Постанова

від 05.03.2024 по справі 910/4720/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2024 р. Справа№ 910/4720/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Сітайло Л.Г.

при секретарі: Овчинніковій Я.Д.

За участю представників сторін:

від позивача: Невмержицький В.П.;

від відповідача: Корж В.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Політичної партії "Європейська солідарність"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 року (повний текст складено 27.11.2023)

у справі №910/4720/23 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "КИЇВ"

до Політичної партії "Європейська солідарність"

про стягнення 3 531 358,11 грн,

та за зустрічним позовом Політичної партії "Європейська солідарність"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "КИЇВ"

про внесення змін до договору,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "КИЇВ" далі також - позивач, ТОВ «Підприємство «КИЇВ») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Політичної партії "Європейська солідарність" (далі також - відповідач, ПП «ЄС») про стягнення 3 014 286,00 грн заборгованості по сплаті орендних платежів, 381 451,61 грн пені, 107 374,84 грн інфляційних втрат, 28 245,66 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за укладеним договором оренди.

Політична партія "Європейська солідарність" подала зустрічну позовну заяву з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "КИЇВ" про: п. 6.1. договору на період дії воєнного стану в Україні не застосовується та внесення змін у пункт 6.2. договору оренди нежитлових приміщень № к-206 від 15.10.2019 шляхом викладення їх в наступній редакції:

« 6.2. Загальна сума місячної орендної плати, яка підлягає сплаті Орендарем за користування Приміщеннями у період впродовж якого Орендар позбавлений можливості повноцінно користуватись Приміщеннями за цим Договором, у період з 01 вересня 2022 року до 31 березня 2023 року становить 100,00 грн».

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не може сплачувати повну орендну плату за договором, оскільки в нього були об`єктивні причини, які від нього не залежали, що унеможливлювало використання ним орендних приміщень.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 провадження у справі №910/4720/23 в частині первісних позивних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "КИЇВ" до Політичної партії "Європейська солідарність" про стягнення 600,00 грн закрито, в решті позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "КИЇВ" задоволено в повному обсязі, в задоволенні зустрічних позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Політичної партії "Європейська солідарність" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "КИЇВ" заборгованість в розмірі 3 013 686,00 грн, пеню в розмірі 381 451,61 грн, інфляційні втрати 107 374,84 грн, 3% річних в розмірі 28 245,66 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 52 961,37 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що враховуючи сплату відповідачем грошових коштів у розмірі 600,00 грн після звернення позивача з первісним позовом до суду, суд дійшов висновку про закриття провадження в цій частині.

Водночас, оскільки решта суми заявленої до стягнення заборгованості з орендних платежів відповідачем сплачена не була, доказів протилежного матеріали справи не містять, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення первісних позовних вимог в частині стягнення заборгованості з орендних платежів в сумі 3 013 686,00 грн за період з березня 2022 по березень 2023 року.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що збройна агресія росії проти України є обставиною, яка рівномірно впливає на сторони даної справи, а тому враховуючи значні та тривалі поступки позивача, які надані відповідачу по сплаті орендної плати, доводи останнього про не застосування п. 6.1. договору та про встановлення йому вартості оренди у розмірі 100 грн у період з 01 вересня 2022 року до 31 березня 2023 року становить 100,00 грн не відповідають основним засадам зобов`язання в частині добросовісності, розумності та справедливості.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Політична партія "Європейська солідарність" звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 року у справі №910/4720/23 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "КИЇВ" та задовольнити зустрічні позовні вимоги Політичної партії "Європейська солідарність".

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- відповідач звільняється від сплати орендних платежів за період з вересня 2021 по 24.02.2022, оскільки у нього не було змоги використовувати орендні приміщення через карантинні обмеження;

- незважаючи на початок повномасштабного вторгнення рф на територію України та неможливість відповідача повноцінно використовувати орендні приміщення, відповідач водночас має бажання та намір користуватись цими приміщеннями;

- відповідач погоджується та визнає справедливою вартість оренди в розмірі 100 грн на місяць, яка була встановлена у період з 1 березня 2022 року по 31 серпня 2022 року;

- з огляду на кількість тривог за період вересень 2022 - березень 2023, пошкодження об`єктів енергетичної інфраструктури, відповідач не може сплачувати повну оренду плату за договором, оскільки у нього були об`єктивні причини, які від нього не залежали, що унеможливлювали використання орендованих приміщень;

- відповідач звільняється від нарахування штрафних санкцій у зв`язку із форс-мажорними обставинами - введення воєнного стану в Україні.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/4720/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Сітайло Л.Г.

