Постанова
від 06.03.2024 по справі 716/662/16-ц
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року

м. Київ

справа № 716/662/16

провадження № 61-2467св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: Кадубовецька сільська рада Чернівецького району Чернівецької області, ОСОБА_2 ;

треті особи: сектор містобудування, архітектури, будівництва та контролю Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гірчак Наталії Аліківни на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 24 січня 2023 року та касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову цього суду від 19 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Одинака О. О., Кулянди М. І., Лисака І. Н.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до Кадубовецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (далі - Кадубовецька сільська рада), ОСОБА_2 , Заставнівської районної адміністрації Чернівецької області (далі - Заставнівська РДА), інженера-землевпорядника ОСОБА_7 , треті особи - сектор містобудування, архітектури, будівництва та контролю Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Головне управління Держгеокадастру в Чернівецькій області, ОСОБА_6 , про визнання незаконним рішення Кадубовецької сільської ради, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно (земельну ділянку), повернення земельної ділянки у комунальну власність територіальної громади, усунення перешкод в користуванні землями загального користування (вулиця, дорога) шляхом приведення земельної ділянки в попередній стан.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28 грудня 2006 року він є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначений житловий будинок збудований на підставі дозволу виконавчого комітету Кадубовецької сільської ради від 18 травня 1981 року та будівельного паспорта.

По сусідству проживають треті особи: ОСОБА_8 - на АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 - на АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 - на АДРЕСА_4 , ОСОБА_3 - на АДРЕСА_5 .

ОСОБА_2 проживає на АДРЕСА_6 та його земельна ділянка, яка розташована позаду зазначеної садиби, межує з тупиковим проїздом АДРЕСА_1, яка розділяє господарства ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та інших третіх осіб.

Влітку 2015 року ОСОБА_2 самовільно зайняв землі загального користування (дорогу) на АДРЕСА_1 , чим зменшив ширину дороги біля господарства ОСОБА_1 до 1,51 м.

На численні звернення до Кадубовецької сільської ради щодо порушень ОСОБА_2 містобудівного та земельного законодавства і прав жителів АДРЕСА_1 орган місцевого самоврядування не вирішував спір по суті, а навпаки рішенням від 27 листопада 2015 року № 2/4-1 затвердив технічну документацію із землеустрою щодо передачі ОСОБА_2 безоплатно у власність земельної ділянки загальною площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_6 .

24 грудня 2015 року на ім`я ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 , згідно з яким він став власником земельної ділянки площею 0,25 га.

Однак, приватизувавши вказану земельну ділянку та встановивши огорожу із металопрофілю вздовж АДРЕСА_1 та навпроти господарства ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було порушено права жителів АДРЕСА_1, зокрема позивача на безперешкодне користування землями загального користування - АДРЕСА_1 .

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив:

- визнати незаконною технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_6 , складену в 2015 році сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_7 ;

- визнати незаконним рішення Кадубовецької сільської ради від 27 листопада 2015 року № 2/4-1 «Про затвердження технічної документації для передачі безоплатно у власність земельної ділянки»;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно (земельна ділянка) № НОМЕР_1 , видане 24 грудня 2015 року на ім`я ОСОБА_2 державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Заставнівського районного управління юстиції Чернівецької області, скасувавши державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 7321585200:04:004:0246, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_6 , власником якої є ОСОБА_2 ;

- зобов`язати ОСОБА_2 повернути земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 7321585200:04:004:0246, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_6 , у комунальну власність територіальної громади села Кадубівці;

- зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні землями загального користування (вулиця, дорога) шляхом приведення землі загального користування (частини кінцевого сегменту) тупикової АДРЕСА_1 , площею 0,0078 га (розмірами 6,13 м від точки 5 до точки 4 та 12,76 м від точки 4 до точки 3 згідно з Планом формування земельної ділянки за висновком експерта від 28 березня 2019 року № 1054/1055/18-22) у попередній стан, а саме шляхом демонтажу огорожі з металопрофілю та бетонної основи навпроти господарства ОСОБА_1 та шляхом демонтажу огорожі з металопрофілю та бетонної основи довжиною 94,57 м (від точки 5 до точки 6 згідно з планом формування земельної ділянки за висновком експерта від 28 березня 2019 року № 1054/1055/18-22) вздовж проїжджої частини - дороги АДРЕСА_1 села Кадубівці Чернівецького (колишнього Заставнівського) району Чернівецької області.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 11 липня 2022 року було відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Мінгайлєнє О. В. про зупинення провадження в цій справі у зв`язку із тим, що інженер-землевпорядник ОСОБА_7 призваний на військову службу під час мобілізації.

Ухвала місцевого суду мотивована тим, що в судовому засіданні від 12 квітня 2017 року відповідач ОСОБА_7 позовні вимоги не визнав, надав суду свої пояснення з обґрунтуванням заперечень по суті предмету спору. В подальшому ОСОБА_7 в судові засідання не з`являвся, ігноруючи судові повістки про виклик, вважаючи, що він висловив свою позицію в цій справі. Отже, неможливість явки відповідача ОСОБА_7 в судові засідання у зв`язку з перебуванням в складі Збройних Сил України суд не вважав обставиною, що перешкоджає подальшому руху процесу та розгляду справи.

Ухвалою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 03 листопада 2022 року було відмовлено у задоволенні клопотання інженера-землевпорядника ОСОБА_7 про зупинення провадження в цій справі у зв`язку із тим, що він призваний на військову службу під час мобілізації.

Суд виходив з тих самих мотивів, які викладені в ухвалі від 11 липня 2022 року, а також зазначив, що ОСОБА_7 не надав суду будь-яких відомостей, які підтверджують, що він проходить військову службу в Збройних Силах України в місцях дислокації, де він фізично не може скористатися своїми процесуальними правами, зокрема брати участь у судовому процесі через свого представника чи в режимі відеоконференції.

За клопотанням ОСОБА_1 ухвалою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 25 листопада 2022 року виключено Головне управління Держгеокадастру в Чернівецькій області з числа третіх осіб в цій справі.

Також за клопотанням представника ОСОБА_1 - адвоката Гірчак Н. А. ухвалою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 25 листопада 2022 року провадження в цій справі в частині позовної вимоги, заявленої ОСОБА_1 до Заставнівської РДА про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_6 , власником якої є ОСОБА_2 , було закрито у зв`язку з відмовою позивача від зазначеної позовної вимоги.

Ухвалою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 02 грудня 2022 року провадження в частині позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконною технічної документації із землеустрою було закрито.

Ухвала місцевого суду мотивована тим, що технічна документація із землеустрою щодо відведення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на ім`я ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_6 виготовлена фізичною особою - підприємцем інженером землевпорядником ОСОБА_7 19 листопада 2015 року на підставі договору від 01 вересня 2015 року № 2194 із замовником ОСОБА_2 . Однак, сама по собі технічна документація не породжує жодних юридичних наслідків, оскільки по суті це сукупність даних про межі, площу, конфігурацію, кадастровий номер земельної ділянки. Такі дані підлягають перевірці компетентним органом, який в подальшому приймає рішення про її затвердження чи відмову в затвердженні при вирішенні питання про надання її у власність. Порушення приписів законодавства при виготовленні технічної документації може бути доказом існування обставин, що призвели до набуття у власність земельної ділянки, яке може бути визнано судом незаконним з метою захисту прав позивача в цивільному спорі.

Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 02 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним рішення Кадубовецької сільської ради від 27 листопада 2015 року № 2/4-1 «Про затвердження технічної документації для передачі безоплатно у власність земельної ділянки» ОСОБА_2 . Скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (земельну ділянку) від 24 грудня 2015 року № НОМЕР_1 видане на ім`я ОСОБА_2 . Повернуто у комунальну власність територіальної громади села Кудубівці Чернівецького (колишнього Заставнівського) району Чернівецької області земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 7321585200:04:004:0246, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 . Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні землею загального користування (дорогою) шляхом приведення частини кінцевого сегменту тупикової АДРЕСА_1 площею 0,0078 га (розмірами 6,13 м від точки 5 до точки 4 та 12,76 м від точки 4 до точки 3 згідно Плану формування земельної ділянки за висновком експерта від 28 березня 2019 року № 1054/1055/18-22) у попередній стан, а саме шляхом демонтажу огорожі з металопрофілю та бетонної основи напроти господарства ОСОБА_1 та шляхом демонтажу огорожі з металопрофілю та бетонної основи довжиною 94,57 м (від точки 5 до точки 6 згідно Плану формування земельної ділянки за висновком експерта №1054/1055/18-22 від 28 березня 2019 року) вздовж проїжджої частини дороги - АДРЕСА_1.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що при передачі земельної ділянки комунальної власності у власність ОСОБА_2 землевпорядна документація (технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_6 ) була розроблена з порушенням приписів земельного законодавства. Отже, у Кадубовецької сільської ради були відсутні законні підстави для затвердження технічної документації для передачі безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,25 га ОСОБА_2 в розмірі більшому, ніж перебував у користуванні відповідача, необхідному для будівництва і обслуговування належного йому житлового будинку та господарських споруд, а також частково із земель сільськогосподарського призначення (колишнього колгоспного саду) та земель загального користування (АДРЕСА_1).

У позивача ОСОБА_1 як члена територіальної громади в силу статті 41 Конституції України виникло право на користування для задоволення своїх потреб об`єктом комунальної власності - АДРЕСА_3, частина якої всупереч положенням земельного законодавства передана у власність відповідачу ОСОБА_2 . Отже, ефективним способом захисту права позивача є усунення перешкод у користуванні вулицею шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав. Оскільки вулиця має двосторонню забудову, тому спір стосується прав та обов`язків не лише позивача та відповідача, але і власників інших домоволодінь, які не є учасниками цього спору.

Враховуючи вищенаведене, з метою захисту права позивача на користування земельною ділянкою суд дійшов висновку про визнання незаконним рішення Кадубовецької сільської ради від 27 листопада 2015 року № 2/4-1 «Про затвердження технічної документації для передачі безоплатно у власність земельної ділянки» ОСОБА_2 .

У зв`язку з тим, що рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого ОСОБА_2 було набуто право власності на земельну ділянку є незаконним, то видане на його підставі свідоцтво про право власності на нерухоме майно (земельну ділянку) № НОМЕР_1 від 24 грудня 2015 року також є незаконним та підлягає скасуванню, а земельна ділянка підлягає поверненню в комунальну власність територіальної громади.

Оскільки огорожа з металопрофілю та бетонної основи розміщена на незаконно приватизованій земельній ділянці ОСОБА_2 , а саме на житловій АДРЕСА_1 , яка не може бути передана у приватну власність, що призвело до її звуження та невідповідності вимогам ДБН і містобудівної документації, відповідача ОСОБА_2 слід зобов`язати звільнити цю частину вулиці, демонтувавши їх.

Не погодившись з вищевказаними ухвалами Заставнівського районного суду Чернівецької області від 11 липня 2022 року, від 03 листопада 2022 року та рішенням цього суду від 02 грудня 2022 року представники ОСОБА_2 - адвокати Пазюк П. П. та Мінгайлєнє О. В. оскаржили їх в апеляційному порядку.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 24 січня 2023 року відкрито апеляційне провадження в цій справі за апеляційними скаргами представників ОСОБА_2 - адвокатів Пазюк П. П. та Мінгайлєнє О. В. на ухвали Заставнівського районного суду Чернівецької області від 11 липня 2022 року, від 03 листопада 2022 року та рішення цього суду від 02 грудня 2022 року. Зупинено апеляційне провадження в цій справі до припинення перебування ОСОБА_7 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Зобов`язано ОСОБА_7 повідомити Чернівецький апеляційний суд про настання підстав для поновлення провадження у справі.

Зупиняючи апеляційне провадження суд апеляційної інстанції послався на пункт 2 частини першої статті 251, пункт 2 частини першої статті 253 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та виходив з того, щовідповідач ОСОБА_7 з 26 березня 2022 року призваний на військову службу під час мобілізації, а отже мобілізований до Збройних Сил України та перебуває на військовій службі, що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20 червня 2022 року № 6/1435.

Ухвалою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 08 березня 2023 року виправлено описку в рішенні цього суду від 02 грудня 2022 року та виключено із тексту вступної та описової частини рішення запис про відповідача інженера-землевпорядника ОСОБА_7 .

Ухвала місцевого суду мотивована тим, що ОСОБА_1 заявив лише одну позовну вимогу до відповідача ОСОБА_7 про визнання незаконною технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_6 , складену в 2015 році. Оскільки ухвалою суду від 02 грудня 2022 року було закрито провадження в цій справі в частині зазначених позовних вимог ОСОБА_1 до інженера-землевпорядника ОСОБА_7 , а інші позовні вимоги заявлені не до цього відповідача, то інженер-землевпорядник ОСОБА_7 фактично вибув із складу відповідачів. Однак у вступній та описовій частинах рішення суду від 02 грудня 2022 року допущена описка із зазначенням інженера-землевпорядника ОСОБА_7 в переліку відповідачів.

Не погодившись з вищевказаною ухвалою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 08 березня 2023 рокупредставники ОСОБА_2 - адвокати Пазюк П. П. та Мінгайлєнє О. В. оскаржили її в апеляційному порядку.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 31 березня 2023 року відкрито апеляційне провадження в цій справі за апеляційною скаргою представників ОСОБА_2 - адвокатів Пазюк П. П. та Мінгайлєнє О. В. на ухвалу Заставнівського районного суду Чернівецької області від 08 березня 2023 року.

Також ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 31 березня 2023 року було поновлено апеляційне провадження за апеляційними скаргами представників ОСОБА_2 - адвокатів Пазюк П. П. та Мінгайлєнє О. В. на ухвали Заставнівського районного суду Чернівецької області від 11 липня 2022 року, від 03 листопада 2022 року та рішення цього суду від 02 грудня 2022 року.

Поновлюючи апеляційне провадження суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до ухвал Заставнівського районного суду Чернівецької області від 02 грудня 2022 року та від 08 березня 2023 року було закрито провадження у справі за позовною вимогою ОСОБА_1 до інженера-землевпорядника ОСОБА_7 та у зв`язку з цим виключено останнього з переліку відповідачів. Оскільки ОСОБА_2 , в інтересах якого діють Пазюк П. П. , Мінгайлєнє О. В. , було подано апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції від 08 березня 2023 року, то підстав для подальшого зупинення апеляційним судом апеляційного провадження згідно ухвали від 24 січня 2023 року до припинення перебування відповідача ОСОБА_7 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції колегією суддів не вбачається.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 19 квітня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_2 на ухвали Заставнівського районного суду Чернівецької області від 11 липня 2022 року, від 03 листопада 2022 року, від 08 березня 2023 року залишено без задоволення. Ухвали Заставнівського районного суду Чернівецької області від 11 липня 2022 року, 03 листопада 2022 року, 08 березня 2023 року залишено без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 02 грудня 2022 року задоволено. Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 02 грудня 2022 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що задовольняючи позов, місцевий суд послався на висновок від 28 березня 2019 року № 1054/1055/18-22, зроблений судовим експертом Олійником В. Л., яким встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7321585200:04:004:0246, яка належить ОСОБА_2 , частково сформована за рахунок земель загального користування (кінцевого сегменту АДРЕСА_1 , згідно з генеральним планом села Кадубівці 1986 року), а саме 0,0078 га, що суперечить вимогам частини четвертої статті 84 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та частина земельної ділянки площею 0,1281 га (0,1359 га - 0,0078 га), сформована за рахунок земельної ділянки колишнього колгоспного саду (тобто земель сільськогосподарського призначення, яка належала до земель запасу Кадубовецької сільської ради).

