Рішення

від 04.03.2024 по справі 925/1517/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 року м.Черкаси справа № 925/1517/23

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, за участю секретаря судового засідання А.М.Буднік, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження розглянув справу за позовом Селянського (фермерського) господарства "Степ", Черкаська область, Звенигородський район, с.Сигнаївка, вул.Радянська,3

до відповідачів:

1) Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади, м.Шпола, вул.Лозуватська,59;

2) фізичної особи ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про визнання недійсним рішення ради, визнання права постійного користування земельною ділянкою, витребування земельної ділянки у постійне користування

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: Колотило Л.М. адвокат, за ордером;

від відповідача-1: Плосконос Ю.В. самопредставництво, в режимі ВКЗ;

від віповідача-2: Кравченко М.О. адвокат, за ордером.

Селянське (фермерське) господарство "Степ" звернулось в Господарський суд Черкаської області із позовом до Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади та фізичної особи ОСОБА_1 з вимогами:

визнати за Селянським (фермерським) господарством "Степ" право постійного користування земельною ділянкою площею 10,0000 га, призначеною для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 7125786400:023:001:0610 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ЧР №20-88 від 05.06.2001, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №88;

визнати недійсним рішення Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади від 04.04.2023 №35-28.27/ІХ "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 10,0000 га";

витребувати від ОСОБА_1 на користь Селянського (фермерського) господарства "Степ" у постійне користування для ведення фермерського господарства земельну ділянку загальною площею 10,0000 га, кадастровий номер 7125786400:03:001:0610, розташовану за межами с.Сигнаївка, Звенигородського району Черкаської області,

а також відшкодувати судові витрати.

Ухвалами суду: від 13.11.2023 позовну заяву Селянського (фермерського) господарства "Степ" залишено без руху для усунення недоліків; від 15.11.2023 - відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання суду на 14.12.2023; від 11.12.2023 задоволено заяву відповідача-1 від 08.12.2023 про участь представника у засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через систему "EasyCon"; від 14.12.2023 проведення підготовчого засідання відкладено на 22.12.2023; від 22.12.2023 задоволено клопотання відповідача-2, проведення підготовчого засідання відкладено на 16.01.2024; від 03.01.2024 задоволено клопотання відповідача-2 від 03.01.2024 про участь його представника у судовому засіданні у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через систему "EasyCon"; 16.01.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 01.02.2024.

16.01.2024 за вх.№832/24 до суду надійшло клопотання відповідача-2 про приєднання до матеріалів справи копій висновків постійної комісії з питання екології, охорони довкілля та регулювання земельних відносин щодо проекту рішення міської ради "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 10,0000 га" та "Про відмову СФ "Степ" у передачі земельної ділянки площею 10,0000 га у постійне користування" від 28.03.2023.

Ухвалою суду від 01.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у судове засідання 27.02.2024.

27.02.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 04.03.2024.

У судовому засіданні 04.03.2024 відповідно до ст.233 ГПК України оголошено та приєднано до справи вступну та резолютивну частини судового рішення.

Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини.

Гр. ОСОБА_2 звернувся в Шполянську районну державну адміністрацію з заявою про виділення йому земельної ділянки в межах Сигнаївської сільської ради для створення та ведення фермерського господарства. Утворення та ведення фермерського господарства без землі (земельної ділянки сільськогосподарського призначення) не є можливим по законодавству України.

За результатами розгляду заяви Розпорядженням Шполянської районної державної адміністрації №94 від 20.02.2001 ОСОБА_2 надано у постійне користування земельну ділянку площею 10,00 га для ведення товарного сільського господарського виробництва, яка розташована на території Сигнаївської сільської ради Шполянського району, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серія ЧР від 05.06.2001, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 88 (а.с. 10).

20.07.2001 відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №106091 Селянське (фермерське) господарства "Степ" зареєстровано як юридична особа за №31546086 (а.с.15).

Відповідно до п.1.2. Статуту СФГ "Степ" ОСОБА_2 є засновником та головою господарства. Членами господарства є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (п. 1.3. Статуту) (а.с. 11-14).

