Рішення
від 04.03.2024 по справі 906/1217/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1217/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Бондарчук А.І.

за участю представників сторін:

від позивач1: не прибув;

від позивача2: не прибув;

від відповідача: не прибув;

прокурор: Ревелюк Т.О. - службове посвідчення № 071187 від 01.03.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі:

1. Олевської міської ради Житомирської області

2. Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хочинське"

про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння

Керівник Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Олевської міської ради Житомирської області та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області звернувся до суду з позовом, згідно якого просить витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Хочинське" (код ЄДРПОУ 05418773) на користь Олевської об`єднаної територіальної громади в особі Олевської міської ради земельні ділянки з кадастровими номерами, згідно наведеного у позовній заяві переліку.

Ухвалою від 18.09.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 17.10.2023.

09.10.2023 від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (позивач2) надійшли пояснення (а.с. 121-124, т.3).

16.10.2023 від СТОВ "Хочинське" надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 133-138, т. 3).

Ухвалою від 17.10.2023, враховуючи клопотання представника відповідача, суд відклав підготовче засідання на 16.11.2023.

02.11.2023 від відповідача надійшла відповідь на пояснення ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 06.10.2023 (а.с. 159-162, т.3).

13.11.2023 від Житомирської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив з додатками (а.с. 1-275, т.4).

16.11.2023 від представника відповідача надійшли:

- заперечення на відповідь органу прокуратури (а.с. 4-9, т.5);

- клопотання про призначення експертизи від 15.11.2023 (а.с. 11-15, т.5).

Ухвалою від 16.11.2023, з метою надання прокурору та позивачам можливості обґрунтувати правову позицію відносно заявленого відповідачем клопотання про призначення експертизи, суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 18.12.2023.

18.12.2023 на адресу суду надійшли:

- заперечення проти клопотання представника відповідача про призначення експертизи від Житомирської обласної прокуратури (а.с. 19-22, т.5);

- клопотання представника відповідача про долучення сканкопії документації на флеш - накопичувачі (а.с. 50-51, т.5).

Ухвалою від 18.12.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача від 15.11.2023 про призначення експертизи, закрив підготовче провадження та призначив справу №906/1217/23 до судового розгляду по суті на 17.01.2023.

Ухвалою від 04.01.2024 суд вжив заходи забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в т.ч. нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"), здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження будь-яким способом (в т.ч. шляхом продажу, дарування, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження стосовно нерухомого майна тощо) об`єктів нерухомого майна, до набрання законної сили рішенням у справі №906/1217/23 спірних земельних ділянок.

16.01.2024 адвокат Кобилянський В.А. через систему "Електронний суд" подав заяву про вступ у справу як представника відповідача.

Також 16.01.2024 через канцелярію суду надійшли:

- заява, згідно якої адвокат Білоголовий Я.О. повідомив, що між ним та відповідачем -Товариством з обмеженою відповідальністю "Хочинське", припинені відносини щодо представництва інтересів у суді;

- заява представника відповідача - адвоката Кобилянського В.А., про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю прибути у призначене судове засідання.

Ухвалою від 17.01.2024, враховуючи клопотання представника відповідача, суд відклав розгляд справи на 13.02.2024.

09.02.2024 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю прибути в судове засідання через перебування в черговій відпустці.

В судовому засіданні 13.02.2024 прокурор не заперечувала щодо задоволення клопотання представника відповідача. Акцентувала увагу на тому, що позовом не порушено рівновагу між приватними та державними інтересами, оскільки відповідач безпідставно та безоплатно отримав у власність спірні земельні ділянки.

Враховуючи клопотання представника відповідача, суд оголосив перерву в судовому засіданні на 10:00 год. 04.03.2024.

В судовому засіданні 04.03.2024 прокурор позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням пояснень, викладених у відповіді на відзив (а.с. 1-275, т.4). Звернула увагу на те, що землі КСП "Хочинське" були розпайовані серед 498 його учасниками, в то час, як членами створеного СТОВ "Хочинське" - всього 5 осіб, що свідчить про відсутність правонаступництва. Наголосила, що у п. 7.1. Статуту СТОВ "Хочинське" визначено, що останнє у своїй діяльності використовує землі, які складаються із земельних паїв учасників, а також орендованих земель юридичних та інших фізичних осіб. Звернула увагу, що акт обстеження земельних угідь реформованого КСП "Хочинське" від 10.11.2005, яким встановлено площу земель, які передавались до земель запасу та які підлягали розпаюванню, був складений за участю керівника СТОВ "Хочинське" та містить печатку останнього. Наголосила, що вказаний акт був затверджений відповідним розпорядженням голови РДА та СТОВ "Хочинське" не оскаржувався.

Представники позивачів та відповідача в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені вчасно та належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронного листа (ухвали про перерву в судовому засіданні від 13.02.2024).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Коростенською окружною прокуратурою встановлено, що державними реєстраторами Високівської сільської ради Житомирського району Житомирської області та Корнинської селищної ради Попільнянського району Житомирської області у період жовтня 2021 року - січня 2022 року зареєстровано право приватної власності ТОВ "Хочинське" на земельні ділянки загальною площею 401,6529 га на території Хочинського старостинського округу Олевської міської ради (бувшої Хочинської сільської ради Олевського району Житомирської області).

Як вказав прокурор, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, підставою реєстрації права приватної власності на вищевказані земельні ділянки за ТОВ "Хочинське" є державний акт на право колективної власності на землю ЖТ-20-04-05 від 12.02.1997, виданий Хочинською сільської ради народних депутатів Олевського району Житомирської області, кадастровий план земельної ділянки, серія та номер: бн, видавник: Державний земельний кадастр, довідка, серія та номер: 03.5-08/126-21, видана 18.02.2021, видавник: Головне управління статистики у Житомирській області, відомості з ДЗК, видавник: Державний земельний кадастр.

