Рішення

від 20.02.2024 по справі 5002-4/626.1-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2024 р. м. Київ Справа № 5002-4/626.1-2008 (911/603/23)

за заявою Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 47; код ЄДРПОУ 14309008)

до відповідача Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 36; код ЄДРПОУ 21655998)

про визнання недійсними додаткових угод до договору комісії та стягнення коштів

у відокремленому провадженні в межах справи № 5002-4/626.1-2008

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Драккар» (01023, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 8, кв. 22; код ЄДРПОУ 32045063)

до Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 47; код ЄДРПОУ 14309008)

про банкрутство

Суддя Наріжний С.Ю.

За участю секретаря Ворка Л.О.

За участю представників сторін:

від ВАТ «ФСК «Море»: адвокат Колесник О.І.;

від ДК «Укрспецекспорт»: адвокат Попічко Р.Р.; адвокат Сингаївська О.А.

ВСТАНОВИВ:

у провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 5002-4/626.1-2008 за заявою ТОВ «Компанія «Драккар» до Боржника ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 12.01.2008 порушено провадження у даній справі та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.01.2016 справу № 5002-4/626.1-2008 прийнято до провадження судді Наріжного С.Ю.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.05.2022 введено у справі № 5002-4/626.1-2008 процедуру санації строком на 12 місяців; керуючим санацією Боржника призначено арбітражного керуючого Марченка Р.В.

На даний час у справі триває процедура санації.

24.02.2023 до суду надійшла заява ВАТ «ФСК «Море» від 01.02.2023 б/№ (вх. № 532/23) до ДК «Укрспецекспорт» про визнання недійсними додаткових угод до договору комісії та стягнення коштів.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду вказана позовна заява передана судді Наріжному С.Ю. для розгляду в межах справи № 5002-4/626.1-2008 про банкрутство ВАТ «ФСК «Море», присвоєно єдиний унікальний номер справи № 5002-4/626.1-2008 (911/603/23).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.03.2023 заяву ВАТ «ФСК «Море» від 01.02.2023 б/№ до ДК «Укрспецекспорт» про визнання недійсними додаткових угод до договору комісії та стягнення коштів прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження у відокремленому провадженні в межах справи № 5002-4/626.1-2008 про банкрутство ВАТ «ФСК «Море»; підготовче засідання призначено на 04.04.2023; встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзив, відповіді на відзив та заперечень.

Ухвалою суду від 23.03.2023 продовжено Відповідачу строк на подачу відзиву на позов.

30.03.2023 до суду надійшов відзив Відповідача від 29.03.2023 № USE-13.3-2785 (вх. № 6126/23) на позовну заяву.

В судовому засіданні 04.04.2023 постановлено протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відкладення підготовчого засідання на 09.05.2023.

02.05.2023 до суду надійшла заява Позивача від 28.04.2023 б/№ (вх. № 8547/23) про зміну підстав позовних вимог.

В судовому засіданні 09.05.2023 постановлено протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відкладення підготовчого засідання на 30.05.2023.

В судовому засіданні 30.05.2023 оголошено перерву до 11.07.2023.

26.06.2023 до суду надійшов відзив Відповідача від 23.06.2023 № USE-13.3-5553 (вх. № 12427/23) на позовну заяву (в редакції від 28.04.2023).

В судовому засіданні 11.07.2023 постановлено протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відкладення підготовчого засідання на 05.09.2023.

05.09.2023 до суду надійшло клопотання Відповідача від 04.09.2023 № USE-13.3-7748 (вх. № 16793/23) про витребування доказів.

05.09.2023 до суду надійшли письмові пояснення Відповідача від 04.09.2023 № USE-13.3-7747 (вх. № 16794/23) по суті спору.

05.09.2023 в судовому засіданні розглянуто клопотання Відповідача про витребування доказів.

Зокрема, Відповідач в клопотанні просить суд визнати поважними причини пропуску строку на заявлення клопотання про витребування доказів та поновити строк; витребувати у АТ «Ощадбанк» та АБ «Укргазбанк» копії виписок по рахунках ВАТ «ФСК «Море» за період з 01.01.2018 по 31.12.2021.

Відповідач зазначає, що запитувана інформація необхідна для додаткового обґрунтування доводів Відповідача, проте враховуючи, що ця інформація містить банківську таємницю, Відповідач позбавлений можливості отримати її самостійно.

Пропуск строку на подачу клопотання про витребування доказів Відповідач обґрунтовує тим, що відомості щодо фінансового стану Позивача стали відомі Відповідачу від АТ «УОП» у кінці серпня 2023 року. При цьому Відповідач посилається на лист ДК «Укроборонпром» від 07.11.2018. Водночас Відповідачем не надано доказів на підтвердження заявлених доводів стосовно обізнаності з відповідною інформацією саме з серпня 2023 року.

Згідно ч. 1 ст. 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Частинами 1-3 статті 80 ГПК України встановлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

За наслідком розгляду клопотання Відповідача суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку на подачу клопотання про витребування доказів, у зв`язку з недоведеністю поважності причин пропуску такого строку.

Таким чином клопотання Відповідача про витребування доказів залишене судом без задоволення, про що в судовому засіданні 05.09.2023 постановлено протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати.

В судовому засіданні 05.09.2023 постановлено протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження і призначення судового засідання для розгляду справи по суті на 26.09.2023.

19.09.2023 до суду надійшли письмові пояснення Позивача від 13.09.2023 б/№ (вх. № 17835/23) по суті справи.

В судовому засіданні 26.09.2023 постановлено протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відкладення розгляду справи на 17.10.2023.

В судовому засіданні 17.10.2023 за результатом заслуховування доводів сторін постановлено протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про повернення до стадії підготовчого провадження та призначення підготовчого засідання на 07.11.2023.

06.11.2023 до суду надійшли додаткові письмові пояснення Позивача від 03.11.2023 б/№ (вх. № 20911/23) по суті справи.

07.11.2023 до суду надійшла заява Відповідача від 07.11.2023 № USE-13.3-9846 (вх. № 20997/23) про відвід експерта.

07.11.2023 до суду надійшли додаткові письмові пояснення Відповідача від 07.11.2023 № 40к-2023 (вх. № 20998/23) по суті справи, з доданими доказами.

В судовому засіданні 07.11.2023 постановлено протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відкладення підготовчого засідання на 28.11.2023.

28.11.2023 судове засідання не відбулось з підстав перебування судді Наріжного С.Ю. на лікарняному, у зв`язку з чим ухвалою суду від 13.12.2023 повідомлено учасників у справі про призначення підготовчого засідання на 16.01.2024.

10.01.2024 до суду в підсистемі «Електронний суд» надійшли додаткові письмові пояснення Відповідача від 09.01.2024 б/№ (вх. № 228/24) по суті справи.

12.01.2024 до суду в підсистемі «Електронний суд» надійшла відповідь Відповідача від 11.01.2024 б/№ (вх. № 345/24) на заперечення Позивача по справі.

В судовому засіданні 16.01.2024 судом розглянуто клопотання Відповідача від 07.11.2023 про залучення доказів до справи, а саме Висновку судових експертів від 06.11.2023 № 214/11/60-23-24/11-01/2023 за результатом комісійної судової економічної експертизи.

В обґрунтування клопотання Відповідач зазначає, що ним поставлено під сумнів наданий Позивачем разом з позовною заявою Висновок експерта щодо аналізу фінансового стану ВАТ «ФСК «Море» та подано заяву про відвід експерта Терещука А.С., який склав даний висновок.

У зв`язку з цим Відповідачем було замовлено комісійну судову економічну експертизу, за результатом виконання якої судовими експертами Шульгою Л.Д. та Барановою Ю.Г. було складено Висновок від 06.11.2023 № 214/11/60-23-24/11-01/2023.

Відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку на подання вказаного доказу, зокрема у зв`язку з тим, що з 17.10.2023 розгляд даної справи здійснюється на стадії підготовчого провадження, на якій, зокрема, підлягає вирішенню питання щодо судової експертизи.

За результатом розгляду вказаного клопотання суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення Відповідачу строку на подання доказу, у зв`язку з чим в судовому засіданні 16.01.2024 постановлено протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про задоволення клопотання Відповідача від 07.11.2023 про залучення до справи Висновку судових експертів за результатом комісійної судової економічної експертизи.

В судовому засіданні 16.01.2024 оголошено перерву до 30.01.2024.

В судовому засіданні 30.01.2024 судом розглянуто заяву Відповідача від 07.11.2023 про відвід експерта Терещука А.С.

В обґрунтування заяви Відповідач зазначає, що наданий Позивачем разом з позовною заявою Висновок експерта від 01.02.2023 щодо аналізу фінансового стану ВАТ «ФСК «Море» складений експертом Терещуком А.С.

Водночас Відповідачем із загальнодоступної в мережі інтернет інформації стало відомо, що Терещук А.С. є радником в АО «Юридична фірма «Ілляшев та Партнери».

При цьому, ВАТ «ФСК «Море», яке є Позивачем у даній справі, перебуває в процедурі банкрутства на стадії санації; обов`язки керуючого санацією покладені на арбітражного керуючого Марченка Р.В.

Разом з тим, Марченко Р.В. є старшим партнером в АО «Юридична фірма «Ілляшев та Партнери», отже Терещук А.С. не може брати участь у даній справі в якості експерта, оскільки перебуває в службовій залежності від Марченка Р.В. , який одночасно виконує повноваження органів управління Позивача.

Відтак Відповідач вважає наявними підстави для відводу експерта Терещука А.С. від участі у даній справі, а складений ним висновок не може прийматись судом до розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 37 ГПК України, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач не можуть брати участі у розгляді справи та підлягають відводу (самовідводу) з підстав, зазначених у статті 35 цього Кодексу. Експерт, спеціаліст, перекладач не може брати участі у розгляді справи, якщо він перебував або перебуває в службовій або іншій залежності від учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

З підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи (ч. 2 ст. 38 ГПК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 101 ГПК України, за заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.

В ході підготовчого засідання представником Позивача не було спростовано вказаних доводів Відповідача щодо обставин ймовірного спільного працевлаштування Марченка Р.В. та Терещука А.С .

За результатом розгляду заяви Відповідача про відвід експерта Терещука А.С. від участі у даній справі, суд дійшов висновку про наявність сумнівів в об`єктивності складеного звіту про фінансовий стан підприємства (висновку експерта), зокрема враховуючи зазначені вище обставини ймовірного спільного працевлаштування Марченка Р.В. та Терещука А.С .

У зв`язку з цим в судовому засіданні 30.01.2024 судом постановлено протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відвід експерта Терещука А.С. від участі у даній справі, отже складений ним Висновок експерта від 01.02.2023 щодо аналізу фінансового стану ВАТ «ФСК «Море» не приймається судом до розгляду.

В судовому засіданні 30.01.2024 постановлено протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження і призначення судового засідання для розгляду справи по суті на 20.02.2024.

09.02.2024 до суду надійшло клопотання Позивача від 08.02.2023 б/№ (вх. № 1882/24) про залучення до справи письмових заперечень від 23.11.2023 проти клопотання Відповідача від 07.11.2023 про залучення доказів. Аналогічне клопотання подане Позивачем до суду 16.02.2024 за допомогою підсистеми «Електронний суд».

20.02.2024 в судове засідання з`явились представники Позивача і Відповідача.

Представник Позивача зазначив, що подані ним клопотання від 08.02.2024 та від 16.02.2024 стосуються письмових заперечень від 23.11.2023, які ним помилково не були скеровані до суду в листопаді 2023 року.

Дослідивши вказані клопотання про залучення матеріалів до справи суд дійшов висновку про відмову у їх задоволенні, як таких, що подані з пропуском строку без обґрунтування поважності причин пропуску.

В судовому засіданні 20.02.2024 представник Позивача позовні вимоги підтримав і просив суд задовольнити позов повністю.

В позовній заяві Позивач просить суд:

- визнати недійсними Додаткові угоди № 1 від 27.11.2018, № 2 від 19.02.2019, № 3 від 05.03.2019, № 5 від 23.01.2020 та № 6 від 06.07.2020 до Договору комісії № USE-16.3-133-Д/К-18 від 13.09.2018, укладені між ВАТ «ФСК «Море» та ДК «Укрспецекспорт»;

- стягнути з ДК «Укрспецекспорт» на користь ВАТ «ФСК «Море» кошти в розмірі 262684,88 доларів США, що станом на 01.02.2023 еквівалентно 9606018,30 грн.

Узагальнені доводи Позивача (згідно заяви про зміну підстав позову) є наступними.

13.09.2018 між Позивачем (комітент) та Відповідачем (комісіонер) укладено Договір комісії № USE-16.3-133-Д/К-18, відповідно до умов якого комісіонер зобов`язався за дорученням комітента за плату вчинити правочин з продажу обладнання та запасних частин до Корабля проекту 958, по номенклатурі, кількості та ціні згідно Додатку № 1 до цього Договору, від свого імені за рахунок комітента.

В ході виконання Договору комісії сторонами було укладено низку додаткових угод, зокрема Додаткові угоди № 1 від 27.11.2018, № 2 від 19.02.2019, № 3 від 05.03.2019, № 5 від 23.01.2020 та № 6 від 06.07.2020.

Позивач стверджує, що вказані додаткові угоди були вчинені з грубим порушенням інтересів ВАТ «ФСК «Море», а також вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме: 1) укладені під впливом тяжких обставин для ВАТ «ФСК «Море»; 2) укладені з перевищенням повноважень (без дозволу розпорядника майна, який обов`язково мав бути отриманий керуючим санацією).

Укладення додаткових угод під впливом тяжкої обставини Позивач обґрунтовує тим, що ВАТ «ФСК «Море» з 2008 року перебуває в процедурі банкрутства; з початку 2014 року та на даний час, територія, де знаходяться виробничі потужності Позивача (АР Крим) є тимчасово окупованою російською федерацією.

Враховуючи необхідність дотримання строків виконання Позивачем зобов`язань за Договором комісії та відсутність у Позивача коштів, за рахунок яких можливо було б виконувати зобов`язання за договорами комісії, для належного забезпечення виробничого процесу та вчасної передачі продукції на комісію, Позивач вимушений був укласти Додаткові угоди 1-3, 5, 6 до Договору комісії на вкрай невигідних для підприємства умовах, які, фактично, позбавили ВАТ «ФСК «Море» частини коштів, які воно мало отримати, виходячи з умов Договору комісії.

Позивач стверджує, що внаслідок укладення Додаткових угод 1-3, 5, 6 до Договору комісії, ВАТ «ФСК «Море» недоотримало комісійної винагороди в загальній сумі 262684,88 доларів США (23070,00 долари США за Додатковою угодою 1, 15000,00 доларів США за Додатковою угодою 2, 114000,00 доларів США за Додатковою угодою 3, 105000,00 доларів США за Додатковою угодою 5 та 5614,88 доларів США за Додатковою угодою 6).

Перевищення керуючим санацією повноважень, як підставу позову, Позивач обґрунтовує тим, що оспорювані Додаткові угоди 1-3, 5, 6 до Договору комісії фактично є правовідносинами поручительства (зокрема, делькредере), отже укладення керуючим санацією Боржника вказаних Додаткових угод в силу ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимагало погодження з розпорядником майна.

Враховуючи викладене вище Позивач вважає наявними підстави для визнання недійсними Додаткових угод 1-3, 5, 6 до Договору комісії та стягнення з Відповідача грошових коштів в порядку ст. 1212 ЦК України (повернення виконаного за недійсним правочином) в загальній сумі 262684,88 доларів США що станом на 01.02.2023 еквівалентно 9606018,30 грн.

Представники Відповідача в судовому засіданні заперечили проти задоволення позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позов, відзиві на уточнену позовну заяву (в редакції від 28.04.2023), а також додаткових письмових поясненнях, які подавались в ході підготовчого провадження.

Узагальнені доводи Відповідача є наступними.

Договір комісії № USE-16.3-133-Д/К-18 від 13.09.2018 виконаний сторонами в повному обсязі, що підтверджується відповідними звітами комісіонера № 1-22.

Відповідач стверджує про необґрунтованість доводів Позивача про укладення Додаткових угод 1-3, 5, 6 до Договору комісії під впливом тяжкої обставини та на вкрай невигідних умовах.

Зокрема Відповідач зазначає, що судом відповідно до ч. 7 ст. 101 ГПК України в ході підготовчого провадження вирішено не приймати до розгляду Висновок експерта від 01.02.2023 щодо аналізу фінансового стану ВАТ «ФСК «Море», який фактично є єдиним доказом, що покладений в основу обґрунтування даної підстави позову.

Крім того Відповідач посилається на Висновок судових експертів від 06.11.2023 № 214/11/60-23-24/11-01/2023 за результатом комісійної судової економічної експертизи і зазначає, що використання ВАТ «ФСК «Море» в період виконання Договору комісії коштів характеризується покращеними показниками фінансового стану, отже фінансовий стан Позивача не відповідає характеристикам скрутного фінансового становища.

Таким чином Відповідач вважає, що в період виконання Договору комісії Позивач не перебував під впливом тяжких для нього обставин (їх крайньої форми), з якими норми ст. 233 ЦК України пов`язують недійсність правочину.

При цьому сам по собі факт укладення Додаткових угод 1-3, 5, 6 до Договору комісії на умовах, які Позивач суб`єктивно та необґрунтовано вважає невигідними для себе, не є підставою для визнання вказаних Додаткових угод недійсними на підставі ст. 233 ЦК України.

Відносно доводів Позивача про те, що Додаткові угоди 1-3, 5, 6 є договорами поруки, отже потребували згоди розпорядника майна Боржника на їх укладення, Відповідач зазначає, що правовідносини сторін за змістом Додаткових угод 1-3, 5, 6 є за своєю правовою природою делькредере.

Відповідач наголошує, що делькредере не є різновидом поруки, оскільки різниця цих окремих видів правовідносин полягає в тому, що при поруці поручаються перед кредитором третьої особи за дії останньої, а при делькредере комісіонер поручається перед комітентом, який виступає для нього як кредитор, за виконання договору третьою особою, яка в свою чергу є боржником не комітента, а самого комісіонера.

Зокрема, у спірних правовідносинах сторін не Позивач ВАТ «ФСК «Море» поручався перед Відповідачем ДК «Укрспецекспорт», а навпаки ДК «Укрспецекспорт» як комісіонер, поручався перед ВАТ «ФСК «Море» як комітентом, за виконання третьою особою (покупцем) зобов`язань за Договором комісії.

Отже вказані правовідносини не потребували згоди розпорядника майна ВАТ «ФСК «Море» на укладення Додаткових угод 1-3, 5, 6 згідно ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Крім того Відповідач зауважив, що Додаткова угода № 5 від 23.01.2020 від імені комітента ВАТ «ФСК «Море» підписана безпосередньо арбітражним керуючим Марченком Р.В., що свідчить про обізнаність розпорядника майна Боржника з укладеними Додатковими угодами 1-3, 5, 6 до Договору комісії та їх умовами.

Враховуючи викладене вище Відповідач вважає спростовними доводи Позивача по суті позову, у зв`язку з чим на думку Відповідача позов не підлягає задоволенню.

Частинами 1, 2 статті 7 КУзПБ передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство, що дозволяє здійснювати ефективний судовий контроль щодо повернення майнових активів боржника у його розпорядження з метою відновлення платоспроможності такого боржника або належного формування ліквідаційної маси банкрута.

У судовому засіданні 20.02.2024, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Детально розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши доводи представників сторін та дослідивши подані докази, судом встановлено наступне.

13.09.2018 між ВАТ «ФСК «Море» (комітент, Позивач у справі) та ДК «Укрспецекспорт» (комісіонер, Відповідач у справі) було укладено Договір комісії № USE-16.3-133-Д/К-18, відповідно до умов якого (п. 1.1.) Комісіонер зобов`язався за дорученням Комітента за плату вчинити правочин з продажу обладнання та запасних частин до корабля проекту 958 (продукція) від свого імені за рахунок Комітента.

Згідно п. 1.2. Договору комісії, виступаючи від свого імені Комісіонер самостійно вчиняє зовнішньоекономічну угоду з третьою особою (Покупцем).

Відповідно до п. 5.1. Договору комісії, погоджена Комітентом ціна продукції складає 8083860,00 доларів США.

Пунктом 5.3. Договору комісії встановлено, що ціна продажу продукції покупцю встановлюється Комісіонером самостійно та повинна бути вище ціни, погодженої Комітентом.

На виконання умов Договору комісії Комісіонер уклав з іноземним покупцем зовнішньоекономічний контракт № USE-16.3-81-К/КЕ-18 від 13.09.2018 про поставку (продаж) на умовах експорту обладнання та запасних частин до корабля проекту 958 (Контракт).

Згідно з умовами Контракту ціна продажу продукції становить 8854300,55 доларів США.

В подальшому між Позивачем та Відповідачем було укладено низку Додаткових угод до Договору комісії, у т.ч. оспорювані Додаткові угоди 1-3, 5, 6.

Згідно з умовами вказаних Додаткових угод 1-3, 5, 6 Комісіонер (Відповідач) поручився перед Комітентом (Позивач) за виконання Покупцем грошового обов`язку за Контрактом з оплати продукції Позивача на загальну суму 7222307,62 доларів США та зобов`язався у разі невиконання Покупцем зазначеного грошового обов`язку сплатити Позивачу відповідну суму коштів в гривнях в розмірі гривневого еквіваленту суми валютних коштів, що не сплачені Покупцем, за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ на день оплати.

Також, згідно з умовами Додаткових угод 1-3, 5, 6 та відповідно до положень ст. 1013 ЦК України Позивач і Відповідач домовились про те, що за надання Відповідачем послуг Позивачу з поруки за виконання Покупцем його грошового обов`язку з оплати продукції за Контрактом Відповідачу встановлюється додаткова комісійна плата.

Загальна сума додаткової комісійної плати, що встановлена Відповідачу згідно з умовами Додаткових угод 1-3, 5, 6 становить гривневий еквівалент 262684,88 доларів США.

У зв`язку з виконанням умов Додаткових угод 1-3, 5, 6 Відповідач сплатив Позивачу на виконання наданої поруки загалом 167483247,45 грн власних коштів, що за курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на дати усіх переказів відповідних сум коштів поруки, становить еквівалент 7191886,62 доларів США.

На виконання умов Договору комісії та Контракту Покупцю поставлено продукцію Позивача на загальну суму 8854300,55 доларів США, на рахунок Відповідача зараховано 8854013,05 доларів США (банком утримано комісію у сумі 287,50 доларів США).

З отриманих від Покупця коштів Відповідачем на виконання умов Договору комісії та Додаткових угод 1-3, 5, 6 відраховано:

- 15347756,86 грн основної комісійної плати, що еквівалентно 647241,03 доларів США;

- 6524220,69 грн додаткової комісійної плати, що еквівалентно 240844,88 доларів США;

- гривневий еквівалент 122912,02 доларів США на відшкодування витрат, понесених Відповідачем при виконанні Договору комісії.

Позивачу (комітенту) Відповідачем (комісіонером) перераховано кошти у загальній сумі, еквівалентній 7843015,12 доларів США.

Вказані вище обставини виконання Договору комісії, Додаткових угод 1-3, 5, 6 до Договору комісії та пов`язаного з ними Контракту, підтверджуються звітами комісіонера № 1-22, які були прийняті комітентом.

Таким чином, Договір комісії виконаний сторонами в повному обсязі.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Згідно ст. 233 ЦК України, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв`язку з вчиненням цього правочину.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.08.2021 у справі № 754/16128/17 (провадження № 61-6436св21) зазначено, що «відповідно до частини першої статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. Правочин, який оспорюється на підставі статті 233 ЦК України, характеризується тим, що особа вчиняє його добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена вчинити правочин через тяжкі для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі. Підставами визнання правочину недійсним на підставі статті 233 ЦК України та предметом доказування у справі є: 1) наявність тяжкої обставини, в якій перебувала особа, що змусила її вчинити правочин; 2) правочин було вчинено на вкрай невигідних умовах. Тобто для визнання правочину недійсним на підставі частини першої статті 233 ЦК України необхідна сукупність вказаних умов. Такий висновок підтверджується вживанням законодавцем в частині першій статті 233 ЦК України сполучника «і», за допомогою якого відбувається поєднання вказаних умов. Встановлена статтею 233 ЦК України підстава недійсності правочину є сукупністю цих двох елементів - відсутність хоча б одного з них є ознакою знаходження відповідних правовідносин за межами сфери регулювання частини першої статті 233 ЦК України. Наявність тяжкої обставини, що змусила особу вчинити правочин, має довести сторона, яка такий правочин оспорює. Предметом доказування також є той факт, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було би вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Тяжкі обставини мають вплинути на особу таким чином, що спонукають її вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах. Умови мають бути очевидно невигідними для особи, яка уклала цей правочин, і бути наявними саме в момент вчинення правочину. Тяжкими обставинами можуть бути, зокрема, тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства особи, учасника правочину, та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Такі правочини мають дефекти волі і здійснюються за обставин, коли особа змушена вчинити правочин на вкрай невигідних для себе умовах. Виходячи із системного аналізу наведених норм, визнання правочину недійсним на підставі статті 233 ЦК України пов`язане із доведеністю наявності чи відсутності власного волевиявлення в особи на його вчинення на тих умовах, за яких був укладений правочин. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 березня 2021 року у справі № 369/13272/18-ц, від 12 березня 2021 року у справі № 295/17488/15-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі № 333/1238/16-ц, що свідчить про сталість судової практики щодо вирішення питання застосування правового механізму, передбаченого статтею 233 ЦК України».

В якості обґрунтування наявності тяжкої обставини для укладення Додаткових угод 1-3, 5, 6 до Договору комісії Позивач зазначає перебування в процедурі банкрутства і скрутне фінансове становище, посилаючись при цьому на Висновок експерта від 01.02.2023 щодо аналізу фінансового стану ВАТ «ФСК «Море».

Проте, як зазначено вище, судом відповідно до ч. 7 ст. 101 ГПК України в ході підготовчого провадження вирішено не приймати до розгляду вказаний Висновок експерта.

В той же час, відповідно до Висновку судових експертів від 06.11.2023 № 214/11/60-23-24/11-01/2023 за результатом комісійної судової економічної експертизи, використання ВАТ «ФСК «Море» в період виконання Договору комісії коштів характеризується покращеними показниками фінансового стану, отже фінансовий стан Позивача не відповідає характеристикам скрутного фінансового становища.

При цьому суд зазначає, що сам по собі факт перебування Позивача в судовій процедурі банкрутства не є підставою для висновку про наявність у Позивача тяжкої обставини (в розумінні ст. 233 ЦК України) при укладенні товариством господарських договорів.

Таким чином суд дійшов висновку про необґрунтованість і недоведеність тверджень Позивача про укладення Додаткових угод 1-3, 5, 6 до Договору комісії під впливом тяжкої обставини, отже вказані доводи Позивача відхиляються судом.

Відносно доводів Позивача про укладення Додаткових угод 1-3, 5, 6 до Договору комісії керуючим санацією без погодження з розпорядником майна Боржника, суд зазначає наступне.

До 31.05.2022 провадження у справі про банкрутство ВАТ «ФСК «Море» здійснювалося за спеціальною процедурою банкрутства з урахуванням положень ст. 53 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в ред., яка була чинна до 18.01.2013), а саме: повноваження керівника Боржника виконував керуючий санацією Кривенко В.В., повноваження розпорядника майна Боржника виконував арбітражний керуючий Марченко Р.В.

Відповідно до ч. 13 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в ред., яка була чинна до 18.01.2013), керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо: передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного капіталу господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином; одержання та видачі позик (кредитів), поручительства і видачі гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника; розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника.

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1013 ЦК України, комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Якщо комісіонер поручився за виконання правочину третьою особою, він має право на додаткову плату.

Частинами 1, 3 статті 1016 ЦК України передбачено, що комітент зобов`язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов`язку перед третьою особою. Комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).

З матеріалів справи судом встановлено, що спірні у даній справі правовідносини сторін за Додатковими угодами 1-3, 5, 6 до Договору комісії за своєю правовою природою не є порукою в розумінні ст. 553 ЦК України, яка вимагала погодження в порядку ч. 13 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в ред., яка була чинна до 18.01.2013), а є фактично відносинами делькредере, зокрема ДК «Укрспецекспорт» поручився перед ВАТ «ФСК «Море» за належне виконання Покупцем зобов`язань щодо оплати за Контрактом, а не Боржник ВАТ «ФСК «Море» надавав поруку третім особам.

Відтак судом в ході розгляду справи не встановлено порушення вимог ч. 13 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в ред., яка була чинна до 18.01.2013) під час укладення Додаткових угод 1-3, 5, 6 до Договору комісії.

Враховуючи викладене вище суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Позивача про визнання недійсними Додаткових угод № 1 від 27.11.2018, № 2 від 19.02.2019, № 3 від 05.03.2019, № 5 від 23.01.2020 та № 6 від 06.07.2020 до Договору комісії № USE-16.3-133-Д/К-18 від 13.09.2018, що укладені між ВАТ «ФСК «Море» та ДК «Укрспецекспорт».

Крім того, враховуючи, що позовна вимога про стягнення з Відповідача на користь Позивача коштів у розмірі 262684,88 доларів США, що еквівалентно 9606018,30 грн, є похідною від позовної вимоги про визнання недійсними Додаткових угод 1-3, 5, 6 до Договору комісії, яка залишена без задоволення, суд вважає відсутніми підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення коштів.

Згідно ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77, 79 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Крім того, суд, оцінивши доводи сторін в їх сукупності та дослідивши наявні в справі докази, враховує, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні (від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України») зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Враховуючи викладене вище суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Судовий збір, який підлягав сплаті за подачу позову, покладається судом на Позивача. Судом було надано Позивачу відстрочку сплати судового збору за подання позовної заяви у даній справі в сумі 157510,27 грн, зокрема до ухвалення рішення.

Відтак, за результатами розгляду справи стягненню з Позивача в доход Державного бюджету України підлягає судовий збір у сумі 157510,27 грн.

Керуючись ст. 129, 233, 238, 240, 241, 256 ГПК України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 47; код ЄДРПОУ 14309008) в доход Державного бюджету України 157510 (сто п`ятдесят сім тисяч п`ятсот десять) грн 27 коп. судового збору.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення 11.03.2024.

Суддя С.Ю. Наріжний