Ухвала

від 05.03.2024 по справі 520/32349/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

05 березня 2024 року Справа № 520/32349/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Лапіної Ю.В.,

представника позивача - Савченка В.А.,

представника відповідача - П`ятигорця Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження заяву представника Головного управління ДПС у Київській області про залишення позову без розгляду та клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЗАЦЬКЕ ЗЕРНО» про поновлення строку звернення до суду у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЗАЦЬКЕ ЗЕРНО» до Головного управління ДПС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю КОЗАЦЬКЕ ЗЕРНО звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київський області:

- від 06 грудня 2022 року №00123650703 за формою В1, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку за січень 2022 року, у розмірі 21453669,00 грн. та накладено штраф 2145336,90 грн.;

- від 06 грудня 2022 року №00123600703 за формою В4, яким зменшено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за січень 2022 року (р. 21) на загальну суму 16914,00 грн.

Ухвалою суду від 20.11.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне провадження в адміністративній справі за вищевказаним позовом.

Позивачем разом із позовними вимогами було заявлено клопотання про визнання поважними прочини пропуску строку звернення до суду із позовом по даній справі та поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Зі змісту позовної заяви встановлено, що в обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що відповідачем не було належним чином дотримано вимог щодо повідомлення платника податку про проведення перевірки. Позивач дізнався про проведення перевірки вже після її проведення з електронного кабінету, де з`явилась інформація про проведення такого заходу. Позивач через свого представника з метою отримання повної та достовірної інформації та документів про проведення перевірки звернувся до контролюючого органу із адвокатським запитом, з відповіді на який позивач ознайомився із актом перевірки, отримав копії наказу, направлення на проведення перевірки, акт про неможливість проведення перевірки, повідомлення про проведення перевірки та отримав податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київський області від 06 грудня 2022 року №00123650703 за формою «В1» та від 06 грудня 2022 року №00123600703 за формою «В4», що і стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Представником відповідача через канцелярію суду було подано заяву про залишення позову, в обґрунтування якої вказано, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Козацьке зерно» про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.12.2022 №00257990701 подана до суду з пропущенням шестимісячного строку після моменту коли позивач дізнався/повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Також представником відповідача вказано, що спірні у даній справі податкові повідомлення-рішення направлені рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу позивача, проте 13.01.2023 року лист відповідача повернувся із відміткою «за закінченням терміну зберігання». З огляду на положення ст. 42 Податкового кодексу України та практику Верховного Суду датою вручення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є 13.01.2023 року, і саме з цієї дати позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Крім того представником відповідача вказано, що 23.09.2022 року Головним управлінням ДПС у Київській області рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу позивача направлялись: наказ Головного управління ДПС у Київській області №1146-п від 23.09.2022; повідомлення про проведення перевірки №242/10-36-07-03 від 23.09.2022; запит №1 від 23.09.2022 про подання інформації та документів необхідних для проведення перевірки. Згідно з рекомендованого повідомлення про вручення, вбачається, що 29.09.2022 року вказаний лист отриманий представником позивача. Позивач стверджує, що у нього немає працівника з прізвищем зазначеним у повідомленні про вручення поштового відправлення та з такого повідомлення неможливо встановити який саме документ було надіслано зазначеним листом, але такі доводи є необґрунтованими та не підлягають врахуванню. Відтак твердження позивача про необізнаність про проведення перевірки є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Представником позивача через канцелярію суду було подано додаткові пояснення із викладенням власної правової позиції стосовно доводів представника відповідача. Також представником позивача повторно заявлено клопотання про задоволення клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду.

Представник позивача в судове засідання прибув, підтримав подані до суду клопотання та пояснення.

Представник відповідача в судове засідання прибув, підтримав подані до суду клопотання та пояснення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та подані заяви і заперечення, зазначає таке.

Відповідно до положень ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З поданих до суду матеріалів встановлено, що позивач звернувся до суду з позовною заявою про надання оцінки податковим повідомленням-рішенням Головного управління Державної податкової служби у Київський області від 06 грудня 2022 року №00123650703 та від 06 грудня 2022 року №00123600703.

Поряд з цим, позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою 13.11.2023 року.

Надаючи оцінку вказаному, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Приписами ст.5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною 1 ст.168 КАС України встановлено, що позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Згідно із п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Частиною 1 ст.118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі № 160/11673/20 (постанова від 27.01.2022) сформував правовий висновок, що процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (без використання процедури досудового вирішення спору) становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Під час розгляду справи встановлено, що контролюючим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету з урахуванням уточнюючого розрахунку, за результатами якої складено акт №10187/10-36-07-03-14/44100111 від 14.10.2022. При цьому зазначена перевірка була проведена без участі позивача.

В той же час зі змісту наданих під час розгляду справи пояснень встановлено, що наказ ГУ ДПС у Київський області від 23.09.2022 року №1146-П «Про проведення відповідно до п.п. 78.1.8 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «КОЗАЦЬКЕ ЗЕРНО», повідомлення про дату і час проведення такої перевірки, а також запит №1 від 23.09.2022 про подання інформації та документів необхідних для проведення перевірки надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення 23.09.2022.

Зазначене поштове повідомлення було отримано у відділені Укрпошти 28.09.2022, на підтвердження чого додано копію квитанції про оплату поштових послуг та копію повідомлення про вручення, де зазначено що лист вручено 29.09.2022 та зазначено прізвище « ОСОБА_1 ».

На переконання представника контролюючого органу, оскільки наказ та повідомлення було вручено представнику позивача, то зазначене вручення відбулось у відповідності до норм діючого законодавства, що дало в свою чергу підстави для початку проведення перевірки.

На підставі порушень, зафіксованих в акті №10187/10-36-07-03-14/44100111 від 14.10.2022, контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 06 грудня 2022 року №00123650703 та №00123600703.

Зазначені податкові повідомлення-рішення 06.12.2022 було направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою позивача, який був повернутий контролюючому органу 13.01.2023 з відміткою відділення поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до положень пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику), (пункт 42.2 статті 42 Податкового кодексу України).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (пункт 42.4 статті 42 Податкового кодексу України).

З аналізу наведених вище норм чинного законодавства вбачається, що надіслане рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків (місцезнаходженням) вважається врученим у тому числі і у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.

Також слід зазначити, що Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.05.2022 у справі №810/3116/18 зазначено, що відповідно до пункту 42.2. статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

У постанові від 09.10.2018 у справі № 820/1864/17 Верховний Суд зазначив, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Отже обов`язку контролюючого органу щодо направлення платнику податків, зокрема податкового повідомлення - рішення у спосіб, визначений статтями 42, 58 Податкового кодексу України, кореспондує також і обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції (у разі застосування пунктів 42.4, 58.3) від органів ДПС України.

Під час розгляду справи встановлено доводи представника контролюючого органу стосовно того, що акт перевірки та спірні у цій справі податкові повідомлення-рішення були надіслані контролюючим органом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення за місцезнаходженням, податковою адресою позивача. Проте зазначена кореспонденція була повернута поштовою службою на адресу контролюючого органу з відмітками "за закінченням терміну зберігання".

Таким чином, оскаржувані у цій справі податкові повідомлення - рішення вважаються належним чином врученими позивачу 13.01.2023 року і саме з зазначеної дати починає відлік шестимісячний строк звернення до суду з оскарження податкового повідомлення-рішення.

Позивач звернувся до суду із позовом у цій справі 13.11.2023, тобто з пропуском передбаченого статтею 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду.

Водночас під час розгляду справи було встановлено доводи представника позивача стосовно того, що у позивача немає працівника з прізвищем « ОСОБА_1 », якому нібито було вручено копію наказу про проведення перевірки, повідомлення про її проведення та запит про надання документів. Крім того зазначено, що поштове повідомлення не містить в графі розписки в одержані підпису особи, що його отримала, також з даного повідомлення неможливо встановити який саме документ (наказ, акт, повідомлення, довідка, тощо) було надіслано зазначеним листом, тобто, на переконання позивача, твердження відповідача про вручення є сумнівними, так як не доведені належними доказами.

Відповідно до позиції Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Таким чином, у будь - якому випадку, першочерговим критерієм, за яким оцінюються акти контролюючого органу, є порушення адміністративних процедур, покликаних забезпечувати платникам податків реалізацію й захист їх прав.

Тобто, обставини щодо дотримання контролюючим органом процедури призначення та проведення перевірки підлягають першочерговому дослідженню та встановленню.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №540/3549/20.

З урахуванням наведеного, обставини дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки входять до предмету доказування для цілей вирішення цього спору, й підлягають першочерговому дослідженню.

Відтак враховуючи наведене суд зазначає, що обставини належного вручення позивачу наказу про проведення перевірки, повідомлення про її проведення, а також вручення запиту про надання документів, що передували проведенню контрольного заходу підлягають дослідженню судом у цій справі.

Також суд зазначає, що під час розгляду справи встановлено доводи представника позивача стосовно того, що у 2021 році позивачем було подано заяву про бажання отримувати документи через Електронний кабінет та на підтвердження таких доводів представником позивача надано до суду повідомлення про набуття статусу суб`єкта електронного документообігу.

При цьому, пунктом 42.6 ПК України передбачено, що платник податків стає суб`єктом електронного документообігу після надсилання до контролюючого органу першого будь-якого електронного документа у встановленому форматі з дотриманням вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону «Про електронні довірчі послуги».

Зі змісту поданих до суду представникам сторін пояснень встановлено, що таким першим електронним документом надісланим позивачем через Електронний кабінет 15.03.2021 року був запит про отримання витягу з реєстру платників податку на додану вартість Форма №1-3ВР з реєстраційним номером документа 9053078416.

Отже, з 15.03.2021 року позивачем набуто статус суб`єкта електронного документообігу, що підтверджується наданим ТОВ «Козацьке Зерно» повідомленням про набуття статусу суб`єкта електронного документообігу. В свою чергу, набуття статусу суб`єкта електронного документообігу означає проходження електронної ідентифікації в Електронному кабінеті та надання можливості позивачу здійснювати комунікацію (подання звітності, надсилання листів/заяв тощо) з контролюючим органом через Електронний кабінет.

Згідно інформаційно-комунікаційної системи «Єдине вікно подання електронної звітності» ТОВ «Козацьке Зерно» (податковий номер 44100111) статус суб`єкта електронного документообігу (далі СЕД): набуто 15.03.2021, сертифікати кваліфікованих електронних підписів (КЕП) отримано в АЦСК ТОВ "Центр сертифікації ключів "Україна", термін дії сертифікатів з 25.02.2021 по 24.02.2022 (під час дії воєнного стану термін дії сертифікатів продовжується автоматично); припинено 28.02.2022 у зв`язку з надходженням першого документа з новим КЕП керівника; набуто 28.02.2022, сертифікати КЕП отримано в КНЕДП ТОВ "Центр сертифікації ключів "Україна", термін дії сертифікатів з 07.02.2022 по 07.02.2023; припинено 30.10.2023 у зв`язку з надходженням першого документа з новим КЕП керівника; набуто 30.10.2023, сертифікати КЕП отримано в КНЕДП ТОВ "Центр сертифікації ключів "Україна", термін дії сертифікатів електронних ключів з 27.10.2023 по 27.10.2024.

Також з огляду на надані представником відповідача пояснення стосовно здійснення належного направлення на адресу позивача акту перевірки та податкових повідомлень-рішень суд зазначає, що вказані документи контролюючим органом було направлено на податкову поштову адресу позивача, але конверт із вказаними документами повернувся до відповідача через невручення позивачу з відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

Під час розгляду справи представником позивача було надано пояснення та вказано, що в зв`язку із початком повномасштабного вторгнення РФ на територію України, всі працівники позивача залишили м. Бориспіль та рятуючи своїх дітей роз`їхались в різні міста, як України так і за її межі, та лише через деякий час, ті хто не звільнився, почали працювати віддалено з різних місць. Той факт, що працівники працювали віддалено, розгалужено, а також зважаючи на військові дії в країні та постійні обстріли, все це призвело до порушення звичайної роботи підприємства та певних комунікаційних наслідків. Тобто, фактично за вказаною адресою позивач не міг провадити господарську діяльність та отримувати пошту, та відповідно був позбавлений можливості виконати вимоги податкового органу щодо надання запитуваних документів в силу обставин незалежних від його волі.

Надаючи оцінку вказаному, суд зазначає, що відповідно до Закону України від 24.02.2022 №2102-IX Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому строки воєнного стану продовжувались Законами України на підставі відповідних Указів Президента України. Станом на час розгляду справи воєнний стан триває.

Згідно зі ст.1 Закону України від 12.05.2015 року № 389-VIII Про правовий режим воєнного стану (далі по тексту - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Частинами 1, 4 ст.26 Закону №389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (ч.1 ст.10 Закону № 389-VIII).

Тобто, введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

Відповідно до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 02 березня 2022 року суддям необхідно виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків та по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.

Суд зазначає, що враховуючи обставини запровадження в країні воєнного стану, повернення направлених на адресу позивача документів контролюючому органу відділенням поштового зв`язку без вручення, а також з огляду на наявність у контролюючого органу даних стосовно існування у позивача можливості отримання документів через електронний кабінет, слід дійти висновку, що відповідач як орган державної влади не здійснив повного забезпечення прав позивача та не направив акт перевірки та податкові повідомлення-рішення до електронного кабінету позивача або у електронному вигляді, маючи для цього усі можливості, чим допустив порушення прав останнього.

Частиною 1 ст.118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Суд зазначає, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

Положеннями ч.1 ст.121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Слід враховувати, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Відповідно до п.38 постанови Верховного Суду від 23.02.2023 року у справі №640/7095/22 (адміністративне провадження №К/990/28046/22) при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про те, що оскільки станом на час розгляду питання строків звернення до суду є неможливим достеменне встановлення обставин вручення позивачу наказу на проведення перевірки, повідомлення про подальше проведення такої перевірки та запиту про надання документів, то враховуючи надані представниками сторін пояснення та наведені доводи, запровадження в Україні воєнного стану, з метою всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи, а також забезпечення права позивача як платника податків та звернення до суду за захистом своїх прав, наявні підстави для задоволення клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЗАЦЬКЕ ЗЕРНО» про поновлення строку на звернення до суду та визнання поважними причини пропуску позивачем строку на звернення до суду.

В той же час клопотання представника Головного управління ДПС у Київській області про залишення позову без розгляду є таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 243, 248, 250, 256, 294, 295, 297 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Київській області про залишення позову без розгляду - відмовити.

Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЗАЦЬКЕ ЗЕРНО» про поновлення строку звернення до суду - задовольнити.

Визнати поважними причини пропуску Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЗАЦЬКЕ ЗЕРНО» строку на звернення до суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Повний текст ухвали виготовлено 11 березня 2024 року.

Суддя Мельников Р.В.