Рішення

від 28.02.2024 по справі 686/11734/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/11734/23

Провадження № 2/686/111/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області

в складі: головуючої судді Козак О.В.,

при секретарі Кошельник Ю.С.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Хмельницька районна державна нотаріальна контора, про зменшення обов`язкової частки у спадщині,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2023 році ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Хмельницька районна державна нотаріальна контора, про зменшення обов`язкової частки у спадщині. В обгрунтування своїх позовних вимог позивач вказала, що 02.12.1998 року між нею та ОСОБА_5 був укладений шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік ОСОБА_5 - помер. За життя 06.06.2008 року її чоловік залишив заповіт, яким на випадок своєї смерті заповів все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що належатиме йому на день смерті, і на що за законом матиме право, заповів її.

13.08.2021 року вона звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Спадщина після смерті ОСОБА_5 включає таке майно: житловий будинок з належними до нього будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку загальною площею 0.0803 га. Кадастровий номер 6825083600:01:001:3950; земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства 0.2 га. Кадастровий номер 6825083600:03:005:1979.

Отже,спадкоємцем зазаповітом усьогомайна,яке належалопомерлому ОСОБА_5 за життя,є вона. Однак, з урахуванням складеного спадкодавцем заповіту, їй стало, що відповідач ОСОБА_4 (який є на даний час особою з інвалідністю III групи), як повнолітній син спадкодавця, звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та претендує на обов`язкову частку у спадщині, тобто на спадкування половини частки, яка належала б Відповідачу у разі спадкування за законом.

Проте вважає, що така обов`язкова частка у спадщині не може належати Відповідачу з тих підстав, що за життя її чоловіка, Відповідач як син останнього, тривалий час (а саме, починаючи з 1997 р. та по дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ) не проживав із батьком та не підтримував з ним будь-яких відносин, не зустрічався та спілкувався з ним жодним чином; не цікавився його життям, не підтримував ані матеріально, ані морально, враховуючи похилий вік батька та стан його здоров`я і лікування.

Тим не менш їй, також відомо, що Відповідач хоч і є особою з інвалідністю, проте вагомі вади здоров`я які можуть свідчити про його непрацездатність відсутні.

Враховуючи наведене, посилаючись на положення ст. 1241 ЦК України, позивач просить: зменшити розмір обов`язкової частки ОСОБА_4 у спадщині його батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , до 1/18 частини спадкового майна.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили задоволити з підстав зазначених у позовній заяві. Позивач в судовому засіданні також пояснила, що вона заперечує розмір обов`язкової частки відповідача у спадковому майні померлого, оскільки він батькові, який тривалий час хворів, не допомагав, не спілкувався з ним, мали місце неприязні відносини між ними.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, оскільки вони необґрунтовані, доказів того, що спадкодавець звертався до відповідача про допомогу, а він її не надав, суду позивач не надала. Відповідач не знав про наявність хвороби, а про смерть батька дізнався від сестри і приїхав на похорон. До моменту шлюбу батька з позивачем у відповідача були нормальні відносини з батьком. Після їх шлюбу, їх відносини зіпсувались. Відповідач намагався налагодити відносини з батьком, але батько не йшов йому на зустріч. Він звертався до батька про допомогу коли навчався будучи ще неповнолітнім, але батько відмовив і він розстроївся.

Інші учасники процесу в судове засідання не з`явились, повідомлялись про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 - чоловік позивачки.

За життя ОСОБА_5 06.06.2008 року залишив заповіт, яким на випадок своєї смерті заповів все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що належатиме йому на день смерті, і на що за законом матиме право, заповів ОСОБА_1 ..

Спадщина після смерті ОСОБА_5 включає таке майно: житловий будинок з належними до нього будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка для обслуговування житлового будинку загальною площею 0.0803 га., кадастровий номер 6825083600:01:001:3950; земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства 0.2 га., кадастровий номер 6825083600:03:005:1979.

З заявами про прийняття спадщини до Хмельницької районної державної нотаріальної контори звернулись: 25.08.2021р. ОСОБА_1 (дружина) з заявою про прийняття спадщини за заповітом; ОСОБА_4 (син) з заявою про прийняття спадщини за законом від 29.07.2021р.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , являється особою з інвалідністю третьої групи загального захворювання з листопада 2020 року, у зв`язку з чим має право на обов`язкову частку у спадщині.

Вищевказані обставини підтверджуються: копією паспорта ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 ; свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_2 ; копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 ; копією заповіту від 06.06.2008р.; інформацією з Державного реєстра речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 293993904 від 10.01.2022р.; копією Державного акту на право власності на землю від 09.11.1995р.; свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 19.11.2015р.; витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03.02.2006р.; свідоцтвом про право власності від 24.02.1997р.; матеріалами спадкової справи №212-2021 заведеної до майна померлого ОСОБА_5 ..