При цьому судом першої інстанції було відхилено висновок цього ж експерта за результатами проведення додаткової комплексної експертизи від 30 квітня 2022 року № 1269/19-22 про те, що спірна земельна ділянка ОСОБА_2 ймовірно частково сформована за рахунок земель загального користування (кінцевого сегменту АДРЕСА_1 ) та ймовірно сформована за рахунок земельної ділянки колишнього колгоспного саду. Суд виходив з того, що зазначений висновок суперечить своїй дослідницькій частині та дослідницькій частині висновку повторної комплексної експертизи від 28 березня 2019 року № 1054/1055/18-22, в якій з достовірністю встановлено даний факт. Також експертом не було викладено причин зміни попереднього висновку та не обґрунтовано з яких мотивів він дійшов до таких суперечностей.

Однак апеляційний суд вважав, що висновок від 28 березня 2019 року № 1054/1055/18-22, так само як висновок від 30 квітня 2022 року № 1269/19-22, не може братися до уваги, оскільки в ньому не зроблено чіткого висновку щодо поставлених питань. Крім того, в обох цих висновках експерт Олійник В. Л. надав критичну оцінку генеральному плану села Кадубівці 1986 року та вказав, що такий генеральний план повинен був враховувати проекти забудов земельних ділянок як схеми планування окремих територій, які були складені ще до діючого генерального плану 1986 року, тобто ширина тупикової вулиці (в тому числі і в кінцевому сегменті) повинна була бути не менше 7,5 м. Оскільки генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації, тому експерт не мав права критикувати такий план та не брати до уваги відомості, які містяться у такому плані, при проведенні експертизи.

Як вбачається з висновку комісії Кадубовецької сільської ради від 16 листопада 2015 року № 154А ширина дороги АДРЕСА_1 згідно з генеральним планом повинна становити 6 м. Згідно з пояснювальною запискою до генеральному плану села Кадубівці 1986 року визначено три категорії вулиць: головна вулиця прийнята шириною 7 м, другорядна - 6 м, внутрішньо квартальний проїзд - 6 м. Відомостей про те, до якої категорії з вищевказаних вулиць відноситься АДРЕСА_1 села Кадубівці, матеріали справи не містять.

З ситуаційного плану АДРЕСА_1, долученого до повторної експертизи від 28 березня 2019 року № 1054/1055/18-22, вбачається, що ширина вулиці між садибами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складає 7,65 м, що навіть за умови, якщо вказана вулиця відноситься до другорядної або внутрішньо квартального проїзду, свідчить про те, що ширина такої вулиця не є меншою від ширини встановленої генеральним планом села Кадубівці 1986 року. Вказані обставини учасниками справи не оспорювалися.

Крім того, з генерального плану неможливо встановити, де саме біля садиб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 закінчується АДРЕСА_1 села Кадубівці. Не встановлено такої обставини і експертизами, які були проведені в цій справі.

За таких обставин, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту порушення його охоронюваних прав та інтересів на користування АДРЕСА_3 в селі Кадубівці, тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення Кадубовецької сільської ради, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно (земельну ділянку), усунення перешкод в користуванні землями загального користування (вулиця, дорога) шляхом приведення земельної ділянки в попередній стан, не підлягають задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про повернення земельної ділянки у комунальну власність територіальної громади, апеляційний суд виходив з того, що правом на звернення до суду з такою вимогою має власник земельної ділянки, якою в даному випадку є територіальна громада села Кадубівці Чернівецького району Чернівецької області, від імені та в інтересах якої діє Кадубовецька сільська рада. Однак матеріали справи не містять доказів на підтвердження тих обставин, що Кадубовецька сільська рада уповноважила позивача ОСОБА_1 на подачу в їхніх інтересах позову про повернення земельної ділянки у комунальну власність.

Апеляційний суд вважав безпідставним аргумент апеляційної скарги про наявність підстав для скасування ухвали Заставнівського районного суду Чернівецької області від 11 липня 2022 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання представників відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі у зв`язку із перебуванням ОСОБА_7 в складі Збройних Сил України, оскільки в апеляційній скарзі не зазначено жодних прав та інтересів відповідача ОСОБА_2 , які б порушувалися вказаною ухвалою суду першої інстанції. Також заявник не обґрунтував, яким чином скасування такої ухвали та зупинення провадження у справі в суді першої інстанції вплине на його права за умови, що остаточне рішення по суті спору вже переглядається в апеляційному порядку.

Залишаючи без змін ухвалу Заставнівського районного суду Чернівецької області від 03 листопада 2022 року, апеляційний суд виходив з того, що вказаною ухвалою було відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_7 про зупинення провадження в цій справі, однак ОСОБА_7 не оскаржував в апеляційному порядку зазначене судове рішення, а суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями перегляду судового рішення в частині вимог, які заявлені до особи, яка не оскаржує таке рішення.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Заставнівського районного суду Чернівецької області від 08 березня 2023 року щодо виправлення описки та виключення ОСОБА_7 зі складу відповідачів, суд апеляційної інстанції зазначив, що судом першої інстанції було закрито провадження у справі в частині позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконною технічної документації із землеустрою, яка була пред`явлена до ОСОБА_7 , а інші позовні вимоги до ОСОБА_7 не заявлялися. Тому відсутні підстави вважати ОСОБА_7 належним відповідачем в цій справі. Крім того, виправлення описки шляхом виключення із тексту судового рішення запису про відповідача інженера-землевпорядника ОСОБА_7 не змінює зміст та висновок резолютивної частини рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У лютому 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 24 січня 2023 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині зупинення провадження та передати справу для розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга подана на підставі абзацу 6 частини другої статті 389ЦПК України та обґрунтована тим, що апеляційним судом порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.

У травні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гірчак Н. А. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України та обґрунтована тим, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Верховного Суду від 04 листопада 2021 року у справі № 350/1969/14 ((провадження №61-333св21) тощо, а також - не дослідив зібрані у справі докази.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 березня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 24 січня 2023 року та витребувано її матеріали із Заставнівського районного суду Чернівецької області.

22 травня 2023 року справа № 716/662/16 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 травня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гірчак Н. А. на постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 квітня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2024 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 24 січня 2023 року мотивована тим, що суд апеляційної інстанції при вирішенні питання про зупинення провадження у справі не врахував, що відповідач ОСОБА_7 , до якого було заявлено позовну вимогу про визнання незаконною технічної документації із землеустрою, особисто не заявляв клопотання про зупинення провадження у справі, не подавав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, не заявляв про бажання брати особисто участь у розгляді справи в суді.

Відповідач ОСОБА_7 брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, висловив свою позицію щодо заявленої до нього позовної вимоги, надавав пояснення суду та в подальшому ігнорував судові виклики.

