Рішення

від 12.03.2024 по справі 753/12741/23

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 753/12741/23

провадження № 2/753/1265/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Мостовому В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в міста Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадра Інвест» про стягнення заборгованості за договором позики й трьох відсотків річних від простроченої суми виконання зобов`язання, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , як правонаступник ОСОБА_3 відповідно до Договору про відступлення прав вимоги (цесії) від 20.06.2023 року, у липні 2023 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ТОВ «Квадра Інвест» про стягнення заборгованості за договором позики й трьох відсотків річних від простроченої суми виконання зобов`язання.

Позов мотивований тим, що 23.01.2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання безпроцентної позики № 23012020/978 від 23.01.2020 року, а 01.09.2020 року Додаткову угоду до вказаного договору грошових коштів в сумі 30 000 Євро, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 прийняв від ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 30 000 Євро, у якості позики на строк до 05.10.2020 року.

Фактична передача та отримання цієї суми підтверджується договором позики, за яким ОСОБА_2 підтвердив отримання та обов"язок повернення коштів в сумі 30 000 Євро у строк до 05.10.2020 року.

У порядку забезпечення виконання умов Договору про надання безпроцентної позики № 23012020/978 від 23.01.2020 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ТОВ «Квадра Інвест» укладеного Договір поруки № 23012020/978 від 23.01.2020 року, за умовами якого поручитель ТОВ «Квадра Інвест» зобов`язався відповідати перед ОСОБА_3 за всіма зобов`язаннями ОСОБА_2 .

Проте в обумовлений строк позичальник позичені кошти у повному обсязі не повернув, чим взяті на себе зобов"язання не виконав.

Вважає, що за період з 06.10.2020 року по 21.06.2023 року, тобто 989 дні підлягає нарахуванню 3% річних відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, що становить 2 438, 63 Євро, відтак вцілому стягненню підлягає 32 438 Євро 63 євроцентів (30 000 Євро + 2 438, 63 Євро = 32 438 Євро 63 євроцентів).

В судове засідання позивач не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення, що підтверджується зворотнім повідомленням рекомендованого листа, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судої влади (суду), смс-повідомленнями, надіслав на адресу суду заяву від 12.03.2024 року про розгляд справи, призначеної на 12.03.2024 року, за його відсутності, з підтриманням позовних вимог, просив їх задовольнити, посилаючись на вимоги закону про належне виконання зобов`язань за договором позики та його умов, положення статті 625 ЦК України.

В судовому засіданні представник відповідача Падалка К.В. , діючий на підставі ордера адвоката про надання правової допомоги від 22.11.2023 року (а.с.40),позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задовольнянні за недоведеність вимог. Водночас, не заперечуючи укладення між 23.01.2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .Договору про надання безпроцентної позики № 23012020/978.

При цьому, вважаючи, що позивачем не надано доказів про набуття процесуального права на цей позов з огляду на те, що, позивач, уклавши договір відступлення прав вимоги (цесії) від 20.06.2023 року, на виконання ст.517 ЦК України не повідомив відповідача про відступлення права вимоги, а тому відповідно до ч.2 вказаної норми, позичальник ОСОБА_2 має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання йому як боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Окрім того, звернув увагу на те, що, позивач, подаючи цей позов, не врахував, що відповідачем на виконання умов договору позики частково виконано такий договір, а саме ОСОБА_2 сплачувались кошти ОСОБА_3 , вцілому за період з 19.12.2020 року по 01.12.2021 року 16 325, 97 Євро, що підтверджує копією розписок ОСОБА_3 . Вказав, що такі розписки написані на звороті договору позики.

Відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позов від 23.11.2023 року (а.с.61-64), доводи якого зводяться до такого.

Вказує, що позивач, уклавши договір відступлення прав вимоги (цесії) від 20.06.2023 року, на виконання ст.517 ЦК України не повідомив відповідача про відступлення права вимоги, а тому відповідно до ч.2 вказаної норми, відповідач має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Позивач, подаючи цей позов, не врахував, що відповідачем частково на виконання умов договору позики виконано договір, а саме ОСОБА_2 повернуто частково кошти, вцілому за період з 19.12.2020 року по 01.12.2021 року 16 325, 97 Євро, що підтверджує копією розписок ОСОБА_3 .

Відповідач ТОВ «Квадра Інвест»в судове засідання повторно не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення, що підтверджується зворотнім повідомленням рекомендованого листа, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судої влади (суду), смс-повідомленнями, його представником Капалкіною І.О. , діючою на підставі ордера адвоката про надання правової допомоги від 12.09.2023 року (а.с.32), відзив на позов не подано.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно положень п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, а відтак за матеріалами справи сторони вважаються належно повідомленими про час розгляду.

Позивачем подано відповідь на відзив від 20.01.2024 року із супровідним листом від 04.02.2024 року, у якому не погоджується із доводами відповідача ОСОБА_2 , вважаючими їх необґрунтованими з підстав того, що відсутність повідомлення боржника за договором позики про відступлення прав вимоги за цим договором на користь позивача жодним чином не змінює і не скасовує обов`язку відповідача виконати зобов`язання за договором позики, не скасовує й не припиняє боргових зобов`язань, адже відповідно до ч.1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Заперечує існування документа, як належного доказу, на часткове простування позовних вимог про сплату боржником ОСОБА_2 грошових коштів на користь ОСОБА_3 за підписом ОСОБА_3 . Наполягає на наданні відповідачем до суду оригіналу такого документа (розписок).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).

Наведені обставини свідчать, що сторони завчасно повідомлені про розгляд справи судом.

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, вид судочинства - загального позовного провадження, вжиті судом заходи щодо направлення сторонам повідомлення про час та місце розгляду справи, копії позовної заяви з додатками до неї до відповідачів, із роз`ясненими правами надання відзиву на позов, відповіді на відзив тощо, яке сторонами реалізовано, матеріали справи містять відзив на позов, відповідь на відзив, суд визнав можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення, за відсутності позивача, відповідача та за погодженням сторін.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розгляд справи проведений у порядку загального позовного позовного провадження із проведеним 10 січня 2024 року підготовчим судовим засіданням (а.с.79).

Вислухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_2 , його доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вивчивши зміст позовних вимог, відзив на позов, відповідь на відзив, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що 23.01.2020 року між ОСОБА_3 , правонаступником якого відповідно до Договору про відступлення прав вимоги (цесії) від 20.06.2023 року, є ОСОБА_1 (а.с.124-126), та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання безпроцентної позики № 23012020/978 від 23.01.2020 року, а 01.09.2020 року Додаткову угоду до вказаного договору грошових коштів в сумі 30 000 Євро, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 прийняв від ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 30 000 Євро, у якості позики на строк до 05.10.2020 року (а.с.9, 10).

Фактична передача та отримання цієї суми підтверджується договором позики, за яким ОСОБА_2 підтвердив отримання та обов"язок повернення позикодавцю коштів в сумі 30 000 Євро у строк до 05.10.2020 року (а.с.9, 10).

Предтавник відповідача ОСОБА_2 адвокат Падалка К.В. в судовому засіданні також не спростовував укладення сторонами такого договору, й існування боргових зобов`язань.

У порядку забезпечени виконання умов Договору про надання безпроцентної позики № 23012020/978 від 23.01.2020 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ТОВ «Квадра Інвест» укладеного Договір поруки № 23012020/978 від 23.01.2020 року, за умовами якого поручитель ТОВ «Квадра Інвест» зобов`язався відповідача перед ОСОБА_3 за всіма зобов`язаннями ОСОБА_2 (а.с.11-13).

Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Проте в обумовлений строк позичальник позичені кошти у повному обсязі не повернув, чим взяті на себе зобов"язання не виконав.

Умови договору погоджені позичальником, а тому він має дотримуватися принципу добросовісності, який лежить в основі доктрини venire contra factum proprium, є стандартом чесної та відкритої поведінки. Це означає повагу до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сама доктрина venire contra factum proprium базується на римській максимі non concedit venire contra factum proprium - «не можна діяти всупереч своїй попередній поведінці».

Таким чином, добросовісності та чесній діловій практиці суперечать дії, що не відповідають попереднім заявам або поведінці, якщо інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику, така позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року (6-63цс13). За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Таким чином між сторонами був укладений договір позики грошей на визначений термін. За умовами якого позивач передав відповідачу зазначені грошові суми у позику, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти готівкою у строк, визначений умовами договору, й у визначений спосіб, що підтверджується умовами вказаного договору (а.с.9, 10, 11-13).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, відповідно до ст. 638 ЦК України, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. На підтвердження чого посвідчують своїми підписами, що відповідає даним правовідносинам.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За договором позики, відповідно до статті 1046 ЦК України одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Так, ст. 1046 ЦК України чітко передбачені істотні умови договору позики: він є публічним, іменним, двостороннім, реальним, платним. Згідно ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менша як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, у випадку, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми, що не суперечить даним правовідносинам.

Згідно даних зобов`язальних правовідносин відповідачі зобов`язання не виконали уцілому, у визначений термін борг не повернули.

З урахуванням вказаних фактів як кожен окремо, так і в сукупності, суд вважає доведеним факт отримання відповідачем ОСОБА_2 , поручителем якого у зобов`язанні є ТОВ «Квадра Інвест», у борг від ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_1 відповідно до договору відступлення права вимоги (цесії) (а.с.124-126), коштів у сумі 30 000 Євро, та зобов`язання відповідачів повернути грошові кошти в строк та на умовах, визначених його умовами (а.с.9, 10, 11-13, 121-123).

