Рішення

від 30.01.2024 по справі 166/1515/23

РАТНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 166/1515/23

провадження № 2/166/6/24

категорія: 76

РІШЕННЯ

іменем України

26 січня 2024 року смт.Ратне

Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого судді Свистун О.М.,

з участю секретаря Заєць Н.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

представника третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Заболоттівського ліцею Заболоттівської селищної ради Ковельського району Волинської області про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача Заболоттівська селищна рада Ковельського району Волинської області, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

установив:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Колєснік Б.В. 24 жовтня 2023 року звернувся в суд із вказаним позовом, який мотивує тим, що з 19 жовтня 1985 року позивач працював на постійній посаді вчителя фізичної культури за безстроковим трудовим договором у Заболоттівській середній школі Ратнівського району Волинської області, яку 06 квітня 2011 року перейменовано у НВК «ЗОШ І-ІІІ ступеня дитячий садок» смт. Заболоття.

Указав, що 01 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про повну загальну середню освіту», абзац 2 ч.2 ст.22 якого передбачав безальтернативне та обов`язкове розірвання безстрокових трудових договорів із педагогічними працівниками закладів загальної середньої освіти, що досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, до котрих на той момент належав позивач, із єдиною можливістю укладення лише строкових трудових договорів.

Відповідач шляхом видачі наказу від 27.04.2020 №67-к/тр запропонував ОСОБА_1 до 25 червня 2020 року укласти строковий трудовий договір про продовження трудових відносин (за бажанням), попередив, що у разі неотримання від працівника письмової згоди на продовження трудових відносин на умовах строкового трудового договору до визначеного у наказі терміну, або у разі отримання від працівника письмової заяви про незгоду продовжувати трудові відносини на умовах строкового трудового договору, його буде звільнено з роботи згідно із п.9 ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП). ОСОБА_1 під тиском дирекції та у зв`язку із безальтернативністю уведених законодавцем змін написав заяву, на підставі якої згідно із наказом від 26.06.2020 №76-к-тр із ним було продовжено трудові відносини на умовах строкового трудового договору терміном на 1 рік з 01 липня 2020 року по 30 червня 2021 року, а 20 серпня 2022 року його звільнено у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору.

Зазначив, що згодом позивач був призначений на постійну посаду вчителя фізичної культури з неповним тижневим навантаженням із 21 серпня 2022 року до 20 серпня 2023 року.

Дирекція Заболоттівського ліцею повідомила позивача про закінчення терміну дії контракту 20 серпня 2023 року та необхідність звільнення з посади 20 серпня 2023 року, а також запропонувала відповідно до рекомендації тарифікаційної комісії (протокол №1 від 08.06.2023), рішення засідання педагогічної ради (протокол №10 від 09.06.2023) з 01 вересня 2023 року працевлаштуватися на посаді вчителя фізичної культури з неповним тижневим навантаженням.

ОСОБА_1 16 червня 2023 року подав заяву про можливість працювати з повним тижневим навантаженням за безстроковим трудовим договором з огляду на визнання норми, викладеної у абз.3 ч.2 ст.22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», неконституційною, а також укладення із іншими працівниками безстрокових трудових договорів, що може свідчити про дискримінацію за ознакою віку та фактом отримання пенсії.

Позивач отримав від дирекції школи лист від 26.06.23 №89, в якому зазначено про наявність у Заболоттівському ліцеї на 2023-2024 навчальний рік 51 години фізичної культури, працевлаштування двох учителів із повним тижневим навантаженням 18 годин, вакантність 15 годин фізкультури й неможливість працевлаштуватися із повним тижневим навантаженням.

ОСОБА_1 03 липня 2023 року подав заяву із проханням перевести його на посаду вчителя фізичної культури із строкового трудового договору на безстроковий із 21 серпня 2023 року з повним тижневим навантаженням, на яку з тимчасової посади переведена ОСОБА_5 на умовах безстрокового трудового договору. Йому було запропоновано зайняти у 2023 році посаду вчителя фізичної культури із неповним тижневим навантаженням за строковим трудовим договором на період перебування ОСОБА_5 у відпустці по догляду за дитиною, на що він не погодився.

Згідно із наказом від 19.08.2023 №94-к/тр ОСОБА_1 був звільнений із посади вчителя фізичної культури Заболоттівського ліцею з 23 серпня 2023 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору на підставі п.2 ст.36 КЗпП. Згодом у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю позивача дату звільнення неодноразово було змінено, востаннє відповідно до наказу №144-к/тр від 25.09.23 ухвалено звільнити ОСОБА_1 з 30 вересня 2023 року.

Із покликанням на Рішення Конституційного Суду України №1-р/2023 від 07.02.2023, згідно із яким норма Закону України «Про повну загальну середню освіту» про працевлаштування вчителів-пенсіонерів на умовах строкового трудового договору визнана неконституційною, вважає наказ про звільнення із роботи у зв`язку із закінченням строку договору дискримінаційним за ознакою віку та фактом отримання пенсії, відтак незаконним.

Стверджує, що незаконні дії відповідача залишили негативні зміни в житті позивача: щоденні думки та спогади про наслідки незаконного звільнення, негативні переживання, насторога, тривога, негативний вплив на членів сім`ї, психічне напруження, глибоке відчуття несправедливості, розчарування, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, бажання уникати контактів, почуття образи, обурення, приниженої гідності. Окрім того, порушено його законне право на працю, звільнення відбулося за складних життєвих обставин без урахування роботи на постійній посаді упродовж 30 років, що призвело до докладання додаткових зусиль для налагодження свого життя, відшукання інших джерел для існування. Розмір моральної шкоди позивач оцінив у 50000 грн.

Просить визнати незаконними та скасувати накази Заболоттівського ліцею Заболоттівської селищної ради Ковельського району Волинської області про звільнення ОСОБА_1 № 94 к/тр від 19.08.2023, №98 - к/тр від 25.08.2023, №128 к/тр від 05.09.2023, №133 к/тр від 15.09.2023, №144 к/тр від 25.09.2023; поновити його на постійній посаді вчителя фізичної культури за безстроковим трудовим договором із повним тижневим навантаженням у Заболоттівському ліцеї Заболоттівської селищної ради; стягнути із відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 01 жовтня 2023 року до дня фактичного поновлення на роботі, 50000 грн моральної шкоди, а також судові витрати.

Суд згідно із ухвалою від 24.10.23 відкрив спрощене позовне провадження у справі із повідомленням сторін.

Представник відповідача 10 листопада 2023 року подав відзив на позовну заяву, в якій указав, що дійсно позивач із 2021 року по 2023 рік працював на умовах строкових договорів із неповним тижневим навантаженням. На засіданні тарифікаційної комісії Заболоттівського ліцею 08 червня 2023 року було розглянуто, крім іншого, заяви вчительки фізкультури ОСОБА_5 про працевлаштування на посаду вчителя фізичної культури з неповним тижневим навантаженням із вересня 2023 року (працювала на посаді вчителя фізичної культури на час відсутності основного працівника) та ОСОБА_1 , який просив перевести його з посади вчителя фізичної культури із неповним тижневим навантаженням на посаду вчителя фізичної культури із повним тижневим навантаженням на умовах безстрокового трудового договору. Комісія висловила, а педрада 09 червня 2023 року схвалила рекомендації ОСОБА_5 та ОСОБА_1 подати заяви про призначення їх у 2023-2024 навчальному році на посаду вчителя фізичної культури з неповним тижневим навантаженням із перспективою виділення ОСОБА_1 годин більше повного тижневого навантаження після виходу ОСОБА_5 у відпустку у зв`язку із вагітністю і пологами. Крім цього, причиною відмови у працевлаштуванні ОСОБА_1 із повним тижневим навантаженням було зменшення класів-комплектів у цьому та наступному навчальних роках й, відповідно, зменшення кількості годин викладання фізичної культури та уникнення скорочення педагогічних працівників. Отримувати повідомлення від 09.06.23 про вказані вище умови працевлаштування ОСОБА_1 відмовився. Із 25 серпня по 30 серпня 2023 року керівництво ліцею неодноразово проводило телефонні розмови із ОСОБА_1 із проханням написати заяву на призначення у 2023-2024 навчальному році на посаду вчителя фізичної культури із неповним тижневим навантаженням, але згоди від учителя не було. На засіданні педради 31 серпня 2023 року було схвалено рекомендацію тарифікаційної комісії відмовити ОСОБА_1 у працевлаштуванні. На посаду вчителя фізичної культури з 04 вересня 2023 року була призначена ОСОБА_5 . Оскільки трудові відносини із ОСОБА_1 не було розірвано через його тимчасову непрацездатність, після виходу ОСОБА_5 у відпустку в зв`язку із вагітністю і пологами, адміністрація закладу знову звернулася до позивача із пропозицією працевлаштуватися на посаду вчителя фізичної культури на час відсутності основного працівника, однак ОСОБА_1 не погодився. На час відсутності основного працівника 18 жовтня 2023 року на посаду вчителя фізичної культури був прийнятий ОСОБА_6 .

Представник відповідача заперечив здійснення тиску на ОСОБА_1 і погроз йому. Указав, що відповідно до ст.63 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом МОН України від 15.04.1993 №102, навчальне навантаження між учителями розподіляється керівником установи за погодженням із профспілковим комітетом залежно від кількості годин, передбачених навчальними планами, наявності відповідних педагогічних кадрів та інших конкретних умов, що склалися у закладі. Обсяг навчального навантаження педагогічним працівникам шків визначається один раз на рік окремо по півріччях. Тому керівник не має права зменшити тижневе навантаження вчителя без його згоди упродовж навчального року. З початком нового навчального року навчальне навантаження розподіляється по новому з урахуванням усіх обставин, що склалися.

Просить у задоволенні позову відмовити.

Суд згідно із ухвалою від 23.11.23 за клопотанням позивача витребував у відповідача докази, залучив до участі в розгляді справи третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача Заболоттівську селищну раду Ковельського району Волинської області, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю із підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник позивачапояснив,що ОСОБА_1 із 1985року працювавна постійнійпосаді вчителяфізкультури уЗаболоттівському ліцеїіз повнимтижневим навантаженнямдо 2020року.Із 2020до 2023року,як працюючийпенсіонер,щороку працювавза строковимтрудовим договоромна підставізмін доЗакону України«Про повнузагальну середнюосвіту»,які 07лютого 2023року КСУвизнано неконституційними.З оглядуна втратучинності абз.3ч.2ст.22вказаного Законута відповіднодо ст.39-1КЗпП,що передбачає продовження діїстрокового трудовогодоговору наневизначений строк, позивач у червні та липні 2023 року звернувся із заявами до відповідача про переведення його на посаду вчителя фізкультури на умовах безстрокового трудового договору із повним тижневим навантаженням. Однак у задоволенні його заяви керівник ліцею відмовила, мотивуючи відсутністю годин для повного тижневого навантаження та пропонуючи працевлаштуватися з неповним навантаженням. Уважає дії із розподілу навантаження дискримінаційними щодо позивача, оскільки двом учителям ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було надано по 18 годин навантаження, а також призначено на роботу ОСОБА_5 спочатку на період відсутності основного працівника ( ОСОБА_7 ), а згодом на постійну посаду із повним тижневим навантаженням.

Представник відповідача позов не визнала, пояснила, що працевлаштувати ОСОБА_1 на його умовах було неможливо з огляду на відсутність годин для його повного тижневого навантаження. У ліцеї було працевлаштовано два вчителі з навантаженням по 18 год, серед яких ОСОБА_7 , який був мобілізований до лав ЗСУ, та ОСОБА_8 , вихованці якого займали переможні позиції на обласних та всеукраїнських змаганнях, у зв`язку із чим строк трудового договору, як вчителю-пенсіонеру, був визначений у три роки. Вакантними залишилося 15 годин фізичної культури, однак ОСОБА_1 наполягав на повному навантаженні. Визнала, що позивач мав право на працевлаштування на умовах безстрокового трудового договору згідно із ст. 39-1 КЗпП, однак через відсутність 18 годин навантаження та незгоду роботи з неповним навантаженням він за рекомендацією тарифікаційної комісії та педагогічної ради був звільнений із посади. Указала, що дирекція вживала усіх можливих заходів аби забезпечити роботою всіх учителів. Так, після демобілізації ОСОБА_7 працевлаштуванню підлягала вчитель за строковим договором на час служби останнього у лавах ЗСУ ОСОБА_5 , оскільки перебувала у стані вагітності. Забезпечити ОСОБА_1 повним навантаженням не було підстав з огляду на невідповідність його досвіду умовам викладання за реформою «Нова українська школа».

Представник Заболоттівської селищної ради як третьої особи без самостійних вимог пояснила, що здійснення розподілу навантаження є дискрецією директора навчального закладу. У Заболоттівському ліцеї такий розподіл проводиться максимально прозоро із урахуванням думки трудового колективу. Оскільки працевлаштувати ОСОБА_1 на умовах повного тижневого навантаження не було можливості, а влаштування на умовах неповного навантаження за законом здійснюється лише за згодою працівника, відтак позивач був звільнений із роботи у зв`язку із закінченням строку трудового договору.

Треті особи на стороні відповідача у судове засідання не з`явилися, ОСОБА_5 письмових пояснень не надала, ОСОБА_6 від дачі пояснень відмовився.

Суд, заслухавши пояснення учасників, дослідивши подані докази, дійшов такого висновку.

Право на працю, закріплене устатті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Судом установлено, стверджено записами у трудовій книжці, що ОСОБА_1 19 жовтня 1985 року призначений на посаду вчителя фізичної культури Заболоттівської середньої школи Ратнівського району Волинської області, яку в подальшому перейменовано у НВК «ЗОШ І-ІІІ ступеня дитячий садок» смт. Заболоття (а.с.23).

Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Статтею 23 КЗпП України визначено, що одним з видів трудових договорів є строковий трудовий договір, який укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

18 березня 2020 року набрав чинності Закон України «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020 року № 463-ІХ. За приписами абз. 3 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», у редакції, що діяла до визнання вказаної норми Конституційним Судом України 07 лютого 2023 року неконституційною, педагогічні працівники закладів освіти приймаються на роботу за трудовими договорами відповідно до вимог цього Закону та законодавства про працю. Педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

Оскільки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнув пенсійного віку та отримував пенсію за віком, із ним, як педагогічним працівником, міг бути укладений строковий трудовий договір.

У пункті 2 частини 3 розділу X Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про повну загальну середню освіту» (в редакції Закону на час виникнення спірних правовідносин) указано, що набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, яким виплачується пенсія за віком, згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 КЗпП. До 1 липня 2020 року керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками таких закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік. У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору педагогічні працівники, яким виплачується пенсія за віком, звільняються згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. Після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися строкові трудові договори відповідно до абзацу третього частини другої статті 22 цього Закону.

На виконання вказаних вимог Закону на підставі заяви ОСОБА_1 згідно із наказом №76-кт/р від 26.06.2020 трудові відносини із ним, як вчителем фізичної культури, було продовжено на умовах строкового трудового договору терміном на 1 рік із 01 липня 2020 року по 30 червня 2021 року. Після виходу із щорічної основної відпустки (а.с.27) позивача звільнено з роботи 20 серпня 2021 року на підставі п.2 ст.36 КЗпП у зв`язку із закінченням строку трудового договору.

Позивач відповідно до наказу №126-к/тр від 18.08.2021 був призначений на посаду вчителя фізичної культури з неповним тижневим навантаженням із 21 серпня 2021 року по 20 серпня 2022 року (а.с.29), з якої звільнений 20 серпня 2022 року в зв`язку із закінченням строку трудового договору на підставі п.2 ст.36 КЗпП (а.с.30).

На цю ж посаду із неповним тижневим навантаженням ОСОБА_1 був призначений із 21 серпня 2022 року по 20 серпня 2023 року згідно із наказом №123-кт/р від 25.08.22 (а.с.31).

ОСОБА_1 14 червня 2023 року звернувся до директора ліцею ОСОБА_3 із заявою про призначення його на посаду вчителя фізичного виховання з повним тижневим навантаженням із 01 вересня 2023 року, а 03 липня 2023 року із заявою про переведення його на посаду вчителя фізичного виховання із строкового трудового договору на безстроковий трудовий договір із 21 серпня 2023 року з повним тижневим навантаженням (а.с.122, 123).

Згідно із наказом №94-к/тр від 19.08.23 ОСОБА_1 звільнений із посади вчителя фізичної культури з 23 серпня 2023 року в зв`язку із закінченням строку трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП (а.с.80).

Згодом у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю позивача дату звільнення неодноразово було змінено (а.с.81-83), востаннє відповідно до наказу №144-к/тр від 25.09.23 ухвалено звільнити ОСОБА_1 із 30 вересня 2023 року на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП (а.с.84).

Відповідно до ч. 6 ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.02.2023 у справі № 1-р/2023 абз. 3 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), у зв`язку з чим цей абзац втратив чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Конституційний Суду України указав, що оспорювані приписи Закону ставлять педагогічних працівників у нерівне, невигідне і вразливе становище залежно від наявності у них певного виду власності (пенсійних виплат) та форми власності відповідного закладу загальної середньої освіти, оскільки ці приписи Закону поширюються на педагогічних працівників державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, однак не поширюються на педагогічних працівників тих закладів загальної середньої освіти, що не належать до державної або комунальної власності.

Із змісту обставин і мотивів, викладених в мотивувальній частині рішення Конституційного Суду Українивід 07 лютого 2023 року, суд установив, що дії держави в особі законодавчої гілки влади порушили право педагогічних працівників, які мають (мали) право на пенсію за віком та право на працю, створивши законодавчі обмеження на укладення безстрокових трудових договорів або неприпинення раніше укладених безстрокових трудових договорів. Таким чином, відсутність законодавчих обмежень щодо продовження безстрокового трудового договору не призвела б до порушення права позивача на працю та не була б причиною звільнення його на підставі оскаржуваного наказу, він продовжував би працювати за безстроковим трудовим договором, а його звільнення проводилось би на інших підставах за умови їх наявності.

При цьому, представник відповідача визнала, що, розглядаючи заяву ОСОБА_1 від 03.07.23, вона погоджувалася із нормою ст. 39-1 КЗпП про продовження строку дії укладеного із позивачем договору на невизначений строк, однак на умовах неповного тижневого навантаження, із чим позивач був незгоден.

Відтак з огляду на неконституційність норми про строковість трудових договорів, укладених із педагогами-пенсіонерами, звільнення позивача на підставі ч.2 ст.36 КЗпП було незаконним. Така позиція суду узгоджується із висновком Верховного Суду від 30 листопада 2023 року в справі № 205/6223/22, у якій ВС дійшов висновку про передчасність висновків судів нижчих інстанцій про законність звільнення педагога-пенсіонера на підставі ч. 2 ст. 36 КЗпП, що мало місце навіть до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 07.02.2023 № 1-р/2023.

Таким чином, порушене право позивача на працю підлягає поновленню шляхом скасування оскаржуваних наказів та поновлення його на посаді із 01 жовтня 2023 року на умовах безстрокового трудового договору.

Щодо вимоги позивача про поновлення його на посаді із повним тижневим навантаженням суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч.3, ч.5 ст. 24 Закону України «Про повну загальну середню освіту» педагогічна діяльність вчителя включає, зокрема, діяльність умежах йогопедагогічного навантаження,норма якогона однутарифну ставкустановить 18навчальних годинна тиждень.Розподіл педагогічногонавантаження узакладі освітизатверджується йогокерівником відповіднодо вимогзаконодавства. Педагогічненавантаження педагогічногопрацівника закладуосвіти обсягомменше норми,передбаченої цієюстаттею,встановлюється зайого письмовоюзгодою. Перерозподіл педагогічного навантаження протягом навчального року допускається у разі зміни кількості годин з окремих навчальних предметів (інтегрованих курсів), що передбачається навчальним планом закладу освіти, або за письмовою згодою педагогічного працівника з додержанням законодавства про працю.

Згідно із п. 63 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої Наказом Міністерства освіти України N 102 від 15.04.93, навчальне навантаження між вчителями, викладачами та іншими педагогічними працівниками розподіляється керівником установи за погодженням з профспілковим комітетом залежно від кількості годин, передбачених навчальними планами, наявності відповідних педагогічних кадрів та інших конкретних умов, що склались у закладі , із застереженням про дотримання КодексуЗакону пропрацю України.Обсяг навчальної та іншої педагогічної роботи, яку може виконувати педагогічний працівник за основним місцем роботи, граничними розмірами не обмежується.

За умовамиколективного договору,укладеного міжадміністрацією тауповноваженими представникамитрудового колективуЗаболоттівського ліцею на 2023-2028 роки, адміністрація навчального закладу зобов`язується:

-залучати до освітньої роботи працівників інших установ, підприємств, організацій на умовах погодинної оплати лише за умови забезпечення штатних працівників-педагогів навчальним навантаженням у обсязі не менше відповідної кількості годин на ставку (п.2.8);

-розподіл навчального навантаження здійснювати за погодженням із представниками трудового колективу, педагогічною радою ліцею. Попередній розподіл навчального навантаження на наступний навчальний рік проводити в кінці поточного навчального року, про що повідомляти працівників невідкладно. Не обмежувати обсяг навчального навантаження максимальними нормами. Навчальне навантаження менше тарифної ставки встановлювати лише за письмовою згодою працівника (п.2.16);

-при встановленні вчителям навчального навантаження на новий навчальний рік зберігати, як правило, його обсяг, а також дотримуватися принципу наступності роботи, викладання предметів у класах і групах (п.4.14).

Згідно із п.2.59 Колективного договору сторони домовилися при прийнятті працівників на роботу враховувати думку працівників однойменних спеціальностей, якщо вони не матимуть повної ставки заробітної плати.

Судом установлено, що у Заболоттівському ліцеї призначені:

- ОСОБА_8 на посаду вчителя фізичної культури з неповним тижневим навантаженням із 01 вересня 2021 року по 31 серпня 2024 року (а.с.86);

- ОСОБА_7 на посаду вчителя фізичної культури з неповним тижневим навантаженням із 01 вересня 2011 року (а.с.98); переведений на посаду вчителя захисту Вітчизни (8 год), вчителя фізичного виховання (7 год), керівника гуртків військово-патріотичного виховання з 01 вересня 2015 року (а.с.99); з 26 лютого 2022 року вивільнений від виконання посадових обов`язків із збереженням місця роботи на період виконання військового обов`язку (а.с.100); отримав дозвіл дирекції ліцею приступити із 14 липня 2023 року до виконання обов`язків вчителя фізкультури, предмета «Захист України»;

- ОСОБА_5 на посаду вчителя фізкультури з неповним тижневим навантаженням із 01 вересня 2022 року на час відсутності основного працівника, тобто ОСОБА_7 , з якої звільнена після виходу із соціальної відпустки з 02 вересня 2023 року в зв`язку із закінченням строку трудового договору на підставі п.2 ст.36 КЗпП; призначена із 04 вересня 2023 року на посаду вчителя фізичної культури, а з 23 вересня 2023 року вибула у відпустку в зв`язку із вагітністю і пологами з 25 вересня 2023 року по 28 січня 2024 року (88-92).

На посаду вчителя фізичної культури на період перебування ОСОБА_5 у відпустці в зв`язку із вагітністю й пологами працевлаштований ОСОБА_6 .

Із матеріалів справи, пояснень сторін убачається, що ОСОБА_1 до укладення строкових трудових договорів працював із повним тижневим навантаженням, із 2020 по 2023 навчальні роки призначався кожного навчального року на посаду за його згодою із неповним тижневим навантаженням. Доводи позивача про надання такої згоди під тиском дирекції жодними доказами не підтверджено.

На засіданні тарифікаційної комісії ліцею 08 червня 2023 року (протокол №1, а.с.136) та засіданні педагогічної ради 09 червня 2023 року (протокол №10, а.с.1377) було рекомендовано, серед іншого, призначити на посаду вчителя фізичної культури з 01 вересня 2023 року ОСОБА_5 на неповне тижневе навантаження; ОСОБА_1 подати заяву на призначення у 2023-2024 навчальному році на посаду з неповним тижневим навантаженням; при цьому вакантними визначено 15 годин фізичної культури.

Відповідно до проєкту комплектації педагогічних працівників ліцею на 2023-2024 навчальний рік (а.с.241-245) попередньо визначено тижневе навантаження вчителів фізичної культури: ОСОБА_7 (12 годин фізкультури та 8 годин предмету «Захист України»), ОСОБА_8 (18 годин фізкультури), ОСОБА_5 (6 годин фізкультури) та ОСОБА_1 (15 годин фізкультури за умови подання заяви про неповне тижневе навантаження).

Видане директором письмове повідомлення про неможливість працевлаштуватися із повним тижневим навантаженням, вакантність станом на 01 вересня 2023 року 15 годин фізичної культури із 51 години наявного навантаження та працевлаштування двох вчителів із повним тижневим навантаженням (по 18 годин) ОСОБА_1 отримав 27 червня 2023 року.

Проте фактично із повним тижневим навантаженням (18 год фізичної культури) було запропоновано працевлаштувати лише ОСОБА_8 , ОСОБА_7 ж надати, окрім іншого предмета, 12 годин фізкультури. Таким чином, вільними залишалася 21 година фізичної культури, із яких 6 годин запропоновано ОСОБА_5 , а 15 год ОСОБА_1 , на що останній не погодився.

Представник відповідача мотивувала відмову в наданні повного тижневого навантаження ОСОБА_1 перебуванням ОСОБА_5 у стані вагітності й необхідності її працевлаштування.

На засіданні тарифікаційної комісії ліцею 30 серпня 2023 року (протокол №2, а.с.138) рекомендовано директору ліцею відмовити ОСОБА_1 у призначенні його на посаду вчителя фізичної культури із повним тижневим навантаженням; призначити ОСОБА_5 на посаду вчителя фізичної культури із 01 вересня 2023 року, тарифікувати її на повне тижневе навантаження; рекомендовано ОСОБА_1 подати заяву про призначення на посаду з неповним тижневим навантаженням. Указані рекомендації схвалено на засіданні педагогічної ради 31 серпня 2023 року (протокол №12, а.с.140-141).

Одночасно суд наголошує, що на час попередньої комплектації педпрацівників ліцею у червні та серпні 2023 року Конституційний Суд України уже ухвалив рішення від 07.02.2023 №1-р/2023 щодо неконституційності абз. 3 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту».

Із пояснень позивача вбачається, що останній із призначенням на посаду з неповним тижневим навантаженням, тим більше на умовах строкового трудового договору на період перебування ОСОБА_5 у відпустці в зв`язку із вагітністю і пологами, категорично був незгоден.

ОСОБА_1 був звільнений із посади вчителя фізичної культури Заболоттівського ліцею у зв`язку із закінченням строку трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП.

Суд зауважує, що розподіл педагогічного навантаження є прерогативою керівника навчального закладу, який бере до уваги кількість годин, передбачених навчальними планами, наявність відповідних педагогічних кадрів та інші конкретні умови, що склались у закладі.

Відтак суд не втручається у дискреційні повноваження директора навчального закладу із визначення педагогічного навантаження педагогічних працівників, зокрема і ОСОБА_1 .

Тому в задоволенні вимоги про поновлення на посаді із повним тижневим навантаженням суд відмовляє.

Однак зауважує, що за умови незгоди працівника із запропонованими умовами праці, звільнення його має бути проведено із дотриманням визначеного КЗпП порядку із фіксуванням передбаченої відповідною нормою підстави звільнення. Як уже установлено судом, звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строку трудового договору є незаконним.

Відповідно до ч.12 ст.235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У зв`язкуіз установленоюсудом незаконністюзвільнення позивачаіз займаноїпосади відповідачзобов`язаний виплатитийому середнійзаробіток зачас вимушеногопрогулу,який тривавіз 01жовтня 2023року до26січня 2024року.Із урахуваннямнормЗакону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX, що передбачає незастосування норми ст.73 КЗпП щодо святкових і неробочих днів, період вимушеного прогулу ОСОБА_1 склав 85 робочих днів (жовтень 22, листопад 22, грудень 21, січень 20).

Відповідно до розділів ІІ, ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно із виданою Заболоттівською селищною радою довідкою від 01.11.23 (а.с.109) дохід ОСОБА_1 за серпень, вересень 2023 року становив 25413,45 грн із врахуванням податку з доходів фізичних осіб.

Відтак, беручи до уваги середньоденну заробітну плату, що становить 577,58 грн (25413,45/44 робочі дні у серпні, вересні), розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 49094,30 грн (577,58 грн*85 роб.днів прогулу), до складу якого входять загальнообов`язкові податки і збори.

Згідно із ст.237-1КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом указаної норми закону підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин.

Відповідно дост. 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

КЗпПне містить будь-яких обмежень чи винятків щодо компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, аст. 237-1 цього Кодексупередбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди в обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Суд дійшов висновку, що внаслідок незаконного звільнення позивачу було завдано моральної шкоди, оскільки таке звільнення вимагало від нього додаткових зусиль для організації життя, позивач був позбавлений офіційного заробітку. Враховуючи характер і обсяг моральних страждань позивача, а також вимоги розумності і справедливості, суд уважає, що в користь позивача необхідно стягнути 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а тому у цій частині вимоги підлягають до задоволення частково.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.15 ЦПК України).

Відповідно до положень ч.1, п.п.1, 4 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Із матеріалів справи вбачається між ОСОБА_1 та адвокатом Колєсніком Б.В. було укладено договір про надання правової допомоги № 301 від 20 жовтня 2023 року, за умовами якого ОСОБА_2 узяв на себе зобов`язання надати правові послуги, а позивач оплатити їх.

У акті приймання-передачі наданої правової допомоги від 24.10.2023 детально описано найменування та перелік послуг, що були надані позивачу, затрачений час та вартість (а.с.54).

Відповідно до квитанції ( а.с. 35) ОСОБА_1 сплатив адвокату Колєсніку Б.В. 8200 грн. витрат на правову допомогу.

Із урахуванням викладеного з відповідача в користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені витрати на правову допомогу в розмірі 8200 грн.

Суд, задовольняючи позовні вимоги, відповідно до п. 1 ч. 2ст. 141 ЦПК Українистягує з відповідача на користь держави 2147, 20 грн, оскільки останній від сплати судового збору за звернення із вимогою про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу звільнений (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19).

Керуючись ст.ст.141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними та скасувати наказ Заболоттівського ліцею Заболоттівської селищної ради Ковельського району Волинської області про звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя фізичної культури № 94 к/тр від 19.08.2023 та накази про зміну дати звільнення у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 №98 - к/тр від 25.08.2023, №128 к/тр від 05.09.2023, №133 к/тр від 15.09.2023, №144 к/тр від 25.09.2023.

Поновити ОСОБА_1 на посаді вчителя фізичної культури Заболоттівського ліцею Заболоттівської селищної ради Ковельського району Волинської області за безстроковим трудовим договором.

Рішення суду в частині поновлення на роботі підлягає до негайного виконання.

Стягнути із Заболоттівського ліцею Заболоттівської селищної ради Ковельського району Волинської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 жовтня 2023 року до 26 січня 2024 року в розмірі 49094 (сорок дев`ять тисяч дев`яносто чотири) гривні 30 коп з утриманням із цієї суми податку та інших обов`язкових платежів при виплаті.

Стягнути із Заболоттівського ліцею Заболоттівської селищної ради Ковельського району Волинської області на користь ОСОБА_1 10000 (десять) тисяч гривень моральної шкоди та 8200 (вісім тисяч двісті) грн витрат на правову допомогу.

Стягнути із Заболоттівського ліцею Заболоттівської селищної ради Ковельського району Волинської області на користь держави 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання безпосередньо до Волинського апеляційного суду апеляційних скарг у 30-денний строк з дня складення повного рішення.

Дата складення повного рішення 16 год 00 хв 30 січня 2024 року .

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: Заболоттівський ліцей Заболоттівської селищної ради Ковельського району Волинської області, вул.Центральна, 1 смт. Заболоття Ковельського району Волинської області, код у ЄДРПОУ 21747878;

Треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача:

Заболоттівська селищна рада Ковельського району Волинської області, 44142, вул. Незалежності, 6 смт. Заболоття Ковельського району Волинської області, код у ЄДРПОУ 04334672;

ОСОБА_5 , АДРЕСА_2 , РНОКПП невідомий.

ОСОБА_6 , АДРЕСА_3 , РНОКПП невідомий.

Суддя Ратнівського

районного суду О.М.Свистун