Постанова

від 30.09.2024 по справі 420/36822/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/36822/23

Перша інстанція: суддя Марин П.П.,

повний текст судового рішення

складено 20.03.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Димерлія О.О.,

суддів: Осіпова Ю.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Львівської митниці на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2024 у справі №420/36822/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальність «Дунайська імпортна компанія» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення

У С Т А Н О В И В:

18.03.2024 товариство з обмеженою відповідальність «Дунайська імпортна компанія» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій просило суд стягнути з Львівської митниці судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7500грн.

Мотивуючи таке звернення позивач зазначав, що приймаючи рішення по суті заявлених позовних вимог Одеським окружним адміністративним судом не здійснено розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2024 у справі №420/36822/23 заяву товариства з обмеженою відповідальність «Дунайська імпортна компанія» про ухвалення додаткового рішення у справі про розподіл судових витрат задоволено частково.

Присуджено до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальність «Дунайська імпортна компанія» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

Приймаючи вищевказане рішення суд першої інстанції вказав, що з урахуванням категорії справи, а також того, що розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, без необхідності надання додаткових доказів, належною до стягнення сумою витрат на професійну правничу допомогу є 4000грн., адже саме такий розмір витрат є пропорційним до предмета спору.

Не погоджуючись із вищеозначеним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій скаржником вказано, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим, на думку останнього, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2024 у справі №420/36822/23 підлягає скасуванню.

В обґрунтування апеляційної скарги Львівська митниця акцентує увагу на тому, що сума позову у даній справі становить 70157рн. 82коп., а тому заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною із даною категорією спору та виконаною адвокатом роботою. До того ж, розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмове провадження). Крім того, на думку відповідача, ТОВ «Дунайська імпортна компанія» пропущено строк звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення.

В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з урахуванням такого.

Частиною 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із статтею 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Із системного аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України убачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Поняття «витрати на правову допомогу» у даному контексті це витрати, пов`язані з розглядом справи, тобто кількість годин, проведених у судових засіданнях та інші витрати, пов`язані з розглядом справи в суді.

В свою чергу, документами, які підтверджують витрати на правничу допомогу є: договір про надання правової допомоги, в якому повинно бути обов`язково зазначено, в якій справі здійснюється представництво прав та інтересів, розмір гонорару, та порядок його оплати. Копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Довіреність (ордер). Документ, що свідчить про оплату послуг (платіжне доручення, банківська виписка, видатковий касовий ордер). Факт здійснення оплати підтверджує призначення платежу, щоб можливо було визначити, що дані витрати відносяться саме до конкретного договору та справи, а не до будь-якої іншої.

Так, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7500грн. позивачем до матеріалів справи надано: договір про надання юридичних послуг №0101-23/ЮП від 01.01.2023, додаток №1 до договору, додаткову угоду №168-23UA209170050494U2 від 05.12.2023, замовлення №168-23UA209170050494U2, акт наданих послуг від 18.03.2024 №168-23UA209170050494U2.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя» № R (81) 7, згідно із яким за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Із запровадженням з 15.12.2017 змін до КАС України законодавцем принципово по новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Як установлено апеляційним адміністративним судом, у поданому митним органом до суду першої інстанції відзиві на позовну заяву відповідачем викладено доводи щодо неспівмірності заявлених ТОВ «Дунайська імпортна компанія» судових витрат на професійну правничу допомогу із заявленими позовними вимогами.

Натомість, у межах даного апеляційного перегляду справи Львівською митницею не доведено, що присуджений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Вказуючи про неспівмірність скаржник наводить лише загальні формулювання без зазначення конкретних обставин по відношенню до даної справи.

Дослідивши матеріали справи, колегії суддів уважає, що присуджений судом першої інстанції до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 4000грн. відповідає складності справи та обсягу наданих послуг, а вартість правничої допомоги є співмірною до категорії складності справи та об`єктивно визначена окружним адміністративним судом.

З урахуванням наведеного, апеляційний адміністративний суд погоджується із мотивами додаткового рішення Одеського окружного адміністративного суду щодо розподілу судових витрат та вважає їх правильними.

Водночас, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що заяву про ухвалення додаткового рішення подано із порушення встановленого законодавством строку, з огляду на таке.

Відповідно до статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Оскільки строк на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 у справі №420/36822/23 не закінчився, то відповідно позивачем не пропущено строк на подання заяви про додаткового судового рішення.

Не є юридично спроможним, у контексті дотримання строків на подання доказів, які підтверджують розмір витрат, також посилання митного органу на приписи ч.7 ст.139 КАС України, з огляду на таке.

Так, відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як установлено колегією суддів, в позовній заяві ТОВ «Дунайська імпортна компанія» викладено прохання стягнути з Львівської митниці судові витрати.

Однак, приймаючи 11.03.2024 рішення по суті заявлених позовних вимог Одеським окружним адміністративним судом не вирішено питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

З урахуванням приписів ч.7 ст.139 КАС України, докази на підтвердження розміру витрат ТОВ «Дунайська імпортна компанія» повинно було подати протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, тобто до 16.03.2024.

Між тим, колегія суддів зазначає, що 16.03.2024 та 17.03.2024 вихідні дні (субота та неділя відповідно).

Згідно із ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Отже, звертаючись до суду першої інстанції у перший робочий день після вихідних (18.03.2024) ТОВ «Дунайська імпортна компанія» не пропущено строк подання доказів на підтвердження розміру витрат.

Відтак, установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.132, 134, 139, 252, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2024 у справі №420/36822/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальність «Дунайська імпортна компанія» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. ДимерлійСудді Ю.В. Осіпов О.І. Шляхтицький