Постанова

від 05.03.2024 по справі 910/6451/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2024 р. Справа№ 910/6451/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Агрикової О.В.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання Король Я.П.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023

у справі № 910/6451/22 (суддя Смирнова Ю.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД ОІЛ"

до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАСО-ГРУП"

2) ОСОБА_2 ,

3) ОСОБА_1

про стягнення 7 811 728,52 грн

за участю представників:

від позивача: Бумба О.А.

від відповідача-1 не з`явились

від відповідача-2 не з`явились

від відповідача-3: Анапріюк А.С.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФУД ОІЛ" (далі - позивач, ТОВ "ФУД ОІЛ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАСО-ГРУП" (далі - відповідач-1, ТОВ Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАСО-ГРУП"), ОСОБА_2 (далі - відповідач-2) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-3, скаржник) 7 811 728,52 грн, з яких: 6 140 436,72 грн основного боргу, 587 789,33 грн пені, 959 646,97 грн інфляційних втрат та 123 855,50 грн 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем-1 (як покупцем) умов договору поставки № ФО-ТГГ/01 від 25.03.2021 в частині оплати поставленого товару. Оскільки виконання зобов`язання за вказаним договором поставки було забезпечено порукою за договором поруки №3108 від 31.08.2021, позивач просить стягнути суму заборгованості з покупця та поручителів (відповідачів-2,3) солідарно.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі № 910/6451/22 позовні вимоги задоволено повністю.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідачами належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України факту існування заборгованості відповідача-1 перед позивачем за поставлений на підставі Договору товар у розмірі 6 140 436,72 грн. не спростовано, доказів її погашення в добровільному порядку не надано.

Також судом першої інстанції зазначено, що доказів визнання недійсним договору поруки № 3108 від 31.08.2021 в судовому порядку відповідачі суду не надали.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі № 910/6451/22; апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі № 910/6451/22 скасувати повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позовні вимоги до відповідача-3 ґрунтуються на Договорі поруки від 31.08.2021 № 3108 укладеним між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ТОВ "ФУД ОІЛ" та ТОВ "Грасо-Груп", проте, за твердженням скаржника ОСОБА_1 ніколи не підписувала такий правочин.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі № 910/6451/22, призначено справу № 910/6451/22 до розгляду на 11.04.2022.

11.04.2023 до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД ОІЛ" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 задоволено клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/11212/22. Зупинено апеляційне провадження у справі № 910/6451/22 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/11212/22. Зобов`язано сторін повідомити Північний апеляційний господарський суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі № 910/6451/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2023 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД ОІЛ" про забезпечення позову до розгляду. Відкладено вирішення питання про задоволення чи відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД ОІЛ" про забезпечення позову до повернення матеріалів справи № 910/6451/22 з Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2023 прийнято справу № 910/6451/22 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Агрикова О.В., Гончаров С.А. Поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі № 910/6451/22 для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД ОІЛ" про забезпечення позову.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД ОІЛ" про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 910/6451/22 задоволено частково.

Накладено арешт на нерухоме майно, що належать на праві власності ОСОБА_1 , а саме:

- 1/2 частки права власності на земельну ділянку, загальною площею (кв.м): 0.7441 Кадастровий номер: 3220883200:03:002:2789, реєстраційний номер об??єкта нерухомого майна: 1774609632208.

- Земельну ділянку, загальною площею (кв.м): 0.05. Кадастровий номер: 3220881303:02:003:0531, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1545686832208.

- Житловий будинок, загальною площею (кв.м): 167.7, житлова площа (кв.м): 107.2, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1493536032208).

- Земельну ділянку, загальною площею (кв.м): 0.0755, Кадастровий номер:

3220881303:02:003:0066, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1493393432208.

- Земельну ділянку, загальною плошею (кв.м): 58.1, Кадастровий номер:

3224684801:01:021:0001, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1436712132246.

- Земельну ділянку, загальною площею (кв.м): 0.1116, Кадастровий номер.

3224684801:01:049:0001, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1071360432246.

- Земельну ділянку, загальною площею (кв.м): 0.3117, Кадастровий номер:

3224684801:01:021:0002, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1071319632246.

- Земельну ділянку, загальною площею (кв.м): 0.2499, Кадастровий номер:

3224684801:01:021:0001, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1071243732246.

- 1/3 частки права власності квартиру загальною площею 83,7 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 497290080000.

Накладено арешт на об?єкти нерухомого майна, що належать на праві власності ОСОБА_2 , а саме:

- Земельну ділянку, загальною площею (кв.м): 0.0855, Кадастровий номер: 3220886000:02:002:0355, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1103570932208.

- 1/3 частки права власності квартиру загальною площею 83,7 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 497290080000.

Накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАСО-ГРУП" (адреса місцезнаходження: 02081, м. Київ, вул. Урлівська, буд. 23; код ЄДРПОУ 43066012) в межах суми позову, що складає 7 811 728,52 грн які знаходяться на банківському рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАСО-ГРУП" (код ЄДРПОУ 43066012): IBAN НОМЕР_1 в ПАТ КБ "ПриватБанк", МФО 305299.

В іншій частині в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД ОІЛ" про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 910/6451/22 відмовлено.

Зупинено апеляційне провадження у справі № 910/6451/22 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/11212/22.

05.02.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД ОІЛ" надійшла заява про поновлення провадження у справі № 910/6451/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі № 910/6451/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Оіл" про поновлення провадження у справі № 910/6451/22 задоволено. Поновлено провадження у справі № 910/6451/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі № 910/6451/22. Розгляд справи № 910/6451/22 призначено на 05.03.2024.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив, доводячи її безпідставність.

Представник скаржника в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, також просив відкласти розгляд справи у зв`язку з апеляційним оскарженням ухвали Господарського суду Одеської області від 23.01.2024.

Однак, у задоволенні вказаного клопотання судом відмовлено з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.01.2024 позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд Оіл» про визнання недійсним договору - залишено без розгляду, і оскарження даної ухвали в апеляційному порядку, на переконання колегії суддів не може бути підставою для відкладення розгляду даної справи.

У контексті вищевикладеного колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 25.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФУД ОІЛ" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАСО-ГРУП" (далі - покупець) було укладено договір поставки № ФО-ТГГ/01 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити продукцію (тропічні олії та їх фракції рослинного походження, маргарини та жири рослинного походження), найменування якої погоджується сторонами у специфікаціях до договору, надалі іменовану «товар», на умовах, викладених в цьому договорі

Відповідно до п. 1.3 Договору найменування товару, ціна одиниці товару (ціна однієї тони), кількість, вартість партії товару, термін відвантаження, умови поставки узгоджуються сторонами додатково в специфікаціях до договору, які є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 2.5 Договору датою поставки товару, переходу права власності на товар, а також ризиків випадкового знищення та пошкодження товару є: на умовах FCA - дата навантаження товару в місці поставки на транспортний засіб покупця, що підтверджується відміткою у відповідній транспортній накладній.

Відповідно до п. 3.1 Договору покупець здійснює попередню оплату повної вартості товару на поточний рахунок постачальника протягом 2 банківських днів з дати виставлення рахунку постачальника, в якому зазначені банківські реквізити, але в будь-якому випадку не пізніше 1 календарного дня до дати фактичного відвантаження товару в місці навантаження.

Пунктом 8.1 Договору встановлено, що договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Для долучення до матеріалів справи позивачем надані Специфікації до Договору, а саме: № 28 від 27.09.2021, № 31 від 03.11.2021, № 32 від 03.11.2021, № 33 від 03.11.2021, № 34 від 03.11.2021, в яких сторонами погоджено найменування товару, його кількість, ціна, термін поставки тощо.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору та вищевказаних Специфікацій у період з 04.10.2021 по 06.11.2021 позивачем було поставлено, а відповідачем-1 прийнято товар на суму 6 626 209,01 грн.

Факт поставки товару підтверджується підписаними представниками позивача і відповідача-1 та скріпленими печатками підприємств видатковими накладними № 427 від 04.10.2021 на суму 905 772,29 грн, № 476 від 06.11.2021 на суму 972 300,43 грн, № 477 від 09.11.2021 на суму 997 575,50 грн, № 478 від 07.11.2021 на суму 878 358,02 грн, № 479 від 07.11.2021 на суму 906 916,23 грн, № 481 від 10.11.2021 на суму 1 015 179,92 грн, № 482 від 06.11.2021 на суму 950 106,62 грн.

Проте, як свідчать матеріали справи, в порушення наведених вище положень законодавства та умов Договору відповідач-1 своїх зобов`язань з оплати поставленого товару належним чином не виконав, внаслідок чого в останнього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 6 140 436,72 грн.

29.12.2021 між позивачем і відповідачем-1 було підписано Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 по 29.12.2021, з якого слідує, що відповідач визнав існування станом на 29.12.2021 заборгованості перед позивачем у сумі 6 140 436,72 грн.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що 31.08.2021 між ОСОБА_2 (поручитель-1), ОСОБА_1 (поручитель-2), Товариством з обмеженою відповідальністю "ФУД ОІЛ" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грасо-Груп" (боржник) було укладено договір поруки № 3108 (надалі - Договір поруки).

Відповідно до п. 1.1 Договору поруки в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель-1 та поручитель-2 (разом надалі іменуються - «поручителі») поручаються перед кредитором за виконання боржником обов`язку щодо сплати боргу за вже поставлений товар або за товар, що буде поставлений у майбутньому, який виник або виникне у боржника перед кредитором на підставі договору, вказаного в п. 2.1 цього договору (надалі іменується "основне зобов`язання") в межах суми, що не перевищує 10 000 000,00 грн (обсяг відповідальності).

Згідно з п. 1.2 Договору поруки у разі порушення боржником в цілому чи в будь-якій його частині основного зобов`язання за основним договором, боржник і поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання основного зобов`язання в цілому чи в будь-якій його частині як від боржника та поручителя разом, так і від кожного окремо.

Пунктом 1.3 Договору поруки встановлено, що поручителі несуть відповідальність перед кредитором за порушення (невиконання чи неналежне виконання) боржником основного зобов`язання за основним договором в розмірі основної суми боргу за поставлений товар; проіндексованої вартості поставленого товару (курсова різниця); пені, штрафу, відсотків річних, індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до п. 2.1 Договору поруки під основним договором в цьому договорі сторони розуміють договір поставки № ФО-ТГГ/01 від 25.03.2021 з усіма додатками, додатковими угодами до нього, що укладений між боржником (в договорі поставки іменується «покупець») та кредитором (в договорі поставки іменується «постачальник»).

Згідно з п. 2.2 Договору поруки строки повного виконання основного зобов`язання боржником перед кредитором за основним договором встановлено до 31.12.2022.

За змістом п. 3.1 Договору поруки, у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником в цілому чи в будь-якій його частині основного зобов`язання за основним договором, кредитор вправі, починаючи з наступного дня, коли зобов`язання мало бути виконане в цілому чи в будь-якій його частині, звернутися із письмовою вимогою до поручителів чи до кожного з них окремо про сплату суми боргу, зокрема, основної суми боргу за поставлений товар; проіндексованої вартості поставленого товару (курсова різниця); пені, штрафу, відсотків річних, індексу інфляції за весь час прострочення.

Пунктом 3.2 Договору поруки встановлено, що поручителі зобов`язуються сплатити кредитору суму, зазначену у вимозі кредитора, протягом 7 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, шляхом перерахування вказаної в ній суми на розрахунковий рахунок кредитора.

Згідно з п. 5.1 Договору поруки цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

Пунктом 5.2 Договору поруки передбачено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання основного зобов`язання, вказаного в п. 2.2 договору не пред`явить позову про сплату боргу до поручителя або в момент виконання основного зобов`язання в повному обсязі, вказаному в п. 1.3 цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що 05.07.2022 позивач звернувся до поручителів з вимогою про сплату заборгованості вих. №1 від 05.07.2022, в якій вимагав погасити існуючу заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Грасо-Груп" за Договором поставки № ФО-ТГГ/01 від 25.03.2021 у розмірі 7 811 728,52 грн, з яких: 6 140 436,72 грн основного боргу, 587 789,33 грн пені, 959 646,97 грн інфляційних втрат, 123 855,50 грн 3% річних.

Вказана вимога була направлена поручителям на адресу, вказану у Договорі поруки.

Як свідчать матеріали справи, вимога кредитора про сплату заборгованості була залишена поручителями без відповіді.

Зважаючи на вищевикладене, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про солідарне стягнення з відповідачів 7 811 728,52 грн, з яких: 6 140 436,72 грн основного боргу, 587 789,33 грн пені, 959 646,97 грн інфляційних втрат та 123 855,50 грн 3% річних.

Розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За правовою природою Договір є договором поставки.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось колегією суддів вище, факт поставки товару підтверджується підписаними представниками позивача і відповідача-1 та скріпленими печатками підприємств видатковими накладними № 427 від 04.10.2021 на суму 905772,29 грн, № 476 від 06.11.2021 на суму 972 300,43 грн, № 477 від 09.11.2021 на суму 997 575,50 грн, № 478 від 07.11.2021 на суму 878 358,02 грн, № 479 від 07.11.2021 на суму 906 916,23 грн, № 481 від 10.11.2021 на суму 1015 179,92 грн, № 482 від 06.11.2021 на суму 950 106,62 грн.

Проте, як свідчать матеріали справи, в порушення наведених вище положень законодавства та умов Договору відповідач-1 своїх зобов`язань з оплати поставленого товару належним чином не виконав, внаслідок чого в останнього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 6 140 436,72 грн.

У контексті вищевикладеного колегія суддів звертає увагу, що між позивачем і відповідачем-1 було підписано Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 по 29.12.2021, з якого слідує, що відповідач визнав існування станом на 29.12.2021 заборгованості перед позивачем у сумі 6 140 436,72 грн, а тому суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого та правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Також судом першої інстанції доречно відхилено доводи відповідачів стосовно того, що частина із заявленої до стягнення суми заборгованості за домовленістю сторін була погашена шляхом перерахування коштів з рахунків директора відповідача-1 (або з карток інших осіб за його дорученням) на рахунки директора позивача, оскільки, дані твердження відповідачів документально не підтверджені.

У свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що 31.08.2021 між ОСОБА_2 (поручитель-1), ОСОБА_1 (поручитель-2), Товариством з обмеженою відповідальністю "ФУД ОІЛ" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грасо-Груп» (боржник) було укладено договір поруки №3108 (надалі - Договір поруки).

Відповідно до п. 1.1 Договору поруки в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель-1 та поручитель-2 (разом надалі іменуються - «поручителі») поручаються перед кредитором за виконання боржником обов`язку щодо сплати боргу за вже поставлений товар або за товар, що буде поставлений у майбутньому, який виник або виникне у боржника перед кредитором на підставі договору, вказаного в п. 2.1 цього договору (надалі іменується «основне зобов`язання») в межах суми, що не перевищує 10 000 000,00 грн (обсяг відповідальності).

Згідно з п. 1.2 Договору поруки у разі порушення боржником в цілому чи в будь-якій його частині основного зобов`язання за основним договором, боржник і поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання основного зобов`язання в цілому чи в будь-якій його частині як від боржника та поручителя разом, так і від кожного окремо.

Пунктом 1.3 Договору поруки встановлено, що поручителі несуть відповідальність перед кредитором за порушення (невиконання чи неналежне виконання) боржником основного зобов`язання за основним договором в розмірі основної суми боргу за поставлений товар; проіндексованої вартості поставленого товару (курсова різниця); пені, штрафу, відсотків річних, індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до п. 2.1 Договору поруки під основним договором в цьому договорі сторони розуміють договір поставки № ФО-ТГГ/01 від 25.03.2021 з усіма додатками, додатковими угодами до нього, що укладений між боржником (в договорі поставки іменується «покупець») та кредитором (в договорі поставки іменується «постачальник»).

Згідно з п. 2.2 Договору поруки строки повного виконання основного зобов`язання боржником перед кредитором за основним договором встановлено до 31.12.2022.

За змістом п. 3.1 Договору поруки, у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником в цілому чи в будь-якій його частині основного зобов`язання за основним договором, кредитор вправі, починаючи з наступного дня, коли зобов`язання мало бути виконане в цілому чи в будь-якій його частині, звернутися із письмовою вимогою до поручителів чи до кожного з них окремо про сплату суми боргу, зокрема, основної суми боргу за поставлений товар; проіндексованої вартості поставленого товару (курсова різниця); пені, штрафу, відсотків річних, індексу інфляції за весь час прострочення.

Пунктом 3.2 Договору поруки встановлено, що поручителі зобов`язуються сплатити кредитору суму, зазначену у вимозі кредитора, протягом 7 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, шляхом перерахування вказаної в ній суми на розрахунковий рахунок кредитора.

Згідно з п. 5.1 Договору поруки цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

Пунктом 5.2 Договору поруки передбачено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання основного зобов`язання, вказаного в п. 2.2 договору не пред`явить позову про сплату боргу до поручителя або в момент виконання основного зобов`язання в повному обсязі, вказаному в п. 1.3 цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що 05.07.2022 позивач звернувся до поручителів з вимогою про сплату заборгованості вих. № 1 від 05.07.2022, в якій вимагав погасити існуючу заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Грасо-Груп" за Договором поставки № ФО-ТГГ/01 від 25.03.2021 у розмірі 7 811 728,52 грн, з яких: 6 140 436,72 грн основного боргу, 587 789,33 грн пені, 959 646,97 грн інфляційних втрат, 123 855,50 грн 3% річних.

Водночас, відхиляючи доводи скаржника стосовно того, що останній ніколи не підписував такий правочин, колегія суддів зазначає таке.

Як зазначалось колегією суддів вище, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 зупинено апеляційне провадження у справі № 910/6451/22 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/11212/22, у зв`язку із тим, що справа № 910/11212/22 є пов`язаною зі справою № 910/6451/22, яка розглядається Господарським судом Одеської області, оскільки при розгляді справи № 910/11212/22 буде встановлено дійсність Договору поруки № 3108 від 31.08.2021, що виключає можливість остаточного вирішення справи № 910/6451/22.

У свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що в межах справи № 910/11212/22 судом було частково задоволено клопотання ОСОБА_1 про призначення експертизи.

Згідно із висновком судової комплексної експертизи (почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів) у справі № 910/11212/22 встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 у договорі поруки № 3108 від 31.08.2021, розміщені у графах: «Поручитель 2» у нижніх частинах кожного аркушу на аркушах 1-3 договору та у рядку: « 7. Місцезнаходження та реквізити сторін» у графі: «Поручитель 2» на 3-му аркуші договору, виконані самою ОСОБА_1 .

Отже, вищевикладеним спростовуються доводи апеляційної скарги щодо не підписання договору поруки № 3108 від 31.08.2021 скаржником.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо того, що відповідачами належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України факту існування заборгованості відповідача-1 перед позивачем за поставлений на підставі Договору товар у розмірі 6 140 436,72 грн. не спростовано, доказів її погашення в добровільному порядку не надано.

У свою чергу, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано відповідачу-1 пеню у розмірі 587 789,33 грн, інфляційні втрати у розмірі 959 646,97 грн, 3% річних у розмірі 123 855,50 грн, розраховані в розрізі кожної видаткової накладної окремо станом на 04.07.2022.

Як встановлено колегією суддів вище, відповідач-1 свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом та Договором відповідальності.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст.230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 6.2 Договору встановлено, що у випадку прострочення оплати товару та інших платежів покупцем понад строків, вказаних у п. 3.1 та п. 3.3 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки колегією суддів вище встановлено факт прострочення невиконання відповідачем-1 грошового зобов`язання, доводи позивача про наявність підстав для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат в даному випадку є обґрунтованими.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що даний розрахунок є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно зі ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 ст.543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно з ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Пунктом 5.2 Договору поруки передбачено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання основного зобов`язання, вказаного в п. 2.2 договору не пред`явить позову про сплату боргу до поручителя або в момент виконання основного зобов`язання в повному обсязі, вказаному в п. 1.3 цього договору.

Як зазначалось вище, з матеріалів справи вбачається, що 05.07.2022 позивач звернувся до поручителів - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з вимогою про сплату заборгованості вих. № 1 від 05.07.2022, в якій вимагав погасити існуючу заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Грасо-Груп" за Договором поставки № ФО-ТГГ/01 від 25.03.2021 у розмірі 7 811 728,52 грн, з яких: 6 140 436,72 грн основного боргу, 587 789,33 грн пені, 959 646,97 грн інфляційних втрат, 123 855,50 грн 3% річних.

У свою чергу, факт направлення вимоги підтверджується наявними в матеріалах справи описами вкладення у цінні листи, накладними № 6500707130142 і № 65007071301134, а також фіскальними чеками поштової установи від 05.07.2022.

В цьому, контексті колегія суддів зауважує, що у п. 6.1 Договору поруки сторони чітко передбачили, що сторони несуть повну відповідальність за правильність вказаних ними у цьому Договорі реквізитів та зобов`язуються своєчасно у письмовій формі повідомляти іншу сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення несуть ризик настання пов`язаних із ним несприятливих наслідків.

Як свідчать матеріали справи, вимога кредитора про сплату заборгованості була залишена поручителями без відповіді.

Належних та допустимих в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення заборгованість боржника за Договором поставки № ФО-ТГГ/01 від 25.03.2021 в добровільному порядку ані боржником, ані поручителями не надано.

Відхиляючи доводи апеляційної інстанції колегія суддів констатує, що доказів визнання недійсним договору поруки № 3108 від 31.08.2021 в судовому порядку відповідачі суду не надали.

Таким чином, оскільки доказів визнання Договору поруки №3108 від 31.08.2021 у судовому порядку матеріали справи не містять, даний договір є чинним і всі права, набуті за ним сторонами цього правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки - виконуватися.

Отже, так як відповідачі-2,3 є поручителями за виконання зобов`язань відповідача-1 за Договором поставки № ФО-ТГГ/01 від 25.03.2021, в силу ст. 554 Цивільного кодексу України та п. 1.2 Договору поруки відповідачі (боржник і поручителі) відповідають перед позивачем за неналежне виконання умов вказаного Договору поставки солідарно.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грасо-Груп", ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 6 140 436,72 грн, пені у розмірі 587 789,33 грн, інфляційних втрат у розмірі 959 646,97 грн та 3% річних у розмірі 123 855,50 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі № 910/6451/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі № 910/6451/22 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу № 910/6451/22 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді О.В. Агрикова

С.А. Гончаров