Окрема думка

від 11.03.2024 по справі 910/1338/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

суддів Бакуліної С.В., Кібенко О.Р., Кролевець О.А., Студенця В.І.

11 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/1338/21

1. Верховний Суд у складі суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду (далі - Корпоративна палата), розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДМК" (далі - ТОВ "ТДМК") про переведення прав покупця частки, вирішив касаційну скаргу повернути колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для продовження розгляду.

2. Не можемо погодитися із ухваленим колегією суддів Корпоративної палати рішенням про повернення справи колегії суддів Верховного Суду для продовження розгляду, виходячи з таких міркувань.

3. У цій справі ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про переведення прав покупця частки у статутному капіталі ТОВ "ТДМК".

4. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 (власник 80% частки у статутному капіталі ТОВ "ТДМК") як продавець та ОСОБА_3 як покупець уклали договір купівлі-продажу належної ОСОБА_2 частки у статутному капіталі ТОВ "ТДМК", вартістю 9 440,00 грн, чим позбавили позивача як власника 20% частки у статутному капіталі ТОВ "ТДМК" переважного права на придбання частки іншого учасника товариства.

5. Господарський суд міста Києва рішенням від 09.02.2022 відмовив у задоволенні позову, виходячи з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що частка у статутному капіталі ТОВ "ТДМК" була відчужена саме за відплатним договором (договором купівлі-продажу); не знайшли підтвердження доводи позивача про порушення його переважного права на придбання частки у статутному капіталі товариства як обов`язкової умови для набуття права вимагати переведення на себе прав і обов`язків покупця частки в судовому порядку.

6. Північний апеляційний господарський суд постановою від 27.04.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 змінив, виклавши його мотивувальну частину в редакції постанови, в іншій частині рішення залишив без змін.

7. Суд апеляційної інстанції додатково вказав, зокрема, таке:

- договір, копію якого надав відповідач, підписав представник власника частки ОСОБА_2 юрист Пушина Н.Л., яка діяла на підставі довіреності від 30.04.2020;

- як вбачається з довіреності від 30.04.2020, в ній не зазначено ані право повіреного укладати договір дарування, ані імені обдаровуваного; Пушина Н.Л. як представник ОСОБА_2 не мала права укладати договір від 07.05.2020;

- відповідно до вимог ч.4 ст.720 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), договір дарування від імені дарувальника може укласти його представник; доручення на укладення договору дарування, в якому не встановлено імені обдаровуваного, є нікчемним; суд першої інстанції не надав оцінки нікчемності доручення.

8. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

9. Скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 та 3 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК,) та зазначає, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, не врахував висновки щодо їх застосування, викладені у постановах Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №910/19473/17, від 16.02.2021 у справі №927/645/19, від 07.09.2016 у справі №6-1026цс16, від 11.04.2018 у справі №707/1541/16-ц.

10. Скаржник, зокрема, зазначає:

- суд апеляційної інстанції застосував статті 203, 215, 235 ЦК без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №910/19473/17, від 16.02.2021 у справі №927/645/19 (щодо удаваного договору дарування часток в статутному капіталі);

- суд апеляційної інстанції дійшов суперечливого висновку про те, що представник продавця за договором не мав права укладати договір дарування, але одночасно дійшов висновку про те, що було укладено саме договір дарування, відтак, відмовив у захисті прав позивача шляхом переведення на нього прав покупця частки;

- суд першої інстанції, поклавши на позивача обов`язок зі спростування факту отримання коштів за договором між двома фізичними особами, переклав на сторону обов`язок довести певний факт або спростувати його в умовах, коли такий обов`язок об`єктивно спроможна виконати лише інша сторона;

- заявлення окремої позовної вимоги про визнання правочину удаваним не вимагається; у разі, якщо суд при розгляді справи встановлює наявність удаваного правочину, він має застосовувати до нього норми, що регулюють укладення та виконання того правочину, який сторони дійсно мали на меті, у цьому випадку - договору купівлі-продажу;

- отримана позивачем з реєстраційної справи засвідчена реєстратором копія нотаріально посвідченого Акту приймання-передачі частки є належним, допустимим та достовірним доказом, вірогідність якого переважає вірогідність наданої відповідачем ксерокопії не посвідченого договору купівлі-продажу, який він вважає договором дарування та намагається переконати в цьому суд;

- якби сторони договору від 07.05.2018 мали на меті саме дарування частки, вони б надали реєстратору не Акт приймання-передачі, а сам договір;

- суд першої інстанції погодився з доводами позивача про те, що договір містить ознаки підроблення та призначив судову експертизу, проте, суд апеляційної інстанції скасував цю ухвалу; сам факт апеляційного оскарження ухвали про призначення експертизи є додатковим підтвердженням підроблення договору;

- раптове дарування ОСОБА_2 частки в ТОВ "ТДМК", якою він володів з моменту створення товариства протягом багатьох років, сторонній особі є штучним і він отримав кошти за свою частку; жодних підстав для дарування сторонній особі 80% частки у статутному капіталі товариства, яке є учасником судових спорів про повернення активу вартістю понад 2 мільярди гривень, у ОСОБА_2 не було;

- при розгляді цієї справи суди попередніх інстанцій не вчинили обов`язкової процесуальної дії, передбаченої законом, щодо визначення суми, яку позивач має внести на депозит суду; така бездіяльність судів може свідчити про те, що вони заздалегідь знали, що ухвалять рішення про відмову в задоволенні позову.

11. Верховний Суд ухвалою від 25.10.2023 передав справу на розгляд Корпоративної палати, вважав:

- що існує необхідність відступити від висновків щодо встановлення вартості частки у статутному капіталі товариства у справах за позовом про визнання договору дарування частки удаваним та переведення прав покупця такої частки, викладених в постанові Верховного Суду від 23.02.2022 у справі №922/2182/21; таку вартість не можна ототожнювати із номінальною вартістю частки в статутному капіталі товариства, натомість позивач має право вимагати переведення прав покупця саме за ринковою вартістю частки, яку (ринкову вартість) має доводити сам позивач.

- оскільки колегія суддів вважає, що позивач має право вимагати переведення прав покупця за ринковою вартістю частки та, відповідно, саме позивач має доводити таку ринкову вартість, то наявні підстави для уточнення висновків, викладених у постановах від 13.10.2021 та від 03.11.2022 у справі №912/3747/20, від 17.11.2022 у справі №910/5704/21, щодо предмета доказування у таких спорах.

12. Корпоративна палата ухвалою від 01.12.2023 прийняла до розгляду справу №910/1338/21, а ухвалою від 11.03.2024 повернула справу колегії суддів Касаційного господарського у складі Верховного Суду для продовження розгляду з огляду на таке:

- з касаційної скарги вбачається, що скаржник не наводив як підставу касаційного оскарження судових рішень доводів щодо ринкової вартості частки, це не було і підставою та предметом позову; позивач не заявляє вимоги про переведення на нього прав за ринковою ціною, відповідач також не визнавав можливість переведення прав за такою ціною;

- підстави перевірки правильності застосування норми матеріального права судами щодо встановлення вартості частки у статутному капіталі товариства, що є виходом за межі вимог та доводів касаційної скарги, в ухвалі про передачу справи не наведено;

- жодна зі сторін не доводила обставини можливості переведення прав та обов`язків покупця за ринковою ціною, суди такі обставини не встановлювали, скаржник не визначав підставою касаційного оскарження порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

- в ухвалі про передачу справи на розгляд Корпоративної палати колегія судів констатує, що "саме позивач, а не відповідач, має замовити і надати суду висновок незалежного оцінювача щодо ринкової вартості частки та внести відповідну суму на депозитний рахунок", "позивач має право вимагати переведення прав покупця саме за ринковою вартістю частки", проте не мотивує свій висновок з посиланням на норми чинного законодавства, не зазначає мотиви незгоди, конкретні причини необхідності відступу від цього висновку;

- ухвала від 25.10.2023 не містить посилання на норми права, з застосуванням якої не погодилася колегія суддів, касаційна скарга також не містить відповідні підстави, що унеможливлює формування висновку про те, як саме повинна застосовуватися норма права;

- у частині уточнення висновків, викладених у постановах від 13.10.2021 та від 03.11.2022 у справі №912/3747/20, від 17.11.2022 у справі №910/5704/21, стосовно предмета доказування у таких спорах, ухвала також не містить ні посилання на норми права, ні мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що не відповідає вимогам ч.4 ст.303 ГПК.

13. Не можемо погодитися з цими висновками з огляду на таке.

(І) Щодо виходу за межі доводів касаційної скарги

14. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1 ст.300 ГПК).

15. Корпоративна палата в ухвалі від 11.03.2024 про повернення справи колегії суддів Касаційного господарського у складі Верховного Суду для продовження розгляду вказала таке:

"22. За змістом касаційної скарги вбачається, що скаржник не наводив як підставу касаційного оскарження судових рішень доводів щодо ринкової вартості частки. Це не було і підставою та предметом позову. Позивач не заявляє вимоги про переведення на нього прав за ринковою ціною, відповідач також не визнавав можливість переведення прав за такою ціною. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (частина третя статті 300 ГПК України).

23. Підстави перевірки правильності застосування норми матеріального права судами щодо встановлення вартості частки у статутному капіталі товариства, що є виходом за межі вимог та доводів касаційної скарги, в ухвалі про передачу справи не наведено.

24. Жодна зі сторін не доводила в обґрунтування своїх вимог та заперечень обставини можливості переведення прав та обов`язків покупця за ринковою ціною, суди такі обставини не встановлювали, скаржник не визначав підставою касаційного оскарження порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України)".

16. Як вже було зазначено, ОСОБА_1 звернувся з позовом про переведення прав покупця частки у статутному капіталі ТОВ "ТДМК". Такі вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 як продавець уклав договір купівлі-продажу належної йому частки у статутному капіталі ТОВ "ТДМК" (80%) вартістю 9 440,00 грн, внаслідок чого позивач (власник 20% частки у статутному капіталі ТОВ "ТДМК") позбавлений переважного права на придбання частки іншого учасника товариства. Позивач вважає цей договір удаваним.

17. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець (ч.4 ст.362 ЦК).

18. У п.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (далі - Закон "Про ТОВ та ТДВ") вказано, що до внесення відповідних змін до ГПК при розгляді справ, порушених за позовною вимогою, передбаченою ч.5 ст.20 Закону "Про ТОВ та ТДВ", застосовуються такі правила: позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в розмірі, сплаченому покупцем на виконання договору купівлі-продажу частки (частини частки), визначеному в ухвалі суду.

19. Механізм внесення відповідної суми грошових коштів на депозитний рахунок суду є гарантією захисту прав та інтересів первісного покупця частки, проданої з порушенням переважного права учасника товариства. У випадку задоволення позову покупцю частки повертаються в повному обсязі сплачені ним грошові кошти на виконання умов договору.

20. У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилався на те, що суди попередніх інстанцій не вчинили обов`язкової процесуальної дії щодо визначення суми, яку позивач має внести на депозит суду, посилався на ч.4 ст.362 ЦК та п.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону "Про ТОВ та ТДВ". Скаржник вказував, що зі Звіту про незалежну ретроспективну оцінку, замовлену ТОВ "ТДМК", копія якого додана до позову, товариству належали акції ринковою вартістю 2 054 727 430,00 грн.

21. З вказаного вбачається, що у касаційній скарзі ОСОБА_1 порушував питання щодо визначення розміру суми, яку позивач має внести на депозитний рахунок суду, звертаючись із позовом про переведення на нього прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства.

22. Вказані доводи скаржника відображені також в ухвалі Верховного Суду від 12.07.2023 про відкриття касаційного провадження у цій справі (п.11).

23. Отже, скаржник наводив доводи щодо вартості частки як суттєвої умови договору купівлі-продажу.

24. Доводи про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню як щодо внесення суми на депозит суду, так і щодо позову в цілому, викладені відповідачем ( ОСОБА_3 ) у відзиві на касаційну скаргу. Так, ОСОБА_3 у відзиві послався на постанови Верховного Суду від 09.09.2021 у справі №911/106/20, від 03.11.2022 у справі №912/3747/20, від 17.11.2022 у справі №910/5704/21, від 23.02.2022 у справі № 922/2182/21.

25. Крім того, у поданих 22.11.2023 додаткових поясненнях ОСОБА_1 , зокрема, вказував, що при розгляді аналогічної справи №922/2182/21 Верховний Суд дійшов висновку, що переведення права на купівлю частки має відбуватися саме за номінальною вартістю і це презюмується; через рік після ухвалення цієї постанови, колегія суддів майже в аналогічному складі вирішила відступити від свого власного висновку, незважаючи на те, що жодних змін ані законодавство, ані практика за цей час не зазнали, та дійшла висновку про те, що позивач має право вимагати переведення прав покупця саме за ринковою вартістю частки, яку має сам доводити.

26. З огляду на те, що позивач (скаржник) у поданих суду касаційної інстанції документах порушував питання щодо визначення розміру суми, яка підлягає внесенню на депозит суду, та вказував про розбіжність практики Верховного Суду щодо визначення вартості частки у справах про переведення прав покупця частки, вважаємо помилковою позицію Корпоративної палати про те, що жодна зі сторін не доводила обставини можливості переведення прав та обов`язків покупця за ринковою ціною.

27. Оскільки у цій справі позивач вважає укладений договір удаваним та просить перевести на нього права та обов`язки покупця частки, то ключовим є не лише визначення розміру суми, яка підлягає внесенню на депозит суду, а й те, на кого покладається обов`язок доведення цього розміру.

28. Тому, Верховний Суд в ухвалі від 25.10.2023 вважав за необхідне уточнити викладені у постановах Верховного Суду від 13.10.2021 та від 03.11.2022 у справі №912/3747/20, від 17.11.2022 у справі №910/5704/21 висновки щодо предмета доказування у відповідних спорах.

29. Вважаємо, що це право колегії суддів, передбачене ст.302 ГПК, це право реалізується на розсуд суду і не може залежати від доводів касаційної скарги (чи обґрунтовував скаржник такий відступ).

30. З огляду на наведене, вважаємо, що викладені в ухвалі Верховного Суду від 25.10.2023 підстави для передачі справи на розгляд Корпоративної палати, були наявні та обґрунтовані, і саме Корпоративна палата повинна була розглянути справу №910/1338/21.

(ІІ) Щодо посилання на норми права

31. Корпоративна палата в ухвалі від 11.03.2024 вказала:

"26. В ухвалі про передачу справи для передачі справи на розгляд палати колегія судів констатує, що "саме позивач, а не відповідач, має замовити і надати суду висновок незалежного оцінювача щодо ринкової вартості частки та внести відповідну суму на депозитний рахунок", "позивач має право вимагати переведення прав покупця саме за ринковою вартістю частки", проте не мотивує свій висновок з посиланням на норми чинного законодавства, не зазначає мотиви незгоди, не вказав конкретних причин необхідності відступу від цього висновку, зокрема, в чому полягає його практична неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість, застарілість внаслідок зміни суспільного контексту чи розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання тощо, що не узгоджується з вимогою викладати мотиви необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (частина четверта статті 303 ГПК України) та практикою щодо порядку та підстав для передачі справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду.

27. У постанові палати має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів (частина друга статті 315 ГПК України). При цьому, палата, як суд касаційної інстанції, перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги. Водночас, ухвала про передачу не містить посилання на норми права, з застосуванням якої не погодилася колегія суддів, касаційна скарга також не містить відповідні підстави, що унеможливлює формування висновку про те, як саме повинна застосовуватися норма права".

32. Як вже було зазначено, у касаційній скарзі ОСОБА_1 посилався на те, що суди попередніх інстанцій не вчинили обов`язкової процесуальної дії щодо визначення суми, яку позивач має внести на депозит суду, посилався на ч.4 ст.362 ЦК та п.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону "Про ТОВ та ТДВ".

33. Крім того, Верховний Суд ухвалі від 25.10.2023 про передачу справу на розгляд Корпоративної палати не лише процитував положення ч.5 ст.20, ст.21, п.4 гл.VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону "Про ТОВ та ТДВ", а також частин 1, 5 ст.203, ст.215, ст.235, ч.4 ст.362 ЦК, а і обґрунтував, як саме ці норми права мають застосовуватися у подібних правовідносинах, показав неефективність існуючого підходу як такого що порушує право особи на справедливу компенсацію у разі припинення права власності за рішенням суду.

34. Тому, не погоджуємося з тим, що ухвала про передачу справи на розгляд Корпоративної палати не містить посилань на норми права, з застосуванням яких не погодилася колегія суддів, мотиви незгоди, конкретні причини необхідності відступу від висновків Верховного Суду. Вважаємо обґрунтованими підстави передачі справи на розгляд Корпоративної палати.

(ІІІ) Щодо строків розгляду справи

35. Крім того, звертаємо увагу на строки розгляду справи.

36. Так, ухвалою від 01.12.2023 Корпоративна палата справу до розгляду, призначила дату судового засідання на 10.01.2024.

37. У засіданні 10.01.2024 Корпоративна палата оголосила перерву в судовому засіданні до 05.02.2024 у зв`язку з виходом на роботу судді Мамалуя О.О. та включенням його до складу колегії суддів у день судового засідання.

38. 05.02.2024 у судовому засіданні Корпоративна палата заслухала учасників справи, ставила їм запитання та після перебування у нарадчій кімнаті вирішила оголосити перерву до 11.03.2024.

39. У судовому засіданні 11.03.2024 Корпоративна палата знову заслухала пояснення учасників справи та після виходу в нарадчу кімнату ухвалила рішення повернути справу колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для продовження розгляду.

40. Відтак з моменту прийняття справи до розгляду Корпоративною палатою (01.12.2023) та повернення справи колегії суддів (11.03.2024) пройшло майже 3,5 місяці. І лише після того, як справа 3,5 місяці перебувала на розгляді Корпоративної палати, колеги вирішили повернути її до розгляду колегії суддів, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість такої передачі.

41. Багаторазова передача справи не сприяє дотриманню принципу розумності строків розгляду справи (п.10 ч.3 ст.2 ГПК) і процесуальної економії. Адже спочатку справа призначається до розгляду колегією суддів касаційного суду, касаційна скарга розглядається у судовому засіданні, потім справа передається на розгляд Корпоративної палати, знову касаційна скарга розглядається у судових засіданнях, а потім повертається палатою для продовження її розгляду колегією суддів. І якщо перша передача справи передбачена законом і спрямована на забезпечення єдності судової практики, то повернення справи колегії суддів вже після того як Корпоративна палата перейшла до розгляду справи по суті і заслухала пояснення учасників справи, не передбачено чинним процесуальним законодавством і призводить до суттєвого затягування строків розгляду справи.

42. Вважаємо, що таким чином Корпоративна палата ухилилася від вирішення важливого питання, яке впливає на ефективність судового захисту учасників корпоративних відносин, а також їх права власності.

Окрему думку складено відповідно до ч.3 ст.34 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. Бакуліна

Суддя О. Кібенко

Суддя О. Кролевець

Суддя В. Студенець