Крім того, ухвалою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 02 грудня 2022 року було закрито провадження у справі в частині позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про визнання незаконною технічної документації із землеустрою. Вказана ухвала не оскаржувалася учасниками справи та набрала законної сили. Тобто відповідач ОСОБА_7 на час апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції фактично вибув із учасників даної справи.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Гірчак Н. А. на постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 квітня 2023 року мотивована тим, що відмовивши у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, апеляційний суд не навів жодних доводів та обґрунтувань щодо відмови у задоволенні позовної вимого провизнання незаконним рішення Кадубовецької сільської ради від 27 листопада 2015 року № 2/4-1 «Про затвердження технічної документації для передачі безоплатно у власність земельної ділянки», а також не звернув увагу на те, що при передачі земельної ділянки комунальної власності у власність ОСОБА_2 землевпорядна документація (в даному випадку технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 на АДРЕСА_6 була розроблена з порушенням вимог законодавства. Отже, у Кадубовецької сільської ради були відсутні законні підстави для затвердження незаконної технічної документації для передачі безоплатно ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 0,25 га, тобто в більшому розмірі, ніж перебувала у користуванні відповідача, необхідному для будівництва і обслуговування належного йому житлового будинку та господарських споруд та такий розмір земельної ділянки (0,25га) частково сформовано за рахунок земель сільськогосподарського призначення (колишнього колгоспного саду) та земель загального користування - АДРЕСА_1 .

Оскільки незаконним є рішення органу місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки, яке стало підставою для видачі свідоцтва про право власності на земельну ділянку, то відповідно цей правовстановлюючий документ підлягає скасуванню.

В матеріалах справи міститься викопіювання з генерального плану села, з якого чітко вбачається, що АДРЕСА_1 до 1986 року була проїжджою та виходила на АДРЕСА_6 з 1986 року в кінцевому сегменті закінчується за господарством ОСОБА_1 (приблизно 2 м нижче господарства ОСОБА_1 ). Тому висновки суду апеляційної інстанції про відсутність в матеріалах справи інформації про те, до якої категорії вулиць відноситься АДРЕСА_1 села Кадубівці та якими мають бути її параметри, де повинна закінчуватися АДРЕСА_1 біля садиб як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 , не відповідають фактичним обставинам справи та наявним в ній доказам.

В цій справі суд апеляційної інстанції надав оцінку лише таким доказам, як висновок повторної експертизи та висновок додаткової експертизи, однак взагалі не взяв до уваги:

- висновок первинної судової земельно-технічної експертизи від 01 листопада 2017 року № 803, складений спільним підприємством «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр», згідно з яким розроблена ФОП ОСОБА_7 в 2015 році технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_6 , не відповідає вимогам земельного законодавства, іншим нормативним документам з питань землеустрою;

- акт встановлення меж дороги загального користування по АДРЕСА_1 від 13 серпня 2015 року, яким підтверджено, що по АДРЕСА_1 за згодою її жителів встановлювалася дорога шириною 8 метрів;

- акт обстеження дороги від 11 листопада 2015 року, складений земельною комісією Кадубовецької сільської ради;

- технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_2 , з якої вбачається, що інженер-землевпорядник ОСОБА_7 змінив конфігурацію земельної ділянки та площу з 0,20 га на 0,25 га та виготовив технічну документацію так, що до земельної ділянки ОСОБА_2 увійшла частина дороги АДРЕСА_1 довжиною більше 100 метрів;

- оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування;

- постанову Заставнівського районного суду Чернівецької області від 08 липня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року, у справі №716/1452/15-а за адміністративним позовом ОСОБА_2 до державного інспектора сільського господарства Чернівецької області Байзетінова О. В. про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, визнання незаконними розрахунків розміру шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки, якими ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позову. Цим рішенням суду фактично презюмовано порушення ОСОБА_2 прав жителів АДРЕСА_1 на безперешкодне користування землями загального користування - дорогою АДРЕСА_1 .

Крім того, висновки апеляційного суду про те, що суд першої інстанції в порушення вимог закону, вийшов за межі позовних вимог, заявлених позивачем у заяві від 18 серпня 2016 року і задовольнив позовну вимогу про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно в редакції позовної заяви від 02 листопада 2022 року, не відповідають обставинам справи, так як суд першої інстанції таку позовну вимогу не задовольняв, оскільки прийняв відмову від неї та ухвалою суду від 25 листопада 2022 року закрив провадження щодо цієї позовної вимоги.

Доводи особи, яка подала відзиви на касаційні скарги

21 березня 2023 року представники ОСОБА_2 - адвокати Пазюк П. П. та Мінгайлєнє О. В. подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 24 січня 2023 року, в якому зазначили, що закриття провадження в частині однієї позовної вимоги не може бути підставою для виключення ОСОБА_7 зі складу відповідачів, так як предметом спору все одно залишається питання незаконності виготовлення ним технічної документації та визнання незаконним з цих підстав рішення Кадубовецької сільської ради від 27 листопада 2015 року № 2/4-1 «Про затвердження технічної документації для передачі безоплатно у власність земельної ділянки». доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки позивач сам визначив цього учасника процесу відповідачем у всіх редакціях позову, а також в касаційній скарзі та просить стягнути з нього судові витрати.

26 червня 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гірчак Н. А. на постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 квітня 2023 року, в якій просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законними та обґрунтованими, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Наведені в касаційній скарзі правові висновки суду касаційної інстанцій не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, так як їх зроблено за інших фактичних обставин, які не є подібними до обставин цієї справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28 грудня 2006 року ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані на АДРЕСА_1 (т.1 а.с.24).

Зазначений житловий будинок збудований на підставі дозволу виконавчого комітету Кадубовецької сільської ради від 18 травня 1981 року та будівельного паспорта (т.1 а.с.25).

Рішенням Кадубовецької сільської ради від 27 листопада 2015 року № 2/4-3 затверджено технічну документацію із землеустрою та передано безоплатно у власність ОСОБА_1 земельні ділянки загальною площею 0,2962 га, в тому числі 0,1389 га, кадастровий номер 7321585200:04:004:0239, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), та 0,1573 га, кадастровий номер 7321585200:04:001:0032 для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.27).

26 січня 2016 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 0,1389 га, кадастровий номер 7321585200:04:004:0239, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.28).

Треті особи на стороні позивача: ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 є власниками сусідніх садиб та присадибних ділянок по АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 відповідно (т.1 а.с.26).

АДРЕСА_1 в селі Кадубівці є тупиковою, а будинковолодіння ОСОБА_1 знаходиться в кінці цієї вулиці.

Відповідач ОСОБА_2 є власником житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 квітня 2013 року(т.1 а.с.36).

Земельна ділянка, на якій розташований вищевказаний житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, належний ОСОБА_2 , позаду будинку межує з тупиковою АДРЕСА_3, яка розділяє господарства ОСОБА_2 , а також ОСОБА_1 та третіх осіб (т.1 а.с.59).

В липні 2015 року між власниками житлових будинків АДРЕСА_7 та ОСОБА_2 (власником будинку АДРЕСА_6 ) виник земельний спір з приводу зайняття останнім частини дороги загального користування по АДРЕСА_1 , що став предметом розгляду відповідної комісії Заставнівської РДА.

З листа голови Заставнівської РДА Кітаря Ю. В. від 11 серпня 2015 року вбачається, що внаслідок перевірки даних по будівельних паспортах жителів АДРЕСА_1, комісія прийшла до висновку, що згідно з таблицею 7.3 ДБН 360-92** ширина смуги дорожнього полотна селищної дороги складає 3,5 м, при кількості 2-х смуг з водовідведенням загальна ширина дороги становить 8 м. Землевпоряднику Кадубовецької сільської ради ОСОБА_12 вказано встановити межові знаки дороги шириною 8 м з погодженням землекористувачів (т.1 а.с.62).

