Рішення

від 04.03.2024 по справі 906/1145/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1145/23

Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Толстокарової І.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: Садовська-Мариніна В.Б., витяг з ЄДР;

від відповідача: Овсій Д.Ю., ордер серії АА №1269611 від 13.10.2023 (в режимі відеоконференції);

від третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Міністерства юстиції України

до Житомирського обласного благодійного фонду "ДАНКО"

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Комуністичної партії України

про визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації прав

Процесуальні дії по справі.

До Господарського суду Житомирської області 28.08.2023 надійшла заява Міністерства юстиції України про вжиття заходів забезпечення позову від 24.08.2023 до подання позову (т.1, а.с.1-73).

Ухвалою господарського суду від 30.08.2023 задоволено вищевказану заяву у повному обсязі; накладено арешт на нерухоме майно - квартиру загальною площею 52,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 681235518250; заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування/припинення реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше) щодо вищевказаного об`єкта нерухомого майна.

У вересні 2023 року Міністерство юстиції України звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Житомирського обласного благодійного фонду «Данко» та Радомишльської районної партійної організації Комуністичної партії України про:

- визнання недійсним договору дарування нерухомого майна - квартири загальною площею 52,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 16.07.2015 між Радомишльською районною партійною організацією Комуністичної партії України та Житомирським обласним благодійним фондом "Данко", посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Кулінічем Р.В. та зареєстрованого за №25;

- скасування державної реєстрації прав Житомирського обласного благодійного фонду "Данко" на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 681235518250 (т.1, а.с.82-144).

Разом із позовною заявою було подано клопотання про витребування доказів (вх.№01-44/2923/23 від 08.09.2023), згідно з яким позивач просив витребувати у відповідачів та приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Кулініча Р.В. оригінал договору дарування нерухомого майна від 16.07.2015 (т.1, а.с.145-147).

Ухвалою суду від 13.09.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків.

27.09.2023 на поштову адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків №49498/12.5-23 від 25.09.2023, у якій останній, серед іншого, просив витребувати також у приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Кулініча Р.В. належним чином засвідчену копію договору дарування нерухомого майна від 16.07.2015 (т.1, а.с.153-168).

Разом із заявою про усунення недоліків позивачем було подано клопотання №49496/12.5-23 від 25.09.2023 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Комуністичної партії України, оскільки відповідач-2 є її структурною організацією, діяльність відповідача-2, як і самої Комуністичної партії України, на підставі судового рішення у справі №826/9751/14 припинена, а майно, кошти та інші активи відповідача-2 підлягають переходу у власність держави, тому рішення у даній справі впливає на права та обов`язки Комуністичної партії України (т.1, а.с.169-197).

Ухвалою суду від 29.09.2023 відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог Міністерства юстиції України до Радомишльської районної партійної організації Комуністичної партії України про визнання недійсним договору дарування; прийнято до розгляду позовну заяву Міністерства юстиції України з вимогами до Житомирського обласного благодійного фонду "Данко" про визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації прав, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Комуністичну партію України; призначено підготовче засідання на 14.11.2023, витребувано у Житомирського обласного благодійного фонду "Данко" та приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Кулініча Р.В. договір дарування нерухомого майна від 16.07.2015, посвідчений останнім та зареєстрований за №25.

09.10.2023 на адресу суду від приватного нотаріуса Житомирського нотаріального округу Кулініча Руслана Валерійовича із супровідним лист від 06.10.2023 №75/01-16 надійшла належним чином завірена копія договору дарування квартири, посвідченого останнім 16.07.2015 за реєстром №25 (т.1, а.с.207-210).

19.10.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 17.10.2023, у якому останній просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (т.1, а.с.211-215).

26.10.2023 на поштову адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив №54781/12.5-23 від 23.10.2023, у якій останній зазначив, що заперечення відповідача є необґрунтованими і безпідставними, просив задовольнити позов у повному обсязі (т.1, а.с.216-223).

У зв`язку з оголошеною повітряною тривогою на території м. Житомира та Житомирської області та з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, працівників суду та суддів, 14.11.2023 судове засідання у справі №906/1145/23 не відбулося (т.1, а.с.229). Ухвалою суду від 15.11.2023 підготовче засідання призначено на 14.12.2023.

08.12.2023 до суду від представника відповідача надійшло клопотання від 07.12.2023 (на виконання вимог ухвали про витребування від 29.09.2023) з додатками: копією договору дарування квартири від 16.07.2015 та копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.07.2015 (т.1, а.с.235-240).

У зв`язку з оголошеною повітряною тривогою на території м. Житомира та Житомирської області та з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, працівників суду та суддів, 14.12.2023 судове засідання у справі №906/1145/23 не відбулося (т.1, а.с.243). Ухвалою суду від 15.12.2023 підготовче засідання призначено на 22.01.2024.

Ухвалою суду від 22.01.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі та відкладено підготовче засідання на 12.02.2024.

Ухвалою суду від 12.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1145/23 до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 26.02.2024.

14.02.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання від 13.02.2024, у якому останній просив поновити пропущений процесуальний строк для подання доказів та долучити до матеріалів справи документи, що спростовують твердження позивача про фіктивну діяльність Фонду; Фонд не є фіктивним, для виконання своїх статутних завдань використовує отримане в подарунок майно, де знаходиться штаб, працюють волонтери (т.2, а.с.11-29).

Окрім того, 19.02.2024 від представника відповідача надійшли пояснення від 15.02.2024, у яких викладено клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності (відмовити у позові) (т.2, а.с.31-33).

21.02.2024 та 23.02.2024 до суду від представника позивача надійшли заперечення від 21.02.2024 на заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності (т.2, а.с.34-36) та заперечення від 23.02.2024 №12.5-24/24 щодо клопотання відповідача про долучення доказів (т.2, а.с.37-39).

Оскільки клопотання відповідача про долучення доказів від 13.02.2024 було подано до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку поновити останньому пропущений процесуальний строк для подання додаткових доказів. Також суд долучив до матеріалів справи пояснення відповідача від 15.02.2024 та заперечення позивача від 21.02.2024, 23.02.2024, оцінка яким (аргументам і доказам) буде надана під час розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 26.02.2024 оголошено перерву до 04.03.2024.

Представник третьої особи у засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце його проведення третя особа повідомлялася належним чином шляхом направлення ухвали суду від 26.02.2024 за її місцезнаходженням, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та на адресу електронної пошти, повідомлену у позовній заяві (т.2, а.с.45-46).

Суд зазначає, що кореспонденція, яка направлялася судом третій особі, повернулася без вручення адресату з позначками оператора поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (т.1: а.с.203-206, 233-234, 247-248; т.2: а.с.6-7, 47-48).

Виходячи зі змісту ст.ст.120, 242 ГПК України, п.п.11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 у справі №755/17944/18 вказав, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Окрім того, третя особа мала можливість ознайомитись із судовими рішеннями у справі №906/1145/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень", а також з інформацією про розгляд даної справи на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі "Інтернет".

З огляду на те, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а неявка представника третьої особи, яка належним чином та своєчасно повідомлялася про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд визнав за можливе здійснювати розгляд справи №906/1145/23 за відсутності останнього, згідно зі ст.202 ГПК України.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні.

04.03.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.240 ГПК України.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що, укладаючи договір дарування від 16.07.2015, сторони заздалегідь знали, що такий не буде виконано, його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо ним передбачена, дії сторін спрямовані на фіктивний перехід права власності та уникнення звернення стягнення на нерухоме майно як наслідок заборони діяльності Комуністичної партії України. Нерухоме майно, яке є предметом спірного договору, було відчужено Житомирському обласному благодійному фонду "ДАНКО" , керівником якого є ОСОБА_1 , який у свою чергу був обраний членом керівних органів Комуністичної партії України, з метою приховання цього майна від передачі у державну власність (т.1, а.с.82-96).

За змістом відзиву на позовну заяву від 17.10.2023, відповідач з позовними вимогами не погодився, вважає їх незаконними і необґрунтованими, оскільки оспорюваний правочин був спрямований на настання реальних наслідків - перехід права власності на майно, і ці наслідки настали, відповідач став власником квартири і досі ним є; умислу сторін на вчинення фіктивного правочину позивачем не доведено, позов ґрунтується на припущеннях; станом на дату укладення договору в 2015 році сторони жодним чином не могли знати, що в 2022 році будуть прийняті зміни, відповідно до яких у разі заборони судом політичної партії майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень переходять у власність держави. На думку відповідача, позивачем не доведено ні те, що правочин мав намір досягнути іншої мети, ні порушення його прав цим договором. Окрім того, відповідач вважає, що на Мін`юст не покладено прав звертатись з позовом щодо визнання недійсним договорів, укладених осередком політичної партії за 7 років до припинення такої політичної партії, а особою, права якої і могли б бути порушені даним договором, є Фонд державного майна, але ніяк не Мін`юст (т.1, а.с.211-213).

Разом із тим у письмових поясненнях від 15.02.2024 відповідач, серед іншого, просив застосувати наслідки спливу позовної давності, оскільки позов пред`явлено до суду зі значним пропуском трирічного строку, перебіг якого, на думку відповідача, починається з моменту державної реєстрації права власності на спірне приміщення (т.2, а.с.31-33).

Позивач у відповіді на відзив №54781/12.5-23 від 23.10.2023 зазначив, що вважає заперечення відповідача проти позову необґрунтованими і безпідставними, оскільки відчуження об`єкта нерухомого майна, яке є предметом договору дарування від 16.07.2015, відбулося після відкриття провадження у справі №826/9751/14 щодо заборони діяльності Комуністичної партії України, яка розглядалася понад 8 років. Усвідомлюючи настання для партії негативних наслідків у зв`язку із забороною її діяльності, було укладено спірний договір, спрямований на уникнення звернення стягнення на майно партії навіть до набрання чинності відповідними змінами у законодавстві та прийняття рішення у справі №826/9751/14, що доводить умисне укладення договору, який не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, тобто фіктивного правочину. Перехід належного партії та її структурним утворенням майна, коштів та інших активів у власність держави забезпечує Мін`юст, який на сьогодні виступає кредитором у спірних правовідносинах, відтак укладення спірного договору було спрямоване на завдання шкоди інтересам кредиторів, їх майновим правам (т.1, а.с.216-220).

Щодо позовної давності позивач вказав, що довідався про наявність спірного договору від 16.07.2015 в ході вжиття заходів до розшуку майна забороненої судом Комуністичної партії України, право на що, у т.ч. опрацювання відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виникло у Мін`юсту вже після набрання законної сили рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі №826/9751/14, тобто не раніше 27.07.2022. Відтак позивач вважає, що обчислення позовної давності починається з 27.07.2022, тому позов подано в межах встановленого законом строку (т.2, а.с.34-36).

Третя особа правом подання письмових пояснень щодо позову або відзиву, відповідно до ст.168 ГПК України, не скористалась.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

У 2014 році Міністерство юстиції України звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про заборону діяльності Комуністичної партії України у зв`язку з порушенням останньою ст.5 Закону України «Про політичні партії в Україні», чинної на момент подання позовної заяви.

Рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі №826/9751/14, яке набрало законної сили 27.07.2022, позов Міністерства юстиції України до Комуністичної партії України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служби безпеки України, Всеукраїнського об`єднання «Свобода», Радикальної партії Олега Ляшка, Громадської організації «Воля-Громада-Козацтво», Української республіканської партії, ОСОБА_2 , за участю Офісу Генерального прокурора, про заборону діяльності політичної партії задоволено, заборонено діяльність Комуністичної партії України; передано майно, кошти та інші активи партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.

За результатами заходів із розшуку майна політичної партії Міністерством юстиції України видано наказ від 07.11.2022 №4964/5 «Про затвердження Переліку майна, коштів та інших активів забороненої судом Комуністичної партії України (ідентифікаційний код юридичної особи 00049147), її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень, що передається у власність держави», до якого вносились відповідні зміни.

За результатами опрацювання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що після відкриття 11.07.2014 провадження у адміністративній справі №826/9751/14 про заборону діяльності Комуністичної партії України Радомишльською районною партійною організацією Комуністичної партії України було відчужено квартиру загальною площею 52,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 681235518250 (далі - спірне майно), на підставі договору дарування від 16.07.2015, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Кулінічем Русланом Валерійовичем та зареєстрованим за №25 (далі - договір, т.1, а.с.208) (т.1, а.с.209).

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка від 15.08.2023 №342912197), набувачем спірного майна на підставі договору дарування від 16.07.2015 №25 став Житомирський обласний благодійний фонд «ДАНКО» (т.1, а.с.102-104).

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником та одним із засновників Житомирського обласного благодійного фонду «ДАНКО» є ОСОБА_1 (т.1, а.с.142), який у свою чергу був обраний членом керівних органів Комуністичної партії України на підставі постанови 42 з`їзду Комуністичної партії України від 22.06.2008 та постанови 44 з`їзду Комуністичної партії України від 19.06.2011 (т.1 а.с.105-138, зокрема 115-123, 127-132).

Таким чином позивач стверджує, що у даному випадку сторони договору заздалегідь знали, що такий не буде виконано, він має інші цілі, ніж ним передбачені, тобто між відповідачем та Радомишльською районною партійною організацією Комуністичної партії України умисно укладено фіктивний правочин з метою уникнення передачі майна партії у державну власність. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з цим позовом до господарського суду.

Оскільки саме на Міністерство юстиції України покладені повноваження щодо вжиття заходів до розшуку майна забороненої політичної партії, складення та затвердження переліку майна політичної партії, переданого у власність держави, то саме Міністерство юстиції України є заінтересованою особою у спірних правовідносинах щодо визнання договору дарування 16.07.2015 №25 недійсним, скасування державної реєстрації прав на спірне майно для подальшого забезпечення передачі цього майна у власність держави.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України "Про політичні партії в Україні", у разі заборони судом політичної партії майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень переходять у власність держави, про що зазначається в рішенні суду. Перехід такого майна, коштів та інших активів у власність держави забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.п.2, 3 Порядку переходу у власність держави майна, коштів та інших активів забороненої судом політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2022 №896, після набрання законної сили рішенням суду про заборону політичної партії, у резолютивній частині якого зазначено про передачу майна політичної партії у власність держави, Мін`юст вживає заходів до розшуку майна політичної партії, зокрема за відомостями єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Мін`юст. За результатами заходів із розшуку майна політичної партії Мін`юст складає та затверджує перелік майна політичної партії, переданого у власність держави.

Враховуючи, що саме на Міністерство юстиції України покладені повноваження щодо вжиття заходів з розшуку майна Комуністичної партії України, тому Мін`юст є заінтересованою особою у спірних правовідносинах, оскільки звернення до суду з даним позовом спрямоване на повернення майна у власність Комуністичної партії України з метою подальшого його передання у власність держави.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Міністерство юстиції України є належним позивачем у даній справі.

Відповідно до ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені положеннями ст.203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У силу приписів ч.ч.1, 3 ст.215 ЦК України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою недійсності правочину. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ч.ч.1, 2 ст.234 ЦК України).

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином.

Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц зроблено висновок, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. При чому такі цілі можуть бути протизаконними (наприклад, укладення договору дарування з метою приховання майна від конфіскації), або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, незалежно від того, в якій формі він вчинений, його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Наявність умислу у сторін угоди означає, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася, та сторони прагнули або свідомо допускали ненастання правових наслідків, обумовлених договором (п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Верховний Суд у постанові у справі №920/1402/21(920/1102/22) від 29.11.2023 звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Частинами 2,3 ст.13 ЦК України визначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/1873/17).

Відповідно до ст.717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Суд зауважує, що оскільки договір дарування є безоплатним, тобто не має очевидної економічної мети, то суд при вирішенні питання щодо фіктивності договору має з`ясовувати дійсні мотиви, через які особа поручається за боржника перед кредитором і чи є такі мотиви легітимними.

Договір, який укладено з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Такими критеріями, зокрема, але не виключно, можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі тощо); контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належного йому майна з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (такий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17).

Отже фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам. Такий правочин може бути визнаний недійсним на підставі п.6 ч.1 ст.3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та ч.3, 6 ст.13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом.

Як вже було зазначено, рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі №826/9751/14, яке набрало законної сили 27.07.2022, заборонено діяльність Комуністичної партії України; передано майно, кошти та інші активи Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.

Частиною 2 ст.21 Закону України "Про політичні партії в Україні" (у редакції, яка діяла на момент відкриття провадження у справі №826/9751/14) було встановлено, що заборона діяльності політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск керівних органів, обласних, міських, районних організацій політичних партій, її первинних осередків та інших структурних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії.

При цьому ч.ч.3,4 ст.105 ЦК України (у редакції, яка діяла на момент відкриття провадження у справі №826/9751/14) визначено, що суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Таким чином станом на момент укладення оскаржуваного договору сторони могли передбачати, що у разі ухвалення рішення про заборону діяльності партії відбудеться припинення її діяльності, розпуск керівних органів та її обласних організацій, відповідно, керівні органи будуть позбавлені можливості вільно розпоряджатися своїм майном, а управління справами забороненої політичної партії перейде до ліквідатора (ліквідаційної комісії), майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, не буде передано учасникам юридичної особи у зв`язку з припиненням членства в політичній партії.

У той же час суд враховує, що розгляд справи №826/9751/14 тривав з 2014 року.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони політичних партій" №2243-ІX від 03.05.2022, який набрав чинності 18.05.2022, внесено зміни, зокрема, до Закону України "Про політичні партії в Україні". Так, ст.21 Закону доповнено частиною четвертою, згідно з якою у разі заборони судом політичної партії майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень переходять у власність держави, про що зазначається у рішенні суду.

Враховуючи пряму військову агресію з боку Російської Федерації, зважаючи на антиукраїнську політичну та організаційну діяльність, пропаганду війни, реальні загрози порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підриву її безпеки, а також дії, спрямовані на незаконне захоплення державної влади, демонстрацію проявів колабораціонізму, насильства, поширення відомостей про виправдування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, діяльність Комуністичної партії України, її структурних утворень 05.07.2022 заборонено судом. Передано майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.

Наслідки прийняття судового рішення про заборону діяльності Комуністичної партії України варто розуміти як позбавлення права власності на майно, що є санкцією за вчинення правопорушення, що передбачена законом.

Суд встановив, що укладення договору дарування квартири від 16.07.2015 між Радомишльською районною партійною організацією Комуністичної партії України та Житомирським обласним благодійним фондом «ДАНКО» відбулося після відкриття 11.07.2014 провадження у адміністративній справі №826/9751/14 про заборону діяльності політичної партії.

За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником та одним із засновників Житомирського обласного благодійного фонду «ДАНКО», який згідно договору дарування від 16.07.2015 №25 є набувачем спірного майна, є ОСОБА_1 (т.1, а.с.142).

Відповідно до наявних у справі копій витягу з протоколу 42 з`їзду Комуністичної партії України, постанови 42 з`їзду Комуністичної партії України від 22.06.2008, витягу з протоколу першого організаційного Пленуму Центрального Комітету Комуністичної партії України від 22.06.2008, постанови 44 з`їзду Комуністичної партії України від 19.06.2011, витягу з протоколу 44 з`їзду Комуністичної партії України від 19.06.2011, суд встановив, що на момент укладення спірного договору ОСОБА_1 був обраний членом керівних органів Комуністичної партії України (т.1 а.с.105-110, 115-120, 124-133, 138).

Також із матеріалів справи слідує, що місцезнаходження Радомишльської районної партійної організації Комуністичної партії України, до припинення її діяльності 23.02.2022 (т. 1, а.с 143), співпадає з місцезнаходженням спірного майна, що додатково свідчить про відсутність мотивів укладати безоплатний договір про його відчуження на користь третьої особи, окрім мотиву уникнення можливості переходу права власності на майно політичної партії в разі заборони її діяльності судом.

Вказані обставини підтверджують пов`язаність осіб правочину та спільну реалізацію ними волевиявлення на свідоме зловживання правом на шкоду іншій особі, оскільки сторони договору дарування від 16.07.2015 №25, діючи недобросовісно та зловживаючи правами на шкоду державі та Міністерству юстиції України як кредитору, мали спільний умисел на укладання договору дарування виключно з метою уникнення звернення стягнення на майно Комуністичної партії України внаслідок заборони її діяльності за рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що договір дарування квартири загальною площею 52,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 16.07.2015 між Радомишльською районною партійною організацією Комуністичної партії України та Житомирським обласним благодійним фондом "ДАНКО", посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Кулінічем Р.В. та зареєстрований за №25, містить ознаки фіктивного та фраудаторного правочину, а тому підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Враховуючи висновок суду про задоволення позову в частині визнання договору дарування від 16.07.2015 №25 недійсним, приймаючи до уваги, що, в силу ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, вимога позивача про скасування державної реєстрації прав Житомирського обласного благодійного фонду "ДАНКО" на нерухоме майно загальною площею 52,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 681235518250, яка є похідною вимогою від основної, також підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача щодо фіктивності благодійного фонду та доводи відповідача про реальність використання спірного приміщення у своїй діяльності (т.2, а.с.12-28) суд не приймає до уваги, оскільки зазначене не стосується предмета даного спору і не спростовує вищевстановлені судом обставини.

Також суд не бере до уваги посилання відповідача на рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2024 у справі №915/1342/23 та Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2023 у справі №927/1292/23 (т.2, а.с.31-32), оскільки, як передбачено ч.4 ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо клопотання відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, викладеного у поясненнях від 15.02.2024 (т.2, а.с.32), суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст.ст.256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у ст.261 ЦК України дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Європейський суд з прав людини у справі "Фінікарідов проти Кіпру" зазначив, що механізм застосування позовної давності повинен корелювати із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права.

Суд враховує, що рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №826/9751/14, яким заборонено діяльність Комуністичної партії України, набрало законної сили 27.07.2022, і саме з цієї дати, згідно з п.2 Порядку переходу у власність держави майна, коштів та інших активів забороненої судом політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень, затвердженого постановою КМУ від 12.08.2022 №896, у позивача виник обов`язок щодо моніторингу реєстраційних дій щодо відчуження Комуністичною партією України об`єктів нерухомості у період з 11.07.2014 - дня відкриття провадження у справі №826/9751/14.

Позивач звернувся з даним позовом до Господарського суду Житомирської області 25.08.2023, про що свідчить накладна АТ «Укрпошта» на поштовому конверті, у якому надійшли позовні матеріали (т.1, а.с.73).

Суд вважає, що Міністерство юстиції України, діючи в межах своїх повноважень та вживаючи заходів з розшуку майна політичної партії, могло дізнатись про його наявність тільки після набрання рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі №826/9751/14 законної сили, тобто не раніше 27.07.2022.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Міністерство юстиції України не пропустило визначену ст.257 ЦК України позовну давність, а відтак клопотання відповідача про застосування наслідків її спливу задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ч.3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст.ст.76, 77, 86 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позову Міністерства юстиції України у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, Міністерством юстиції України було сплачено судовий збір за подання позову у розмірі 5368,00 грн згідно з платіжною інструкцією №1581 від 29.08.2023 (т.1, а.с.97) та за подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову у розмірі 1342,00 грн згідно з платіжною інструкцією №1401 від 17.08.2023 (т.1, а.с.11).

З огляду на викладене, враховуючи висновок суду про задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача у загальному розмірі 6710,00 грн.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір дарування квартири загальною площею 52,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 16.07.2015 між Радомишльською районною партійною організацією Комуністичної партії України (код ЄДРПОУ 22061226) та Житомирським обласним благодійним фондом "ДАНКО" (вул. Черняховського, буд. 12-А, м. Житомир, Житомирська обл., 10014, код ЄДРПОУ 35841836), посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Кулінічем Р.В. та зареєстрований за №25.

3. Скасувати державну реєстрацію прав Житомирського обласного благодійного фонду "ДАНКО" (вул. Черняховського, буд. 12-А, м. Житомир, Житомирська обл., 10014, код ЄДРПОУ 35841836) на нерухоме майно загальною площею 52,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 681235518250.

4. Стягнути з Житомирського обласного благодійного фонду "ДАНКО" (вул. Черняховського, буд. 12-А, м. Житомир, Житомирська обл., 10014, код ЄДРПОУ 35841836) на користь Міністерства юстиції України (вул. Городецького, буд. 13, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) витрати зі сплати судового збору у розмірі 6710,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 12.03.24

Суддя Прядко О.В.

Друк:

1 - у справу;

2- позивачу та представнику позивача (ЄСІТС);

3 - відповідачу - Житомирський обласний благодійний фонд "Данко" (вул.Черняховського, буд.12-А, м.Житомир, Житомирська обл., 10014, код ЄДРПОУ 35841836) (рек.);

- представнику відповідача (ЄСІТС);

4 - третій особі - Комуністична партія України (вул.Борисоглібська, 7, м.Київ, 04070, код ЄДРПОУ 00049147) (рек.) + на ел.пошту:

CK-KPU@KPU.KIEV.UA.