В той же час, на час надходження апеляційної скарги, матеріали справи №910/4720/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою суду від 18.12.2023 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Політичної партії "Європейська солідарність" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 року у справі №910/4720/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 08.01.2024 року апеляційну скаргу Політичної партії "Європейська солідарність" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 року у справі №910/4720/23 залишено без руху.

При цьому, апелянту було встановлено строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом подання доказів сплати судового збору в сумі 83 468, 06 грн.

Ухвалою суду від 25.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Політичної партії "Європейська солідарність" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 року та призначено справу до розгляду на 05.03.2024.

Позиції учасників справи

12.02.2024 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги позивача та просив відмовити у її задоволенні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

15.10.2019 року між Політичною партією "Європейська Солідарність" (як орендарем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство "КИЇВ" (як орендодавцем) було укладено договір оренди № к-206 (далі також - договір), за умовами п. 1.1. якого орендодавець передає орендарю в строкове платне користування (в оренду) нежитлові приміщення, визначені в пункті 1.2. даного договору, а орендар зобов`язується прийняти їх та сплачувати орендодавцю орендну плату.

Відповідно до пунктів 1.2., 1.4. договору, нерухомим майном, що передається в оренду за даним договором є нежилі приміщення загальною площею 1 674,27 кв.м., розташовані на першому поверсі будівлі (літ. «Н»), яка знаходиться за адресою: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16 (далі також - Приміщення). Дані приміщення належить орендодавцю на праві власності.

У п. 2.1. договору встановлено, що орендодавець передає орендарю Приміщення у користування на підставі акту приймання-передачі нежитлових приміщень, що підписується сторонами та є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктами 4.1., 4.2. договору встановлено, що договір набирає чинності та вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками. Строк оренди приміщень за даним договором починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщень та закінчується 31.12.2019 року.

Відповідно до п. 4.3. договору по закінченню календарного року, цей договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не заявила письмово про його припинення не пізніше ніж за 1 календарний місяць до закінчення відповідного календарного року.

Згідно з пунктом 5.1. договору, протягом трьох робочих днів по закінченню строку оренди, визначеного пунктом 4.2. даного договору, орендар зобов`язаний повернути Приміщення орендодавцю, а орендодавець прийняти їх на підставі акту приймання-передачі приміщень, що підписується сторонами.

У розділі 6 договору сторони погодили, що орендна плата, яка підлягає сплаті орендарем за користування приміщенням за даним договором встановлюється сторонами за взаємною домовленістю у наступному розмірі: без ПДВ - 333,33 грн, крім того ПДВ 20% - 66,67 грн, разом - 400,00 грн за 1 квадратний метр Приміщення за місяць.

Загальна сума місячної орендної плати, що підлягає сплаті орендарем за користування Приміщенням визначається шляхом множення щомісячного орендного платежу, вказаного в п. 6.1. цього договору на площу Приміщення, вказану в п. 1.2. цього договору, та становить: без ПДВ - 558 090, 00 грн, крім того ПДВ 20% - 111 618,00 грн, разом - 669 708,00 грн.

Орендна плата сплачується орендарем у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на поточний банківський рахунок орендодавця, вказаний у даному договорі (якщо реквізити іншого рахунку не будуть повідомлені орендодавцем у письмовій формі), за кожний поточний місяць не пізніше 10 числа кожного поточного місяця, протягом якого орендарем використовуються приміщення на підставі даного договору (п. 6.5. договору).

Орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати оренду плату (пункт 7.4.3. договору).

01.11.2019 року сторонами підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі нежитлових приміщень, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування Приміщення загальною площею 1 674,27 кв.м за вказаною у договорі адресою.

Як вказує позивач, до договору № к-206 укладалися додаткові угоди, які стосувалися надання орендарю знижки по сплаті орендних платежів, а саме:

- Додатковою угодою № 01 від 01.04.2020 року орендну плату знижено на 50 % у період часу з 01.04.2020 по 30.04.2020 (загальна сума місячної орендної плати становить 334 854,00 грн. замість 669 708,00 грн.).