Актом встановлення меж дороги загального користування підтверджено, що 13 серпня 2015 року відповідна комісія в присутності забудовників провела встановлення меж дороги загального користування по АДРЕСА_1 у відповідності до ДБН 360-92** (ширина дороги складає 8 м) (т.1 ас.63).

Після встановлення зазначених меж дороги по АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 в порушення межових знаків огородив частину дороги сіткою, зменшивши її ширину.

Зазначене стало підставою чергового звернення жителів АДРЕСА_1 як користувачів вказаної дороги до Кадубовецької сільської ради з приводу земельного спору у зв`язку із самовільним зайняттям ОСОБА_2 частини дороги.

11 листопада 2015 року земельною комісією Кадубовецької сільської ради в присутності землекористувачів складено акт обстеження дороги між ОСОБА_2 та жителями АДРЕСА_1. В ході обстеження обмірів дороги по факту самовільного зайняття дороги ОСОБА_2 складено відповідну схему (т.1 а.с.64).

Не зважаючи на існування невирішеного земельного спору ОСОБА_2 звернувся до інженера-землевпорядника ОСОБА_7 для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі в АДРЕСА_6 . Під час виготовлення даної технічної документації 11 листопада 2015 року (в день складання земельною комісією сільської ради акта обстеження дороги та схеми самовільного зайняття дороги) виконавцем робіт ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , головою сільської ради ОСОБА_13 у присутності власників суміжних земельних ділянок складено акт приймання - передачі межових знаків на зберігання, який підписаний відповідними особами. В акті вказано, що претензій у голови сільської ради ОСОБА_13 та власників суміжних земельних ділянок не має (т.1 а.с.55).

В подальшому 16 листопада 2015 року висновком земельної комісії Кадубовецької сільської ради №154-А встановлено, що відповідно до складеного акта ширина дороги біля ділянки ОСОБА_14 становить 7,5 м і звужується до кінця вулиці біля ділянки ОСОБА_1 до 3,8 м. При цьому комісія рекомендувала ОСОБА_2 вирівняти ширину дороги до 7,5 м вздовж до кінця вулиці біля ділянки ОСОБА_1 , а також встановити межові знаки (т.1 а.с.65).

У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 створено перешкоди шляхом перекриття металевою сіткою єдиного під`їзду до господарств по АДРЕСА_1 , власники цих будинків 16 листопада 2015 року звернулися до державної інспекції сільського господарства Чернівецької області з метою перевірки факту самовільного зайняття останнім земельної ділянки загального користування - АДРЕСА_1 .

Державним інспектором сільського господарства Чернівецької області Байзетіновим О. В. винесено постанову № 28 від 27 листопада 2015 року про накладення адміністративного стягнення, якою визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (самовільне зайняття земельної ділянки) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн.

Зазначені обставини встановлені постановою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 08 липня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року, у справі № 716/1452/15-а за адміністративним позовом ОСОБА_2 до державного інспектора сільського господарства Чернівецької області Байзетінова О. В. про визнання незаконною та скасування постанови № 28 від 27 листопада 2015 року у справі про адміністративне правопорушення (т.2 а.с.19-24).

Також вищенаведені обставини підтвердженні показаннями свідків ОСОБА_15 ОСОБА_5 , ОСОБА_16 , ОСОБА_3 , допитаних судом першої інстанції в судовому засіданні.

Представник третьої особи на стороні позивача ОСОБА_17 , допитаний судом першої інстанції в судовому засіданні як свідок показав суду, що 13 серпня 2015 року він в складі комісії, створеної Заставнівською РДА, в порядку розгляду звернення громадян села Кадубівці приймав участь в установлені меж дороги загального користування - тупикової АДРЕСА_1. З метою дотримання чинних державних будівельних норм, ним були надані рекомендації комісії для врегулювання спірних питань. Оскільки земельна ділянка ОСОБА_2 на той час не була приватизована, раніше встановлені межові знаки дороги не збереглися, то комісія вирішила встановити межі дороги так, щоб її ширина вирівнялася до 8 м (7 м - для двох смуг дороги по 3,5 м та 1 м - на водовідведення). Враховуючи, що земельна ділянка зі сторони господарства ОСОБА_2 не була огороджена металевою сіткою, то на спірній земельній ділянці встановили два межових знаки, про що склали відповідний акт встановлення меж дороги загального користування від 13 серпня 2015 року. Однак ОСОБА_2 приватизував земельну ділянку, яка межує з АДРЕСА_3 з порушенням межових знаків. В подальшому ОСОБА_2 по межі своєї ділянки встановив огорожу, чим зменшив ширину дороги.

19 листопада 2015 року інженером-землевпорядником ОСОБА_7 виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_2 в АДРЕСА_6 . В цей же день земельна ділянка зареєстрована в ДЗК із присвоєнням кадастрового номеру 7321585200:04:004:0246 (т.1 а.с.51-60).

Рішенням Кадубовецької сільської ради від 27 листопада 2015 року № 2/4-1 «Про затвердження технічної документації для передачі безоплатно у власність земельної ділянки» затверджено технічну документацію із землеустрою та передано ОСОБА_2 безоплатно у власність земельну ділянку загальною площею 0,2500 га, кадастровий номер 7321585200:04:004:0246, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_6 (т.1 а.с.30)

24 грудня 2015 року на ім`я ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 , згідно з яким він став власником вищевказаної земельної ділянки площею 0,25 га (т.1 а.с.31).

Крім того, згідно з вищезазначеною постановою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 08 липня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року, у справі № 716/1452/15-а за адміністративним позовом ОСОБА_2 до державного інспектора сільського господарства Чернівецької області Байзетінова О. В. про визнання незаконною та скасування постанови № 28 від 27 листопада 2015 року у справі про адміністративне правопорушення судом було встановлено, що «рішенням Кадубовецької сільської ради народних депутатів від 17 квітня 1991 року (згідно виписки із протоколу рішення сесії) ОСОБА_18 (батька позивача) наділено присадибною земельною ділянкою розміром 0,05 га.

Рішенням одинадцятої сесії Кадубовецької сільської ради народних депутатів від 10 червня 1992 року ОСОБА_18 наділений земельною ділянкою (цільове призначення якої не визначено) в розмірі 0,19 га.

Приписами статті 67 ЗК України від 18 грудня 1990 року № 561-XII було встановлено, що громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність або надаються у користування земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських будівель, гаражів і дач. Розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 га.

Відповідно до статті 6 ЗК України від 18 грудня 1990 року № 561-XII передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безоплатно. Безплатно земельні ділянки передаються у власність громадян для: ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), в тому числі земельні ділянки, що були раніше надані у встановленому порядку громадянам для цієї мети, у межах граничного розміру, визначеного статтею 67 цього Кодексу.

Згідно рішення виконкому Кадубовецької сільської ради народних депутатів № 515 від 23 червня 1995 року ОСОБА_18 передано безоплатно у приватну власність земельні ділянки для особистого підсобного господарства в розмірі 0,20 га та 0,33 га.

Зазначену обставину підтвердив свідок ОСОБА_19 , який показав суду, що з 1992 по 1995 роки він працював землевпорядником Кадубовецької сільської ради. В той час в порядку приватизації жителям села із земель запасу Кадубовецької сільської ради надавалися у приватну власність землі під городи. Оскільки він безпосередньо займався цими питаннями, то пам`ятає, що ОСОБА_18 у 1995 році отримав у приватну власність дві земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства, з яких 0,20 га - біля будинку, а 0,33 га - в полі.

