Рішення

від 29.02.2024 по справі 910/11806/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.02.2024Справа № 910/11806/23

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АТ КАРГІЛЛ"до треті особи,Товариство з додатковою відповідальністю «Запорізький Хлібзавод № 3» проякі не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: 1) Запорізька обласна військова адміністрація; 2) Міністерство оборони України повернення безпідставно набутого майна Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: Степанюк Д.О.;

від відповідача: Калниш В.Г.;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: Чернецький Р.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/11806/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ КАРГІЛЛ" (далі також - позивач, ТОВ "АТ КАРГІЛЛ") до Товариство з додатковою відповідальністю «Запорізький Хлібзавод № 3» (далі також - відповідач, ТДВ «Запорізький Хлібзавод № 3»), треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Запорізька обласна військова адміністрація (далі також - третя особа-1, Запорізька ОВА) та Міністерство оборони України (далі також - третя особа-2) відповідно до якого позивач просить:

- зобов`язати повернути безпідставно збережене майно, а саме: пшеницю 2 (другого) класу, ДСТУ 3768:2019 "Пшениця". Технічні умови", з показниками якості: натура - не менше, ніж 750 г/л, вологість - не більше, ніж 14%, зерно домішка - не більше, ніж 8%, сміттєва домішка - не більше, ніж 2%, загальною масою 138 700,00 кілограм.

14.11.2023 від третьої особи-1 надійшли письмові пояснення по справі.

До початку підготовчого засідання 16.11.2023 від позивача подані наступні заяви та клопотання:

- про залишення без розгляду (повернення без розгляду) письмових пояснень третьої особи-1;

- про заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Також, 16.11.2023 до суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позов.

У підготовчому засіданні 16.11.2023 суд також наголосив, що доводи позивача, які викладені у заяві про виправлення описки від 11.10.2023 будуть враховані під час розгляду справи, а в подальшому, в усіх процесуальних документах, предмет позову буде зазначатися з урахуванням виправлення позивачем описки.

22.11.2023 відповідач на виконання вимог суду долучив докази надіслання відзиву на адресу інших учасників справи та звернувся до суду із клопотанням про поновлення строку для подання відзиву.

Позивач, у свою чергу, надав письмові пояснення стосовно поданого ним раніше клопотання від 15.11.2023 та зауважив, що вірною назвою клопотання слід вважати про повернення письмових пояснень Запорізької обласної військової адміністрації без розгляду.

Третя особа-1 на виконання вимог суду надала підтвердження повноважень Завгородньої К.М., а від третьої особи-2 надійшли письмові пояснення на заяву про забезпечення позову.

Враховуючи надання третьою особою-1 доказів на підтвердження повноважень Завгородньої К.М. представляти Запорізьку обласну військову адміністрацію в порядку само представництва, то суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про повернення без розгляду письмових пояснень ЗОВА.

З огляду на пояснення представника відповідача суд вирішив за можливе задовольнити заяву Дочірнього підприємства «ДП АГРОСЕРВІС 2000» та поновити строк для подачі відзиву.

18.12.2023 до суду звернувся позивач із заявою про зміну підстав позову, з огляду із заміною відповідача у справі.

03.01.2024 від відповідача надійшов відзив на позов, 11.01.2024 позивач подав відповідь на відзив.

Крім того, 16.01.2024 від третьої особи-1 надійшла заява про зупинення провадження у справі № 910/11806/23 до закінчення розгляду кримінального провадження № 42023081370000055.

Позивач, у свою чергу, 17.01.2024 подав клопотання про повернення заяви про зупинення без розгляду з урахуванням ч. 4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України. 22.01.2024 від позивача також надійшли заперечення на клопотання про зупинення.

Третя особа-1 29.01.2024 подала до суду уточнення до клопотання про зупинення провадження у справі та просила проводити підготовче засідання без участі її уповноваженого представника.

Враховуючи те, що до участі в справі було залучено належного відповідача, а дії позивача зі зміни підстав позову не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв заяву позивача до розгляду, а спір у справі буде вирішений з урахуванням нових підстав позову.

Крім того, судом було надано оцінку клопотанню третьої особи-1 про зупинення провадження у справі та уточненню до нього. У задоволенні клопотання відмовлено, про що вказано у відповідній ухвалі суду.

Зважаючи на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 29.02.2024.

13.02.2024 відповідачем були надані додаткові пояснення по справі.

Третя особа-1, у свою чергу, 19.02.2024 звернулася до суду із клопотанням про розгляд справи за відсутності її уповноваженого представника.

Представники сторін та третьої особи-2 безпосередньо в судовому засіданні 29.02.2024 навели свої доводи на підтримку та заперечення проти позову.

Суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав вступне слово, закінчив з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами, провів судові дебати.

У судовому засіданні 29.02.2024 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.01.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ КАРГІЛЛ» (як покупцем) уклало із ТОВ «АГРО-БЕТА» (як постачальником) договір поставки №2100172733 (надалі - договір). За умовами зазначеного Договору Товариство придбало у ТОВ «АГРО-БЕТА» у власність зерно пшениці м`якої (2 класу) 2021 року збирання урожаю заліковою вагою 400 тонн на умовах EXW (зерновий склад ТОВ «Бета-Агро-Інвест», 86020, смт. Новгородське (смт. Нью-Йорк), вул. Зарічна, 51) згідно Інкотермс 2020 в частині, що не суперечить умовам цього договору.

Пунктом 2.2. договору визначено, що якість Товару має відповідати вимогам для продовольчої пшениці 2 класу ДСТУ 3768:2019, при цьому вологість - не більше 14%, сміттєва домішка - не більше 2%, натура - не менше 770 г/л, масова частина білка в перерахунку на суху речовину - не менше 12,5%, клейковина - на менше 23%, число падіння - не менше 250, зерна, пошкоджені клопом черепашкою - не більше 1,5%.

Пунктами 2.3, 2.6 договору сторонами погоджено, що Товар, який постачається за договором має бути у здоровому стані, без самозігрівання і теплового пошкодження, мати властивий здоровому зерну колір і запах (без затхлого, солодового, пліснявого, гнилістого, полинного, сажкового, запаху нафтопродуктів тощо), протруєні та забарвлені зерна в Товарі не допускаються.

Відповідно до п. 4.3. договору, право власності на Товар переходить від постачальника до покупця з моменту видачі Зерновим складом складського документу на ім`я покупця (якщо Зерновий склад видає складські документи на зерно) або підписання постачальником, покупцем та Зерновим складом трьохстороннього акту приймання - передачі Товару у формі, прийнятній для покупця (у разі, якщо Зерновий склад не видає складські документи на зерно).

19.01.2022 позивач набув права власності на згадане зерно пшениці, що підтверджується складською квитанцією на зерно №15 від 19.01.2022 серії ББ № 467649, виданою ТОВ «БЕТА-АГРО-ІНВЕСТ».

Позивач, на виконання умов укладеного договору, сплатив на користь ТОВ «АГРО-БЕТА» грошові кошти за 400 000 кілограм зерна пшениці на загальну суму 3 521 998,08 грн., що доводиться копіями платіжних доручень № 2000096202 від 19.01.2022 та №2000099951 від 09.02.2022.

20.02.2022 позивачем було направлено частину згаданого вище зерна пшениці загальною масою 138 700 кг із зернового складу за маршрутом станція Фенольна - станція Жовтнева (експ). в залізничних вагонах № 95814323 (маса вантажу 69300 кг), № 95726063 (маса вантажу 69400 кг), що підтверджується залізничною накладною № 53404646.

Показники якості завантаженого зерна пшениці наступні: у вагоні № 95814323 (маса вантажу 69300 кг) - клас 2, білок 14, 2%, натура 810, вологість 11,8%, сміттєва домішка 1, 70%, зернова домішка 4,5%; у вагоні № 95726063 (маса вантажу 69400 кг) - 2 клас, білок 13, 8%, натура 810, вологість 11, 6 %, сміттєва домішка 2%, зернова домішка 4,6%.

Для організації перевезення залізничним транспортом вищезазначеного зерна пшениці позивач на підставі договору транспортного експедирування №2021/6 від 02.07.2021 залучив експедиторську компанію ТОВ «АГРО ТРАНС ЛОГІСТИК» (надалі - ТОВ «АТЛ»).

ТОВ «АТЛ», згідно укладеного договору транспортного експедирування, було зазначено в якості відправника вантажу, вказаного в п. 7 цієї позовної заяви, про що зазначено в розділі 1 залізничної накладної № 53404646 від 20.02.2022.

11.03.2022 ТОВ «АТ КАРГІЛЛ» отримало від ТОВ «АТЛ» повідомлення про те, що вищевказані залізничні вагони з вантажем зерна пшениці м`якої (2 класу) 2021 року збирання урожаю загальною масою 138 700 кг примусово були пере направлені Регіональною філією «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» на станцію Хортиця (код 465403).

На підтвердження зазначеної інформації ТОВ «АТЛ» надало позивачу фотокопію документу, який особами, що його склали названо «Акт про примусове відчуження або вилучення майна» (надалі - «так званий Акт»), котрий підписаний командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_1 та головою Запорізької обласної державної адміністрації - начальником обласної військової адміністрації Олександром Старухом, скріпленого печаткою Запорізької обласної державної адміністрації.

Як стверджує позивач, із фотокопії Акту йому стало відомо, що зерно пшениці 2 класу у кількості 138700 кілограм (надалі - «Примусово Відчужене Зерно») згідно рішення командира в/ч НОМЕР_1 та Запорізької обласної військової адміністрації від 11.03.2022 було примусово відчужене, проведено опис такого майна та його оцінку.

Так, згідно відомостей Акту, вартість Примусово Відчуженого Зерна за результатами оцінки становить 1 190 046 грн. При цьому в Акті зазначено, що власником Примусово Відчуженого Зерна являється ТОВ «АТЛ» (код ЄДРПОУ 32312185, м. Київ, Святошинський район, вулиця Симиренка, б.36).

Однак, як наголосив позивач, оригіналу Акту чи інших документів, які б підтверджували обставини про примусове відчуження вантажу - зерна пшениці 2 класу у кількості 138700 кг ні ТОВ «АТЛ», ні ТОВ «АТ КАРГІЛЛ» не отримували.

Для уточнення отриманої від ТОВ «АТЛ» інформації про примусове відчуження вантажу, ТОВ «АТ КАРГІЛЛ» звернулось до Запорізької обласної військової адміністрації з листом за вих. №7144 від 05.04.2022. У листі Товариство зазначило про необхідність вирішення питання щодо компенсації вартості понесених витрат на перевезення зерна пшениці у розмірі 42 904,80 грн. у т.ч. ПДВ 20% (послуги АТ «Укрзалізниця»), 5131,90 грн. у т.ч. ПДВ 20% (послуги експедитора ТОВ «АТЛ») а також просило надати оригінали документів: акту про примусове відчуження або вилучення майна, довідок-висновків оцінки вартості примусово відчуженого майна.

У відповідь на лист № 7144 від 05.04.2022 Товариство отримало лист за підписом Першого заступника голови обласної державної адміністрації-заступника начальника обласної військової адміністрації В. Шустова за № 03495/08/08-48 від 19.05.2022 згідно якого з метою вирішення питань, які порушені у зверненні запропоновано надати контактні дані представника Товариства для подальшого опрацювання документів та надання інформації.

З метою надання документального підтвердження права власності на Примусово Відчужене Зерно, Товариством в адресу Запорізької ОВА направлено лист за вих. №7204 від 17.08.2022 та надано засвідчені належним чином копії документів, які підтверджують права власності на зерно: договір поставки, складську квитанцію, акт приймання-передачі, рахунок на оплату, платіжні доручення, договір надання транспортно-експедиторських послуг.

Водночас, у зазначеному вище листі ТОВ «АТ Каргілл» вказано про те, що від права власності на Примусово Відчужене Зерно не відмовляється та має намір його забрати із зберігання незалежно від місця його перебування. Також Товариством вказано, що ним не вчинено жодних дій для виникнення грошових зобов`язань перед третіми особами, а фінансування компенсації заходів з примусового відчуження або вилучення майна здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Запорізька ОВА листом від 18.08.2022 № 03495/08-48 повідомила Товариство про те, що Примусово Відчужене Зерно на цей час знаходиться на зберіганні у ДП «ДП АГРОСЕРВІС 2000» (надалі - «Відповідач») за адресою: м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва 113. Водночас, Запорізькою ОДА запропоновано АТ Каргілл укласти з ДП «ДП АГРОСЕРВІС 2000» угоду про повернення вилученого майна.

Маючи на меті перевірити інформацію про перебування Примусово Відчуженого Зерна на зберіганні у ДП «ДП АГРОСЕРВІС 2000» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 113, Товариство звернулось із листом №7226 від 29.09.2022 в якому просило підтвердити або спростувати інформацію, наведену Запорізькою ОВА у листі від 18.08.2022 р. №03495/08-48 та повідомити про можливу дату (період) початку здійснення відвантаження Примусово Відчуженого Зерна. До листа Товариством додано засвідчені належним чином копії листа Запорізької ОВА від 18.08.2022 №03495/08-48, договір поставки, складської квитанції, акту приймання-передачі зерна, договору з ТОВ «АТЛ».

У свою чергу, ДП «ДП АГРОСЕРВІС 2000» листом № 178 від 24.10.2022 повідомило про те, що інформація щодо наявності на зберіганні зерна того чи іншого поклажодавця є інформацією з обмеженим доступом та не підлягає розголошенню третім особам. Зазначений лист направлено на електронну адресу Товариства з електронної адреси e.stuliy@hlebodar.com.

Запорізька ОВА листом від 20.10.2022 №08317/08-23 повідомило Товариство про те, що на Примусово Відчужене Зерно складено акт про примусове відчуження або вилучення. З дати підписання зазначеного акту на Примусово Відчужене Зерно виникло право державної власності. Зазначене у листі Товариства зерно на дату підписання листа знаходиться на зберіганні у ДП «ДП АГРОСЕРВІС 2000» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 113 та Товариство має можливість укласти з військовою частиною НОМЕР_1 , обласною військовою адміністрацією та із зберігачем зерна пшениці угоду про термінове повернення вилученого майна за умови сплати послуг зберігання зерна за весь період його зберігання у ДП «ДП АГРОСЕРВІС 2000».

Вказаний лист направлено на електронну адресу Товариства з електронної адреси adm@zoda.gov.ua.

З метою уточнення обставин здійснення примусового відчуження зерна пшениці 2 класу у кількості 138700 кг адвокатом Степанюком Д.О. в інтересах клієнта - ТОВ «АТ Каргілл» направлено адвокатські запити в адресу Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця», Запорізької ОВА, Міністерства оборони України.

Так, з отриманої від регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» інформації позивачу стало відомо, що переадресування вагонів №№ 95814323, 95726063 з вантажем зерно пшениці 2 класу загальною масою 138700 кг, що слідували за залізничною накладною №53404646 від 20.02.2022 Фенольна (код 490903) - Жовтнева (експ) (код 418101) здійснено регіональною філією «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» на підставі розпорядження першого заступника голови Запорізької ОВА Володимира Шустова від 10.03.2022 № 03-48/0622 «Про вилучення вантажів», яким регіональну філію «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» було зобов`язано передати для потреб держави 11 (одинадцять) вагонів з вантажем пшениці, у тому числі вагони №№ 95814323, 95726063 за залізничною накладною №53404646 від 20.02.2022 Фенольна-Жовтнева (експ).

На підставі зазначеного розпорядження першого заступника голови Запорізької ОВА Володимира Шустова від 10.03.2022 № 03-48/0622 начальником структурного підрозділу «Запорізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» видано наказ № 150 від 21.03.2022 на переадресування вагонів №№ 95814323, 95726063 з вантажем зерно пшениці 2 класу загальною вагою 138700 кг, що слідували за залізничною накладною №53404646 від 20.02.2022 Фенольна (код 490903) - Жовтнева (експ) (код 418101) на адресу Запорізької ОВА. Факт передачі вагонів №№ 95814343, 95726063 з вантажем зерно пшениці 2 класу у кількості 138700 кг посадовим особам Запорізької ОВА для зберігання на під`їзній колії ДП «ДП АГРОСЕРВІС 2000» підтверджується актом загальної форми № 6 від 21.03.2022 та комерційним актом № 465403/2 від 24.03.2022, складеними на станції Хортиця посадовими особами Запорізької ОВА, Укрзалізниця та ДП «ДП АГРОСЕРВІС 2000».

Згідно отриманої від Запорізької ОВА відповіді від 14.03.2023 №02730/08-49 на адвокатський запит стало відомо, що примусове відчуження майна було здійснено у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану саме за рішенням військового командування, погодженим з обласною військовою адміністрацією відповідно до статті 4 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану». Запорізькою ОВА зазначено, що за результатами такого примусового відчуження майна складено Акт про примусове відчуження або вилучення майна від 14.03.2022 та довідки-висновки про вартість зерна, копії яких надано адвокату Степанюку Д.О. В наданні інших відомостей та копії документів Запорізькою ОВА було відмовлено на підставі віднесення запитуваної інформації до службової інформації. Тобто Запорізькою ОВА не вказано реквізитів та не надано засвідченої належним чином копії «рішення військового командування» на підставі якого відбулось примусове відчуження майна Товариства.

Листом військової частини НОМЕР_1 від 27.03.2023 №1131 повідомлено адвоката Степанюка Д.О. про те, що:

- у військовій частині НОМЕР_1 ніколи не перебувала у списках та не проходила військову службу особа (полковник ОСОБА_1 ), що зазначена у так званому Акті в якості підписувача з боку командира військової частина НОМЕР_1 ;

- рішення про примусове відчуження майна, вказаному у адвокатському запиті військовою частиною НОМЕР_1 не приймалось, а відтак у військової частини НОМЕР_1 відсутні відповідні документи з цього приводу, а місцезнаходження майна невідоме.

Надалі Запорізькою ОВА на адресу Товариства направлено лист від 05.07.2023 № 08-23/1834 в якому зазначено щодо необхідності розгляду Товариством питання про повернення зерна пшениці на умовах укладеної угоди з військовою частиною НОМЕР_1 , обласною військовою адміністрацією та ДП «ДП АГРОСЕРВІС 2000» та повідомити про прийняте рішення Запорізьку ОВА. Зазначений лист містить посилання на попередній лист Запорізької ОВА № 08317/08-23 від 20.10.2022.

Листом від 13.07.2023 №7370 Товариством поінформовано Запорізьку ОВА та ДП «ДП АГРОСЕРВІС 2000» про свою готовність у найкоротший строк забрати Примусово Відчужене Зерно із зберігання на ДП «ДП АГРОСЕРВІС 2000» без здійснення з боку Товариства грошових витрат за повернення зерна із зберігання.

Під час розгляду справи судом також було встановлено, що 21.03.2022 між Запорізькою обласною державною адміністрацією (як поклажодавцем) та Державним підприємством «ДП Агромервіс 2000» (як зерновим складом) було укладено договір № 5621х складського зберігання зерна відповідно до умов якого ДП «ДП Агросервіс 200» прийняло на зберігання:

- 138,700 т пшениці 2-го класу;

- 619,950 т пшениці 3-го класу,

про що видані складські квитанції № 80 та № 803.

Вказане вище зерно в частині 138,700 т пшениці 2-го класу (природний убуток не вираховувався) зберігалося на ДП «ДП Агросервіс 2000» до 26.10.2023.

У зв`язку з укладенням Угоди від 26.10.2023 замінено сторону (зерновий склад) у цьому договорі з ДП «ДП Агросервіс 2000» на ТДВ «Запорізький хлібзавод №3», де зерно й зберігається станом на час розгляду справи.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, як стверджує позивач, що станом на дату складання позовної заяви ні відповідачем, ні Запорізькою ОВА не вжито будь-яких заходів з повернення Позивачу Примусово Відчуженого Зерна.

Заперечуючи проти позову відповідач посилався, зокрема, на таке:

- у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України;

- сам позивач у позовній заяві визнає, що набувачем спірного майна є саме Запорізька обласна державна адміністрація, а не відповідач;

- у відповідача як у зернового складу за законом та за договором зберігання від 26.10.2023 були всі належні правові підстави для знаходження спірного майна після 26.10.2023.

Третя особа-1, у свою чергу, наголошувала, що якщо суб`єктом примусового відчуження майна є командування військової частини Збройних Сил України то органом, в особі якого держава набуває право власності на таке майно є Міністерство оборони України.

Міністерство у письмових поясненнях зауважувало, що у нього відсутні відомості щодо причетності командира ВЧ НОМЕР_1 до описаних позивачем обставин вилучення майна, яке є предметом спору, а підстав для підтримання або заперечення проти позову немає.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

- по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

- по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

- по-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, у тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Таким чином, можна дійти висновку, що кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Відтак, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна (вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 25.10.2017 у справі № 3-905гс-17).

Як вже було вказано вище, на зберіганні на підставі договору № 5621х від 21.03.2022 та угоди від 26.10.2022 у Товариства з додатковою відповідальністю «Запорізький Хлібзавод № 3» перебуває спірне майно позивача.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов:

1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи;

2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб із метою виникнення у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Схожу за змістом правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.08.2021 у справі № 910/17567/19 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.08.2022 у справі № 903/357/21.

Таким чином, набуття або збереження майна вважається безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави безпосередньо в момент передачі такого майна (коштів), але й тоді, коли первісно така підстава існувала, але в подальшому відпала.

Для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 Цивільного кодексу України важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження майна (коштів).

Отже, матеріалами справи підтверджується, що ТДВ «Запорізький хлібзавод № 3» прийняло спірне майно на зберігання за наявності правової підстави (відповідного договору та угоди до нього).

Доказів того, що договір № 5621х від 21.03.2022 та угода від 26.10.2022 визнані недійсними, змінені, припинені або розірвані матеріали справи не містять.

Правовою підставою знаходження спірного майна у відповідача є:

- договір від 21.03.2022 №5621х складського зберігання з урахуванням Угоди від 26.10.2023;

- складська квитанція №15;

- статус відповідача, як Зернового складу.

Тож, дослідивши наявні в матеріалах справи фактичні дані, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено безпідставності набуття майна відповідачем, а ТДВ «Запорізький хлібзавод № 3» зберігає спірне майно за наявності на те правових підстав.

З огляду на наведені вище обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ КАРГІЛЛ" відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.03.2024 року.

Суддя Ю.О.Підченко