Ухвала

від 07.03.2024 по справі 461/1938/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/1938/24

Провадження № 2/461/1335/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2024 року м. Львів

Суддя Галицького районного суду м. Львова Романюк В.Ф. отримавши матеріали цивільної справи №461/1938/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління молодіжної політики Департаменту розвитку Львівської міської ради про поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В:

в провадження судді Галицького районного суду м. Львова Романюка В.Ф. надійшла цивільна справа №461/1938/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління молодіжної політики Департаменту розвитку Львівської міської ради про поновлення на роботі.

Я, як суддя, заявив самовідвід з метою уникнення сумнівів в об`єктивності та неупередженості, у зв`язку з наступними обставинами.

При вивченні матеріалів позовної заяви встановлено, що позивач у даній справі ОСОБА_1 здійснювала повноваження народного засідателя у цивільних справах, в порядку окремого провадження, в яких головуючим суддю був ОСОБА_2 , а саме: справа №461/223/15-ц, провадження №2-о/461/13/15; справа №461/14559/14-ц, провадження №2-о/461//105/14.

За правилами п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч.1 ст.39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Згідно ч.2 ст.1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судову владу реалізовують судді та, у визначених законом випадках,присяжнішляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур.

Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу (ч. 9 ст. 40 ЦПК України).

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання провідвід суддівирішує суд,який розглядаєсправу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Частиною восьмою цієї ж статті визначено, щосуд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Відповідно до ст.15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Відповідно до ст.9 Конституції України, ст.2ЦПК України та ст.17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» до даних правовідносин також можна застосувати Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод (п.1 ст.6), в якій закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.

Наявність безсторонності визначається у тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких були б неможливі сумніви у учасників процесу у його безсторонності.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України», від 28.10.1998 року «Ветштайн проти Швейцарії», тощо) важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен заявляти самовідвід.

Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що з метою уникнення сумніву в об`єктивності та неупередженості судді питання про його самовідвід може бути вирішено до відкриття провадження у справі, якщо із матеріалів справи, що передана судді-доповідачу, убачається наявність підстав для самовідводу, передбачених статями 20, 21 ЦПК.

Згідно з ч. 1 ст.23ЦПК України за наявності підстав, зазначених у статях 20, 21 і 22 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Відповідно до ч.3 ст.23ЦПК відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим до початку з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) стало відомо після початку з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами.

Як зазначено у інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.01.2013 року № 10-72/0/4-13, обов`язок судді заявити вмотивований самовідвід визначено ч.1 статті 23 ЦПК. На відміну від вирішення заяви про відвід (стаття 24 ЦПК) у ЦПК не визначено процедури подання та вирішення заяви про самовідвід у разі подання такої заяви суддею-доповідачем до початку розгляду справи.

Виходячи із положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, які є частиною національного законодавства і джерелом права, що підлягають застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд повинен бути «встановленим законом».

Це формулювання засвідчує принцип верховенства права, притаманний усій системі Конвенції та її протоколів. Адже правовий орган, що не є встановленим відповідно до законодавства, завжди буде позбавлений легітимності, яка вимагається у демократичному суспільстві для вирішення справ приватних осіб. Вислів «встановлений законом» стосується не лише законності самого існування суду, а й складу суддів при розгляді кожної справи (рішення у справах «Булут проти Австрії» від 22.02.1996 року, «Бускаріні проти Сан-Марино»). Термін «закон», про який ідеться в цьому положенні, стосується, таким чином, не лише законодавства щодо створення і компетенції судових органів, а й будь-якого іншого положення національного права, невиконання якого робить неправомірною участь одного або кількох суддів у розгляді справи. Тут йдеться, зокрема, про положення щодо повноважень, щодо несумісностей і щодо відводу судді (рішення у справі «Коем та інші проти Бельгії»).

Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і ООН від 27.07.2006 року, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Європейським судом з прав людини у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказує, що справедливим в розумінні ст. 6 Конвенції може вважатись тільки такий суд, який діє незалежно від будь-яких обставин особистого (людського) чи іншого плану, є безстороннім та безпристрасним, тобто при абсолютній відсутності обставин, які можуть викликати сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

У справі Деблет проти Бельгії Європейський суд вказав, що не можна вважати неупередженим суддю, якщо суддя раніше мав можливість ознайомитись зі справою, її учасниками , скласти свою думку ще до того, як розпочався даний судовий розгляд.

Враховуючи, що самовідвід заявлено до початку судового засідання, самовідвід є вмотивованим з обґрунтуванням підстав для самовідводу, вважаю за необхідне заяву про самовідвід задовольнити.

Враховуючи викладене, керуючись ст.36, 37, 40 ЦПК України, ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву судді Галицького районного суду м. Львова Романюка В.Ф. від 07 березня 2024 року про самовідвід від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління молодіжної політики Департаменту розвитку Львівської міської ради про поновлення на роботі, - задоволити.

Відвести суддю Романюка В.Ф. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління молодіжної політики Департаменту розвитку Львівської міської ради про поновлення на роботі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Романюк В.Ф.