Рішення

від 11.03.2024 по справі 420/36822/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/36822/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальність «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальність «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» до Львівської митниці, в якому позивач просить суд:

визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900575/2 від 26.06.2023 року;

визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/002205 від 26.06.2023 року.

В обґрунтування вимог позову зазначається, що під час переміщення товару через митний кордон України декларантом ТОВ «ОТОМАН» до Львівської митниці подана митна декларація з детальним описом імпортованого товару та визначеною декларантом вартістю товару. Відповідачем відмовлено у прийнятті наданої позивачем митної декларації та прийнято рішення про визначення вартості товару за митною декларацією, у якій вартість товару за одиницю відрізнялась від задекларованої. Так, Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900575/2 від 26.06.2023 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/002205 від 26.06.2023. Позивач з даними рішеннями не згоден, вважає їх протиправними та такими, що порушують норми чинного законодавства, оскільки документи, подані декларантом для митного оформлення Товару за ціною Контракту, відповідають вимогам ст. 53 Митного Кодексу України, є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх данні піддаються обчисленню, що свідчить про не правомірність висновків митного органу про наявність таких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за другорядним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства. Підстави для відмови у митному оформленні товарів, встановлені МКУ відсутні.

На підставі викладеного та не погоджуючись з рішеннями відповідача, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому вказано, що відповідач вважає позов безпідставним та необґрунтованим.

У відзиві вказано, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. На вимогу митного органу декларантом надано: калькуляцію, прайс-лист, висновок від 26.06.2023 № 20-42/06-2023, експортну декларацію. Наданий висновок експерта від 26.06.2023 № 20-42/06-2023, містить аналіз зовнішнього ринку по продажу бананів без врахування витрат на доставку до митного кордону України, які повинні включатись до митної вартості. Таким чином даний висновок не підтверджує заявленого рівня митної вартості. Інших документів згідно вимоги не надано.

Зважаючи на викладене, вказано у відзиві, відповідно до вимог пункту 2 частини 6 статті 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

У відзиві, зокрема, вказано, що основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Числове значення заявленої митної вартості перевірити в даному випадку не можливо. Тому, вимога митного органу про надання додаткових документів була скерована у зв`язку із наявністю підстав, визначених ч.3 ст.53 МК України. У даній справі, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості. Сумніву митного органу не спростовано.

Враховуючи вищевикладене, Львівська митниця просить суд відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія».

Ухвалою суду від 02.01.2024 року прийнято адміністративний позов до провадження та відкрито провадження у справі з а правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 08.02.2024 відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Станом на дату вирішення даної адміністративної справи інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що 21.03.2022 року між компанією DASHTRADE B.V. (як постачальник) та позивачем був укладений Контракт на поставку №20/22 (надалі - «Контракт»), відповідно до якого Продавець продає позивачу товар, зазначений в замовленнях покупця та у виставлених на його підставі інвойсах.

26.06.2023 року ТОВ «ОТОМАН», діючи в інтересах ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» на підставі Договору № 11/06-20 від 11.06.2020 р., звернулось до Львівської митниці, яка є відокремленим підрозділом Державної митної служби України, у зв`язку із імпортуванням на територію України товару (митна декларація №23UA209170050311U1 від 26.06.2023 року, (далі МД)), а саме банан свіжий зелений, вагою 22 206,60 кг (нетто), країна виробництва Бразилія (далі Товар), постачальник DASHTRADE B.V. (далі Постачальник).

Для митного оформлення було надано наступний перелік документів:

Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №223154 від 22.06.2023

Автотранспортна накладна (Road consignment note) NL 67596 від 21.06.2023

Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) S203265902 від 23.06.2023

Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №138 від 26.06.2023

Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №22/22 від 21.03.2022

Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 24.02.2023

Доповнення до внутрішнього договору (контракту) №1 від 09.02.2022

Договір про надання послуг митного брокера №11/06-20 від 11.06.2020

Договір (контракт) про перевезення №2/19 від 01.03.2019

Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №10096216

Інші некласифіковані документи Перепустка №E-140440 від 25.06.2023

Інші некласифіковані документи Результати зважування №21622 від 26.06.2023

Інші некласифіковані документи Фото від 26.06.2023

Акт про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у документах, необхідних для здійснення їх митного контролю, про пошкодження товарів, їх упаковки чи маркування або про їх втрат Акт №1 26.06.2023

Відповідачем було відправлено повідомлення декларантові, в якому ним вимагаються додаткові документи, окрім тих документів, які були подані раніше та які передбачені ч. 2 ст. 53 МКУ.

У відповідь декларантом надіслано лист №26/06-23-1 від 26.06.2023 р., разом з яким було надано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості: прейскурант (прайс-лист) № б/н від 21.06.2023 року, лист-калькуляція витрат № б/н від 22.06.2023 року, копія митної декларації країни відправлення №23NLLJ89Y4AMU0WD54 від 23.06.2023 року та висновок експерта № 20-42/06-2023 від 26.06.2023 року; та в якому викладено аргументи щодо безпідставності та необґрунтованості вимоги надати додаткові документи.

Розглянувши подані декларантом документи, Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/900575/2 від 26.06.2023 року.

Так, у рішенні про коригування в якості підстави для витребування додаткових документів та збільшення митної вартості Відповідачем зазначено таке:

«відповідно до п.1.1 контракту №22/22 від 21.03.2023 (далі Контракт) постачальник зобов`язується поставити товар, а покупець прийняти та оплатити товар, вказано, що умови поставки кожної партії товару вказується окремо в замовленні і в інвойсі на неї;

в п.4.6 - 4.7 Контракту зазначено, що товар поставляється окремими партіями на підставі і відповідно до замовлень покупця, в якій має бути вказано «умови поставки/місце поставки, реквізити контракту, номер і дата замовлення, найменування постачальника і покупця, найменування товару, кількість товару, вага товару»;

відповідно до п.4.8 Контракту інвойс, що містить розбіжності із Замовлення Покупця, вважається таким, що не підтверджує умови поставки, зазначені у такому Замовленні. Таке замовлення не надавалось до митного оформлення.

перевізником відповідно до CMR від 21.06.23 № NL 67596 є ТзОВ «Геосан», проте рахунок на транспортні послуги від 26.06.23 № 138 виданий ФОП ОСОБА_1 . Відсутні жодні договірні відносини з ТзОВ «Геосан».

відповідно до п. 2.1 договору на перевезення від 01.03.2019 №2/19 на кожне перевезення оформлюється транспортне замовлення (заявка), в якому зазначається найменування вантажу, вид, вага, тара та об`єм вантажу, маршрут перевезення, вартість перевезення тощо. Таке замовлення до митного оформлення не подавалось».

Відповідачем щодо додатково отриманих документів зазначено таке:

«Наданий висновок експерта від 26.06.23 №20-42/06-2023 містить аналіз зовнішнього ринку по продажу бананів без врахування витрат на доставку до митного кордону України, які повинні включатись до митної вартості. Таким чином даний висновок не підтверджує заявленого рівня митної вартості.».

Також в рішенні зазначено, що проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ). з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували: МД №UA209170/2023/26167 від 03.04.2023. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Також відповідачем було прийнято картку відмови UA209170/2023/002205 від 26.06.2023 року, відповідно до якої причини відмови у митному оформленні полягали у наступному:

«Неможливість завершення м/о по причині необхідності внесення змін у гр. 12, 45, 46, 43, 44 ЕМД (у зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товару від 26.06.2023 №UA209000/2023/900575/2) ст. 54 п.6, ст. 55 МКУ. Постанова Кабінету міністрів від 21.05.2012 № 450 "Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій", Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 № 631 "Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа", Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 № 651 "Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа».

Вважаючи вказане рішення та картку відмови протиправними, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Відповідно до положень ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Матеріали справи свідчать, що відповідні положення податкового законодавства відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень дотримані не були, оскільки рішення відповідачем прийнято передчасно, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Митний Кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

У відповідності до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 ст.54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Згідно з частинами першою - другою статті 57 вказаного Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) па основі додавання вартості (обчислена вартість); і) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться па митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції").

За приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Аналізуючи наведені у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару №UA209000/2023/900575/2 від 26.06.2023 року підстави його винесення, суд зазначає наступне.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості у разі використання митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен зазначити реквізити таких декларацій, а також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу - за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Орган доходів і зборів зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

У п.33 оскаржуваного рішення, у якому мають бути викладені обставини прийняття рішення, зазначені посилання на митні декларації, в порівнянні з якою співставлялась вартість товару. Визначити те, за яких обставин та який товар було переміщено через митний кордон, хто був контрагентом та на підставі яких документів визначалась вартість товару не вбачається можливим, оскільки використана інформація в оскаржуваному рішенні не відображена, наведене тільки посилання на аналіз баз даних АСМО «Інспектор 2006» та ЄАІС Держмитслужби, які у матеріалах справи відсутні.

Відповідачем така інформація не надана під час судового розгляду справи.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що в результаті проведеної оцінки митної декларації обрано другорядний метод визначення митної вартості, у зв`язку із чим проведено аналіз баз ЄАІС, проте суд не може перевірити ці дані за відсутністю такої інформації у наявних доказах.

Крім того, наявність інформації про вищу митну вартість товару за іншою митною декларацією не є самостійною підставою для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Згідно з приписами пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути па ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Як встановлено судом, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості товару заявленому у спірному випадку до декларування, відповідач послався на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності та документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

«відповідно до п.1.1 контракту №22/22 від 21.03.2023 (далі Контракт) постачальник зобов`язується поставити товар, а покупець прийняти та оплатити товар, вказано, що умови поставки кожної партії товару вказується окремо в замовленні і в інвойсі на неї;

в п.4.6 - 4.7 Контракту зазначено, що товар поставляється окремими партіями на підставі і відповідно до замовлень покупця, в якій має бути вказано «умови поставки/місце поставки, реквізити контракту, номер і дата замовлення, найменування постачальника і покупця, найменування товару, кількість товару, вага товару»;

відповідно до п.4.8 Контракту інвойс, що містить розбіжності із Замовлення Покупця, вважається таким, що не підтверджує умови поставки, зазначені у такому Замовленні. Таке замовлення не надавалось до митного оформлення.

перевізником відповідно до CMR від 21.06.23 № NL 67596 є ТзОВ «Геосан», проте рахунок на транспортні послуги від 26.06.23 № 138 виданий ФОП ОСОБА_1 . Відсутні жодні договірні відносини з ТзОВ «Геосан».

відповідно до п. 2.1 договору на перевезення від 01.03.2019 №2/19 на кожне перевезення оформлюється транспортне замовлення (заявка), в якому зазначається найменування вантажу, вид, вага, тара та об`єм вантажу, маршрут перевезення, вартість перевезення тощо. Таке замовлення до митного оформлення не подавалось».

Відповідачем щодо додатково отриманих документів зазначено таке:

«Наданий висновок експерта від 26.06.23 №20-42/06-2023 містить аналіз зовнішнього ринку по продажу бананів без врахування витрат на доставку до митного кордону України, які повинні включатись до митної вартості. Таким чином даний висновок не підтверджує заявленого рівня митної вартості.».

Як вже встановлено судом, відповідно до п.4.6 контракту на поставку №22/22 Товар поставляється окремими партіями на підставі і відповідно до Замовлень Покупця, які направляється Покупцем електронною поштою Постачальнику.

Згідно з п.4.7 контракту на поставку №22/22 замовлення має містити в собі такі відомості:

- умови поставки та порт / місце поставки;

- реквізити цього Контракту;

- номер і дата Замовлення;

- найменування Постачальника і Покупця;

- Найменування Товару;

- кількість Товару;

- вага Товару.

Пунктом 4.8 контракту на поставку №22/22 визначено, що Постачальник розглядає Замовлення Покупця і виставляє Інвойс протягом 3 діб з моменту отримання Замовлення. Замовлення вважається отриманим Постачальником з моменту його відправки Покупцем по електронній пошті Постачальнику за реквізитами, вказаними у п.12.2. Контракту.

Як стверджує позивач, замовлення не складаються у вигляді окремого документу, замовлення це текстове повідомлення, яке надсилається електронною поштою, в якому узгоджуються умови та номенклатура поставки, та за підсумками такого листування, відповідно до п. 4.8 Контракту, складається інвойс, який підтверджує замовлення та відображає усі необхідні дані стосовно певної поставки товару.

Так, до митного оформлення позивачем було надано рахунок-фактура (iнвойс) №223154 від 22.06.2023 наявність якого відповідно до умов контракту №22/22 є фактичним підтвердженням направлення у визначений вказаним контрактом спосіб відповідного замовлення.

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України замовлення не є документом, що підтверджує митну вартість товарів.

Отже, суд вважає необґрунтованими покликання відповідача як на підставу для прийняття оскаржуваного рішення ненадання до митного оформлення замовлення на товар згідно контракту №22/22.

З аналогічних підстав суд вважає необґрунтованими покликання відповідача як на підставу для прийняття оскаржуваного рішення ненадання до митного оформлення замовлення на перевезення згідно контракту від 01.03.2019 року №2/19.

Щодо покликань відповідача на відсутність документів щодо договірних відносин з ТзОВ «Геосан», суд зазначає.

Так, судом встановлено, що до митного оформлення позивачем було, зокрема, надано договір № 2/19 від 01.03.2019 на перевезення внутрішніх та міжнародних вантажів автомобільним транспортом, що укладений між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ).

Судом встановлено, що п. 6.2.15 вказаного договору передбачено право фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 при його виконанні залучати третіх осіб.

Як стверджує позивач, перевізник залучив до перевезення на підставі п. 6.2.15 Договору перевезення третю особу Товариство з обмеженою відповідальністю «Геосан», код ЄДРПОУ 39459258.

Разом з цим судом встановлено, що договором № 2/19 від 01.03.2019 визначено, що позивач не має жодних зобов`язань перед третіми особами, що залучені перевізником, а має лише зобов`язання перед самим перевізником.

Протягом усього строку розгляду даної справи відповідачем не наведено обґрунтованих доводів щодо того, яким чином залученням перевізника позивача третіх особі для виконання договору № 2/19 від 01.03.2019 за вказаних умов мало вплив на митну вартість товару.

Стосовно посилань відповідача на те, що наданий висновок експерта від 26.06.23 №20-42/06-2023 містить аналіз зовнішнього ринку по продажу бананів без врахування витрат на доставку до митного кордону України, які повинні включатись до митної вартості, то суд їх відхиляє оскільки експертний висновок не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до ч. 2 ст. 53 МК. Таким чином, експертний висновок має виключно інформаційний характер і зазначена в ньому інформація не може слугувати підставою для витребування додаткових документів.

Водночас приписи МКУ зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Експертний висновок не є визначальним при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару. Сам по собі експертний висновок не визначає митну вартість, проте при сукупності наданих до митного оформлення документів, такий висновок є додатковим підтвердженням правильності визначення митної вартості товару за ціною договору.

Разом з тим, з огляду на встановлені судом обставини, у відповідача не було підстав витребувати додаткові документи від позивача через відсутність підстав, зазначених в ч.3 ст. 53 МКУ. До того ж, як вбачається з матеріалів справи постачальником позивачу експортну митну декларацію надано не було, у зв`язку з чим остання не надавалася до митного оформлення відповідачу.

Крім цього, суд звертає увагу, що посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС Держмитслужби України не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару за ціною договору.

Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС (Держмитслужби) України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості перевірити наявну у ній інформацію.

Щодо цього питання, Верховний Суд сформував правову позицію, зазначивши, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанови від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, від 04.09.2018 у справі №818/1186/17).

У зв`язку із цим суд вважає висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів необґрунтованим.

З урахуванням наведеного, твердження митного органу, якими обґрунтовано рішення про коригування митної вартості товару є безпідставними, так як контролюючим органом не доведено існування розбіжностей у числових значеннях митної вартості товару, що унеможливили б визначення митної вартості за ціною контракту, тобто за першим методом.

Згідно з положеннями статті 318 Митного кодексу України, митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція щодо застосування відповідних норм права, зокрема, у постановах від 02.07.2019 року по справі №160/8573/18, від 18.07.2019 року по справі №821/829/18, від 29.07.2019 року по справі №815/5354/16.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені МК України, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості за ціною договору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення про коригування митної вартості товару №UA500500/2023/000747/2 від 08.11.2023 року прийняте не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку прийняттю відповідачем картки відмови у митному оформленні №UA209170/2023/002205 від 26.06.2023 року, яка є предметом спору у цій справі, суд виходить з такого.

Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Як зазначено у пунктах 8.1, 8.2 Розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого 30 травня 2012 року наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

У картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA209170/2023/002205 від 26.06.2023 року зазначено таку причину для відмови у митному оформлені: митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/900575/2 від 26.06.2023 року.

Оскільки судом скасовано рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/900575/2 від 26.06.2023 року через його протиправність, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA209170/2023/002205 від 26.06.2023 року також підлягає скасуванню.

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» при поданні позову сплачено судовий збір в розмірі 4 294,4 грн, відповідно до платіжних доручень №2881 від 08.12.2023 року та №2880 від 08.12.2023 року.

З урахуванням викладеного, та враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, на користь позивача з Львівської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань слід стягнути сплачений позивачем судовий збір в розмірі 4294,4 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6500,00 грн, то суд враховує клопотання позивача про те, що він має намір на підставі ч. 3-5 ст. 143 КАС України подати докази на підтвердження розміру цих витрат. Таким чином, це питання буде вирішено в порядку, визначеному статтею 252 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальність «Дунайська імпортна компанія» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900575/2 від 26.06.2023 року.

Визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/002205 від 26.06.2023 року.

Стягнути з Львівської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» сплачений судовий збір у розмірі 4 294,4 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальність «Дунайська імпортна компанія» (код ЄДРПОУ 40017905, адреса: с. Бурлача Балка, вул. Центральна, буд. 1, м. Чорноморськ, Одеська область, 68094);

Відповідач: Львівська митниця (код ЄДРПОУ ВП 43971343, адреса: вул. Костюшка Т., буд. 1, м. Львів, 79000)

Суддя П.П.Марин