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.16ЦК Україникожна особамає правозвернутися досуду зазахистом свогоособистого немайновогоабо майновогоправа таінтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В силу положень ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 1 ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За загальними правилами доказування, визначеними статями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

ОСОБА_5 перебував на інвалідності з 2000 року, хворів, що підтверджується карткою амбулаторного хворого.

Згідно листа КНП "Хмельницький обласний протипухлинний центр" № 1213 від 13.10.2023р. ОСОБА_5 у період з 2020р. по березень 2021р. двічі проходив лікування КНП "Хмельницький обласний протипухлинний центр", а саме з 23.11.2020 по 18.12.2020р., з 11.01.2021р. по 19.01.2021р., що також підтверджується виписками з історій хвороби №188 та № 9076. При цьому зазначили, що інформація щодо опіки чи догляду родичів за пацієнтом в медичній документації не зафіксовано.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що батьки розлучились і батько залишив квартиру сину і дружині, а їй створили такі умови, що вона пішла жити в будинок. Син до батька не приходив. Приходив лише раз по гроші, а батько йому відмовив бо не мав можливості. Син образився і не спілкувався, не цікавився ні його захворюванням, ні чим. Після цього спроб налагодити відносини не було. До розлучення батьків відносини у брата з батьком були нормальні, зіпсувались після розлучення батьків. Коли батько лежав у лікарні за ним доглядала позивач.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що сина в батька не бачила відколи той одружився. ОСОБА_5 був інвалідом з дитинства, йому допомагали дружина та донька. Після аварії він не працював, а коли в нього виявили онко, то йому допомагали всі, і сусіди, і донька. ОСОБА_5 за життя говорив, що йому прикро, що син з ним не спілкується.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що ОСОБА_5 жив с.Л. Гринівці і син до нього не приходив, він їй говорив, що син не хоче з ним спілкуватись. Також він говорив, що хотів би з сином спілкуватись але не знає де він живе. Перший раз вона побачила його (сина) на похороні.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що вона з ОСОБА_5 навчались в школі-інтернаті, зустрічались на вулиці, знала про проблеми в його сімї з першою дружиною. Десь в 1998 році вона була зустріла його на вулиці і він їй сказав, що дивись йде син, який розвернувся і пішов на іншу сторону вулиці. ОСОБА_5 їй говорив, що не спілкується з сином через першу дружину. Він хворів протягом всього життя, вони намагались йому допомогти і не бачили, щоб допомагав син.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що з ОСОБА_5 знайома з 1961 р., він хвилювався, що з сином немає відносин. Була в нього на похоронах, сина побачила лише в церкві. Лікуванням ОСОБА_11 займались дружина і донька, сина вони ніколи не бачили.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що її чоловік ОСОБА_5 пішову з дому і син важко переживав це. Син до нього спочатку ходив, але той потім сказав не ходи. Невістка їй говорила, що вони зустріли батька але той перейшов на іншу сторону. Коли син йшов в армію, то не було грошей, батько йому відмовив, а сестра дала 5 гривень. Син після технікуму служив в армії, одружився, працював, а потім переїхав в Кам`янець. Чоловік не хотів з сином спілкуватись через свою жінку. Про хворобу батька син не знав, а про його смерть повідомила донька.

Отже, з наведених пояснень свідків вбачається, що після розлучення батьків ОСОБА_4 намагався спілкуватись з батьком, проте після одруження останнього таке спілкування припинилось.

Позивач не надала суду належних та достатніх доказів на підтвердження того, що між спадкодавцем та його сином було припинено спілкування чи існували неприязні стосунки, зумовлені поведінкою саме сина ОСОБА_4 - спадкоємця обов`язкової частки.

Не надано суду належних та допустимих доказів і на підтвердження того, що спадкодавець потребував допомоги від сина ОСОБА_4 за умов отримання її від інших осіб та його матеріального стану, а також, що спадкоємець ОСОБА_4 мав матеріальну та фізичну можливість надавати таку допомогу спадкодавцю.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами необхідність зменшення розміру обов`язкової частки у спадщині відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Хмельницька районна державна нотаріальна контора, про зменшення обов`язкової частки у спадщині, слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 1216 - 1218, 1241, 1268, 1269 ЦК України, ст.ст. 11, 12, 13, 79-81, 141, 223, 258 -259, 261-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Хмельницька районна державна нотаріальна контора, про зменшення обов`язкової частки у спадщині, відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_3 ).

Третя особа: Хмельницька районна державна нотаріальна контора (код ЄДРПОУ 02901173, адреса: 29000, м.Хмельницький, вул, Староміська, 12).

Дата складання повного тексту рішення суду - 11.03.2024 року.

Суддя: