Постанова

від 29.02.2024 по справі 907/867/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" лютого 2024 р. Справа №907/867/23

М.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - суддіМАТУЩАКА О.І.

суддів:ПЛОТНІЦЬКОГО Б.Д.

СКРИПЧУК О.С.

за участю секретаря судового засідання Гулик Н.

за участю представника апелянта Оніщук Є.О. (адвокат) в режимі відеоконференцзв`язку;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю"Енка - Україна", м. Ужгород (вх. ЗАГС №01-05/3916/23 від 29.12.2023)

на рішенняГосподарського суду Закарпатської області від 01.12.2023, повне рішення 13.12.2023 (суддя Пригара Л.І.)

у справі №907/867/23

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Райгородок", с. Райгородок Бердичівського району Житомиріської області

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю"Енка - Україна", м. Ужгород

про стягнення заборгованості у сумі 346 155,09 грн

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

До Господарського суду Закарпатської області звернулося ТОВ "Агро-Райгородок" з позовом до відповідача ТОВ "Енка - Україна" про стягнення 346 155,09 грн, з яких: 250 860,60 грн заборгованості за поставлений товар, 83 686,59 грн пені та 11 607,90 грн інфляційних нарахувань.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №2 від 12.01.2023 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, внаслідок чого в нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 250 860,60 грн. У зв`язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 83 686,59 грн пені та 11 607,90 грн інфляційних нарахувань.

Рішенням суду від 01.12.2023 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто ТОВ "Енка - Україна" на користь ТОВ "Агро-Райгородок" 346 155,04 грн, у тому числі 250 860,60 грн заборгованості за поставлений товар, 83 686,54 грн пені та 11 607,90 грн інфляційних нарахувань. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем доведено факт невиконання відповідачем зобов`язання щодо оплати заборгованості за поставлений товар, такі позовні вимоги є документально доведеними та обґрунтованими, чого відповідач належними і допустимими доказами не спростував. Як наслідок, правомірним є нарахування пені та інфляційних втрат на вказану суму заборгованості.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 0,05 грн мотивоване тим, що при здійсненні перерахунку встановлено, що правильним розміром обгрунтовано нарахованої пені є сума 83 686,54 грн.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. На думку апелянта, оскаржуване рішення ухвалене внаслідок неналежного з`ясування судом першої інстанції обставин справи, недоведення обставин, необхідних для задоволення позову, з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник покликається на такі обставини:

- суд належним чином не дослідив умови договору поставки та специфікації щодо строків проведення розрахунку за товар, що призвело до безпідставного висновку про прострочення здійснення розрахунку за товар та, відповідно, ухвалення рішення про стягнення такої заборгованості. Зокрема, в п. 3. специфікації №1 до договору поставки сторонами визначено, що оплата здійснюється покупцем за фактично поставлений товар згідно з виставленим рахунком-фактурою за наявності усіх документів. Згідно із п.6.1.3. та п.11.1. договору позивач був зобов`язаний надати такий пакет документів: рахунок-фактура, видаткова накладна, документ, що підтверджує якість товару (такі додані до позову), натомість товаро-транспортна накладна відсутня в матеріалах справи, а також відсутні: накази та/або протоколи про призначення директора та головного бухгалтера; останню зареєстровану редакцію статуту, у випадку обмежень, встановлених установчими документами на підписання керівником договору та інших документів протокол загальних зборів або рішення засновника; форми №1 «Баланс» та №2 «Звіт про фінансові результати» за останній звітний період з відміткою органу державної статистики або з квитанцією №2 про прийняття цих форм; довідку виробника про порядок виробництва продуктів переробки зернових, олійних та бобових культур (для пред`явлення в Торгово-промислову палату);

- відповідно до ч. 1 ст. 692 та ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України сторони визначили, що зобов`язання з оплати за товар виникає у відповідача з настанням події надання позивачем документів, визначених пунктами 6.1.3. та 11.1. даного договору, разом з тим, до позовної заяви не додано, і в матеріалах відсутні докази на підтвердження обставин настання події, вказаної в п.3 специфікації, з настанням якої пов`язане виникнення у відповідача зобов`язання з оплати товару та початок перебігу строку прострочення оплати за товар доказів надання відповідачу документів;

- оскільки позивачем не надано доказів виконання ним умов п.3 специфікації щодо надання відповідачу визначених документів та за відсутності будь-яких вимог чи претензій до відповідача про оплату товару, у відповідача не виникло зобов`язання з оплати товару, обставини щодо наявності простроченої заборгованості не доведені, а висновок суду про наявність підстав для стягнення заборгованості безпідставний;

- відсутність товаро-транспортної накладної не може спростовуватися наявністю в матеріалах справи акту приймання-передачі товару на складі від 13.01.2023 та наявністю складської квитанції, оскільки умовами договору поставки чи специфікації не визначено, що поставка товару мала здійснюватися на умовах складу, без подальшого відвантаження на транспорт відповідача, як і не визначено, що за наявності вказаних вище документів, сторони звільняються від складання та надання товаро-транспортної накладної.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення суду залишити без змін. Доводи апеляційної скарги спростовує тим, що в матеріалах справи наявні видаткова накладна №5 від 13.01.2023, підписана та скріплена печатками уповноважених представників постачальника та покупця, а також тристоронній акт приймання - передачі №00-НВ00-001 від 13.01.2023, підписаний та скріплений печатками уповноважених представників постачальника, покупця та зернового складу. Вказані документи є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, а відповідно є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Звертає увагу, що відповідач не заперечує факту поставки товару на загальну суму 3 325 184, 30 грн, а також на те, що відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару. Щодо ненадання документів, визначених п. 11.1 договору, то вказує, що такі необхідно було надати під час підписання договору.

Інших додаткових заяв чи клопотань, в порядку ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, сторонами подано не було.

29.02.2024 судовому засіданні в режимі відео конференції взяв участь представник апелянта, який підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи зазначене, а також те, що явка сторін в судове засідання не визнавалася судом обов`язковою, в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Фактичні обставини справи.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ "Агро-Райгородок" (постачальником, позивачем у справі) та ТОВ "Енка - Україна" (покупцем, відповідачем у справі) було укладено Договір поставки №2 від 12.01.2023 (далі - Договір), пунктом 1.1 якого визначено, що постачальник приймає на себе зобов`язання поставляти і передавати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар у порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 1.2. Договору, найменування товару, його ціна, одиниці виміру товару, що підлягає поставці, а також умови поставки, пакування, кількість, якість, кінцевий термін поставки товару та інші дані, необхідні для організації поставок, визначаються відповідно до Специфікацій до цього Договору, які оформляються на кожну партію товару та є невід`ємними частинами даного Договору.

За змістом п. 2.1. Договору, цей Договір є укладеним з моменту його підписання і діє до 31.12.2023.

Покупець оплачує товар за цінами, зазначеними в затвердженій сторонами Специфікації. Ціна Договору складається з суми вартості одиниць товару, зазначених в затвердженій сторонами Специфікації (п. 3.1., 3.4. Договору).

Відповідно до п. 3.5., 3.6. Договору, розрахунки між сторонами за цим Договором здійснюються у безготівковій формі у гривні.

Пунктами 4.1., 4.2. Договору встановлено, що поставка товару за даним Договором здійснюється на умовах, що визначаються у Специфікаціях до даного Договору (далі по тексту - місце поставки), які оформляються на кожну партію товару і є невід`ємними частинами даного Договору. Поставка партії товару та виписка накладних документів здійснюється за цінами, що зафіксовані сторонами у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Згідно із п. 4.4., 4.5. Договору, датою (моментом) поставки товару вважається дата фактичного отримання товару у місці поставки разом з відвантажувальними документами, зазначеними в п. 6.1.3. цього Договору та підписання покупцем видаткової накладної. Кінцевий термін поставки кожної партії товару обумовлюється згідно Специфікацій до даного Договору.

Підпунктом 6.1.3. п. 6.1. Договору встановлено, що постачальник зобов`язаний передати товар разом з усією відповідною документацією, яка вимагається відповідно до законодавства України, зокрема наступні супровідні документи: рахунок - фактура; видаткова накладна; документ, що підтверджує якість товару; товаротранспортна накладна.

Відповідно до підп. 6.2.1. п. 6.2., підп. 6.3.1., 6.3.2. п. 6.3. Договору, постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений товар, а покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар, прийняти поставлений товар відповідно до умов Договору.

Якщо інше не зазначене у Специфікації на партію товару, то товар за цим Договором вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем у місці поставки: а) щодо кількості - за показаннями вагів у місці поставки; б) щодо якості - за результатами лабораторії у місці поставки (п. 7.1. Договору).

Відповідно до п. 7.4. Договору, право власності на товар та право розпоряджатися товаром переходять від постачальника до покупця в момент отримання товару покупцем в місці поставки та підписання покупцем видаткової накладної.

Згідно із п. 9.3. Договору, у разі невиконання покупцем умов оплати товару за цим Договором він сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення оплати товару.

За змістом п. 11.1. Договору, при підписанні Договору постачальник має надати наступні копії документів, завірені підписом керівника та печаткою підприємства: - накази та/або протоколи про призначення директора та головного бухгалтера (підп. 11.1.1.); - останню зареєстровану редакцію статуту постачальника (повністю) зі змінами (якщо такі є) (підп. 11.1.2.); - у випадку обмежень, встановлених установчими документами на підписання керівником Договору та інших документів - протокол загальних зборів або рішення засновника (підп. 11.3.3.); - форми №1 "Баланс" та №2 "Звіт про фінансові результати" за останній звітний період з відміткою органу державної статистики або з квитанцією №2 про прийняття цих форм (підп. 11.3.4.); - довідку виробника про порядок виробництва продуктів переробки зернових, олійних та бобових культур (для пред`явлення в Торгово - промислову палату) (підп. 11.3.5.).

У Специфікації №1 від 12.01.2023 до Договору №2 від 12.01.2023 сторони дійшли згоди про те, що найменування товару - кукурудза; кількість товару - 500 тон +/- 10% за вибором покупця; якість товару має відповідати наступним показникам: - масова частка вологи - базис 14,0%, але не більше 14,0% (постачальник зобов`язаний знизити ціну товару на 1% за кожний 1% вище базису); - сорність та домішки - базис 2,0%, але не більше 3,0% (постачальник зобов`язаний знизити ціну товару на 1% за кожний 1% вище базису). Товар не повинен містити рицину та отруйного насіння, живих довгоносиків, комах, шкідливих зерен, та не повинен мати сторонній неприємний запах. Ціна товару за 1 т - 6650 грн, у тому числі ПДВ - 14% - 816,67 грн. Остаточна ціна товару за цією Специфікацією формується з урахуванням вимог п. 1 цієї Специфікації, виходячи з кількості та якості товару, та зазначається у видаткових накладних та рахунках - фактурах. Порядок розрахунків: оплата здійснюється покупцем за фактично поставлений товар згідно виставленого рахунку - фактури за наявності усіх документів, згідно п. 6.1.3. та 11.1. даного Договору. Кінцевий термін поставки усієї партії товару - не пізніше 30.01.2023.

Водночас 09.01.2023 між ТОВ "Агро-Райгородок" (поклажодавцем) та ТОВ "Ілана НВП" (зерновим складом) було укладено Договір складського зберігання №39 (далі - Договір зберігання), предметом якого виступало надання зерновим складом поклажодавцю за плату послуг складського зберігання товару, а також супутніх послуг (доведення переданого поклажодавцем на зберігання товару до відповідних кондицій, згідно ДСТУ, ГОСТ, сушки, очистки, прийомки та навантаження) у кількості та на умовах, визначених цим Договором та відповідними складськими документами.

Товаром за цим Договором є: зернові та олійні культури (п. 1.2. Договору зберігання).

Згідно із п. 4.1. Договору зберігання, у випадку, коли поклажодавець здійснює переоформлення товару на третю особу (покупця), поклажодавець зобов`язаний надати зерновому складу наступні документи, оформлені належним чином (підписані уповноваженими особами та скріплені печатками): - тристоронній акт прийому - передачі даної партії товару, підписаний та скріплений печатками продавця товару, покупця товару, зернового складу, де зберігається вищезазначений товар; - лист від поклажодавця на переоформлення даної партії товару на покупця товару; - складський документ на зерно, виписаний на ім`я поклажодавця; - документ, що підтверджує повну оплату послуг зернового складу; - забезпечити присутність представників поклажодавця (продавця) та покупця з дорученням, що уповноважує кожного представника на здійснення вищевказаної операції.

На виконання умов Договору поставки №2 від 12.01.2023 позивачем поставлено, а відповідачем, у свою чергу, отримано товар (кукурудзу) у кількості 500,028 т на загальну суму 3 325 184,30 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи: - видатковою накладною №5 від 13.01.2023, підписаною та скріпленою печатками уповноважених представників постачальника та покупця; - тристороннім актом приймання - передачі №00-НВ00-001 від 13.01.2023, підписаним та скріпленим печатками уповноважених представників постачальника, покупця та зернового складу.

Водночас відповідач свої зобов`язання з оплати вартості поставленого йому товару виконав частково - в розмірі 3 074 323,70 грн. Несплата відповідачем вартості поставленого товару наданих послуг у розмірі 250 860,60 грн стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості у вказаному розмірі у примусовому порядку.

Крім того, у зв`язку із простроченням виконання відповідачем зобов`язань зі здійснення оплати за поставлений товар, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 83 686,59 грн пені та 11 607,90 грн інфляційних нарахувань.

Оцінка суду.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання, відповідно до статті 174 Господарського кодексу Україну (ГК України), є господарський договір.

Частиною 1 ст. 175 ГК України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

У відповідності до статей 173-174 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві, товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як установлено нормами ч. 2 ст. 712 ЦК України. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) та сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 665 ЦК України).

Нормами ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, установленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. За приписами ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець повинен сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Поряд з цим, ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином.

Спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за товар, поставлений на підставі Договору поставки №2 від 12.01.2023, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 250 860,60 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим доводи апелянта щодо обов`язковості наявності доказів на підтвердження обставин настання події, вказаної в п. 3 Специфікації, яка пов`язує виникнення у відповідача зобов`язання з оплати товару та початок перебігу терміну прострочення оплати за товар, а саме, доказів надання документів, визначених пунктами 6.1.3. та 11.1. Договору, з огляду на таке.

Так, у п. 3 Специфікації №1 від 12.01.2023 сторонами погоджено, що оплата здійснюється покупцем за фактично поставлений товар згідно виставленого рахунку-фактури за наявності усіх документів, згідно п. 6.1.3. та 11.1. даного Договору.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач отримав від позивача всі документи, передбачені у п. 6.1.3. Договору саме в момент його підписання, а саме: рахунок на оплату №5 від 13.01.2023; видаткову накладну №5 від 13.01.2023; а також документ, що підтверджує якість товару (картку аналізу зерна №10 від 13.01.2023).

Відсутність у матеріалах справи товарно-транспортної накладної спростовується тристороннім актом приймання - передачі №00-НВ00-001 від 13.01.2023, підписаним та скріпленим печатками уповноважених представників постачальника, покупця та зернового складу, а також складською квитанцією на зерно №379 від 13.01.2023, якими безпосередньо підтверджується факт передачі товару на зерновому складі, та відповідно право власності на товар.

Так, за змістом ч. 1 ст. 961 ЦК України, товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.

У свою чергу, складання товарно-транспортної накладної передбачено для оформлення здійснення внутрішніх перевезень вантажів, якого в даному випадку не відбулося, оскільки приймання товару покупцем (відповідачем) проводилося безпосередньо на зерновому складі, з яким позивач попередньо уклав Договір складського зберігання №39 від 09.01.2023.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що у матеріалах справи наявні копії платіжних інструкцій №122 від 16.01.2023 на суму 2 916 828,33 грн та №318 від 25.04.2023 на суму 157 495,37 грн із призначенням платежу "Оплата за кукурудзу урожаю 2022 року згідно рахунку №5 від 13.01.2023", що безпосередньо підтверджують здійснення апелянтом часткової оплати вартості поставленого йому товару на підставі виставленого позивачем рахунку, сума в якому є аналогічною до зазначеної у видатковій накладній №5 від 13.01.2023, та, відповідно, прийняття останнім без будь-яких зауважень товару від позивача.

Що стосується аргументів апелянта в частині ненадання позивачем документів, передбачених у п. 11.1. Договору, а саме, наказів та/або протоколів про призначення директора та головного бухгалтера, останньої зареєстрованої редакції статуту постачальника (повністю) зі змінами (якщо такі є), протоколу загальних зборів або рішення засновника, форми №1 "Баланс" та №2 "Звіт про фінансові результати" за останній звітний період з відміткою органу державної статистики або з квитанцією №2 про прийняття цих форм, довідки виробника про порядок виробництва продуктів переробки зернових, олійних та бобових культур (для пред`явлення в Торгово - промислову палату), то суд апеляційної інстанції зазначає, що умовами Договору чітко та недвозначно встановлено, що вказані документи постачальник має надати саме при підписанні Договору. Водночас повторне надання вказаного переліку документів при поставці товару не передбачено чинним законодавством та не має логічного підґрунтя.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, Договір поставки №2 від 12.01.2023 підписаний із сторони ТОВ "Енка - Україна", як покупця, його директором - Анастасією Науменко, а відтак, виконання позивачем умов п. 11.1. Договору в даному випадку презюмується.

Враховуючи вищевказані обставини, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 250 860,60 грн заборгованості за поставлений товар є законними, документально доведеними, а відтак, підлягають задоволенню.

Окрім цього, на підставі п. 9.3. Договору позивач просить стягнути з відповідача суму 83 686,59 грн пені.

Згідно зі ст. 610, 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.3. Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов оплати товару за цим Договором він сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення оплати товару.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції правомірно стягнув із відповідача на користь позивача пеню в розмірі 83 686,54 грн.

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вказані зазначене, позивачем правомірно нараховано, а судом першої інстанції присуджено до стягнення інфляційні втрати у сумі 11 607,90 грн.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи зазначене вище, доводи апеляційної скарги не спростовують законних та обґрунтованих висновків місцевого господарського суду, а тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 129, 269-270, 275-276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енка - Україна" залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.12.2023 у справі №907/867/23 без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено та підписано 12.03.2024.

Головуючий-суддяО.І. МАТУЩАК

Судді Б.Д. ПЛОТНІЦЬКИЙ

О.С. СКРИПЧУК