Постанова

від 07.03.2024 по справі 160/30487/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 березня 2024 року м. Дніпросправа № 160/30487/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ Інжинірінг» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 року (суддя Сидоренко Д.В., м. Дніпро, повний текст ухвали складено 07.12.2023 року) в справі №160/30487/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ Інжинірінг» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

13.11.2023 року ТОВ «ТФ Інжинірінг» (далі позивач), звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №1559 від 23.01.2023 року, яким прийнято рішення про відповідність товариства критеріям ризиковості платника податку; зобов`язати відповідача виключити товариство з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 року позовну заяву повернуто.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ТОВ «ТФ Інжинірінг» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апелянт вказував, що згідно ч.2 ст. 122 КАСУ для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинне дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Апелянт вказував, що про рішення про включення товариства до переліку ризикових платників податків від 23.01.2023 року дізнався з відповіді ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 04.10.2023 року, надану на адвокатський запит представника від 04.10.2023 року № 285. Апелянт вказував, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області не надає докази отримання ним копії рішення від 23.01.2023 року, таке рішення на думку відповідача оприлюднено у електронному кабінеті платника податків, проте він з ним не ознайомився, про існування рішення від 23.01.2023 року не знав. Апелянт вказував, що суд першої інстанції не врахував всі обставини у справі, не встановив дійсний факт коли позивачу стало відомо про рішення, зробив передчасний висновок про необґрунтованість наведених підстав для поновлення строку. Апелянт просив врахувати запроваджений в Україні воєнний стан, зупинення роботи ТОВ «ТФ Інжинірінг» у зв`язку з нестабільним отриманням електроенергії та постійними ракетними атаками ворога.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, виходив з того, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Верховний Суд в постанові від 02 липня 2020 року по справі № 1.380.2019.006119, розглядаючи аналогічні правовідносини, зазначив, що у справах цієї категорії застосовуються загальні строки звернення до суду, визначені нормами Кодексу адміністративного судочинства України, а не Податковим кодексом України. При визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Предметом спору є рішення відповідача про віднесення позивача до ризикових, датоване 23.01.2023 року. Оскільки позивач не скористався процедурою адміністративного оскарження, то строк звернення позивача до суду з вимогою скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, становить 6 місяців з моменту отримання позивачем рішення від 23.01.2023 року. Позов подано 14.11.2023 року, тобто майже через 10 місяців від дати постановлення спірного рішення та з пропуском строку звернення до суду майже на 5 місяців. Суд першої інстанції вказував, що доводи клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду суд зазначає, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв`язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків. На підтвердження частини викладених позивачем обставин позивачем не надано жодного доказу (кількість звільнених працівників, пошкодження електропередач адміністративної будівлі і тд). Позивач мав довести не лише факт існування перешкод у звернення до суду в окремий момент часу, а тривалість існування таких перешкод протягом усього періоду пропущення строку звернення до суду.

Відповідно до матеріалів справи, 23.01.2023 року комісія з питань зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку прийняла рішення №1559 від 23.01.2023 року про відповідність ТОВ «ТФ Інжинірінг» критеріям ризиковості платника податку. Не вказано про направлення рішення №1559 від 23.01.2023 року ТОВ «ТФ Інжинірінг» та доведення його до відома платника податків.

Відповідно до позовної заяви, представник ТОВ «ТФ Інжинірінг» звернувся до ГУ ДПС у Дніпропетровській області з адвокатським запитом № 285 від 04.10.2023 року з метою отримати рішення від 23.01.2023 року № 1559. Листом від 66532/6/04-36-18-03-09 від 04.10.2023 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області надало ТОВ «ТФ Інжинірінг» копію рішення від 23.01.2023 року № 1559.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано усунути недоліки шляхом надання заяви про поновлення строку для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення від 23 січня 2023 року №1559 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, в якій зазначити підстави, з яких позивач просить визнати їх поважними, разом з доказами поважності причин його пропуску. Суд першої інстанції в ухвалі вказував, що останнім днем звернення до суду з позовними вимогами щодо визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про відповідність товариства критеріям ризиковості платника податку №1559 від 23.01.2023 р. є саме: 23.07.2023, бо відповідно до п. 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165, платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4). З позовом позивач звернувся 14.11.2023 року (згідно штампу на конверті). Адміністративний позов було подано позивачем з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, за відсутності поважних причин для його поновлення. У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

На виконання ухвали суду, 04.12.2023 року ТОВ «ТФ Інжинірінг» надало заяву про поновлення строку звернення до суду, вказує, що строк порушено з підстави введення в Україні воєнного стану, згідно наказу від 16.01.2023 року № 1 ТОВ «ТФ Інжинірінг» призупинено діяльність підприємства. Вказує, що про існування рішення дізналось у жовтні 2023 року з електронного кабінету платника податків та з метою отримання копії рішення від 23.01.2023 року звернулось з запитом до ГУ ДПС у Дніпропетровській області. Підстава звернення до суду виникла після отримання відповіді ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Згідно з частинами 1 -3 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Пунктом 56.23 ст. 56 ПК України передбачено, що оскарження рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється у порядку, визначеному цією статтею з урахуванням таких особливостей: скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних подається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику; скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних розглядається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, за участі уповноваженої особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику; скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних розглядається протягом 10 календарних днів з дня отримання такої скарги центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Термін розгляду скарги не може бути продовженим; якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних не надсилається платнику податків протягом 10-денного строку, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку.

