Ухвала

від 11.03.2024 по справі 910/1338/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/1338/21

Верховний Суд у складі суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Баранець О.М., Вронська Г.О., Губенко Н.М., Кондратова І.Д., Кролевець О.А., Мамалуй О.О., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,

представників учасників справи:

ОСОБА_1 - Хасін І.Б.,

ОСОБА_2 - не з`явився,

ОСОБА_3 - Логвиненко О.С.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДМК" - не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2022

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023

у справі за позовом ОСОБА_1

до відповідачів:

1) ОСОБА_2 ,

2) ОСОБА_3

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДМК"

про переведення прав покупця частки,

В С Т А Н О В И В:

1. У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про переведення прав покупця частки у статутному капіталі ТОВ "ТДМК".

2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 (власник 80% частки у статутному капіталі ТОВ "ТДМК") як продавець та ОСОБА_3 як покупець уклали договір купівлі-продажу належної ОСОБА_2 частки у статутному капіталі ТОВ "ТДМК", вартістю 9 440,00 грн, чим позбавили позивача, як власника 20% частки у статутному капіталі ТОВ "ТДМК", переважного права на придбання частки іншого учасника товариства.

3.Господарський суд міста Києва рішенням від 09.02.2022 відмовив у задоволенні позову.

4.Рішення мотивоване тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами в розумінні статей 76, 77 ГПК, що частка у статутному капіталі ТОВ "ТДМК" була відчужена саме за відплатним договором (договором купівлі-продажу). Як наслідок, не знайшли свого підтвердження також доводи позивача про порушення його переважного права на придбання частки у статутному капіталі товариства як обов`язкової умови для набуття права вимагати переведення на себе прав і обов`язків покупця частки в судовому порядку.

5.Північний апеляційний господарський суд постановою від 27.04.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 змінив, виклавши його мотивувальну частину в редакції постанови. В іншій частині рішення залишив без змін.

6.Суд апеляційної інстанції, зокрема, додатково вказав:

- договір, копію якого надав відповідач, підписано представником власника частки ОСОБА_2 юристом Пушиною Н.Л., яка діяла на підставі довіреності від 30.04.2020;

-відповідно до вимог ч.4 ст.720 ЦК, договір дарування від імені дарувальника може укласти його представник; доручення на укладення договору дарування, в якому не встановлено імені обдаровуваного, є нікчемним;

-як вбачається з довіреності від 30.04.2020, наявної в матеріалах справи, в ній не зазначено ані право повіреного укладати договір дарування, ані імені обдаровуваного; ОСОБА_4 як представник ОСОБА_2 не мала права укладати договір від 07.05.2020;

-суд першої інстанції не надав оцінки нікчемності доручення.

7. 29.05.2023 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

8.Скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 та 3 ч.2 ст.287 ГПК, та зазначає, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права та не врахував висновки щодо їх застосування, викладені у постановах Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №910/19473/17, від 16.02.2021 у справі №927/645/19, від 07.09.2016 у справі №6-1026цс16, від 11.04.2018 у справі №707/1541/16-ц.

9.Скаржник, зокрема, зазначає:

-суд апеляційної інстанції застосував статті 203, 215, 235 ЦК без врахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №910/19473/17, від 16.02.2021 у справі №927/645/19 (щодо удаваного договору дарування часток в статутному капіталі);

-суд апеляційної інстанції дійшов суперечливого висновку про те, що представник продавця за договором не мав права укладати договір дарування, але одночасно дійшов висновку про те, що було укладено саме договір дарування, відтак, відмовив у захисті прав позивача шляхом переведення на нього прав покупця частки;

-суд першої інстанції, поклавши на позивача обов`язок зі спростування факту отримання коштів за договором між двома фізичними особами, переклав на сторону обов`язок довести певний факт або спростувати його в умовах, коли такий обов`язок об`єктивно спроможна виконати лише інша сторона;

-заявлення окремої позовної вимоги про визнання правочину удаваним не вимагається, натомість у разі, якщо суд при розгляді справи встановлює наявність удаваного правочину, він має застосовувати до нього норми, що регулюють укладення та виконання того правочину, який сторони дійсно мали на меті, у цьому випадку - договору купівлі-продажу;

-отримана позивачем з реєстраційної справи засвідчена реєстратором копія нотаріально посвідченого Акту приймання-передачі частки є належним, допустимим та достовірним доказом, вірогідність якого переважає вірогідність наданої відповідачем ксерокопії не посвідченого договору купівлі-продажу, який він вважає договором дарування та намагається переконати в цьому суд;

-якби сторони договору від 07.05.2018 мали на меті саме дарування частки, вони б надали реєстратору не Акт приймання-передачі, а сам договір;

-суд першої інстанції погодився з доводами позивача про те, що договір містить ознаки підроблення та призначив судову експертизу, проте, суд апеляційної інстанції скасував цю ухвалу; сам факт апеляційного оскарження ухвали про призначення експертизи є зайвим підтвердженням підроблення договору;

-раптове дарування ОСОБА_2 частки в ТОВ "ТДМК", якою він володів з моменту створення товариства протягом багатьох років, сторонній особі є штучним і він отримав кошти за свою частку; жодних підстав для дарування сторонній особі 80% частки у статутному капіталі товариства, яке є учасником судових спорів про повернення активу вартістю понад 2 мільярди гривень, у ОСОБА_2 не було;

-при розгляді цієї справи суди попередніх інстанцій не вчинили обов`язкової процесуальної дії, передбаченої законом, щодо визначення суми, яку позивач має внести на депозит суду; така бездіяльність судів може свідчити про те, що вони заздалегідь знали, що ухвалять рішення про відмову в задоволенні позову.

10. При цьому у новій редакції касаційної скарги не наведено обґрунтувань щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої п.3 ч.2 ст.287 ГПК.

11. Верховний Суд ухвалою від 12.07.2023 відкрив касаційне провадження у справі №910/1338/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023, розгляд справи призначив у відкритому судовому засіданні.

12. Верховний Суд ухвалою від 25.10.2023 передав справу на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

13. Передаючи справу на розгляд Палати, колегія суддів в ухвалі від 25.10.2023 зазначила, що вважає за необхідне відступити від висновків щодо встановлення вартості частки у статутному капіталі товариства у справах за позовом про визнання договору дарування частки удаваним та переведення прав покупця такої частки, викладених в постанові Верховного Суду від 23.02.2022 у справі №922/2182/21.

14. Колегія суддів вважала, що таку вартість не можна ототожнювати із номінальною вартістю частки в статутному капіталі товариства, натомість позивач має право вимагати переведення прав покупця саме за ринковою вартістю частки, яку (ринкову вартість) має доводити сам позивач.

15. Також колегія суддів вважала за необхідне уточнити висновки, викладені у постановах від 13.10.2021 та від 03.11.2022 у справі №912/3747/20, від 17.11.2022 у справі №910/5704/21, щодо предмета доказування у таких спорах.

16. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.

17. Палата дійшла висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, виходячи з такого.

18. Відповідно до частини першої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.

19. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі палати, діє як суд касаційної інстанції відповідно до меж розгляду справи судом касаційної інстанції, що визначені у статті 300 ГПК України. Тому суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати з урахуванням доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та визначених меж розгляду справи судом касаційної інстанції.

20. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

21. Згідно з частиною четвертою статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

22. За змістом касаційної скарги вбачається, що скаржник не наводив як підставу касаційного оскарження судових рішень доводів щодо ринкової вартості частки. Це не було і підставою та предметом позову. Позивач не заявляє вимоги про переведення на нього прав за ринковою ціною, відповідач також не визнавав можливість переведення прав за такою ціною. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (частина третя статті 300 ГПК України).

23. Підстави перевірки правильності застосування норми матеріального права судами щодо встановлення вартості частки у статутному капіталі товариства, що є виходом за межі вимог та доводів касаційної скарги, в ухвалі про передачу справи не наведено.

24. Жодна зі сторін не доводила в обґрунтування своїх вимог та заперечень обставини можливості переведення прав та обов`язків покупця за ринковою ціною, суди такі обставини не встановлювали, скаржник не визначав підставою касаційного оскарження порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

25. Отже, виходячи з вимог статті 300 ГПК України щодо меж касаційного перегляду, питання, передане колегією суддів, не може бути вирішено в цій справі Палатою.

26. В ухвалі про передачу справи для передачі справи на розгляд палати колегія судів констатує, що "саме позивач, а не відповідач, має замовити і надати суду висновок незалежного оцінювача щодо ринкової вартості частки та внести відповідну суму на депозитний рахунок", "позивач має право вимагати переведення прав покупця саме за ринковою вартістю частки", проте не мотивує свій висновок з посиланням на норми чинного законодавства, не зазначає мотиви незгоди, не вказав конкретних причин необхідності відступу від цього висновку, зокрема, в чому полягає його практична неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість, застарілість внаслідок зміни суспільного контексту чи розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання тощо, що не узгоджується з вимогою викладати мотиви необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (частина четверта статті 303 ГПК України) та практикою щодо порядку та підстав для передачі справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду.

27. У постанові палати має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів (частина друга статті 315 ГПК України). При цьому, палата, як суд касаційної інстанції, перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги. Водночас, ухвала про передачу не містить посилання на норми права, з застосуванням якої не погодилася колегія суддів, касаційна скарга також не містить відповідні підстави, що унеможливлює формування висновку про те, як саме повинна застосовуватися норма права.

28. У частині уточнення висновків, викладених у постановах від 13.10.2021 та від 03.11.2022 у справі №912/3747/20, від 17.11.2022 у справі №910/5704/21, стосовно предмета доказування у таких спорах, ухвала також не містить ні посилання на норми права, ні мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що не відповідає вимогам частини четвертої статті 303 ГПК України, яка визначає, що про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.

29. Судова палата враховує, що ГПК України не містить положень, як діяти палаті у випадку встановлення порушення порядку для передачі справи на її розгляд. Однак при застосуванні таких повноважень як повернення справи відповідній колегії суддів для розгляду, палата враховує, що Європейський суд з прав людини визнає, що найвищий судовий орган, уповноважений тлумачити закон, може ухвалювати рішення, яке не було чітко визначене законом. У випадку такого застосування закону суд повинен надати чіткі й вірогідні підстави для такого виняткового відступу від застосування своїх визначених повноважень (рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (Sokurenko and Strygun v. Ukraine) від 20.07.2006, заяви № 29458/04 та № 29465/04, "ТОВ "Базальт-Імпекс" проти України" (Bazalt Impeks, TOV v. Ukraine, заява № 39051/07) від 01.12.2011). За схожих обставин Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав вже повертала справи для розгляду колегією суддів (ухвали від 03.11.2021 у справі № 640/3417/19, від 01.06.2022 у справі №340/5086/20 та 14.11.2023 у справі №640/22936/20, від 23.01.2024 у справі № 826/13514/17).

30. Також є вже усталеною практикою об`єднаних палат Касаційного господарського суду, Касаційного адміністративного суду та Касаційного цивільного суду повернення справи відповідній колегії, коли встановлено відсутність підстав для передачі справи на розгляд об`єднаної палати.

31. З огляду на зазначене, Палата дійшла висновку, що справа підлягає поверненню колегії суддів Касаційного господарського у складі Верховного Суду для продовження розгляду.

Керуючись статтями 32, 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу у справі № 910/1338/21 повернути колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

О. Баранець

Г. Вронська

Н. Губенко

І. Кондратова

О. Кролевець

О. Мамалуй

В. Студенець