Постанова

від 12.03.2024 по справі 191/2015/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3483/24 Справа № 191/2015/20 Суддя у 1-й інстанції - Костеленко Я.Ю Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів Барильської А.П.,Макарова М.О.

при секретарі Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Друга синельниківська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом та зазустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна сумісною власністю та визнання права приватної власності на нерухоме майно, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом ОСОБА_2 , третя особа - Друга синельниківська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.

У серпні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна сумісною власністю та визнання права приватної власності на нерухоме майно.

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України.

Не погодившись з такою ухвалою, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2023 року скасувати та направити справу до того ж суду для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у суду не було підстав залишати позов без розгляду з посиланням на п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України. Адвокат служить у лавах ЗСУ та до 14 листопада 2023 року перебував у Донецькій та Запорізькій областях. Вказана ухвала порушує право на доступ до правосуддя, гарантоване Конвенцією.

Відзив на апеляційну скаргу не надано.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи позовнузаяву безрозгляду судпершої інстанціївиходив зтого,що у судові засідання, які були призначені на 19 вересня 2023 року та 06 листопада 2023 року,позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 не з`явилися по невідомим суду причинам, про причини неявки суд не повідомили. Про належне повідомлення представника позивача ОСОБА_3 про час та дату судових засідань свідчать отримані ним СМС-повідомлення та поштові повідомлення. Поштові повідомлення, направлені на адресу позивача ОСОБА_1 , повернулися до суду з поміткою про відсутність адресату за вказаною ним адресою.

Проте у повній мірі з такими висновками суду погодитися не можна, зважаючи на наступне.

У відповідності до ч.ч.1-3,5 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може перешкоджати учасникам справи у поданні доказів і зобов`язаний сприяти у поданні (забезпеченні) відповідних доказів, якщо їх подання є утрудненим або неможливим.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. і саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв`язку з цим обмежувати право на судовий захист.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Згідно із пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Жоффер де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.

Стаття 16 ЦК врегульовує захист цивільних прав та інтересів судом та передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів судом, який не є вичерпним, адже тут же зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення справи без ухвалення рішення, яка застосовується, як правило, у зв`язку з порушенням заінтересованими особами умов реалізації права на звернення до суду і не перешкоджає повторному зверненню до суду з таким же позовом. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.

Вичерпний перелік підстав залишення заяви без розгляду наведений у ст.257 ЦПК України.

Згідно п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

За загальним правилом, визначеним у ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Такими випадками, що спричиняє до відкладення розгляду справи, у ч.2 ст.223 ЦПК України зазначені:1)неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;4)необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

У частині третій ст.223 ЦПК України також вказано, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Згідно ч.ч.1,2 ст.257 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, а саме неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання (п.1 ч.2 вказаної статті Кодексу).

При цьому згідно до ч.5 ст.223 ЦПК України лише у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Вирішуючи питання про залишення позову без розгляду, суд повинен врахувати всі умови залишення заяви без розгляду у сукупності. Відсутність хоча б однієї із умов не дає права суду залишати позов без розгляду.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення першої інстанції у цій справі необхідно з`ясувати такі обставини: чи були проведені два судові засідання поспіль відповідно до вимог цивільного процесуального закону, чи повідомлявся позивач про час та місце розгляду справи у ці засіданні, чи надходила заява позивача про розгляд справи за його відсутності, чи з`явився позивач у два судових засідання поспіль. Саме нез`явлення позивача у два останні засідання, які призначені та відбулися відповідно до вимог цивільного процесуального закону, є підставою для залишення позову без розгляду.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 10 лютого 2021 року у справі №638/6869/19.

Відповідно до частини п`ятої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.

У частині восьмій статті 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Із матеріалів справи встановлено, що суд залишаючи позову без розгляду суд посилався на те, що судова повістки-повідомлення про судові засідання 19 вересня 2023 року та 06 листопада 2023 року направлено адвокату Білоусову Г.О. через онлайн-додаток «Viber» (т.1, а.с. 243,247), що не є доказом його належного повідомлення, оскільки не було передумов, передбачених частинами дев`ятою, тринадцятою статті 128 ЦПК України, для застосування такого сповіщення учасника справи про судовий розгляд, адже у матеріалах справи немає відповідних заяв про виклик цього учасника до суду за допомогою засобів мобільного зв`язку.

Будь-які інші докази належного повідомлення позивача або його представника адвоката Білоусова Г.О. про судові засідання 19 вересня 2023 року та 06 листопада 2023 року матеріали даної справи не містять.

Також колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства заборонено. Тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист.

Згідно Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.

Дія строку воєнного стану неодноразово подовжувалася Указами Президента України, та триває досі.

У пункті 5 рекомендацій Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану від 02 березня 2022 року зазначено, що по можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя. Справи, які не є невідкладними, розглядати лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (справа «Белеш та інші проти Чеської Республіки» від 07 лютого 2006 року, §49).

Колегія зауважує, що саме суд має забезпечити право особи на справедливий суд (справедливу судову процедуру). Дотримання цивільного процесуального закону є гарантією прав особи у цивільному судочинстві та виконання судом його завдання.

Залишення позовубез розглядучерез повторнунеявку позивачау судовезасідання,в умовахвійни,є проявомнадмірного формалізмута порушеннямправа надоступ доправосуддя.

Обов`язковими умовамидля застосуванняпередбачених частиноюп`ятою статті223,пунктом 3частини першоїстатті 257ЦПК Українипроцесуальних наслідківнеявки позивачау судовезасідання єодночасно йогоналежне повідомленняпро часі місцесудового засіданнята відсутністьзаяви позивачапро розглядсправи зайого відсутності(вразі визнанняявки позивачаобов`язковою).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи, викладені в апеляційній скарзі, ухвала суду першої інстанції перешкоджає подальшому провадженню у справі, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.367,374,379,381-383 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2023 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Е.Л.Демченко

Судді: А.П.Барильська

М.О.Макаров