ІНФОРМАЦІЯ_1 засновник СФГ "Степ" ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Шполянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 12.05.2021, актовий запис №292 (а.с. 16).

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 27.04.2022 у справі №710/297/22 позовну заяву ОСОБА_3 (дружини померлого) до Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади про визнання права на майнові права та обов`язки засновника селянського (фермерського) господарства в порядку спадкування за заповітом задоволено повністю: визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на майнові права та обов`язки засновника (власника) селянського (фермерського) господарства "Степ" (код ЄДРПОУ 31546086, Черкаська область, Звенигородський район, с.Сигнаївка, вул.Радянська,3) (а.с. 17-18).

01.09.2022 на підставі вищевказаного рішення суду ОСОБА_3 вступила у майнові права засновника та керівника СФГ "Степ" (виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.09.2022 №420233779070, а.с.19).

20.10.2022 здійснено внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в частині зміни засновника та керівника СФГ "Степ" на ОСОБА_6 (виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.11.2022 №174709435729, а.с.20).

Спірна земельна ділянка знаходиться в постійному користуванні за цільовим призначенням у Селянського (фермерського) господарства "Степ" безперервно і в останнього не вилучалась. Заборгованість по внесенню обов`язкових платежів у позивача перед бюджетом відсутня, що підтверджується інформацією Головного управління ДПС у Черкаській області та податковими деклараціями господарства за період 2020- 2023 роки.

Тобто спірна земельна ділянка у користуванні Селянського (фермерського) господарства "Степ" площею 10,00 га є належно сформованою та зареєстрованою в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 7125786400:03:001:0610. Вказана ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення з кодом "01.02 Для ведення фермерського господарства" 001.01 Рілля"" та з 26.09.2019 є землею комунальної форми власності (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.12.2022 №НВ-9906560072022, а.с. 21-22).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23.12.2022 №318625077, земельна ділянка з кадастровим номером 7125786400:03:001:0610 площею 10,00 га перебуває у комунальній власності, власник з 25.05.2021 Шполянська міська рада об`єднаної територіальної громади (а.с. 23).

Про перебування спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення в постійному користуванні СФГ "Степ" достеменно відомо Шполянській міській раді об`єднаної територіальної громади, оскільки рада вчиняла дії по інвентаризації земельних ділянок, вносила реєстраційні дані в Державний реєстр прав на нерухоме майно тощо.

З метою врегулювання розбіжностей в обліках керівник ФГ "Степ" письмово звернувся в Шполянську міську раду з заявою від 24.01.2023 про припинення права користування спірною земельною ділянкою за померлим ОСОБА_2 та про передачу в постійне користування спірної ділянки фермерському господарству "Степ" (а.с. 81), оскільки дана земельна ділянка є основою фермерського господарства "Степ".

Натомість, переоцінивши волевиявлення та суть заяви СФГ "Степ", своїм рішенням від 04.04.2023 за №35-28.27\ІХ Шполянська міська рада об`єднаної територіальної громади припинила право постійного користування земельною ділянкою площею 10,00 га, кадастровий номер 7125786400:03:001:0610, розташованої за межами с.Сигнаївка Звенигородського району Черкаської області у зв`язку із смертю гр. ОСОБА_2 , з одночасним зарахуванням земельної ділянки до земель запасу. Рада визнала таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 10,00 га, яка розташована за межами с.Сигнаївка Звенигородського району Черкаської області, виданий гр. ОСОБА_2 , що зареєстрований 05.06.20021 за №88 (а.с.53). Докази належного повідомлення заявника (позивача) про прийняте рішення у відповідача-1 відсутні.

Рішенням від 04.04.2023 за №35-28.29\ІХ Шполянська міська рада об`єднаної територіальної громади вирішила з публічних торгів продати право оренди на земельну ділянку для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 7125786400:03:001:0610, загальною площею 10,000 га, що знаходиться за межами с. Сигнаївка Звенигородського району Черкаської області (а.с.54).

Рішенням Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади від 09.06.2023 за №39-46.6\ІХ внесено зміни до рішення Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади від 04.04.2023 за №35-28.29\ІХ "Про проведення земельних торгів у формі електронного аукціону щодо продажу права оренди на земельну ділянку площею 10.0000 га" (а.с.55).

23.05.2023 було проведено аукціон з продажу лоту №LRE001-UA-20230420-97057 право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 10,0000га, кадастровий номер 7125786400:03:001:0610, розташованої за адресою: Черкаська область, Звенигородський район, за межами с.Сигнаївка, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення для ведення фермерського господарства, за результатами якого між Шполянською міською радою об`єднаної територіальної громади (орендодавець) та гр. ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі від 16.06.2023 №426 (а.с.56). Відповідно до умов вказаного договору орендодавець на підставі рішення Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади від 09.06.2023 №39-46.6\ІХ "Про внесення змін до рішення Шполянської міської ради від 04.04.2023 № 35-28.29\ІХ "Про проведення земельних торгів у формі електронного аукціону щодо продажу права оренди на земельну ділянку площею 10.0000 га" та протоколу про результати земельних торгів №LRE001-UA-20230420-97057 від 23.05.2023 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 10,0000 га для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 7125786400:03:001:0610, яка розташована за межами с.Сигнаївка Звенигородського району Черкаської області (п.1.1); цільове призначення земельної ділянки (земельних ділянок): для ведення фермерського господарства код 01.02 КВЦПЗ (Класифікатор видів цільового призначення земель, додаток 59 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ 17.10.2012 №1051). Категорія земель землі сільськогосподарського призначення (п.5.1).

Факт передачі земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_1 підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 16.06.2023 (а.с.61 зворот) від Шполянської міської ради.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27.09.2023 №348264865 право оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 7125786400:03:001:0610 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі 04.07.2023 (а.с.62).

Позбавлення Шполянською міською радою Селянського (фермерського) господарства "Степ" права постійного користування спірною земельною ділянкою 10,00 га стали причиною звернення останнього в Господарський суд Черкаської області за захистом порушеного права та його відновлення.

Відповідач-1 позовні вимоги заперечив та просив у позові відмовити. Наполягає на добровільній відмові керівника СФГ "Степ" від спірної земельної ділянки. Вказав на дотримання органом місцевого самоврядування чинного земельного законодавства та процедури припинення користування земельною ділянкою. Подано письмовий відзив на позов з додатками (а.с. 77-84 з доказами направлення учасникам). Відповідач вважає, що письмове звернення керівника СФГ "Степ" від 24.01.2023 до Шполянської міської ради про припинення права користування спірною земельною ділянкою за гр. ОСОБА_2 та суть позовних вимог у даній справі - протирічать один одному.

При цьому відповідач-1 не надає доказів вилучення у позивача Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою (а.с. 10).

Відповідач-2 доводи відповідача-1, викладені у запереченні на позов, підтримав та вказав на отримання спірної ділянки в користування за результатами проведеного аукціону. Суд звертає увагу, що відповідач-2 не заперечує проти позову і вимог позивача, не доводить правомірності своїх дій, а підтримує заперечення відповідача-1 в судовому засіданні.

Інших доказів та документів не подано.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно положень Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням режиму воєнного стану та ймовірності повітряної тривоги в місті Черкаси у господарському суді встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.

Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Суд відзначає, що у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантується "процесуальна" справедливість, тобто змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) "Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece" від 06.07.2010 №54111/07).

Згідно ч.3 ст.5 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст.13 Цивільного кодексу України передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України (положення якої кореспондуються з положеннями ст.20 Господарського кодексу України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Юридичний статус учасників даного провадження:

Позивач є самостійною юридичною особою та суб`єктом господарювання на рину товарного сільськогосподарського виробництва України, з присвоєнням ідентифікаційного коду, з визначенням видів діяльності, з внесенням реєстраційних даних в ЄДРПОУ. Діяльність позивача регламентована приписами Закону України "Про фермерське господарство", нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України (в частині використання земельної ділянки) та Податкового кодексу України (в частині внесення плати за землю).

Відповідач-1 є самостійною юридичною особою, органом місцевого самоврядування, з присвоєнням ідентифікаційного коду, з визначенням видів діяльності, з внесенням реєстраційних даних в ЄДРПОУ. Діяльність відповідача-1 регламентована нормами Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Органи влади та місцевого самоврядування можуть діяти лише в спосіб, визначений законами України, і не інакше - приписи ст.19 Конституції України як норми прямої дії. Доведення правомірності своїх дій стосовно вирішення письмового звернення позивача та припинення його права постійного користування спірною земельною ділянкою лежить повністю на відповідачеві-1.

Відповідач-2 у спірних правовідносинах виступає як фізична особа-громадянин, що отримав в оренду земельну ділянку комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (створення фермерського господарства) за результатами аукціону. Згідно з витягом з ЄДРПОУ відповідач-2 зареєстрований як фізична особа-підприємець з визначеними видами діяльності, в яких відсутні види діяльності, пов`язані з товарним сільськогосподарським виробництвом чи обробітком земель (а.с.65). Відповідачем-2 не створено фермерське господарство і такі реєстраційні дії не проведено.

Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ положення ст.93 ЦК України.

Предмет спору у справі:

Судом відкрито провадження з предметом позову про: 1) визнання права постійного користування земельною ділянкою, 2) визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, 3) витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного користування.

Позивач вказує, що за приписами частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; д) застосуванням інших, передбачених законом, способів.

Щодо вимоги про визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою:

Згідно із ч.1 ст. 51 ЗК України (у редакції, чинній на момент надання земельної ділянки гр. ОСОБА_2 ) громадяни, які виявили бажання утворити та вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень ст.7 ЗК України (у редакції, чинній на момент надання земельної ділянки гр. ОСОБА_2 та створення СФГ "Степ") користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Частиною 1 статті 23 ЗК України (у редакції, чинній на момент надання земельної ділянки гр. ОСОБА_2 та створення СФГ "Степ") передбачалося, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Зі змісту зазначеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки гр. ОСОБА_2 , спірна земельна ділянка державної власності на праві постійного землекористування для ведення селянського (фермерського) господарства надавалась не як громадянину України чи фізичній особі, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства як господарюючого суб`єкта.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 ЗУ "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на момент створення СФГ "Степ") після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, або Державного акта на право постійного користування землею, або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Суд підкреслює, що чинним законодавством на момент утворення СФГ "Степ" було передбачено одержання земельної ділянки в користування як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ, як юридичної особи. Водночас одержання громадянином Державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто, закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку в товарному сільськогосподарському виробництві, надану йому в користування для ведення СФГ, - без створення такого СФГ.

Суд вважає, що титульним та постійним землекористувачем спірної земельної ділянки площею 10,00 га за межами с. Сигнаївка станом на 2023 було СФГ "Степ", утворене та зареєстроване в ЄДРПОУ в належний спосіб. Протиправного чи самовільного використання господарством спірної земельної ділянки відповідачем (міською радою) не доведено.

З метою приведення тривалих господарських відносин у відповідність до чинного земельного законодавства позивач письмово 24.01.2023 звернувся в Шполянську міську раду як до власника землі з клопотанням припинити право користування спірною земельною ділянкою за померлою особою гр. ОСОБА_2 та переоформити право постійного користування цією ділянкою за СФГ "Степ" (а.с. 81).

Суд зазначає, що міська рада, діючи всупереч інтересам заявника та з порушенням чинного законодавства (що має ознаки зловживання правом і є неприпустимим з боку органу місцевого самоврядування відповідно до приписів ст. 13 ЦК України) переоцінила письмове звернення позивача та вважає це звернення як відмову від використання спірної земельної ділянки 10,00 га фермерським господарством, що протирічить волевиявленню заявника, суті відносин та господарському інтересу Селянського (фермерського) господарства "Степ" та призвело до судового розгляду спору та необхідності захисту позивачем та відновлення свого порушеного права від втручання органу місцевого самоврядування (власника спірної земельної ділянки).

Щодо вимоги позивача про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування від 04.04.2023 №35-28.27\ІХ "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 10,0000 га".

Відповідно до статті 19 Конституції України як норми прямої дії органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не інакше.

Законодавець у ч.3 ст.24 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" визначив, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Внаслідок змін земельного законодавства та проведення адміністративної реформи в Україні відповідач-1 Шполянська міська рада об`єднаної територіальної громади з 26.09.2019 є власником спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення за межами с. Сигнаївка (а.с. 21); спору в цій частині немає.

Шполянська міська рада як власник спірної земеьної ділянки, в межах своїх дискреційних повноважень, з урахуванням висновків земельної комісії, без з`ясування дійсних обставин і взаємовідносин сторін та попередження негативних наслідків для позивача, без належного повідомлення титульного землекористувача СФГ "Степ" про розгляд його заяви від 24.01.2023, на сесії 04.04.2023 прийняла оспорюване рішення №35-28.27\ІХ "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 10,0000 га".

Відповідно до ч.1 ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Частиною 1 статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Законодавець визначився, що право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві. Ці підстави мають вичерпний характер і не підлягають розширеному тлумаченню. Тому орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК України, на що звернув увагу Верховний Суд у своїх правових висновках - пункт 7.28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №906/392/18.

Тому всі дії органу місцевого самоврядування, спрямовані на припинення права користування земельною ділянкою належного користувача поза межами підстав, закріплених у земельному законодавстві, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою, на які міститься посилання в оспорюваному рішенні Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади, - закріплені у ст.141 ЗК України. Серед підстав, передбачених у даній статті (у редакції, чинній на момент прийняття рішення), вказано: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії; припинення права користування надрами у разі закінчення встановленого спеціальним дозволом на користування надрами строку користування надрами (у разі передачі земельної ділянки державної, комунальної власності користувачу надр для здійснення діяльності з користування надрами).

Серед вичерпного переліку підстав, передбачених ст.141 ЗК Україна, така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника СФГ - відсутня.

За вказаних обставин спірне рішення органу місцевого самоврядування (власника землі) не може вважатися таким, що прийняте на підставі закону та відповідає вимогам закону і волевиявленню заявника, оскільки господарська діяльність СФГ "Степ" на момент прийняття спірного рішення Шполянською міською радою - не припинилася. Інші підстави припинення права постійного користування земельною ділянкою, закріплені в ст.141 ЗК України - також були відсутні.

З оспорюваного рішення Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади від 04.04.2023 вбачається, що його прийнято з посиланням, крім ст. 141, ще й на приписи ст. 12 ЗК України, п. 34 ст. 26, ст. 59 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", які регламентують повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність та користування, підстави припинення користування земельними ділянками та повноваження рад щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, прийняття актів та здійснення правомочностей органами місцевого самоврядування. Тобто перелічені в рішення приписи чинного законодавства не містять підстав припинення права постійного користування земельною ділянкою для позивача СФГ "Степ".

Суд дійшов обґрунтованого висновку, що Шполянська міська рада об`єднаної територіальної громади, приймаючи рішення від 04.04.2023 №35-28.27\ІХ "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 10,0000 га", діяла всупереч вимогам Закону, а саме приписів ст. 141 ЗК України, оскільки відсутні законодавчо визначені підстави для позбавлення СФГ "Степ" земельної ділянки шляхом припинення права постійного користування цією земельною ділянкою, яке виникло у СФГ "Степ" з моменту державної реєстрації фермерського господарства та набуття ним прав та обов`язків юридичної особи.

Оскільки право користування земельною ділянкою, отриманою громадянином - засновником для ведення селянського (фермерського) господарства (СФГ), є правом на майно у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому це право є таким, що підпадає під її захист.

Оцінюючи прийняття Шполянською міською радою спірного рішення від 04.04.2023 №35-28.27\ІХ "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 10,0000 га" через призму статті 1 Першого протоколу до Конвенції, суд вказує на його невідповідність вимогам чинного земельного законодавства, що свідчить про непропорційне (неправомірне) втручання Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади у право позивача на постійне користування спірною земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та порушує стабільність суспільних відносин по відкритому оплатному використанню земельної ділянки в адміністративних межах територіальної громади.

Відповідно всі дії Шполянської міської ради, виконані та вчинені на підставі нечинного рішення від 04.04.2023 №35-28.27\ІХ "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 10,0000 га" є похідними діями та не породжують ніяких прав для набувачів таких прав.

Щодо позовної вимоги заявника про витребування у своє постійне користування спірної земельної ділянки з володіння гр. ОСОБА_1 , суд зазначає таке.

Відповідно до закріпленого законодавцем у ст.387 ЦК України правила, власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Такі ж саме права має законний володілець майна.

Одним із передбачених ЦК України способів захисту порушених прав є віндикація, а саме витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника.

Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч.1 ст.388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником (у даному випадку титульного володільця) договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч.1 ст.388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Вибуття земельної ділянки з постійного користування (володіння) на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування, яке визнане судом недійсним, слід вважати таким, що вибуло з володіння позивача поза його волею.

При цьому, власник (титульний володілець) з дотриманням вимог ст.ст.387, 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача

Отже, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику (титульному володільцю) як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

Майно вибуло з постійного володіння позивача поза його волею, за рішенням Шполянської міської ради від 04.04.2023 №35-28.27\ІХ про припинення права користування, внаслідок укладення договору з гр. ОСОБА_1 за результатами аукціону між відповідачами та передачею земельної ділянки другому відповідачу в оренду за актом приймання-передачі, з подальшою державною реєстрацією за другим відповідачем права оренди на спірну земельну ділянку.

Суд критично оцінює правомірність набуття відповідачем-2 права оренди спірною земельною ділянкою з мотивів неправомірності припинення для позивача права постійного користування земельною ділянкою площею 10,00 га, відсутності актів передачі спірної ділянки від позивача до Шполянської міської ради, відсутності належних повідомлення Шполянською міською радою позивача про припинення права постійного користування спірною ділянкою, наявності обтяжень спірної земельної ділянки правами позивача.

Статус спірної земельної ділянки: земельна ділянка площею 10,00 га є належно сформованою та зареєстрованою в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 7125786400:03:001:0610. Вказана ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення з кодом "01.02 Для ведення фермерського господарства" 001.01 Рілля"" та з 26.09.2019 є землею комунальної форми власності (витяг з кадастру, а.с. 21-22). Власник ділянки - Шполянська міська рада. Право комунальної власності на дану спірну ділянку не оспорюється та не поставлено учасниками спору під сумнів.

Застосування судом норм права до спірних відносин:

19.06.2003 законодавцем було прийнято новий ЗУ "Про фермерське господарство" №937-IV, яким ЗУ "Про селянське (фермерське) господарство" №2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 ЗУ "Про фермерське господарство" вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 зазначеного Закону право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (ст. 8 ЗУ "Про фермерське господарство").

Отже, відповідно до чинного на даний час законодавства можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №320/5724/17.

З аналізу приписів ст.ст. 1, 5, 7, 8 ЗУ "Про фермерське господарство" вбачається, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Таким чином, як за нормами ЗУ "Про селянське (фермерське) господарство" (чинного на момент створення СФГ "Степ"), так і за нормами чинного ЗУ "Про фермерське господарство" визначено, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на підставі закону набуває як правомочності володіння, користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/989/18. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц (провадження №14-533цс18). Аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №615/2197/15-ц, від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі №317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі №606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі №677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі №272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі №704/29/17-ц, 16.01.2019 у справі №695/1275/17 та у справі №483/1863/17, від 27.03.2019 у справі №574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі №628/776/18.

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з визначених підстав, закріплених у законодавстві, і розширеному тлумаченню ці підстави не підлягають.

Право постійного землекористування, яке є безстроковим, може бути припинено лише з підстав, передбачених у ст. 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Так, ст.141 ЗК України (у редакції, чинній на момент смерті гр. ОСОБА_2 ) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини, передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 27 ЗК України (у редакції, чинній на момент надання земельної ділянки гр. ОСОБА_2 та створення СФГ "Степ") право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

У земельному законодавстві України (як чинному на момент створення СФГ "Степ", так і на даний час) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника СФГ - відсутня.

Тому одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ - є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, може бути лише припинення діяльності відповідного фермерського господарства з внесенням відповідних реєстраційних даних в ЄДРПОУ.

Тобто у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/989/18.

Після отримання громадянином ОСОБА_2 , як головою та засновником СФГ "Степ", Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, останнім засновано СФГ "Степ", яке 20.07.2001 зареєстроване як юридична особа з внесенням відповідних реєстраційних даних в ЄДРПОУ. Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою з дня державної реєстрації СФГ "Степ" набуло прав та обов`язків титульного землекористувача. В свою чергу, зі смертю гр. ОСОБА_2 , якому спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 05.06.2001, таке право не припинилося, а збереглося за СФГ "Степ", до якого воно перейшло після створення цього СФГ. Адже правове становище селянського (фермерського) господарства, як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства, як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

У постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі №904/284/19 зазначено, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства.

За змістом статті 7 ЗК України (в редакції, чинній станом на 2000 рік) постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Земельний кодекс України у чинній редакції також визначає право постійного користування земельною ділянкою як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України).

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2005 у справі №1-17/2005 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) вказав, що стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб (постанова Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 №449 (чинна до 23.07.2013)). При цьому обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою, передбачений пунктом 6 "Перехідних положень" Земельного кодексу України, визнано неконституційним.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні (подібного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 02.04.2019 у справі №921/710/17-г/6).

Наявність чи відсутність заборгованості СФГ "Степ" перед бюджетом по платежах за користування земельною ділянкою не є предметом спору і відповідачами не оспорюється.

При прийнятті рішення у даній справі суд враховує концепцію Доктрини заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) в практиці Європейського суду з прав людини та її застосування Верховним Судом (як джерело права).

Доктрина venire contra factum proprium в цивільному праві передбачає добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) та заборону суперечливої поведінки як певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17). Вперше про застосування доктрини заборони суперечливої поведінки зазначала колегія КГС ВС у постанові від 17.11.2018 у справі №911/205/18, а саме у пунктах 60 та 61: "/…/ суд касаційної інстанції вважає, що встановлені судами попередніх інстанцій обставини приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці)".

Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Висновки суду за результатами судового розгляду:

Суд вважає, що Шполянська міська рада об`єднаної територіальної громади проявила суперечливу поведінку в своїх діях, незважаючи на сталі суспільні відносини у постійному користуванні земельною ділянкою державної (пізніше комунальної власності) позивачем СФГ "Степ", міська рада не мала законних та обґрунтованих підстав припиняти позивачеві Селянському (фермерському) господарству "Степ" право постійного користування спірною земельною ділянкою площею 10,00 га з кадастровим номером 7125786400:03:001:0610, що знаходиться за межами с. Сигнаївка. Відповідно у Шполянської міської ради, як органу місцевого самоврядування та власника землі, були відсутні повноваження щодо подальшої передачі цієї земельної ділянки на аукціон та в оренду іншій особі.

Суд вважає, що оголошення та проведення Шполянською міською радою аукціону з продажу права оренди землі при відсутності законних та обґрунтованих підстав припинення для СФГ "Степ" права постійного користування спірною земельною ділянкою не створює правомірності дій та укладання договору оренди спірної ділянки з гр. ОСОБА_1 та не породжує прав для гр. ОСОБА_1 як титульного користувача спірною земельною ділянкою комунальної власності площею 10,0 га за межами с. Сигнаївка Звенигородського району.

Відповідно до ст.ст.74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Суд зазначає, що відповідач-1 всупереч вимог та приписів ч.1 ст.74, ст.76, 77 ГПК України не спростував належними та допустимими доказами доводи та докази позивача. У відповідача-1 відсутнє право самостійно скасовувати прийняті ним рішення.

За вказаних обставин суд вважає, що позивачем використано належний спосіб захисту свого порушеного права, передбачений приписами ст.ст.15-16 ЦК України, тому позов підлягає до повного задоволення. Належить визнати за Селянським (фермерським) господарством "Степ" право постійного користування земельною ділянкою площею 10,0000 га, призначеною для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 7125786400:023:001:0610 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ЧР №20-88 від 05.06.2001, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №88;

визнати недійсним рішення Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади від 04.04.2023 №35-28.27/ІХ "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 10,0000 га";

витребувати від гр. ОСОБА_1 на користь Селянського (фермерського) господарства "Степ" у постійне користування для ведення фермерського господарства земельну ділянку загальною площею 10,0000 га, кадастровий номер 7125786400:03:001:0610, розташовану за межами с.Сигнаївка Звенигородського району Черкаської області, належну на праві комунальної власності Шполянській міській раді об`єднаної територіальної громади, м. Шпола Черкаської області, вул. Лозуватська, 56, ідентифікаційний код 04061576 , номер рахунку в банку невідомий.

Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п.4 ст.11 ГПК України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);

- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія А, №303-А, п.29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).

За результатами судового розгляду Шполянська міська рада має припинити право користування земельною ділянкою за гр. ОСОБА_1 , надавши відповідні документи державному реєстратору для внесення запису в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно, Державний реєстр Іпотек, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (після запису від 27.09.2023 №348264865 про право оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 7125786400:03:001:0610, що зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі 04.07.2023), з наданням відповідних документів суду.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України з огляду на повне задоволення позову судові витрати у сумі 8052,00 грн покладаються на відповідача-1 повністю, оскільки саме неправомірні дії Шполянської міської ради призвели до необхідності вчинення активних дій позивачем для судового захисту свого порушеного права.

Суд не розглядає питання розподілу витрат на правову допомогу, про які заявлено представником позивача до прийняття судового рішення, оскільки позивачем до суду не подано первинні документи на підтвердження понесених витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 129, 130, 233, 236-240 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

1.1. Визнати за Селянським (фермерським) господарством "Степ" (Черкаська область, Звенигородський район, с.Сигнаївка, вул.Радянська, буд.3, код ЄДРПОУ 31546086, номер рахунку в банку невідомий) право постійного користування земельною ділянкою площею 10,0000 га, призначеною для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 7125786400:023:001:0610 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ЧР №20-88 від 05.06.2001, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №88.

1.2. Визнати недійсним рішення Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади від 04.04.2023 №35-28.27/ІХ "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 10,0000 га".

1.3. Витребувати від гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Селянського (фермерського) господарства "Степ" (Черкаська область, Звенигородський район, с.Сигнаївка, вул.Радянська,3, код ЄДРПОУ 31546086) у постійне користування для ведення фермерського господарства земельну ділянку загальною площею 10,0000 га, кадастровий номер 7125786400:03:001:0610, розташовану за межами с.Сигнаївка, Звенигородського району Черкаської області, належну на праві комунальної власності Шполянській міській раді об`єднаної територіальної громади (м.Шпола Черкаської області, вул.Лозуватська, 56, код ЄДРПОУ 04061576, номер рахунку в банку невідомий).

2. Стягнути з Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади (м.Шпола, вул.Лозуватська,59, код ЄДРПОУ 04061576, номер рахунку в банку невідомий) на користь Селянського (фермерського) господарства "Степ", (Черкаська область, Звенигородський район, с.Сигнаївка, вул.Радянська,3, код ЄДРПОУ 31546086, номер рахунку в банку невідомий)

8052,00 грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 256-258 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 08.03.2024

Суддя Г.М.Скиба