Постанова

від 23.05.2024 по справі 686/11734/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 686/11734/23

Провадження № 22-ц/4820/1061/24

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), П`єнти І.В., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Чебан О.М.,

з участю позивачки ОСОБА_1 ,

представників позивачки ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа Хмельницька районна державна нотаріальна контора, про зменшення розміру обов`язкової частки у спадщині за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 лютого 2024 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст первісних позовних вимог

У травні2023року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 , третя особа Хмельницька районна державна нотаріальна контора (далі нотаріальна контора), про зменшення розміру обов`язкової частки у спадщині.

ОСОБА_1 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік, ОСОБА_6 , внаслідок чого відкрилася спадщина на: житловий будинок із надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,0803 га з кадастровим номером 6825083600:01:001:3950; земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,2 га з кадастровим номером 6825083600:03:005:1979. 6червня 2008 року ОСОБА_6 склав заповіт, посвідчений Першою Хмельницькою державною нотаріальною конторою, яким усе своє майно заповів їй. ОСОБА_5 як син спадкодавця та особа з інвалідністю ІІІ групи має право на обов`язкову частку у спадщині у розмірі половини частки, яка належала б йому у разі спадкування за законом. З 1997 року ОСОБА_5 не проживав разом із батьком і не підтримував відносини з ним, не надавав йому матеріальної та моральної допомоги, не проявляв цікавість до його життя, враховуючи похилий вік ОСОБА_6 , стан його здоров`я та лікування. У зв`язку з цим, мають місце підстави для зменшення розміру належної ОСОБА_5 обов`язкової частки у спадщині.

За таких обставин ОСОБА_1 просила суд зменшити розмір обов`язкової частки ОСОБА_5 у спадщині його батька ОСОБА_6 до 1/18 частини спадкового майна.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницькогоміськрайонного судуХмельницької областівід 28лютого2024року в позові відмовлено.

Суд керувався тим, що ОСОБА_1 не довела належними та достатніми доказами припинення спілкування спадкодавця ОСОБА_6 з сином ОСОБА_5 чи існування між ними неприязних стосунків, які зумовлені саме поведінкою відповідача. Також у справі відсутні дані про те, що ОСОБА_6 потребував допомоги від сина ОСОБА_5 , а останній мав матеріальну та фізичну можливість надавати таку допомогу спадкодавцю.

Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність цих обставин, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_5 тривалий час не проживав разом із батьком ОСОБА_6 та не підтримував відносини з ним, не надавав йому матеріальної та моральної допомоги, не проявляв цікавість до його життя. На той час ОСОБА_6 важко хворів, а тому поведінка відповідача є аморальною. Зазначені обставини підтверджені зібраними доказами та не спростовані ОСОБА_5 , відтак існують підстави для зменшення розміру належної йому обов`язкової частки у спадщині. Суд першої інстанції не застосував правильно норми чинного законодавства та правові позиції Верховного Суду, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, вказавши на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Нотаріальна контора не висловила своєї позиції щодо апеляційної скарги.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Частиною першою статті 375 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

З 2 грудня 1998 року ОСОБА_6 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі.

ОСОБА_5 є сином ОСОБА_6

6 червня 2008 року ОСОБА_6 склав заповіт, посвідчений Першою Хмельницькою державною нотаріальною конторою, яким усе своє майно заповів ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

Внаслідок смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на: житловий будинок із надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,0803 га з кадастровим номером 6825083600:01:001:3950; земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,2 га з кадастровим номером 6825083600:03:005:1979.

На час смерті ОСОБА_6 його син ОСОБА_5 відносився до осіб з інвалідністю ІІІ групи.

Протягом шести місяців з часу відкриття спадщини ОСОБА_5 та ОСОБА_1 подали нотаріальній конторі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 .

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Статтями 1216, 1217 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За змістом статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

В силу частини першої статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Як визначено статтею 1 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) непрацездатні громадяни особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що спадщиною є сукупність прав та обов`язків, які в разі смерті фізичної особи (спадкодавця) переходять від нього до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється як за заповітом, так і за законом. Право на спадкування виникає насамперед у спадкоємців за заповітом.

Заповітом є особисте розпорядження особи, яким визначається порядок переходу прав та обов`язків (спадщини) до певних осіб на випадок смерті заповідача.

Свобода спадкового розпорядження може бути обмежена правом осіб, у тому числі повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця, яким встановлена інвалідність, на обов`язкову частку у спадщині. Такі особи спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 19 постанови від 30травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», суд може зменшити розмір обов`язкової частки у спадщині з урахуванням відносин між спадкоємцем та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення, зокрема майнового стану спадкоємця.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 31 березня 2021 року (справа №637/882/19) зазначив, що при вирішенні спорів про зменшення розміру обов`язкової частки у спадщині встановленню та оцінюванню судом підлягає характер відносин між спадкодавцем та спадкоємцем, інші обставини, що мають істотне значення. Зокрема ними може вважатися тривала відсутність спілкування між спадкодавцем і спадкоємцем, неприязні стосунки, зумовлені аморальною поведінкою спадкоємця тощо. Зменшення розміру обов`язкової частки в спадщині полягає у пропорційному зменшенні частки такого спадкоємця.

Отже, заявляючи вимоги про зменшення розміру обов`язкової частки, позивач повинен довести суду та підтвердити належними і допустимими доказами підстави такого зменшення, зокрема, відсутність або негативний характер відносин між спадкоємцями та спадкодавцем, неприязні стосунки в зв`язку з аморальною поведінкою спадкоємця тощо.

В суді свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 вказали на те, що після створення нової сім`ї у ОСОБА_6 погіршилися відносини з сином ОСОБА_5 , вони майже не спілкувалися та не цікавилися один одним.

Медична документація щодо ОСОБА_6 (а.с. 82-133) вказує на те, що протягом 2019-2021 років останній хворів на тяжке захворювання, неодноразово лікувався амбулаторно та стаціонарно. Водночас ці документи не підтверджують факт перебування ОСОБА_6 у безпорадному стані через тяжку хворобу та потребу ним стороннього догляду, в тому числі допомоги ОСОБА_5 .

Встановивши, що ОСОБА_1 не надала належних та достатніх доказів того, що припинення спілкування між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 і виникнення між ними неприязних відносин зумовлені поведінкою саме відповідача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Твердження ОСОБА_1 про доведеність указаних фактів і неналежну оцінку судом досліджених доказів не відповідають фактичним обставинам справи.

Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про те, що суд не дотримався норм матеріального права, є безпідставними.

Висновки суду першої інстанції не суперечать правовим позиціям щодо підстав для зменшення розміру обов`язкової частки у спадщині, які висловлені Верховним Судом у постановах від 28 листопада 2019 року (справа №707/2048/17), від 23 січня 2020 року (справа №497/51/18) від 31 березня 2021 року (справа №637/882/19), від 18січня 2023 року №757/40264/15-ц).

3. Висновки суду апеляційної інстанції та межі розгляду справи

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 травня 2024 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

І.В. П`єнта

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції Козак О.В.

Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 39