З огляду діючого на той час земельного законодавства, відповідно до статті 48 ЗК України громадянам - для ведення особистого підсобного господарства надавалися землі сільськогосподарського призначення в межах населеного пункту, а у відповідності до статті 67 ЗК України для присадибних земельних ділянок надавалися землі з цільовим призначенням для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва.

Таким чином, суд вважає, що батькові позивача ОСОБА_18 23 червня 1995 року рішенням виконавчого комітету Кадубовецької сілької ради було передано безоплатно у власність дві земельні ділянки сільськогосподарського призначення. При цьому, виготовлене з допомогою комп`ютерної техніки та підписане сільським головою Пісецьким М. Ю. рішення виконкому Кадубовецької сільської ради № 515 від 23 червня 1995 року, з якого вбачається що сільська рада вирішила передати безкоштовно у приватну власність ОСОБА_18 земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, будівель та споруд площею - 0,20 га по АДРЕСА_6 , а для ведення особистого селянського господарства площею - 0,33 га, суд не приймає до уваги, оскільки в рішенні, яке приймалося виконкомом сільської ради 23 червня 1995 року № 515 чітко визначено цільове призначення земельних ділянок, які передавалися ОСОБА_18 у приватну власність - для особистого підсобного господарства, а поняття особистого селянського господарства на той час в земельному законодавстві не існувало. Крім цього в даному рішенні не зазначено місцезнаходження вказаних земельних ділянок.

Зазначене спростовує доводи позивача ОСОБА_2 про те, що рішенням виконкому Кадубовецької сільської ради № 515 від 23 червня 1995 року ОСОБА_18 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлових будинків, будівель та споруд (присадибну ділянку) орієнтовною площею 0,20 га по АДРЕСА_6 .

Батько позивача ОСОБА_18 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 квітня 2013 року позивач ОСОБА_2 набув право власності на житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, розташованими в АДРЕСА_6 , що належав спадкодавцю ОСОБА_18 на підставі свідоцтва про право власності.

Згідно з частинами другою, третьою статті 1225 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, а також яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший розмір не визначений заповітом.

Як вбачається із схематичного плану присадибної ділянки з інвентарної справи на будинковолодіння АДРЕСА_6 , яке успадкував позивач, до площі зазначеної земельної ділянки входить площа під житловими та нежитловими будівлями, проте до складу даної земельної ділянки не входить земля під двором, садом, городом.

Таким чином, оцінюючи вищезазначені докази, суд приходить до висновку, що земельна ділянка, розташована позаду будинковолодіння АДРЕСА_6 , яка межує з тупиковим проїздом по АДРЕСА_1 не належить до земельної ділянки, успадкованої позивачем ОСОБА_2 в порядку статті 1225 ЦК України. Також не знайшов підтвердження в судовому засіданні факт існування рішення Кадубовецької сільської ради про передачу у приватну власність батькові позивача зазначеної земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, що могло би бути підставою для видачі позивачу, як спадкоємцю, державного акта на право власності на дану земельну ділянку у відповідності до абзацу 2 пункту 1 Перехідних положень ЗК України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ» (т.2 а.с.129-130).

Оригінал технічної документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 для обслуговування та житлового будинку та господарських споруд в АДРЕСА_6 , що розроблений ФОП ОСОБА_7 був об`єктом судових експертиз № 803 від 01 листопада 2017 року та № 1054/1055/18-22 від 28 березня 2019 року за відповідними ухвалами Заставнівського районного суду Чернівецької області.

При співставленні наявних документів у наданій на дослідження технічній документації експертами встановлено таке.

В технічному завданні вказана площа, для якої буде виготовлятися технічна документація - 0,2500 га, а в погосподарській книзі, як зазначено в довідці Кадубовецької сільської ради № 2265 від 14 серпня 2015 року за громадянином ОСОБА_2 в особистому користуванні перебуває земельна ділянка площею 0,20 га для обслуговування житлового будинку.

Рішень Кадубовецької сільської ради щодо дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,25 га ні серед матеріалів технічної документації, ні серед матеріалів цивільної справи - не представлено.

При цьому експертом наголошено, що до оформлення речового права на вказану земельну ділянку, вона перебувала у користуванні ОСОБА_2 , а розпорядником була Кадубовецька сільська рада. Отже, виходячи із представлених матеріалів у технічній документації мало бути саме рішення Кадубовецької сільської ради про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, оскільки згода органу місцевого самоврядування як розпорядника земель необхідна в тому випадку, коли виконуються роботи по відновленню меж земельної ділянки при наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку.

Відомості із витягу погосподарської книги у частині обліку землі, що за цільовим призначенням відноситься до землі для будівництва та обслуговування житлового будинку, суперечать зазначеній площі земельної ділянки, на яку розроблено технічну документацію і навпаки. Тобто підстави розроблення технічної документації на земельну ділянку площею 0,25 га - відсутні.

Досліджувана технічна документація затверджена Кадубовецькою сільською радою рішенням від 27 листопада 2015 року № 2/4-1, в результаті чого вирішено безоплатно передати у власність ОСОБА_2 земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку загальною площею 0,25 га, однак рішень, стосовно даної площі земельної ділянки не видавалося.

Також, встановивши інші порушення, крім вищезазначених, викладених в дослідницьких частинах експертних висновків № 803 від 01 листопада 2017 року та № 1054/1055/18-22 від 28 березня 2019 року експерти прийшли до переконання, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_6 не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою за змістом, складом та правилами оформлення (т.2 а.с.107-120, т.3 а.с.138-155).

Крім цього, за результатами проведення повторної судової комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою № 1054/1055/18-22 від 28 березня 2019 року, даючи відповідь на четверте питання, експертом зроблено висновок, що земельна ділянка за кадастровим номером 7321585200:04:004:0246 частково сформована за рахунок земель загального користування (кінцевого сегменту АДРЕСА_1, згідно з генеральним планом села Кадубівці 1986 року), а саме 0,0078 га, що суперечить вимогам частини четвертої статті 84 ЗК України та частина земельної ділянки площею 0,1281 га (0,1359 га - 0,0078 га) сформована за рахунок земельної ділянки колишнього колгоспного саду (тобто земель сільськогосподарського призначення, яка належала до земель запасу Кадубовецької сільської ради) (т.3 а.с.150-152).

Обґрунтування зазначеного висновку викладено в дослідницькій частині, виходячи із ситуаційного плану, складеного за результатами натурного обстеження тупикової АДРЕСА_1, наявності огороджувальних споруд, висновку комісії щодо складеного акту обстеження дороги між ОСОБА_2 та жителями по АДРЕСА_7 , викопіювання із проекту впорядкування земель села Кадубівці на територію зазначених вулиць, викопіювання із генерального плану села Кадубівці 1986 року, експлікації земельних угідь земельної ділянки за кадастровим номером 7321585200:04:004:0246 загальною площею 0,25 га, згідно якої до складу угідь земельної ділянки входять: малоповерхова забудова - 0,1141 га та рілля - 0,1359 га.

Також, враховуючі вищенаведені обставини, експертом з посиланням на приписи частин першої, п`ятої статті 79-1 ЗК України та частини першої статті 50 Закону України «Про землеустрій» (чинних на дату виникнення спірних правовідносин) наголошено, що в даному випадку при формуванні земельної ділянки, як суб`єкта права власності ОСОБА_2 слід було виготовляти документацію із землеустрою у вигляді проекту відведення земельної ділянки.

