Постанова

від 13.02.2024 по справі 910/13478/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/13478/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Берднік І.С., Рогач Л.І.,

за участю секретаря судового засідання - Шпорт В.В.,

учасники справи:

позивач - державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод",

представник позивача - Хаупшева Л.М., (у порядку самопредставництва),

відповідач - Міністерство оборони України,

представник відповідача - Хлань В.М., (витяг з ЄДРПОУ),

розглянув касаційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2021 (головуючий суддя Паламар П.І.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2022 (головуючий Чорногуз М.Г., судді: Тищенко А.І, Хрипун О.О.)

у справі № 910/13478/21

за позовом державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (далі - Підприємство, позивач)

до Міністерства оборони України (далі - Міністерство, відповідач)

про стягнення боргу у розмірі 1 430 067,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" (далі - ДП "Житомирський бронетанковий завод") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони) про стягнення 1 430 067,60 грн фактично понесених витрат на капітальний ремонт техніки за державним контрактом від 22.12.2017 № 342/3/5/17/78 (далі - Контракт).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, порушуючи умови Контракту та норми чинного законодавства, не виконав свої зобов`язання щодо оплати виконаних робіт, у зв`язку з чим утворилася спірна заборгованість. Позивач вказує на те, що стягувана сума є різницею між його фактичними витратами як виконавця на ремонт виробів та рівнем орієнтовної ціни, зафіксованої у протоколі погодження орієнтовної (договірної) ціни на надання послуг з ремонту виробів.

1.3. Заперечення проти позову мотивовані недосягненням сторонами згоди щодо перегляду орієнтовної ціни у відповідності до умов договору та відсутністю у відповідача зобов`язання щодо оплати перевищення розміру фактичних витрат орієнтовної вартості робіт (послуг), що прямо встановлено пунктом 2.7 Контракту.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 22.12.2017 Міністерство (замовник) та Підприємство (виконавець) уклали Контракт, за умовами якого виконавець зобов`язується у 2017-2018 роках за завданням замовника з дотриманням вимог законодавства виконати роботи (надати послуги) з ремонту і технічного обслуговування виробів за номенклатурою, етапами, в обсягах та у строки, які зазначені у календарному плані надання послуг (додаток № 1 до Контракту), що є невід`ємною частиною цього контракту, а замовник зобов`язується прийняти через філію представництва замовника (ПЗ) № 637 та вантажоодержувача і оплатити їх.

2.2. Відповідно до пункту 2.2 Контракту сторони встановили орієнтовну вартість послуг з ремонту виробів на підставі розрахунково-калькуляційних матеріалів (далі - РКМ) визначення орієнтовної ціни ремонту одиниці виробів, складених виконавцем відповідно до вимог нормативно-правових актів з питань планування, обліку і розрахунку собівартості робіт та з урахуванням висновків філії ПЗ № 637 від 07.02.2017 № 46 та від 10.02.2017 № 53 про рівень орієнтовної ціни разом з аналізом елементів витрат, складених на підставі проведеного розгляду РКМ з визначенням орієнтовної ціни ремонту одиниці виробу для закупівлі послуг за контрактом. Орієнтовна ціна зафіксована у протоколі погодження орієнтовної (договірної) ціни на надання послуг з ремонту виробів (додаток № 3). Орієнтовна вартість ціни ремонту за одиницю виробу є базовою для визначення вартості послуг на момент укладання контракту та досягнення домовленостей про договірну ціну.

2.3. Згідно з пунктом 2.3 Контракту в обґрунтованих випадках при зміні тарифів, цін на матеріали та покупні комплектуючі вироби, інших складових собівартості продукції, у разі, якщо вплив на такі зміни знаходиться поза межами компетенції сторін контракту та обумовлений прийняттям відповідних законодавчих та нормативно-правових актів, за вмотивованим рішенням замовника ціна контракту може бути переглянута з метою недопущення зриву виконання контракту та неналежного забезпечення потреб Збройних Сил України. Перегляд орієнтовної вартості послуг здійснюється не пізніше ніж за 1 місяць до закінчення терміну надання послуг на підставі письмового звернення однієї зі сторін. Перегляд орієнтовної вартості послуг здійснюється відповідно до спільного рішення, яке затверджується сторонами на підставі висновку філії ПЗ № 637, складеного за результатами перевірки та аналізу РКМ щодо фактичних та очікуваних витрат. Очікувані витрати не повинні перевищувати 20 відсотків від загальної вартості за контрактом.

2.4. Орієнтовна ціна, зазначена під час укладення Контракту, визначалася на підставі висновку філії П3 № 637 складеного у лютому 2017 року.

2.5. Посилаючись на зростання вартості складових послуг, закупівельних комплектуючих, комунальних тарифів, а також підвищення розміру мінімальної заробітної плати з 01.01.2018 відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" позивач на адресу відповідача направив лист від 09.02.2018 № 01-11420 з повідомленням про необхідність перегляду орієнтовної ціни на виконання робіт згідно з контрактом у зв`язку з вказаними обставинами. Відповідні РКМ з визначенням обґрунтованої нової орієнтовної ціни капітального ремонту за Контрактом було передано на розгляд філії ПЗ № 637.

2.6. Лист отримано замовником 22.02.2018. Цим листом пропонувалося замовнику після надання філією ПЗ № 637 відповідного висновку ініціювати складення спільного рішення щодо внесення змін до контракту.

2.7. Після отримання висновків філії ПЗ № 637 від 04.04.2018 № 164 та від 04.04.2018 № 159 щодо визначення рівня орієнтовної ціни на капітальний ремонт вони були направлені позивачу.

2.8. У подальшому позивач направляв відповідачу листи від 14.06.2018 № 01-11/1737 та від 25.07.2018 № 01-11/2225 щодо необхідності зміни орієнтовної ціни.

2.9. Проте відповідач відповідні зміни до Контракту не погодив.

2.10. 24.09.2018 сторони підписали акт № 4 приймання виконаних робіт (наданих послуг) з протоколом розбіжностей від 24.09.2018, відповідно до якого вартість виконаних робіт у редакції позивача (виконавця) становить 13 102 812,48 грн з ПДВ, а вартість робіт у редакції відповідача (замовника) становить 11 672 744,88 грн.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 01.12.2021 позов задовольнив. Мотивував тим, що пунктом 2.2 Контракту встановлена орієнтовна вартість виконання робіт (надання послуг) з ремонту виробів на підставі розрахунково-калькуляційних матеріалів з урахуванням висновків філії ПЗ № 637, у зв`язку з чим у позивача була відсутня можливість заздалегідь передбачити зростання рівня фактичних затрат. Відповідно позивач дотримався порядку перегляду орієнтовної ціни контракту, передбаченого пунктом 2.3, а зупинення виконання робіт до узгодження із замовником збільшеного кошторису було неможливо в інтересах замовника з огляду на важливість державного оборонного замовлення.

3.2. Північний апеляційний господарський суд постановою від 08.09.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 залишив без змін. Погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що оскільки рівень орієнтовної ціни (твердий кошторис) визначався на підставі висновків філії ПЗ № 637 від 07.02.2017 № 46 та від 10.02.2017 № 53, то у позивача була відсутня можливість заздалегідь, майже за рік до підписання контракту, передбачити зростання рівня фактичних витрат на ремонт виробів. Остаточна ж вартість робіт була підтверджена висновками філії ПЗ № 637 від 04.04.2018 № 159 та № 164.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

4.1. Міноборони подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у справі скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

4.2. Посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, адже суди не врахували приписи статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших вимог, що звичайно ставляться.

4.3. Щодо випадку касаційного оскарження зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 526 ЦК України у подібних правовідносинах у розумінні стягнення фактичних витрат виконавця, які перевищують договірну (орієнтовну) ціну державного контракту на виконання капітального ремонту озброєння за державним оборонним замовленням, в умовах особливого періоду (не в мирний час) та стягнення таких позадоговірних витрат з Міноборони в умовах правового режиму воєнного стану (пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Також зауважує про неврахування судами висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 09.06.2022 у справі № 910/8425/19, щодо важливості та пріоритетності забезпечення через Міноборони Збройних Сил України коштами на їх потреби для відбиття збройної агресії російської федерації в умовах правового режиму воєнного стану (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).

4.4. За твердженнями скаржника для правильності застосування судами положень статті 526 ЦК України існує необхідність у формуванні правового висновку, за яким недопустимим є стягнення з Міноборони в умовах особливого періоду та збройної агресії російської федерації проти України фактичних витрат виконавця, які перевищують договірну (орієнтовну) ціну державного контракту за державним оборонним замовленням, пунктом 2.7 якого передбачено, що у разі коли фактичні витрати виконавця на виконання робіт (надання послуг) перевищують її орієнтовну вартість, замовник не зобов`язаний оплачувати таке перевищення, у взаємозв`язку з пунктом 2.3 державного контракту, відповідно до якого в обґрунтованих випадках при зміні тарифів, цін на матеріали та покупні комплектуючи вироби, інших складових собівартості продукції, у разі якщо вплив на такі зміни знаходиться поза межами компетенції сторін державного контракту та обумовлений прийняттям відповідних законодавчих та нормативно-правових актів, за вмотивованим рішенням замовника, як виключення, ціна державного контракту може бути переглянута з метою недопущення зриву виконання державного контракту, та неналежного забезпечення потреб Збройних Сил України.

4.5. Скаржник вважає, що перегляд ціни Контракту є правом, а не обов`язком замовника, є виключенням та має бути вмотивований. Разом з тим, на момент укладення спірного Контракту позивач чітко розумів та усвідомлював його істотні умови, у тому числі ціну контракту, у зв`язку з чим виконавець як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, мав розумно оцінити цю обставину, зокрема підвищення на ринку цін на продукцію, підвищення комунальних тарифів, а також підвищення розміру мінімальної заробітної плати, з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання відповідно до закладеної у контракті договірної ціни.

4.6. На переконання скаржника, суди не надали належної оцінки тому, що виконавець звернувся до Міноборони щодо необхідності перегляду орієнтовної вартості виконаних робіт (наданих послуг) вже у лютому 2018 року, тобто через півтора місяці після укладення державного контракту від 22.12.2017 № 342/3/5/17/78, коли істотне зростання вартості матеріалу після укладення державного контракту в розумінні приписів частини п`ятої статті 844 ЦК України не могло відбутись в силу незначного проміжку часу, який минув з моменту укладення контракту.

4.7. Крім цього, суди не врахували, що Міноборони не могло відмовитись від виконання робіт через збільшення кошторису виконавцем, зважаючи на важливість державного оборонного замовлення в умовах особливого періоду, а також того, що, оскільки відповідні вироби були відремонтовані якісно та в повному обсязі (без виявлених недоліків), Міноборони в силу пункту 1.1 державного контракту не мало підстав не підписувати акт приймання виконаних робіт (наданих послуг). Відповідний акт був підписаний з урахуванням протоколу розбіжностей лише через незгоду з вартістю виконаних робіт (наданих послуг), яка суперечила контрактній ціні.

4.8. Міноборони подало пояснення про необхідність врахування Верховним Судом правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, підстави для відступу від яких відсутні.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. ДП "Житомирський бронетанковий завод" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судові рішення у справі - без змін.

5.2. За твердженнями позивача, враховуючи своєчасне повідомлення замовника про необхідність перегляду орієнтовної ціни через зростання вартості складових послуг, закупівельних комплектуючих, комунальних тарифів, підвищення розміру мінімальної заробітної плати та інше, її обґрунтованість, відсутність відмови замовника від збільшення кошторису та прийняття виконаних робіт згідно з актом приймання виконаних робіт без будь-яких зауважень, суди попередніх інстанцій ухвалили законні обґрунтовані рішення про стягнення спірних коштів на користь позивача. При цьому, оскільки у виконавця була відсутня можливість заздалегідь спрогнозувати зростання цін, позивач вважає недоречними доводи скаржника, що понесені фактичні витрати є підприємницьким ризиком, а виконавець мав розумно оцінити, зокрема, підвищення на ринку цін на продукцію, підвищення комунальних тарифів та розміру мінімальної заробітної плати.

5.3. Позивач також зазначив, що доводи касаційної скарги спрямовані на формування правового висновку для відповідача як особливого суб`єкта господарських відносин, що ставить іншу сторону в нерівні, дискримінаційні відносини.

5.4. Щодо доводів касаційної скарги про те, що позивач необґрунтовано вимагав перегляду рівня орієнтовної ціни вже через півтора місяця після укладення Контракту, то позивач покликається на те, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються саме на фактично понесених ним витратах на ремонт за контрактом і їх обґрунтованість підтверджується висновками філії 637 ВП МОУ України про рівень договірної (фактичної) ціни від 18.09.2018, що зафіксовано в протоколі погодження договірної ціни № 4 від 24.09.2018.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

6.2. За частиною першою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.3. У справі, що розглядається, суди встановили, що грошові кошти у сумі 1 430 067,60 грн, які заявлені позивачем до стягнення, є різницею між фактичними витратами виконавця на ремонт виробу та орієнтовною вартістю, визначеною у протоколі погодження орієнтовної ціни на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням.

6.4. Задовольняючи позов, господарські суди вказали на те, що оскільки рівень орієнтовної ціни (твердий кошторис) визначався на підставі висновків філії ПЗ № 637 від 07.02.2017 № 46 та від 10.02.2017 № 53, то у позивача була відсутня можливість заздалегідь, майже за рік до підписання контракту, передбачити зростання рівня фактичних витрат на ремонт виробів. Остаточна ж вартість робіт була підтверджена висновками філії ПЗ № 637 від 04.04.2018 № 159 та № 164. І, за висновком судів, враховуючи те, що пунктом 2.2 Контракту була встановлена лише орієнтовна вартість послуг з ремонту виробів, така різниця підлягаю стягненню з відповідача та ці фактичні витрати покладаються на відповідача.

6.5. За змістом пункту першого частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

6.6. За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

6.7. Стаття 179 Господарського кодексу визначає загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання.

Так, за частинами першою-п`ятою цієї статті майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

- примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню.

6.8. Суди попередніх інстанцій з`ясували, що спірні правовідносини виникли на підставі укладеного сторонами державного контракту, що є контрактом з оборонного замовлення. Загальні правові засади планування та формування такого замовлення визначені Законом України "Про державне оборонне замовлення", що був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

6.9. За пунктом 4 частини першої статті 1 цього закону державний контракт з оборонного замовлення - договір, укладений у письмовій формі державним замовником від імені держави з виконавцем відповідно до затверджених основних показників оборонного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов`язання сторін, порядок регулювання їхніх господарських відносин.

6.10. Порядок планування, формування, особливості розміщення, коригування оборонного замовлення, а також порядок здійснення контролю за його виконанням визначає Кабінет Міністрів України.

6.11. За частинами четвертою-п`ятою статті 7 цього Закону державний контракт з оборонного замовлення укладається сторонами на основі типового державного контракту, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Порядок формування ціни на продукцію, роботи, послуги оборонного призначення у разі, якщо відбір виконавців з постачання (закупівлі) такої продукції, робіт, послуг здійснюється без застосування конкурентних процедур, визначається Кабінетом Міністрів України.

6.12. Згідно з абзацом 2 пункту 26 Порядку планування, формування, розміщення та коригування державного оборонного замовлення, а також здійснення контролю за його виконанням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 № 464, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Порядок), у разі визначення виконавця без застосування конкурентних процедур, ціна на продукцію оборонного призначення встановлюється суб`єктом господарювання і державним замовником під час проведення переговорів щодо укладення державного контракту, договору.

6.13. За пунктами 26-2, 26-3 Порядку суб`єкт господарювання, що отримав від державного замовника пропозицію щодо укладення державного контракту, договору (контракту), інформує державного замовника про свою згоду чи відмову у двадцятиденний строк. У разі згоди на укладення державного контракту, договору (контракту) такий суб`єкт господарювання здійснює розрахунок ціни за одиницю продукції оборонного призначення та/або складає кошторис на виконання робіт (надання послуг) за оборонним замовленням з урахуванням економічно обґрунтованих витрат на виробництво (виконання робіт, надання послуг) та особливостей виробництва (виконання, надання) окремих видів такої продукції (робіт, послуг). Під час розрахунку ціни прибуток визначається суб`єктом господарювання на основі розрахованої величини прибутку, що забезпечує умови ефективної діяльності суб`єкта господарювання з урахуванням витрат на сплату податків та зборів, а також відсотків за кредитами. При цьому прибуток у складі ціни не може перевищувати 5 відсотків витрат суб`єкта господарювання на придбання комплектувальних виробів (напівфабрикатів), робіт (послуг) у інших суб`єктів господарювання, а також 30 відсотків решти витрат у складі виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), крім випадку, передбаченого абзацом третім цього пункту.

6.14. Пунктом 26-5 цього Порядку передбачено, що за результатами розрахунків ціни суб`єкт господарювання готує та подає на розгляд державному замовнику, зокрема, калькуляцію продукції, кошторис на виконання робіт, розшифрування витрат, що увійшли до статей калькуляції.

6.15. Досягнута державним замовником і суб`єктом господарювання домовленість щодо ціни фіксується у протоколі погодження договірної (орієнтовної) ціни на поставку (закупівлю) продукції, виконання робіт, надання послуг за державним оборонним замовленням за формою згідно з додатком 1. Зміна ціни, визначеної державним контрактом, не допускається, якщо продукцію, роботи та/або послуги оборонного призначення, які є предметом державного контракту, виготовлено (виконано, надано) та прийнято представництвом державного замовника з оборонного замовлення на підприємствах, в установах і організаціях, що підтверджується посвідченням (актом), передбаченим підпунктом 6 пункту 9 Положення про представництва державних замовників з оборонного замовлення на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2009 № 1107 повністю оплачено, а також коли сторонами повністю виконано свої зобов`язання за державним контрактом (пункти 26-7, 26-8 Порядку).

6.16. Тож норми, що регулюють економічні та правові зобов`язання сторін державного контракту з оборонного замовлення, порядок регулювання їхніх господарських відносин, особливості розміщення оборонного замовлення, вказують, що ціна виконання робіт, надання послуг за державним контрактом також визначається за домовленістю сторін та зазначають випадки, коли зміна ціни, визначеної контрактом, не допускається.

6.17. У справі, що розглядається суди з`ясували, що укладений сторонами державний контракт за своєю правовою природою є змішаним договором, що містить елементи договорів підряду та надання послуг, правовідносини за якими регулюються приписами ЦК України.

6.18. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

6.19. За частиною першою статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

6.20. Згідно з частиною першою статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

6.21. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина перша статті 843 ЦК України). Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (частина третя статті 843 ЦК України).

6.22. Зважаючи на викладені положення законодавства, ціна договору підряду погоджується сторонами під час укладення договору і зміна ціни допускається лише у разі існування підстав, передбачених умовами договору або законом.

6.23. За змістом статті 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

6.24. Приблизний кошторис дає змогу сторонам в ході виконання робіт відступити від визначених в ньому цін і скоригувати їх залежно від фактичних витрат підрядника як в бік збільшення, так і в бік зменшення. Зміни ж до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов`язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

6.25. За частиною п`ятою статті 844 ЦК України підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення в разі, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати.

6.26. У разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалу, устаткування, які мали бути надані підрядником, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими особами, підрядник має право вимагати збільшення кошторису. У разі відмови замовника від збільшення кошторису підрядник має право вимагати розірвання договору.

6.27. Суди дійшли висновку, що, укладаючи цей державний контракт, сторони погодили саме твердий кошторис.

6.28. Частинами першою та другою статті 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

6.29. Тож, враховуючи приписи частини другої статті 632 ЦК України, що мають імперативний характер, зміна узгодженого сторонами в договорі твердого кошторису та ціни виконання робіт, а чи покладення на замовника обов`язку відшкодувати понесені підрядником фактичні витрати, має відбуватися у випадках, передбачених договором або законом, та у відповідності до визначеної ними процедури.

6.30. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.11.2023 у справі № 910/13599/21 (до вирішення якої зупинялось провадження у цій справі та висновки, викладені у якій просить врахувати сам скаржник), аналізуючи умови контракту, дійшов висновку, що вказівка у пункті 2.7 державного контракту (положення якого є аналогічними положенням пункту 2.7 контракту, укладеного сторонами у цій справі) на те, що перегляд ціни контракту є правом замовника, а не його обов`язком, не означає відмови позивача як виконавця від права на відшкодування фактичних витрат у зв`язку з виконанням договору (виконанням робіт, наданням послуг) та не позбавляє його права вимагати збільшення кошторису у випадках, визначених законом, зокрема, частиною п`ятою статті 844 ЦК України.

6.31. У зв`язку з викладеним, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про необхідність відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.12.2022 у справі № 910/16000/21 щодо застосування, зокрема, статті 843 ЦК України про неможливість зміни орієнтовної ціни робіт (послуг) та відповідно розміру фактичних витрат виконавця через зростання вартості складових частин, закупівельних комплектуючих, комунальних тарифів, зокрема, в силу положення укладеного сторонами контракту та відповідно незастосування частини п`ятої статті 844 ЦК України з покладенням ризиків підвищення ринкових цін на позивача як суб`єкта господарювання.

6.32. Наведеним спростовуються доводи скаржника про те, що замовник не зобов`язаний переглядати ціну контракту на вимогу виконавця, оскільки це є лише його правом, а не обов`язком.

6.33. Разом із цим, задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій послались на приписи статті 844 ЦК України та врахували, що орієнтовна ціна при укладенні договору в грудні 2017 року визначалася на підставі даних, визначених у лютому 2017 року і зазнала суттєвих змін через зростання вартості складових послуг.

6.34. При цьому у судових рішеннях не наведені фактичні дані та обставини щодо зміни сторонами договору його орієнтовної ціни у порядку, передбаченому пунктом 2.3 договору, а застосування судами частини четвертої статті 844 ЦК України суперечить висновкам самих судів щодо визначення правової природи кошторису за договором як твердого.

6.35. Водночас для застосування частини п`ятої статті 844 ЦК України суду слід встановити саме ті обставини, з якими законодавець пов`язує виникнення у виконавця права вимагати збільшення твердого кошторису і обов`язок доведення таких обставин покладається на позивача.

6.36. Також судами попередніх інстанцій не було досліджено питання відповідності Контракту типовому державному контракту, затвердженого Порядком (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

6.37. Частини перша і третя статті 13 ГПК України регламентують, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;

6.38. Частиною першою статті 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

6.39. Водночас, у справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій не досліджували обставин справи щодо істотного зростання після укладення договору вартості матеріалу, устаткування, які мали бути надані підрядником, вартості послуг, що надавалися йому іншими особами, чи необхідність проведення додаткових робіт, як підстави вимагати перегляду кошторису, тобто не встановлювали наявність обставин, з якими закон пов`язує можливість збільшення кошторису, тоді як встановлення зазначених обставин впливає на прийняття обґрунтованого рішення у справі.

6.40. При цьому умовами контракту погоджено, що перегляд орієнтовної вартості послуг здійснюється відповідно до спільного рішення, яке затверджується сторонами на підставі висновку філії, складеного за результатами перевірки та аналізу РКМ щодо фактичних та очікуваних витрат. Перегляд орієнтовної вартості здійснюється не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну надання послуг на підставі письмового звернення однієї із сторін.

6.41. Проте, обмежившись посиланням про те, що остаточна вартість робіт була підтверджена висновками філії ПЗ № 637 від 04.04.2018 № 159 та № 164, суди взагалі залишили поза увагою наявність висновків цієї ж філії про рівень договірної (фактичної) ціни від 18.09.2018, якими, зокрема, позивач обґрунтовував свої позовні вимоги і які є в додатках до позовної заяви.

6.42. З огляду на викладене, належним чином не дослідивши зібрані у справі докази, не встановивши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та які є достатньою підставою відповідно до норм матеріального права для стягнення з відповідача заборгованості за контрактом, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

6.43. Відповідно до статті 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.44. За змістом частини першої статті 237 ГПК при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

6.45. Порушення судами норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК).

6.46. У зв`язку з наведеним, постановлені у справі судові рішення зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, оскільки суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили пов`язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можна визнати законними і обґрунтованими.

6.47. З цих підстав касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

6.48. Щодо ж до твердженням скаржника про необхідність у формуванні правового висновку (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України) щодо положень статті 526 ЦК України в контексті недопустимості стягнення з Міноборони в умовах особливого періоду та збройної агресії російської федерації проти України фактичних витрат виконавця, які перевищують договірну (орієнтовну) ціну державного контракту за державним оборонним замовленням, то Верховний Суд у постанові від 03.11.2023 у справі № 910/13599/21 констатував відсутність підстав для формування висновку Верховного Суду із зазначеного скаржником питання, оскільки скаржник не довів необхідності його формування саме у вказаному ним формулюванні. При цьому, зважаючи на наведене вище та встановлені судами попередніх інстанцій під час розгляду спору обставини справи, відсутні підстави вважати, що на відповідача не розповсюджуються загальні умови виконання зобов`язання (статті 526 ЦК України).

6.49. Так само не приймаються до уваги й доводи скаржника про неврахування судами висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 09.06.2022 у справі № 910/8425/19, щодо важливості та пріоритетності забезпечення через Міноборони Збройних Сил України коштами на їх потреби для відбиття збройної агресії російської федерації в умовах правового режиму воєнного стану, оскільки у зазначеній скаржником справі № 910/8425/19 вирішувалося питання про існування підстав для зменшення розміру неустойки відповідно до статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України на користь Міноборони, тобто правовідносини у цих справах не є подібними.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд, а також скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

7.2. За змістом частини третьої статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

7.3. З огляду на обмежений обсяг процесуальних повноважень Верховного Суду, а також на те, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не дослідили зібрані докази й не встановили ті фактичні обставини, від яких залежить правильне застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, на які послався відповідач у касаційній скарзі, що впливає на вирішення позовних вимог, Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, що постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції на підставі пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК.

7.4. За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 310, 315 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2022 у справі № 910/13478/21 скасувати.

Справу № 910/13478/21 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Берднік

Суддя Л. Рогач