- Додатковою угодою № 02 від 30.04.2020 року орендну плату знижено на 50 % у період часу з 01.05.2020 по 31.05.2020 (загальна сума місячної орендної плати становить 334 854,00 грн. замість 669 708,00 грн.).

- Додатковою угодою № 03 від 27.05.2020 року орендну плату знижено на 50 % у період часу з 01.06.2020 по 30.06.2020 (загальна сума місячної орендної плати становить 334 854,00 грн. замість 669 708,00 грн.).

- Додатковою угодою № 04 від 22.06.2020 року орендну плату знижено на 50 % у період часу з 01.07.2020 по 31.07.2020 (загальна сума місячної орендної плати становить 334 854,00 грн. замість 669 708,00 грн.).

- Додатковою угодою № 05 від 23.07.2020 року орендну плату знижено на 50 % у період часу з 01.08.2020 по 31.12.2020 (загальна сума місячної орендної плати становить 334 854,00 грн. замість 669 708,00 грн.).

- Додатковою угодою № 06 від 31.12.2020 року орендну плату знижено на 50 % у період часу з 01.01.2021 по 31.01.2021 (загальна сума місячної орендної плати становить 334 854,00 грн. замість 669 708,00 грн.).

- Додатковою угодою № 07 від 24.02.2022 року орендну плату знижено у період часу з 01.03.2022 по 31.05.2022 (загальна сума місячної орендної плати становить 100,00 грн. замість 669 708,00 грн.).

- Додатковою угодою № 08 від 19.05.2022 року орендну плату знижено у період часу з 01.06.2022 по 31.08.2022 (загальна сума місячної орендної плати становить 100,00 грн. замість 669 708,00 грн.).

- Додатковою угодою № 09 від 30.08.2022 року орендну плату знижено на 50 % у період часу з 01.09.2022 по 30.09.2022 (загальна сума місячної орендної плати становить 334 854,00 грн. замість 669 708,00 грн.).

- Додатковою угодою № 10 від 26.09.2022 року орендну плату знижено на 50 % у період часу з 01.10.2022 по 31.10.2022 (загальна сума місячної орендної плати становить 334 854,00 грн. замість 669 708,00 грн.).

- Додатковою угодою № 11 від 28.10.2022 року орендну плату знижено на 50% у період часу з 01.11.2022 по 30.11.2022 (загальна сума місячної орендної плати становить 334 854,00 грн. замість 669 708,00 грн.).

- Додатковою угодою № 12 від 28.11.2022 року орендну плату знижено на 50 % у період часу з 01.12.2022 по 31.12.2022 (загальна сума місячної орендної плати становить 334 854,00 грн. замість 669 708,00 грн.).

- Додатковою угодою № 13 від 28.12.2022 року орендну плату знижено на 50% у період часу з 01.01.2023 по 31.01.2023 (загальна сума місячної орендної плати становить 334 854,00 грн. замість 669 708,00 грн.).

Як вбачається з доводів позивача, заборгованість орендаря по сплаті орендних платежів за період з березня 2022 по березень 2023 становить 3 014 286,00 грн.

На виконання умов договору позивачем були виставлені рахунки-фактури та складені акти здачі-приймання робіт за спірний період.

Як вказує позивач, відповідач своїх зобов`язань за вищевказаним договором оренди належним чином не виконав, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 3 014 286,00 грн з орендних платежів за період з березня 2022 по березень 2023 року, про стягнення якої позивач звернувся до суду з первісним позовом у даній справі.

Також, за прострочення вказаної заборгованості позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 381 451,61 грн, інфляційні втрати у розмірі 107 374,84 грн та 3% річних у розмірі 28 245,66 грн.

Відповідач, в свою чергу, звернувся до суду з зустрічним позовом, у якому просить суд п. 6.1. договору на період дії воєнного стану в Україні не застосовувати та внести змін у пункт 6.2. договору оренди нежитлових приміщень № к-206 від 15.10.2019 шляхом викладення їх в наступній редакції:

« 6.2. Загальна сума місячної орендної плати, яка підлягає сплаті Орендарем за користування Приміщеннями у період впродовж якого Орендар позбавлений можливості повноцінно користуватись Приміщеннями за цим Договором, у період з 01 вересня 2022 року до 31 березня 2023 року становить 100,00 грн».

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Як було встановлено вище, пунктами 6.1., 6.2., 6.5., 6.14. договору сторони погодили, що орендна плата, яка підлягає сплаті відповідачем за користування приміщеннями, встановлюється сторонами за взаємною домовленістю у розмірі: без ПДВ - 333,33 грн, крім того ПДВ 20% - 66,67 грн, разом - 400,00 грн за 1 квадратний метр приміщення за місяць. Загальна сума місячної орендної плати, що підлягає сплаті орендарем за користування Приміщенням визначається шляхом множення щомісячного орендного платежу, вказаного в п. 6.1. цього договору на площу Приміщення, вказану в п. 1.2. цього договору, та становить: без ПДВ - 558 090, 00 грн, крім того ПДВ 20% - 111 618,00 грн, разом - 669 708,00 грн.

Орендна плата сплачується орендарем у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на поточний банківський рахунок орендодавця, вказаний у даному договорі (якщо реквізити іншого рахунку не будуть повідомлені орендодавцем у письмовій формі), за кожний поточний місяць не пізніше 10 числа кожного поточного місяця, протягом якого орендарем використовуються приміщення на підставі даного договору (п. 6.5. договору).

Як вказує позивач у позові, до договору оренди сторонами укладались додаткові угоди №№ 01-13, які стосувались надання орендарю знижки по сплаті орендних платежів.

Водночас, долучені до позову додаткові угоди № № 01-06 підписані лише зі сторони позивача, тоді як додаткові угоди № № 07-12 взагалі не підписані учасниками справи.

Водночас, у зустрічній позовній заяві відповідач визнав факт укладення між сторонами додаткових угод № № 01-08.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідач наголошує, що він звільняється від сплати орендних платежів за період з вересня 2021 по 24.02.2022, оскільки у нього не було змоги використовувати орендні приміщення через карантинні обмеження, а у зв`язку із введенням на території України воєнного стану відповідач не може сплачувати повну оренду плату за договором через об`єктивні причини, які від нього не залежали, що унеможливлювали використання орендованих приміщень.

Відповідно до частин 4, 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16, правовідносини у якій виникли з орендних відносин, зазначено, що згідно з ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Отже, наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що відсутність у ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Отже, для застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.

В такий спосіб підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає, зокрема, об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі наведеної правової норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України викладена у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 910/14244/20.

Скаржник зазначає на наявності підстав для звільнення орендаря від сплати орендних платежів за період з вересня 2021 по 24.02.2022.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимоги про стягнення орендної плати за період з березня 2022 по березень 2023.

Водночас, у розрізі даних тверджень колегія суддів враховує, що постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", загальнонаціональний карантин запроваджений з 12.03.2020.

Законом України № 540-IX від 30.03.2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено п. 14, за яким з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.

Ця норма не поширюється на суб`єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді.

Як наслідок, законодавством закріплено можливість посилатися на карантин як на обставину для звільнення від сплати орендної плати. Однак, наявність карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, не є достатньою обставиною для звільнення кожного наймача від сплати орендних платежів.

Звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україна" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

В матеріалах справи відсутній відповідний сертифікат Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором № к-206 від 15.10.2019 року, які б підтверджували повну неможливість користування позивачем орендованих приміщень на період карантинних обмежень.

Так, в матеріалах справи наявний наказ ПП "Європейська солідарність" № 1 від 30.03.2020 року "Про встановлення гнучкого режиму робочого часу та неповного робочого тижня", який доводить, що з 01.04.2020 року, на період дії карантину, для працівників Секретаріату Партії встановлено гнучкий режим робочого часу з наданням можливості виконувати роботу дистанційно та неповний робочий тиждень (для працівників згідно зі списком) тривалістю 2,5 робочих дні, а саме понеділок та вівторок по 8 годин; п`ятниця - 4 години. З поданого наказу не вбачається, що всіх працівників ПП "Європейська солідарність" переведено на дистанційну роботу.

Разом з цим, сам по собі факт наявності даного наказу не може бути належним доказом в підтвердження неможливості користування відповідачем приміщеннями в порядку визначеному у п. 3.1 договору (для власного офісу).

Крім цього, відповідач зазначає, що він був позбавлений можливості користуватися орендованим приміщенням в період військового часу та посилається на лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1, в якому засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану.

Як унормовано частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому,зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Разом з тим, оцінюючи обставини справи колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи спірні договори з визначеним строком поставки, позивач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання з поставки товару та відповідно об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний строк.

Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч.1).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч.2).

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Таких висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 16.07.2019 року у справі №917/1053/18, від 09.11.2021 року у справі №913/20/21, від 30.05.2022 року у справі №922/2475/21, від 14.06.2022 року у справі №922/2394/21 та у постанові від 01.06.2021 року у справі №910/9258/20.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 року у справі №904/3886/21, належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати.

Отже, виходячи з наведених норм законодавства та умов договору, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.

При цьому лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1, на який посилається відповідач, не є сертифікатом про форс-мажорні обставини у контексті викладених вище положень законодавства.

Як підтверджено матеріалами справи та не спростовано сторонами доступ до орендованого майна у відповідача був з моменту передачі комплекту ключів та приміщень в оренду за актом приймання-передачі нежитлових приміщень від 01.11.2019 року.

Крім цього, колегія суддів враховує, що у період з березня по серпень 2022 року (активних бойових дій, які тривали у м. Києві та його околицях) ТОВ "Підприємство "КИЇВ" надало ПП "ЄС" знижку по сплаті орендних платежів - 100 грн. на місяць, щодо чого позивачем було складено додаткові угоди № 01-08, факт укладення яких визнає відповідач.

В подальшому, вересня 2022 року по січень 2023 року ТОВ "Підприємство "КИЇВ" надало ПП "ЄС" значну знижку по сплаті орендних платежів - 334 854,00 грн. (50% від звичайної орендної плати). В матеріалах наявні додаткові угоди № 08-13, в яких погоджувалась така знижка, однак вони не підписані представниками сторін.

Водночас, колегія суддів враховує фактичне надання такої знижки позивачем, оскільки останнім за період з вересня 2022 року по січень 2023 заявлено до стягнення лише 50% від звичайної орендної плати, яка була визначена у п. 6.2. договору.

А тому, оскільки відповідачем належними засобами доказування не доведено, що він у зазначені ним періоди взагалі був позбавлений можливості користування орендованими приміщеннями (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо), у суду відсутні правові підстави для застосування приписів ч. 6 ст. 762 ЦК України.

А тому, здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку суми заборгованості відповідача зі сплати орендних платежів з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що останній є арифметично вірним та в повному обсязі відповідає умовам укладеного між сторонами договору.

Водночас, після відкриття провадження у даній справі відповідач сплатив 600,00 грн в рахунок погашення заборгованості з орендної плати за договором, у зв`язку із чим відповідачем подано до суду клопотання про закриття провадження у справі в цій частині та визнання в цій частині позовних вимог.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, враховуючи сплату відповідачем грошових коштів у розмірі 600,00 грн після звернення позивача з первісним позовом до суду, суд першої інстанції правомірно закрив провадження у справі № 910/4720/23 в частині стягнення основного боргу в сумі 600,00 грн, у зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині між сторонами.

Таким чином, встановлені обставини доводять обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення орендних платежів в сумі 3 013 686,00 грн за період з березня 2022 по березень 2023 року, у зв`язку з чим позов у цій частині правомірно задоволений судом першої інстанції.

Стосовно нарахованих інфляційних втрат та 3 % річних колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов`язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок інфляційних втрат за загальний період серпень 2022 - лютий 2023 та 3 % річних за період з 11.08.2022 по 24.03.2023, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 107 374,84 грн інфляційних втрат та 28 245,66 грн 3% річних.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, колегія суддів зазначає про наступне.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 8.3. договору, у випадку порушення орендарем строків сплати орендної плати та/або комунальних платежів відповідно до договору, орендар (на письмову вимогу орендодавця) сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення.

Так, позивачем було заявлено пеню за загальний період прострочення з 11.02.2022 по 24.03.2023. Як вбачається із розрахунку позивача, межах справи № 910/4720/23 позивач заявив вимоги про стягнення пені за лютий 2022.

У даному випадку колегією суддів враховано, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/8651/22 за позовом ТОВ «Підприємство «КИЇВ» до ПП «ЄС» про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди № к-206 за період з липня 2021 по лютий 2022. Проте, як вбачається із рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 у справі № 910/8651/22, вимоги про стягнення пені за лютий 2022 заявлено не було.