Прокурор вважає, що набуття права приватної власності на вищевказані земельні ділянки за відповідачем є незаконним, оскільки Державний акт на право колективної власності на землю ЖТ-20-04-05 від 12.02.1997 виданий КСП "Хочинське" та посвідчує право колективної власності членів колективного сільськогосподарського підприємства.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор вказав, що реорганізація КСП "Хочинське" шляхом перетворення у ТОВ не відбувалася, оскільки було проведено реєстрацію нового підприємства - ТОВ "Хочинське", засновниками якого було лише 4 учасники. Зауважив, що реєстрація ТОВ "Хочинське" відбулася 23.09.2021, а розпаювання земель, які передавались у колективну власність членам КСП "Хочинське" відбувалось в період 2005-2006 років. Також наголосив, що розподільчі та передавальні акти від КСП "Хочинське" до СТОВ "Хочинське" та у подальшому до ТОВ "Хочинське", всупереч ст. 31 ЗУ "Про колективне сільськогосподарське підприємство", не складались, складатись не могли, а тому відсутні, що свідчить про те, що останнє не стало землекористувачем спірних земельних ділянок.

На думку прокурора, оскільки уся площа земель, яка відповідно до вимог діючого на той час законодавства, підлягала розпаюванню між членами реформованого КСП "Хочинське" розпайована, інша частина земель передана до земель запасу Хочинської сільської ради, спірні земельні ділянки слід витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Хочинське" на користь Олевської об`єднаної територіальної громади в особі Олевської міської ради.

Обґрунтовуючи заявлений спосіб захисту, прокурор пояснив, що оскільки земельні ділянки зареєстровані у приватну власність ТОВ "Хочинське", в порушення вимог земельного законодавства, та фактично вибули з володіння з Хочинської сільської ради, правонаступником якої є Олевська міська рада, ст. ст. 387, 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна з чужого незаконного володіння, оскільки земля вибула з володіння власника не з його волі за відсутності будь яких рішень про передачу у приватну власність цих земельних ділянок. Зауважив, що відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

Додатково, у відповіді на відзив (а.с. 1-275, т.4) наголосив, що відмітка в статуті ТОВ "Хочинське" про те, що останнє є правонаступником КСП "Хочинське" не є доказом правонаступництва, оскільки статут є односторонній актом. Також, зазначив, що землі, які передавались та належали членам КСП "Хочинське" на праві колективної власності на підставі Державного акту серії ЖТ-20-04-05, виданого 12.02.1997 не належали КСП "Хочинське" як юридичній особі на праві приватної власності і перейти у приватну власність СТОВ "Хочинське" також не могли.

Позивач-2 (Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області) у поясненнях від 06.10.2023 просив суд задовольнити позовні вимоги. Пояснив, що приписи ст. 37 ЦК Української РСР, ЗУ "Про підприємства в Україні" та ЗУ "Про колективне сільськогосподарське підприємство" передбачали, що до новостворених підприємств-правонаступників реформованих КСП, права та обов`язки переходять за розподільчим актом (балансом), однак останнього матеріали справи не містять. Звернув увагу, що членами КСП "Хочинське" було 495 особи, а членами ТОВ "Хочинське" - 4 особи, тому останнє не може бути правонаступником КСП. Вважає, що запис у статуті ТОВ "Хочинське" про те, що останні є правонаступником КСП "Хочинське" не є належним доказом правонаступництва, оскільки статут є односторонній актом цієї юридичної особи. Щодо однакового ідентифікаційного номера КСП "Хочинське" та ТОВ "Хочинське" пояснив, що помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншій юридичній особі, яка не є правопопередником, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою для правонаступництва. Наголосив, що спірні земельні ділянки, відповідно до приписів п. 21 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України належать територіальній громаді з дня набрання чинності Законом України від 10.07.2018 №2498-VIII.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с. 133-138, т.3) просив у задоволенні позову відмовити. Пояснив, що реорганізація КСП "Хочинське" відбувалася у відповідності до діючого на той час законодавства шляхом перереєстрації (перетворення) останнього 15.03.2000 року на СТОВ Хочинське", яке на час подання позову має повну назву Товариство з обмеженою відповідальністю "Хочинське". Пояснив, що факт перереєстрації КСП під час перетворення у ТОВ підтверджується: відповіддю Архівного відділу Коростенської РДА від 13.02.2023 про відсутність розпорядження Олевської РДА щодо ліквідації КСП "Хочинське", копією статуту КСП "Хочинське", пунктом 1.6. якого встановлено, що при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства; копією протоколу №10 від 15.01.2000 року засідання правління КСП "Хочинське", на якому було вирішено, відповідно до Указу Президента України від 03.12.99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки", здійснити до 01.04.2000 року реорганізацію КСП в Приватно-орендне підприємство.

Наголосив, що рішення щодо ліквідації КСП відповідним органом не приймалося, а на зборах 17.01.2000 року вищим органом прийнято рішення про реорганізацію КСП "Хочинське" та обрання форми - приватно-орендне підприємство, а також прийнято рішення про затвердження Положення про комісію з реструктуризації. Пояснив, що на загальних зборах 25.02.2000 обрано організаційно правову форму ТОВ, затверджено установчий договір та статут, затверджено список засновників майбутнього Сільськогосподарського ТОВ, а також переведено на відповідні посади та місця 124 особи.

Зауважив, у листі від 17.02.2023 Коростенська районна державна адміністрація повідомила, що Розпорядження Олевської РДА про припинення, ліквідацію КСП "Хочинське" в документах Олевської РДА Житомирської області за період з 15.04.1992 по 31.12.2022 не виявлено.

У відповіді на пояснення ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 06.10.2023 (а.с. 159-162, т.3) наголосив, що 17.01.2000 загальними зборами колективу (членів) КСП "Хочинське" прийнято рішення провести реорганізацію КСП. Пояснив, що у процесі перетворення КСП у СТОВ ідентифікаційний номер попередника було збережено у відповідності до п. 15 Постанови КМУ від 22.01.1996 "Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України".

Також у запереченнях на відповідь органу прокуратури (а.с. 4-9, т.5) відповідач зауважив, що жодного документу, що КСП "Хочинське" було ліквідовано, не надавалось.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши пояснення учасників процесу, проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд вважає правомірним звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави в особі визначених ним позивачів, при цьому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на таке.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За змістом ч.3 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст.53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті.

