023, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ЗОКС "Довіра" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Толстих А. В. на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.04.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.10.2023 у справі № 908/485/16 (908/2279/22); призначив її до розгляду на 21.02.2024 о 11:00 год.

08.02.2024 скаржник подав до Верховного Суду клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Верховний Суд ухвалою від 08.02.2024 задовольнив заяву Боржника в особі ліквідатора про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

16.02.2024 ТОВ "Інсайт Фінанс" подало до Верховного Суду клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Верховний Суд постановив ухвалу від 19.02.2024, якою задовольнив заяву ТОВ "Інсайт Фінанс" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Верховний Суд ухвалою від 21.02.2024, серед іншого, оголосив перерву у судовому засіданні у справі до 28.02.2024 о 10:00 год.

У судовому засіданні 28.02.2024 взяли участь у режимі відеоконференції ліквідатор Боржника (позивач) та представник ТОВ "Інсайт Фінанс" (відповідач), які надали пояснення по суті вимог та доводів касаційної скарги. Інший учасник справи (третя особа) явку повноважних представників не забезпечив, про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності третьої особи (Приватного нотаріуса) чи її повноважного представника.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи скаржника в межах підстав оскарження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги з огляду на таке.

Предметом позову у цій справі є вимоги ліквідатора Боржника про припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності об`єктів нерухомого майна (Приміщення та Квартири), які, згідно встановлених судами попередніх інстанцій обставин, раніше належали Боржнику та були реалізовані на аукціоні у справі про банкрутство.

Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України (тут і надалі у редакції Кодексу, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Продаж майна боржника у справі про банкрутство здійснюється у відповідності з вимогами КУзПБ, що був введений в дію 21.10.2019.

Разом з тим, абзацом другим Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, унормовано, що реалізація майна боржника здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу, крім майна боржника, оголошення про продаж якого опубліковане до дня введення в дію цього Кодексу. У разі непродажу такого майна його подальша реалізація здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.

Оскільки суди встановили, що другий повторний аукціон з продажу об`єктів нерухомого майна Боржника відбувся 19.09.2019 (до набрання чинності КУзПБ), то оцінка факту набуття права власності на нерухоме майно у процедурі реалізації майна на торгах у формі аукціону в межах провадження у справі про банкрутство має здійснюватися із застосуванням положень Закону про банкрутство, чинного на час проведення вказаного аукціону.

У зв`язку з цим, Верховний Суд вбачає обґрунтованими аргументи скаржника про те, що реалізація майна Боржника на вказаному аукціоні здійснювалася відповідно до Закону про банкрутство.

У питанні набуття переможцем аукціону права власності на майно боржника, реалізоване у визначеному Законом про банкрутство порядку, Верховний Суд звертається до правової позиції судової палати з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.02.2020 у справі № 5006/5/39б/2012, згідно якої "виникнення права власності на нерухоме майно у процедурі реалізації майна на торгах у формі аукціону в межах провадження у справі про банкрутство пов`язане з укладанням договору купівлі-продажу між ліквідатором банкрута як замовником аукціону та переможцем торгів з подальшим нотаріальним посвідченням такого договору і, відповідно, державною реєстрацією переходу права до нового власника".

Ураховуючи наведені висновки та зважаючи, що судами попередніх інстанцій не встановлено факту укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна Боржника, як і не досліджено належним чином питання порядку та підстав набуття переможцем аукціону права власності на таке майно, Верховний Суд вважає передчасними висновки апеляційного суду про те, що певні доводи позивача (щодо заборони ухвалою суду ліквідатору Боржника укладати договір купівлі-продажу майна за результатом аукціону) не спростовують факту набуття відповідачем права власності на спірні об`єкти нерухомого майна та проведення державної реєстрації цих прав.

Тобто, без дослідження відповідних обставин у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави стверджувати про факт набуття відповідачем права власності на об`єкти нерухомого майна за результатом проведеного аукціону.

Наведеним підтверджуються доводи скаржника про те, що судами попередніх інстанцій не з`ясовано питання щодо процедури продажу майна Боржника, згідно якої мав проводитись відповідний аукціон.

Однак, такі процесуальні порушення судів попередніх інстанцій не призвели до неправильного вирішення справи, ураховуючи правомірність висновків цих судів щодо обрання позивачем неналежного способу захисту своїх порушених прав, що пояснюється таким.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (стаття 16 ЦК України).

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Під захистом цивільних прав розуміють передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Вирішуючи спір, суд повинен дати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент його звернення до суду. При цьому право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

У постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц вказано, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та багатьох інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18.

Як вбачається із матеріалів справи, що переглядається, ліквідатор Боржника в якості способу захисту порушеного права заявив вимогу про припинення права власності відповідача на об`єкти нерухомого майна, реалізація яких здійснювалась на другому повторному аукціоні з продажу майна Боржника у справі про банкрутство, та вимогу про скасування державної реєстрації права власності на це майно.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом частин першої - другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 346 ЦК України передбачені підстави припинення права власності на майно, яке припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам`яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Втім, звертаючись з відповідною вимогою у цій справі, позивач не навів обставин, які у розумінні статті 346 ЦК України є підставами для припинення права власності відповідача на нерухоме майно.

У цьому контексті Верховний Суд зауважує, що заявивши вимогу про припинення права власності відповідача, позивач паралельно ставить під сумнів набуття такого права переможцем аукціону (відповідачем), оскільки за результатом проведеного другого повторного аукціону з продажу майна банкрута у порядку вимог Закону про банкрутство договір купівлі-продажу нерухомого майна не укладався.

Отже спірним, з огляду на зазначені позивачем підстави його позовних вимог, є набуття права власності на нерухоме майно банкрута, яке було предметом реалізації на аукціоні.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикацію застосовують до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин та майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, за допомогою подання віндикаційного позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 зазначила, що у разі незаконного заволодіння майном власника іншою особою належним способом захисту є віндикаційний позов (стаття 387 ЦК України). Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. При цьому в тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13). У зв`язку з цим Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц відступила від висновку, сформульованого у своїй постанові від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, де раніше зазначала про можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності як належний спосіб захисту права або інтересу.

Отже, якщо позивач вважає, що відповідач як переможець другого повторного аукціону з продажу майна банкрута не набув права власності на об`єкти нерухомого майна, то належним та ефективним способом захисту порушених прав Боржника як власника майна буде звернення ліквідатором Боржника із позовом про витребування цього майна у незаконного володільця - відповідача.

У іншому випадку, якщо позивач не заперечує факт набуття права власності на нерухоме майно, яке було предметом реалізації на аукціоні, однак вважає за необхідне оспорити правомірність набуття цього права, то належним способом захисту прав власника (продавця) майна Верховний Суд вважає звернення до суду із вимогами про визнання результатів аукціону з відчуження майна недійсними та застосування наслідків недійсності цього правочину, передбачених статтею 216 ЦК України, зокрема, реституції.

Таким чином, у будь-якому випадку звернення ліквідатором Боржника до суду із позовом у цій справі про припинення права власності відповідача на нерухоме майно та про скасування державної реєстрації права власності на це майно не можна визнати належним та ефективним способом захисту порушених, на думку позивача, його прав.

Ураховуючи наведене, правові висновки Великої Палати Верховного Суду, предмет та підстави заявлених позивачем вимог, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позову з підстави неналежного способу захисту порушеного права чи інтересу.

При цьому, колегія суддів враховує з`ясовані попередніми судовими інстанціями обставини того, що у межах справи № 908/485/16 про банкрутство ЗОКС "Довіра" розглядаються вимоги фізичної особи ОСОБА_1 про: визнання недійсним результатів аукціону (відкритих торгів) з продажу майна Боржника, що відбувся 19.09.2019; визнання недійсним акту від 30.09.2020 про передачу цього майна; визнання недійсним свідоцтв від 06.12.2019 № 6555 та від 10.12.2019 № 6627, які посвідчені Приватним нотаріусом та згідно яких посвідчено право власності ТОВ "Інсайт Фінанс" (відповідача у цій справі) на Приміщення та на Квартиру відповідно; витребування у ТОВ "Інсайт Фінанс" та повернення до ліквідаційної маси Боржника майна, яке було передано згідно Акту від 30.09.2020 про передачу майна, проданого шляхом проведення торгів у формі аукціону.

У зв`язку з цим Верховний Суд акцентує, що звернення до суду із зазначеними вимогами (що включають вимогу як про витребування майна, так і вимогу про визнання недійсним результатів аукціону та застосування наслідків недійсності цього правочину - повернення майна до ліквідаційної маси) і є належним способом захисту порушених, на думку ліквідатора, прав Боржника.

Зважаючи на викладене та те, що у цій справі обраний позивачем спосіб захисту (вимоги про припинення права власності та скасування його державної реєстрації) не відповідає критеріям ефективного та належного, Верховний Суд вважає правомірним в цілому висновок судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову з цих підстав, тому протилежні доводи скаржника в цій частині підлягають відхиленню.

При цьому аргументи скаржника про невірне застосування норм права через неврахування судами правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20), від 26.09.2023 у справі № 916/2237/22) та від 12.06.2019 у справі № 916/1986/18, колегія суддів вважає помилковими, оскільки такі висновки не є релевантними до обставин цієї справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

На підставі викладеного та беручи до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ліквідатора Боржника та необхідність залишення оскаржуваних судових рішень у цій справі без змін.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Запорізької обласної кредитної спілки "Довіра" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Толстих Андрія Володимировича залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 27.04.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.10.2023 у справі № 908/485/16 (908/2279/22) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді С.В. Жуков

В.І. Картере