Окрема думка

від 16.09.2024 по справі 910/1338/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

судді Кібенко О.Р.

16 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/1338/21

1. Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про переведення прав покупця частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДМК", закрив касаційне провадження на підставі п.5 ч.1 ст.296 Господарського процесуального кодексу України.

2. У ході касаційного перегляду ця справа передавалася на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з метою відступу від висновків Верховного Суду, однак була, на мою думку безпідставно (див. окрему думку від 11.03.2024), повернута колегії суддів для подальшого розгляду.

3. Враховуючи факт повернення справи колегії суддів для розгляду та, відповідно, не відступлення від відповідних висновків Верховного Суду, мною, з урахуванням актуальної практики суду касаційної інстанції та, на моє переконання, релевантної практики, на яку посилався скаржник у касаційній скарзі, було підготовлено проєкт постанови у цій справі.

4. Разом з тим, такий проєкт не був підтриманий необхідною кількістю суддів. Не можу погодитися з постановленою Верховним Судом ухвалою про закриття касаційного провадження та вважаю за доцільне викласти повний текст підготовленого мною проєкту постанови.

"ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2024 року

м. Київ

Справа №910/1338/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Баранець О.М., Губенко Н.М., Кондратова І.Д., Кролевець О.А., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,

представників учасників справи:

ОСОБА_1 - не з`явився,

ОСОБА_2 - не з`явився,

ОСОБА_3 - Логвиненко О.С. ,

Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДМК" - не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 (суддя Смирнова Ю.М.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 (колегія суддів: Майданевич А.Г., Сулім В.В., Коротун О.М.)

у справі за позовом ОСОБА_1

до відповідачів:

1) ОСОБА_2 ,

2) ОСОБА_3

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДМК" (далі - ТОВ "ТДМК")

про переведення прав покупця частки.

СУТЬ СПОРУ

5. У цій справі позивач - учасник товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) з часткою 20% у статутному капіталі просив перевести на нього права покупця за договором купівлі-продажу частки.

6. Відповідачі - сторони договору купівлі-продажу частки, стверджували, що помилилися у назві договору, а насправді між ними був укладений договір дарування частки, що підтверджується змістом цього договору. Відтак позивач не має переважного права на придбання частки.

7. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, це рішення було залишено без змін судом апеляційної інстанції. Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

8. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:

- яким чином позивач, який прагне перевести на себе права покупця частки в статутному капіталу ТОВ, має доводити удаваність договору дарування; чи свідчить зміст підписаного сторонами договору про те, що був укладений саме договір дарування, а не купівлі-продажу;

- яку суму позивач, який стверджує про удаваність договору дарування і просить перевести на себе обов`язки покупця за договором купівлі-продажу, має внести на депозитний рахунок суду згідно з приписами ч.4 ст.362 Цивільного кодексу України (далі - ЦК)?

9. Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив частково, дійшов висновку, що позивач може доводити удаваність укладеного між сторонами договору дарування будь-якими доказами, зокрема відсутністю зрозумілого мотиву такого правочину за відсутності між сторонами дружніх, родинних чи інших особистих відносин. Укладений між сторонами договір (його зміст) має оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами, адже сторони можуть навмисно укласти договір дарування для приховування факту купівлі-продажу частки.

10. Верховний Суд також виснував, що позивач має право вимагати переведення прав покупця на себе за номінальною вартістю частки, якщо особа, яка набула частку за спірним правочином, не надасть суду доказів, якими підтверджена інша вартість частки. Суди попередніх інстанцій ухвалили рішення не у відповідності до цих висновків, тому справа направлена Верховним Судом на новий розгляд.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

11. 24.01.2001 проведено державну реєстрацію ТОВ "ТДМК" як юридичної особи (ідентифікаційний код юридичної особи 31283316).

12. З витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) вбачається, що станом на 01.05.2020 учасниками ТОВ "ТДМК" були:

1) ОСОБА_1 із розміром внеску до статутного фонду 2 360,00 грн (що становить 20% частки у статутному капіталі);

2) ОСОБА_2 із розміром внеску до статутного фонду 9 440,00 грн (що становить 80% частки у статутному капіталі).

13. 08.05.2020 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Герасимчук В.В. провів державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, а саме зміну складу учасників ТОВ "ТДМК".

14. Відповідно до відомостей, що містяться в ЄДР, на момент розгляду справи учасником ТОВ "ТДМК", окрім позивача, є ОСОБА_3 із часткою у статутному капіталі товариства 80%.

15. Статутом ТОВ "ТДМК" передбачено право учасника здійснити відчуження своєї частки (частини частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам у статутному капіталі у порядку, встановленому статутом та чинним законодавством України (пункти 6.1-6.3).

16. Як вбачається з доданої до матеріалів справи копії договору, який датовано 07.05.2020, він має назву "договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "ТДМК" (далі - Договір). Зі змісту Договору вбачається, що:

- він укладений між громадянином України ОСОБА_2 (як продавцем) та громадянином України ОСОБА_3 (як покупцем) (преамбула);

- він укладений на підставі статей 717-728 ЦК (преамбула);

- продавець передає покупцю, а останній приймає на умовах, передбачених Договором частку у статутному капіталі ТОВ "ТДМК" у розмірі 80% статутного капіталу ТОВ "ТДМК", номінальною вартістю 9 440,00 грн (п.1.1);

- продавець передає покупцю у власність частку статутного капіталу товариства розміром 80% в дар безоплатно, без будь-яких обов`язків покупця вчинити на користь продавця будь-яку дію майнового або немайнового характеру (п.2.1);

- Договір є чинним з моменту підписання його сторонами; у покупця виникає право власності на придбану частку у статутному капіталі товариства з дати укладення даного Договору (п.2.2);

- у зв`язку зі зміною складу учасників товариства, до статуту товариства мають бути внесені відповідні зміни, що підлягають реєстрації в ЄДР (п.2.3);

- з дати укладення Договору до покупця переходять всі права та обов`язки учасника товариства, які включають право на участь покупця в управлінні товариством, право на отримання певної частки прибутку (дивідендів) товариства та активів у разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші права, передбачені законом та статутом товариства (п.2.4);

- даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п.6.1).

17. Договір підписаний представником власника частки ОСОБА_2 - юристом Пушиною Н.Л., яка діє на підставі довіреності від 30.04.2020.

18. ОСОБА_2 оформив довіреність, що посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пучковою І.А.

19. З тексту довіреності вбачається, що ОСОБА_2 (довіритель) уповноважив Пушину Н.Л. (повіреного) представляти його інтереси як засновника (учасника) ТОВ "ТДМК" з усіх питань пов`язаних з розпорядженням належною йому часткою статутного капіталу (корпоративних прав) ТОВ "ТДМК", у відповідних органах, установах та організаціях незалежно від їх організаційно-правової форми у державних та недержавних установах та організаціях всіх форм власності, у тому числі, а органах нотаріату, в реєстраційних службах Міністерства юстиції України, Центрах надання адміністративних послуг, інших суб`єктах державної реєстрації, зокрема, але не виключно, з метою отримання виписки, витягу, інформаційної довідки, подання відповідних заяв тощо, перед усіма фізичними та юридичними особами, в усіх установах, підприємствах, організаціях, товариствах незалежно від підпорядкованості та форми власності, як учасника (засновника) ТОВ "ТДМК", з усіма правами, обов`язками та повноваженнями, наданими мені як учаснику ТОВ "ТДМК" установчими документами товариства та чинним законодавством. Для цього, уповноваженому представнику надається право: підписувати та подавати від його імені заяви, в тому числі заяви про належність йому частки статутного капіталу ТОВ "ТДМК" на праві особистої приватної власності, заяву про вихід зі складу учасників (засновників); подавати та отримувати необхідні довідки та документи, розписуватися за нього, укладати всі дозволені чинним законодавством договори щодо розпорядження належної йому частки статутного капіталу (корпоративних прав) ТОВ "ТДМК", в тому числі але не виключно: договори купівлі-продажу статутного капіталу (корпоративних прав), вчиняти правочини, отримувати грошові кошти чи майнові цінності за укладеними договорами, правочинами, вносити зміни та доповнення, розривати укладені договори, правочини. вносити внески до статутного капіталу товариства, підписувати акти приймання-передачі часток в статутному капіталі; брати участь у зборах учасників ТОВ "ТДМК", з правом голосу від його імені, вимагати розгляду поставленого питання на зборах учасників: розписуватись від мого імені на документах товариства, з будь-яких питань діяльності товариства; тощо.

20. Довіреність підписав ОСОБА_2 особисто, а нотаріус Пучкова І.А. встановила особу ОСОБА_2 та перевірила дієздатність. Доказів того, що вказана довіреність була відкликана чи скасована матеріали справи не містять.

21. З довіреності від 30.04.2020 вбачається, що в ній не зазначено ані право повіреного укладати договір дарування, ані імені обдаровуваного.

22. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі в розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) докази на підтвердження того, що ОСОБА_3 повинен був сплатити та/або сплатив на користь ОСОБА_2 грошові кошти чи здійснив будь-яке майнове відшкодування за відчуження (передачу) частки (корпоративних прав) у статутному капіталі ТОВ "ТДМК".

23. В акті приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "ТДМК" від 07.05.2020 відсутні умови про прийняття ОСОБА_3 частки від ОСОБА_7 за плату, а також зазначено, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Герасимчук В.В. посвідчив справжність підпису ОСОБА_3 та Пушиної Наталії Львівни , яка діє на підставі довіреності, виданої від імені ОСОБА_2 , які зроблено в його присутності. Також нотаріус зазначив, що особи ОСОБА_3 та Пушиної Н.Л. , які підписали документ, встановлено, їх дієздатність та повноваження представника перевірено.

Короткий зміст позовних вимог

24. У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про переведення прав покупця частки у статутному капіталі ТОВ "ТДМК".

25. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 (власник 80% частки у статутному капіталі ТОВ "ТДМК") як продавець та ОСОБА_3 як покупець уклали договір купівлі-продажу належної ОСОБА_2 частки у статутному капіталі ТОВ "ТДМК", вартістю 9 440,00 грн, чим позбавили позивача як власника 20% частки у статутному капіталі ТОВ "ТДМК" переважного права на придбання частки іншого учасника товариства.

26. Позивач зазначає, зокрема, таке:

- позивачу випадково стало відомо про те, що 09.05.2020 ОСОБА_2 , якому належало 80% частки у статутному капіталі ТОВ "ТДМК", та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "ТДМК", вартістю 9 440,00 грн;

- ОСОБА_1 не підписував жодних протоколів зборів учасників товариства щодо продажу частки ОСОБА_2 , не відмовлявся від свого переважного права на купівлю частки у статутному капіталі товариства та всупереч вимог ст.20 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (далі - Закон "Про ТОВ та ТДВ") не отримував від ОСОБА_2 жодних пропозицій на придбання частки;

- позивача як власника 20% частки у статутному капіталі ТОВ "ТДМК" позбавлено переважного права на придбання частки іншого учасника товариства, у зв`язку з чим, наявні підстави для переведення з ОСОБА_3 на ОСОБА_1 права покупця частки в розмірі 80% у статутному капіталі ТОВ "ТДМК", відчуженої ОСОБА_2 , визнавши ОСОБА_1 учасником ТОВ "ТДМК" з часткою у розмірі 100% статутного капіталу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

27. Господарський суд міста Києва рішенням від 09.02.2022 відмовив у задоволенні позову.

28. Рішення мотивоване тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами в розумінні статей 76, 77 ГПК, що частка у статутному капіталі ТОВ "ТДМК" була відчужена саме за відплатним договором (договором купівлі-продажу). Як наслідок, не знайшли свого підтвердження також доводи позивача про порушення його переважного права на придбання частки у статутному капіталі товариства як обов`язкової умови для набуття права вимагати переведення на себе прав і обов`язків покупця частки в судовому порядку.

29. Північний апеляційний господарський суд постановою від 27.04.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 змінив, виклавши його мотивувальну частину в редакції постанови. В іншій частині рішення залишив без змін.

30. Суд апеляційної інстанції, зокрема, додатково вказав:

- договір, копію якого надав відповідач, підписано представником власника частки ОСОБА_2 юристом Пушиною Н.Л., яка діяла на підставі довіреності від 30.04.2020;

- відповідно до вимог ч.4 ст.720 ЦК, договір дарування від імені дарувальника може укласти його представник; доручення на укладення договору дарування, в якому не встановлено імені обдаровуваного, є нікчемним;

- як вбачається з довіреності від 30.04.2020, наявної в матеріалах справи, в ній не зазначено ані право повіреного укладати договір дарування, ані імені обдаровуваного; Пушина Н.Л. як представник ОСОБА_2 не мала права укладати договір від 07.05.2020;

- суд першої інстанції не надав оцінки нікчемності доручення.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

31. 29.05.2023 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

32. Скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 та 3 ч.2 ст.287 ГПК, та зазначає, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права та не врахував висновки щодо їх застосування, викладені у постановах Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №910/19473/17, від 16.02.2021 у справі №927/645/19, від 07.09.2016 у справі №6-1026цс16, від 11.04.2018 у справі №707/1541/16-ц.

33. Скаржник, зокрема, зазначає:

- суд апеляційної інстанції застосував статті 203, 215, 235 ЦК без врахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №910/19473/17, від 16.02.2021 у справі №927/645/19 (щодо удаваного договору дарування часток в статутному капіталі);

- суд апеляційної інстанції дійшов суперечливого висновку про те, що представник продавця за договором не мав права укладати договір дарування, але одночасно дійшов висновку про те, що було укладено саме договір дарування, відтак, відмовив у захисті прав позивача шляхом переведення на нього прав покупця частки;

- суд першої інстанції, поклавши на позивача обов`язок зі спростування факту отримання коштів за договором між двома фізичними особами, переклав на сторону обов`язок довести певний факт або спростувати його в умовах, коли такий обов`язок об`єктивно спроможна виконати лише інша сторона;

- заявлення окремої позовної вимоги про визнання правочину удаваним не вимагається, натомість у разі, якщо суд при розгляді справи встановлює наявність удаваного правочину, він має застосовувати до нього норми, що регулюють укладення та виконання того правочину, який сторони дійсно мали на меті, у цьому випадку - договору купівлі-продажу;

- отримана позивачем з реєстраційної справи засвідчена реєстратором копія нотаріально посвідченого Акту приймання-передачі частки є належним, допустимим та достовірним доказом, вірогідність якого переважає вірогідність наданої відповідачем ксерокопії не посвідченого договору купівлі-продажу, який він вважає договором дарування та намагається переконати в цьому суд;

- якби сторони договору від 07.05.2018 мали на меті саме дарування частки, вони б надали реєстратору не Акт приймання-передачі, а сам договір;

- суд першої інстанції погодився з доводами позивача про те, що договір містить ознаки підроблення та призначив судову експертизу, проте, суд апеляційної інстанції скасував цю ухвалу; сам факт апеляційного оскарження ухвали про призначення експертизи є зайвим підтвердженням підроблення договору;

- раптове дарування ОСОБА_2 частки в ТОВ "ТДМК", якою він володів з моменту створення товариства протягом багатьох років, сторонній особі є штучним і він отримав кошти за свою частку; жодних підстав для дарування сторонній особі 80% частки у статутному капіталі товариства, яке є учасником судових спорів про повернення активу вартістю понад 2 мільярди гривень, у ОСОБА_2 не було;

- при розгляді цієї справи суди попередніх інстанцій не вчинили обов`язкової процесуальної дії, передбаченої законом, щодо визначення суми, яку позивач має внести на депозит суду; така бездіяльність судів може свідчити про те, що вони заздалегідь знали, що ухвалять рішення про відмову в задоволенні позову.

34. При цьому у новій редакції касаційної скарги не наведено обґрунтувань щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої п.3 ч.2 ст.287 ГПК.

35. 25.07.2023 надійшов відзив ОСОБА_3 , в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

36. У відзиві, зокрема, вказує:

- скаржник вдається до повторного доказування і висловлення своєї позиції; незгода сторони із ухваленими рішеннями не є підставою для їх скасування; скаржник дублює свої аргументи, вказані в позові і в апеляційній скарзі; такі доводи скаржника спростовуються аргументами судів першої та апеляційної інстанцій, які ухвалили законні та обґрунтовані рішення;

- відповідач надав копію договору, який датовано 07.05.2020, та має назву "Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "ТДМК"; при цьому у преамбулі договору вказано, що останній укладено на підставі статей 717- 728 ЦК;

- правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на його зміст; суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою спірний правочин не є договором купівлі-продажу, а є договором дарування;

- доказів проведення будь-яких розрахунків між сторонами за вказаним договором матеріали справи не містять; складений між відповідачами акт не спростовує того, що ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_3 прийняв подарунок за договором безоплатно;

- доводи скаржника, що відчуження частки відбулося на підставі договору купівлі-продажу, не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні статей 76, 77 ГПК;

- в довіреності зазначено, що ОСОБА_2 уповноважує Пушину Н.Л. представляти інтереси довірителя з усіх питань, пов`язаних з розпорядженням належною йому часткою у статутному капіталі ТОВ "ТДМК" з усіма правами, обов`язками та повноваженнями, наданими довірителю як учаснику товариства, в тому числі укладати всі дозволені чинним законодавством договори щодо розпорядження часткою, вчиняти правочини тощо; карантинні обмеження весни 2020 року не є підставою для сумніву у законності нотаріально посвідченого правочину;

- суди розглядали питання щодо внесення депозиту при розгляді справ про переведення прав і обов`язків покупця за договором купівлі-продажу корпоративних прав та дійшли висновку, що при даруванні частки не можна встановити розмір суми, яку необхідно внести на депозит суду (справа №910/19473/17, постанови Верховного Суду від 09.09.2021 у справі №911/106/20, від 03.11.2022 у справі №912/3747/20, від 17.11.2022 у справі №910/5704/21).

37. 31.08.2023 надійшла заява-пояснення ОСОБА_1 щодо мотивів укладення договору купівлі-продажу між відповідачами, в якій вказав, що Пушина Н.Л. (як представник ОСОБА_2 ) та ОСОБА_3 не помилялися, не розуміючи відмінностей між договорами купівлі-продажу та дарування, а свідомо зловживали своїми правами та свідомо укладали договір, який не тільки не мав жодного мотиву та логіки, але й був відверто спрямований на порушення переважного права іншого учасника ТОВ "ТДМК" - ОСОБА_1 .

38. 22.11.2023 надійшли додаткові пояснення ОСОБА_1 у яких, зокрема, зазначає таке:

- при розгляді аналогічної справи №922/2182/21 Верховний Суд дійшов висновку, що переведення права на купівлю частки має відбуватися саме за номінальною вартістю і це презюмується; через рік після ухвалення цієї постанови, колегія суддів майже в аналогічному складі вирішила відступити від свого власного висновку, незважаючи на те, що жодних змін ані законодавство, ані практика за цей час не зазнали;

- така позиція суддів суперечить принципу остаточності судового рішення та стабільності правозастосування; Верховний Суд не може дотримуватися протилежних позицій при розгляді аналогічних справ, жодним чином це не обґрунтовуючи;

- Верховний Суд посилається на норму Прикінцевих та перехідних положень Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у якій імперативно йдеться, що позивач не повинен вносити на депозитний рахунок суду грошові кошти, а він повинен це зробити на виконання відповідної ухвали суду та у визначеному судом розмірі; при цьому суд доходить висновку про те, що позивач має право вимагати переведення прав покупця саме за ринковою вартістю частки, яку має сам доводити;

- директор ТОВ "ТДМК" не надає позивачу доступ до бухгалтерських та фінансових документів товариства; позивач позбавлений можливості доводити ринкову вартість частки;

- позивач просив перевести на нього право купівлі частки за номінальною вартістю 9 440,00 грн; матеріали справи не містять жодних інших розрахунків, наданих відповідачами або самим ТОВ "ТДМК"; при розгляді справи №922/2182/21 колегію суддів влаштувало, що номінальна вартість 40% статутного капіталу складає всього 500 грн, і право купівлі цієї частки було переведено за такою незначною ціною;

- колегія суддів поставила під сумнів основні принципи господарського судочинства щодо обов`язку доказування та наслідків недоведення обставин, на які сторона посилається; колегія суддів вирішила покласти негативні наслідки недоведення на позивача;

- при укладенні удаваного договору дарування не очевидним є те, що частку було відчужено за ринковою вартістю; у разі бажання здійснити відчуження частки за ринковою вартістю, її власник не укладає удаваний договір, а пропонує її іншому учаснику та, у випадку його відмови, відчужує частку за звичайним легальним договором купівлі-продажу;

- на дату укладення удаваного договору дарування частки ТОВ "ТДМК" не мало активу вартістю 2 мільярди гривень, а мало лише гіпотетичну можливість спробувати його повернути; цю можливість так і не реалізовано; отже, ринкова вартість частки могла бути навіть меншою за номінальну;

- особа, яка підписала удаваний договір купівлі-продажу частки від імені продавця ( Пушина Н.Л. ) входить до складу керівництва Громадської ради при Міністерстві юстиції України; зазначена особа могла втручатися у процес апеляційного перегляду ухвали про призначення експертизи Договору у позапроцесуальний спосіб; обставина щодо рішення колегії суддів Верховного Суду передати справу на розгляд Палати для відступу від свого власного висновку може також свідчити про позапроцесуальний тиск.

39. 05.02.2024 надійшла заява ОСОБА_1 , у якій, зокрема, зазначає:

- наявне очевидне порушення прав позивача, який є міноритарний учасником ТОВ "ТДМК", адже його не повідомили ані про продаж, ані про дарування частки іншого учасника, а також не повідомили про збори, проведені "обдарованим" ОСОБА_3 одноособово, на яких він сам себе обрав директором ТОВ; у справі нема рівних учасників, між якими виник спір, а є постраждала особа, якою, очевидно, є позивач, та відповідачі, які порушили права позивача;

- Верховний Суд має чітко та однозначно виснувати, що не можна вчиняти відповідні "схеми", аби не допустити їх повторення у майбутньому, а також розглянути питання про винесення окремої ухвали щодо адвокатів, які уклали між собою цей "договір";

- всі негативні наслідки, пов`язані з "низькою ціною", "невідповідністю ринковій ціні" тощо, мають покладатися саме на відповідачів, які намагалися ошукати позивача та намагаються ввести в оману суд; саме це і виснував Верховний Суд у постанові від 23.02.2022 у ідентичній справі №922/2182/21;

- Довіреність, на підставі якої було укладено "договір купівлі-продажу", який виявився "договором дарування", є нікчемною в силу імперативних приписів ч.4 ст.720 ЦК в тій частині, яка стосується повноважень на укладення договору дарування; укладення договору купівлі-продажу на її підставі є цілком законним;

- розгляд даної справи триває вже 3 роки, відтак, у разі скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд, він триватиме ще декілька років, чим буде порушено таке завдання судочинства як своєчасне вирішення судом спорів; позивач просить Суд винести остаточне рішення у справі, задовольнивши його позовні вимоги.

Рух касаційної скарги

40. Верховний Суд ухвалою від 12.07.2023 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , розгляд справи призначив у відкритому судовому засіданні на 30.08.2023.

41. Верховний Суд ухвалою від 30.08.2023 оголосив перерву у судовому засіданні до 18.10.2023, а ухвалою від 18.10.2023 - до 25.10.2023.

42. У судовому засіданні 25.10.2023 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалив рішення про передачу справи на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Палата) на підставі ч.1 ст.302 ГПК з таких мотивів:

- існує необхідність відступити від висновків щодо встановлення вартості частки у статутному капіталі товариства у справах за позовом про визнання договору дарування частки удаваним та переведення прав покупця такої частки, викладених в постанові Верховного Суду від 23.02.2022 у справі №922/2182/21; таку вартість не можна ототожнювати із номінальною вартістю частки в статутному капіталі товариства, натомість позивач має право вимагати переведення прав покупця саме за ринковою вартістю частки, яку (ринкову вартість) має доводити сам позивач;

- оскільки колегія суддів вважає, що позивач має право вимагати переведення прав покупця за ринковою вартістю частки та, відповідно, саме позивач має доводити таку ринкову вартість, то наявні підстави для уточнення висновків, викладених у постановах від 13.10.2021 та від 03.11.2022 у справі №912/3747/20, від 17.11.2022 у справі №910/5704/21, щодо предмета доказування у таких спорах.

43. Палата ухвалою від 01.12.2023 прийняла справу до розгляду на 10.01.2024.

44. У зв`язку з виходом на роботу судді Мамалуя О.О. протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2024 для розгляду справи №910/1338/21 було визначено колегію суддів у складі: Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Баранець О.М., Вронська Г.О., Губенко Н.М., Кролевець О.А., Мамалуй О.О., Студенець В.І.

45. Враховуючи те, що суддю Мамалуя О.О. включено до складу колегії суддів у день судового засідання, для забезпечення можливості ознайомитися з матеріалами справи, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність оголошення перерви в судовому засіданні 10.01.2024, про що присутні у судовому засіданні представники учасників справи були повідомлені.

46. Верховний Суд ухвалою від 12.01.2024 повідомив учасників справи, що судове засідання відбудеться 05.02.2024.

47. Палата ухвалою від 05.02.2024 оголосила перерву у судовому засіданні до 11.03.2024.

48. Палата ухвалою від 11.03.2024 повернула справу №910/1338/21 колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду з таких мотивів:

- з касаційної скарги вбачається, що скаржник не наводив як підставу касаційного оскарження судових рішень доводів щодо ринкової вартості частки, це не було і підставою та предметом позову; позивач не заявляє вимоги про переведення на нього прав за ринковою ціною, відповідач також не визнавав можливість переведення прав за такою ціною;

- підстави перевірки правильності застосування норми матеріального права судами щодо встановлення вартості частки у статутному капіталі товариства, що є виходом за межі вимог та доводів касаційної скарги, в ухвалі про передачу справи не наведено;

- жодна зі сторін не доводила обставини можливості переведення прав та обов`язків покупця за ринковою ціною, суди такі обставини не встановлювали, скаржник не визначав підставою касаційного оскарження порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

- в ухвалі про передачу справи на розгляд Палати колегія судів констатує, що "саме позивач, а не відповідач, має замовити і надати суду висновок незалежного оцінювача щодо ринкової вартості частки та внести відповідну суму на депозитний рахунок", "позивач має право вимагати переведення прав покупця саме за ринковою вартістю частки", проте не мотивує свій висновок з посиланням на норми чинного законодавства, не зазначає мотиви незгоди, конкретні причини необхідності відступу від цього висновку;

- ухвала від 25.10.2023 не містить посилання на норми права, з застосуванням якої не погодилася колегія суддів, касаційна скарга також не містить відповідні підстави, що унеможливлює формування висновку про те, як саме повинна застосовуватися норма права;

- у частині уточнення висновків, викладених у постановах від 13.10.2021 та від 03.11.2022 у справі №912/3747/20, від 17.11.2022 у справі №910/5704/21, стосовно предмета доказування у таких спорах, ухвала також не містить ні посилання на норми права, ні мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що не відповідає вимогам ч.4 ст.303 ГПК.

49. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 15.03.2024 прийняв справу до провадження, її розгляд призначив на 03.04.2024.

50. Верховний Суд ухвалою від 03.04.2024 визначив колегію суддів для розгляду справи №910/1338/21 у складі семи суддів, справу передав на автоматизований розподіл для визначення колегії суддів.

51. Верховний Суд ухвалою від 11.04.2024 призначив розгляд справи №910/1338/21 на 27.05.2024.

52. Судове засідання, призначене на 27.05.2024, не відбулося.

53. Верховний Суд ухвалою від 03.06.2024 повідомив учасників справи, що її розгляд відбудеться 17.06.2024.

54. Верховний Суд ухвалою від 17.06.2024 оголосив перерву у судовому засіданні до 16.09.2024.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо удаваності правочину дарування

55. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував статті 203, 215, 235 ЦК без врахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №910/19473/17, від 16.02.2021 у справі №927/645/19 (щодо удаваного договору дарування часток в статутному капіталі).

56. Також посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 07.09.2016 у справі №6-1026цс16, Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №707/1541/16-ц, від 29.01.2020 у справі №903/154/19.

57. Скаржник вказує, що у ОСОБА_2 не було підстав для дарування сторонній особі 80% частки у статутному капіталі ТОВ "ТДМК". Стверджує, що суд переклав на скаржника обов`язок довести факт отримання коштів за договором або спростувати його в умовах, коли такий обов`язок об`єктивно спроможна виконати лише інша сторона. Вважає, що надані позивачем докази на підтвердження факту удаваності договору дарування є більш вірогідними, ніж надані відповідачем докази на його спростування.

58. Отже, основний довід скаржника зводиться до того, що Договір є по суті договором купівлі-продажу (удаваним правочином), а тому дарування частки у статутному капіталі порушило його переважне право придбання такої частки.

59. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

60. Так, у справі №6-1026цс16 досліджувалося питання щодо удаваності договору дарування квартири, який був укладений для приховання договору купівлі-продажу, у справі №910/19473/17 - щодо удаваності договорів дарування часток у статутному капіталі з метою приховати договори купівлі-продажу та переведення прав та обов`язків покупця відповідних часток на позивача, у справі №707/1541/16-ц - щодо удаваності договору дарування земельної ділянки і житлового будинку з метою приховати договір довічного утримання та розірвання договору довічного утримання, у справі №903/154/19 - щодо удаваності договорів поставки та оренди для приховання договору фінансового лізингу, а у справі №927/645/19 - щодо удаваності договорів дарування частки у статутному капіталі, які вчинені для приховування інших правочинів, переведення прав та обов`язків покупця частки, витребування часток у статутному капіталі та визнання права власності на частку.

61. У кожній з наведених справ Верховний Суд оцінював правильність застосування судами попередніх інстанцій положень ст.235 ЦК, про неправильність застосування якої стверджує скаржник у справі, що переглядається, а також ст.203 ЦК (окрім справи №903/154/19).

62. Більше того, у справах №910/19473/17 та №927/645/19 предмет спору стосувався визнання удаваними договорів дарування часток у статутному капіталі товариств (ТОВ та сільськогосподарського ТОВ відповідно) та, аналогічно справі №910/1338/21, переведення прав та обов`язків покупця частки.

63. Отже, правовідносини у цих справах та справі, що переглядається, є подібними за змістовим критерієм, тому висновки, зроблені у них, підлягають врахуванню при розгляді цієї справи.

64. Відповідно до ч.1 ст.20 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі.

65. Статутом ТОВ "ТДМК" передбачено право учасника здійснити відчуження своїй частки (частини частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам у статутному капіталі у порядку, встановленому статутом та чинним законодавством України (пункти 6.1-6.3).

66. Відповідно до ст.235 ЦК удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

67. Тобто за удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють один правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини (постанова Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №910/19473/17, на яку посилається скаржник).

68. Верховний Суд у п.40 постанови від 29.01.2020 у справі №903/154/19, на яку посилається скаржник, вказав: "враховуючи, що сама по собі вимога про визнання правочинів удаваними спрямована на встановлення обставин, які є підставою для вирішення спору, зокрема, у випадку звернення з позовною вимогою про визнання правочинів недійсними, а такий спір у цій справі відсутній, Суд дійшов висновку про те, що обраний відповідачем за первісним позовом спосіб захисту його порушених прав або законних інтересів не є ефективним, оскільки матиме наслідком лише те, що відносини сторін за такими правочинами регулюватимуться правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили, ці правила також застосовуватимуться при вирішенні спору за таким правочином чи стосовно нього".

69. Згідно з ч.1 ст.202, ч.3 ст.203 ЦК головним елементом угоди (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тому основним юридичним фактом, який підлягав встановленню судом у цій справі є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договорів дарування та з`ясування питання про те, чи не укладені ці угоди з метою приховати іншу угоду та яку саме.

70. Верховний Суд у постановах від 13.10.2021 та від 03.11.2022 у справі №912/3747/20, від 17.11.2022 у справі №910/5704/21 зазначив, що позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: 1) факт укладення правочину, який, на його думку, є удаваним; 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; 3) настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваними правочинами.

71. Подібні висновки містяться також у постановах Верховного Суду України від 07.09.2016 у справі №6-1026цс16, у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №707/1541/16-ц та від 06.06.2018 у справі №910/19473/17, на які посилається скаржник.

72. Договір дарування, як і договір купівлі-продажу мають споріднену правову спрямованість - передачу відповідного майна у власність іншої особи. Основною ознакою договору дарування є передача майна у власність обдарованого саме на безоплатній основі. Натомість відносини купівлі-продажу передбачають передачу відповідного майна у власність іншої особи на оплатній основі.

73. Відповідно до ч.1 ст.717 ЦК за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. При цьому згідно з ч.1 ст.655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

74. При цьому відповідно до природи удаваного правочину, той правочин, який приховує реальні відносини між сторонами, має скоріше формальний характер та не спрямований на настання правових наслідків, що випливають із такого удаваного правочину. Тому реальна вартість переданого майна може відрізнятись від тієї, яка вказана в договорі дарування.

75. Відтак, у цій справі позивач має довести існування дійсного наміру ОСОБА_2 передати частку у статутному капіталі ТОВ "ТДМК" ОСОБА_3. на оплатній основі та вартість такої частки. А відповідачі (сторони Договору) мають довести справжність своїх намірів щодо безоплатного передання у дар частки.

76. Суди попередніх інстанцій встановили, що укладений відповідачами Договір відповідає вимогам закону щодо договору дарування, зокрема статтям 717-719 ЦК. Зокрема, Договір не містить положень щодо оплатності (передачі коштів або обов`язку покупця вчинити на користь продавця будь-яку дію майнового або немайнового характеру), що є характерним для договорів купівлі-продажу.

77. Такі висновки судів попередніх інстанцій є помилковими. Удаваний правочин не може містити ознак того правочину, який сторони намагаються приховати.

78. Сторони удаваного договору дарування вочевидь будуть приховувати від інших осіб свою домовленість про відчуження майна за плату, факт отримання такої оплати тощо.

79. Тому встановити факт усної домовленості про оплату та сам факт оплати, яка зазвичай відбувається у готівковій формі та за відсутності свідків, або з використанням інших, більш складних способів, дуже складно або неможливо.

80. Відтак, доведення удаваності правочину відбувається не шляхом аналізу змісту укладеного правочину (удаваність якого і доводиться позивачем), а за допомогою інших, непрямих доказів (зняття обдарованим готівки з банківського рахунку, укладення ним договору займу, публікація оголошень про продаж предмету, який потім був подарований, відсутність родинних чи інших зв`язків, відсутність зрозумілого мотиву укладення договору дарування майна тощо).

81. Правочин дарування позбавлений економічного сенсу і може бути вчинений лише за наявності дружніх, родинних чи будь-яких інших відносин, які б могли пояснити такий правочин.

82. Предметом доказування у цій справі є встановлення судом обставин, які можуть свідчити про удаваність правочину, та обставин, які це спростовують (мотивів дарування частки).

83. Суд, розглядаючи питання щодо удаваності правочину, має встановити мотиви передачі в дар майна, зокрема у випадках коли дарувальник та обдарований не перебувають у родинних відносинах.

84. Верховний Суд вважає, що якщо законодавством передбачено переважне право інших осіб на купівлю певного майна, то власник майна, який вчинив правочин дарування, має довести розумні мотиви такого правочину. За відсутності таких мотивів (зокрема, у випадку дарування майна, яке має значну вартість, сторонній особі) правочин може бути визнаний судом удаваним.

85. Суди попередніх інстанцій не дослідили питання дійсної спрямованості волі сторін при укладенні договору дарування, мотиви вчинення ними правочину, тоді як відповідачі не надали доказів чи пояснень, які би пояснювали мотиви вчинення правочину дарування.

86. Суд, мотивуючи рішення у справі, повинен давати відповідь на кожен важливий та доречний аргумент сторони. Перекладення на сторону обов`язку доказати певний факт або спростувати його в умовах, коли такий обов`язок об`єктивно спроможна виконати лише інша сторона, може призвести до необґрунтованого свавільного рішення.

87. За відсутності належних обґрунтувань відповідачів щодо дійсного наміру укладення саме договору дарування із наданням відповідачами відповідних пояснень суду своїх мотивів, передчасними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач не обґрунтував удаваності договору дарування з метою приховування договору купівлі-продажу.

88. Суди попередніх інстанцій не надали оцінки ключовим доводам позивача:

- про те, що відповідачі не могли помилитися з назвою Договору, найменуванням сторін ("продавець" та "покупець"), а після подання позову замінили його зміст на інший, втім не поміняли його назву;

- що договір укладено між фізичними особами, які проводили розрахунки готівкою;

- що товариству, частка 80% у статутному капіталі якого була подарована, належали акції ринковою вартістю понад 2 мільярди гривень (є учасником судових спорів про повернення такого активу).

89. Суди також не надали оцінки змісту довіреності, яка не передбачала права повіреного на укладення договору дарування та не містила імені обдаровуваного (не пояснили причин відхилення доводів позивача про те, що така довіреність свідчить про відсутність у довірителя наміру укласти саме договір дарування).

90. Відповідно до п.4 ч.3 ст.238 ГПК у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

91. У рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зверталося увагу на те, що в національному рішенні мають бути викладені причини, достатні для відповіді на фактичні та правові (матеріально-правові або процесуальні) доводи сторін у всіх суттєвих аспектах. Суди мають вивчити основні аргументи сторін (див. п.67 рішення від 24.05.2005 у справі "Бузеску проти Румунії" (Buzescu v. Romania), заява №61302/00, п.35 рішення від 07.03.2006 у справі "Донадзе проти Грузії" (Donadze v. Georgia), заява №74644/01). Отже, судове рішення з точки зору ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має дати відповіді на основні й важливі для сторони аргументи, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику. Якщо заява чи доказ, на який посилається сторона, є вирішальним для результату проваджень, він вимагає конкретної та прямої відповіді (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), заява №18390/91 (п.30), від 09.12.1994 у справі "Хіро Балані проти Іспанії" (Hiro Balani v. Spain), заява №18064/91 (п.28)).

92. Отже, суди попередніх інстанцій не здійснили юридичної оцінки всіх фактичних обставин справи та доводів позивача, натомість обмежилися лише формальними висновками, зробленими на підставі аналізу змісту самого договору, про те, що укладений між сторонами договір є договором дарування, а позивач не надав суду доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Щодо ціни частки (суми, яка має бути внесена позивачем на депозитний рахунок суду)

93. Скаржник, посилаючись на положення ч.4 ст.362 ЦК та п.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", зазначає, що при розгляді цієї справи суди попередніх інстанцій не вчинили обов`язкової процесуальної дії, передбаченої законом, щодо визначення суми, яку позивач має внести на депозит суду.

94. Натомість відповідач ОСОБА_3 зазначає, що суди розглядали питання щодо внесення депозиту при розгляді справ про переведення прав і обов`язків покупця за договором купівлі-продажу корпоративних прав та дійшли висновку, що при даруванні частки не можна встановити розмір суми, яку необхідно внести на депозит суду.

95. Як було зазначено, встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст.235 ЦК, має визначити правочин, який насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.

96. Частина 4 ст.362 ЦК передбачає, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

97. Учасник товариства має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов`язків покупця частки (частини частки), якщо переважне право такого учасника товариства є порушеним (ч.5 ст.20 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

98. Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" встановлено, що до внесення відповідних змін до ГПК при розгляді справ, порушених за позовною вимогою, передбаченою ч.5 ст.20 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", застосовуються такі правила: 1) позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в розмірі, сплаченому покупцем на виконання договору купівлі-продажу частки (частини частки), визначеному в ухвалі суду; 2) невиконання вимоги про внесення грошових коштів на депозитний рахунок суду є підставою для залишення позову без розгляду; 3) суд у своєму рішенні вирішує питання про перерахування грошових коштів, внесених на депозитний рахунок суду, покупцю або про їх повернення.

99. Велика Палата Верховного Суду у п.91 постанови від 01.06.2021 у справі №910/2388/20 зазначила, що запроваджений Законом "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" механізм внесення відповідної суми грошових коштів на депозитний рахунок суду є гарантією захисту прав та інтересів первісного покупця частки, проданої з порушенням переважного права учасника товариства. Адже у випадку задоволення позову покупцю частки повертаються в повному обсязі сплачені ним грошові кошти на виконання умов договору. Таким чином, судовому захисту підлягає як право учасника, переважне право якого було порушено, так і право первісного покупця частки, права якого будуть захищені внаслідок задоволення первісного позову.

100. Передаючи цю справу на розгляд Палати, колегія суддів зазначала, що у справах щодо визнання удаваним правочину дарування частки у статутному капіталі товариства та переведення прав покупця частки постає, зокрема, питання щодо того, як встановити вартість такої частки.

101. Верховний Суд в постанові від 23.02.2022 у справі №922/2182/21, врахувавши, що єдиним доказом вартості частки, який наявний в матеріалах справи, є акт приймання-передачі частки, в якому зазначена її вартість (номінальна) 500,00 грн, погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що сплаті підлягає сума в 500,00 грн, адже скаржниця (особа, яка набула частку за спірним правочином) не надала суду жодних доказів, зокрема, договору купівлі-продажу, яким була б визначена інша вартість частки, що була відчужена на її користь. Верховний Суд також вказав, що скаржниця (особа, яка набула частку за спірним правочином), не просила суд призначити експертизу для визначення ринкової вартості частки, не надала жодного іншого доказу, який би свідчив про те що, частка відчужена за іншою ціною (висновок експерта, акт оцінки, листування між сторонами тощо), а натомість послідовно обстоювала позицію, що вона отримала частку у дар і її оплату не здійснювала.

102. Колегія суддів, передаючи цю справу на розгляд Палати, в ухвалі від 01.12.2023 не погодилася із цими висновками та вказала, що позивач має право вимагати переведення прав покупця саме за ринковою вартістю частки і саме позивач, а не відповідач, має замовити і надати суду висновок незалежного оцінювача щодо ринкової вартості частки та внести відповідну суму на депозитний рахунок.

103. Разом з тим, Палата повернула справу на розгляд колегії суддів, а отже, не відступила від висновку, який викладений у постанові від 23.02.2022 у справі №922/2182/21, і такий висновок підлягає застосуванню у цій справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

104. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

105. За приписами п.2 ч.1 ст.308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

106. Відповідно до п.1 ч.3 ст.310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 ГПК.

107. Висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи (ч.5 ст.310 ГПК). Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (ч.1 ст.316 ГПК).

108. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

109. Під час нового розгляду суд повинен дослідити надані сторонами докази, оцінити ключові доводи сторін з урахуванням правових висновків, що викладені у цій постанові, і встановити ті обставини, на важливість яких звернув увагу Верховний Суд вище.

Судові витрати

110. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат буде здійснений за результатами розгляду справи.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 у справі №910/1338/21 скасувати.

3. Справу №910/1338/21 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає".

Окрему думку складено відповідно до ч.3 ст.34 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О. Кібенко