Рішення

від 26.02.2024 по справі 642/3582/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 642/3582/21

Провадження №552/162/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.02.2024 Київський районний суд м.Полтави в складі :

головуючого - судді Самсонової О.А.,

секретар судового засідання - Лебедєва Х.В.,

учасники справи та їхні представники:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача ОСОБА_2 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківжитло»,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юкрейніен Кепітел Білдинг»,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківжитло», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніен Кепітел Білдинг» про визнання правочину недійсним, визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва, стягнення моральної шкоди та пені за порушення зобов`язання,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом до відповідачів Товариства зобмеженою відповідальністю«Харківжитло»,Товариства зобмеженою відповідальністю«Юкрейніен КепітелБілдинг» провизнання правочинунедійсним,визнання майновихправ наоб`єкт незавершеногобудівництва,стягнення моральноїшкоди тапені запорушення зобов`язання.

В позовній заяві та заяві про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог зазначила, що 23 грудня 2005 року міжТОВ «Харківжитло» та ОСОБА_3 укладено договір про пайову участь у будівництві житлового будинку АДРЕСА_1 , за умовами якого пайщик скеровує власні грошові кошти на будівництво будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно цього договору ТОВ «Харківжитло» зобов`язувалось передати у власність пайщика квартиру, розташовану у вказаному будинку, в стані, що визначений додатком до даного договору.

ОСОБА_4 пайовий внесок було сплачено повністю.

21 березня 2008 року ОСОБА_3 «Первісний Пайщик», позивач ОСОБА_1 «Новий пайщик» та ТОВ «Харківжитло» уклали тристоронній договір №3 передачі прав та обов`язків за договором на пайову участь у будівництві житлового будинку №93/31 від 23 грудня 2005 року, в силу якого первісний пайщик ОСОБА_3 передає, а новий пайщик ОСОБА_1 приймає права та обов`язки в повному обсязі за договором на пайову участь у будівництві житлового будинку АДРЕСА_1 , укладеному між первісним пайщиком та ТОВ «Харківжитло».

Всупереч вимогам п. 2.4. договору на пайову участь у будівництві житловий будинок до даного часу не введений в експлуатацію.

В подальшому позивачу стало відомо, що 06 березня 2018 року між ТОВ «Харківжитло» та ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» укладено договір про спільне будівництво, згідно якого ТОВ «Харківжитло» передало ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» права на об`єкт незавершеного будівництва квартиру АДРЕСА_3 .

Вказаними діямивідповідачів порушеноїї права,з метоюзахисту якихпозивач просиласуд визнатинедійсним договірпро спільнебудівництво від06березня 2018року,укладений Товариствомз обмеженоювідповідальністю «Харківжитло»та Товариствомз обмеженоювідповідальністю «ЮкрейніенКепітел Білдинг»,в частиніпередачі ТОВ«Юкрейніен КепітелБілдинг» майновихправ наквартиру АДРЕСА_3 .Визнати недійснимправочин щодоодностороннього розірванняТОВ «Харківжитло»договору напайову участьу будівництвіжитлового будинку№93/31від 23.12.2005між ТОВ «Харківжитло» та ОСОБА_1 на підставі п.4.3 вказаного договору, що оформлений листами ТОВ «Харківжитло» №1/1 від 27.08.2021, №1/02 від 01.02.2012. Визнати недійсними положення пункту 4.3 та підпункту 8.4.2 договору на пайову участь у будівництві житлового будинку №93/31 від 23.12.2005 між ТОВ «Харківжитло» та ОСОБА_1 . Визнати чинним договір на пайову участь у будівництві житлового будинку №93/31 від 23.12.2005 між ТОВ «Харківжитло» та ОСОБА_1 , за виключенням п.4.3 та пп. 8.4.2 цього договору. Визнати за ОСОБА_1 майнові права на квартиру будівельний номер АДРЕСА_3 . Стягнути з ТОВ «Харківжитло» на її користь пеню за порушення зобов`язань за договором від 23 грудня 2005 року на пайову участь у будівництві житлового будинку АДРЕСА_1 за період з 10 червня 2020 року по 09 червня 2021 року у розмірі 104161,23 грн. Також просила стягнути з відповідачів на її користь в солідарному порядку на відшкодування завданої моральної шкоди 100000 грн.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Харкова від 15 червня 2021 року відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу вирішено розглядати в загальному позовному провадженні.

Розпорядженням голови Верховного Судувід 14 березня 2022 року №7/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ окремих судів Донецької, Запорізької та Харківської областей.

Відповідно до даного Розпорядженнясправи, які перебували в провадженні Ленінського районного суду м. Харкова та Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, підсудні Київському районному суду м. Полтави.

Справа №642/3582/21 також передана на розгляд до Київського районного суду м.Полтави.

Після цього справу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 14 ЦПК України, передано на розгляд судді Самсоновій О.А.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Полтави від 14 квітня 2023 року справу прийнято до свого провадження. Розгляд справи вирішено продовжувати у загальному позовному провадженні зі стадії підготовчого провадження.

Відповідач ТОВ «Харківжитло» подав відзив на позов, у якому проти позовних вимоог заперечив.

У відзиві зазначив, що відповідач ставить під сумнів твердження позивача про виплату в повному обсязі пайових внесків згідно договору. До позовної заяви позивач долучила копії платіжних доручень. Оригіналів же таких доручень у відповідача немає.

Також відсутні підстави вважати, що позивач належним чином виконувала свої грошові зобов`язання .

Тому вона позбавлена можливості вимагати покладення відповідальності на відповідача.

Вимоги позивача про визнання правочину недійсним лише з підстав, що будинок досі не введений в експлуатацію, є необґрунтованими, оскільки ст. 205, 215 Цивільного кодексу України не передбачена така підстава для визнання правочину недійсним.

Також посилався на відсутність доказів спричинення позивачу моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та моральною шкодою, завданою позивачу.

Також не доведено розмір такої шкоди.

Тому відповідач просив відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі (т. 1 а.с. 80-85).

Позивач надала відповідь на відзив, у якій не погодилась з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов, та зазначила, що викладені у відзиві міркування не спростовують доводів позовної заяви, є суперечливими та не заслуговують на увагу (т. 1 а.с. 116-122).

Відповідач ТОВ «Юкрейніен КепітелБілдинг» відзив на позов не подав.

Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 21.06.2023 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвокатаВасильєва ЄвгенаОлександровича пропередачу запідсудністю доЛенінського районного судум.Харкова цивільної справи за позовом цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківжитло», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніен Кепітел Білдинг» про визнання правочину недійсним, визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва, стягнення моральної шкоди та пені за порушення зобов`язання (т. 3 а.с. 2-3).

Також ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 21.06.2023 задоволено клопотання представника позивача адвоката Васильєва Євгена Олександровича про виклик та допит свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 (т. 3 а.с. 7-8)

Цією ж ухвалою витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніен Кепітел Білдинг» докази для їх дослідження Київським районним судом м. Полтави, а також у ГУ ДПС у Харківській області докази,

Крім того, частково задоволено клопотання представника відповідача ТОВ "Харківжитло", витребувано у позивача ОСОБА_1 оригінали доказів для їх огляду Київським районним судом м. Полтави.

Ухвалою суду від 23.08.2023 задоволено клопотання представника позивача про застосування заходів процесуального примусу, а саме про тимчасове вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніен Кепітел Білдинг» доказів для їх дослідження судом (т. 3 а.с. 44-45).

Інші заяви по суті справи або клопотання учасниками справи суду не подавалися.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позов підтримали та просили задовольнити. При цьому посилались на обставини, викладені в позовній заяві та інших заявах позивача по суті справи.

Відповідачі ТОВ «Полтавтрансбуд» та ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг», які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи (т. 3 а.с. 105-106, 109-110), в судове засідання своїх представників не направили. Про причини неявки представників не повідомили.

Враховуючи відсутність підстав, передбачених ст. 223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в засідання не з`явились.

Суд, заслухавши позивача та її представника, дослідивши докази у справі, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 23 грудня 2005 року між ТОВ «Харківжитло» (в договорі товариство) та ОСОБА_3 (в договорі пайщик) укладено договір № 93/31 на пайову участь в будівництві житлового будинку, згідно з пункту 2.1. якого пайщик спрямовує власні грошові кошти на будівництво будинку (розташованого по АДРЕСА_2 ) в порядку пайової участі, передбаченої цим договором та доручає товариству:

сформувати його частку в загальному майні пайщиків,

забезпечити будівництво житлового будинку та виконання своїми силами та/чи з залученням підрядника усіх робіт по будівництву будинку, включаючи роботи, передбачені документами з будівництва, інші роботи, не згадані в цих документах, але необхідні для будівництва в вказаного вище будинку та для здачі його у встановленому законом порядку державній приймальній комісії,

як представник всіх пайщиків, забезпечити виділення частини жилої площі (квартири) пайщика в натурі після отримання техпаспорта на будинок згідно отриманих коштів та додатків №1 та №2,

передати у власність пайщика квартиру в стані згідно додатку №1 (характеристики квартири).

Згідно пункту 2.4. вказаного договору строк введення будинку в експлуатацію 2 квартал 2008 року.

Як передбачено пунктом 3.1. договору сторони домовились , що розмір пайового внеску з фінансування будівництва квартири на час укладення даного договору складає 205545,50 грн., що на день укладення даного договору дорівнює 39904,00 умовних одиниць.

Оплата здійснюється згідно графіку платежів (пункт 3.2 договору).

Всі грошові суми як в цьому договорі, так і в графіку платежів до нього, визначаються в умовних одиницях. При цьому всі розрахунки між сторонами проводяться в національній валюті України (пункт 3.3 договору).

Якщо на день платежу курс гривні до 1 умовної одиниці зміниться стосовно курсу гривні за 1 у.о. на день підписання договору, зміниться сума даного платежу у відповідній пропорції, а розмір пайового внеску з фінансування будівництва квартири дорівнюватиме сумі скоригованих платежів. Але не менше пайового внеску, визначеного в графі 3.1. цього договору (пункт 3.4 договору).

Згідно примітки до договору, поміченої знаком *, умовна одиниця дорівнює 1 долару США по курсу НБУ на момент оплати з множенням на коефіцієнт 1,02 (т. 1 а.с. 19-25).

Додатком №1 до договору №93/31 від 23 грудня 2025 року на пайову участь в будівництві житлового будинку передбачені характеристики квартири, яка передається у власність пайщику (т. 1 а.с. 26).

Додатком №3 до договору №93/31 від 23 грудня 2025 року на пайову участь в будівництві житлового будинку визначений графік платежів до цього договору (т. 1 а.с. 28).

Судом також встановлено, що 21 березня 2008 року ОСОБА_3 (первісний пайщик), ОСОБА_1 (новий пайщик) та ТОВ «Харківжитло» укладено договір №3 передачі прав та обов`язків за договором на пайову участь в будівництві житлового будинку АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 39-40).

Згідно вказаного договору первісний пайщик передає. А новий пайщик прийом має права та обов`язки в повному обсязі за договором на пайову участь у будівництві житлового будинку №93/31 від 23 грудня 2005 року, укладеному між первісним пайщиком та ТОВ «Харківжитло».

За права та обов`язки, що відступаються, новий пайщик сплачує первісному пайщику компенсацію, що дорівнює сумі витрачених первісним пайщиком грошових коштів по вказаному договору.

На підставі викладеного судом встановлено, що відбулася заміна сторони в договорі № 93/31 на пайову участь в будівництві житлового будинку, укладеному 23 грудня 2005 року між ТОВ «Харківжитло» та ОСОБА_3 , після чого учасниками правовідносин, що виникли з цього договору, стали ТОВ «Харківжитло» та ОСОБА_1 .

Також судомвстановлено,що 06березня 2018року ТОВ«Харківжитло»,що дієв договоріяк замовник,та ТОВ«Юкрейніен КепітелБілдинг»,що дієв договоріяк генеральнийінвестор,уклали договірпро спільнебудівництво,згідно пункту4.1.якого вказаніособи розподілилиприміщення таквартири такимчином,що квартиру АДРЕСА_1 у житловомубудинку,зведеному наземельній ділянціз кадастровимномером 6310137200:04:035:0058по АДРЕСА_4 отримує генеральний інвестор, тобто ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» (т. 1 а.с. 142-144).

Таким чином ТОВ «Харківжитло» та ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» фактично розпорядилися майновими правами на квартиру АДРЕСА_3 , які згідно договору на пайову участь у будівництві житлового будинку №93/31 від 23 грудня 2005 року належить ОСОБА_1 .

До матеріалів справи відповідачем ТОВ «Харківжитло» долучено копії листів, якими він повідомляв ОСОБА_1 та первісного пайщика ОСОБА_3 про розірвання договору.

Так, листом від 01 лютого 2012 року ТОВ «Харківжитло» повідомляло ОСОБА_3 , що нею в порушення графіку внесення оплати за договором пайової участі на будівництво житлового будинку №93/31 від 23 грудня 2005 року не внесено в повному обсязі оплату за договором. У зв`язку з цим повідомлено, що ТОВ «Харківжитло» користується правом, передбаченим п. 4.3. Договору пайової участі на будівництво жилого будинку №93/31 від 23 грудня 2005 року та розриває в односторонньому порядку зазначений договір (т. 1 а.с. 185).

Листом від 27 серпня 2021 року (тобто під час розгляду даної справи судом) №1/1 ТОВ «Харківжитло» повторно повідомило ОСОБА_3 , що нею допущено порушення умов договору, а саме невнесення повної оплати за договором пайової участі №93/31 від 23 грудня 2005 року, у зв`язку з чим ТОВ «Харківжитло» скористалося правом, передбаченим п. 4.3. Договору пайової участі в будівництві житлового будинку №93/31 від 23 грудня 2005 року і розірвало в односторонньому порядку вказаний договір (т. 1 а.с. 184).

Крім того, листом від 27 серпня 2021 року (під час розгляду справи судом) №1/1 ТОВ «Харківжитло» повідомило ОСОБА_1 , що у зв`язку з порушенням умов договору, а саме невнесенням повної оплати за договором пайової участі №93/31 від 23 грудня 2005 року, ТОВ «Харківжитло» скористалося правом, передбаченим п. 4.3. Договору пайової участі в будівництві житлового будинку №93/31 від 23 грудня 2005 року і розірвало в односторонньому порядку вказаний договір (т. 1 а.с. 183).

У вказаному листі на адресу ОСОБА_1 вказано, що таке повідомлення їй направляється повторно, але до матеріалів справи не додано доказів, щодо направлення відповідачем ОСОБА_1 будь-якого листа, в тому числі листа від 27 серпня 2021 року.

Позивач факт одержання такого листа від відповідача заперечує.

До матеріалів справи не додано доказів, що вказані листи на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 взагалі направлялися.

Надаючи оцінку вказаним листам, суд встановив таке.

Так, листи на адресу первісного пайщика ОСОБА_3 датовані 01 лютого 2012 року та 27 серпня 2021 року.

Проте, на вказаний час - 01 лютого 2012 року та 27 серпня 2021 року ОСОБА_3 вибула з правовідносин, які виникли з договору на пайову участь у будівництві житлового будинку №93/31 від 23 грудня 2005 року, відступивши свої права та обов`язки ОСОБА_1 на підставі договору від 21 березня 2008 року (т. 1 а.с. 39-40).

Таким чином повідомлення відповідача ТОВ «Харківжитло» на адресу особи, яка не є стороною договору на пайову участь у будівництві житлового будинку №93/31 від 23 грудня 2005 року, про його розірвання не тягне за собою будь-яких правових наслідків.

Повідомлення ОСОБА_1 про розірвання договору після укладення 06 березня 2018 року договору з ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг», яким відповідачі розпорядилися належними позивачу майновими правами на квартиру, також не є належним правочином, спрямованим на припинення правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України д оговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 та 3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Як передбачено п. 4.3. договору на пайову участь у будівництві житлового будинку №93/31 від 23 грудня 2005 року, в разі прострочення пайщиком чергового строку оплати Графіку платежів та умов п. 4.1. договору та більше, ніж на 15 календарних днів товариство має право розірвати договір в односторонньому порядку. Якщо сторони в цей (15-денний) строк затвердили новий графік платежів з підписанням відповідних змін до графіку платежів, договір продовжує свою дію.

Таким чином вказаним пунктом договору передбачено право, а не обов`язок товариства розірвати договір.

Також вказаним пунктом договору не передбачено автоматичного розірвання договору в односторонньому порядку.

Тому розірвання договору має відбутися на підставі волевиявлення його сторони, в даному випадку ТОВ «Харківжитло».

Але будь-яких доказів вчинення ТОВ «Харківжитло» дій, спрямованих на розірвання договору з ОСОБА_1 до укладення 06 березня 2018 року оскаржуваного договору з ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг», відповідачами до матеріалів справи не додано.

Як вбачається з графіку платежів до договору №93/31 від 23 грудня 2005 року, в період з 27 жовтня 2006 року по 10 січня 2008 року включно пайщик мав сплатити грошові кошти в розмірі 39904,00 умовних одиниці.

За вказаний період пайщиком, яким на той час була ОСОБА_3 , сплачено кошти в розмірі 201795,50 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими квитанціями (т. 1 а.с.34-38).

За клопотанням відповідача, на виконання ухвали суду про витребування для огляду оригіналів доказів позивачем ОСОБА_1 в судовому засіданні надані для огляду оригінали вказаних банківських квитанцій.

Таким чином судом встановлено, що згідно договору №93/31 від 23 грудня 2005 року пайщиком сплачено на рахунок ТОВ «Харківжитло» кошти в загальному розмірі 201795,50 грн.

Враховуючи, що на час виникнення спірних правовідносин та на час здійснення пайщиком оплати Національним банком України було встановлено курс долара США з розрахунку 505 грн. за 100 доларів США, враховуючи, що вказаним договором передбачено, що одна умовна одиниця дорівнює 1 долару США по курсу НБУ на момент оплати з множенням на коефіцієнт 1,02, пайщик мала сплатити всього:

5,05 (грн. за 1 дол.) х 1,02 (коефіц. згідно договору) х 39904 у.о. = 205545,50 грн.

Позивачем же надано квитанції, що підтверджують сплату за договором 201795,50 грн.

Таким чином сума недоплати за договором становить 3750 грн.

Суд відхиляє посилання представника позивача на те, що договором №3 передачі прав та обов`язків за договором про пайову участь у будівництві жилого будинку №93/31 від 21 березня 2008 року встановлено сплату паю в повному обсязі, оскільки вказаний договір такого положення не містить (а.с.39-40).

На підставі викладеного встановлено, що хоча пайщиком не в повному обсязі виконано умови договору №93/31 від 23 грудня 2005 року, ТОВ «Харківжитло» не вчинило дій, спрямованих на розірвання вказаного договору, тому правовідносини, які виникли між ОСОБА_1 та ТОВ «Харківжитло» регулюються умовами вказаного договору та нормами чинного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

У правовідносинах, що виникли між ОСОБА_1 та ТОВ «Харківжитло», договором передбачено можливість односторонньої відмови від зобов`язання у випадку порушення пайщиком своїх зобов`язань.

Але, як встановлено судом, відповідач ТОВ «Харківжитло» належним чином не повідомив ОСОБА_1 про односторонню відмову від договору.

Будь-які докази того, що договір №93/31 від 23.12.2005 року було розірвано іншим чином, сторони суду не надали.

Тому, розглядаючи справу на підставі наявних доказів, суд приходить до висновку, що вказаний договір на час розгляду справи не розірваний, не припинений, а тому діє.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленічастинами першою - третьою, п`ятоюташостою статті 203цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України я кщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Оскільки судомвстановлено,що укладеннямдоговору від06березня 2018року ТОВ«Харківжитло» таТОВ «ЮкрейніенКепітел Білдинг»фактично розпорядилисяналежним позивачу ОСОБА_1 майновим правом,вказаним договоромпорушено правопозивача,суд приходитьдо висновкупро наявністьпідстав длявизнання частковонедійсним договорупро спільнебудівництво від06березня 2018року,укладеного Товариствомз обмеженою відповідальністю «Харківжитло» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юкрейніен Кепітел Білдинг», а саме в частині передачі ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 у житловому будинку з вбудовано-прибудованими адміністративними приміщеннями, приміщеннями обслуговування і торгівлі, розміщеному на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137200:04:035:0058 по АДРЕСА_4 .

Крім того, з метою захисту права позивача необхідно визнати недійсним правочин щодо одностороннього розірвання ТОВ «Харківжитло» договору на пайову участь у будівництві житлового будинку №93/31 від 23.12.2005 року.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсними п.4.3 та пп. 8.4.2 договору, суд встановив наступне.

Пунктом 4.3. договору передбачено право товариства розірвати договір в односторонньому порядку в разі прострочення пайщиком чергового строку оплати Графіку платежів та умов п. 4.1. договору.

Згідно пп 8.4.2. припинення даного договору до закінчення строку його дії можливе за ініціативою товариства у випадках, передбачених п. 4.3. без підписання угоди про розірвання договору.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК України, частини першоїстатті 3 ЦПК Україниу редакції, чинній на час пред`явлення позову та ухвалення оскаржуваних рішень, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першоюстатті 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За положеннямистатей 626-628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої-п`ятоїстатті 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами першою та другоюстатті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Частинами першою, другоюстатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першоїстатті 3 ЦК України). Отже, дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Судом встановлено, що оскаржувані позивачем п.4.3 та пп. 8.4.2 договору є такими, що не відповідають засадам справедливості, добросовісності та розумності, оскільки передбачають лише право товариства вчинити дії щодо односторонньої відмови від договору без врахування виду порушення зобов`язання пайщиком. Ці положення також не містять строку, коли таке рішення може бути ухвалено ТОВ «Харківжитло», і не містять права пайщика ( ОСОБА_1 ) відмовитись від договору у випадку порушення його умов відповідачем.

Зазначене свідчить про наявність істотного дисбалансу між правами сторін договору.

Оскільки вказаними пунктами не передбачено граничний строк, коли продавець міг прийняти рішення про відмову від договору, має місце ситуація, коли позивач хоч і порушила графік внесення коштів, який був передбачений договором, але з часу, коли виникло прострочення, і до часу, коли за повідомленням ТОВ «Харківжитло» на її ім`я було направлено листа про припинення договору, минуло більше тринадцяти років.

Крім того, недоплачена за договором сума є незначною - 3750 грн., що складає 1,8% від загальної вартості об`єкта.

Таким чином оскаржуваними пунктом 4.3. та підпунктом 8.4.2. договору передбачена можливість відмови ТОВ «Харківжитло» від договору без врахування суми, періоду прострочення, інших важливих обставин, що є несправедливим.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання пункту 4.3. та підпункту 8.4.2. недійсними.

Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини

Тому за виключенням пункту 4.3. та підпункту 8.4.2. договір №93/91 від 23 грудня 2005 року необхідно визнати чинним.

Таким чином є обґрунтованими та підлягають до задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею майнових прав на квартиру будівельний номер АДРЕСА_1 , а саме двокімнатну квартиру проектною площею 68.80 кв.м., на дев`ятому поверсі житлового будинку з вбудовано-прибудованими адміністративним приміщеннями, приміщеннями обслуговування і торгівлі, розташованому на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137200:04:035:0058 по АДРЕСА_4 .

Відповідно до пункту 2.4. договору №93/31 на пайову участь в будівництві жилого будинку від 23 грудня 2005 року строк введення будинку в експлуатацію - 2 квартал 2008 року.

Згідно п. 10.3. у випадку порушення товариством своїх зобов`язань згідно п. 2.4. договору більше, ніж на 90 банківських днів, товариство виплачує пайщику (за виключенням випадків, передбачених в п. 7.2. договору) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактично внесених пайщиком грошових коштів за кожен день прострочення, починаючи з 91 дня.

Згідно п. 10.4. договору товариство не несе відповідальності перед пайщиком за прострочення передачі квартири за договором, якщо це відбулося з вини пайщика, в тому числі через невиконання пайщиком в повному обсязі всіх фінансових зобов`язань за договором згідно п. 3.1, 3.2, та 6.3.

Оскільки судом встановлено, що позивачем в повному обсязі умови договору, передбачені пунктом 3.1. т 3.2. не виконано, обумовлена договором сума в повному обсязі не виплачена, підстави для стягнення з ТОВ «Харківжитло» пені за порушення зобов`язань відсутні.

Зазначена позовна вимога задоволенню не підлягає.

Вирішуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд встановив наступне.

За змістомчастини першоїстатті23ЦК Україниособамає правона відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною першоюстатті 1167 ЦК Українипередбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Під час розгляду справи позивачем доведено факт заподіяння їй значної моральної шкоди порушенням її прав, неправомірними діями відповідача ТОВ «Харківжитло», а саме розпорядженням належними їй майновими правами.

Але її розмір позивачем дещо завищений.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Відповідно до роз`яснень, викладених упостанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд враховує глибину та тривалість страждань позивача, ту обставину, що внаслідок укладення оскаржуваного договору позивач фактично була позбавлена своїх майнових прав на житло.

Тому відшкодування моральної шкоди у сумі 10000 грн., на переконання суду, буде відповідати вимогам розумності та справедливості та відповідатиме встановленим судом обставинам.

Підстави для стягнення моральної шкоди в більшому розмірі судом не встановлені.

При цьому вказана сума підлягає стягненню з відповідача ТОВ «Харківжитло», яке протиправно розпорядилось належними позивачу правами, відповідно, спричинило позивачу вказану моральну шкоду.

Вирішуючи заяву відповідача ТОВ «Харківжитло» про застосування позовної давності при вирішенні справи, суд встановив наступне.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Право позивача булло порушено внаслідок укладення відповідачами оскаржуваного договору про спільне будівництво від 06 березня 2018 року, стороною якого позивач не була.

Про укладення такого договору відповідачі позивача не повідомляли, доказів на підтвердженні іншого вони суду не надали.

З цих підстав судом встановлено, що про порушення свого права позивач дізналася лише 17 травня 2021 року під час допиту її в якості свідка у кримінальному провадженні №42021220000000171 (т. 1 а.с. 52-57).

Зокрема, як вбачається з даних протоколу допиту в якості свідка від 17 травня 2021 року, будучи повідомленою про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України, ОСОБА_1 повідомляла, що їй невідомо про зміст договору про спільне будівництво від 06 березня 2018 року.

З цих підстав судом встановлено, що до суду за захистом своїх прав позивач звернулась в межах строку позовної давності, а саме протягом трьох років з дня, коли вона дізналась про порушення свого права.

Підстави для застосування наслідків пропуску позовної давності відсутні.

Таким чином, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з позовом до суду позивач на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» судовий збір не сплатила. Тому з відповідачів необхідно стягнути на користь держави судовий збір пропорційно до задоволених відносно них позовних вимог.

Ціна позову (ціна майнових прав, право на які суд визнав за позивачем) на день розгляду справи за офіційним курсом НБУ (38,3527 грн. за 1 дол. США) та з врахуванням положень договору №93/31 (помножена на коефіцієнт 1,02) становить 1561034,66 грн.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за вимогу майнового характеру судовий збір становить 15140,00 грн., немайнового характеру 1073,60 грн.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог про визнання частково недійсним договору від 06 березня 2018 року та про визнання за позивачем майнових прав на об`єкт нерухомого майна, з відповідачів на користь держави підлягає до стягнення судовий збір у розмірі по 8106,80 грн. (15140,00 грн. +1073,60)/2.

Крім того, судом задоволено чотири позовні вимоги немайнового характеру до відповідача ТОВ «Харківжитло» (визнання недійсним правочину щодо розірвання договору, визнання дійсним договору про пайову участь, визнання недійсними окремих пунктів договору, відшкодування моральної шкоди). Судовий збір за ці позовні вимоги становить 4294,40 грн. (1073,60 грн. х 4).

Таким чином загальна сума судового збору, що підлягає до стягнення з відповідача ТОВ «Харківжитло» на користь держави становить 12401,20 грн.

Оскільки представник позивача суду повідомив, що докази судових витрат позивача відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України надасть суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення, питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу судом вирішуватиметься після надання суду таких доказів.

Керуючись ст.ст.259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківжитло», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніен Кепітел Білдинг» про визнання правочину недійсним, визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва, стягнення моральної шкоди та пені за порушення зобов`язання задовольнити частково.

Визнати частково недійсним договір про спільне будівництво від 06 березня 2018 року, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківжитло» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юкрейніен Кепітел Білдинг», а саме в частині передачі ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 у житловому будинку з вбудовано-прибудованими адміністративними приміщеннями, приміщеннями обслуговування і торгівлі, розміщеному на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137200:04:035:0058 по АДРЕСА_4 .

Визнати недійснимправочин щодоодностороннього розірванняТОВ «Харківжитло»договору напайову участьу будівництвіжитлового будинку№93/31від 23.12.2005між ТОВ «Харківжитло» та ОСОБА_1 на підставі п.4.3 вказаного договору, що оформлений листами ТОВ «Харківжитло» №1/1 від 27.08.2021, №1/02 від 01.02.2012.

Визнати недійсними пункт 4.3 та підпункт 8.4.2 договору на пайову участь у будівництві житлового будинку №93/31 від 23.12.2005 між ТОВ «Харківжитло» та ОСОБА_1 .

Визнати чинним договір на пайову участь у будівництві житлового будинку №93/31 від 23.12.2005 між ТОВ «Харківжитло» та ОСОБА_1 , за виключенням п.4.3 та пп. 8.4.2 цього договору.

Визнати за ОСОБА_1 майнові права на квартиру будівельний номер АДРЕСА_1 , а саме двокімнатну квартиру проектною площею 68.80 кв.м., на дев`ятому поверсі житлового будинку з вбудовано-прибудованими адміністративним приміщеннями, приміщеннями обслуговування і торгівлі, розташованому на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137200:04:035:0058 по АДРЕСА_4 .

Стягнути з ТОВ «Харківжитло» (код ЄДРПОУ 33120188) на користь ОСОБА_1 10000,00 грн. (десять тисяч гривень нуль копійок) на відшкодування завданої моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ТОВ «Харківжитло» на користь держави судовий збір у розмірі 12401,20 грн. (дванадцять тисяч чотириста одна гривня двадцять копійок).

Стягнути з «Юкрейніен КепітелБілдинг» на користь держави судовий збір у розмірі 8106,80 грн. (вісім тисяч сто шість гривень вісімдесят копійок).

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , проживаюча: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківжитло», місцезнаходження: м. Харків, вул. Золочівська, буд. 12, код ЄДРПОУ 33120188,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юкрейніен Кепітел Білдинг», місцезнаходження: м. Харків, вул. Серпова, 4-В, код ЄДРПОУ 33477397.

Повне судове рішення виготовлено 07 березня 2024 року.

Головуючий О.А.Самсонова