Рішення

від 06.02.2024 по справі 923/14/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

"06" лютого 2024 р. м. Ужгород Справа №923/14/22

За позовом Керівника Бериславської окружної прокуратури Херсонської області, м. Берислав Херсонської області в інтересах держави в особі Високопільської селищної ради Бериславського району Херсонської області, смт. Високопілля Бериславського району Херсонської області, Південного офісу Держаудитслужби України, м. Одеса, Комунального закладу "Архангельський опорний заклад загальної середньої освіти" Високопільської селищної ради, смт. Архангельське Бериславського району Херсонської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс - Груп", м. Ужгород Закарпатської області

про стягнення надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 44 585,75 грн,

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

Секретар судового засідання - Іваниш Д.П.

представники:

Прокуратури - без виклику

Позивача 1 - без виклику

Позивача 2 - без виклику

Позивача 3 - без виклику

Відповідача - без виклику

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Керівник Бериславської окружної прокуратури Херсонської області, м. Берислав Херсонської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Високопільської селищної ради Бериславського району Херсонської області, смт. Високопілля Бериславського району Херсонської області, Південного офісу Держаудитслужби України, м. Одеса, Комунального закладу "Архангельський опорний заклад загальної середньої освіти" Високопільської селищної ради, смт. Архангельське Бериславського району Херсонської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс - Груп", м. Ужгород Закарпатської області про стягнення надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 44 585,75 грн.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.10.2023 відкрито провадження у справі №923/14/22 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику уповноважених представників сторін спору. Встановлено відповідачеві строк на подання господарському суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165, 251 ГПК України з одночасним надісланням копій такого прокурору та позивачам, а доказів надіслання - суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали, а також у цей же строк письмово висловленої позиції щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено позивачам строк для надання суду письмово висловленої позиції щодо заявленого позову протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено прокурору та позивачам строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів з дня одержання копії відзиву. Встановлено строк для подання прокурором та позивачами відповіді на відзив та відповідачем заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) не пізніше 10.11.2023.

Ухвалою суду від 15.12.2023 судове засідання по розгляду справи №923/14/22 відкладено на 06.02.2024 без виклику уповноважених представників сторін.

Приписами ч. 3, 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справи, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Надіслана на офіційну юридичну адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ, поштова кореспонденція (ухвала суду від 03.10.2023 про відкриття провадження у справі №923/14/22, ухвала суду від 15.12.2023) повернута на адресу господарського суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

У даному контексті суд зазначає, що за змістом ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, одним із судових рішень є ухвала.

Відтак, у розумінні вищевказаних положень процесуального законодавства, ухвали суду є судовим рішенням, а тому, відповідно до пп. 17.1. п. 17 Перехідних положень ГПК України та ч. 10 ст. 242 ГПК України, надсилається у паперовій формі відповідачеві.

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення, зокрема, є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17, від 26.11.2019 у справі №910/568/19, від 16.07.2020 у справі №904/4673/19, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.12.2022 у справі №910/1730/22).

Водночас направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку - суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20).

Разом з тим, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Водночас суд у даному контексті також враховує практику Європейського суду з прав людини, якою визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 встановлено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Згідно із правовим висновком Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.04.2023 у справі №904/272/22, Держава Україна, витративши значні ресурси, створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує ЄДРСР. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема "Електронний кабінет" ЄСІТС. Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.

За змістом приписів ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення в даній справі прийнято судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих прокурором.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи (виклику), є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЇ ПРОКУРОРА ТА ПОЗИВАЧІВ

Прокурор просить суд задоволити позов у повному обсязі, покликаючись на те, що між Комунальним закладом "Іванівський навчально - виховний комплекс "ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садок" Високопільської районної ради Херсонської області, правонаступником якого є Комунальний заклад "Архангельський опорний заклад загальної середньої освіти" Високопільської селищної ради, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-Груп" було укладено Договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №19-023 від 21.12.2018, за умовами якого плановий обсяг постачання газу у 2019 році складає 36,000 тис.куб.м.; ціна 1000 куб.м. природного газу на момент укладення договору становить 10 053 грн із урахуванням ПДВ.

Водночас прокурор зазначає, що Додатковими угодами №1 від 25.01.2019 та №2 від 28.01.2019 зменшено обсяг постачання природного газу та підвищено ціну природного газу за 1000 куб.м.

За твердженням прокурора, Додаткові угоди №1 від 25.01.2019 та №2 від 28.01.2019 є нікчемними, оскільки укладені з порушенням вимог ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", якими передбачено, що коливання цін на ринку товару у бік збільшення чи то у бік зменшення надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.

Звертає увагу суду також і на те, що на підставі Додаткових угод до Договору №19-023 від 21.12.2018 відповідачем зайво отримано кошти в розмірі 44 585,75 грн, що, у свою чергу, є передумовою для застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення з останнього вищенаведеної грошової суми.

Зазначає, що документальним обґрунтуванням для укладення Додаткових угод були надані відповідачем довідка асоціації "Газові трейдери України" №1 від 08.01.2019 та довідка Житомирської торгово - промислової палати №В-22 від 11.01.2019. Водночас наголошує на тому, що зазначені документи не підтверджують коливання ціни природного газу за 1 тис.куб.м. у бік збільшення, а лише свідчать про його середню ринкову вартість на певну дату.

У зв`язку з вищевикладеним, прокурор вважає, що Додаткові угоди №1 від 25.01.2019 та №2 від 28.01.2019 є нікчемними в силу закону, а сума надмірно сплачених грошових коштів становить 44 585,75 грн та підлягає стягненню з відповідача.

В обґрунтування підстав звернення до суду та порушення інтересів держави прокурором вказано наступне.

За приписами ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурором на виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" направлено на адреси Високопільської селищної ради Бериславського району Херсонської області, Південного офісу Держаудитслужби України та Комунального закладу "Архангельський опорний заклад загальної середньої освіти" Високопільської селищної ради листи-запити за вих. №50/1-250ВИХ-21 від 22.11.2021, №50/1-265ВИХ-21 від 09.12.2021 та №50/1-249ВИХ-21 від 22.11.2021 щодо встановлення факту реагування на допущені відповідачем порушення законодавства у сфері публічних закупівель. Водночас останніми не вжито заходів щодо визнання нікчемними укладених додаткових угод та повернення безпідставно витрачених коштів до Державного бюджету в судовому порядку. Наведені обставини у своїй сукупності, на переконання прокурора, зумовлюють підстави для представництва ним інтересів держави та звернення до суду з даним позовом.

Позивачі 1, 2 та 3 письмово висловленої позиції щодо заявленого прокурором позову суду не подали.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України та письмово висловленої позиції щодо розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався.

Враховуючи, що про розгляд справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду були надіслані на його офіційну адресу, зазначену в ЄДРЮОФОПтаГФ), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, а також докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

21.12.2018 між Комунальним закладом "Іванівський навчально - виховний комплекс "ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садок" Високопільської районної ради Херсонської області (споживачем), правонаступником якого є Комунальний заклад "Архангельський опорний заклад загальної середньої освіти" Високопільської селищної ради (позивач 3 у справі), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс - Груп" (постачальником, відповідачем у справі) укладено Договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №19-023 (далі - Договір).

За умовами п. 1.1. Договору, постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2019 році природний газ (далі - газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Згідно із п. 1.2. Договору, річний плановий обсяг постачання газу - 36,000 тис.куб.м.

Пунктом 1.3. Договору визначені планові обсяги постачання газу по місяцях, зокрема: у січні - 7000 куб.м., у лютому - 8000 куб.м., у березні - 6000 куб.м., у жовтні - 2000 куб.м., у листопаді - 6000 куб.м., у грудні - 7000 куб.м.

За змістом п. 3.1., 3.2. Договору, загальна вартість Договору становить 361 908 грн з ПДВ. Ціна газу становить 8218,50 грн за 1000 куб.м., з урахуванням витрат на транспортування природного газу (тариф на транспортування природного газу 159 грн без ПДВ), крім того ПДВ 1675,50 грн, всього з ПДВ - 10 053 грн. Ціна, зазначена в п. 3.1. Договору, може змінюватись протягом дії Договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору, з урахуванням вимог ст. 36 Закону України від 25.12.2015 "Про публічні закупівлі" №922-VIII (із змінами).

Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом ІІ цього Договору (п. 3.4. Договору).

Відповідно до п. 11.1. Договору, цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині постачання газу з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2019 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатковою угодою №1 від 25.01.2019 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №19-023 від 21.12.2018 сторони дійшли згоди внести зміни до п. 1.2., 1.3. та 3.1. Договору шляхом їх викладення в наступній редакції: "1.2. Річний плановий обсяг постачання газу - 32,737042 тис.куб.м."; "1.3. Планові обсяги постачання газу по місяцях: у січні - 8000 куб.м., у лютому - 7000 куб.м., у березні - 5000 куб.м., у листопаді - 4000 куб.м., у грудні - 8,73042 куб.м."; "3.1. Загальна вартість Договору становить 361 908 грн з ПДВ. Ціна газу становить 9080 грн за 1000 куб.м., з урахуванням витрат на транспортування природного газу (тариф на транспортування природного газу 132,50 грн без ПДВ), крім того ПДВ 1842,50 грн, всього з ПДВ - 11 055 грн".

28.01.2019 укладено Додаткову угоду №2 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №19-023 від 21.12.2018 та викладено пункти 1.2., 1.3. та 3.1. Договору в такій редакції: "1.2. Річний плановий обсяг постачання газу - 29,762171 тис.куб.м."; "1.3. Планові обсяги постачання газу по місяцях: у січні - 8000 куб.м., у лютому - 7000 куб.м., у березні - 5000 куб.м., у листопаді - 4000 куб.м., у грудні - 5,762171 куб.м."; "3.1. Загальна вартість Договору становить 361 908 грн з ПДВ. Ціна газу становить 10 000,83 грн за 1000 куб.м., з урахуванням витрат на транспортування природного газу (тариф на транспортування природного газу 132,50 грн (без ПДВ), крім того ПДВ 2026,67 грн, всього з ПДВ - 12 160 грн".

Додатковою угодою №3 від 28.01.2019 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №19-023 від 21.12.2018 сторони дійшли згоди викласти п. 1.2., 1.3. та 3.1. Договору в наступній редакції: "1.2. Тимчасовий плановий обсяг постачання газу (січень, лютий) - 15 000 тис.куб.м."; "1.3. Планові обсяги постачання газу по місяцях: у січні 8,000 тис.куб.м., у лютому - 7,000 тис.куб.м."; "3.1. Загальна вартість Договору становить 182 400 грн з ПДВ. Ціна газу становить 10 000,83 грн за 1000 куб.м., з урахуванням витрат на транспортування природного газу (тариф на транспортування природного газу 132,50 грн без ПДВ), крім того ПДВ 2026,67 грн, всього з ПДВ - 12 160 грн".

Відповідачем на користь Комунального закладу "Іванівський навчально - виховний комплекс "ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садок" Високопільської районної ради Херсонської області було поставлено природний газ загальним об`ємом 25,899 тис.куб.м., а саме, в січні 2019 року в обсязі 7,987 тис.куб.м. на суму 97 121,89 грн, у лютому 2019 року в обсязі 4,992 тис.куб.м. на суму 60 702,70 грн, у березні 2019 року в обсязі 2,248 тис.куб.м. на суму 27 335,68 грн, у листопаді 2019 року в обсязі 3,472000 тис.куб.м. на суму 41 667,46 грн та у грудні 2019 року в обсязі 7,200000 тис.куб.м. на суму 78 120,02 грн, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі природного газу, копії яких наявні в матеріалах справи.

Факт сплати вартості вказаних обсягів природного газу на користь відповідача підтверджується платіжними дорученнями №19 від 04.02.2019, №46 від 12.03.2019, №78 від 12.04.2019, №61 від 04.12.2019 та №69 від 21.12.2019, копії яких містяться в матеріалах справи.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Статтями 3, 12 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на момент укладення Договору №19-023 від 21.12.2018) визначено принципи здійснення закупівель, зокрема: максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель тощо, а також загальні умови здійснення закупівлі із застосуванням однієї з таких процедур: відкриті торги; конкурентний діалог; переговорна процедура закупівлі.

Договір про закупівлю - це договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції станом на день укладення Договору №19-023 від 21.12.2018).

Згідно із абз. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про публічні закупівлі", замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, а саме: - оголошення про проведення процедури закупівлі та тендерну документацію - не пізніше ніж за 15 днів до дня розкриття тендерних пропозицій, якщо вартість закупівлі не перевищує межі, встановлені у частині четвертій цієї статті, та не пізніше 30 днів у разі перевищення таких меж; - зміни до тендерної документації та роз`яснення до неї (у разі наявності) - протягом одного дня з дня прийняття рішення про їх внесення або надання роз`яснень; - оголошення з відомостями про укладену рамкову угоду (у разі здійснення закупівлі за рамковими угодами) - не пізніше ніж через сім днів з дня укладення рамкової угоди; - протокол розгляду тендерних пропозицій - протягом одного дня з дня його затвердження; - повідомлення про намір укласти договір про закупівлю - протягом одного дня з дня прийняття рішення про визначення переможця процедури закупівлі; - інформацію про відхилення тендерної пропозиції учасника - протягом одного дня з дня прийняття рішення про відхилення; - договір про закупівлю - протягом двох днів з дня його укладення; - повідомлення про внесення змін до договору - протягом трьох днів з дня внесення змін; - звіт про виконання договору - протягом трьох днів з дня закінчення строку дії договору, виконання договору або його розірвання; - звіт про укладені договори - протягом одного дня з дня укладення договору.

Положеннями ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на момент укладення Договору) визначено правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади, зокрема, встановлено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

За приписами ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України (істотні умови господарського договору), зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для внесення змін до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №19-023 від 21.12.2018 шляхом укладення Додаткових угод №1 від 25.01.2019 та №2 від 28.01.2019 були довідка асоціації "Газові трейдери України" №1 від 08.01.2019 та експертний висновок Житомирської торгово - промислової палати №В-22 від 11.01.2019, виконані на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-Груп".

Суд зазначає, що зазначені вище документи не можна розцінювати як належне обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки такі не містять інформації про коливання ціни на природний газ, що, за змістом вищенаведених приписів ст. 36 Закону, є єдиною умовою та підставою зміни первісно встановленої ціни. Вказані документи визначають лише вартість природного газу на конкретну дату та не доводять динаміку зміни ціни в бік збільшення; в них відсутній аналіз вартості ціни газу на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни природного газу на ринку, а отже останні не можуть вважатися належним обґрунтуванням для зміни істотних умов договору.

На підтвердження факту коливання ціни на товар у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем без будь-яких належних на те підстав, без жодного належно обґрунтованого документального підтвердження щодо коливання ціни на природний газ та щодо її підвищення, в порушення норм Закону України "Про публічні закупівлі" та положень укладеного договору, укладено додаткові угоди, згідно з якими зменшено обсяги поставки природного газу та, при цьому, збільшено ціну за одиницю товару, що, у свою чергу, не відповідає вимогам тендерної документації.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на момент укладення Договору), договір про закупівлю є нікчемним у разі: його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону; його укладення в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону; його укладення з порушенням строків, передбачених частиною другою статті 32 та абзацом восьмим частини третьої статті 35 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв`язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.

Із вищенаведеного випливає, що сторони допустили зловживання своїм правом на зміну умов договору, здійснивши збільшення ціни і зменшення об`єму, і зазначене, зокрема, вказує на те, що відповідач усвідомлено та цілеспрямовано діяв з метою збільшення ціни договору та на зменшення об`ємів поставки природного газу.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 зазначив про те, що укладення додаткових угод до Договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання Договору. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі".

Постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, ЦК і ГК, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу").

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 669 Цивільного кодексу України, кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України).

Стаття 204 Цивільного кодексу України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як уже було зауважено судом попередньо, пунктом 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" сторонам надано право змінювати ціну договору за умови документального підтвердження наявності коливання ціни на товар, що є предметом договору.

Суд погоджується із твердженням прокурора, що Додаткові угоди №1 від 25.01.2019 та №2 від 28.01.2019 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №19-023 від 21.12.2018 не відповідають закону, а тому, є нікчемними.

Нікчемність додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються Договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №19-023 від 21.12.2018, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-Груп" було зобов`язано поставити Комунальному закладу "Іванівський навчально - виховний комплекс "ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садок" Високопільської районної ради Херсонської області 36,000 тис.куб.м. газу за ціною 10 053 грн за 1000 куб.м. із урахуванням ПДВ.

Водночас як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, на підставі долучених до матеріалів справи актів прийому-передачі природного газу Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-Груп" поставило відповідно до Договору лише 25,899 тис.куб.м. природного газу. Відповідно, отримана відповідачем оплата в сумі 44 585,75 грн за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню з відповідача на підставі ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України (аналогічна позиція викладена і в постанові Верховного Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19).

Що стосується підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 1311 Конституції України, на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

В силу вимог п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про прокуратуру", діяльність органів прокуратури ґрунтується, зокрема, на засадах верховенства права та законності.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Із урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку про те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень, при якій він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам, за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

У даному контексті суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Так, при зверненні до суду прокурором визначено суб`єктний склад позивачів, в інтересах яких останнім заявлено позов, а саме, позивач 1 - Високопільська селищна рада Бериславського району Херсонської області, позивач 2 - Південний офіс Держаудитслужби України та позивач 3 - Комунальний заклад "Архангельський опорний заклад загальної середньої освіти" Високопільської селищної ради.

Обґрунтовуючи наявність підстав для представництва та необхідність захисту інтересів держави, прокурор зазначає, що Комунальний заклад "Архангельський опорний заклад загальної середньої освіти" Високопільської селищної ради, як правонаступник Комунального закладу "Іванівський навчально - виховний комплекс "ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садок" Високопільської районної ради Херсонської області, мав право та можливість, у силу приписів ст. 670 Цивільного кодексу України, вжити заходів щодо відшкодування заподіяної місцевому бюджету шкоди в розмірі 44 585,75 грн шляхом звернення з відповідним позовом до суду, водночас останнім допущено бездіяльність у вказаних правовідносинах, що зумовлює підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі вищенаведеного освітнього закладу. Водночас із покликанням на те, що Комунальний заклад "Архангельський опорний заклад загальної середньої освіти" Високопільської селищної ради є бюджетною неприбутковою установою, що фінансується з місцевого бюджету, прокурор зазначає про необхідність стягнення з відповідача грошових коштів саме на користь бюджету територіальної громади в особі Високопільської селищної ради Бериславського району Херсонської області. Обґрунтовуючи підстави для представництва інтересів держави в особі Південного офісу Держаудитслужби України у спірних правовідносинах, прокурор звертає увагу на те, що останній є органом, уповноваженим здійснювати державний фінансовий контроль за використанням коштів місцевого бюджету і в разі виявлення порушень законодавства - має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо їх усунення, водночас у даному випадку Південним офісом Держаудитслужби України вказаних дій не здійснено.

Відповідно до частин 3 - 5 статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Так, для вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Південного офісу Держаудитслужби в суді прокурор у порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" звернувся до останнього з листом №50/1-265ВИХ-21 від 09.12.2021 із проханням надати інформацію, зокрема, про вжиті заходи щодо стягнення коштів за нікчемними Додатковими угодами №1 від 25.01.2019 та №2 від 28.01.2019 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №19-023 від 21.12.2018.

У відповідь на вказаний лист позивач 2 повідомив прокурора про те, що ним моніторинг закупівлі №UA-2018-11-14-001951-b не проводився, оскільки для цього відсутні підстави, передбачені ч. 2 ст. 8 Закону України "Про публічні закупівлі", а відтак, не вживались і заходи щодо стягнення надмірно сплачених грошових коштів у судовому порядку.

Відповідно до частин 1, 4 статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі", уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 8 Закону України "Про публічні закупівлі", моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю). Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Частиною 1 статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону, уповноважені особи, службові (посадові) особи замовників, службові (посадові) особи та члени органу оскарження, службові (посадові) особи Уповноваженого органу, службові (посадові) особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службові (посадові) особи органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку), несуть відповідальність згідно із законами України.

Відповідно до пунктів 8, 10 частини 1 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Водночас Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 (далі - Положення №43), визначено, що Державна аудиторська служба України (далі - Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 Положення №43, Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту, перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель; здійснює контроль, зокрема, за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, дотриманням законодавства про закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Отже орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

З урахуванням наведеного, Південний офіс Держаудитслужби є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель, яким, однак, не вжито будь-яких заходів щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, а відтак, звернення прокурором до суду в його інтересах суд визнає обґрунтованим та підставним.

Водночас прокурором позивачами в даній справі визначено також і Високопільську селищну раду Бериславського району Херсонської області та Комунальний заклад "Архангельський опорний заклад загальної середньої освіти" Високопільської селищної ради із посиланням на їх бездіяльність щодо захисту інтересів держави, які полягають у забезпеченні реалізації принципів регулювання бюджетних відносин під час здійснення публічних закупівель.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Комунального закладу "Архангельський опорний заклад загальної середньої освіти" Високопільської селищної ради в суді прокурор у порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" звернувся до останнього з листом №50/1-249ВИХ-21 від 22.11.2021 із проханням, зокрема, надати інформацію, чи звертався він до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів.

Листом №150а від 09.12.2021 позивач 3 повідомив, що означені заходи ним не вживалися.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі №553/2759/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 і №922/1830/19, від 21.06.2023 у справі №905/1907/21).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі №761/3884/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 і №922/1830/19). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 і №922/1830/19, від 21.06.2023 у справі №905/1907/21).

У пункті 55 постанови від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.

Обґрунтовуючи підстави для звернення до суду з позовом в особі Комунального закладу "Архангельський опорний заклад загальної середньої освіти" Високопільської селищної ради, прокурор у позовній заяві стверджує, що у спірних правовідносинах останній наділений компетенцією щодо захисту інтересів держави, оскільки є правонаступником сторони договору закупівлі природного газу та має відповідні обов`язки, передбачені Статутом.

У даному контексті суд відзначає, що рішенням IV сесії VIII скликання Бериславської районної ради Херсонської області №55 від 30.12.2020 "Про безоплатну передачу майна, прав та обов`язків юридичних осіб із спільної власності територіальних громад Бериславського району до комунальної власності Високопільської селищної територіальної громади в особі Високопільської селищної ради" постановлено Бериславській районній раді на правах правонаступника Високопільської районної ради прийняти майно, всі права та обов`язки юридичних осіб, серед яких, зокрема, Іванівський навчально - виховний комплекс "Загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів - дитячий садок" Високопільської районної ради Херсонської області.

В подальшому, рішенням V сесії VIII скликання Високопільської селищної ради №139 від 05.01.2021 "Про безоплатне прийняття майна, прав та обов`язків юридичних осіб із спільної власності територіальних громад Бериславського району до комунальної власності Високопільської селищної ради" постановлено прийняти безоплатно із спільної власності територіальних громад Бериславського району до комунальної власності Високопільської селищної ради майно, права та обов`язки юридичних осіб, серед яких, зокрема, Іванівський навчально - виховний комплекс "Загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів - дитячий садок" Високопільської районної ради Херсонської області.

Рішенням VI сесії VIII скликання Високопільської селищної ради №143 від 22.01.2021 "Про прийняття прав засновника Комунального закладу "Іванівський навчально - виховний комплекс "Загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів - дитячий садок" Високопільської районної ради Херсонської області постановлено прийняти право засновника Комунального закладу "Іванівський навчально - виховний комплекс "Загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів - дитячий садок" Високопільської районної ради Херсонської області; перейменувати Комунальний заклад "Іванівський навчально - виховний комплекс "Загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів - дитячий садок" Високопільської районної ради Херсонської області на Комунальний заклад "Іванівський заклад повної загальної середньої та дошкільної освіти" Високопільської селищної ради Херсонської області.

Рішенням ХІІ сесії VIII скликання Високопільської селищної ради №457 від 21.05.2021 "Про створення Комунального закладу "Архангельський опорний заклад загальної середньої освіти" постановлено змінити назву Комунального закладу "Архангельський заклад повної загальної середньої освіти" Високопільської селищної ради Херсонської області на Комунальний заклад "Архангельський опорний заклад загальної середньої освіти" Високопільської селищної ради; реорганізовано шляхом приєднання Комунальний заклад "Іванівський заклад повної загальної середньої та дошкільної освіти" Високопільської селищної ради Херсонської області до Комунального закладу "Архангельський заклад повної загальної середньої освіти" Високопільської селищної ради Херсонської області; визнано, що Комунальний заклад "Архангельський опорний заклад загальної середньої освіти" Високопільської селищної ради є правонаступником майна, прав та обов`язків, зокрема, Комунального закладу "Іванівський заклад повної загальної середньої та дошкільної освіти" Високопільської селищної ради Херсонської області; визначено органи управління Комунального закладу "Архангельський опорний заклад загальної середньої освіти" Високопільської селищної ради: вищий - Високопільська селищна рада, виконавчий - директор.

Відповідно до підп. 1 п. 1.5. Статуту Комунального закладу "Архангельський опорний заклад загальної середньої освіти" Високопільської селищної ради, затвердженого рішенням ХІІ сесії VIII скликання Високопільської селищної ради №457 від 21.05.2021 (далі - Статут), засновником Комунального закладу "Архангельський опорний заклад загальної середньої освіти" Високопільської селищної ради є Високопільська селищна рада.

Згідно із п. 1.6. Статуту, опорний заклад освіти є юридичною особою, має рахунки в органах Казначейства, самостійний баланс, кутовий штамп, печатку, код ЄДРПОУ, власний бланк зі своїм повним найменуванням, вивіску встановленого зразка та має право самостійного ведення господарської діяльності та бухгалтерського обліку.

Пунктом 1.15. Статуту передбачено, що фінансування опорного закладу освіти та його філій здійснюється засновником відповідно до законодавства. Порядок ведення бухгалтерського обліку та діловодства визначається законодавством.

Згідно із п. 4.1. Статуту, вищий орган управління опорним закладом освіти та його філіями - Високопільська селищна рада.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 55, частини 1 статті 63 Господарського кодексу України та положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", комунальне підприємство, створене органом місцевого самоврядування, є господарською організацією, учасником господарських відносин, що діє на основі комунальної власності територіальної громади.

Тобто, Комунальний заклад "Архангельський опорний заклад загальної середньої освіти" Високопільської селищної ради у спірних правовідносинах є виключно стороною договору, не здійснює владних управлінських функцій, а тому, не є суб`єктом владних повноважень (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 295/4481/16-ц, від 16.05.2018 у справі №638/11634/17, від 21.06.2023 у справі №905/1907/21).

За висновками Верховного Суду, викладеними у підпункті 6.45. постанови від 16.05.2021 у справі №910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок).

Відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України, для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Пунктом 18 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац третій пункту 7 Порядку).

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підпунктом 47 статті 2 Бюджетного кодексу України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 23.10.2019 у справі №922/3013/18, від 21.06.2023 у справі №905/1907/21).

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (п. 6, 7, 8 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України).

Абзацами 1 та 2 пункту 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Згідно з абз. 2 п. 43 Порядку визначено, що розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 дійшла висновку про те, що заклад освіти у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі природного газу за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня (постанова Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №910/11847/19).

Натомість відповідач у даній справі - ТОВ "Укртранссервіс - Груп" - є суб`єктом господарювання, а метою його діяльності як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів і одержання прибутку відповідно до частини 2 статті 3 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України, зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

У відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 23.10.2019 у справі №922/3013/18, від 21.06.2023 у справі №905/1907/21).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Комунального закладу "Архангельський опорний заклад загальної середньої освіти" Високопільської селищної ради, у зв`язку з чим заявлений останнім позов у цій частині підлягає залишенню без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.

Стосовно позову, поданого прокурором в інтересах держави в особі Високопільської селищної ради Бериславського району Херсонської області, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 7 Конституції України, в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 181 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (ч. 1, 2, 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 22.12.2022 у справі №904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України, територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

За матеріалами справи судом встановлено, що Високопільська селищна рада Бериславського району Херсонської області є засновником та вищим органом управління Комунального закладу "Архангельський опорний заклад загальної середньої освіти" Високопільської селищної ради, який здійснює його фінансування.

У постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади Закарпатської області.

З урахуванням викладеного, оскільки засновником та вищим органом управління Комунального закладу "Архангельський опорний заклад загальної середньої освіти" Високопільської селищної ради є Високопільська селищна територіальна громада в особі Високопільської селищної ради Бериславського району Херсонської області, яка фінансує і контролює діяльність вказаного комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема, законність та ефективність використання комунальним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, суд висновує, що Високопільська селищна рада Бериславського району Херсонської області є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому, є належним позивачем у цій справі. Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №904/123/22, від 26.10.2022 у справі №904/5558/20, від 21.12.2022 у справі №904/8332/21, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21.

Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 44 585,75 грн є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 2270 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 226, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-Груп", вул. Швабська, будинок 53, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 39869593) на користь Високопільської селищної ради Бериславського району Херсонської області, вул. Визволителів, будинок 112, смт. Високопілля, Бериславський район, Херсонська область, 74000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 26555391) суму 44 585,75 грн (Сорок чотири тисячі п`ятсот вісімдесят п`ять гривень 75 коп) надмірно сплачених грошових коштів.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-Груп", вул. Швабська, будинок 53, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 39869593) на користь Херсонської обласної прокуратури, вул. Михайлівська, будинок 33, м. Херсон, 73025 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 04851120) суму 2270 грн (Дві тисячі двісті сімдесят гривень) на відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

4. Позовні вимоги, заявлені Керівником Бериславської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Комунального закладу "Архангельський опорний заклад загальної середньої освіти" Високопільської селищної ради, залишити без розгляду.

5. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

6. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 12.03.2024.

Суддя Пригара Л.І.