А тому, повіривши розрахунок пені, колегія суддів дійшла до висновку про правомірне стягнення з відповідача на користь позивача 381 451,61 грн пені за загальний період прострочення з 11.02.2022 по 24.03.2023.

Посилання апелянта на наявність форс-мажорних обставин, як на підставу для звільнення його від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

У контексті приписів ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з положеннями статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Таких висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 16.07.2019р. у справі №917/1053/18, від 09.11.2021р. у справі №913/20/21, від 30.05.2022р. у справі №922/2475/21, від 14.06.2022р. у справі №922/2394/21 та у постанові від 01.06.2021р. у справі №910/9258/20.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Тобто, при виникненні форс-мажорних обставин сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Колегія суддів зазначає, що листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, лише засвідчено загальновідому обставину з приводу військової агресії російської федерації проти України, що є обставиною непереборної сили.

Разом з цим, такий лист не є сертифікатом у розумінні положень Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та не є документом, виданим за зверненням відповідача з приводу неможливості виконання зобов`язань перед позивачем за укладеним між сторонами договором.

Саме по собі посилання відповідача на наявність листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, як на наявність обставин непереборної сили без надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин щодо неможливості виконання зобов`язання перед позивачем.

Більше того, 13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

Таким чином, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов`язання з оплати орендних платежів внаслідок настання форс-мажорних обставин, на які він посилається, як і не наведено обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором.

А тому є необґрунтованими доводи апелянта в частині настання форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах, які б слугували підставою для звільнення останнього від відповідальності за порушення ним зобов`язання.

Щодо вимог зустрічного позову колегія суддів зазначає наступне.

Предметом зустрічного позову є вимоги про не застосування п. 6.1. договору на період дії воєнного стану в Україні та внесення змін у пункт 6.2. договору оренди нежитлових приміщень № к-206 від 15.10.2019 шляхом викладення їх в наступній редакції:

« 6.2. Загальна сума місячної орендної плати, яка підлягає сплаті Орендарем за користування Приміщеннями у період впродовж якого Орендар позбавлений можливості повноцінно користуватись Приміщеннями за цим Договором, у період з 01 вересня 2022 року до 31 березня 2023 року становить 100,00 грн».

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору

Відповідно до змісту статей 6, 627 Цивільного кодексу України свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, Цивільного кодексу України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, у п. 9.1. Договору оренди сторони погодили, що всі зміни та доповнення до даного Договору вносяться за згодою сторін шляхом укладення сторонами додаткових угод до Договору у письмовій формі.

Як вже було зазначено вище, у період з березня по серпень 2022 року (період активних бойових дій, які тривали у м. Києві та його околицях) ТОВ "Підприємство "КИЇВ" надало ПП "ЄС" знижку по сплаті орендних платежів - 100 грн. на місяць.

З вересня 2022 року по січень 2023 року ТОВ "Підприємство "КИЇВ" надало ПП "ЄС" значну знижку по сплаті орендних платежів - 334 854,00 грн. (50% від звичайної орендної плати).

І лише з лютого 2023 року сторони повернулися до погодженої у Договорі оренди ставки орендної плати - 669 708,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В той же час, колегія суддів приймає до уваги посилання скаржника на запроваджений в країні воєнний стан, враховує можливі ризики для безпеки здоров`я та життя людини, пов`язані з військовою агресією та необхідністю забезпечення безпеки життю та здоров`ю людини.

Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, збройна агресія росії проти України є обставиною, яка рівномірно впливає на сторони даної справи.

Укладаючи договір сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.

При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися.

Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору.

Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Однак, як вже вище було встановлено колегією суддів, відповідачем належними засобами доказування не доведено, що він у період дії воєнного часу був позбавлений можливості користування орендованими приміщеннями (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо).

А тому, з огляду на значні та тривалі поступки позивача, які надані відповідачу по сплаті орендної плати, доводи останнього про не застосування п. 6.1. договору та про встановлення йому вартості оренди у розмірі 100 грн у період з 01 вересня 2022 року до 31 березня 2023 року становить 100,00 грн не відповідають основним засадам зобов`язання в частині добросовісності, розумності та справедливості.

Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 року у справі № 910/4720/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Політичної партії "Європейська солідарність" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі № 910/4720/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі № 910/4720/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/4720/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 11.03.2024

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді Є.Ю. Пономаренко

Л.Г. Сітайло