За змістом ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції України).

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Таким чином, передумовою звернення прокурора з позовом до суду є юридичний факт порушення законного інтересу держави або загрози порушення такого інтересу.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись із позовною заявою в інтересах держави в особі Олевської міської ради прокурор зазначив, що в контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Наголосив, що органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи. При цьому вказав що реагування прокурора у даному разі спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності набуття права власності на землю, яке здійснене з порушенням вимог чинного законодавства. На думку прокурора, набуття ТОВ "Хочинське" права приватної власності на земельні ділянки грубо порушило майнові права Олевської територіальної громади, за якою спірні земельні ділянки закріплені на підставі закону. Пояснив, що інтереси суспільства в частині дотримання вимог закону при реєстрації права власності на спірні земельні ділянки явно переважають приватний інтерес ТОВ "Хочинське" у його незаконній безоплатній приватизації таким чином, оскільки особи, які мають право на земельну частку (пай) і повинні були отримати в ході реформування всі землі КСП у приватну власність за виключенням тих, які не підлягають паюванню, фактично були усунуті від розподілу зареєстрованих земель у тому складі членів, який є нині. У разі задоволення позовних вимог, ТОВ "Хочинське" без сумніву не нестиме "надмірний тягар", оскільки право власності на спірні земельні ділянки набуто незаконно і безоплатно, водночас, відповідач не міг мати законних очікувань у набутті права приватної власності на вказану земельну ділянку, оскільки це прямо суперечить вимогам законодавства.

Пояснив, що у зв`язку із створенням Олевської міської територіальної громади, в яку об`єдналися громади сіл, у тому числі Хочинської, то до Олевської територіальної громади перейшли всі права та обов`язки на спірні земельні ділянки. Розпоряджатися землями комунальної власності відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України має право орган місцевого самоврядування, у даному випадку - Олевська міська рада. Вважає, що протиправне набуття права приватної власності на спірні земельні ділянки грубо порушує інтереси держави в особі Олевської міської ради

Суд встановив, що листами від 07.07.2023 Коростенська окружна прокуратура повідомила Олевську міську раду та Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області про виявлений факт неправомірного набуття ТОВ "Хочинське" права власності на зазначені земельні ділянки та наявність підстав для вжиття міською радою заходів до поновлення інтересів територіальної громади (а.с. 82-85, 88-91, т.3).

Відповідно до відповідей Олевської міської ради від 05.09.2023 (а.с. 86-87, т.3) та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 07.09.2023 (а.с. 92-93, т.3), останні погодилися із порушеннями, які зазначені у повідомленні прокуратури, однак, вживати заходи представницького характеру, шляхом пред`явлення позову до суду не мають можливості через відсутність коштів для сплати судового збору.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015, Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель, родючості ґрунтів. Згідно цього Положення органам Держгеокадастру надано виключні повноваження щодо державного нагляду у сфері земельних відносин.

При цьому, прокурор пояснив, що враховуючи норми Земельного кодексу України, ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель" Держгеокадастр не наділений правом звернення до суду у спірних правовідносинах, тому, представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишились незахищеними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19) виклала правовий висновок про те, що Конституція України та Закон про прокуратуру надають прокурору повноваження з представництва не тільки загальнодержавних інтересів, але й локальних інтересів держави, тобто інтересів частини Українського народу - членів територіальної громади, яка є власником земельної ділянки.

Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 1 червня 2021 року у справі № 925/929/19 року зробила висновок про те, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. При цьому Велика Палата Верховного Суду не погодилась із доводами прокурора про те, що органи Держгеокадастру не наділені правом звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

Аналогічний висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19.

З огляду на наведене та зважаючи на не вчинення визначеними прокурором в якості позивачів органами заходів щодо захисту порушених інтересів держави, а також враховуючи зміст відповіді на лист прокуратури Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (а.с. 92-93, т.3) та зміст відповіді Олевської міської ради (а.с. 86-87, т.3), суд дійшов висновку, що у даному випадку прокурор правомірно звернувся з позовом на захист прав та інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та Олевської міської ради.

Досліджуючи наведені прокурором в обґрунтування позовних вимог обставини, суд встановив, що згідно наданих до справи документів, на підставі розпорядження Олевської районної ради народних депутатів Житомирської області від 18.10.1995 №144 зареєстровано колективне сільськогосподарське товариство "Хочинське" (а.с. 126, т.1).

Установчими зборами КСП "Хочинське" 02.10.1995 року (а.с. 127-129, т.1) затверджено Статут КСП "Хочинське" (а.с. 107-125, т.1).

12.02.1997, відповідно до рішення виконкому Хочинської сільської ради народних депутатів від 10.12.1996 №31 (а.с. 172, т.1), колективному сільськогосподарському підприємству "Хочинське" видано Державний акт на право колективної власності на землю площею 1699,4 га (а.с. 101-103, т.1).

Відповідно до Протоколу № 10 від 15.01.2000 КСП "Хочинське", згідно Указу Президента від 03.12.1999 року №1592 "Про невідкладні заходи щодо прискореного реформування аграрного сектору економіки", на засіданні правління прийнято рішення про реформування КСП в приватно-орендне підприємство - ПОП "Хочинське" (а.с. 130, т.1).

17.01.2000, загальними зборами колективу КСП "Хочинське" (протокол № 1 від 17.01.2000 (присутні на зборах 310 чол.) постановлено провести реорганізацію КСП "Хоченське " і обрати форму - приватно-орендне підприємство - ПОП (а.с. 132-134, т.1).

01.04.2000, загальними зборами колективу КСП "Хочинське" (протокол № 2 від 25.02.2000 (присутні 412 членів КСП) вирішено: вибрати форму господарювання - Товариство з обмеженою відповідальністю, затвердити Статут і Установчий договір , списки громадян, на майновий пай, засновників і директора, схеми паювання майна, додаткові списки на отримання земельних сертифікатів (паїв) членам КСП, які були пропущені і працюють після складання списків (а.с. 142-160, т.1).