Відповідно до абз. 1-3 п. 56.18 ст. 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Статтею 102 ПК України передбачено строк давності тривалістю 1095 днів (2555 днів у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу).

Таким чином, вказані вище положення Податкового кодексу України передбачають, що строк для звернення платника податків до адміністративного суду із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу становить 1095 днів (2555 днів у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу) і обчислюється з дня отримання платником податків такого рішення.

Проте, у постанові від 02.07.2020 року у справі №1.380.2019.006119 Верховний Суд відступив від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах в частині, що положення пункту 56.18 статті 56 ПК України є спеціальними по відношенню до приписів статті 122 КАС України, а тому незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження, строк звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН становить 1095 днів, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 липня 2019 року (справа №640/46/19), від 17 лютого 2019 року (справа №813/4921/17).

Правова позиція Верховного Суду, викладена у цій постанові, полягає перш за все у тому, що у справах цієї категорії застосовуються загальні строки звернення до суду, визначені нормами Кодексу адміністративного судочинства України, а не Податковим кодексом України.

Норма ч. 1 ст. 122 КАС України встановлює, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Вищевказана норма містить визначення «обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересі», яким законодавець передбачив, що строк звернення до суду може обраховуватись не обов`язково від моменту отримання оскаржуваного рішення, у даному випадку вимоги. Передбачено, що строк звернення до суду може обраховуватись від дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про існування вимоги.

Слід достеменно встановити коли рішення від 23.01.2023 року № 1559 направлено та вручено ТОВ «ТФ Інжинірінг». Сторони погоджуються, що рішення від 23.01.2023 року № 1559 направлене відповідачем 04.10.2023 року.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду, справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Каменівська проти України»).

У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25.01.2000 року, Європейський суд з прав людини встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності, сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.

Європейський суд з прав людини у справах «Салов проти України», «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України» зазначив, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Передбачено, що позивач може розраховувати на поновлення пропущеного строку у разі коли позов подано з порушенням строку, у цьому випадку має бути подана заява разом з доказами. ТОВ «ТФ Інжинірінг» подає заячу про поновлення строку, просить поновити йому строк звернення та наводить підстави поважності порушення.

В ухвалі від 18.09.2020 року у справі № 11-119сап20 Велика Палата Верховного Суду вказує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

При зверненні до суду з пропуском строку, тягар щодо доведення не порушення строку чи наявності непереборних обставин, через які порушено строк, покладається на позивача.

ТОВ «ТФ Інжинірінг» своєю заявою від 04.12.2023 року виклало підстави порушення ним строку звернення до суду; наполягало, що оскаржуване рішення отримане 04.10.2023 року.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Суд враховує, що 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, що, впливає на діяльність держави та людини, з 24.02.2022 року наявні складнощі щодо поштового зв`язку та подання особами звернень.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17.05.2022 року № 341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 07.11.2022 року № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 22.05.2022 року № 2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб; Указом Президента України від 06.02.2023 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб.

Надалі, Указом Президента від 06.02.2023 №58/2023 затвердженим Законом України від 07.02.2023 року №2915-ІХ, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії.

Слід враховувати правову позицією Верховного Суду, висловлену у постановах від 28.04.2021 року у справі № 640/3393/19, від 23.12.2021 року у справі №520/11348/2020. Верховний Суд вказував, що виходячи з принципу «належного урядування» державні органи зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у цьому випадку - за рахунок платника податку у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).

Суд враховує правову позицію Верховного Суду висловлену у постановах від 05.05.2022 року у справі № 914/2652/19, від 30.03.2021 року справа № 520/11044/19. Верховний Суд вказував, що оцінюючи поведінку позивача та обставини справи в сукупності, залишення позову без розгляду та позбавлення позивача права на звернення до суду через пропуск строку у зв`язку із тим, що він очікував і розраховував на ухвалення судового рішення та вирішення його справи, було б явно непропорційним та може вказувати на надмірний формалізм у такому важливому питанні, як доступ до правосуддя. Верховний Суд вказувала, що фактично судом першої інстанції було поновлено позивачу строк для звернення до адміністративного суду без зазначення про це в резолютивній частині ухвали та без визнання поважними причин пропуску такого строку, що свідчить про недотримання судом першої інстанції вимог ч. 6 ст. 121 та п. 3 ч. 1 ст. 248 КАС України. При встановленні можливості визнання поважними причин пропуску строку суд має встановити дійсні обставини, що зумовили таку ситуацію, та належним чином мотивувати своє рішення.

У рішенні по справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини наголошує, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.04.2020 року у справі № 9901/601/19 вказувала, що право на звернення до суду не є абсолютним чи безмежним, а може бути регламентованим. Слід враховувати, що особа була вільною у виборі способу захисту свого порушеного права і за бажанням могла скористатися правом на оскарження акта у строк, передбачений нормативним процесуальним положенням.

Згідно з частин 1, 2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено право заявника на звернення до суду, не взято до уваги доводи заяви про поновлення строку звернення до суду. Повернення позову унеможливлює його належний розгляд та захист прав позивача у разі, коли буде встановлено дійсність їх порушення.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 312, 315, 320, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ Інжинірінг» - задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 року в справі №160/30487/23 скасувати.

Справу № 160/30487/23 направити для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Постанова суду Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддяО.М. Лукманова

суддяЛ.А. Божко

суддяЮ. В. Дурасова