Повістка

від 11.03.2024 по справі 463/5736/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/5736/23 Головуючий у 1 інстанції: Яворський С.Й.

Провадження № 22-з/811/47/24 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий - суддя Цяцяк Р.П.,

судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,

за участю секретаря Цьони С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові питання про ухвалення додаткового судового рішення по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 , на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 08 листопада 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Львівського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , було залишено без задоволення, а рішення Личаківського районного суду міста Львова від 08 листопада 2023 року - без змін (а.с. 201-205).

На стадії апеляційного розгляду справи представником відповідача, Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Ю.Липи»(в подальшому - «Госпіталь»),адвокатом Лемик Р.Я. було подано до суду Відзив на апеляційну скаргу представника позивача, у якому містилося клопотання про стягнення з позивачки (апелянта) на користь відповідача 15 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду справи (а.с. 193-195).

Підпунктом «в» пункту 4 частини 1 ст. 382 ЦПК України встановлено, що в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, однак Львівським апеляційним судом при ухваленні постанови від 05 лютого 2024 року питання розподілу судових витрат не вирішувалося.

Пунктом 3 частини 1 статті 270 ЦПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

08 лютого 2024 року вищезгадана представник відповідача, адвокат Лемик Р.Я., подала до суду Заяву про ухвалення додаткового рішення, а саме - про відшкодування відповідачу судових витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду справи у розмірі 15 000 грн. (а.с. 206-207, 220-221).

04 березня 2024 року представник позивача надіслав до суду Письмові пояснення щодо витрат на правову допомогу, у яких міститься клопотання про відмову у задоволенні вимог відповідача про стягнення з позивача витрат на правову допомогу або про зменшення розміру таких до 3 000 грн. (а.с. 231-238).

11 березня 2024 року представник позивача надіслав до суду клопотання про розгляд судом питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу без участі сторони позивача (а.с. 239).

Відповідач та його представник, будучи своєчасно (16 лютого 2024 року) належним чином повідомленими про розгляд судом питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу 11 березня 2024 року (а.с. 225-226, 229-230), явку представника відповідача в судове засідання не забезпечили і про причини такої неявки суд не повідомили.

Заслухавши суддю-доповідача, а також перевіривши матеріали справи в межах вирішення питання про судові витрати, колегія суддів дійшла наступних висновків.

ЦПК України встановлено, що:

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);

- судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, і що витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи (частини 1 та 3 статті 133);

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частини 1-3 статті 137);

- розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 137);

- суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137);

- обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137).

Для отримання відшкодування витрат на правову допомогу слід довести: факт і тривалість надання цієї правової допомоги; факт надання допомоги адвокатом або іншим фахівцем у галузі права; факт оплати правової допомоги (або обов`язку такої оплати; п.1 ч.2 статті 137 ЦПК).

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Як вже зазначалося вище, представником відповідача Лемик Р.Я. було подано до суду Клопотання про долучення доказів про розмір витрат понесених відповідачем (а.с. 206) та Заяву про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з позивача (апелянта) на користь відповідача 15 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду справи (а.с. 220-221), до яких долучено Платіжну інструкцію № 30 від 05.02.2024 року про оплату відповідачем 15 000 грн. за надану правничу допомогу в суді апеляційної інстанції (а.с. 207).

Крім цього, у матеріалах справи є наявними Договір про надання правової допомоги від 06.02.2023 року, згідно умов якого вартість правової допомоги розраховується залежно від кількості годин, протягом яких виконавець працював над справою, з розрахунку, що 1 (одна) година такої допомоги коштує 1 500 грн., а орієнтовна кількість затраченого часу на надання правової допомоги до 10 год. (а.с. 59-62).

Як стверджується матеріалами справи, на стадії апеляційного розгляду справи участь представника відповідача у професійній правничій допомозі полягала лише у підготовці Відзиву відповідача на апеляційну скаргу позивача (а.с. 193-195), а також участі в одному судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, що представником відповідача оцінено в 15 000 грн.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В матеріалах справи є наявним штатний розпис відповідача станом на 01.07.2023 року (тобто - такий був чинним на час звернення ОСОБА_2 з даним позовом до суду), з якого вбачається, що в штаті відповідача є наявною посада юрисконсульта, місячний фонд заробітної плати якого становить 6 700 грн. (за мінімально 160 робочих годин на місяць = 40-годинний робочий тиждень х 4 тижня; а.с. 114), однак відповідач вважав за можливе укладення договору про надання йому правничої допомоги з оплатою цих послуг у розмірі 1 500 грн. за одну годину.

В той же час, даний спір випливає з трудових правовідносин, позивач вже є особою пенсійного віку, єдиним доходом якого є пенсія за віком, а також особою з інвалідністю 3 групи загального захворювання (а.с. 136), має на утриманні двох неповнолітніх дітей (а.с. 133, 134).

З урахуванням всіх вищенаведених обставин в їх сукупності колегія суддів вважає, що до стягнення з позивача на користь відповідача підлягає 3 000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду справи, оскільки вважає, що саме такий розмір згаданих судових витрат (з урахуванням критеріїв складності даної справи та обсягу наданих адвокатом послуг) буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості.

Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 270, 367, 382, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Лемик Роксолани Ярославівни , представника Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Ю.Липи»,про стягнення судових витрат задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Ю.Липи»3 000 (три тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду справи.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Шеремета Н.О.