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.2 ст.1046 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь 30 000 Євро - боргу за договором позики, 2 438 Євро 63 євроценти - три відсотки річних від простроченої суми, а всього - 32 438 Євро 63 євроцентів, й такі вимоги є обгрутнованими та доведеними.

Так, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

Закінчення строку договору, відповідно до ч.4 ст. 631 ЦК України, не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За таких підстав, з відповідачів ОСОБА_2 , ТОВ «Квадра Інвест» підлягає стягненню на користь позивача 30 000 Євро - боргу за договором позики, 2 438 Євро 63 євроценти - три відсотки річних від простроченої суми, а всього - 32 438 Євро 63 євроцентів.

Велика Палата Верховного Суду, розглянувши справу № 373/2054/16, дійшла висновку, що заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 (провадження № 14 446цс18).

У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Висновки щодо можливості ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті і порядку визначення у рішенні еквівалента суми боргу в національній валюті містяться також у постанові ВП ВС від 4 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц. Так, у разі зазначення в судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Аналогічні висновки містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц та від 4 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц.

Частино 1 статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За період з 06.10.2020 року по 21.06.2023 року, тобто 989 дні, за сумою боргу 30 000 Євро, підлягає стягненню нараховані позивачем 3% річних відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, що становить 2 438, 63 Євро, й такий розрахунок відповідає вимогам закону (а.с.5).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Суд видхиляє доводи відповідача про часткове виконання відповідачем ОСОБА_2 договору позики в сумі 16 325, 97 Євро, зважаючи на їх необґрунтованість та недоведеність належними та допустимими доказами.

Так, посилання ОСОБА_2 на копію рукописного тексту із зазначеними датами: 10.12.19 тощо, й по 01.12.21 із написаними навпроти таких дат сум у валюті «долар», «євро» із написом «отримав» (на російській мові «получил») й із напроти позначками (а.с.64, оборот), не додотить таке твердження, й з огляду на те, що зобов`язання за договором позики й поруки виникли між сторонами лише 23.01.2020 року, натомість такий рукописний текст містить дати від 10.12.19, 18.12.19, тобто такі, що не відносяться до часу дії договору позики, й такий документ не може пов`язуватися із виконанням договору позики від 23.01.2020 року.

Належність доказів це правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст.2 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (ст. 89 ЦПК України).

Також суд відхиляє доводи відповідача й про те, що позивач, уклавши договір відступлення прав вимоги (цесії) від 20.06.2023 року, на виконання ст.517 ЦК України не повідомив відповідача про відступлення права вимоги, а тому відповідно до ч.2 вказаної норми, відповідач має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні, вважаючи позивача таким, що не набув права на вимогу, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання (ч.2 ст. 518 ЦК України).

З відкриттям провадження по цій справі відповідач обізнаний про перехід до нового кредитора прав у зобов`язанні. Відповідач визнає й не заперечує про укладення ним договору позики й договору поруки, він частково заперечує щодо вимог, вважаючи частково виконаним договір позики, реалізувавши своє право, визначене ч.2 ст. 518 ЦК України (заперечення), які судом відхилені.

Окрім того, відсутність повідомлення боржника за договором позики про відступлення прав вимоги за цим договором на користь позивача жодним чином не змінює і не скасовує обов`язку відповідача виконати зобов`язання за договором позики, не скасовує й не припиняє боргових зобов`язань, адже відповідно до ч.1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, беручи до уваги встановлені судом фактичні обставини справи та правовідносини, що їх регулюють, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим, доведеним, обставини, що спростовують доводи вимоги, судом не встановлені.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 141 ЦПК України.

Так, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду звільнений від сплати судового збору як інвалід ІІ-ї групи загального захворювання (посвідчення пенсійне № НОМЕР_1 від 10.11.2021 року (а.с.8) на підставі Закону України «Про судовий збір», який згідно ціни позову (5 368 грн. 00 коп.) підлягає стягненню з відповідачів згідно частки майнової відповідальності на користь держави відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України по 2 684 грн. 00 коп. з кожного (5 368 грн. 00 коп./2= 2684).

Так, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 610, 625, 626, 1046, 1049, 1050 ЦК України, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадра Інвест» про стягнення заборгованості за договором позики й трьох відсотків річних від простроченої суми виконання зобов`язання, - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ідентифікаційний код платника податників - НОМЕР_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадра Інвест», код ЄДРПОУ - 40131235, на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний код платника податників - НОМЕР_1 , 30 000 Євро - боргу за договором позики, 2 438 Євро 63 євроценти - три відсотки річних від простроченої суми, а всього - 32 438 (тридцять дві тисячі чотириста тридцять вісім) Євро 63 (шістдесят три) євроцентів.

Стягнути з ОСОБА_2 , ідентифікаційний код платника податників - НОМЕР_2 , на користь держави 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 (нуль) коп. - судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадра Інвест», код ЄДРПОУ - 40131235, на користь держави 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 (нуль) коп. - судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СУДДЯ: