Постанова

від 26.03.2024 по справі 166/1515/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 166/1515/23 Головуючий у 1 інстанції: Свистун О. М. Провадження № 22-ц/802/357/24 Доповідач: Шевчук Л. Я.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Шевчук Л. Я.,

суддів Данилюк В. А., Киці С. І.,

секретар с/з Трикош Н. І.,

з участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача Усаченка М. О., ОСОБА_2 ,

представника третьої особи ОСОБА_3 ,

третьої особи ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Заболоттівського ліцею Заболоттівської селищної ради Ковельського району Волинської області, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Заболоттівська селищна рада Ковельського району Волинської області, ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за апеляційними скаргами представника позивача ОСОБА_5 ОСОБА_1 на рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 26 січня 2024 року та відповідача Заболоттівського ліцею Заболоттівської селищної ради Ковельського району Волинської області на рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 26 січня 2024 року та додаткове рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 02 лютого 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2023 року ОСОБА_5 звернувся в суд із зазначеними позовними вимогами, які обгрунтовані тим, що він з 19 жовтня 1985 року працював на посаді вчителя фізичної культури за безстроковим трудовим договором у Заболоттівській середній школі Ратнівського району Волинської області, яку 06 квітня 2011 року перейменовано у НВК «ЗОШ І-ІІІ ступеня дитячий садок» смт. Заболоття.

Позивач також зазначав, що 01 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про повну загальну середню освіту», абзац 2 частини 2 статті 22 якого передбачав безальтернативне та обов`язкове розірвання безстрокових трудових договорів із педагогічними працівниками закладів загальної середньої освіти, що досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, до котрих на той момент належав він, із єдиною можливістю укладення лише строкових трудових договорів.

Відтак відповідач запропонував йому до 25 червня 2020 року укласти строковий трудовий договір про продовження трудових відносин (за бажанням) та попередив, що у разі неотримання від працівника письмової згоди на продовження трудових відносин на умовах строкового трудового договору до визначеного у наказі терміну або у разі отримання від працівника письмової заяви про незгоду продовжувати трудові відносини на умовах строкового трудового договору його буде звільнено з роботи згідно із пунктом 9 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП). У свою чергу він під тиском дирекції та у зв`язку із безальтернативністю уведених законодавцем змін написав заяву, на підставі якої із ним були продовжені трудові відносини на умовах строкового трудового договору терміном на 1 рік з 01 липня 2020 року по 30 червня 2021 року, а 20 серпня 2022 року його звільнено у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору.

Згодом позивач був призначений на посаду вчителя фізичної культури з неповним тижневим навантаженням із 21 серпня 2022 року до 20 серпня 2023 року.

20 серпня 2023 року дирекція Заболоттівського ліцею повідомила позивача про закінчення терміну дії контракту та необхідність звільнення з посади 20 серпня 2023 року, а також запропонувала йому відповідно до рекомендації тарифікаційної комісії (протокол № 1 від 08.06.2023) та рішення засідання педагогічної ради (протокол № 10 від 09.06.2023) з 01 вересня 2023 року працевлаштуватися на посаду вчителя фізичної культури за безстроковим трудовим договором з неповним тижневим навантаженням.

16 червня 2023 року позивач подав заяву про можливість працювати з повним тижневим навантаженням за безстроковим трудовим договором з огляду на визнання норми, викладеної у абзаці 3 частини 2 статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», неконституційною, а також укладення із іншими працівниками безстрокових трудових договорів, що може свідчити про дискримінацію за ознакою віку та фактом отримання пенсії.

Проте роботодавець повідомив його про неможливість працевлаштуватися за безстроковим трудовим договором із повним тижневим навантаженням.

Йому було запропоновано зайняти у 2023 році посаду вчителя фізичної культури із неповним тижневим навантаженням за строковим трудовим договором на період перебування ОСОБА_6 у відпустці по догляду за дитиною, на що він не погодився.

Наказом від 19 серпня 2023 року № 94-к/тр він був звільнений із посади вчителя фізичної культури Заболоттівського ліцею з 23 серпня 2023 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України. Згодом у зв`язку із його тимчасовою непрацездатністю дата звільнення неодноразово змінювалася, а востаннє відповідно до наказу № 144-к/тр від 25 вересня 2023 року позивача звільнено з роботи з 30 вересня 2023 року.

Позивач вважає, що у зв?язку з незаконним звільненням з роботи йому також була заподіяна моральна шкода, яку він оцінив у розмірі 50 000 грн.

Покликаючись на зазначені обставини, позивач просив суд визнати незаконними та скасувати накази Заболоттівського ліцею Заболоттівської селищної ради Ковельського району Волинської області про звільнення ОСОБА_5 № 94 к/тр від 19 серпня 2023 року, № 98 - к/тр від 25 серпня 2023 року, № 128 к/тр від 05 вересня 2023 року, № 133 к/тр від 15 вересня 2023 року, № 144 к/тр від 25 вересня 2023 року, поновити його на посаді вчителя фізичної культури за безстроковим трудовим договором із повним тижневим навантаженням у Заболоттівському ліцеї Заболоттівської селищної ради; стягнути із відповідача в його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 01 жовтня 2023 року до дня фактичного поновлення на роботі, стягнути моральну шкоду у розмірі 50 000 грн та судові витрати по справі.

Рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 26 січня 2024 року у цій справі позов задоволено частково.

Ухвалено визнати неправомірними та скасувати наказ Заболоттівського ліцею Заболоттівської селищної ради Ковельського району Волинської області про звільнення ОСОБА_5 з посади вчителя фізичної культури № 94 к/тр від 19 серпня 2023 року та накази про зміну дати звільнення у зв?язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_5 № 98 к/тр від 25 серпня 2023 року № 128 к/тр від 05 вересня 2023 року, № 133 к/тр від 25 вересня 2023 року.

Поновлено ОСОБА_5 на посаді вчителя фізичної культури Заболоттівського ліцею Заболоттівської селищної ради Ковельського району Волинської області за безстроковим трудовим договором.

Рішення суду в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

Стягнуто із Заболоттівського ліцею Заболоттівської селищної ради Ковельського району в користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 жовтня 2023 року до 26 січня 2024 року в розмірі 49094,30 грн з утриманням із цієї суми податку та інших обов?язкових платежів при виплаті.

Стягнуто з відповідача в користь позивача 10 000 грн моральної шкоди та 8 200 грн витрат на правову допомогу.

Стягнуто з відповідача в дохід держави 2 147,20 грн судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 02 лютого 2024 року ухвалено стягнути із Заболоттівського ліцею Заболоттівської селищної ради Ковельського району Волинської області в користь ОСОБА_5 2 147,20 грн судового збору та 2 400 грн витрат на правову допомогу за подання відповіді за відзив.

Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, представник позивача ОСОБА_5 адвокат Колєснік Б. В. подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом норм матеріального права, просив суд рішення суду першої інстанції змінити, абзац третій резолютивної частини рішення суду викласти в такій редакції: «Поновити ОСОБА_5 на посаді вчителя фізичної культури Заболоттівського ліцею Заболоттівської селищної ради Ковельського району Волинської області з повним тижневим навантаженням, яке становить 18 навчальних годин на тиждень за безстроковим договором з 01 жовтня 2023 року».

У своїй апеляційній скарзі відповідач Заболоттівський ліцей Заболоттівської селищної ради Ковельського району покликається на невідповідність висновків встановленим обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові ОСОБА_5 .

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача представник позивача адвокат Колєснік Б. В. просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а його апеляційну скаргу задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача свою апеляційну скаргу підтримав, апеляційну скаргу відповідача заперечив, представники відповідача, представник третьої особи та третя особа апеляційну скаргу представника позивача заперечили, апеляційну скаргу відповідача підтримали.

Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу представника позивача слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити, рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_5 з таких підстав.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_5 , суд першої інстанції дійшов висновку, що позивача було звільнено з роботи з порушенням норм трудового законодавства, оскільки у разі незгоди працівника із запропонованими умовами праці цей працівник має бути звільнений з роботи з дотриманням визначеного КЗпП України, а тому суд вважав, що звільнення позивача з роботи з підстав закінчення строку трудового договору є незаконним.

Такі висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з порушенням вимог закону.

Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Судом за матеріалами справи установлено, що ОСОБА_5 з 19 жовтня 1985 року працював на посаді вчителя фізичної культури Заболоттівської середньої школи Ратнівського району Волинської області, яку в подальшому перейменовано у НВК «ЗОШ І-ІІІ ступеня дитячий садок» смт. Заболоття (т. 1, а. с. 23).

Згідно з частиною 1 статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Статтею 23 КЗпП України визначено, що одним з видів трудових договорів є строковий трудовий договір, який укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

18 березня 2020 року набрав чинності Закон України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-ІХ. За положеннями абзацу 3 частини 2 статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» (у редакції, що діяла до визнання вказаної норми Конституційним Судом України 07 лютого 2023 року неконституційною) педагогічні працівники закладів освіти приймаються на роботу за трудовими договорами відповідно до вимог цього Закону та законодавства про працю. Педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

У пункті 2 частини 3 розділу X Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про повну загальну середню освіту» (в редакції Закону на час виникнення спірних правовідносин) указано, що набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, яким виплачується пенсія за віком, згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 КЗпП. До 1 липня 2020 року керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти були зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками таких закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік. У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору педагогічні працівники, яким виплачується пенсія за віком, звільняються згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. Після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися строкові трудові договори відповідно до абзацу третього частини другої статті 22 цього Закону.

На виконання вказаних вимог цього Закону та на підставі заяви ОСОБА_5 наказом № 76-кт/р від 26 червня 2020 року трудові відносини із ним, як вчителем фізичної культури, було продовжено на умовах строкового трудового договору терміном на 1 рік із 01 липня 2020 року по 30 червня 2021 року. Після закінчення щорічної основної відпустки позивача звільнено з роботи 20 серпня 2021 року на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП з підстави закінченням строку трудового договору.

Наказом № 126-к/тр від 18 серпня 2021 року ОСОБА_5 був призначений на посаду вчителя фізичної культури з неповним тижневим навантаженням із 21 серпня 2021 року по 20 серпня 2022 року (т. 1, а. с. 29), а з 20 серпня 2022 року він був звільнений з роботи у зв`язку із закінченням строку трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП (т. 1, а. с. 30).

На підставі наказу № 123-к/тр від 25 серпня 2022 року ОСОБА_5 був призначений на посаду вчителя фізичної культури з неповним тижневим навантаженням з 21 серпня 2022 року по 20 серпня 2023 року (т. 1, а. с. 31).

Судом також встановлено, що 03 липня 2023 року ОСОБА_5 подав заяву, в якій просив перевести його на посаду вчителя фізичного виховання із строкового трудового договору на безстроковий трудовий договір із 21 серпня 2023 року з повним тижневим навантаженням, а 14 червня 2023 року ОСОБА_5 подав директору ліцею заяву, в якій просив признати його на посаду вчителя фізичного виховання з повним тижневим навантаженням з 01 вересня 2023 року (т. 1, а. с. 122, 123).

На підставі наказу № 94-к/тр від 19 серпня 2023 року ОСОБА_5 був звільнений з роботи із 23 серпня 2023 року в зв`язку із закінченням строку трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України (т. 1, а. с. 80).

Згодом у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю позивача дату звільнення позивача з роботи неодноразово було змінено (т. 1, а. с. 81-83). На підставі наказу № 144-к/тр від 25 вересня 2023 року ОСОБА_5 звільнено з роботи із 30 вересня 2023 року на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України (т. 1, а. с. 84).

Відповідно до частини 6 статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року у справі № 1-р/2023 абзац 3 частини 2 статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), у зв`язку з чим цей абзац втратив чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Конституційний Суду України указав, що оспорювані приписи Закону ставлять педагогічних працівників у нерівне, невигідне і вразливе становище залежно від наявності у них певного виду власності (пенсійних виплат) та форми власності відповідного закладу загальної середньої освіти, оскільки ці приписи Закону поширюються на педагогічних працівників державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, однак не поширюються на педагогічних працівників тих закладів загальної середньої освіти, що не належать до державної або комунальної власності.

При цьому судом встановлено, що позивач з 19 жовтня 1985 року працював за безстроковим трудовим договором, а починаючи з 26 червня 2020 року укладав з роботодавцем строкові трудові договори з неповним тижневим навантаженням.

08 червня 2023 року тарифікаційна комісія Заболоттівського ліцею та педагогічна рада Заболоттівського ліцею 09 червня 2023 року прийняли відповідні рішення, якими було рекомендовано, серед іншого, призначити на посаду вчителя фізичної культури з 01 вересня 2023 року ОСОБА_6 на неповне тижневе навантаження, а позивачу ОСОБА_5 рекомендовано подати заяву на призначення у 2023-2024 навчальному році на посаду вчителя фізичної культури з неповним тижневим навантаженням, вакантними визначено 15 годин фізичної культури (т. 1, а. с. 135-137).

Відповідно до проекту комплектації педагогічних працівників ліцею на 2023 2024 навчальний рік попередньо визначене тижневе навантаження вчителів фізичної культури: ОСОБА_7 (12 годин фізкультури на 8 годин предмету «Захист України»); ОСОБА_8 (18 годин фізкультури); ОСОБА_6 (6 годин фізкультури); ОСОБА_5 (15 годин фізкультури за умови подання заяви про неповне тижневе навантаження) (т. 1, а. с. 241-245).

Згідно з частинами 3, 5 статті 24 Закону України «Про повну загальну середню освіту» педагогічна діяльність вчителя включає, зокрема, діяльність у межах його педагогічного навантаження, норма якого на одну тарифну ставку становить 18 навчальних годин на тиждень. Розподіл педагогічного навантаження у закладі освіти затверджується його керівником відповідно до вимог законодавства. Педагогічне навантаження педагогічного працівника закладу освіти обсягом менше норми, передбачено цією статтею, встановлюється за його письмовою згодою. Перерозподіл педагогічного навантаження протягом навчального року допускається у разі зміни кількості годин з окремих навчальних предметів (інтегрованих курсів), що передбачається навчальним планом закладу освіти, або за письмовою згодою педагогічного працівника з додержанням законодавства про працю.

Відтак розподіл педагогічного навантаження є прерогативою керівника навчального закладу, який бере до уваги кількість годин, передбачених навчальними планами, наявність відповідних педагогічних кадрів та інші конкретні умови, що склались у закладі.

Отже, позивачу ОСОБА_9 до 23 серпня 2023 року за його письмовою згодою було встановлено неповне тижневе педагогічне навантаження, про що не заперечує сторона позивача.

Разом з тим, як було встановлено судом, позивач не надав роботодавцю своєї письмової згоди на укладення безстрокового трудового договору на посаді вчителя фізичного виховання із неповним тижневим навантаженням.

Натомість позивач ОСОБА_5 подав роботодавцю заяву, в якій просив призначити його на посаду вчителя фізичного виховання із строкового трудового договору на безстроковий трудовий договір з повним тижневим навантаженням.

Таким чином, ОСОБА_5 відмовився продовжувати трудові відносини з відповідачем на посаді вчителя фізичного виховання з неповним тижневим навантаження, хоча раніше він давав свою письмову згоду на те, що він виконував свої трудові обов?язки з неповним педагогічним навантаженням.

Відтак Заболоттівський ліцей припинив з позивачем трудовий договір у зв?язку із закінчення строкового договору, оскільки ОСОБА_5 не виявив бажання укладати з роботодавцем безстроковий трудовий договір з неповним педагогічним навантаження.

На думку колегії суддів висновки суду першої інстанції про те, що позивач не погодився із запропонованими йому умовами праці, а тому його звільнення має бути проведено із дотриманням визначеного КЗпП України порядку із фіксуванням передбаченої відповідною нормою підстави звільнення не ґрунтуються на вимогах закону.

За положеннями пункту 6 частини 1 статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв?язку із зміною істотних умов праці.

Натомість, як було встановлено судом, позивач працював у ліцеї за строковими договорами з неповним тижневим навантаженням і не надав свою письмову згоду на продовження роботи за безстроковим трудовим договором з неповним тижневим навантаження.

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що із-за невідповідності висновків суду встановленим обставинам справи, порушенням норм матеріального і процесуального права рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду першої інстанції слід скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

Керуючись статтями 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_5 ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу відповідача Заболоттівського ліцею Заболоттівської селищної ради Ковельського району Волинської області задовольнити.

Рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 26 січня 2024 року та додаткове рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 02 лютого 2024 року у цій справі скасувати і ухвалити нове судове рішення.

В позові ОСОБА_5 до Заболоттівського ліцею Заболоттівської селищної ради Ковельського району Волинської області, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Заболоттівська селищна рада Ковельського району Волинської області, ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді