Постанова

від 06.08.2024 по справі 160/30487/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 серпня 2024 року м. Дніпросправа № 160/30487/23Суддя І інстанції Єфанова О.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ ІНЖИНІРІНГ»

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ ІНЖИНІРІНГ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТФ ІНЖИНІРІНГ» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН ГУ ДПС у Дніпропетровській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №1559 від 23.01.2023 року, яким прийнято рішення про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ ІНЖИНІРІНГ» (код ЄДРПОУ 42802130) критеріям ризиковості платника податку;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ ІНЖИНІРІНГ» (код ЄДРПОУ 42802130) з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ ІНЖИНІРІНГ» залишено без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю «ТФ ІНЖИНІРІНГ», зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована помилковістю висновків суду про наявність підстав для залишення адміністративного позову без розгляду. Зазначає, що судом було залишено поза увагою висновки суду апеляційної інстанції в постанові від 07.03.2024 року про наявність у позивача права на поновлення строку звернення до суду. Вказує на те, що про рішення про включення товариства до переліку ризикових платників податків від 23.01.2023 року дізнався з відповіді ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 04.10.2023 року, надану на адвокатський запит представника від 04.10.2023 року № 285. Також скаржник посилається на те, що строк звернення до суду попущено з підстави введення в Україні воєнного стану, у зв`язку з введенням його, згідно наказу від 16.01.2023 року №1 ТОВ «ТФ Інжинірінг» призупинено діяльність підприємства. Також скаржник посилається на те, що у зв`язку із використанням керівником ТОВ «ТФ Інжинірінг» програмного забезпечення M.E.Doc для подачі податкових декларацій, яка не відображає повідомлень про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості, вона не могла знати про прийняте податковим органом рішення від 23.01.2023 року.

В письмовому відзиві на апеляційну скаргу, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області просило відмовити у її задоволенні та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частинами 1 -3 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Пунктом 56.23 ст. 56 ПК України передбачено, що оскарження рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється у порядку, визначеному цією статтею з урахуванням таких особливостей: скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних подається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику; скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних розглядається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, за участі уповноваженої особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику; скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних розглядається протягом 10 календарних днів з дня отримання такої скарги центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Термін розгляду скарги не може бути продовженим; якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних не надсилається платнику податків протягом 10-денного строку, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку.

Відповідно до абз. 1-3 п. 56.18 ст. 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Статтею 102 ПК України передбачено строк давності тривалістю 1095 днів (2555 днів у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу).

Таким чином, вказані вище положення Податкового кодексу України передбачають, що строк для звернення платника податків до адміністративного суду із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу становить 1095 днів (2555 днів у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу) і обчислюється з дня отримання платником податків такого рішення.

Проте, у постанові від 02.07.2020 року у справі №1.380.2019.006119 Верховний Суд відступив від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах в частині, що положення пункту 56.18 статті 56 ПК України є спеціальними по відношенню до приписів статті 122 КАС України, а тому незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження, строк звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН становить 1095 днів, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 липня 2019 року (справа №640/46/19), від 17 лютого 2019 року (справа №813/4921/17).

Правова позиція Верховного Суду, викладена у цій постанові, полягає перш за все у тому, що у справах цієї категорії застосовуються загальні строки звернення до суду, визначені нормами Кодексу адміністративного судочинства України, а не Податковим кодексом України.

Норма ч. 1 ст. 122 КАС України встановлює, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Вищевказана норма містить визначення «обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересі», яким законодавець передбачив, що строк звернення до суду може обраховуватись не обов`язково від моменту отримання оскаржуваного рішення, у даному випадку вимоги. Передбачено, що строк звернення до суду може обраховуватись від дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про існування вимоги.

В свою чергу, ч. 3 ст. 123 КАС України встановлено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

Як вбачається з матеріалів справи, після відкриття провадження у справі №340/30487/23, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ ІНЖИНІРІНГ» було залишено без руху, у зв`язку із пропуском звернення до суду з адміністративним позовом, визначеним ст. 122 КАС України.

Залишаючи без розгляду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ ІНЖИНІРІНГ» суд першої інстанції зробив висновок про пропуск позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом без поважних причин.

Колегія суддів проаналізувавши обставини справи, погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви ТОВ «ТФ ІНЖИНІРІНГ» без розгляду, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, комісією з питань зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН ГУ ДПС у Дніпропетровській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку прийнято рішення №1559 від 23.01.2023 року про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ ІНЖИНІРІНГ» (код ЄДРПОУ 42802130) критеріям ризиковості платника податку.

В свою чергу, відповідно до п. 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165, платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення.

Тобто, з 23.01.2023 року у Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ ІНЖИНІРІНГ» виникла можливість ознайомитись із змістом рішення №1559 від 23.01.2023 року про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ ІНЖИНІРІНГ» (код ЄДРПОУ 42802130) критеріям ризиковості платника податку в електронному кабінеті.

За таких обставин, звернення позивача з адміністративним позовом до суду 14 листопада 2023 року відбулось із пропуском строку, визначеного ч.1 ст. 122 КАС України.

Разом з тим, Товариством з обмеженою відповідальністю «ТФ ІНЖИНІРІНГ» на виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року було подано клопотання про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, в обґрунтування якого було зазначено, що через введення в Україні воєнного стану, у зв`язку яким, згідно наказу від 16.01.2023 року №1 ТОВ «ТФ ІНЖИНІРІНГ» призупинено діяльність підприємства, про наявність рішення №1559 від 23.01.2023 року керівнику стало відомо у жовтні 2023 року з електронного кабінету платника податків, після поновлення господарської діяльності та приведення своєї документації до ладу ТОВ «ТФ ІНЖИНІРІНГ». Подана заява також обґрунтована використанням керівником ТОВ «ТФ ІНЖИНІРІНГ» програмного забезпечення M.E.Doc для подачі податкових декларацій, яка не відображає повідомлень про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості, у зв`язку з чим вона не могла знати про прийняте податковим органом рішення від 23.01.2023 року.

Проаналізувавши зазначені у заяві про поновлення строку звернення до суду обставини, колегія суддів зазначає наступне.

Так, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який, після його продовження триває на даний час.

Слід зауважити, що після затвердження Указу Президента України №64/2022, будь-яких змін щодо процесуальних строків, зокрема щодо строку звернення до суду, та їх обчислення до КАС України не вносились.

Надаючи оцінку доводам скаржника, колегія суддів зазначає, що питання поновлення строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку у всіх абсолютно випадках.

В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що незважаючи на призупинення діяльності ТОВ «ТФ ІНЖИНІРІНГ» у період з 16 січня 2023 року по 04 вересня 2023 року на підставі наказів №1 від 16 січня 2023 року та №2 від 04 вересня 2023 року, у зазначений період керівником ТОВ «ТФ ІНЖИНІРІНГ» до податкового органу подавались податкові декларації, що свідчить про об`єктивну можливість скаржника ознайомитись з прийнятим контролюючим органом спірним рішенням від 23.01.2023 року з електронного кабінету.

Разом з тим, використання скаржником іншого програмного забезпечення для подачі податкових декларацій, яке не відображає повідомлень про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості, жодним чином не підтверджує неможливість ознайомлення скаржника з прийнятим контролюючим органом спірним рішенням від 23.01.2023 року з електронного кабінету.

Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що Товариство самостійно оцінює і несе усі ризики при організації своє господарської діяльності, а можливість ознайомлення із рішеннями податкового органу в електронному кабінеті платника податків, безпосередньо залежить від його волевиявлення і не свідчить про наявність особливих і непереборних обставин, які є поважними причинами для поновлення пропущеного строку

В контексті вищевикладеного, колегія суддів вважає також за необхідне вказати на те, що поновлення строку (у випадках, що не віднесені до регламентованих ч.2 ст.295 КАС України) не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін.

Фактично, позивач обрав пасивну поведінку і почав вживати активні дії, спрямовані на реалізацію свого права звернення до суду, вже після спливу строку позовної давності.

Колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не наведено поважних причин, які унеможливлювали звернення до суду з позовом у встановлений строк, а наведені у заяві аргументи є об`єктивними обставинами та не доводять існування об`єктивно непереборних обставин, які не залежали від волевиявлення позивача та були пов`язані з дійсними істотними перешкодами/труднощами для своєчасного звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений законом строк або у максимально короткий термін після закінчення цього строку.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення без розгляду позовної заяви.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ ІНЖИНІРІНГ» - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

В повному обсязі постанова складена 06 серпня 2024 року.

Головуючий - суддяД.В. Чепурнов

суддяС.В. Сафронова

суддяС.М. Іванов