Розпорядженням голови Олевської РДА № 103 від 14.04.2005 (а.с. 203, т.1) , за результатами розгляду заяв власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) колишнього КСП "Хочинське" та клопотання Хочинської сільської ради, надано дозвіл землевпорядній організації на проведення комплексу робіт для розробки проекту землеустрою щодо організації територій земельних часток (паїв) та оформлення державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам - власникам сертифікатів колишнього КСП "Хочинське" в адміністративних межах Хочинської сільської ради.

Згідно довідки Олевського відділу земельних ресурсів від 22.04.2005, кількість громадян-власників сертифікатів на земельну частку (пай) по Хочинській сільській раді становить 498 осіб (а.с. 205, т.1). Аналогічна кількість осіб вказана у довідці Хочинської сільської ради, виданої у жовтні 2008 року № 117 (а.с. 204, т.1).

Відповідно до акта обстеження земельних угідь реформованого КСП "Хочинське" Хочинської сільської ради Олевського району Житомирської області від 10.11.2005 (а.с. 227-228, т.1), встановлено: згідно державного акту на право колективної власності на землю ЖТ № 20-04-05 від 12.02.1997 площа сільськогосподарських угідь реформованого КСП «Хочинське», становила - 1422,7 га, в т.ч. рілля - 592,5 га, багаторічних насаджень (хмільники) - 5,0 га, сіножаті - 492,5 та та пасовищ - 246,6255 га. За результатами нового геодезичного обстеження земельних угідь, які підлягають розподілу на земельні частки (паї), реформованого КСП "Хочинське" площа сільськогосподарських угідь становить 788, 4051 га, в т.ч. ріллі - 422,9791 га, сіножаті 279,3515 га, пасовища - 86,0745 га. За різницею загальна площа вищенаведених сільськогосподарських угідь зменшилась на - 634,2949 га, в т.ч. рілля - 169, 5209 га, сіножаті - 213, 1485 га, та пасовища - 246,6255 га. На підставі встановлених змін, в складі сільськогосподарських угідь реформованого КСП "Хочинське" комісія пропонує: 1. Виключити та передати до земель запасу малопродуктивні, деградовані землі (піски), заболочені та природньозаліснені площі земельних ділянок, що підлягали розподілу на земельні частки (паї), також дрібноконтурні земельні ділянки, які недоцільно використовувати для сільськогосподарських потреб загальною площею - 634,2949 га. Таким чином, із загальної площі 1422,7 га сільськогосподарських угідь, згідно державного акта на право колективної власності на землю, прийнято до розподілу на земельні частки (паї) 788,4051 га.

Вищевказаний акт обстеження земельних угідь реформованого КСП "Хочинське", затверджено розпорядженням голови Олевської районної державної адміністрації 14.11.2005 за № 353 (а.с. 230, т.1).

У 2006 році ТОВ "Гео-Бізнес" виготовлено проект землеустрою щодо організації територій земельних часток (паїв) та оформлення державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам - власникам сертифікатів колишнього КСП "Хочинське" в адміністративних межах Хочинської сільської ради, відповідно до якого загальна площа земель, яка була передана у колективну власність реформованому КСП "Хочинське" становить 1423,0 га (а.с. 190-200, т.1).

Відповідно до Протоколу № 1 засідання загальних зборів власників земельних часток (паїв) реформованого КСП "Хочинське" від 17.03.2006 (присутні 280 власників), збори вирішили затвердити результати жеребкування по розподілу земельних ділянок між громадянами для виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки (а.с. 3, т.2) . Згідно вказаного протоколу, площа земель, що підлягає розподілу складає 736,4593 га, в т.ч. ріллі - 402,5471 га, кормових угідь - 333,9122 га, з них сіножаті - 525,7914 га, пасовища - 81,1208 га. Розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах становить: по ріллі 0,8118, по кормовим угіддям 0,6739.

Вказаний протокол зборів власників земельних часток (паїв) затверджений розпорядженням голови Олевської РДА за № 106 від 10.04.2006 (а.с. 12-13, т.2). Також, згідно вказаного розпорядження вирішено (п. 1-9):

- передати громадянам-власникам земельних сертифікатів у приватну власність сільськогосподарські угіддя (рілля, сінокос, пасовище) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і для ведення особистого селянського господарства та багаторічні насадження (хмільники) і землі зайняті під хмелешпалерою (рілля) у спільну часткову власність без поділу в натурі (на місцевості) у вартості та розмірі згідно проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого КСП "Хочинське";

- рекоментувати Хочинській сільській раді нерозділені (невитребувані) земельні ділянки передати тимчасово в оренду сільськогосподарському підприємству для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та громадянам для ведення особистого селянського господарства, городництва, сінокосіння і випасання худоби до часу оформлення спадщини, визначення і появи власників, які отримали у встановленому законодавством порядку державні акти на право власності на земельні ділянки;

- дозволити землевпорядній організації ТОВ "Гео-Бізнес" м. Суми оформити державні акти на право власності на земельні ділянки відповідно до уточненого списку, що додається;

- надати дозвіл проектній землевпорядній організації, що має відповідну ліцензію, на договірних умовах з громадянами-власниками земельних часток (паїв), які виявили бажання працювати самостійно, для ведення особистого селянського господарства, винести проектні межі земельних ділянок в натурі 9на місцевості) та встановити межові знаки встановленого зразку;

- Олевському районному відділу Житомирської регіональної філії Центру державного земельного кадастру (Семченко Г.Г.) провести безкоштовно реєстрацію державних актів на право власності на земельні ділянки;

- Олевському районому відділу земельних ресурсів (Семченко М.І.), Хочинській сільській раді видати громадянам-власникам взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай) державні акти на право власності на земельні ділянки;

- зобов`язати громадян-власників земельних паїв повернути сертифікати на земельні частки (паї) в райдержадміністрацію.

Згідно довідки Хочинської сільської ради № 117 від 21 жовтня 2006 року, встановлено, що по сільській раді набули право на земельну частку (пай) 498 громадян.

Наведене свідчить про завершення процесу розпаювання земель колишнього КСП "Хочинське" між його 498 членами.

За вказаного та зважаючи на позиції учасників справи, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Земельного кодексу України від 18.12.1990 N 561-XII, що був чинним на час видачі КСП "Хочинське" вищевказаного Державного акта на право колективної власності на землю, земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю визначалися колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

За приписами ч. 3 цієї статті ЗК України, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників.

Стаття 6 цього ЗК України визначала право приватної власності на землю лише громадян.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЗК України N 561-XII, колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські акціонерні товариства можуть одержувати земельні ділянки у колективну власність, користування, у тому числі в оренду. Землі, передані цим господарствам у колективну власність, поділяються на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" № 2114-XII від 14.02.1992, земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди.

Члену підприємства, який побажав вийти з його складу, земельна ділянка надається із земель сільськогосподарських угідь підприємства, придатних для сільськогосподарського виробництва, в частині, що припадає на одного члена підприємства (ч. 4 ст. 10 ЗУ № 2114-XII).

Верховний Суд у п. 6.15 постанови від 19.07.2023 у справі № 906/987/21 сформулював висновок, що хоча КСП і визначався як суб`єкт права власності у підприємстві, за яким може бути зареєстровано майно, у тому числі шляхом отримання державного акта на землю, однак власниками, яким належить це майно, є його члени, а розпорядження таким майном здійснюють загальні збори членів підприємства.

Згідно з п.1 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі - Указ № 720/95), сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств підлягають паюванню.

Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю (пункт 2 Указу № 720/95).

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації (пункти 5, 6 Указу № 720/95).

Отже наведені положення свідчать, що паювання земель сільськогосподарських підприємств як особливий порядок набуття у приватну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення є способом приватизації цих ділянок членами таких підприємств, що узгоджується із змістом пункту 8 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) регламентовано законом України № 899-IV "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Статтями 1 та 2 Закону України № 899-IV визначено, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай); трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

Цим Законом повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) надані сільським, селищним, міським радам.

Згідно з ч.4 ст.7 Законом України № 899-IV, із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), виключаються землі, що підлягають передачі у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані: деградовані, малопродуктивні, техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації; заболочені землі; землі, на яких розташовані розвідані родовища корисних копалин загальнодержавного значення, запаси яких затверджені в установленому законодавством порядку; землі під полезахисними лісовими смугами; землі під водними об`єктами; землі під господарськими шляхами, прогонами, польовими дорогами, у тому числі запроектованими у проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); землі, які відповідно до закону не можуть перебувати у приватній власності; землі під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна; землі, які передаються до запасу та резервного фонду; інші землі несільськогосподарського призначення.

Статтею 13 Закону України № 899-IV передбачено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди…

За змістом частини 3 статті 13 Закону України №899-IV, нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю). Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Також, з метою забезпечення реалізації державної аграрної політики, прискорення реформування та розвитку аграрного сектора економіки на засадах приватної власності, відповідно до частини четвертої статті 13 та керуючись статтею 102 Конституції України, Указом президента України від 03.12.1999 року N 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки було постановлено Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним та Севастопольській міській державним адміністраціям здійснити організаційні заходи щодо реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом, зокрема:

- забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності (далі - приватні формування). Це право, гарантоване частиною другою статті 14 Конституції України, не може бути обмежено рішеннями загальних борів членів колективних сільськогосподарських підприємств або будь-якими іншими рішеннями;

- сприяння керівникам і спеціалістам колективних сільськогосподарських підприємств, що реформуються, у реорганізації зазначених підприємств і створенні на їх базі приватних формувань;

- запровадження обов`язкового укладання підприємствами, установами, організаціями, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), майнового паю з власниками цих часток, паїв з виплатою орендної плати у натуральній або грошовій формах.

Враховуючи вищенаведене, землі колишнього КСП "Хочинське" підлягли розпаюванню між його членами та могли бути передані лише в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Також суд враховує, що 01.01.2019 набрав чинності Закон України № 2498-VIII від 10.07.2018 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", яким Розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 21. Цим пунктом передбачено, що з дня набрання чинності Законом № 2498-VIII від 10.07.2018 землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу цього Закону переходять до комунальної власності.

Також, Законом України № 2498-VIII доповнено Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" статтею 14-1.

Відповідно до положень ст.14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 01.01.2019 не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

Організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.

З метою інформування осіб, зазначених у частині першій цієї статті, про проведення розподілу земель, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада розміщує у загальнодоступних місцях відповідних населених пунктів, публікує у друкованих засобах масової інформації районної державної адміністрації або районної ради та оприлюднює на власному офіційному веб-сайті (за наявності) оголошення про проведення зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

В оголошенні повідомляються: мета, дата, місце і час проведення зборів; прізвище, номер службового телефону особи, в якої можна отримати інформацію щодо проведення зборів.

Розподіл земельних ділянок проводиться за умови реєстрації більшості осіб, визначених в абзацах другому - четвертому частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

Збори веде сільський, селищний, міський голова або уповноважена відповідною радою особа.

Землі, зазначені у частині четвертій статті 7 цього Закону, які залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані.

Сільськогосподарські угіддя, які підлягали паюванню, однак не були передані до приватної, державної або комунальної власності у порядку, визначеному законом, за рішенням зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), можуть бути розпайовані у порядку, встановленому цим Законом.

За результатами розподілу оформляється протокол, що підписується особами, які брали участь у зборах, головуючим та секретарем зборів.

Після отримання протоколу зборів сільська, селищна, міська рада протягом місяця приймає рішення про затвердження протоколу розподілу земельних ділянок та прийняття у комунальну власність відповідних земель. Це рішення та протокол зборів є підставою для державної реєстрації права власності територіальної громади та/або громадян на відповідні земельні ділянки.

До державної реєстрації права власності на земельні ділянки, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада може надати такі земельні ділянки в оренду на строк до державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки.

Розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок, має бути здійснений до 01.01.2025.

У разі якщо до 01.01.2025 протокол про розподіл земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між особами, визначеними абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), не оформлений у порядку, визначеному цією статтею, та не поданий на затвердження органу місцевого самоврядування, вважається, що суб`єкти права колективної власності відмовилися від права колективної власності на землю, а зазначені землі (крім невитребуваних часток (паїв) і сформованих за їх рахунок земельних ділянок, а також нерозподілених земельних ділянок) передаються у комунальну власність в порядку визнання майна безхазяйним.

Суд зауважує, що за змістом вказаних норм вбачається така доля земельних ділянок колективних сільськогосподарських підприємств:

- у випадку припинення колективного сільськогосподарського підприємства земельні ділянки вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані та підлягають державній реєстрації за територіальними громадами на праві комунальної власності на підставі Закону України № 2498-VIII від 10.07.2018;

- у випадку не прийняття до 01.01.2019 рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, котре не було припинено, як юридична особа, та за умови не передання земель в приватну власність, то до 01.01.2025 має бути здійснений розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок, має бути здійснений.

Таким чином, головною відмінністю, яка ставить в залежність можливість набуття територіальною громадою земель колективного сільськогосподарського підприємства з 01.01.2019 або проведення процедури розподілу таких земель в строк до 01.01.2025, є припинення чи не припинення колективного сільськогосподарського підприємства станом на 01.01.2019.

Досліджуючи питання правонаступництва ТОВ "Хочинське" за КСП "Хочинське" суд встановив таке.

Згідно зі ст. 37 ЦК УРСР (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання); при злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходять до новостворених юридичних осіб; при приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої; майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

За змістом ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (у редакції, чинній до 01.01.2004) колективне підприємство визначено як вид підприємств в Україні, ліквідація та реорганізація яких (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) здійснюється за рішенням власника з дотриманням вимог антимонопольного законодавства, а у випадках, передбачених цим Законом, за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду; підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з Державного реєстру України; при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Статтею 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" встановлено, що реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду; при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Верховний Суд у п. 6.19 постанови від 19.07.2023 у справі № 906/987/21 дійшов висновку, що відповідно до ст. 37 ЦК УРСР, ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" розподіл між підприємствами-правонаступниками реорганізованого підприємства його майнових прав та зобов`язань оформлюється передавальним актом (балансом) при злитті, приєднанні чи перетворенні підприємства. Правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передавальним балансом його зобов`язання та майно під їх забезпечення.

У постанові Верховного Суду від 13.09.2022 у справі № 925/461/21 міститься висновок про те, що автоматичного переходу об`єктів права колективної власності у приватну власність у зв`язку зі змінами законодавства, якими визначено інші форми власності, ніж ті, що існували раніше, відповідне законодавство не передбачало; у контексті зазначеного необхідно враховувати правовий режим права колективної власності та права приватної власності, які є різними з огляду, зокрема на те, що майно у колективному підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам і право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства (ст. ст. 7, 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство"), натомість право приватної власності, в цьому випадку юридичної особи здійснюється такою особою за своєю волею, незалежно від волі інших осіб та на власний розсуд (ст. ст. 316-319 ЦК України (подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 924/250/19).

При цьому, здійснення права колективної власності у спосіб, відмінний від передбаченого статтею 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", законодавство не містить.

Суд враховує, що положеннями статті 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", передбачено, що право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном. Проте як свідчать матеріали справи, відповідач, посилаючись на державний акт про право колективної власності на землю, виданий КСП "Хочинське", не довів дотримання порядку, передбаченого статтею 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", а саме прийняття загальними зборами членів підприємства, зборами уповноважених або створеним ними органом управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном, рішення про передання землі, що залишилась у колективній власності підприємства, саме у приватну власність та саме відповідачу.

Матеріали справи містять реєстраційну справу ТОВ "Хочинське" (а.с. 109-225, т.2), яка, зокрема містить:

- установчий договір про створення та діяльність СТОВ "Хочинське", затверджений установчими зборами засновників СТОВ (протокол №1 від 22.02.2000) згідно з яким, засновниками учасниками - у кількості 5 осіб ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) вирішено створити Товариство з обмеженою відповідальністю "Хочинське" (а.с. 133-137, т. 2);

- статут сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хочинське", затверджений загальними зборами учасників СТОВ (протокол №2 від 25.02.2000 (а.с. 49-132, т.2), у п. 1.1. якого зазначено, що товариство є юридичним правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства КСП "Хочинське" (а.с. 120, т.2). Товариство є власником майна, наданого йому учасниками у власності, продукції виробленої в результаті господарської діяльності, отриманих доходів, а також іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законодавством (п. 6.1. Статуту). Товариство у своїй діяльності використовує землі, які складаються з земельних паїв учасників, а також орендованих земель юридичних і інших фізичних осіб (п. 7.1. Статуту); Документами на право використання землі в Товаристві є сертифікат на право на земельну частку (пай) учасників Товариства, а також договорів оренди, оформлених місцевими радами народних депутатів у встановленому законодавством України порядку (п. 7.2. Статуту);

- виписку з протоколу №2 від 28.05.2004 року, з якої вбачається, що на засіданні засновників СТОВ "Хочинське" присутні 4 засновники ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ), вирішили провести л і к в і д а ц і ю СТОВ "Хочинське" Олевський р-н. Згідно ст. 34 розділу VІІ Закону України "Про підприємства в Україні" та статуту підприємства (а.с. 48, т.2);

- реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Хочинське" (а.с. 140-150, т.2);

- рішення учасника №1/21 Товариства з обмеженою відповідальністю "Хочинське" від 07.06.2021, згідно з яким учасник ТОВ "Хочинське" ОСОБА_6 , частка якого у статутному капіталі ТОВ "Хочинське" складає 79,34%, прийняв рішення про виключення померлого засновника Товариства ОСОБА_5 , частка якого в статутному капіталі товариства склала 20,66 % зі складу учасників Товариства, зменшити розмір статутного капіталу та визначити статутний капітал у розмірі 7978,00 грн (а.с. 158-159, т.2);

- акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Хочинське" від 07.06.2021, відповідно до якого , у зв`язку з укладенням договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ "Хочинське" ОСОБА_6 передав, а ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 прийняли частки у статутному капіталі ТОВ "Хочинське" у розмірі 30,00 №, які у грошовому еквіваленті становлять 2393,40 грн кожен (а.с. 172-173, т.2);

- протокол №2/21 загальних зборів учасників ТОВ "Хочинське" від 07.06.2021, відповідно до якого учасниками у складі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , прийнято рішення про внесення змін до установчих документів ТОВ "Хочинське" та затвердження нової редакції статуту ТОВ "Хочинське" (а.с. 189-190, т.2);

- статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Хочинське" (код ЄДРПОУ 05418773), затверджений загальними зборами учасників ТОВ "Хочинське (протокол №2/21 від 07.06.2021, в якому міститься запис про те, що ТОВ "Хочинське" є повним правонаступником КСП "Хочинське", яке знаходилось у селі Хочине Олевського району Житомирської області (п. 1.12. Статуту). Вказаний статут підписаний засновниками - ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 (а.с. 191-204, т.2);

- заяву ОСОБА_1 від 14.06.2021 про проведення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційної дії "Державна реєстрація змін до юридичної особи" ТОВ "Хочинське" (а.с. 153, т.2).

Проаналізувавши в сукупності вищевказані документи, що містяться в матеріали реєстраційної справи ТОВ "Хочинське" (а.с. 109-225, т.2), а також в матеріалах справи 906/1217/23, суд дійшов висновку, що останнє не може бути правонаступником КСП "Хочинське", оскільки, як було встановлено судом, членами КСП "Хочинське" (на момент розпаювання) було 495 особи, а засновниками СТОВ "Хочинське" - 5 осіб ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ), засновниками ТОВ "Хочинське" - 4 особи ( ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ).

При цьому, суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у п. 7.33 постанови від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 про те, що навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників. Суд зазначає, що встановлення тотожності складу учасників відповідного КСП та осіб, перелік яких наведено в статуті як засновників останнього має вирішальне значення для констатації факту правонаступництва з огляду на визначений чинним на момент створення відповідача законодавством правовий режим колективної власності на землю. Вказане узгоджується також із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.09.2022 у справі № 912/929/21.

Щодо однакового ідентифікаційного номера КСП "Хочинське" та ТОВ "Хочинське" суд враховує, що Відповідно до пункту 6 Положення про ЄДР (в чинній редакції) ідентифікаційний код зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним; у разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код; у разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом; в інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб`єктам забороняється. Відповідно до пункту 15 Положення про ЄДР (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб`єктом протягом усього періоду його існування; у разі перереєстрації (створення) суб`єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов`язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.

Отже, відповідно до наведених норм ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається. Водночас помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва.

Запис у статуті ТОВ "Хочинське" про те, що останнє є правонаступником КСП "Хочинське" не є належним доказом правонаступництва, оскільки Статут є односторонній актом цієї юридичної особи.

Вказана позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного суду, викладеними у постанові від 01.09.2020 у справі №907/29/19.

За вказаного, реєстрація ТОВ "Хочинське" в процесі реформування КСП "Хочинське" жодним чином не впливає на виконання вимог Указу президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки", яке здійснювалося компетентними органами державної влади та місцевого самоврядування, з урахуванням волевиявлення власників земельних часток (паїв) реформованого КСП, що відповідає, зокрема, приписам ч.3 ст.5 ЗК України.

За вищенаведеного, відсутні підстави вважати, що після розпаювання земель у 2006 році, у період з жовтня 2021 року по січень 2022 рік (з моменту внесення відомостей до ЄДР про юридичну особу) до ТОВ "Хочинське" перейшло право власності на земельні ділянки, які набуті КСП на підставі державного акта на право колективної власності на землю серія ЖТ-20-04-05, виданий 12.02.1997 року.

Враховуючи зазначене, суд також додатково зауважує, що реєстрація за ТОВ "Хочинське" приватної форми власності на землю в результаті реформування КСП не передбачена жодними нормами законодавства, так само як і реєстрація приватної форми власності на землю на підставі державного акта на право колективної власності на землю, що окремо свідчить про неправомірність зазначених дій.

З наведеного вбачається, що факт реєстрації у приватну власність земельних ділянок фактично свідчить про незаконне набуття такого права, а відповідно про незаконне позбавлення саме Олевської міської ради здійснювати повноваження щодо таких земельних ділянок, з урахуванням приписів вищенаведеного законодавства, зокрема ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні". Як зазначалося вище, згідно з ч.4 ст.7 Законом України № 899-IV, повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) надані сільським, селищним, міським радам.

Згідно з частиною першою статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За приписами статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Статтями 328, 329 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статей 386, 387 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно приписів статті 387 цього Кодексу власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Під незаконним володінням розуміється фактичне володіння річчю, якщо воно не має правової підстави (володіння вкраденою річчю) або правова підстава якого відпала (минув термін дії договору найму), або правова підстава якого недійсна (володіння, установлене в результаті недійсного правочину).

Відповідно до приписів статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (ч.1). Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (ч.3).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Як зазначалось вище, суд встановив, що земельні ділянки у колективній власності не залишалися, тобто земля вибула з володіння власника не з його волі за відсутності будь-яких рішень про передачу цих земельних ділянок відповідачу.

Оскільки судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що землі КСП "Хочинське" були розпайовані між 498 його членами), то саме останні (їх спадкоємці) мали право зареєструвати за собою право приватної власності на отримані земельні ділянки.

Таким чином, СТОВ "Хочинське", а в подальшому ТОВ "Хочинське", не могли набути право власності на землі КСП "Хочинське", які належали останньому на підставі державного акта на право власності на землю від 12.02.1997 серія та номер: ЖТ-20-04-05. Натомість, така реєстрація відбулася в порушення вимог земельного законодавства, що призвело до фактичного вибуття спірних земельних ділянок з володіння Хочинської сільської ради, правонаступником якої є Олевська міська рада, поза її волею.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд із цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином суд зазначає, що решта долучених до справи доказів та доводів сторін ретельно досліджена і наведених висновків суду не спростовує.

Отже, оцінивши надані сторонами докази, що входять до предмету доказування, у сукупності із встановленими обставинами справи, суд дійшов висновку, що прокурором та позивачами доведено, а відповідачами не спростовано правомірність позовних вимог, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Хочинське" (11011, Житомирська обл, Олевський р-н, с. Хочине, ід. код 05418773) на користь Олевської об`єднаної територіальної громади в особі Олевської міської ради (11001, Житомирська область, м. Олевськ, вул. Володимирська, 2, ід. Код 04343470) земельні ділянки з кадастровими номерами:

-1824487600:02:000:0038, загальною площею 7,7899 га;

-1824487600:02:000:0470, загальною площею 38,2115 га;

-1824487600:02:000:0469, загальною площею 5,7589 га;

-1824487600:08:000:0146, загальною площею 10,6782 га;

-1824487600:08:000:0144, загальною площею 13,9242 га;

-1824487600:02:000:0483,загальною площею 11,3502 га;

-1824487604:04:001:0005, загальною площею 4,1945 га;

-1824487600:08:000:0124, загальною площею 8,9762 га;

-1824487600:07:000:0049, загальною площею 10,0134 га;

-1824487600:07:000:0047, загальною площею 3,3608 га;

-1824487600:07:000:0045, загальною площею 4,8933 га;

-1824487600:05:000:0107, загальною площею 6,4454 га;

-1824487600:02:000:0481, загальною площею 1,1381 га;

-1824487600:07:000:0051, загальною площею 6,7883 га;

-1824487600:02:000:0482, загальною площею 2,7616 га;

-1824487600:05:000:0106, загальною площею 1,0805 га;

-1824487600:08:000:0089, загальною площею 8,4538 га;

-1824487600:07:000:0015, загальною площею 4,2596 га;

-1824487600:08:000:0085, загальною площею 8,2016 га;

-1824487600:05:000:0104, загальною площею 0,904 га;

-1824487600:07:000:0033, загальною площею 1,2438 га;

-1824487600:02:000:0467, загальною площею 0,5429 га;

-1824487600:02:000:0468, загальною площею 16,5883 га;

-1824487600:08:000:0016, загальною площею 0,3897 га;

-1824487600:07:000:0030, загальною площею 1,312 га;

-1824487600:05:000:0099, загальною площею 7, 2874 га;

-1824487600:02:000:0464, загальною площею 2, 2966 га;

-1824487600:08:000:0049, загальною площею 2,6257 га;

-1824487600:07:000:0036, загальною площею 11,4449 га;

-1824487600:07:000:0034, загальною площею 5,6079 га;

-1824487600:02:000:0465, загальною площею 4,7421 га;

-1824487600:02:000:0466, загальною площею 14,4306 га;

-1824487600:07:000:0032, загальною площею 2,4593 га;

-1824487600:08:000:0048, загальною площею 8,4321 га;

-1824487600:08:000:0030, загальною площею 3,2867 га;

-1824487600:07:000:0031, загальною площею 1,7943 га;

-1824487600:02:000:0480, загальною площею 2,6142 га;

-1824487600:08:000:0070, загальною площею 12,9814 га;

-1824487600:07:000:0042, загальною площею 2,5269 га;

-1824487600:07:000:0041, загальною площею 6,1047 га;

-1824487600:08:000:0071, загальною площею 1,4797 га;

-1824487600:09:000:0121, загальною площею 0,3366 га;

-1824487600:02:000:0477, загальною площею 4,6773 га;

-1824487600:07:000:0039, загальною площею 1,9698 га;

-1824487600:08:000:0062, загальною площею 9,0253 га;

-1824487600:02:000:0476, загальною площею 2,2911 га;

-1824487600:08:000:0059, загальною площею 13,8179 га;

-1824487600:02:000:0475, загальною площею 3,2918 га;

-1824487600:09:000:0119,загальною площею 9,5462 га;

-1824487600:05:000:0101, загальною площею 2,203 га;

- 1824487600:09:000:0120, загальною площею 0,2289 га;

-1824487600:02:000:0478, загальною площею 0,4021 га;

-1824487600:02:000:0479, загальною площею 6,7411 га;

-1824487600:08:000:0069, загальною площею 6,2955 га;

-1824487600:07:000:1041, загальною площею 1,9977 га;

-1824487600:09:000:0117, загальною площею 3,2419 га;

-1824487600:08:000:0068, загальною площею 8,8568 га;

-1824487600:08:000:0067, загальною площею 1,1092 га;

-1824487600:08:000:0064 загальною площею 13,6002 га;

-1824487600:08:000:0061, загальною площею 1,5293 га;

-1824487600:02:000:0474, загальною площею 5,5174 га;

-1824487600:05:000:0103, загальною площею 0,7818 га;

-1824487600:05:000:0102, загальною площею 3,4885 га;

-1824487600:07:000:0040, загальною площею 7,5795 га;

-1824487600:02:000:0473, загальною площею 21,7001га;

-1824487600:02:000:0471, загальною площею 2,0487 га.

3 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хочинське" (11011, Житомирська обл, Олевський р-н, с. Хочине, ід. код 05418773) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, ід. код 02909950):

- 21441,79 грн судового збору за подачу позову;

- 1342,00 грн судового збору, сплачено за подачу заяви про забезпечення позову.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 11.03.24

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи;

- сторонам - через електронний суд.

СудГосподарський суд Житомирської області
Дата ухвалення рішення04.03.2024
Оприлюднено14.03.2024
Номер документу117583259
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин

Судовий реєстр по справі —906/1217/23

Ухвала від 20.05.2024

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Петухов М.Г.

Ухвала від 22.04.2024

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Петухов М.Г.

Рішення від 04.03.2024

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Вельмакіна Т.М.

Ухвала від 13.02.2024

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Вельмакіна Т.М.

Ухвала від 17.01.2024

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Вельмакіна Т.М.

Ухвала від 04.01.2024

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Вельмакіна Т.М.

Ухвала від 18.12.2023

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Вельмакіна Т.М.

Ухвала від 16.11.2023

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Вельмакіна Т.М.

Ухвала від 17.10.2023

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Вельмакіна Т.М.

Ухвала від 18.09.2023

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Вельмакіна Т.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні