Рішення

від 01.03.2024 по справі 537/1988/23

КРЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Провадження № 2/537/61/2024

Справа № 537/1988/23

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.03.2024 в м. Кременчуці Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючої судді Фадєєвої С.О. з участі секретаря судових засідань Супруненко О.О., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Чернушенко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу № 537/1988/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа - ПрАТ «Страхова компанія «Глобал Гарант», де просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь 25452 грн. 98 коп. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 10000 грн. моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та 1073 грн. 60 коп. судового збору.

На обґрунтування позову зазначив, що 24.02.2021 о 14 год. 30 хв. в м. Кобеляки на перехресті вул. Раїси Кириченко Касяна ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «ГАЗ-3307», д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку на нерегульованому перехресті, рухаючись по другорядній дорозі, не надав дорогу автомобілю «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який наближався до даного перехрестя, та допустив з ним зіткнення, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.04.2021 ОСОБА_2 було визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Відповідач у добровільному порядку відмовився відшкодувати йому, ОСОБА_1 , завдану шкоду. Автомобіль, яким керував відповідач, під час ДТП був застрахований у ПрАТ «Страхова компанія «Глобал Гарант». Внаслідок ДТП його, позивача, автомобіль «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_2 , був пошкоджений, вартість матеріального збитку становить 25425 грн. 98 коп. Окрім того, він, ОСОБА_1 , зазнав моральної шкоди, яку оцінює у 10000 грн. Моральна шкода полягає у психічних переживаннях, які він переніс під час ДТП, порушенні звичного стану життя у зв`язку з відсутністю автомобіля протягом його ремонту, він відчував незручності, які виникли внаслідок відсутності можливості використання автомобіля у своїй роботі, так як його вид діяльності пов`язаний з регулярними поїздками до м. Полтави та регулярними поїздками за межі області. З урахуванням викладеного просив задовольнити його позовні вимоги та стягнути з відповідача судовий збір.

Відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позов, в якому він позовні вимоги не визнав. Вказав, що на момент ДТП 24.02.2021 його цивільно-правова відповідальність була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Глобал Гарант» (поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів № 20943784 від 15.08.2020 зі строком дії з 16.08.2020 по 15.08.2021). Зазначив, що після ДТП було проведено експертне дослідження складено аварійний сертифікат № 77-D\84\4 «Про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу» від 09.03.2021, згідно якого розмір матеріального збитку транспортному засобу становить 25452 грн. 98 коп. Страхова компанія була належним чином повідомлена про подію, проте через відкликання ліцензії не здійснила виплату стразового відшкодування. Зазначив, що факт ДТП, протиправність дій та свою вину він визнає, однак не погоджується з доводами позивача щодо того, що саме він повинен відшкодувати завдану шкоду, а не страхова компанія. Припинення ПрАТ «Страхова компанія «Глобал Гарнат» членства в МТСБУ не звільняє страховика від виконання зобов`язань згідно з укладеними ними договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. На підставі договору доручення № 01/07.21 від 26.07.2021 ТОВ «Фінанс_Лайн» (повірений) в якості страхового агента довірителя (ПрАТ «Страхова компанія «Глобал Гарант») від імені, за рахунок та за дорученням довірителя зобов`язувався виконувати частину страхової діяльності довірителя, пов`язану із врегулюванням стразових випадків за договорами страхування, укладеними довірителем, а довіритель зобов`язувався створювати необхідні умови для роботи повіреного та сплачувати йому грошову винагороду. Ним, ОСОБА_2 , повторно було надано пакет документів по страховому випадку вже до ТОВ «Фінанс_Лайн» і присвоєно номер справи GG-00683, те ж саме було запропоновано зробити і позивачу, проте позивач пакет документів до ТОВ «Фінанс_лайн» не надав. Як йому відомо із відкритих джерел 06.06.2023 порушено справу про банкрутство ПрАТ «Страхова компанія «Глобал Гарант». Позивач не звертався до МТСБУ для отримання відшкодування після відкриття процедури банкрутства страховика. Таким чином, вважає, що обов`язок по відшкодуванню матеріальної шкоди та виплаті страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів № 20943784 від 15.08.2020 підлягає виконанню саме страховиком. Щодо позовних вимог про стягнення з нього, відповідача, моральної шкоди вказав, що позивач не достатньо обґрунтував розмір моральної шкоди доказами. Участь у ДТП, пошкодження власного майна безумовно негативно вплинуло на моральний стан позивача, проте вказана позивачем сума не відповідає засадам розумності та справедливості, а також обставинам справи та наслідкам, що наступили для позивача, адже жодних наслідків для здоров`я потерпілого ДТП не спричинило, вартість відновленого ремонту автомобіля складає 25452 грн. 98 коп. і час, витрачений на ремонт, є незначним. З урахуванням викладеного просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача на його користь судові витрати у вигляді витрат на послуги адвоката у розмірі 5000 грн.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29.06.2023 до участі в розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору залучені ТОВ «Фінанс_Лайн» та Моторне (транспортне) страхове бюро України.

04.07.2023 ОСОБА_1 подано запереченняна відзив,в якомупозивач зазначив, що законодавство прямо зазначає, що потерпілому, як кредитору, належить право вимоги в обох видах зобов`язань: делікатному та договірному. Він вільно на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоду, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди за наявності, передбачених ст. 1194 ЦК України, підстав. Право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити у такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред`явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Зазначив, що факт порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху і вчинення ним адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП доказуванню не підлягають, оскільки це встановлено постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області. Щодо відшкодування відповідачу витрат на послуги адвоката зазначив, що жодних заяв, документів щодо витрат відповідача на послуги адвоката на його адресу направлено не було. Виходячи з складності справи, зазначений відповідачем розмір витрат на правову допомогу у сумі 5000 грн. є необґрунтованим та не співмірним зі складністю виконаних адвокатом робіт. З урахуванням викладеного просив задовольнити його позовні вимоги.

Відповідачем ОСОБА_2 надано заперечення на відповідь на відзив на позов, де ОСОБА_2 вказав, що обов`язок по відшкодуванню матеріальної шкоди та виплаті страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів № 20943784 від 15.08.2020 підлягає виконанню саме страховиком, про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 201/16373/16-ц. Щодо моральної шкоди зазначив, що відшкодування морального збитку при ДТП, а точніше розмір компенсації морального збитку, може бути обґрунтовано відповідними документами, свідченнями свідків, іншими можливими засобами. Вказана позивачем сума не відповідає засадам розумності та справедливості, а також обставинам справи та наслідкам, що наступили для позивача. Витрати на адвоката, зважаючи на складність справи і ціну позову, вважає обґрунтованими. З урахуванням викладеного просив відмовити позивачу в задоволенні позову та стягнути з позивача на його користь 5000 грн. витрат на правову допомогу.

Представником третьої особи Моторним (транспортним) страховим бюро України подано пояснення, в яких зазначено, що Моторне (транспортне) страхове бюро України не погоджується з викладеними позивачем обставинами. Вказав, що пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода завдана одній особі з вини іншої особи відшкодовується винною особою. Отже, в дорожньо-транспортній пригоді, що мала місце 24.02.20211 за участю автомобіля «ГАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , та автомобіля «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_2 , має нести відповідальність винна особа в дорожньо-транспортній пригоді. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів законодавства України та свого Статуту. На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Глобал Гарант» за полісом ЕР200943784. Таким чином, у делікатному зобов`язані зобов`язуючими суб`єктами, яке виникло внаслідок ДТП є винна особа (безпосередній заподіював шкоди) та його страхова компанія ПрАТ «Страхова компанія «Глобал Гарант» у межах ліміту 130000 грн. Оскільки саме страховик взяв на себе зобов`язання відшкодувати нанесену шкоду, то саме він, як вважає представник, є належним відповідачем у справі, а не винуватець ДТП. З приводу моральної шкоди МТСБУ покладається на розсуд суду, оскільки вважає, що відповідачем дійсно нанесено позивачу моральну шкоду внаслідок пошкодження транспортного засобу позивача. З урахуванням викладеного просив врахувати пояснення при прийняття рішення у справі, розглянути справу у його відсутності, розподілити судові витрати у відповідності до ст. 141 ЦПК України та стягнути з сторін витрати, які планує понести МТСБУ у зв`язку з розглядом справи у розмірі 1000 грн.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача адвокат Чернушенко В.О. у судовому засіданні просила відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав та мотивів, викладених у відзиві на позов та заперечення на відповідь на відзив.

Представник третьої особи ПрАТ «Страхова компанія «Глобал Гарант» у судове засідання повторно не з`явився, про день та час слухання справи був належним чином повідомлений.

Представник третьої особи Моторного (транспортного) страхового бюро України у судове засідання не з`явився, згідно матеріалів справи просив розгляд справи проводити у його відсутність.

Представник третьої особи ТОВ «Фінанс_Лайн» повторно у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи був належним чином повідомлений.

Суд, вислухавши позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши і оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, приходить до наступних висновків.

Згідно ізст.12ЦПК Україницивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін,учасники справимають рівніправа щодоздійснення всіхпроцесуальних правта обов`язків,передбачених законом.Кожна сторонаповинна довестиобставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом.Кожна сторонанесе ризикнастання наслідків,пов`язаних ізвчиненням чиневчиненням неюпроцесуальних дій.В силуст..13ЦПК Українисуд розглядаєсправи неінакше якза зверненнямособи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як встановлено судом постановою судді Крюківського районного суду м. Кременчка Полтавської області від 16.04.2021, яка набрала законної сили, визнано винуватим ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн. З постанови вбачається, що 24лютого 2021року о14год.30хв.в м.Кобеляки наперехресті вул.Р.Киріченко Косянаводій ОСОБА_2 ,керуючи транспортнимзасобом «ГАЗ 3307»,д.н.з. НОМЕР_1 ,не виконаввимогу дорожньогознаку нанерегульованому перехресті,рухаючи подругорядній дорозі,не надавдорогу автомобілю«OPELASTRA»,д.н.з. НОМЕР_2 ,який наближавсядо даногоперехрестя,та допустивзіткнення зцим автомобілем,внаслідок чоготранспортні засобиотримали механічніпошкодження.Відповідно досвідоцтва прореєстрацію транспортногозасобу власникомавтомобіля «OPELASTRA»,д.н.з. НОМЕР_2 ,є ОСОБА_1 .Згідно ізаварійним сертифікатом№ 77-D/84/4вартість відновлювальногоремонту зурахуванням зносуКТЗ «OPELASTRA»,д.н.з. НОМЕР_2 , станом на 09.03.2021 склала 25452 грн.98 коп. Письмовими доказами також підтверджується, що на час ДТП був дійсним поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 200943784 (далі - поліс), відповідно до якого застраховано цивільну відповідальність осіб, які на законних підставах керують забезпеченим транспортним засобом «ГАЗ 3307», д.н.з. НОМЕР_3 , страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну 130000 грн. З копії повідомлення від 24.02.2021 до ПрАТ «СК Глобал Гарант» вбачається, що ОСОБА_1 повідомив страхову компанію про дорожньо-транспортну пригоду. Із цими обставинами погоджуються сторони та не заперечують ні факту завдання шкоди, ні винуватості у ДТП відповідача, ні розміру матеріальної шкоди, завданої відповідачем.

Отже, винуватцем ДТП, внаслідок якого завдано шкоди ОСОБА_1 , є ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого, як водія автомобіля «ГАЗ 3307», д.н.з. НОМЕР_3 , була застрахована у ПрАТ «СК Глобал Гарант».

Загальні підстави та особливості відшкодування шкоди передбачені статтями 1166, 1167, 1187 ЦК України, у тому числі завданої джерелом підвищеної небезпеки. Так, статтею 1166 ЦК України визначено, зокрема, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. В силу частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Отже, особа, якій заподіяно шкоду, зокрема внаслідок ДТП, у випадках, визначених законом, має право на її відшкодування. Захист цього права фізичних та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, передбачених договором страхування або законом, забезпечує цивільно-правовий інститут страхування.

За договором страхування, згідно з положеннями статті 979 ЦК України, одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. В силу пункту 3 статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). Статтею 999 ЦК України (ч.1) передбачено, що законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Відносини у сфері обов`язкового страхування відповідальності регулює Закон «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Відповідно до статті 3 цього Закону обов`язкове страхування відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно абзацу 1 п.22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц вказала, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 указаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, у якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Надалі Верховний Суд не відступав від цієї позиції. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 вказала, що принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації своїх прав та передбаченого договором та/або законом виконання своїх зобов`язань. Відповідно до закону страхувальник має вчинити дії для повідомлення страховика про настання ДТП. У свою чергу, страховик після повідомлення страхувальником про ДТП має здійснити всі дії для встановлення та виплати страхового відшкодування. У страховика (МТСБУ) обов`язок здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату) не виникає у разі навмисних дій страхувальника, спрямованих на настання страхового випадку (підпункт 37.1.1 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV), або у разі вчинення ним умисного кримінального правопорушення, що призвело до страхового випадку (підпункт 37.1.2 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV). Крім того, у страховика (МТСБУ) обов`язок здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату) не виникає і тоді, коли має місце неналежна поведінка й з боку потерпілого, а саме: невиконання обов`язків, визначених Законом № 1961-IV, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди (підпункт 37.1.3 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV); неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту ДТП, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років з моменту ДТП, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV). В цій справі Велика Палата вкотре послідовно наголосила, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Така ж позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17.

Отже, як встановлено судом у страховика ПрАТ «СК Глобал Гарант» відповідно до страхового полісу виник обов`язок з виплати страхового відшкодування ОСОБА_1 , який добросовісно дотримався покладених на нього обов`язків, у встановлений законом строк письмово повідомив страховика про ДТП, надав відомості про місцезнаходження транспортного засобу, контактний телефон та свою адресу, надав доступ до автомобіля. Визначена на замовлення страховика сума страхового відшкодування у розмірі 25452,98 грн. не перевищувала ліміт відповідальності страховика 130000 грн. Страхове відшкодування ОСОБА_1 виплачено не було.

Судом також встановлено, що ухвалою господарського суду м. Києва від 08.05.2023 відкрито провадження у справі № 910/4993/23 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Глобал Гарант" (01103, м. Київ, бул. Дружби Народів, буд. 28-В; ідентифікаційний код 30930046), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та введено процедуру розпорядження майном боржника. Цією ж ухвалою призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Тищенко О.І.(свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 318 від 28.02.2013). Постановою господарського суду м. Києва від 27.11.2023 у цій справі припинено процедуру розпорядження майном Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Глобал Гарант", припинено повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Тищенко О.І., визнано Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Глобал Гарант" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Цією ж постановою призначено ліквідатором ПрАТ "Страхова компанія "Глобал Гарант" арбітражного керуючого Тищенко О.І. Судові рішення набрали законної сили.

У постановівід 02.02.2022у справі№ 201/16373/16-цВелика ПалатаВерховного Судувказала,що заположеннями пунктів52.4,52.5статті 52Закону№ 1961-IVстраховик уразі припиненняйого членствав МТСБУвтрачає правоукладати будь-якідоговори обов`язковогострахування цивільно-правовоївідповідальності.Припинення повногочленства вМТСБУ позбавляєстраховика праваукладати договориміжнародного страхування.При цьомустраховик,членство (утому числіповне)якого припинено,зобов`язаний виконатисвої зобов`язаннязгідно зукладеними нимдоговорами обов`язковогострахування цивільно-правовоївідповідальності.Крім того,як вказалаВелика Палата,в абзацітретьому пункту2.5Положення прозастосування Держфінпослугзаходів впливу(затвердженогорозпорядженням Держфінпослугвід 13листопада 2003року №125)прямо передбачено,що вразі призупиненняабо анулюванняліцензії страховиказаборона наздійснення страховоїдіяльності непоширюється навиконання зобов`язаньза вжеукладеними договорами.Таким чином, наслідком анулювання ліцензії страхової компанії буде неможливість укладення такою компанією нових договорів страхування, а також внесення змін до чинних, а не позбавлення її зобов`язань за існуючими договорами. Зобов`язання такої компанії за укладеними раніше договорами не припиняються, тобто виплати страхового відшкодування повинні проводитися в повному обсязі, у тому числі за рахунок страхових резервів.

Також узгаданій постановівід 02.02.2022 у справі № 201/16373/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала: «82. Як організація, що створена задля відшкодування шкоди, МТСБУ зобов`язане відшкодувати шкоду, спричинену потерпілим, за певних умов, зокрема, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (підпункт «ґ» частини першої статті 41 Закону № 1961-IV), а за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду у разі недостатності коштів та майна страховика повного члена МТСБУ у таких самих випадках (підпункт «а» пункту 41.2 статті 41 Закону № 1961-IV).

83. Згідно з пунктами 20.2, 20.3 статті 20 Закону № 1961-IV у разі ліквідації страховика за його власним рішенням визначені договором обов`язки цього страховика виконує ліквідаційна комісія. У разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, бере на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.

84. При цьому згідно з пунктом 7 статті 51 Закону № 1961-IV у разі ліквідації страховика або визнання його банкрутом страховик зобов`язаний передати до МТСБУ всі матеріали щодо укладених ним договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Крім того, такий страховик зобов`язаний перерахувати до відповідних централізованих страхових резервних фондів кошти в обсягах сум незароблених страхових премій із цього виду страхування.

85. Відтак обов`язок з виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у разі недостатності коштів та майна відповідного страховика, покладено на МТСБУ з моменту визнання цього страховика банкрутом та/або його ліквідації як юридичної особи.

86. Системний аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що МТСБУ має зобов`язання на відшкодування шкоди замість страховика лише у випадку визнання його банкрутом та/або ліквідації. При цьому немає значення, чи це було підставою для його виключення із числа членів МТСБУ та/або позбавлення його повного членства.

87. Одночасно у випадку припинення членства страховика в МТСБУ (виключення з числа членів та/або позбавлення повного членства) у зв`язку з банкрутством та ліквідацією, МТСБУ зобов`язане здійснити регламентні виплати на підставі переданих до нього матеріалів усіх укладених договорів обов`язкового страхування у випадку недостатності коштів і майна страховика для здійснення страхових виплат.

88. Відтак відповідно до зазначеного Закону з моменту визнання судом страховика банкрутом та введення ліквідаційної процедури передбачено обов`язкові умови для проведення МТСБУ регламентних виплат за страховика, що визнаний банкрутом, а саме: підтвердження факту визнання страховика банкрутом; наявність невиконаних зобов`язань страховика за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів; недостатність коштів та майна страховика для виконання його зобов`язань за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.

89. Таким чином, МТСБУ відповідно до Закону № 1961-IV відшкодовує шкоду за страховика учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований (виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань); в інших випадках страховик зобов`язаний самостійно відшкодувати шкоду, у тому числі в процедурі банкрутства та ліквідації як юридичної особи.

90. У разі початку процедури банкрутства страховика, потерпіла особа може звернутися з вимогою про відшкодування шкоди у процедурі, передбаченій Кодексом України з питань банкрутства, та захистити своє право на відшкодування шкоди в такий спосіб.

91. Закон не передбачає обов`язку МТСБУ на відшкодування шкоди замість виключеного члена у випадку виключення зі складу членів МТСБУ з інших підстав, і в цих випадках страховик повинен нести матеріальну відповідальність самостійно на загальних підставах.»

Суд зазначає, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Судом було кілька разів роз`яснено позивачеві право залучити до участі у справі належного відповідача або залучити співвідповідача, проте позивач ОСОБА_1 від залучення ПрАТ«СК «ГлобалГарант» (довизнання йогобанкрутом)чи МТСБУ,як відповідачів,відмовився.Також судомроз`яснювалися позивачунаслідки незалученнядо участіу справіналежного відповідача.Крім цього,судом позивачевіроз`яснювалося правозвернутися звимогою провідшкодування шкодиу процедурі,передбаченій КодексомУкраїни зпитань банкрутства,та захиститисвоє правона відшкодуванняшкоди втакий спосіб.Зважаючи на викладене суд приходить до висновку, що у задоволенні вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 у частині стягнення з останнього матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, слід відмовити, оскільки ОСОБА_2 не є належним відповідачем стосовно цих вимог.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, то суд зазначає, що моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Частиною 1, п.1, 2 ч. 2 ст.23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає в тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. В силу ч.3 цієї статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд погоджується, що позивач ОСОБА_1 зазнав душевних страждань, які спричинені протиправною поведінкою відповідача ОСОБА_2 та пошкодженням його майна, він не міг певний час користуватися належним йому транспортним засобом, був обмежений у швидкому пересуванні, змушений був витрачати додаткових зусиль на організацію свого життя. Суд, оцінивши обставини справи доходить до висновку про часткове задоволення вимог про стягнення з ОСОБА_2 компенсації завданої моральної шкоди, а саме у розмірі 4000 грн., що, на думку суду, відповідатиме вимогам розумності і справедливості, зважаючи на глибину душевних страждань, ступінь вини ОСОБА_2 та інші обставини. Компенсація за спричинену моральну шкоду підлягає стягненню з особи, яка її завдала, оскільки відшкодування моральної шкоди не входить до обов`язку страховика за полісом.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково з відповідача на користь позивача слід стягнути пропорційно до задоволеної частини вимог судовий збір у розмірі 121 грн. 10 коп. (35452 грн. 98 коп./100 = 4000 грн./х, х = 11,28; 1073 грн. 60 коп./100 = х/11,28, х = 121 грн. 10 коп). Документально підтверджених доказів того, що відповідач звільнений від сплати судового збору, суду не надано.

В силу п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно із ч.1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо); такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.8 ст. 141 ЦПК України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. При цьому Верховним Судом неодноразово вказувалося у своїх рішеннях, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

На підтвердження розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу до відзиву на позов надано договір про надання правової допомоги від 26.01.2022; договір про надання правової допомоги від 25.05.2023; акт приймання-передачі адвокатських послуг від07.06.2023,в якомузазначена вартістьпослуг адвокатау сумі5000грн.У вищевказаномуакті зазначеновиди правовоїдопомоги,які адвокатнадала відповідачу,а саме:підготовка таскладання завипро ДТПдо ТОВ«Фінанс_Лайн»(консультація,з`ясування обставинсправи,отримання відклієнта інформації,що маєправове значення,ознайомлення знаявними уклієнта документами,з`ясування бажаногодля клієнтарезультату,роз`яснення пронеобхідність отриманнядодаткових доказівдля складаннязаяви,переговори здовірителем страховоїкомпанії);складання адвокатськогозапиту від10.02.2022до ПрАТ«Глобал Гарант»;переговори зТОВ «Фінанс_Лайн»та потерпілим ОСОБА_1 ;ознайомлення зматеріалами справив суді;адвокатські запитиу ТОВ«Фінанс_Лайн»від 25.05.2023та 07.06.2023,МТСБУ;складення відзиву;підготовка клопотанняпро ознайомленняз матеріаламисправи,про доступдо електронногосуду, про залучення третіх осіб, про долучення доказів; здійснення представництва інтересів ОСОБА_2 під час розгляду справи у суді.

Позивач вважає, що витрати відповідача на правничу допомогу є неспівмірно завищеними. Суд зазначає, що підготовка та складання зави про ДТП до ТОВ «Фінанс_Лайн», а так само складання адвокатського запиту від 10.02.2022 до ПрАТ «Глобал Гарант», який не був використаний як доказ у суді, досудові переговори з ТОВ «Фінанс_Лайн» та потерпілим ОСОБА_1 не відносяться до правничих послуг, що надавалися адвокатом у межах даної цивільної справи, а тому приходить до висновку, що з урахуванням критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, об`єктивною сумою витрат є 4000 грн. Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено на 88,72 %, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 3548 грн. 80 коп. (4000 грн./100 = х:88,72, х= 3548 грн. 80 коп.).

Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги (п.12 ст.141 ЦПК України). З цих підстав суд вважає за можливе стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь МТСБУ (яке заперечувало проти задоволення позову у частині стягнення матеріальної шкоди та не заперечувало проти задоволення вимог про стягнення моральної шкоди з відповідача) 887 грн. 20 коп. судових витрат та з відповідача ОСОБА_2 на користь МТСБУ 112 грн. 18 коп. судових витрат. При цьому суд вважає, що надані представником третьої особи докази, у тому числі договір про надання послуг у сфері права від 12.10.2021, додаткова угода № 980 від 01.08.2023, належним чином обґрунтовують розмір витрат, які є співмірними, відповідають критерію розумності та реальності адвокатських послуг.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 2, 13, 15, 16, 19, 76-78, 81, 133, 134, 141, 223,263- 265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4000 грн. моральної шкоди.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 121 грн. 10 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3548 грн. 80 коп. витрат на правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 112 грн. 18 коп. судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 887 грн. 20 коп.. судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: С.О.Фадєєва

Повний текст рішення складено 07.03.2024