Висновок експерта по другому питанню за результатами проведення додаткової комплексної експертизи № 1269/19-22 від 30 квітня 2022 року місцевий суд відхилив, оскільки дослідивши додаткові матеріали останній зазначив, що спірна земельна ділянка ОСОБА_2 ймовірно частково сформована за рахунок земель загального користування (кінцевого сегменту АДРЕСА_1 ) та ймовірно сформована за рахунок земельної ділянки колишнього колгоспного саду. Цей висновок суперечить своїй дослідницькій частині та дослідницькій частині висновку повторної комплексної експертизи № 1054/1055/18-22 від 28 березня 2019 року, в якій з достовірністю встановлено даний факт. При цьому експертом не викладено причин зміни попереднього висновку та не обґрунтовано з яких мотивів він дійшов до таких суперечностей.

Враховуючи викладене, місцевий суд дійшов висновку про те, що при передачі земельної ділянки комунальної власності у власність ОСОБА_2 землевпорядна документація (технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 по АДРЕСА_6 ) була розроблена з порушенням приписів цивільного (земельного) законодавства. Отже у Кадубовецької сільської ради були відсутні законні підстави для затвердження технічної документації для передачі безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,25 га ОСОБА_2 в розмірі більшому, ніж перебував у користуванні відповідача, необхідному для будівництва і обслуговування належного йому житлового будинку та господарських споруд, а також частково із земель сільськогосподарського призначення (колишнього колгоспного саду) та земель загального користування (АДРЕСА_1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пунктів 1, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема про зупинення провадження.

Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Гірчак Н. А. на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 24 січня 2023 року не підлягає задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову цього суду від 19 квітня 2023 року підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова Чернівецького апеляційного суду від 19 квітня 2023 року в повній мірі не відповідає.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками.

Статтею 83 ЗК України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Згідно зі статтею 25 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 статті 59 Закону № 280/97-ВР).

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною першою статті 118 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша статті 122 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Частинами першою-третьою статті 129 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 79-1 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно з частинами шостою, чотирнадцятою статті 186 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується: Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у разі якщо земельна ділянка перебуває у державній або комунальній власності; власником земельної ділянки, у разі якщо земельна ділянка перебуває у приватній власності.

Відповідно до частин першої, другої статті 50 Закону України «Про землеустрій» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому ЗК України.

Частинами першою, другою, восьмою статті 55 Закону України «Про землеустрій» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки рим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України (у випадках, передбачених законом).

Згідно з частиною дев`ятою статті 55 Закону України «Про землеустрій» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельної ділянки державної чи комунальної власності у власність чи користування, на якій розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано, така технічна документація розробляється на замовлення власника житлового будинку без надання дозволу Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України.

Частиною першою статті 10 Закону № 280/97-ВР передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина перша статті 92 ЗК України).

За змістом частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані, зокрема, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Згідно з частиною першою статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України).

В постанові Верховного суду від 04 листопада 2021 року у справі №350/1969/14 (провадження №61-333св21), на яку послався суд першої інстанції та представник ОСОБА_1 - адвокат Гірчак Н. А. в касаційній скарзі на постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 квітня 2023 року, викладено правовий висновок про те, що для задоволення вимог члена територіальної громади достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним своїх правомочностей.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями комунальної власності, які не підлягають приватизації (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим. Та обставина, що земельна ділянка відноситься до категорій вулиць та доріг - житлова вулиця (вулиця в житловій забудові) сільського населеного пункту, що вказує на неможливість виникнення приватного власника на неї.

Отже, зайняття земельної ділянки - вулиці у населеному пункті з порушенням ЗК України слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання звільнити частину земельної ділянки у спосіб демонтажу огорож слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки комунальної власності.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною четвертою статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Скасовуючи рішення місцевого суду про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив лише з того, що висновки судових експертиз від 28 березня 2019 року № 1054/1055/18-22 та від 30 квітня 2022 року № 1269/19-22 не можуть братися до уваги, оскільки в них не зроблено чіткого висновку щодо поставлених питань, надано критичну оцінку генеральному плану села Кадубівці 1986 року та вказано, що такий генеральний план повинен був враховувати проекти забудов земельних ділянок як схеми планування окремих територій, які були складені ще до діючого генерального плану 1986 року, тобто ширина тупикової вулиці (в тому числі і в кінцевому сегменті) повинна була бути не менше 7,5 м. При цьому з генерального плану неможливо встановити, де саме біля садиб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 закінчується АДРЕСА_1 села Кадубівці.

Однак апеляційний суд не звернув уваги на те, що висновок суду першої інстанції про задоволення позову ґрунтується не лише на вищевказаних висновках судових експертиз, а на підставі здійсненої ним оцінки доказів в їх сукупності, зокрема факт розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_6 з порушенням приписів земельного законодавства підтверджено актом встановлення меж дороги загального користування по АДРЕСА_1 від 13 серпня 2015 року, актом обстеження дороги від 11 листопада 2015 року, складеним земельною комісією Кадубовецької сільської ради, а також обставинами, встановленими постановою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 08 липня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року, у справі №716/1452/15-а.

В оцінці спірних правовідносин Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вищевказана постанова Заставнівського районного суду Чернівецької області від 08 липня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року, у справі №716/1452/15-а має преюдиційне значення в цій справі, оскільки вказаними судовими рішеннями підтверджено правомірність постанови Державного інспектора сільського господарства Чернівецької області Байзетінова О. В. № 28 від 27 листопада 2015 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у самовільному зайнятті спірної земельної ділянки, у зв`язку з чим його притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн.

За таких обставин, оскільки зазначена технічна документація із землеустрою була розроблена з порушенням приписів земельного законодавства, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання незаконним рішення Кадубовецької сільської ради від 27 листопада 2015 року № 2/4-1, яким було затверджено вказану технічну документацію та передано безоплатно у власність ОСОБА_2 спірну земельну ділянку площею 0,25 га. Враховуючи, що рішення органу місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки є незаконним, то видане на його підставі свідоцтва про право власності на земельну ділянку також підлягає скасуванню.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 створено перешкоди шляхом перекриття металевою сіткою єдиного під`їзду до господарств по АДРЕСА_1 , то правильним є також висновок суду першої інстанції про наявність підстав для захисту права позивача шляхом зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні спірною землею загального користування (дорогою).

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив в означеній частині законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Однак, безпідставно не застосувавши до спірних правовідносин висновки Верховного Суду, викладені у вищезгаданій постанові, на яку послався ОСОБА_1 в касаційній скарзіна постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 квітня 2023 року, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю належними та допустимими доказами факту порушення охоронюваних прав та інтересів позивача на користування АДРЕСА_3 в селі Кадубівці.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційний суд не спростував належним чином обставин, встановлених місцевим судом, тобто фактично необґрунтовано переоцінив докази, які були оцінені судом першої інстанції з дотриманням вимог закону та з урахуванням обставин, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, то оскаржувана постанова Чернівецького апеляційного суду від 19 квітня 2023 року підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Кадубовецької сільської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення Кадубовецької сільської ради, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно (земельну ділянку), усунення перешкод в користуванні землями загального користування (вулиця, дорога) шляхом приведення земельної ділянки в попередній стан, із залишенням в силі в цій частині рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 413 ЦПК України.

Разом з тим, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про повернення земельної ділянки у комунальну власність територіальної громади, оскільки правом на звернення до суду з такими вимогами має власник земельної ділянки, яким у даному випадку є відповідач - Кадубовецька сільська рада, і позивач не довів тих обставин, що Кадубовецька сільська рада уповноважила його на звернення до суду з позовом про повернення земельної ділянки у комунальну власність.

За таких обставин апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні цієї частини позовних вимог ОСОБА_1 .

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржувана постанова апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кадубовецької сільської ради, ОСОБА_2 про повернення земельної ділянки у комунальну власність територіальної громади відповідає вимогам закону й підстави для її скасування відсутні.

Перевіривши доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Гірчак Н. А. на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 24 січня 2023 року, Верховний суд дійшов таких висновків.

У статті 129 Конституції України одними із основних засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Випадки, коли суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, визначені у частині першій статті 251 ЦПК України.

Пунктом 2 частини першої вказаної правової норми встановлено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Отже, процесуальний закон пов`язує необхідність зупинення провадження у справі з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Зупиняючи апеляційне провадження суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_7 є відповідачем у справі та з 26 березня 2022 року він призваний на військову службу під час мобілізації, а отже мобілізований до Збройних Сил України та перебуває на військовій службі, що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20 червня 2022 року № 6/1435.

При цьому на час винесення ухвали від 24 січня 2023 року про зупинення провадження у справі відомості про ОСОБА_7 як відповідача у справі були зазначені у вступній та описовій частинах рішення суду від 02 грудня 2022 року, тому апеляційний суд не мав підстав робити висновки про те, що ОСОБА_7 не є відповідачем в цій справі.

За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про зупинення провадження у справі з підстав, передбаченихпунктом 2 частини першої статті 251, пунктом 2 частини першої статті 253 ЦПК України.

В подальшому ухвалою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 08 березня 2023 року виправлено описку в рішенні цього суду від 02 грудня 2022 року та виключено із тексту вступної та описової частини рішення запис про відповідача інженера-землевпорядника ОСОБА_7 , оскільки відповідно до ухвал Заставнівського районного суду Чернівецької області від 02 грудня 2022 року та від 08 березня 2023 року було закрито провадження у справі за позовною вимогою ОСОБА_1 до інженера-землевпорядника ОСОБА_7 та у зв`язку з цим виключено останнього з переліку відповідачів.

За відсутності підстав вважати ОСОБА_7 відповідачем у справі, а відтак і підстав для подальшого зупинення провадження у справі до припинення його перебування у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 31 березня 2023 року було поновлено апеляційне провадження.

Таким чином оскаржувана ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 24 січня 2023 року відповідає вимогам закону й підстави для її скасування відсутні.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною першою статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки оскаржувана ухвала Чернівецького апеляційного суду від 24 січня 2023 року залишені без змін, то судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом цього судового рішення в суді касаційної інстанції, покладаються на ОСОБА_1 .

За подання касаційної скарги на постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 квітня 2023 року ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 5 253,48 грн.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на час звернення ОСОБА_1 до суду з позовом в цій справі, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата була установлена в місячному розмірі - 1 378 грн.

Підпунктами 1, 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на час звернення ОСОБА_1 до суду з позовом в цій справі, встановлено ставки судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати, а немайнового характеру - 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на ухвалу суду, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням уточнених позовних вимог в цій справіОСОБА_1 заявив три вимоги немайнового характеру, а саме: про визнання незаконним рішення; про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно (земельну ділянку); про усунення перешкод в користуванні землями загального користування (вулиця, дорога) шляхом приведення земельної ділянки в попередній стан), та вимогу майнового характеру - про повернення земельної ділянки у комунальну власність територіальної громади.

Як вбачається з листа Відділу Держгеокадастру у Заставніському районі Чернівецької області № 11-28-99.4-269/2-16 від 17 лютого 2016 року, вартість спірної земельної ділянки складає 97 313,88 грн.

Тому за подання до суду позовної заяви підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1 653,60 грн (1 378 грн х 0,4 х 3) за вимогами немайнового характеру та 973,14 грн (97 313,88 грн х 1 %) за вимогу майнового характеру, а всього - 2 626,74 грн.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Враховуючи викладене, оскільки Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги та залишення в силі рішення суду першої інстанції в частині задоволення трьох вимог немайнового характеру, а саме однієї вимоги до Кадубовецької сільської ради (про визнання незаконним рішення) та двох вимог до ОСОБА_2 (про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно (земельну ділянку), усунення перешкод в користуванні землями загального користування (вулиця, дорога) шляхом приведення земельної ділянки в попередній стан), то сплачений ОСОБА_1 судовий збір за подання цієї касаційної скарги у розмірі 1 102,40 грн (1 378 грн х 0,4 х 1 вимога х 200 %) підлягає стягненню на його користь з Кадубовецької сільської ради, а судовий збір за подання цієї касаційної скарги у розмірі 2 204,80 грн (1 378 грн х 0,4 х 2 вимоги х 200 %) - підлягає стягненню на його користь із ОСОБА_2 .

При цьому оскаржувана постанова Чернівецького апеляційного суду від 19 квітня 2023 року в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 майнового характеру до Кадубовецької сільської ради, ОСОБА_2 про повернення земельної ділянки у комунальну власність територіальної громади, залишена без змін. Тому судові витрати у розмірі 1 946,28 грн (973,14 грн х 200 %), понесені у зв`язку з переглядом цієї позовної вимоги в суді касаційної інстанції, покладаються на ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гірчак Наталії Аліківни на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 24 січня 2023 року залишити без задоволення.

Ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 24 січня 2023 року залишити без змін.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 квітня 2023 року задовольнити частково.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 квітня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Кадубовецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, ОСОБА_2 , треті особи - сектор містобудування, архітектури, будівництва та контролю Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання незаконним рішення Кадубовецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно (земельну ділянку), усунення перешкод в користуванні землями загального користування (вулиця, дорога) шляхом приведення земельної ділянки в попередній стан скасувати, рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 02 грудня 2022 року в цій частині залишити в силі.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 квітня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Кадубовецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, ОСОБА_2 , треті особи - сектор містобудування, архітектури, будівництва та контролю Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про повернення земельної ділянки у комунальну власність територіальної громади залишити без змін.

Стягнути з Кадубовецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області на користь ОСОБА_1 1 102 (одну тисячу сто дві) грн 40 коп. судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання касаційної скарги на постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 квітня 2023 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 204 (дві тисячі двісті чотири) грн 80 коп. судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання касаційної скарги на постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 квітня 2023 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович

СудКасаційний цивільний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення06.03.2024
Оприлюднено12.03.2024
Номер документу117555004
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:

Судовий реєстр по справі —716/662/16-ц

Постанова від 06.03.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Осіян Олексій Миколайович

Ухвала від 13.02.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Осіян Олексій Миколайович

Ухвала від 29.05.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Осіян Олексій Миколайович

Ухвала від 08.03.2023

Цивільне

Заставнівський районний суд Чернівецької області

Пухарєва    О. В.

Ухвала від 06.03.2023

Цивільне

Заставнівський районний суд Чернівецької області

Пухарєва    О. В.

Ухвала від 02.03.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Осіян Олексій Миколайович

Рішення від 02.12.2022

Цивільне

Заставнівський районний суд Чернівецької області

Пухарєва    О. В.

Рішення від 02.12.2022

Цивільне

Заставнівський районний суд Чернівецької області

Пухарєва    О. В.

Ухвала від 02.12.2022

Цивільне

Заставнівський районний суд Чернівецької області

Пухарєва    О. В.

Ухвала від 25.11.2022

Цивільне

Заставнівський районний суд Чернівецької області

Пухарєва    О. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні