Рішення

від 28.02.2024 по справі 686/32939/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/32939/23

Провадження № 2/686/1613/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2024

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі : головуючого судді Салоїд Н.М.,

секретаря судового засідання Лоб І.А.,

та представників відповідачів Гойди Т.С., Сіргуна О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницький в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі управління Державної Казначейської служби України у м. Хмельницькому, Державної казначейської служби України про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат та моральної шкоди, -

у с т а н о в и в:

У грудні 2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі управління Державної Казначейської служби України у м. Хмельницькому, Державної казначейської служби України про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат та моральної шкоди.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18.02.2019 у справі № 686/21868/18, що набрало законної сили 25.03.2019 року його позовні вимоги задоволено та стягнуто на його користь шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 89 980.79 грн. шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.

Відповідно до пункту 35 по станови КМ України від 03 серпня 2011 року № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності. Пунктом 36 цієї постанови передбачено, що у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у пункті 6 пунктом 35 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.

Враховуючи означені вимоги, 03.04.2019 року ним направлено до Державної казначейської служби України, вказавши банківські реквізити стягувача, надав оригінал виконавчого листа, виданого 22.03.2019 та копію рішення суду.

Законодавством визначено джерело та порядок відшкодування шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.

На даний час рішення суду в повному обсязі не виконане.

Загальний розмір інфляційних втрат розрахованих з березня 2019 по листопад 2023 становить 2 915.46 грн., а сума трьох відсотків річних за період з 19.02.2019 по 1.12.2023 становить 50 079.89 грн.

Позивач вважає, що відповідач порушив грошове зобов`язання, а тому, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦПК України, зобов`язаний сплатити інфляційні втрати та три відсотки річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення.

Окрім того, йому завдано і моральної шкоди порушення права позивача на майно і полягає правомірному очікуванні, що набуте ним на підставі чинного законодавства . Розмір такої шкоди позивач оцінює у 50 000 грн. Просить задовольнити позов, стягнути з відповідача кошти за порушення грошового зобов`язання та моральну шкоду.

В судове засідання позивач не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити із викладених у заяві підстав.

Представник Державної казначейської служби України заявлених вимог не визнав. Покликається на те, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 26.10.2018 стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 89 980.79 грн. шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.

На виконання означеного судового рішення Хмельницьким міськрайонний судом Хмельницької області був виданий виконавчий лист, який разом із заявою від 25.03.2019 надійшов на адресу Казначейства 27.03.2019 та зареєстрований за № М-11/793.

Законом України про Державний бюджет України за 2018-2024 не передбачені видатки для відшкодування шкоди, завданої органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності та/або шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.

Унаслідок цього Державна казначейська служба України постійно зверталась до Міністерства фінансів України стосовно фінансування видатків щодо відшкодування шкоди, завданої органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504039 щодо визначення джерела оплати. Натомість, Міністерство фінансів України повідомляло про те, що Законом України «Про державний бюджет України» такі видатки не передбачені.

Представник Держави Україна в особі управління Державної казначейської служби України у м. Хмельницькому заявленого позову не визнала, покликається на те, що жодні рішення уповноважених органів щодо вирішення цього питання не прийняті, а Державна казначейська служба України вживає всіх передбачених законодавством заходів, спрямованих на виконання виконавчого листа поро стягнення коштів на користь позивача.

Водночас. Державний бюджет України, ані за КПКВК 3504030, ані за КПКВК 3504040, ані за будь-якою іншою бюджетною програмою не передбачає асигнувань для виплати інфляційних втрат та трьох відсотків річних за прострочення виконання рішення суду про відшкодування шкоди.

Ухвалою судді від 18.12.2023 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) учасників справи.

19.02.2024 ухвалено рішення у справі.

Суд, перевіривши доводи позивача, викладені у поданій заяві, вислухавши заперечення представників відповідача, перевіривши матеріали справи доказами, з`ясувавши обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом достовірно установлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 26.10.2018 стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 89 980.79 грн. шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.

На виконання означеного судового рішення Хмельницьким міськрайонний судом Хмельницької області був виданий виконавчий лист, який разом із заявою від 25.03.2019 надійшов на адресу Казначейства 27.03.2019 та зареєстрований за № М-11/793. Цих обставин представник відповідача не заперечує.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12, 81 ЦПК України).

Предметом розгляду у справі є питання стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суми компенсації, інфляційних втрат за несвоєчасне виконання рішення суду та моральної шкоди.

Відповідно до статті 1 Закону № 4901-VI цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання. Цей Закон не обмежує поширення дії статті 625 ЦК України на правовідносини щодо прострочення виконання державою-боржником її грошового зобов`язання, підтвердженого (визначеного, конкретизованого) у грошовому еквіваленті судовим рішенням, зокрема не обмежує можливості , які є об`єктивним явищем і не залежать від волі кредитора чи божник.

Крім того, у статті 625 ЦК України немає застережень про те, що її риси застосовуються лиш до тих відносин, які не врегульовані іншими нормативно-правовими актами.

За змістом частини першої статті 2 Закону № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону № 4901-VI у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахувала кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 26.10.2018 стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 89 980,79 грн. шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.

На виконання означеного судового рішення Хмельницьким міськрайонний судом Хмельницької області був виданий виконавчий лист, який разом із заявою позивача від 25.03.2019 надісланий та надійшов на адресу Казначейства 27.03.2019,зареєстрований за № М-11/793.

Відповідно до пункту 35 Порядку № 845 (розділ "Безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам") Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації):

1) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду;

2) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень;

3) шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності;

4) різниці між сумою коштів, що надійшли до державного бюджету від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, та сумою, встановленою у судовому рішенні;

5) шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок кримінального правопорушення.

За пунктом 36 Порядку № 845 у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.

Орган Казначейства повідомляє зазначеному органу протягом п`яти робочих днів після надходження документів про їх надходження.

Згідно з пунктами 38, 39 Порядку № 845 (у редакції, яка діяла на дату виникнення спірних відносин) для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

У разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом одного місяця з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету на зазначену мету.

Такі кошти на означені видатки у Державному казначействі України були відсутні, і відповідачем внесені пропозиції Мінфіну України щодо винесення змін до закону про Державний бюджет України щодо встановлення видатків бюджетних призначень у Закону про Державний бюджет або у змінах до них.

Однак таких змін до Державного бюджету України внесено не було.

У справі встановлено, що судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, у зв`язку з виконанням якого виник цей спір, ухвалено на підставі положень статті 1175 ЦК України - шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

Рішення до цього часу не виконано, у зв`язку з цим позивач просить стягнути на його користь три проценти річних в сумі 12 987. 00 грн. за період з 19.02.2019 по 11.12.2023 за 1 756 днів прострочення виконання грошового зобов`язання, виходячи з суми богу 89 981, 00 грн., а також інфляційні втрати за вказаний період в розмірі 50 079.89 грн.

Проте, як установлено судом позивач звернувся із заявою про стягнення таких коштів 27.03.2019. Вказана обставина позивачем не спростована та визнається відповідачем.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей (частина четверта статті 3 Закону № 4901-VI). З огляду на цей припис прострочення держави-боржника настає за сукупності таких юридичних фактів: (1) стягувач подав до органу ДКС України виконавчий документ про стягнення з держави коштів; (2) держава за цим виконавчим документом не перерахувала кошти протягом трьох місяців з дня його надходження до органу ДКС України. Тому припис частини другої статті 625 ЦК України щодо юридичних наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання боржником (зокрема державою) поширюється на випадки порушення підтвердженого (визначеного, конкретизованого) судовим рішенням грошового зобов`язання держави з відшкодування завданої нею шкоди з наступного дня після спливу трьох місяців від пред`явлення до виконання органу ДКС України виконавчого документа і включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення.

Компенсація, яку стягнено на користь позивача, передбачена статтею 5 Закону № 4901-VI і її виплата обумовлюється фактом пропуску тримісячного строку для виплати коштів відповідно до судового рішення (частина четверта статті 3 Закону № 4901-VI), на виконання якого поширюються гарантії держави відповідно до статті 2 Закону № 4901-VI.

Суд погоджується, що недостатність бюджетних коштів чи їх відсутність не звільняють державу від обов`язку належним чином виконати судове рішення, яке набрало законної сили. Подання ж відповідачем Міністерству фінансів України пропозицій у відповідності до п. 39 Порядку №845 свідчить про використання наданих йому повноважень задля виконання судового рішення.

Своєю чергою ДКС України заперечує саму можливість стягнення з нього компенсаційних виплат (у правовідносинах, що виникли у зв`язку з виконанням судового рішення про стягнення суми, заподіяної громадянинові незаконними діями, зокрема, органів досудового розслідування, прокуратури і суду) чи то на підставі положень ЦК України, чи на підставі статті 5 Закону № 4901-VI.

Водночас у разі порушення державою-боржником строку виконання судового рішення про стягнення на користь стягувача-кредитора коштів із Державного бюджету України (прострочення виконання підтвердженого судовим рішенням грошового зобов`язання держави з відшкодування завданої нею шкоди) стаття 625 ЦК України та частина перша статті 5 Закону № 4901-VI встановлюють ефективний компенсаторний механізм захисту від такого порушення, дозволяючи кредитору стягнути з держави 3 % річних від вчасно несплаченої за чинним рішенням суду суми й інфляційні втрати за період прострочення виконання цього рішення.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України). Ні Закон № 266/94-ВР, ні Закон № 4901-VI не обмежують дію статті 625 ЦК України на правовідносини щодо прострочення виконання державою-боржником її грошового зобов`язання, підтвердженого (визначеного, конкретизованого) у грошовому еквіваленті судовим рішенням, зокрема не обмежують можливість стягнення інфляційних втрат, які є об`єктивним явищем і не залежать від волі кредитора чи боржника. Крім того, у статті 625 ЦК України немає застережень про те, що її приписи застосовні лише до тих відносин, які не врегульовані іншими нормативно-правовими актами.

У разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (частина перша статті 5 Закону № 4901-VI). Отже, цей припис не встановлює інший, ніж у частині другій статті 625 ЦК України, розмір процентів річних за прострочення держави-боржника.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду України у рішенні № 686/7081/21.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

Згідно положень статі 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Велика Палата Верховного Суду вже зазначала, що вона вважає правильним застосування судом першої інстанції припису частини другої статті 625 ЦК України до спірних правовідносин. Однак стягнути на користь позивачки 3 % річних та інфляційні втрати за прострочення виконання рішення суду слід не з дати набрання чинності рішенням суду першої інстанції у справі № 686/21941/15-ц, а з наступного дня після спливу трьох місяців від пред`явлення до виконання органу ДКС України виконавчого документа (частина четверта статті 3 Закону № 4901-VI) і включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення.

Судом установлено, що заява позивачем до Державної казначейської служби України про стягнення коштів, разом із пакетом документів, відповідно до вимог Закону подана ОСОБА_1 25.03.2019 надійшов на адресу казначейства 27.03.2019, зареєстрований за № М-11/793.

Тому, грошову компенсацію за невиконання грошового зобов`язання слід обраховувати, починаючи з 28.06.2019 року по 01.12.2023 року з розрахунку 1619 днів та розмір трьох відсотків річних становитиме 1 959.00 грн., сума інфляційних нарахувань за вказаний період складатиме 47 871,99 грн.

Позивач заявив вимогу про стягнення моральної шкоди унаслідок невиплати йому незаконного утримання з нарахованого йому довічного утримання податок з доходів фізичних осіб за рішенням суду в сумі 50 000 грн. Позов в цій частині обґрунтовує тим, що невиконання остаточного рішення суду протягом тривалого часу становить втручання у мирне володіння його майном.

При цьому, у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.

Таких доказів позивач не надав, а суд відповідно їх не встановив.

Тому, в цій частині, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими , що задоволенню не підлягають, адже задовольняючи позов в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, які носять компенсаторний характер, і компенсовано позивачеві невчасну виплату грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до переконання, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення, то підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати, зокрема судовий збір сплачений позивачем при зверненні до суду, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду був сплачений судовий збір на загальну суму 1 130,7 грн., у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог слід стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 598,3 грн. ( 1 130, 7 х 59 830.99 грн. : 113066,89 грн. = 598,3 грн.)

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 280-284, 288, 354 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3% річних в сумі 11 959.00 грн. (Одинадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дев`ять тисяч грн. та 47 871.99 грн. (сорок сім тисяч вісімсот сімдесят одну тисячу 99 грн.) інфляційних втрат від простроченого зобов`язання в розмірі 89 980,00 грн., а всього 59 830.99 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 598.3 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 діб з дня його проголошення до Апеляційного суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

Відповідачі: Державна Казначейська Служба України, 01601 м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646

Управління Державної Казначейської Служби України у м. Хмельницькому Хмельницької області, код ЄДРПОУ 3804552, місце знаходження 29000 м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 56

Повне рішення суду складено 28 лютого 2024 року.

Суддя :